Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

Горобець В., Чухліб Т. Незнайома Кліо. - К.: Наукова думка, 2004. - С. 276-279.
"Народна", 24 грудня 2005 р.

Секретна зброя наших пращурів

"Ти - шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати; твого війська ми не боїмось, землею і водою будем битися з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський колесник, ієрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипта свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам'янецький кат, подолянський злодіяка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча с...а, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єcu матері вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за теє ось куди нас...!" - цей неординарний текст, відомий як "Лист запорожців турецькому султану", ще у XVII ст. набув великої популярності не лише серед українців, а й серед інших народів, які боролися проти експансії Османської імперії - поляків, росіян, австрійців, болгар, молдаван, сербів, македонців.

Невеличкий лист, наповнений гумором і сатирою, став справжньою секретною зброєю наших пращурів-козаків проти турецької загрози. Довгі роки він живив їхній дух та підтримував волю у нелегкій боротьбі із завойовниками різних мастей за право жити вільним життям. "Сильний тілом може перемогти десяток ворогів, а сильний духом - тисячі", - стверджує відоме болгарське прислів'я. А тому збагачені духовно, підживлені невмирущим народним гумором українські козаки не раз виходили переможцями у багатьох битвах з чисельнішими силами ворога.

Довгий час залишалася загадковою історія написання самого "Листа..." - "секретної козацької зброї". Вчені-гуманітарії не могли дійти згоди в питанні походження цього документа. Одні говорили, що він є історичним, а отже, один з кошових отаманів Запорозької Січі справді відсилав такий лист султану Османської імперії. Інші стверджували, що текст має літературне походження і його створив якийсь талановитий писарчук задля сміху і звеселення своїх товаришів.

Лише на початку минулого століття історики дійшли остаточного висновку: відоме послання запорожців є витвором українського літературного середовища початку XVII ст. По-перше, єдиного оригіналу "Листа..." не віднайдено, а відомі його численні версії, які датовані різними роками і поряд з різними підписами - "низові козаки", "отаман Захарченко", "Іван Сірко" - вони мають різних адресатів - султанів "Османа", "Мехмеда IV", "Ахмета III", "Ахмета IV". По-друге, насправді існуюче дипломатичне листування козацьких зверхників з володарями інших країн, у тому числі й з турецьким султанатом, мало зовсім інший характер і ніколи не порушувало тогочасного етикету звернення до особи такого рівня.

Незважаючи на літературне походження, ця специфічна "таємна зброя" використовувалась українськими козаками неодноразово. Під час облоги турецькою армією Кам'янця-Подільського у 1672 р. з'явився один з варіантів сатиричного послання султану, який був швидко розповсюджений серед оборонців подільської столиці. Свою роль "Лист запорожців..." відіграв і під час походів багатотисячного війська Османської імперії на Чигирин у 1677 та 1678 роках. Однак чи не найважливішою заслугою невідомих авторів першої української пародії став факт її впливу на перемогу європейської коаліції держав над турками під Віднем у 1683 р.

Адже ця "битва народів" назавжди припинила спроби Османів завоювати Європу. "Як це могло статися? - спитаєте ви. - Де Запорожжя, а де Відень?"

Так, так, шановний читачу, козацький лист у німецькомовному варіанті був надзвичайно популярним серед захисників австрійської столиці. Він піднімав їм настрій і робив безстрашними протягом довгих місяців турецької навали. Невідомо хто, як і коли привіз текст листа-пародії до далекого Відня, хто запропонував перекласти його німецькою мовою та розповсюдити окремою листівкою, але, як кажуть, факт залишається фактом: вперше в друкованому вигляді "Лист запорожців турецькому султану" побачив світ у 1683 р. в Австрії. Оригінал листівки й донині зберігається у фондах Віденської національної бібліотеки.

Українська "секретна зброя", окрім Австрії, була експортована також до Росії, де широко використовувалася під час багатьох російсько-турецьких війн останньої чверті ХVІІ-ХVІІІ ст. У російській традиції "Лист запорожців..." перетворився на послання царя "усіх православних християн" Івана IV Грозного до свого візаві - володаря "мусульманського" світу.

Відомий дослідник козацької старовини Дмитро Яворницький пов'язував виникнення листування з діяльністю довголітнього кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка. Зокрема, з тим епізодом, коли взимку 1674 р 40-тисячна татарська орда і 15 тисяч турецьких яничар намагалися підступно заволодіти військовим гарнізоном на Січі. Успішно витримавши нічну атаку, запорожці розгромили турецько-татарські підрозділи. Наступного року на чолі з отаманом І. Сірком вони помстилися завойовникам: 20-тисячна козацька армія здійснила переможний похід до Криму. Під час цього походу Сірко написав кримському ханові листа, наповненого великою іронією і сарказмом. Він починався так: "...Не мислили бо ми, Військо Низове Запорозьке, входити у війну і неприязнь з Вашою Ханською Милістю і з усім кримським панством, якщо б не побачили її початок з вашого боку. Ваша Ханська Милість, послухавши дурної поради сумосбродного і позбавленого розуму цареградського візиря, а по нім і наказу Найяснішого і Найвельможнішого султана свого, почали з нами війну минулої зими... І так як ваші дії засмутили нас і завдали нам, Війську Запорозькому, досаду, то ми, за прикладом давніх пращурів і братів наших, вирішили постаратися за обіду і огорченіє воздати, і відомстити Вашій Ханській Милості і всьому Ханству рівним за рівне, але не тайно, як ви зробили, а відкрито, по-рицарськи..." Як бачимо, текст цього справжнього листа значно відрізнявся від описаного вище пародійного послання, хоча, мабуть, і зазнав впливу свого знаменитого попередника.

Оригінальний зміст "Листа..." так захопив талановитого Іллю Рєпіна, що він працював над картиною, яка відображає процес написання послання козаків султану, довгих чотирнадцять років - з 1878 до 1891 р. Картина "Запорожці" І. Рєпіна (до речі, художник мав українське коріння) стала відомою на весь світ і набула великої популярності як серед художнього бомонду, так і серед широких верств населення. "До цього часу не міг відповісти Вам, а у всьому винні "Запорожці", ну й народець же! Коли ж писати, голова йде обертом від їх гамору и крику... Тижнів два з половиною - тільки з ними, не можу розлучитися - веселий народ. Чортячий народ!.. Ніхто на всьому світі не відчував так свободи, рівності й братерства", - писав художник під час роботи над картиною до одного зі своїх товаришів.

Читайте справжній текст (не переклад) листа запорожців тут.