Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

"Подолянин", 14 жовтня 2005 р.
Олег БУДЗЕЙ, Ольга МІРКОТАН, Сергій СОКАЛЬСЬКИЙ, Світлана ФЕДОРИШИНА, Тетяна ШУХАНОВА (фото), Наталія ЯЦЕМІРСЬКА

ЗАТЕРРОВАНИЙ КАМ'ЯНЕЦЬ

(...)

7 жовтня в Старому місті в картинній галереї історичного музею-заповідника (директор Людмила СТАНІСЛАВСЬКА) відкрито виставку художніх робіт студентів Кам'янець-Подільського університету - нинішніх друго- та третьокурсників, які своїм фахом обрали образотворче мистецтво. Основу виставки становлять роботи, виконані студентами під час 10-денного пленеру в Кракові. Їх доповнено роботами студентів, які в цей час зображували Кам'янець. Виставку присвячено 45-річчю педагогічного факультету університету (1960 р. вперше в історії закладу було оголошено про набір 50 чоловік на спеціальність "Педагогіка та методика початкового навчання").

На відкритті виставки виступили проректор університету Віктор САВЧУК, директор Польського інституту в Києві Пьотр КОЗАКЕВИЧ, який "приїхав у Кам'янець до свого рідного Кракова". Заслужений художник України Борис НЕГОДА та кандидат мистецтвознавства Наталія УРСУ, які супроводжували студентів під час поїздки до Польщі, поділилися враженнями від Кракова та проведеного там пленеру. Так, на етюди доводилося виходити о 4.30. Про принципи організації виставки розповів заслужений майстер народної творчості Володимир ЛАШКО, який керував практикою студентів у Кам'янці. Від студентів виступила третьокурсниця Оксана ВАСИЛІВ.

Приємно, що студенти, які два роки тому дістали можливість здобувати вищу художню освіту в Кам'янці-Подільському, мають змогу побувати на пленері за кордоном, виставити свої твори в найпрестижніших кам'янецьких залах.

8 жовтня, напередодні офіційного відкриття, відбулася прес-конференція за участю міського голови Олександра МАЗУРЧАКА, заступника міського голови і директора фестивалю Олега ДЕМЧУКА, президента фірми "Гамалія" Ігоря ГОЛУБАХИ, керівників військово-історичних груп з України, Польщі, Чехії, Росії та представників ЗМІ.

- Сьогоднішній фестиваль військово-історичної реконструкції, - зазначив Олександр Володимирович, - є своє рідним продовженням традиційних для нашого міста "Козацьких забав". Сподіваємося, що свято знайде своїх прихильників, адже ми маємо історію, яку варто вивчати і відтворювати. Було би добре, аби в школах створювалися гуртки, де діти мали би змогу вивчати та відновлювати минулі часи.

Другою, не менш важливою причиною проведення фестивалю є та, що ми й надалі хочемо популяризувати наше місто, відновлювати інфраструктуру та перетворювати його на туристичний центр.

Також міський голова висловив сподівання, що подібні фестивалі в Кам'янці тільки розпочинаються, і в майбутньому будуть відтворені події 1672 р., 1918 р., 1942-44 рр., які залишили великий слід в історії міста.

Гарна ідея виникла в Ігоря ГОЛУБАХИ: щоб кожна військово-історична група за можливості взяла шефство над однією з шкіл міста. Це був би добрий стимул для дітей у вивченні історичного минулого.

- Сьогодні подібні військово-історичні заходи є одними з найпопулярніших у світі, - додав Олег Віленович. - І наше місто також підхопило цю традицію. Приємно спостерігати, коли дітлахи підходять до членів військово-історичних груп, розпитують їх про все, із захопленням розглядають найменші деталі та дрібнички їхніх костюмів.

Під час прес-конференції керівники військово-історичних груп розповіли журналістам, у скільки їм обходиться захоплення. Як виявилося, це досить дороге задоволення, адже в основному використовується ручна робота як у пошитті одягу, так і у виготовленні зброї. До прикладу, ґудзик на одному з російських костюмів коштує близько 15 доларів, а метр тканини - тисячу євро. За словами міського голови, сума вкладених спонсорами коштів у свято складає приблизно 200 тис. грн. Стовідсотково заповнені готелі, турбаза, приватний сектор, напружено працюватиме торгівля. Це, звісно, принесе значні прибутки місту.

Наприкінці прес-конференції в Ратуші відбулася презентація польської версії туристичного путівника "Кам'янець-Подільський". Його український варіант два роки тому видало львівське видавництво "Світ Європи". На презентації виступили: від видавництва - Сергій ФРУХТ, від авторів - старший науковий співробітник НІАЗ "Кам'янець" Галина ОСЕТРОВА, а також науковий редактор путівника Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА. Авторами путівника є також Ганна КІВІЛЬША та Станіслава ПАПЕВСЬКА.

Польська версія "товстіша" за українську на 32 сторінки. Зокрема, нинішнє видання доповнено розповіддю про Карвасари, будинок №1 на вулиці Довгій. Дещо вилучено (наприклад, згадки про друкарів Михайла КУШЕЛЄВА та Григорія ГОЛОВАНІВСЬКОГО-БАРСЬКОГО). Деякі помилки виправлено, а деякі перекочували з українського видання в польське (наприклад, адреса училища культури - Зарванська, 4). Але головна цінність путівника в тому, що в ньому вперше подано велику низку фактів, виявлених в архіві працівниками НІАЗу. Тепер ці факти, як і комплексна подорож містом, стали доступними і польському читачеві. Є всі підстави вважати, що польська версія путівника (наклад - 2000 примірників) буде такою ж популярною, як і українська. Адже з часу видання польською мовою нарису Олександра ПРУСЕВИЧА, який вперше провів читача кам'янецькими вулицями та майданами, спливло рівно 90 років.

Як не дивно, офіційне відкриття стало ледь не найцікавішим моментом фестивалю.

Численні поважні гості вітали кам'янчан та учасників військово-історичних груп з Росії, Чехії, Польщі та України. Кожна з груп демонструвала свою вправність. Кам'янчани змогли розглянути старовинні костюми, зброю та навіть відчути запах пороху. На жаль, глядачів було мало - народ підтягнувся ближче до кульмінації свята - реконструкції штурму Старої фортеці о 17.00 на Замковому мосту. Підтягнулися, і пішли далі...

Читач мусить вибачити нам, адже місцевих журналістів і близько не підпустили до подій на мосту, а правила перебування представників ЗМІ отримали лише за кілька годин до битви. Журналістам дозволялося перебувати на полі бою під час реконструкції битви за умови наявності одягу, який відповідав би епосі. До речі, заступник міського голови Олег ДЕМЧУК підготувався до фестивалю добре: подейкують, у відповідному одязі він брав участь у штурмі.

Задоволені цим дійством залишилися, напевно, лише його реконструктори та можновладці. Не зовсім зрозуміло: навіщо було так активно запрошувати всіх, якщо немає можливості забезпечити перегляд подій. Лише здалеку, і лише кілька сотень глядачів (очікувалося на святі 40 тисяч) одним оком змогли щось побачити.

Ось таким чином для більшості кам'янчан Terra Heroica стала Terra Incognita.

Втім, деякі цікаві речі на фестивалі можна було побачити зблизька. Наприклад, чудовий виступ на території фортеці кінного театру "Скіф". Там же увагу привертав маленький друкарський верстат. У давнину під час військових походів подібні друкарні обов'язково брали із собою. Майстер, який на очах глядачів друкував грамоти, його помічник, котрий скріплював свіжовіддрукований продукт печаткою, приїхали з польського міста Конське. Майже десяток років їхня майстерня займається дослідженням історії культури через відтворення давніх ремесел і технологій. Зокрема - відтворення печаток, стародруків (починаючи від виготовлення паперу до друку) за допомогою автентичних технологій.

Тадеуш ГРАЙПЕЛЬ (на фото) зауважив, що таким чином вони не лише дізнаються більше про старовинні технології, але й пізнають мислення людей, їхні пріоритети, цінності, естетичні уявлення.

- Якщо ми хочемо мати гарний папір, то не маємо справи з деревиною. Маємо справу з бавовною. Подібний папір використовується для виготовлення паспортів, грошей, важливих документів, бо він міцний, - зауважив майстер, тримаючи в руках грамоту "Terra Heroica", на якій ще не висохла фарба.

Щодо печатки, то її виготовляють з воску, додаючи олію, крейду та фарбу. Колір фарби залежав від статусу людини або міста. Найповажніші та найбагатші користувались червоною. "Terra Heroica" якраз була скріплена червоною печаткою.

На фестиваль "Терра Героїка" завітало багато народних умільців. Кожен з них з радістю ділився секретами своєї майстерності.

Ніна ГОНЧАРУК, М.Хмельницький:

- Я завітала до Вас із Спілки жінок-художниць Хмельницького. Привезла власні роботи - вишиті картини. Для вишивання я розробила власну техніку, маю свій стиль, який назвала "Хмельницька вишивка". Мистецтвознавці називають мій стиль аристократичним, а картини - "Вишивками майбутнього".

- Ніно Іванівно, скільки часу триває робота над однією картиною?

- Від 6-ти місяців і до року, буває й більше. Взагалі, я вишиваю з дитинства, але вишиванням саме таких картин зайнялася з 1999 р. Цього року відвідала Сорочинський ярмарок. Моїми роботами дуже зацікавився Віктор ЮЩЕНКО. Він замовив мені одну картину, над якою я працюю.

Валентина КАЛЕНСЬКА (на фото), м. Кам'янець-Подільський:

- Мої роботи - це тістокераміка, іншими словами, кераміка із соленого, випеченого тіста. В місті ніхто більше цим не займається.

- Валентино Сергіївно, як довго триває процес виготовлення одного виробу?

- 3-8 годин - ліплення, потім 1-3 години - випікання і ще декілька днів витрачаються на розпис.

- Робіт маєте багато?

- Не дуже. Більшість роздаровую. А купувати люди чомусь бояться. Думають, що якщо робота з тіста, то швидко зіпсується. Та це неправда. Мої вироби бояться лише підвищеної вологості, тому купатися у ванні з ними не варто, а решту: мороз, сонце, вітер і навіть дощ - вони чудово переносять.

- Звідки черпаєте сюжети?

- В основному, працює фантазія, а ще використовую листівки. Нещодавно мені запропонували викладати своє мистецтво в художньому ліцеї.

Микола ДУДАРЄВ, м.Старокостянтинів:

- Мої роботи - це мініатюри з художнього кольорового скла, ручна робота. Займаюся цим близько 11 років. Працюю над мініатюрами із зятем Сергієм ДРАЧУКОМ. В Україні це мистецтво розвинуте дуже слабко, практично більше ніхто цим не займається.

- Миколо Григоровичу, хто ж навчив Вас цьому?

- У Санкт-Петербурзі мешкає мій небіж, саме він і передав це мистецтво. Робота над фігурками дуже цікава. Основу будь-якої з них складає кулька, з якої вже пінцетом витягується фігурка. Одну з таких фігурок - собачку - я подарував Володимиру ЛИТВИНУ на Сорочинському ярмарку. Наступний рік - рік Собаки, нехай йому і нам пощастить.

Чимало глядачів зібралося ввечері на площі біля Ратуші. Всі вони чекали виступу заслуженого артиста України Віктора ПАВЛІКА та знаних українських гуртів "Гайдамаки" і "Пропала грамота".

Можна з упевненістю сказати, що концерт не міг не сподобатися як тверезим, так і не дуже глядачам. Здається, такої віддачі, яку ми побачили від Віктора ПАВЛІКА та гурту "Гайдамаки", в Кам'янці не було. І річ не лише в тому, що концерт відбувався "наживо", без "фанери": просто існує вміння завести публіку.

Концерту передувало театралізоване дійство "Ми - нащадки великих героїв" за участю військово-історичних груп та Львівського духовного театру вогню "Воскресіння". Вистави цього театру можна сміливо віднести до вдалих частин свята.

Щоправда, шкода, що святковий феєрверк дещо затьмарив міні-феєрверк, який влаштували на площі. Своїми відходами від згорання він просто-таки засліпив очі, що, напевне, додасть роботи офтальмологам.

Але це вже, як кажуть, - лаштунки свята. Серед них і не дуже приємні моменти. Гостинність кам'янчан надовго запам'ятається члену військово-історичної групи з Чехії - його шабля зарахована до числа речей, що зникли безвісти. Ще в одного учасника вкрали капелюха.

А загалом, як зауважив згодом міський голова, під час фестивалю нещасних випадків зафіксовано не було.