Репресовані пам'ятки

Перебудова охопила всі сфери життя, міцно ввійшла в нашу свідомість. Сьогодні йде активне переосмислення історії. В першу чергу переглядається історія радянського періоду.

Одна з чорних сторінок в цій історії - це період антирелігійного терору. Прагнення покінчити з буржуазним минулим вело до фанатичного відкидання старого, яке автоматично визнавалось віджилим.

Репресії в багатьох випадках привели до фізичного знищення служителів культу, хоча декларувалась свобода совісті. У країні було зруйновано десятки тисяч храмів. Предметом поклоніння став мудрий і всезнаючий ідол...

Кам'янець віками славився культовими спорудами. На кінець XIX ст. в місті їх нараховувалося близько 50, а сьогодні збереглася лише невелика частка. У ті страшні роки зруйновано найбагатші, найкрасивіші храми - Олександро-Невський та Казанський собори, Троїцька та Іоано-Предтеченська церкви, Миколаєвський вірменський костьол. В одній із пам'яток минулого, лютеранській кирхі, до цього часу знаходиться ДЮСШ №1.

Споруди для знищення вибирались цілеспрямовано. Руйнували насамперед ті, які займали в місті ключові в архітектурному плані позиції і створювали своєрідний, особливий ансамбль. Думаю, що наше завдання - вернути людям хоча б історію цих пам'яток.

На Новому плані вирізнявся Олександро-Невський собор. Збудований в пам'ять 100-річчя возз'єднання Поділля з Росією (1793 p.), він красувався на місці, де в наш час щорічно взимку встановлюється міська ялинка.

Храм будувався на народні кошти, зібрані Олександро-Невським опікунством. Закладка церкви відбулася 2 травня 1891 p., a 24 листопада 1897 р. собор був освячений. За кошторисом вартість храму складала 72208 карбованців, але насправді будівництво собору, розпис стін і закупівля культового приладдя обійшлись більше, ніж в 100 тисяч карбованців. Приміщення церкви обігрівалось паровим опаленням.

Споруда вражала величністю. Побудована у візантійському стилі, з великим головним куполом і чотирма по боках пів-куполами, церква мала над західним входом невелику дзвіницю. Довжина і висота її однакові, приблизно 40 метрів.

Головний вівтар був присвячений св. Олександру Невському, в пам'ять Олександра III, південний - носив ім'я св. Великомучениці Катерини, покровительниці Катерини II (за царювання якої відбулось возз'єднання Поділля з Росією"), а північний - св. Миколи.

Собор мав двоярусний іконостас роботи московського майстра Ахапкіна. В числі пожертвувань на храм був хрест, присланий в подарунок імператрицею Олександрою Федорівною (дружиною Миколи II). При церкві на початку XX ст. діяло Олександро-Невське братство з народною читальнею і бібліотекою.

Храм будувався на віки, та не простояв і півстоліття. Він мав засвідчувати єднісгь українського і російського народів, а став матеріалом для фундаменту нової релігії - культу (цегла з руїн собору була дешевим будівельним матеріалом).

Історія не повинна повторитись. Місцевий древній храм повинен стати входом до храму світового мистецтва, а виходить навпаки: пройшовши школу виховання світовими культурними здобутками, нарешті приходимо до своїх.

Задорожнюк А.
Репресовані пам'ятки // Прапор Жовтня, 1989. - 2 грудня.

Собор св. благовірного князя Олександра Невського сьогодні відбудовується.
У січні 2005 року завершилось встановлення та відбулось освячення колоколів, подарованих храму меценатом.

Довідка НПП "Подільські Товтри"

Див. Сіцінський Є. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт.