To the main menu | to the history page | to the articles list

Будзей О.
"Подолянин", 21 січня 2005 р.

БІРЖА

У другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. сторони великого периметра Польського ринку, який тоді офіційно називали Центральним майданом, мали народні імена: південна - Біржа, західна - Шарлотка, північна - Журавльовка, східна - Суконка. У XVІІ-XVІІІ ст. їх називали періями: відповідно - першою, другою, третьою та четвертою.

ЧОМУ БІРЖА?
Біржа (колишня перша перія) - це південна сторона великого периметра Польського ринку. Якщо від Шарлотки, Журавльовки, Суконки до наших днів дожили хоча би поодинокі будинки, то Біржу наче корова язиком злизала: від неї майже не залишилося сліду - тільки давні фотографії та підвали в землі. Зруйновані під час німецьких бомбардувань 1941 р., пошкоджені під час німецької окупації міста в 1941-1944 рр., будинки розібрали під час повоєнної відбудови Кам'янця-Подільського. Сьогодні на місці колишньої Біржі шумлять берізки, модрини та інші її зелені мешканці.

Чому південну сторону Центрального майдану народ називав Біржею? Бо тут сформувалася стихійна біржа праці: біля кам'яниць багатих купців і фінансистів постійно збиралася міська біднота в надії на яку-небудь роботу. Тут же була стоянка біржі візників із важкими парокінними фаетонами.

Домініканська (пізніше Дворянська) вулиця, з'єднуючи Польський і Вірменський ринки (згодом Центральний і Губернаторський майдани), ділила першу перію (Біржу) на дві частини: східну, що лежала від четвертої перії (Суконки) до Домініканської вулиці, та західну - від Домініканської вулиці до другої перії (Шарлотки). Простіше кажучи, Біржа складалася з двох кварталів - східного та західного, розділених Домініканською вулицею.

ВІД 13 ДО 15.
Про те, як виглядала перша перія перед захопленням міста турками в серпні 1672 р., дає уявлення знаменита гравюра на міді (мідерит) Кипріяна Томашевича 1673-1679 рр. Він зафіксував 15 садиб у південній перії: 6 у східній частині та 9 - у західній (три з них стоять дещо збоку). Опис міста 1700 р., зроблений після того, як у вересні 1699 р. турки повернули місто полякам, теж зафіксував у першій перії 15 садиб, так само розподілених, як показано на мідериті, але значно спустошених. Здебільшого це були кам'яниці (муровані будинки з каменю або цегли, як означає їх сучасний український історик Микола Крикун).

План міста, який 1773 р. виконав поручник коронної артилерії Речі Посполитої Ян Шіллер, зафіксував у південній перії 13 садиб (7 у східній частині та 6 - у західній).

Будинки купців Фрида, Гельмана, Бергера на початку БіржіАналізуючи документ від 8 жовтня 1789 р., який подає розподіл квартир для розташування в місті залоги, виявляємо в південній перії (названій у документі четвертою) 14 садиб (по 7 у східній і західній частинах). З цих садиб 9 зазначено як кам'яниці та 5 як доми (це, за означенням Миколи Крикуна, житлові будинки переважно з дерева на кам'яному фундаменті; могли бути й напівмурованими). Якщо порівняти тодішню південну перію з іншими, то вона виглядала найзаможнішою. Всього в 14 будинках південної перії мешкало 38 чоловік, на постій треба було прийняти ще 47 (капітанів - 3, підлеглих - 9, піхоти - 35). Отож, населення перії становило 85 чоловік.
Як зауважив Олександр Прусевич в історичному нарисі "Кам'янець-Подільський" (1915 р.), "до середини ХІХ ст. на Польському ринку тільки два будинки належали євреям, решта - християнам, здебільшого вірменам, тепер - за винятком кількох, усі належать євреям". Олександр Миколайович, зокрема, вказує, що тоді на початку південної перії стояли цікаві з погляду архітектури будинки єврейських купців Фрида (№29), Гельмана (№31), Берґера (№33). Завершувала Біржу давня кам'яниця Нагабідовичів, повністю перебудована.

1971 р. А. Кутовий з КиївНДІТІ (науково-дослідного інституту теорії, історії та перспективних проблем радянської архітектури) відтворив у вигляді тривимірного креслення, як 1941 р. виглядав Польський ринок. Ми бачимо, що до війни південна сторона майдану мала 13 дво- та триповерхових будинків (6 у східній і 7 у західній частинах). Ось таке багатство ми втратили за роки німецької окупації міста та його повоєнної відбудови.

Завершуючи цей побіжний огляд розвитку забудови південної перії Польського ринку впродовж майже трьох століть (від турецької навали 1672 р. до німецької навали 1941 р.), відзначимо, що кількість садиб перії змінювалася незначно й коливалася в межах 13-15. Зате будинки поступово соліднішали, росли вгору, тож більшість із них стали триповерховими.

ЗАВІТАЙМО ДО ВІЙТА.
А тепер перенесемося на початок XVІІІ ст. і завітаємо в один із найкращих тоді будинків першої перії Польського ринку. Це кам'яниця Святовичів, яка замикала східну частину південної перії та стояла на розі з Домініканською вулицею. До речі, опис міста 1700 р. зафіксував наприкінці східного кварталу першої перії аж дві садиби кам'янецького війта й радника Адама Святовича - дім і кам'яничку.

Кам'яниця Святовичів, згідно з документом 1712 р., стояла на розі з Домініканською вулицею та складалася з великої кімнати, допоміжної кімнати (алькира) й кімнатки. Велика кімната мала три вікна, одне з яких виходило на Домініканську вулицю, два інші - в тил. Алькир мав тільки одне вікно - на Домініканську вулицю. А ще будинок мав два склепи: передній з вікном на Польський ринок і бічний - із вікном на Домініканську вулицю. Склепами, як відомо, в ті часи називали крамниці. Під переднім склепом була пивниця з льохом, під бічним - ще одна пивниця.

БУДИНОК ПІД ПЕЛІКАНОМ.
Найцікавішою спорудою колишньої Біржі - як з архітектурного, так і з історичного погляду - без сумніву, був будинок Шадбея. Зокрема, гострий на язик російський письменник Олександр Сементовський, який 1862 р. видав у Санкт-Петербурзі книжку "Кам'янець-Подільський", зауважив у ній, що вказаний будинок "безперечно, кращий за інші: він був би навіть гарним, якби в тісному сусідстві інших будинків не губилася його оригінальність". Це був, якщо рахувати від Домініканської вулиці, третій будинок у західній частині Біржі. Він, справді, стояв у тісних лещатах сусідніх будинків (що типово для забудови Польського ринку). Але цей триповерховий будинок із мансардою (житловим приміщенням на горищі) та п'ятьма вікнами на майдан, перекритий залізним дахом із чотирма люкарнами (слуховими вікнами), дуже легко упізнається на старих фотографіях, навіть якщо стоїть удалині. Фасад будинку обличкували тесаним каменем, декорували рослинним орнаментом. Невеликий фронтон у центрі споруди прикрашало виконане з тесаного каменю зображення пелікана, який власною кров'ю годує пташенят. Така картинка яскраво символізувала християнську самопожертву. Тож не дивно, що досить часто будинок Шадбея називали ще будинком під пеліканом.

За даними Ганни Ківільші, будинок спорудили в другій половині XVІІІ ст. за проектом визначного архітектора Яна де Вітте, який у 1768-1785 рр. був комендантом Кам'янець-Подільської фортеці, а замовив проект один з офіцерів місцевої залоги, ім'я якого не вдалося встановити. Висловимо припущення, що це міг бути Калікст Понінський, про якого мова піде далі.

У цьому будинку (очевидно, ще до його перебудови за проектом Яна де Вітте) в середині XVІІІ ст. жив князь Іоанн Рудольф Кантакузен (1699 - 1761) - нащадок візантійського імператора Іоанна VI, старший син господаря Валахії Стефана. Він помер 1 червня 1761 р. у Ластівцях, а поховали князя 3 червня в кам'яному склепі в Іоанно-Предтеченській церкві Кам'янця-Подільського.

КУМ КОРОЛЮ.
12 листопада 1781 р. у будинок, про який іде мова, на обід до князя Калікста Понінського завітав останній польський король Станіслав Август Понятовський, який напередодні втретє прибув із візитом до Кам'янця-Подільського. Після обіду король тримав на хрестинах доньку князя. Тобто, князь Понінський у прямому значенні став кумом королю. Узагалі, як зауважив Євтим Сіцінський, у XVIII ст. була мода запрошувати в куми знатних осіб. Для кам'янчан, наприклад, серед таких кумів були згадуваний уже князь Кантакузен, його дружина Єлизавета. Залюбки запрошували сановників, а якщо підверталася нагода, то навіть королів.

Після обіду й хрестин на широкому плацу перед будинком вишикували піхотний полк польної коронної булави, командиром якого якраз і був князь Понінський. Полк склав королю присягу на вірність трону. При цьому полкові штандарти окропили святою водою. До речі, напередодні, коли король увечері прогулювався майданом, його привітала яничарська капела цього полку.

Згодом у пілон балкона будинку вмурували таблицю з написом: "Найясніший Станіслав Август, Король Польський, ощасливив своїм перебуванням цей будинок 12 листопада 1781 року".

Кам'яниця ШадбеяА ОСЬ І ШАДБЕЙ.
У документі 1789 р. про розподіл квартир для розташування в місті залоги є рядок і про будинок Шадбея. Його так і зазначено: кам'яниця шляхетного Шадбея. Тоді в будинку мешкало 5 чоловік. Глава сімейства Флоріан Шадбей був відомою в місті людиною. 1754 р. його обрали членом магістрату, згодом він був президентом міста (тобто, очолював магістрат). 1790 р. Флоріану Шадбею надали дворянський титул. Тож за будинком надовго закріпилося ім'я цього відомого міського діяча другої половини XVIII ст. Навіть на початку ХХ ст., коли будинки Польського ринку вже мали номери й зовсім інших власників, все одно говорили й писали: будинок Шадбея.

У ХІХ ст. на першому поверсі будинку розміщувалася аптека Петаласа. Як зауважив Олександр Сементовський, вона була відома, передусім, дорожнечею та поганою якістю ліків.

ФРЕС-РЕЦЕПТ.
Напередодні Першої світової війни, як повідомляє Олександр Прусевич, будинок під пеліканом (тоді він мав №43) належав докторові Манасевичу. Юлій Манасевич (1868 - 1958) - легенда кам'янецької медицини. Його батько Йосип Мойсейович закінчив медичний факультет Київського університету, працював лікарем Кам'янець-Подільської гімназії. Син пішов стежиною батька: 1896 р. закінчив медичний факультет Харківського університету. Юлій Йосипович працював лікарем при Кам'янець-Подільському двокласному міському училищі, а під час Першої світової війни був особистим лікарем генерала Олексія Брусилова. У 1924-1958 рр. Юлій Манасевич працював головним лікарем і консультантом Кам'янець-Подільської дитячої поліклініки. 30 листопада 1946 р. йому - першому з кам'янецьких лікарів - надали звання заслуженого лікаря УРСР. За даними Євгена Мазурика, 1927 р. сім'я Манасевича купила дім на вулиці Петровського (нині Лесі Українки - біля військкомату), тож переїхала туди зі Старого міста. Старожили ще пам'ятають, як Юлій Йосипович на бричці із запорошеним конем виїжджав на виклик до хворих дітей, як після подолання хвороби рекомендував "фрес-рецепт" (що означало: головне тепер - добре харчування). Помер 90-річний лікар, повертаючись додому з роботи.

ЧОТИРИ ПОКОЛІННЯ.
За даними автора книги "Квітка на камені" (Харків, 2004) Едуарда Сікори, на південно-західній стороні майдану (тобто, на розі Біржі та Шарлотки) на початку ХХ ст. стояв двоповерховий будинок, який належав купцеві Петру Новаковському - власникові найвідомішої в місті ювелірної крамниці, членові облікового комітету Кам'янець-Подільського відділення Держбанку. Коли 4(17) серпня 1914 р. австрійські війська окупували місто, Петро Никифорович увійшов до делегації найшановніших кам'янчан, які вели з австрійцями переговори про умови й розмір контрибуції. Його син Володимир Новаковський був старшим садівником ботанічного саду (із часу його заснування). 1938 р. Володимира Петровича необґрунтовано заарештували й розстріляли на хуторі Загальського. Внук купця Ігор Новаковський (1926 - 2002) став педагогом: працював інспектором райвно, інструктором і головою парткомісії райкому КПУ, директором Довжоцької та Колибаївської шкіл. Правнук купця Володимир став вправним столяром. До речі, живе він у Старому місті, щоправда, не на Польському ринку, а на Зарванській вулиці.

Використавши архівні креслення й фото фасадів будинків, київський архітектор Ольга Пламеницька розробила схему реконструкції житлової забудови колишньої Біржі за станом на ХІХ ст. Тож, можливо, ми колись знову побачимо будинок Шадбея.

 

Біржа. 1941 р. Схема реконструкції східної частини Біржі. Автор Ольга Пламеницька