"Подолянин", 6.12.2002 р.
Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Зарванська

Вулиця Зарванська після кількасотлітньої перерви знову з'явилася на мапі Старого міста 11 вересня 1990 р. Цього дня президія міськради на чолі з головою Ради Михайлом АНОСОВИМ, прислухавшись до рекомендацій топонімічної комісії, очолюваної доцентом педінституту Петром ТКАЧУКОМ, повернула вулицям Старого міста давні назви. Це був фінальний акорд півторарічної роботи. А старт їй дала восьма сесія міськради ще попереднього (20-го) скликання, яка 10 березня 1990 р. як основне розглянула питання про заходи щодо поліпшення охорони та використання пам'яток історії та культури. З доповіддю виступив сам голова виконкому Володимир КРИЛОВ. А у співдоповіді голова постійної депутатської комісії з питань культури, секретар міськкому Компартії Алла БУДАНЦЕВА запропонувала, зокрема, винести на розсуд громадськості питання про повернення колишніх назв вулицям Старого міста. Серед вулиць, названих Аллою Іванівною, були - Карла Маркса, Карла Лібкнехта, Рози Люксембург, Комсомольська. Звичайно, повернення цим староміським вулицям давніх назв не означало, що з карти міста зникнуть зазначені вище славні революційні імена: співдоповідач запропонувала надати їх вулицям нового мікрорайону, який тоді проектувався і мав бути "збудований до 80-річчя Великого Жовтня" (тобто, до 1997 р.).

Уже через півтора місяця після сесії - 21 квітня 1990 р. - "Прапор Жовтня" оприлюднив для широкого обговорення пропозиції щодо відновлення історичних назв майданів і вулиць Старого міста, розроблені науковцями Кам'янець-Подільського державного історико-архітектурного заповідника спільно з КиївНДІТІ. Так, зокрема, пропонувалося вулицям Карла Маркса та Кірова повернути їх найдавніші назви - відповідно Татарська та 3арванська. Через місяць, 20 травня, в газеті з'явилися перші відгуки на пропозиції науковців ДІАЗу. Так, група викладачів філологічного факультету педінституту (Віталій НЕЧИТАЙЛО, Євгенія СОХАЦЬКА, Віктор ПРИТУЛЯК, Галина КРАЄВСЬКА та інші) гаряче підтримала більшість із запропонованих варіантів, але висловила сумнів, чи варто повністю відкидати назви, які "прийшли в місто з новим часом уже досить давно і стали теж його невід'ємною частиною". Серед таких назв - вулиця Карла Маркса, "де розташований один із корпусів педінституту", тим паче, що запропонована давня назва Татарська "занадто загальна". Варто, на думку філологів, "залишити і назву вулиці Кірова, до якої звикли жителі міста". Після дискусій у пресі, а згодом - на засіданнях спеціально створеної топонімічної комісії (від науковців ДІАЗу в ній активно працювала Ганна КІВІЛЬША), після бурхливого обговорення питання на засіданні президії міськради (в новому скликанні постійну депутатську комісію з питань культури очолював Володимир ЛОБАШОВ) перемогла думка: в Старому місті мають бути тільки давні, з глибокими історичними коренями, назви.
Зарванська - це найдавніша назва вулиці, що з'єднує староміські майдани Руський і Польський ринок. До того ж, як зазначили науковці ДІАЗу при обґрунтуванні своїх пропозицій, назви Довга, Зарванська, Ринок "характерні для середньовічних міст, і тому їх відновлення вже само по собі має свідчити про давню і багату історію міста". Якщо назви "Довга" чи "Ринок" залишаються для нас прозорими і сьогодні, то цього аж ніяк не скажеш про топонім "Зарванська". Але якщо згадати, що цей топонім виник, коли містом володіли поляки, і покопатися в польських словниках, то все ж деяку інформацію можна виловити. Виявляється, слово "зарванський" раніше було в польській мові і дійшло до нас тільки в складі застарілого вже нині вислову "зарванська вулиця". Саме так колись поляки образно характеризували розгардіяш, безладдя. Отож, можна зробити висновок, що в середньовічному Кам'янці (в польську добу) на вулиці Зарванській якийсь час був досить помітний і прикметний розгардіяш, але яке саме безладдя було тут, можна тільки гадати.
У ХVІІІ-ХІХ ст. вулиця Зарванська називалася Поштовою. Назва цілком виправдана, адже Кам'янець-Подільський з XVIII до середини XIX ст. був міжнародним поштовим транзитним пунктом, через який пошта йшла в Румунію, Польщу, Австрію. Саме на вулиці Зарванській, що стала Поштовою, містилося приміщення пошти - у двоповерховому будинку навпроти аптеки (нині на першому поверсі колишнього приміщення пошти обладнано бар "На Зарванській"). Відповідно і майдан, через який біля нинішнього Новопланівського мосту проходила Поштова вулиця, називався Поштовим. До речі, тоді в місті ще були Старопоштовий узвіз (йшов від Вітряної брами вниз до річки) та Старопоштова вулиця (від Польської брами тягнулася через усі Польські фільварки - по нинішніх вулицях Вутіша та Суворова - майже до хутора Дембицького (нині це селище Смирнова), де переходила в Нігинський шлях). Як бачимо, весь шлях руху пошти через місто було відстежено відповідними назвами. 1850 р. пошту перенесли у великий будинок на розі нинішніх Зарванської вулиці та Поштового узвозу.

На початку XX ст. з Поштової вулиці виділили її південну частину (від Новопланівського мосту до Польського ринку) і стали називати Троїцькою вулицею (від назви Троїцького монастиря, що містився тут). За радянських часів поділ Зарванської (Поштової) вулиці на дві залишився, але, звісно, назвам вулиць надали революційного звучання. Північна частина колишньої Зарванської стала вулицею Леніна. Коли ж 17 лютого 1967 р. Загородню вулицю перейменували на проспект Леніна, вулиця Леніна в Старому місті стала вулицею Косіора. Станіслав КОСІОР (1889 - 1939) упродовж десяти років (1928 -1938) очолював ЦК КП(б)У. Саме його руками Кремль здійснював в Україні політику фізичного та духовного геноциду нашого народу, а потім, звинувативши Станіслава Вікентійовича у приналежності до Польської військової організації, заарештував і знищив, наче "відпрацьований матеріал".

Південній частині Зарванської вулиці надавали імена Дзержинського, Раковського та Кірова. Фелікс ДЗЕРЖИНСЬКИЙ (1877 -1926) - польський революціонер, з грудня 1917 р. головний чекіст радянської Росії, який, як з гордістю зазначали радянські енциклопедії, "провів на Україні велику роботу по викриттю та ліквідації націоналістичних організацій і куркульських банд, які діяли в тилу Червоної Армії". Християн РАКОВСЬКИЙ (1873- 1941) - болгарський революціонер, керівник (1919-1923 рр., з перервами) уряду радянської України, критик (квітень 1923 р.) позиції Сталіна в національному питанні. 1936 р. Раковського заарештовано, звинувачено в шпигунстві й згодом розстріляно в Орловській в'язниці. Сергій КІРОВ (1886 -1934) - російський революціонер, з 1926 р. перша людина в Ленінграді. 1 грудня 1934 р. загинув від руки терориста. Це стало зручним приводом (за деякими версіями, спеціально створеним) для розкручування на повну потужність сталінської репресивної машини... Як бачимо, за радянськими назвами вулиці Зарванської можна досить повно вивчати радянську історію...

Первісна пропозиція науковців ДІАЗу залишала в силі поділ вулиці на дві: вулиця Кірова мала стати Зарванською, а Косіора - Поштовою. Але потім, зваживши, очевидно, що в Старому місті вже є Поштовий і Старопоштовий узвози, фахівці прийшли до думки відновити староміську 3арванську вулицю в повному обсязі.