повернутись в головне меню | на історико-архітектурні пам'ятки

Михайлівська церква, 1906 р. | Фото
c.Завадівка

Михайлівська церква Завадівки побудована на кошти прихожан в 1731 році; основу закладено Базиліаном Жигачевським; освячена деканом гусятинським Стефаном Лукашевичем. 1(с.480-481)
В 1795 році вона приєднана до православ'я. Будинок дерев'яний, до 1879 р. була крита гонтою і мала навіс; в 1879 р. перекрита залізом, навіс знищений і побудований новий двухярусний іконостас. Дзвіниця розташована окремо від церкви, кам'яна.
В 1801 р. вона мала свій антимінс, освячений в 1795 р. Іренеєм, епіскопом Тверським і Кашинським. Церковні землі: усад. 2 дес. 2260 с., пах 33 д. 1341 с. Притч. приміщення дерев'яні, побудовані в 1885-1887 рр. Церковно-приходська школа з 1890 р.: розміщується в дерев'яному будинку, побудованим на кошти суспільства в 1894 р. (С. 479-480)

Михайлівська церква в селі Завадинці була діюча до 1932 року, після її закриття хотіли зробити з неї клуб, по завдяки жителю села Волошину Давиду Петровичу цього не сталося, він сказав, щоб всі ікони та все інше, що знаходилося в церкві закрити в вівтар і забити досками, що і зробили. Потім церква довгий час не працювала, коли фашистські окупанти прийшли у село у церкві зробили зерновий склад і зберігали зерно там до 1949 року потім церква поступово (після 1949 р. знову певний час не діяла) із своїми обрядами почала діяти. На сьогоднішній день вона у відмінному стані. До сьогоднішніх років в ній була стеля, а зараз перероблена під купола.

25 серпня 1999 р. із слів Цвигун Явдокії Антоновни.

Завадівка. - в долині, утвореній притоком Смотрича Рудкою, отчено лісами і пагорбами; одна частина села називається "Лукою", а інша - "Мазуровкою". від почт. ст. м. Городок в 19 верстах до півдня. Клімат здоровий; грунт чорноземний. Це село вперше згадується на початку ХVІІ ст. під іменем "Вишневецького виссілк". Воно засновано на грунтах с. Вишнівчик і в відношенні землеволодіння ділило з ним судьбу; тепер належить Журовському. Населення православного 620 м. та 620 ж; жителі - малороси-селяни; крім хліборобства працюють на Вишнівчицькому цукровому заводі і зааймаються ремеслами - ткацькиим, ковальським (кузнечно), сапожним, плотницьким; внаслідок малих земельних наділів деякі переляються в Бесарабію.

1. Н.И. Яворовский. Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. - Каменец-Подольский: Типография Подольского ггубернского правления, 1895. - Вып.7. - 547 с.
2. Сецинский Е. Приходы и церкви Подольской епархии // Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. - IX Вып. - Каменец-Подольский, 1901. - 1232 с.