повернутись в головне меню | на історико-архітектурні пам'ятки

Фортеця X-XVIII ст. Охор. N 730 | Фото | Схема
вул.Замкова

1 грудня 2011 р. підведено підсумки акції "7 чудес України: замки, фортеці, палаци".
Кам'янець-Подільська фортеця стала одним із 7 чудес України!
Подробиці на сайті 7chudes.in.ua

Кам'янець-Подільська фортеця вперше згадується в 1374 році в грамоті князя Юрія Коріатовича, який володів на той час Поділлям. Археологічні дослідження свідчать, що фортеця існувала в Х-ХIII ст.ст. Спочатку вона являла собою типову староруську дерев'яну оборонну споруду. Стіни та башти були в основному дерев'яними і лише частково кам'яними. В XV ст. Поділля було загарбане польсько-шляхетською державою, і Кам'янець-Подільський став центром воєводства, важливим пунктом оборони Речі Посполитної.
В середині XVI cт. дерев'яні укріплення фортеці під керівництвом архітектора Йова Претвича були замінені кам'яними. Фортеця являє собою багатокутник витягнутої форми, обнесений високими кріпосними стінами з баштами на кожному розі. Праворуч від східних воріт знаходиться одноярусна п'ятигранна Чорна башта з криницею глибиною 36 м. і діаметром 6 метрів.Далі по колу йде 10 башт - Лянцкоронська, Комендантська, Рожанка, Водна, Нова, Денна, Ляцька, Тенченська, Ковпак і ліворуч від східних воріт - Папська, або Кармелюкова. Цю останню назву башта дістала у XIX cт., коли в ній було ув'язнено Устима Кармелюка.
В 1672 році місто Кам'янець-Подільський, як ў все Поділля, захопили турки. Вони відновили зруйновані укріплення, але ніяких значних споруд у комплекс укріплення не внесли. В зв'язку з тим, що тут містився турецький гарнізон, фортецю і міст у народі почали називати "турецькими".
Після приєднання у 1812 році Бессарабії до Російської імперії турецький кордон відсунувся, і Кам'янець-Подільська фортеця як оборонна споруда втратила своє значення, її почали використовувати для розміщення гарнізону, а згодом - як в'язницю.
В 1928 році фортецю, як пам'ятку старовини, за постановою РНК УРСР було оголошено республіканським заповідником, а в 1937 році тут організовано музей-заповідник. В 1948 році фортецю внесено до державного реєстру історико-архітектурних пам'яток загальносоюзного значення.

Гуменюк С., Мещишин А. Хмельницька область. - Львів:Каменяр, 1968


Замок расположен за пределами города, он находится у единственного входа в город, к которому вел узкий (9 м) перешеек. Первоначальные каменные здания Замка были возведены в ХП-ХШвв. В ХIV-ХV вв. и XVI в. его неоднократно расширяли, перестраивали; окончательно его облик сложился в середине XVI в. В плане Замок нерегулярный (175х50 м), его девять башен имеют в завершении машикули с аркатурой на каменных кронштейнах. Под машикулями на башне Рожанке сохранились следы фриза, исполненного в технике черно-красного сграффито. Суровые обрывистые скалы служат естественным постаментом для этих стен и башен, разнообразных в плане (круглые, квадратные, пятиугольные) и в объемах. В облике Замка соединились грозное величие, живописность и тонкая гармония с ландшафтом. В архитектуре его зримо воплотились характерные черты подольской школы зодчества. Об украшении помещений Замка дают представление найденные во время раскопок изразцы с растительными орнаментами или сюжетными рельефами. Среди них привлекают внимание изображения конных воинов, очень популярные в народном искусстве. Ими украшали двери, ставни окон жилых помещениях или мебель и сундуки. В них нашел отражение воинственный дух эпохи упорной борьбы против татаро-турецких захватчиков. Рельефы отформованы в серой глине в деревянной форме, имевшей, как в негативе, вырезанное изображение, чем и объясняется их некоторая угловатость и схематизация формы, но вместе с тем им нельзя отказать в большой выразительности. (с.55-58)

ПАМЯТНИКИ ИСКУССТВА СОВЕТСКОГО СОЮЗА Украина и Молдавия
СПРАВОЧНИК ПУТЕВОДИТЕЛЬ
Автор текста и составитель альбома Г. Н.Логвин
МОСКВА ИСКУССТВО
ЭДИЦИОН ЛЕЙПЦИГ
Рецензент доктор
архитекуры Д.Н.Яблонский
Издательство <Искусство>, 1982 г. c
Фотосъемка А. А. Александрова, Д. Н. Гобермана, Г. Н. Логвина,
М.М. Чуракова


С 1362 по 1434 гг. крепость в комплексе с оборонными сооружениями города стала главным форпостом литовского, а с 1434 по 1793 гг. - польского владычества на Подолии, играла важную роль в отражении турецко-татарской агрессии. В ХV в. Подолия 28 раз подверглась нападению татарских орд, в ХVI в. - 18, в первой половине ХVII в. - 5. Наиболее разрушительными для города и крепости были вторжения татар в 1448, 1451, 1509, 1528 и турецких войск под командованием Абаза-паши в 1833 годах. Все эти нападения были успешно отражены и создали славу крепости в Европе как неприступной твердыни. Крепость оказалась в центре событий освободительной войны украинского народа. С 12 августа по конец ноября 1648 г. крепость и город находились в осаде и отбивали штурмы отрядов местных повстанцев и казаков полковника Максима Кривоноса. 27 апреля и по 2 мая 1651 г. ожесточенный штурм Каменца предприняли казаки по руководством полковника Ивана Богуна. В августе 1651 г. неожиданно напали и мало не захватили город подольские повстанцы под командованием И. Александренка и Чуйка. В начале июня 1652.г. крепость и город были взяты в осаду 60-ти тысячным войском во главе с гетманом Е.Хмельницким. Эпидемия и голод, вспыхнувшие в стане казаков, не позволили им осуществить решающий штурм крепости. Осенью 1653 г. под стенами Каменца стояла 40-тысячная орда татар. Одновременно в годы войны в крепости было замучено и казнено сотни борцов за свободу Украины.
В начале августа 1672 г. к городу и крепости подступили 300-тысячная турецкая армия во главе с султаном Магометом IV и 40-тысячное войско татар и казаков гетмана П.Дорошенка. Произошло двухнедельное ожесточенное сражение. Между тем городская верхушка пошла на сговор с захватчиками и 18 августа сдала им город. В знак протеста комендант крепости Михал Володыевский и майор Гек-линг взорвали пороховые погреба замка. Вместе с ними погибло от взрыва 800 чел. защитников. На 27 лет отстроенная турками крепость стала бастионом османского ига на Подолии. В 1699 г. по условиям Карловицкого перемирья Кахриман-паша возвратил ключи от города и крепости польским властям. Возвращаясь из Прутского похода Каменец и его крепость посетил в 1711 г. царь Петр I.
С начала ХVIII в. крепость все больше используется польским правительством как тюрьма. Б январе 1703 г. после пыток был посажен на кол казацкий полковник Абазина, в 1748 г. казнен предводитель повстанцев Клеофас (грек по происхождению), замучены в крепости сотни гайдамаков. В 1734 г. сюда под арест был доставлен трехлетний претендент на польский трон Станислав Август. Через сорок лет в казематы были заключены заговорщики Пешинский и Фракенберг, пытавшиеся убить короля Станислава Августа. За превышение власти в крепости содержался узником пасынок того же короля А. Грабовский, в последствии участник польского восстания 1794 г. под предводительством Т.Костюшко.
21 апреля 1793 г. город отошел по Второму разделу Речи Посполитой к России. В этот день комендант крепости вручил на Подзамче русскому командованию ключи от города и замка и в кафедральном соборе принял присягу на верность России. В честь этого события крепость салютовала 101 артиллерийским выстрелом.
В связи с Отечественной войной 1812 г. в крепости постоянно находились русские войска. Здесь в 1815 г. служил офицером Константин Николаевич Батюшков (1787 - I855) - известный русский поэт и писатель, который свои впечатления об истории замка изложил в очерке "Воспоминания с мест, боев и путешествий". В 1846 г. в крепости служил Раевский (1795 - 1872), организовавший из прогрессивно настроенных офицеров продекабристский кружок "Железные перстни".
С 1816 и по 1914 гг. крепость перестала быть военным объектом и превращена в тюрьму для должников, уголовных и политических заключенных. С крепостью связана деятельность руководителя антифеодального движения на Подолии первой трети XIX в., народного героя У. Кармалюка (1787 - 1835). Родился в с. Головчинцы Литинского уезда (сегодня с. Кармалюковое Жмеринского района на Винниччине), в семье крепостного. Отданный своим помещиком за вольнолюбие в солдаты, в 1812-1813 гг. служил в г. Каменце. Сбежав из царской армии, Кармалюк начал активную борьбу с помещиками. Был схвачен и в июне 1814 г. доставлен в Каменец (вероятно содержался в крепости). По приговору получил 500 ударов шпицрутенами. Второй раз отбывал свое заключение в Папской башне крепости в 1817-1818 гг., которое закончилось наказанием 25 ударами кнута на городской площади у Ратуши, клеймением железом и ссылкой в Сибирь. В 1822 г. Кармалюк опять оказался в тюремной камере Папской башни. В ночь с 12 на 13 марта 1823 г. организовал побег из крепости одиннадцати узников, был ранен и через две недели пойман властями и возвращен в башню. Б апреле 1823 г. на площади у Ратуши наказан 101 ударом кнута и сослан на каторгу. В антикрепостническую деятельность, продолжавшуюся до 1835 г., Кармалюк вовлек около 20 тыс. угнетенных подолян. С той поры Папскую башню крепости народ назвал Кармалюковой.
В 1906 г. в крепости содержалось 67 политических заключенных. Среди них известный агент социал-демократической газеты "Искра", один из руководителей Каменец-Подольской группы РСДРП Н.Г. Козицкий (1880 - 1920). Вместе с ним в камере находились соратники В.К. Чернявский, С.А. Ильницкий и др.
Постановлением Совнаркома УССР от 23 марта 1923 г. крепость была объявлена историко-культурным заповедником. Здесь разместились по настоящее время советский и дореволюционный отделы исторического музея-заповедника. Ежегодно крепость посещает в среднем 300 тыс. туристов и экскурсантов
В конце 30-х годов XX в. в стене Кармалюковой (Папской) башни была сделана неглубокая прямоугольная ниша со вставленной плитой из белого камня с надписью. 18.04.1958 г. над этой нишей установлена мемориальная доска с барельєфом Кармалюка и посвятительным текстом, (автор Ю.М. Амбицкий), Внутри башни оформлена экспозиция, посвященная деятельности Устима Кармалюка. Справа от входных ворот в крепость установлена мраморная мемориальная доска (0,7 х 0,5 мм) с изображением портрета В.Ф. Раевского с посвятительною надписью.
Источники и литература:
Батюшков П.Н. Подолия: Ист. описание. - СПб. 1891. - ХХХІ, 264с.І
Сецинский Е.И. Город Каменец-Подольский. Ист. описание. - К.: Тип. Кульженко, 1895. - 247.
Dr.Antoni J. (Rolle). Zameczki Podolskie na kresach multanskich. - Wyd. 2. - T.l. - Warszawa, 1880.
Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область. - К. - 1971. - С. 22, 301-303.
Нариси історії Поділля: На допомогу вчителю. - Хмельницький, 1990. - С. 71-35, 94 -95, 125-126
Винокур І.С., Хотюн Г.М. Кам'янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник. - Львів: Каменяр, 1981. - 95 с.
Устим Кармалюк. Збірник документів. За ред. К.Гуслистого і П. Лаврова. - К. - 1948. - С. 9-25
Тези доповідей наук. конференції "Народний герой Устим Кармалюк (до 200-річчя від дня народження)". - Кам.-Под., 1987. - С. 7, 36, 37.

Баженова С. В'язні старої фортеці. //Радянське Поділля, 1982. - 16 червня.
Л.В. Баженов, В.П. Соловей

ПРИЛОЖЕНИЕ
1. Текст на плите в нише: "Башта № II. За описом 1544 р вона називалась Папською або Юлія ІІ. В цій башті 1818, 1823 рр. був ув'язнений Устим Кармалюк".
2. Текст на мемориальной плите (чугун, мраморная крошка):
"1818 - 1823. В цій башті був тричі ув'язнений Устим Кармалюк".
3. Текст на мемориальной доске у входа в крепость: "Тут у 1816 році поетом-декабристом В.Ф. Раєвським створено таємний політичний гурток під назвою "Залізні перстні".
Л.В. Баженов, В.П. Соловей


ПІДЗЕМНІ СПОРУДИ ФОРТЕЦІ

Кам'янець-Подільська Стара фортеця і носі зберігає таємниці які поступово відкривають дослідники.
Кілька років тому геологи Кам'янець-Подільського індустріального технікуму проводили біля фортеці бурові роботи. На проїжджій частині від Підзамче вони виявили пливун. Торік він зруйнував підпорну стіну шляху і виніс ґрунтову рідину у бік річки Смотрич. Утворився досить великий котлован. Відкрилися фундаментні стіни фортеці глибиною понад 5 метрів. Вони лежать на скельному вапняку, що виступає у вигляді каньйону по долині річки.
Розчистка і розкопка показала, що кам'яні підпорні стіни простягаються і на захід від Старої фортеці до бастіонів нової. У котловані виявлені фундаментні подушки опор старого моста, які пізніше були засипані землею. З півдня у стіні є отвір шириною 2,5 і висотою 5 метрів, через який, напевне, пропускалася вода.
Таким чином, під землею виявлені споруди, які є продовженням поверхневих стін фортеці і похованого під насипним ґрунтом моста з воротами, рештки якого збереглися у котловані. Це дає можливість зробити такі висновки. Територія укріплення, яка займає всю мисову частину, півострова, має стіни і башти, збудовані на скельному фундаменті, а потім засипані землею. Одинадцять башт сполучаються між собою ходами, які йдуть по оборонних мурах. Ходи ці будувалися на скелях, а потім засипалися.
Отже, протягом свого існування, з XII століття фортеця, будучи староруською оборонною спорудою, перебудовувалася з дерев'яної у кам'яну в середині XIII століття, у ХV-ому і в середині XVI століть. На початку XVII століття споруджуються бастіони. Остання перебудова наприкінці XVIII століття надала їй сучасного вигляду.

А. ТЕРЛЕЦЬКИЙ.

Читайте ще про фортецю, і ще