Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

СТИХІЙНІ ЛИХА ДРЕВНЬОГО КАМ'ЯНЦЯ

"Кам'янець - могутня і надійна фортеця зі стінами, вирубаними в скелі, стоїть вона над скелястим урвищем і рівних їй немає не тільки у володіннях польських, але і в чеській, і в шведській стороні, і в Голландії, і в горах німецьких..." Так писав про наше місто турецький мандрівник XVII століття Евлія Челебі. "Місто-фортеця", "Центр ремесла і культури Поділля", "Перлина на камені" - цими епітетами рясніють сторінки літописів, хронік, описів.

Важкою працею багатьох поколінь трудівників-подолян в епоху середньовіччя розвивалося і уславлювалося місто Кам'янєць-Подільеький. Воно могло б бути ще кращим. Проте постійно розоряли його війни, загарбники, гнобителі. Великої шкоди завдавали місту, особливо його бідноті, і природні стихійні лиха, перед котрими були безсилі оборонні споруди, стіни фортеці, і часто самі люди. Саме ця сторінка історії міста майже не висвітлена в літературі.

Власне, розташоване воно високо над повноводним і грізним тоді Смотричем. На його берегах здавна тулились хатини простого люду, височіли військові укріплення, млини, пристані, міські брами. Прямовисні скелі каньйону ріки У скрутні години тільки посилювали її підступність. Перша писемна згадка про велику повінь Смотрича датується 22 березня 1444-го. У цей день каламутна вода затопила каньйон, зруйнувала будинки, міські ворота, знесла млини. Особливо лютував Смотрич у 1536 році, коли на місто обрушився ураган такої сили, що повалилось 133 будівлі. Посилив нещастя жителів сильний землетрус. Невдовзі, навесні 1545 року, знову невгамовна водна стихія затопила в ущелині оселі і господарські приміщення. Доводилося відбудовувати міські брами, хати, мости, хлібні склади у каньйоні й після повеней 6 лютого 1571, 15 березня 1579 і 8 березня 1595 років. З приводу останньої літописець з болем розповідає: "У Кам'янці знову була висока повінь, місту завдано багато шкоди, двоє воріт розбито. Значних збитків завдано і будівлям, і нивам, і тваринам, і всьому господарству".

За свідченням вірменського хроніста, повінь 1598 року була найстрашніша. "Багато разів бачив я розливи річок, - пише автор, - але такого великого ще не бачив. Розлючена ріка знову змила ворота і млини, забрала багато людських життів".

Збігали роки. Та норовистий Смотрич час від часу завдавав шкоди населенню. Остання звістка про його згубні розливи сягає у 1911 рік. За свідченням подільської преси, під час шаленого урагану і бурхливої зливи, яка зносила у каньйон з вулиць міста дерева, тварин і окремих людей, вийшов з берегів Смотрич. Мешканці низини змушені були рятуватись від водної стихії на дахах своїх затоплених будинків.

Іншим лихом давнього міста і його звичайним явищем були пожежі, котрі за кілька годин перетворювали в попіл багаторічні результати людської праці. Архівні документи зберегли опис пожежі 1602 року. "В цьому році в Кам'янці сталась страшенної сили пожежа, яка за короткий час спалила все місто. Все, шо мали міщани: і будинки, і лавки - згоріло в полум'ї. Не тільки дерев'яні будівлі, а й кам'яниці, і склади, і все, шо було в них, повністю загинуло. Вогонь був таким великим і сильним, шо люди не могли йому протистояти і згасити, бо полум'я, наче вогненні блискавки, палило і висушувало камінь і дерево. Згоріло і чимало людей. Та добре, що не вночі сталося таке нещастя, а надвечір. Усе місто перетворилось у пил і попіл, на ранок люди не впізнавали місць своїх будинків, Згоріли церкви і костьоли, згоріли дзвіниці і дзвони розплавились у них. Згоріли і двоє міських брам, і посіви, і плодові дерева, все спалено вогнем". Відсутність належного протипожежного захисту і служби, байдужість міських властей призводили часто до подібних трагедій, які важким тягарем лягали на плечі жителів, особливо бідноти. І тільки їх самовіддана праця в котрий раз відроджувала місто.

Найбільшим нещастям міста були хвороби і епідемії, проти яких не було ефективних засобів боротьби протягом усього дореволюційного періоду. У липні 1566 року в місті спалахнула епідемія чуми. Кожний день помирало 70-80 чоловік. "Це були гіркі і страшні часи: ніхто не приїжджав у місто і нікого з міщан не випускали...", - писав вірменський хроніст Тер Ованес. Через два роки епідемія повторилась. Навіть у XIX - на початку XX століття звичайним явищем у місті були епідемії холери, тифу та інших хвороб. І не дивно. Адже, скажімо, у 1911 році на всю Подільську губернію налічувалось всього 275 лікарів і 367 фельдшерів.

Сучасне місто над Смотричем квітне і молодіє. І тільки в історії залишились згадки про жахливі епідемії, руйнівні повені, масові пожежі та інші стихійні лиха.

Баженова С.
Стихійні лиха древнього Кам'янця // Радянське Поділля, 1984. - 6 квітня.