To the main menu | to the history page | to the articles list

Н. КОЗЛОВА, краєзнавець.

Кам'янець 110 літ тому

Йдучи середньовічними вуличками Старого міста - давньоруського ядра Кам'янця-Подільського, мимоволі замислюєшся, яким воно було раніше, що збереглось до нашого часу, а то втрачено назавжди.

...Ось переді мною фото, на якому невідомий фотограф залишив нащадкам вид міста з боку Нового бульвару, тобто теперішнього парку відпочинку. На фото: зліва - видно куполи Свято-Троїцької церкви, а з правого боку - видніється православний кафедральний собор Казанської Божої Матері. Ці храми не збереглись до нашого часу, як і не збереглось багато інших будівель Старого міста.
Яким же було місто сто років тому? Про це свідчать архівні документи 80-90 років минулого століття. Одним з них є звіт Кам'янець-Подільського повітового військового начальника І.Л, Островерхова, складений у 1882 році.

Тоді Кам'янець-Подільський, як центр Подільської губернії, налічував 30 тисяч 392 жителя, з них руських-
українців православних - 7345, поляків-католиків - 8624, євреїв - 17 тисяч, іноземних громадян - 440. Описуючи у звіті географічне положення міста, його благоустрій, кліматичні та санітарні умови, автор вказує на те, що у Старому місті була велика скупченість населення, криві вулиці з багаточисельними провулками, високі брудні будинки, майже без дворів, з одними лише наскрізними проходами - все це створювало особливе враження для тих, хто приїздив у місто уперше.

Однак з будівництвом і відкриттям у 1873 році Новопланівського мосту, перекинутого між скелями з Троїцької площі Старого міста на Новий План, виникло нове передмістя з широкими, прямими вулицями, з правильним плануванням будівель. Сюди стало переселятись населення Старого міста. Воно знайшло на Новому Плані простір, добру джерельну воду Гунської криниці, рослинність. У 1873-му сюди перенесено ринок і базар (знаходився він на площі, де зараз побудовано готель "Смотрич"). Це дало змогу звільнити Старе місто від багаточисельних потворних дрібних єврейських крамничок, на їх місці розбили сквер.

Щодо благоустрою міста, то на Новому Плані була лише одна вимощена вулиця. В Олександрівській слободі (так тоді називали Польські фільварки, і ця назва не прижилась) було вимощено дві вулиці. Маріїнська слобода (Руські фільварки) зовсім не мала вимощених вулиць. Лише в Старому місті всі вулиці були вимощені булижником.

Вечорами вулиці губернського міста освітлювались гасовими ліхтарями, яких було 315, і то лише на центральних вулицях. Якщо благоустрій міста був не на належному рівні, то мораль жителів міста, як пише полковник Островерхов, були задовільні. Кримінальні злочини у Кам'янці, такі, як вбивство, грабежі траплялись дуже рідко, частішими були лише крадіжки різного виду. П'яних серед ремісничого люду можна було побачити лише у великі свята.

У місті була поширена благодійність, діяли установи і братства: Подільське відділення товариства Червоного Хреста, приют для малолітніх сиріт, приют і реміснича школа - на кошти Іоанно-Предтеченського братства. В останній утримувалось 24 хлопчики і 16 дівчаток. Головне завдання приютів - дати дітям бідних людей і круглим сиротам освіту, навчити токарному, столярному, чоботарському ремеслу, а в жіночому відділенні - різним домашнім роботам.

Великий вплив на добрі моральні начала християнського населення міста мало духовенство. У місті діяли 14 православних церков (з них 5 домових), 5 костьолів, 2 синагоги і 21 молитвений будинок.
На єврейське населення міста великий вплив мав рабин; він був не тільки проповідником талмуда, а ще й народним суддею, вирішуючи складні і заплутані справи, для яких громадянському суду потрібні були б місяці і навіть роки.

Чим займалось населення міста? У 1882 році у Кам'янці нараховувалось 14 ремісничих цехів, де працювали ковалі, столяри, малярі, різники, мідники, ювеліри, пекарі, чоботарі, шевці та інші майстри своєї справи, які високо цінили свою репутацію і доброякісно виконували роботу.

Були у місті і промислові підприємства: тютюнова фабрика, пивоварений завод, два заводи мінеральних вод і два свічних. Тютюнова фабрика переробляла за рік 765 пудів тютюну, який вирощувався на Поділлі, а також завозився із-за кордону через м. Одесу. Вироби фабрики реалізовувались на місці, лише частина їх вивозилась в Ярмолинці на Петро-Павлівську ярмарку.

У Кам'янці-Подільському було три річних ярмарки. Особливо багатолюдною була Іванівська ярмарка, яку а народі називали "Іванцем". Відбувалась вона 24 червня за ст.ст. (7 липня). Так уже повелося з давніх-давен, що на цю ярмарку приїздила велика маса простого люду не лише з навколишніх подільських сіл, а також з прикордонних - австрійських. Селяни привозили на продаж полотняні, вовняні, керамічні та інші вироби. Особливо чекали на це свято і любили "Іванець" діти. На ярмарці працювали каруселі, грали музики, виступали актори, продавалась велика кількість дитячих іграшок: свистунчики, м'ячі, паперові китайські чудернацькі вироби. Очевидець, описуючи ярмарок, додає: "У ці дні, під час служби всенощної і обідні, кам'янецькі церкви бувають переповнені масами простого народу, одягненого в яскравий святковий одяг".

Оскільки в місті була розвинена торгівля і ремесла, то для кам'янчан і приїжджих було відкрито 7 торговельних і нотаріальних контор, 26 заїжджих будинків і готелів, працювало 636 магазинів і лавок, 10 модних магазинів, 24 трактири і 61 шинок, 18 погребів з руськими виноградними винами та інші торговельні заклади.

І все ж недоліком для торгівлі міста у ті роки було те, що Кам'янець стояв віддалений від залізниці на 88 верст, не було й зручного шосейного сполучення і під час весняної, і осінньої непогоди, коли безперервно йшли дощі; по важкому шляху екіпажі добирались до м. Проскурова за два, а то й три дні.
Цікавими є дані про бюджет міста. Його дохід становив 1882 року 77 тисяч карбованців, а видатки повинні були бути такими же. Лише на міське управління виділялось понад 16 тисяч карбованців, на утримання поліції - 15 тисяч карбованців. Решта коштів йшла на утримання училищ, пожежної команди, тюрми, а також на благоустрій, ремонт мостів, освітлення та інші потреби.

Щоб уявити, які були ці кошти, їх можна порівняти з тогочасними цінами на продукти. Куль борошна (9 пудів) коштував 11 карбованців 50 копійок, а пуд м'яса (16 кг) - 2 карбованці 80 копійок.
У зв'язку з тим, що наше місто було центром губернії, тут розмішувались війська: військові управління, штаб караульного батальйону, лазарет на 200 ліжок, кінні лазарети кавалерійських полків, кузня кавалерійської дивізії, склади недоторканих запасів. Для військових не вистачало казенних приміщень, тому розміщувались вони на приватних квартирах. Ціни на них були високими.
У святкові дні та в літні вечори на Старому бульварі, звідки відкривався чудовий вид на фортецю і Підзамче, збирались кам'янчани на прогулянку. Тут грав військовий оркестр, поруч був літній дерев'яний театр, де виступали приїжджі актори. Діяв у місті і зимовий театр, відновлений після пожежі у 1880 році. Міський клуб запрошував кам'янчан на сімейні вечори, бали-маскаради. Працювала публічна бібліотека. У 1890 році було відкрито музей.

І 110 років тому наше місто було переповнено студентською та учнівською молоддю. Щоденно можна було бачити, як сотні хлопчиків та дівчаток поспішали на навчання у гімназії. У чоловічій гімназії навчалось 669 учнів, у жіночій Маріїнській гімназії - 301 дівчинка. Крім того, була духовна семінарія, жіноче духовне училище та три приватних міських народних училища. Останні утримувались на кошти міста, до них приймали дітей всіх верств населення, в основному міщан і євреїв обох статей.

...Попереду були кінець ХІХ століття, XX вік - вік глобальних потрясінь, революцій, світових війн, що докорінно змінили становище. І не лише нашого міста.

Н. КОЗЛОВА, краєзнавець.
Кам'янець-Подільський вісник, 15 лютого 1992 року