To the main menu | to the history page | to the articles list

К. А. БАТЮШКОВ
(До 175-річчя з дня народження)
(читайте ще про К.Батюшкова)

К. А. БАТЮШКОВВін народився у Вологді 16 (29) травня 1787 року в сім'ї збіднілих дворян. Батько Костянтина Миколайовича Батюшкова, Микола Львович, все життя прожив опальним у своєму маєтку, звинувачений у ворожості до Катерини ІІ.

Любов до поезії виникла у юнака під впливом свого дяді, поета Михайла Микитовича Муравйова. На службі діловодом у міністерстві народної освіти він знаходить багато молодих письменників, з якими і здружився. Разом з ними він стає учасником літературного об'єднання "Вільне товариство любителів словесності, наук і мистецтва" і починає друкуватися на сторінках московського журналу "Новости русской литературы", а потім в журналах "Северный вестник", "Журнал Российской словесности".

Під час служби в армії Батюшков разом а своєю частиною приїжджає в Кам'янець-Подільськ. Тут він написав ряд своїх віршів: "Пробуждение", "Воспоминание", "Мой гений", "Надежда", "К другу", "Последняя весна", "Таврида". В його елегіях цього періоду (1813-1815 pp.) звучить сум за батьківщиною і містичні настрої. Особливо яскраво виражено його душевний стан в поезії "Разлука":

Напрасно покидал страну моих отцов,
Друзей души, блестящие искусства;
И в шуме грозных битв, под тению шатров,
Старался усыпить встревоженные чувства...

З листів, написаних з Кам'янця-Подільського К. М. Батюшковим, ми дізнаємось про стан громадсько-політичного життя в нашому місті. Театр в Кам'янці-Подільському виник в 1798 році. Він спочатку розміщався на Вірменському ринку (тепер Радянська площа) в дуже поганому будинку, який стояв на місці нинішньої швейної фабрики. Коли в 1856 р. провіянтські військові магазини від Вітряної брами були переведені на Біланівку, міський театр з Вірменського ринку переїхав до Вітряної брами, у приміщення, де знаходились склади.

Який був театр в Кам'янці в 1815 p., ми дізнаємось з листа К. М. Батюшкова до своєї тітки Є. Ф. Муравйової: "Є театр; посудіть, який він повинен бути: коли йде дощ, глядачі виймають зонтики; вітер свище в усіх кутках й з чудо зими п'яними офіцерами і скрипкою оркестра складає гармонію особливого роду. Все грають трагедії..., рідко опери". Службою в місцевому гарнізоні Батюшков був незадоволений. Тій же Муравйовій він писав: "Розсіяння ніякого, живемо у фортеці, оточені горами... Ось шість тижнів, як я тут, а жодного слова ні з однією жінкою не говорив. Ви можете судити, яке товариство в Кам'янці: крім радників з дружинами і дітьми, крім службових осіб і стряпчих, двох або трьох гарнізонних полковників, мовчазних офіцерів, ні душі".

Наприкінці 1815 року Батюшков подає у відставку і виїжджає з Кам'янця-Подільського в Москву, де зайнявся підготовкою до друку своїх творів. Єдина його книга "Опыты в стихах и прозе" вийшла в 1817 році. Психічне захворювання, яке почалося ще в 1815 році, погіршилось. В 1822 році хвороба визначилась остаточно і прийняла тяжку форму. Кілька разів він намагався покінчити з життям. Його перевезли в Москву, а через три роки - у Вологду, де він помер 19 липня 1855 року.

Творчість Батюшков а раннього періоду була просякнута духом свободолюбності. Він виступав як прихильник просвітительства і легкої ізящної поезії. В період вітчизняної війни 1812 року у нього з'явились патріотичні вірші "К Дашкову", "Пленный" та інш. Однак в деяких творах Батюшкова відчуваються і реакційні ідеї (стаття "Нечто о морали, основанной на философии и религии" - 1815 рік).

Але всі ці упадницькі настрої поета не можуть заглушити головну тему його творчості - прославлення "земних радощів", реалістичний стиль. У своїх прозаїчних творах "Прогулка в Академию художеств", "Прогулка по Москве" та інших він порушує важливі історико-культурні і естетичні проблеми.

К.М. Батюшков робив великий вплив на творчість О.С. Пушкіна, який відмічав значні заслуги Батюшкова у створенні російської літературної мови. За висловленням В.Г. Бєлінського, "...Батюшков багато і багато сприяв тому, що Пушкін був таким, яким був дійсно. Однієї цієї заслуги з боку Батюшкова досить, щоб ім'я його вимовлялось в історії російської літератури з любов'ю і повагою".

С. ШКУРКО.