В головне меню

Фото

Варто побачити

Ціни на платні послуги

Тексти
екскурсій

Еколого-пізнавальні стежки

Враження
гостей

Кам'янець
туристичний

Свято семи культур – Турки

Турки

1672-1699 p.p. Поділля знаходилось у складі Османської імперії, і Кам'янець був столицею її чотирнадцятої європейської провінції. Провінцією управляв паша - намісник султана. У місті перебував великий гарнізон - близько 6000 солдатів, з них - 3000 яничарів. Двісті потужних гармат стерегли підступи до фортеці.

Добре розуміючи значення Кам'янця як форпосту для подальшого завоювання українських земель, турки головну увагу приділяли укріпленню міста. Одразу після його захоплення розпочалися будівельні роботи, які проводились під наглядом французьких військових інженерів. Деякі кам'яні споруди міста були розібрані, а матеріал використаний для нового будівництва. До середини 1673 p. були відремонтовані фортеця, Замковий міст, башти на ньому, Вірменський бастіон та укріплення біля Вітряних воріт, котре збереглося до нашого часу під назвою Турецькі бастіони. На скелястому схилі західної частини міста турки збудували нову вежу, відому під назвою "Башта на броді". Була відремонтована також ратуша на Польському ринку, в якій розмістилася турецька адміністрація.

З усіх храмів міста були зняті хрести і дзвони, винесені ікони. Деякі культові споруди використовувалися турками під стайні та казарми яничарів. Інші церкви і костьоли були перетворені на мечеті. Це Кафедральний костьол Св. Петра і Павла, Домініканський костьол Св. Миколая, костьол Св. Станіслава в замку, церква Св. Трійці, Іоанно-Предтеченська церква.

Кафедральний костьол Св. Петра й Павла став головною мечеттю міста - мечеттю султана. Ще її називали "джамія" - соборна мечеть. До Кафедрального костьолу прибудували два мінарети, з яких зберігся лише один. Каплицю XVI ст., що прилягає до західного фасаду костьолу, турецькі будівельники завалили камінням і перетворили на постамент під 27-метровий мінарет - круглу башту з балконом та гвинтовими сходами всередині. Назва "мінарет" походить від арабського слова "манара" (маяк). Під час великих свят мінарет освітлювався лампами. З нього п'ять разів на день муедзин закликав правовірних мусульман на молитву.

Розповсюдження і пропаганда ісламу на нових землях була одним із найважливіших завдань Османської держави, тому кількість мечетей росла. В Кам'янці були побудовані дві нові мечеті - у Новому замку і біля Польської брами. З'явилися три школи, одна з них на рівні медресе - середньої або вищої школи, яка готує вчителів, служителів культу і службовців для державних установ.

Кам'янець поступово набуває рис східного міста. З'являються дві турецькі лазні, типовий східний заїзд, критий базар, 10 кав'ярень. Над містом лине спів муедзина, лунає турецька мова і музика.
До Домініканського костьолу Св. Миколая, перетвореного на мечеть улюбленої дружини султана Хозекі, турки привозять із Стамбулу і встановлюють чудовий витвір східного мистецтва - мусульманський проповідницький амвон (мімбар). Він витесаний з білого каменю (за деякими джерелами - з мармуру), має вхід у вигляді арки, сходи всередині, котрі ведуть на майданчик, з якого проголошував проповіді мусульманський священослужитель - мулла. Зберігся релігійний напис над входом до амвону, різьблений декор.

1699 p., згідно з Карловицьким мирним договором, турки залишають Кам'янець і Поділля, які знову повертаються до складу Польщі. Поступово зникають сліди турецького панування. До нашого часу їх залишилося небагато: мінарет біля Кафедрального костьолу та проповідницький амвон, котрий був перевезений із Домініканського костьолу до Кафедрального. Збереження цих двох пам'яток мусульманської культури було забезпечено мирними договорами.

Крім того, в фондах історичного музею зберігаються священна книга мусульман "Коран", чотки, молитовний килимок, турецькі надмогильні пам'ятники, глиняні люльки. Під час археологічних розкопок знаходять східну кераміку XVIII ст., розписану різнокольоровими глинами з орнаментом рослинного характеру.

До мови подолян увійшла велика кількість турецьких слів: килим, майдан, торба, гайда, чабан, чумак і багато інших. В орнаментації подільських килимів простежуються турецькі мотиви.

Галина Осетрова,
старший науковий співробітник НІАЗу.