В головне меню

Фото

Варто побачити

Ціни на платні послуги

Тексти
екскурсій

Еколого-пізнавальні стежки

Враження
гостей

Кам'янець
туристичний

Свято семи культур – Литовці

Литовсько-руський період в історії Кам'янця-Подільського почався у 1362 pоці, коли литовський князь Ольгерд переміг татар - "отчичів і дідичів Подільської землі" - в битві на р. Сині Води. Ольгерд віддав Поділля в лан своїм племінникам - чотирьом братам Коріатовичам: Юрію, Олександру, Костянтину і Федору.

Існує гарна легенда про відродження Кам'янця за литовських часів, згідно з якою під час полювання на оленів брати Коріатовичі замилувалися видом кам'янецького каньйону і вирішили оселитися на живописному півострові. Влаштувавши тут свою резиденцію, брати Юрій і Олександр почали обладунок замку, який мусив захистити місто від хижих татарських орд.

Щоб вижити на небезпечному пограниччі, литовські князі почали укріплювати місто, використовуючи високі скелі каньйону та унікальний півострівний ландшафт міського посаду. На розі вузького скелястого перешийку, який з'єднував півострів з материком, була закладена фортеця. Згідно з літописними джерелами, замок був спочатку дерев'яно-земляний. Для духовної оборони і міці в замку брати Коріатовичі заклали церкву, освятивши її ім'ям Покрови Пресвятої Богородиці. В цей час околиці Кам'янця являли собою спустошену татарами землю, і замкова церква стала символом відродження краю, святинею всього християнського люду. Покровська церква знаходилась у північно-західній частині замку і була збудована з великих дерев'яних зрубів. Щотижня священик був зобов'язаний здійснювати тут богослужіння за руським обрядом. В іншому випадку йому загрожував штраф у розмірі однієї гривні. Покровська церква проіснувала до 1672 p. і була розібрана з метою побудови нової кам'яної.

Однак турецька навала завадила здійсненню цих планів. Протягом XIV- XV ст. у кам'янецькій фортеці існувала лише церква, збудована литовськими князями. Цей факт свідчить, перш за все, про національний склад захисників фортеці, жителів міста та околиць. Пізніше в замку існувала і лютеранська каплиця німецьких артилеристів - костьол св. Станіслава польських жовнірів.

Про роль Покровської церкви в житті захисників фортеці свідчить легенда, яку донесла до нас історія. Легенда розповідає, що в XVI ст. кам'янецький староста БРЕЖСЬКИЙ, прийнявши лютеранську віру, заборонив священику відправляти службу в замковій церкві Покрови Пресвятої Богородиці. А для наруги над православною святинею звелів розмістити в церкві коней. Коли через кілька днів коней вивели із церкви, то виявилося, що вони осліпли. Побачивши це, староста дуже розгнівався і замислив зруйнувати церкву. Однак невдовзі і сам староста осліп. Відчувши на собі кару Божу, староста повернув церкву православним віруючим, після чого, як свідчить легенда, одразу прозрів.

Таким чином, незважаючи на нетривалий час існування, литовський період залишив в історії міста значний слід. 1374 р. Коріатовичі надали міщанам Кам'янця право самоврядування, а також подарували місту 200 ланів землі та звільнили мешканців міста від будь-яких податків на 20 років. Князі Коріатовичі володіли Поділлям до 1393 року. Потім почалася міжусобна війна між литовськими князями, яка послабила русько-литовську державу, чим і скористалася Польща. Один із братів Коріатовичів - Федір - разом із великою групою українців переселився в Румунію (район Марамурешт). 3 1434 р. Кам'янець став королівським містом і центром новоствореного Подільського воєводства, а князі Коріатовичі, на думку окремих дослідників, навічно залишилися в Кам'янці. Князі поховані в замку Покровської церкви.
Подоляни перебрали від литовців основи права та військовий досвід.

Андрій ЗАДОРОЖНЮК,
старший науковий співробітник НІАЗу.