Перейти у головне меню | на зміст | на наступну частину

Середній плейстоцен представлений на території парку алювіальними відкладами IV і III терас Дністра, потужними лесами вододілів і приво-додільних схилів з розвиненим у них коршівським викопним ґрунтом. Сюди слід віднести також воднольодовикові піщані відклади, відомі у північній частині області, й відклади давніх прохідних долин.

Четверта тераса Дністра висотою 70-80 м більш характерна для ділянок розширення долини. Складена вона русловим й заплавним алювієм загальною потужністю до 10 м, часто перекритими делювіальними відкладами. Русловий алювій потужністю до 7 м представлений гравійно-галечним матеріалом з прошарками та лінзами пісків. Породи щільні, інтенсивно озалізнені, горизонтально- і косоверствуваті.

Заплавний алювій складений переважно супісками та суглинками, часто з прошарками та лінзами пісків загальною потужністю до 2 м, зрідка більше. Дрібнозем постійно має сліди давнього ґрунтотворення.

Третя тераса Дністра висотою 45-55 м ерозійно-акумулятивна, трапляється клаптиками у вузькій внутріканьйонній частині долини. Хороші відслонення цієї тераси на лівому березі Дністра між селами Жванець і Брага (І. К. Іванова, 1977). Там на цоколі з силурійських вапняків залягає алювій III тераси. У нижній частині алювію — гравійно-галечникові відклади, у верхній — піски. Перекриті алювіальні відклади потужною (до 15 м) товщею делювіальних лесовидних порід.

У середньоплейстоценових лесах Поділля розвинений коршівський викопний ґрунт (комплекс?), що складається з добре вираженого чорноземовидного ґрунту у верхній частині та інтенсивно оструктуреного грудкуватого шару з сірим малопотужним гумусовим горизонтом у його нижній частині. Потужність комплексу близько 2,5 м, зрідка більше. Коршівський комплекс відповідає одному із додніпровських середньо-антропогенових потеплінь. Комплекс інтенсивно порушений у верхній частині соліфлюкцією.

У середньоплейстоценових лесах, між коршівським та горохівським комплексами, чітко виражений викопний середньоплейстоценовий діючий шар потужністю 0,7 м, з яким пов'язані крупні (по вертикалі до З м) псевдоморфози по повторно-жильних льодах — свідки максимуму середньоплейстоценового похолодання.