Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

О.Л. ЛЯСОТА, м. Кам'янець-Подільський,
А.С. КОБЕЦЬ, м. Луцьк

ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНІ КОМПЛЕКСИ ТОВТРОВОГО КРЯЖУ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ

Поряд із загальновизнаними “авторитетами” в галузі рекреації Південним берегом Криму, Карпатами Хмельниччина поки заслуговує малої уваги. Однак, детальні ландшафтні дослідження та рекреаційна оцінка окремих її ділянок показують значну рекреаційну цінність області, особливо її південної частини - Товтропого кряжу та Подністров'я.

Будовою та типом рельєфу Товтровий кряж значно відрізняється від Подільського плато. Це унікальний феномен природи у вигляді денудаційної височини з відкопними формами рельєфу, що відноситься до виняткових природно-територіальних комплексів (ландшафтів) на території нашої країни.

У складі товтрового ландшафту ми пропонуємо виділити такі природні комплекси:

1. Комплекс плосковерхих масивів Головного товтрового пасма. Воно піднімається над навколишньою рівниною на висоту 50-60 м. Осьова лінія пасма проходить через такі населені пункти: Сатанів-Гусятин-Іванківці-Кугківці-Вишнівчик-Антонівка-Карачківці-Черче-Нігин-Вербка-Привороття-Кульчиївці-Китайгород до Дністра, які входять в ареал Подільського природного національного парку. Головне товтрове пасмо відрізняється найбільшими висотами і майже монолітним простяганням на віддалі 80 км. Монолітність порушується лише долинами річок Збруч, Жванчик, Смотрич, Мукша, Тернава. В місцях прориву через Товтри вони утворюють глибокі, скелясті і надзвичайно мальовничі урвища. Головний хребет плосковипуклий шириною 100-300 м з досить крутими, скелястими схилами. Поверхню пасма ускладнюють карстові форми рельєфу (воронки, печери) та хаотичне нагромадження великих і дрібних уламків скель. Саме це пасмо, вкрите широколистими лісами багатого флористичного складу (дуб звичайний і скелястий, бук лісовий, граб, липа серцелиста і широколиста, берест, берека, вишня степова та багато інших) називають в народі Медоборами. В межах Головного товтрового пасма виявлено ряд мінеральних джерел. Найбільш перспективними серед них вважаються джерела Сатанівського комплексу.

2. Комплекс гостроверхих гряд бічних товтр. Гряди переважно безлісі. Іноді утворюють ланцюги автолоподібних форм (с. Біла Чемеровецького району). Підніжжя окремих товтр складене щебнистими відкладами та лесовидними суглинками, на яких утворились звичайні - чорноземи та перегнійно-карбонатні грунти під лучним травостоєм.

3. Комплекс невисоких рифових масивів вкритих майже до самих вершин лесовидними суглинками із звичайними чорноземами на них. Вони розташовуються на деякій віддалі від головного пасма поодинці або невеликими групами Це невисокі органогенні споруди, які в народі називають “могилками” - пагорби без урвищ і скель, що зовні схожі до скіфських курганів.

4. Комплекс міжтовтрових долин з глибоким лесовим покривом і глибокими малогумусними чорноземами, зайняті орними землями, іноді невеликими мочарами.

Ділянки широколистих лісів на вершинах Головного товтрового масиву, безлісі скелясті схили окремих товтр, обривчасті відслонення вапняків і міжтовтрові пониження утворюють надзвичайно мозаїчне переплетіння.

З чотирьох, визначених для природного національного парку Хмельниччини видів рекреаційної діяльності, загальнодержавне і міжрайонне значення мають спортивно-оздоровчий та пізнавально-культурний види.

Визначити рекреаційне значення кожного природного комплексу неможливо без аналізу сучасного землекористування. Тому важливим етапом, що передував рекреаційній оцінці ландшафту товтр стало створення системи картосхем земельних угідь (орні землі, багаторічні насадження, ліси і чагарники, водні об'єкти, болота, порушені землі).

Аналіз сучасного стану землекористування дав можливість визначити просторовий розподіл головного лімітуючого фактору розвитку рекреації в цьому районі-орних земель, а також виділити території, що належать до так званого потенціалу рекреаційних площ. Багаторічні насадження, сіножаті та пасовища виключались з рекреаційної оцінки. Інші види землекористування розглядались як “рекреаційний фонд”, використання якого можливе без заперечень або при окремих змінах в його структурі.

На територіях перспективних для рекреаційного використання, площі рекреаційного фонду дорівнюють або перевищують площу орних земель і відповідають таким місцевостям:

  • місцевостям річкових заплав, які можуть використовуватись під пляжі і рибальство;
  • місцевостям обривчастих схилів, які придатні для розвитку спортивно-оздоровчих видів;
  • місцевостям річкових терас, сильно розчленованих ярами, частково покритих грабово-дубовими лісами, що сприяє спортивно-оздоровчому та культурно-пізнавальному виду рекреації;
  • місцевостям схилів часто і глибоко розчленованих ярами, іноді обривчастими, ускладненими зсувами з масивами грабово-дубових і дубових лісів або малопродуктивних луків, придатних для розвитку окремих елементів спортивно-оздоровчої рекреації;
  • місцевостям межиріч, що співпадають з товтровими грядами з куполоподібними останцями, з частим виходом мінеральних джерел і можливим розвитком спортивно-оздоровчого та лікувально-оздоровчого видів рекреації.