To the main menu | to the history page | to the articles list

Перейти у головне меню

Будзей О.

Вали

Уздовж східних схилів Старого міста простягнулася вулиця Вали. Вона проходить паралельно до вулиці Довгої. І саме з вулиці Довгої найпростіше потрапити на вулицю Вали. Для цього потрібно тільки спуститися до Гончарської башти та притуленої до неї колишньої синагоги (єврейського молитовного будинку), руїни якої наприкінці 1960-х рр. переобладнали під ресторан "Стара фортеця". Це і є початок вулиці Вали. А далі, рухаючись на північ, паралельно до вулиці Довгої, ми проминемо будинок №2 вулиці Вали, потім великий незаселений простір, що містить ще дві башти - Кравецьку й Різницьку. Нарешті, пройшовши повз невелику фінішну групу одно- й двоповерхових будинків вулиці Вали, вийдемо на вулицю Шпитальну - якраз навпроти колишніх казарм фортеці. Ось тут і завершимо нашу першу невелику подорож найсхіднішою вулицею Старого міста.
Як бачимо, на бідно заселених Валах яскраво вирізняються три пам'ятки - три башти. Тож саме з розповіді про цю трійцю оборонних споруд розпочнемо нашу оповідь про Вали.
У XVI ст. східну частину міста зміцнили, звівши над скелями правого берега Смотрича три багатоярусні башти та з'єднавши їх між собою кам'яно-земляними стінами. Загальна довжина східної оборонної лінії становила понад кілометр. Обслуговування башт, підтримування їх у належному стані було закріплено за цехами ремісників, які розташовувалися на сході міста. Кажуть навіть, що і збудували башти на кошти ремісничих цехів. Тож закономірно, що баштам надали відповідні "ремісничі" назви: найпівденніша башта звалася Гончарська, посередині стояла Кравецька, а на півночі - Різницька.
Щоправда, в різних документах у різні часи башти називали по-різному. Різноголосиця назв часом проникає і в сучасні видання. Так, у змістовному та фахово написаному путівнику "Кам'янець-Подільський - фортеця на острові", виданому 2003 р. львівським видавництвом "Центр Європи", маємо аж три версії назв (у порядку розташування башт із півдня на північ): в тексті - Різницька, Слюсарська та Кушнірська; на ілюстраціях - Гончарська, Кравецька, Різницька; на картосхемі - Гончарська, Різницька, Кравецька.
Щоб не вносити зайвої плутанини, дотримуватимемося назв, узаконених у Державному реєстрі національного культурного надбання (пам'ятки містобудування та архітектури), який затверджено 2 червня 1999 р. Утім, і давній Список пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, затверджений Радою Міністрів УРСР 24 серпня 1963 р., зафіксував ті ж назви.
Отже, найпівденніша башта - Гончарська. Передусім, як правильно - Гончарська чи Гончарна башта? Оскільки слово "гончарний" означає "той, що стосується гончарства", а "гончарський" - "належний гончареві", то башту потрібно називати Гончарською, бо вона належала гончарям, обслуговувалася ними. І тільки в тому разі, якби башта використовувалася для потреб гончарства, її можна та варто було б називати Гончарною.
Які інші назви мала Гончарська башта? У документах зафіксовано ще такі її імена - Різницька, Яничарська.
Датою зведення башти вважається 1583 р. Саме таку дату вказано на пам'ятній плиті на західному фасаді башти. 1669 р. башту реконструювали на кошти місцевих купців. Це була велика та могутня башта - мала п'ять ярусів, високий дах із дозорним майданчиком. Діаметр башти становив 13 м, товщина стін третього ярусу - 2,5 м. Але найголовніше, що це єдина в Україні башта, на якій можна побачити втіленим у життя оригінальний прийом середньовічного військового фахівця та художника Альбрехта ДЮРЕРА (1471 - 1528) - стіни верхнього ярусу башти мають виразний укіс, щоб чавунні кулі, вдаряючись об них, могли рикошетувати.
До нашого часу башта дійшла без даху, без міжповерхових перекриттів. 1963 р. на Гончарській башті відновили дах.
З півночі до башти примикає чотириповерхова споруда. Це синагога, збудована в ХІХ ст. У наш час занедбану та зруйновану споруду наповнили новим змістом - 6 жовтня 1968 р. тут відкрили ресторан "Стара фортеця". Його інтер'єр оформили кам'янецькі художники Збігнєв ГАЙХ і Семен РОЗЕНШТЕЙН. Пізніше назву ресторану змінили на "Форт-пост". Сьогодні тут знову завершуються ремонтні роботи.
Вимощена бруківкою дорога, що веде від Гончарської башти вниз до річки, колись називалася Фурлейським узвозом. Жила тоді в Кам'янці така відома родина - Фурлеї. А біля самісінької річки була в ті часи єврейська лазня, яка до наших днів не збереглася.
Фурлейським узвозом у місто піднімалася перша кам'янецька електролінія від першої кам'янецької електростанції постійного струму.
У радянський час Фурлейський узвіз називався спуском Чернишевського. Сьогодні він не має ні садиб, ні імені - просто собі безіменно збігає донизу.
Але повернімося до башт. Сьогодні найзанедбанішою з них є Кравецька. Її ще називали Слюсарською та Різницькою. Це трьох'ярусна башта діаметром 11 м. Товщина стін на рівні другого ярусу - 1,7 м. На жаль, башта стоїть без даху.
Найпівнічніша башта - Різницька. Її називали ще Кушнірською, Кравецькою. На відміну від двох інших башт, Різницька в плані не кругла, а квадратна (6,8 х 6,3 м). З боку кручі вона була трьох'ярусною, з боку міста - двох'ярусною.
Наприкінці XVII ст. на башті було зруйновано перекриття та дах. До кінця XVIII ст. став руйнуватися верхній ярус, а до кінця ХІХ ст. від башти залишився тільки перший ярус, який невдовзі засипали. Майже все ХХ ст. його руїни з трьома бійницями та прорізом дверей можна було споглядати з боку каньйону. І тільки недавно башту повністю відновили. А молодий художник Андрій КЛІЩ використовує її як творчу робітню. На жаль, її сусідка - Кравецька башта - про таке щасливе відродження поки що тільки мріє.
Кам'яно-земляні мури, які з'єднували башти, не збереглися. Але збереглася їх народна назва - вали. Так народ називав і вулицю, яка тут проходила. А офіційно вона називалася Східним бульваром чи Східною вулицею. 11 вересня 1990 р. президія міськради відновила народну назву вулиці - Вали.
Головним населенням Східного бульвару були бідні євреї. Тут було дві синагоги, неподалік від Кравецької башти - єврейська школа. Крім ремісників, тут жили також візники, які мали коні та балагули - криті дорожні вози. Тож і самих візників називали балагулами. Кам'янецькі балагули перевозили пасажирів до Жванця, Старої Ушиці, Дунаївців та інших подільських міст і містечок.
Улітку 1941 р. німецька авіація зруйнувала більшу частину Східного бульвару. Не менше постраждала й сусідня Довга вулиця (тоді вулиця Рози Люксембург).
На вулиці Вали під схилом, на якому вгорі на вулиці Довгій розмістився дитсадок №17, є запаси чудової глини. Здавна місцеві гончарі використовували її, виготовляючи керамічний посуд, червону черепицю, глиняні люльки. Чи не з цієї глини було зроблено набір керамічних люльок, який у серпні 1711 р. подарували Петру І під час його відвідин Кам'янця?

Будзей О. Вали // Подолянин, 2003. - 19 грудня.