Перейти у головне меню | на зміст | на наступну частину

Устівська підсвіта

Устівська підсвіта відслонюється по Дністру від с. Нагорян на сході до с. Коновки на заході, а також у пригирловій частині Мукши і в середній течії Смотрича від с. Думанова до с. Великозалісся. Вона згідно залягає тут на породах мукшинської підсвіти. Нижня межа підсвіти чітка, її можна легко встановити за зміною товстоплитчастих темно-сірих вапняків мукшинської підсвіти ясно-жовтими або темно-сірими доломітовими мергелями чи доломітами устівської підсвіти. На південний схід від Дністра і на південь, де мукшинські відклади представлені доломітами і доломітовими мергелями, межу між устівською і мукшинською підсвітами за літологічними особливостями порід провести неможливо (с. Нагоряни, відсл. 94). Встановити цю межу за палеонтологічними даними також не можна, бо доломітові відклади устівської і мукшинської підсвіт не мають органічних решток. Далі на захід від смуги розвитку лагунних порід устівської підсвіти цей стратиграфічний інтервал розрізу заміщується нормально-морськими плитчастими (с. Верхняківці, св. 1, інт. 340,2—373 м) або грудкуватими вапняками (с. Дарахів, св. 1, інт. 822—852,5 м).

Таким чином, устівська підсвіта поширена лише у вузькій смузі вздовж західного схилу Українського щита. На решті території Волине-Поділля, де розвинутий карбонатний тип розрізу силурійських відкладів, як окремий стратиграфічний підрозділ місцевої схеми вона не виділяється.

Стратотиповий розріз устівської підсвіти знаходиться в с. Устя на лівому схилі Дністра. Тут відслонюються лише самі верхні частини підсвіти. На повну потужність підсвіти відслонюється на лівому і правому схилах пригирлової частини р. Мукши в с. Великій Слобідці (рис. 5, відсл. 33, 34), На темно-сірих товстоплитчастих вапняках мукшинської підсвіти залягають (знизу вгору):

  1. Доломіти жовтувато-сірі, грубоверствуваті. з поодинокими проверстками мер-гелів доломітових такого самого кольору. По простяганню в одному з відслонень верхня частина описуваної пачки представлена вапняками сірими, афанітовими, з проверстками мергелю з брахіоподами 3,6 м
  2. Мергелі сірі, з жовтуватим або синюватим відтінком, доломітові, тонковерствуваті 1,8—1,9 м
  3. Доломіти жовтувато-сірі, з землистим відтінком, іноді вапнисті, з поодинокими проверстками доломітових мергелів. Вапнисті проверстки доломітів іноді містять строматопороідеї 2,4 м
  4. Мергелі доломітові, сірі, в нижній частині з жовтуватим відтінком, у верхній — з синюватим. По простяганню окремі проверстки доломітових мергелів переходять у доломіти 1,5 м
  5. Доломіти сірі, жовтувато-сірі, грубоверствуваті, вапнисті, з лінзоподібними проверстками доломітових мергелів 1,5 м
  6. Мергелі доломітові, сірі, з синюватим відтінком, тонковерствуваті 1,2 м
  7. Доломіти жовтувато-сірі, грубоверствуваті, по простяганню вапнисті, іноді зі строматопорами 2,1—2,4 м
  8. Аргіліт сірий, з синюватим відтінком, тонкосланцюватий. По простяганню він поступово заміщується доломітовим мергелем жовтуватого кольору 0,3 м
  9. Доломіти ясно-сірі й жовтувато-сірі, з проверстками доломітових мергелів сірих з синюватим відтінком. В нижній частині цієї товщі є два проверстки доломітизованих кавернозних вапняків потужністю по 0,4 м кожний В проверстках синюватих доломітових мергелів виявлено уламки Eurypterus remipes tetragonophlhalmus F і s h е r. Розріз пачки закінчується проверстком вапняку доломітизованого, кавернозного. Поверхня вапняку нерівна, з залізистою кірочкою. Вапняк містить ядра брахіопод, остракод, зрідка трапляються табуляти, строматопори. Цей проверсток простежується у всіх вивчених нами відслоненнях і в багатьох свердловинах (див. рис. 5). Він, можливо. фіксує внутрішньоформаційний перерив в осадконагромадженні 2—2.3 м
  10. Мергелі доломітові жовтувато-сірі, синюваті, тонковерствуваті, з проверстками доломітів 1,8 м
  11. Вапняки темно-сірі, сірі і ясно-сірі, по простяганню в різній мірі доломітизовані, міцні, в середній частині кавернозні, грубо- і тонковерствуваті, з брахіоподами, трилобітами, дендроідеями, остракодами 1,5 м
  12. 12. Мергелі доломітові, темно-сірі і жовтувато-сірі, з синюватим відтінком, тонковерствуваті, з Eurypterus remipes tetragonophthalmus Fіsch 5,4 м


Рис. 5. Зіставлення розрізів відслонень і свердловини устівської підсвіти по Дністру, Мукші, Смотричу і Жванчику (за П.Д. Цегельнюком, 1974):
1 - вапняки плитчасті; 2 - доломіти вапнисті; 3 - мергелі доломітові; 4 - доломіти; 5 - строматопороідеї; 6 - кавернозні проверстки.

Таким чином, устівська підсвіта у стратотиповому районі представлена лагунними карбонатними відкладами — доломітами і доломітовими мергелями з підпорядкованими їм проверстками вапняків і доломітових вапняків. Останні трапляються окремими проверстками або пачками (потужністю 1,0—1,5 м) в нижній, середній і верхній частинах розрізу підсвіти. Деякі з таких пачок приурочені до окремих ділянок розрізу і простежуються на значній площі. Доломіти і доломітові мергелі чергуються як по розрізу, так і по площі. Іноді в одному відслоненні можна встановити при простеженні заміну доломітів доломітовими мергелями і навпаки. Фаціальні заміщення поступові.

Доломіти устівської підсвіти сірі й жовтувато-сірі, здебільшого з землистим відтінком, різною мірою глинисті, товсто- і тонкоплнтчасті, зрідка по простяганню кавернозні та із стилолітовнми швами. У верхній частині розрізу підсвіти (21,3—22,5 м вище від підошви) на значній площі простежується кавернозний проверсток доломітизованого вапняку потужністю 10—20 см (див. рис. 5). Потужність окремих проверстків і доломітових пачок по розрізу змінюється від 0,2—0,3 до 3—3,5 м. Доломіти складаються з доломіту (60— 85%), кальциту (10—20%) та глинистих мінералів (5—35%). У доломітах і доломітизованих вапняках встановлено високий вміст Fe2О3 (3—5%) і SiO2 (12—14%). У доломітах виявлено поодинокі зерна кварцу і піриту. Під мікроскопом структура їх мікрозерниста. Доломітові зерна в шліфах неправильної, рідше ромбічної форми. Розмір зерен 0,05 мм.

Доломітові мергелі жовтувато-сірі і синювато-сірі, тонкогоризонтальноверствуваті, іноді масивні, з тріщинами висихання і слідами хвильових брижів, що свідчить про мілководні умови нагромадження осадків і про вихід їх час від часу на денну поверхню. Потужність окремих проверстків і пачок мергелів змінюється від 0,3—0,5 до 3—3,5 м.

Вапняки сірі й темно-сірі, іноді афанітові, дуже міцні, строматопорові. Вони складаються з кальциту (50— 55%), доломіту (до 15%) та глинистих мінералів (до 30%). Структура їх мікрозерниста.

Подібний до описаного лагунно-карбонатний тип розрізу устівської підсвіти, як зазначено вище, простежується у вузькій східній смузі її розвитку вздовж Українського, щита. Верхню межу устівської підсвіти в цій смузі встановлюють досить легко за чіткою зміною тонковерст-вувагид: доломітових мергелів з Eurypterus remipes fetragonophthalmus Fischer темно-сірими грудкуватими вапняками малиновецької світи з численними брахіоподами.

Зі сходу на захід (вхрест простягання) лагунні доломітові породи устівської підсвіти заміщуються нормально-морськими масивними (с. Верхняківці. св. 1, інт. 340,2—373 лі) або грудкуватими (с. Дарахів, св. 1, інт. 822—852,5 м) темно-сірими вапняками з нормально-морськими органічними рештками. За літологічним» особливостями і фауністичною характеристикою за брахіоподами вони мало відрізняються від грудкуватих вапняків малиновецької світи, які залягають вище.

Потужність устівської підсвіти у парастратотиповому розрізі становить 29—30 м (с. Велика Слобідка, відсл. 33, 34) та 38 м (с. Кутківці,св. 16906).

У нижній частині устівської підсвіти дністровського опорного розрізу (с. Велика Слобідка) виявлено брахіоподи, трилобіти, дендроідеї, брахіоподи і остракоди.