To the main menu | to the history page | to the articles list

НОВА ФОРТЕЦЯ: Минуле, сучасне... і майбутнє?

Не всі знають, що Новий замок являє собою одну з чотирьох відомих європейських фортифікаційних шкіл - нідерландську. Це досить складний витвір військово-інженерного мистецтва нової доби. В ХVІ, а тим більш у ХVІІ столітті, кам'яні фортеці перестали повністю задовольняти потреби фортифікаційного захисту. Сила гарматного пострілу досягла висот, коли кам'яні стіни перестали бути перешкодою. На пряму наводку викочувалося декілька штурмових гармат, це була так звана королівська або бреш - батарея, яка з максимально близької відстані розбивала кам'яну стіну, утворюючи в ній отвір - бреш. Кам'янець, що мав тільки кам'яні укріплення, на рубежі XVI - XVII ст. потребував нової фортифікації, особливо з боку Старого замку.

Саме тому на початку ХVІІ ст. король польський доручив військовому інженеру АРЦІШЕВСЬКОМУ проект та забудову під Кам'янцем бастіонної фортеці. Загальну координацію робіт проводив відомий військовий і фахівець, артилерист і інженер, згодом польський комісар козацького війська Теофіл Шомберг. Король зобов'язався виділити великі кошти на спорудження фортеці, а королевич поклав на себе обов'язок своїм накладом забезпечити нову фортецю артилерією та утримувати її в належному стані. Під час пошуково - планувальних робіт вирішено було збудувати з західного боку Старого замку так званий "рогач" (горнверк). По-перше, це було зумовлено характером місцевості, де неможливо було збудувати стандартну полігональну (тобто, замкнуто-прямокутну) бастіонну фортецю; а по-друге, таке рішення було продиктовано європейською військовою модою. Як визначили у ХІХ ст. історики фортифікації, "горнверк есть одна из построек, к коим имели наиболее пристрастия: с самого начала его изобретения он был употребляем во множестве, что продолжалось и во времена Вобана (середина ХVII ст. - І.Д.)… немного есть крепостей малых или больших, при которых бы не имелось даже несколько горнверков ". До цього слід додати, що горнверки ставити "начали без всякой нужды и в таком количестве, что некоторые инженеры того времени жалуются на худое их употребление".

Слід також відзначити, що як спочатку захоплювалися будівництвом горнверків, так потім заходилися їх зносити, коли зрозуміли, що "и при обдуманном (его) помещении перед главным валом (горнверк) никогда не делает сопротивление соразмерным издержкам". До речі, в самому кінці ХVII ст. при Катерині ІІ наш горнверк теж мав бути зруйнований, але зовсім не від підступності "україножерки" Катерини, а від того, що було розроблено план нової фортифікації Кам'янця за капітаном - інженером К. ОППЕРМАНОМ. Щасливий випадок зберіг фортецю. До речі, цариця Катерина 1793 року, коли постало питання про передачу Кам'янця польським гарнізоном російським військам генерала Дорфельдена, наказала останньому лише в крайньому випадку брати його штурмом "ибо наслышанная о красотах оного не желала бы подвергать его разрушению причиняемым открытою вооруженною силою".
Щодо самого терміну "горнверк", то він означає відносно велику прибудову перед полігональною, або радіальною бастіонною фортецею - перший ешелон. Згодом гонверк почав виступати як самостійне укріплення, що захищало міст чи в'їзну дорогу до міста. В перекладі з німецького "горнверк" означає рогате укріплення і якщо подивитися на план, то справді, два його пів бастіони своєрідними рогами виходять в бік поля і сполучені прямою лінією - куртиною утворюють бастіонний фронт. На вершині укріплення насипають високий надшанець або кавальєр, на якому встановлюють найбільш потужні гармати. Ескарпові стіни та насипи, земляні стрілецькі та артилерійські вали - валгани - утворюють внутрішнє подвір'я. Під валами знаходились підкуртинні, підбастіонні та флангові каземати, що слугували за складські приміщення та давали змогу хоронитися під час обстрілу. З горнверкового подвір'я в бік поля виходила підземна протимінна галерея, яка давала змогу вести протимінну боротьбу на рівні підземелля. За ескарповою стіною йшла протилежна, контрескарпова і покатий насип - схил гласису. Між ескарповою і контрескарповою стінами був сухий, рідше наповнений водою рів.

Кам'янецький горнверк збудовано за класичним варіантом голландських бастіонних укріплень, характерною ознакою яких були так звані орільйонні бастіони. В перекладі термін "орільйон" означає вухо. Дійсно, бастіонні фланки мали своєрідне заокруглене "вухо", що захищало батарею, фланкуючу куртину та протилежний бастіон. Самі півбастіони витягувалися в довгі фланки - крила. Для нашого горнверку характерним є бастіонний фронт, який утворювали не тільки два фронтальні бастіони, але й своєрідний фланговий бастіон скошеного кута лівого, південного флангу. Таке планування фортеці було зумовлено топографією місцевості і хоч воно дещо зменшувало площу внутрішнього двору, проте дозволяло додатково фланкувати - обстрілювати Довжоцький рів та південно-західну стіну Старого замку.

Збудований 1621 року горнвери протягом майже 200 літ залишався для Кам'янця фортифікаційним форпостом, неодноразово виступаючи його захисником. Особливо жорстокого штурму укріплення зазнало у серпні 1672 року., коли турецько - татарсько - козацька армія на чолі з султаном Магометом ІV облягла місто, намагаючись взяти його без бою, пред'явивши малочисельній залозі ультиматум. Правда, захисники міста вирішили дати бій, сподіваючись на силу кам'янецької фортеці та допомогу коронного. З 18 серпня турки розпочали масований обстріл горнверку, де зконцентрувалися головні сили захисників. Оскільки горнверк контролював всю місцевість навкруги на нього було направлено головний удар штурму. Тут запеклий опір чинили туркам підрозділи чернігівського хорунжого ротмістра Я.Мислішевського, подільського хорунжого В.Гумецького, перемишльського стольника, полковника волоської корогви Ю.Володиєвського, майора Квасіборського, капітана Букарема. Гумецький, Володиєвський, та Мислішевський, що очолили оборону горнверку, одночасно були помічниками керівника оборонного міста подільського генерала М.Потоцького.

Якщо обстріл укріплення розпочався 18 серпня, то найсильніший натиск захисникам довелося витримати з 22 по 25 серпня, коли турецькі солдати безперервно, хвиля за хвилею накочувались на укріплення, а в проміжках між атаками його обстрілювали вправні, вишколені французькими офіцерами турецькі каноніри. Як згадував один з захисників міста, автор "Реляції", де описано бойові події під Кам'янцем 1672 року. С.Маковецький "нам не було коли поїсти, поспати і навіть звільнитися від варти (біля бійниць) хоча б на хвилину для відпочинку - настільки нас дрібна жменька на цю фортецю". Щоб не підривати морального стану жителів міста, захисники навіть ховали своїх загиблих товаришів на валах фортеці.
Сили, як відомо, були далеко не рівними і Новий замок довелося залишити з 25 на 26 серпня вночі, таємно перевізши до Старого замку всі гармати. А фінал цієї битви загальновідомий всім кам'янчанам та й не тільки - 27 річне панування турків у місті і краї. У ці 27 років замок був належним чином відремонтований і опоряджений. Турки взагалі дуже дбали про міські укріплення.

Після повернення Кам'янця під юрисдикцію Польської корони в горнверку також постійно ніс службу артилерійський гарнізон з декількома десятками гармат. Наприклад відомо, що в 1770 році цим гарнізоном командував син відомого коменданта Кам'янецької фортеці та всіх прикордонних укріплень генерала Яна де Вітте Йосип де Вітте. Гармати в кількості 60 одиниць стояли на північному (св.Михайла), південному (св.Георгія) півбастіонах, куртині, розі св.Мауриція та контрескарповій батареї св.Казиміра. Продовжував військову службу Новий замок і після 1793 року, коли Кам'янець увійшов до складу Російської Імперії.

Проте з ХІХ ст.., коли Кам'янець втрачає своє військову значення, його фортеця виводиться за штат військового відомства і горнверк перестає бути військовою одиницею. З того часу і розпочинається для горнверку серія бід і негараздів, коли більших, коли менших.

Ігор ДАНІЛОВ