To the main menu | to the history page | to the articles list

БРИГАДНИЙ ЗБРИЖ І МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО

В "Історії міст і сіл УРСР" є такий запис. "...Coкиринці - село, центр сільської Ради... Сільській Раді підпорядковані села Збриж і Ленінське". Ось і вся згадка про Збриж, що розкинулося на мальовничих берегах Збруча (на Чемеровеччині). А Збриж - це колись відоме на Поділлі містечко.

В документах Збриж, як місто, згадується в середчні XVII ст., але ця місцевість була заселена значно раніше. В XV - на початку XVI століття тут знаходилося село, яке належало магнатам Харжівським і називалося Харжівцями. На місці цього села, в XVI столітті, західноруські шляхтичі Лянцкоронські заснували містечко, яке назвали Нове Бржезьє. В устах народних назва трансформується у Збрежзьє, а потім і в Збриж.

На початку XVIII століття місто було уже, мабуть, помітним в регіоні. Про це свідчить факт дарування йому в 1646 році королем Владиславом IV Магдебурзького права.

Відомо, що Магдебурзьке право, як феодальне міське право німецького міста Магдебург, склалося в XIII ст. Воно носило універсальний характер, трактуючи різні види правових відносин у місті. Згідно з нормами і правилами Магдебурзького права місто звільнялося від судів і влади воєвод, панів, старост і намісників. Іншими словами, Магдебургія надавала право місту на самоврядування, і власний суд, право земельної власності і звільнення від більшої частини феодальних повинностей. Таким чином, Магдебургія своєрідно засвідчувала статус самостійності міста.

Королівський привілей передбачав наявність у міста печатки і герба, як основного символа міського самоврядування. Що стосується герба Збрижа, то в основі його лежить польський герб "Задора", родовий знак засновників Лянцкоронських.

За час свого існування Збриж змінив декілька власників. Від Лянцкоронських він перейшов до Тарлів, далі - Стрижевських, це у XVIII ст., а потім, в XX столітті, був розділений між кількома власниками. В цей час, по частинах, Збрижем володіли: дворянин Горговій Фомич Вацовський, лікар Кліментій Іванович Дзюбинський, дворянка Аделія Октавіанівна Козицька, дворянин Ісідор Станіславович Маковський (правда, його маєток орендував дворянин Олександр Іпполитович Беднаровський), частиною володів дворянин Франц Феліксович Парушевський, частиною - селянин Іван Тустановський, а частина була у власності товариства селян.

Щодо архітектурних і культурних пам'яток Збрижа, то, на жаль, їх майже не залишилося. Деінде збереглися частини стін (півтора сажня товщиною), які колись оточували місто, і руїни замку, побудованого Tapлом в XVIII столітті. На околиці Збрижа знаходиться печера, яку старі люди називають "Горинева", і давні насипи-кургани, їх називають "Розбитою могилою".

До кінця XIX - початку XX століття в Збрижу зна ходилось ряд культових споруд, які мали певні історичні і художні цінності. Зокрема, побудовані у XVIII ст. Троїцька і Михайлівська церкви. За містечком стояла Благовіщинська церква, а біля замку - Святотроїцька дерев'яна церква, побудована ще в 1702 році на кошти священика Олександра Ломиківського і селянина Демка. У 1824 році її було розібрано, а парафію приєднано до Михайлівської церкви, яка існувала до 1832 р. Потім була закрита і замість неї в церкву був переименований Капуцинськнй костьол, цегляна споруда, побудована Адамом Тарлом в 1745 році. В 1886 році в ній була здійснена значна перебудова. Покрита бляхою, вона простояла до початку XX століття. В церкві знаходилися 3 ікони, відомого на Поділлі у XVIII ст. іконописця Шмуглевича (Вознесіння Божої Матері, вмц. Катерини і св. Миколая). Там же знаходилась і ікона Божої Матері 1750 року. Доля ікон невідома.

В Збрижу був і римо-католицький костьол імені святих Антонія і Яна-Непомуцена, побудований в 1839-1842 pp. на заміну закритого капуцинського. Відомо, що він теж був прикрашений іконами Шмуглевича. Крім цих культових споруд, в Збрижу існував єврейський молитовний дім (на його місці до 1967 року був старий клуб). З 1872 року діяло народне училище. А школа грамоти для дівчат існувала з 1897 року до революції.

Ось і все, що вдалося відкрити з історії колишнього містечка, тепер тупикового бригадного Збрижа. Це, звичайно, не все. В історії міста багато цікавих, не розкритих сторінок, пов'язаних із періодом монголо-татарського іга, періодом героїчної боротьби українського народу проти польського поневолення і ін.

Ільїнський В.
Бригадний Збриж і Магдебурзьке право // Нове життя