Перейти у головне меню | до списку сіл Чемеровецького району | до історичних даних | показати на карті

ЧОРНА

Село, центр сільської Ради. Розташована за 25 км. від райцентру і за 15 км. від залізничної станції Балин. Населення - 1233 чоловіка. Сільраді підпорядковано село Антонівка.
В селі працюють школа, будинок культури, бібліотека, дільнична лікарня.
На території села виявлено залишки поселення трипільської культури. Перша згадка про село припадає на 1494 рік.

Король П.В., НПП "Подільські Товтри"

Див. Сіцінський Ю.А. Археологічна карта Подільської губернії

Див. Сіцінський Є. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт.


Село Чорна

За адмін.поділом 16 ст. Кам'янецький повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Кам'янецький повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Чемеровецький район
Коментар : піп згадується в 1578 р. [СКУ, с. 251].

Церква св.Михаїла
Храм засновано: 1716 р.
Коментар: Церква св.Михайла закладена в 1724 р. - дерев'яна триверха споруда. Братство згадується з 1742 р. Ремонт 1756 р. Нова церква збудована в 1880 р. на новому місці - дерев'яна одноверха споруда.
В церкві було напрестольне Євангеліє з довма написами : 1. Даніель осадца Чорнянський купив цю книгу і дав її до церкви св. Михайла в с.Чорній (без дати); 2. Василь Євчук обиватель білецький [= з с.Біла] купив її в 1716 р. в о.Василя Пандовича, пресвитера Чорнянського. [СКУ, с. 251 - 255] Церкви нема [КХм].

http://www.myslenedrevo.com.ua/cds/cd_aru.html


...Тепер мова піде про сусіднє від Білої село Чорну. Воно заселене ще в давні часи. Перші поселенці з'явилися тут ще в період пізнього палеоліту /40 тисяч років тому/ й оселялись на берегах річки Батіг, або Тібр - притоки Смотрича. Про це свідчать знайдені тут знаряддя праці тієї доби . Не є виключенням, що територія сучасного села була заселена ще в добу бронзи, в період поширення заліза / скіфський період/. Біля села є залишки поселень трипільської та черняхівської культур /2-5 ст. н.е./.
Село має досить цікаву історію, про що і велась розповідь в експозиції музею, відкритого у 1965 році. Це був перший і найбагатший за експозицією музей, відкритий у районі. Його експозиція налічувала 1140 предметів, багато з яких були унікальними. Вже через два роки музею присвоєно звання "народний". Світлої пам'яті Йосип Францович Павлуцький віддав багато сил, щоб музей зайняв достойне місце серед освітніх закладів села. Після його смерті внаслідок зумисної пожежі згоріла вся експозиція музею. У вогні пожежі згоріли позументи та речі, які належали Андрію Григоровичу Розенбергу - генералу від інфантерії, кавалеру орденів Іоанна Єрусалимського та Андрія Первозванного, учасника італійського та швейцарського походів О.В.Суворова, - його сподвижника, а згодом Головнокомандуючого російськими військами. Після відставки імператор Олександр II дарує йому село Чорну. Тут пройшли останні роки його життя.
Полководець пішов з життя 23 вересня 1814 року, заповідавши "поховати мене на сільському цвинтарі села Чорна, яке стало для мене рідним, і щоб я лежав серед тих людей, яких я знав і яким багато допомагаю за життя". Біля старої Чорнянської церкви /зберігся фундамент/ було три могили. Тут лежали генерал від інфантерії, кавалерії і артилерії Андрій Григорович Розенберг, статський радник Василь Григорович Розенберг /помер 25 вересня 1818 року/ та дружина останнього.
А потім в селі керівництво вирішило побудувати кафе і чомусь саме на місці згаданого захоронення. Чому ми не думаємо, що співати і танцювати на могилах предків - то є велике святотатство, гріх і глум? Ми повинні знати, що наші нащадки танцюватимуть на наших могилах, бо ми подаємо їм не кращий приклад. Могили були розриті, і ще довго в музеї, аж до його знищення у 1989 році можна було побачити потьмянілі від часу нагороди та позументи полководця! До нашого часу зберігся надгробний пам'ятник з написом: "Его высокопревосходительство Генерал от инфантерии Андрей Григорьевич Розенберг 1739-1814 гг.".
Вже не вперше звертаюсь до місцевої влади всіх рівнів села Чорна, громадськості, педагогічного колективу, учнів школи, культосвітніх працівників, до всіх, кому не байдуже наше майбутнє: відновимо музей історії села, щоб він допомагав дітям глибше пізнати історію рідного краю, яка має цікаві і трагічні сторінки.
І якщо ми в силу різних обставин, а насамперед через байдужість та власне нерозуміння зруйнували могилу Андрія Розенберга - соратника і сподвижника Генералісимуса Олександра Суворова, то ми в силі зробити хоч символічне поховання людини, знаної далеко за межами країни. І це необхідно зробити вже сьогодні.

М.КУНДИС,
директор районного народного історико-краєзнавчого музею.
"Нове життя", 24 серпня 2004 року

За два кілометри від села Черче, біля урочища "Чорна вікнина", знаходиться ділянка, на якій за переказами, стояло місто Чорноокнин, розгромлене татарами. Жителі, які врятувалися від погрому, переселилися на місцевість, де тепер розташоване село, і дали йому найменування Чермна Хуста, згодом Чермний, Чорний, Чорна. В історичних документах назва Чермна Хуста згадується в 1494 році. Назва пов'язується з темним кольором навколишніх товтр. Але існує думка, що назва Чорна походить від слова "Чорна смерть" - чума. Ця грізна хвороба була занесена в наш край чужинцями у 15 столітті. Епідемії чуми дощенту винищували населення не тільки окремих сіл, а й цілих районів.

Король В.П.,
НПП "Подільські Товтри"