повернутись в головне меню | на історико-архітектурні пам'ятки

Костел Св. Миколая (руїни) XІV-XVIII ст. Охорон. №750 | Фото | Схема
вул.Вiрменська, 1

Читайте ще статтю "Знахідки з розкопів вірменського Миколаївського костелу в Кам'янці-Подільському"
(з http://heritage.com.ua/istorija/doslidzhennja/ZadVirm/ZadVirm.htm)

Залишки Вірменської церкви (костелу) св.Миколая (надалі - Миколаївської) розташовані у південній частині Старого міста, поблизу вірменського ринку. Назва її бере свій початок від кам'янецьких вірмен, що мешкали у ХІV-ХVІІІ ст. у цій частині міста. Щодо будівництва храму, у істориків не має однієї версії. Так, наприклад, М.Вашикян (1777-1851) стверджує, що церква збудована майстрами Киремом і Хачиком. Доронович вказує на дату будівництва 1495 p.,стверджуючи, що церква не є збудована на місці дерев'яного храму, а зовсім на іншому. При цьому він посилається на настоятеля кам'янецького вірмно-католицького костьолу О.Демковича, що знав достовірні письмові документи. До речі, попередній храм, говориться був великим і викладений з каменю.
У XVII ст. церква стає уніатською. Дна церква відрізняється від решти Вірменських храмів красою і величчю. Храм був оточений з трьох боків галереєю, що підтримувалась тесаними колонами з каменю.
Вірменський дослідник З.Григорян пише, що після пожежі 1632 p. церква реконструювалась: був розшираний бабинець, зроблено кам'яним мур навколо церкви. В інформації про пожежу йде мова і про спорудження дзвіниці, але не вказано дати. Дослідник схиляється до думки, що дзвіницю споруджено до 1555 р., а в 1633 р. там була влаштована церква.
Під час облоги Кам'янця турками (1672 р.) храм був поруйнований і перебував у такому стані до 1730 р. З цієї дати храм реставрувався, аж до 1757 p., a з 1791 р. став функціонувати як уніатський. У візитних описах 1797р. згадується, що до зруйнування турками храм був невеликий, з каменю. І лише в 1787р. завдяки зусиллям місцевих священників на зібрану суму від кам'янецьких вірмен і вірменського населення інших міст, храм був розширений і посвячений 27 червня 1791 року.
Е.Сіцінський (Січинський) залишив короткий зовнішній опис культової споруди наприкінці ХІХст. Зокрема, він писав, що Миколаївська церква (костел) - візантійської архітектури, її увінчував восьмигранний купол. Головним вівтар був на сході, східний бік з західного боку був оформлений греко-римським фронтоном. Споруда була оточена накритою галереєю. Окремо була розташована дзвіниця Миколаївської церкви (костелу).
В середині 30-х років за Радянської влади церква була знищена. Часткове дослідження на руїнах Вірменської церкви проводилось у 1972 p. під керівництвом Є. Пламеницької, у 1973р. за участю вірменського дослідника Г.Григоряна.

Н.Б.Петров. "Отчет об археологических иследованиях армянского Николаевского храма XV-XVIII в.в. в г.Каменце-Пoдольском". фонди ДІАЗУ

Церква знаходиться на Вірменській вулиці, правильніше - в стороні від неї, якби в провулці і з вулиці незначна своїми розмірами - вона майже непомітна так як закрита будинком вірменського костелу і сусідніми домами. Будинок цієї церкви вважається досить давнім. Деякі вважають, що воно споруджене ще вірменами, які вперше поселились на Поділлі в ХІ-ХІІ ст., так як при князях Коріатовичах вірмени, як відомо, не були вже новими поселенцями в Кам'янці. Існують різні думки щодо побудови цієї церкви: Й.Й. Роллє та інші вважали, що церква існувала ще до заснування Кам'янця князями Коріатовичами; протоієрей М.З. Доронович вказував на те, що церква Св. Миколая споруджена вірменином Синаном Котлубеєм в 1398 році, а коли в 1495 році була побудована нова кам'яна церква в честь Св. Миколая, то стара була перетворена в каплицю Благовіщення пресвятої Діви Марії, поки знову в 1811 році не була перетворена на церкву і посвячена імені Св. Миколая.
Однак, вперше в історії міста звістка про будинок теперішньої Св. Миколаївської церкви з'являється в документах XVII ст., де ця церква стає відомою під іменем вірменського храма на честь Благовіщення пресвятої Діви Марії. Під час панування турків на Поділлі приміщення храму мало-по-малу почало руйнуватись. В 1700 році вірменин Богдан Лятинович за свій рахунок реставрував церкву. Приводом для відбудови храму стало повернення на Поділля чудотворної ікони Божої Матері, що знаходилась у Львові, яка знаходилась у відреставрованому храмі аж до 1767 року. В цьому ж році був освячений головний храм вірмено-католиків Св. Миколая і ікона була розміщена в цьому ж храмі.
В 1811 році вірмени-уніати випросили для здійснення свої обрядів у вірмен-католиків дозвіл обратити Благовіщенську каплицю в уніатську церкву, яку посвятили в честь Св. Миколая. Уніатською ця церква була до 1840 року і цьому ж році при настоятелі - священику Віктору Лабейковському була приєднана до православ'я. В теперішній Свято Миколаївській церкві знаходиться ікона святителя Миколая, писана на полотні (2 ? Х 1 ?). Ікона була принесена сюди уніатами. Крім того, в середній частині церкви зроблений з каменя горельєф - лежача фігура спасителя в митрі, майже в натуральну величину. Цей горельєф не що інше як надгробний пам'ятник Ечміадзінського патріарха Мельхіседека, пізніше Львовського вірменського єпископа, який помер в Кам'янці 27 березня 1627 року і похованого в цій церкві.
Форма будинку - еліптична і з фронтової сторони воно являє собою вертикальний зріз. Вікон в церкві - 4, по одному с кожної сторони; вікна маленькі, круглі і прорізані в стінах високо, маже під самим дахом. Всередині храм дуже малий і тісний - може вмістити в собі не більше ста чоловік.

Гульдман В.К. памятники стаарины в Подолии. - каменец-Подольский: Типография Подольского уездного правления, 1901. - С.342-344.