Олег БУДЗЕЙ
"ПОДОЛЯНИН", 23 січня 2004 р.

РЕМІСНИЧА

Є в Старому місті вулиця, якої... немає. Вулиця є хоча б тому, що 11 вересня 1990 р. президія міськради її перейменувала з вулиці імені Клари Цеткін на вулицю Ремісничу. До того ж її позначено на найсвіжіших мапах Кам'янця-Подільського, зокрема, на планах, виданих у Києві державним науково-виробничим підприємством "Картографія" - 2001 р. в серії "Міста України" та 2003 р. під рубрикою "Обличчя міста". І, водночас, вулиці немає, бо жоден з кам'янчан на цій вулиці не живе, немає жодного будинку чи історичної пам'ятки з адресою - вулиця Реміснича. І, нарешті, обійшовши всеньке Старе місто, Ви ніде не побачите табличок з назвою цієї вулиці.

То де ж у Старому місті притаїлася таємнича Реміснича вулиця? Виявляється, в самісінькому центрі Старого міста, між його двома найголовнішими майданами - Польським і Вірменським ринками. Міська дума, яка 15(27) лютого 1900 р. ухвалила цю староміську вулицю - до того офіційно безіменну - назвати Ремісничою, так визначила її розташування: між тодішніми кварталами 36, 40, 41 та 37, 39, 42, Тобто, Реміснича вулиця протяжністю три квартали тягнулася із заходу на схід, з'єднувала Архієрейську (тепер Францисканську) та П'ятницьку вулиці, перетинала Поліцейську (тепер Старобульварну) та Дворянську (тепер Домініканську) вулиці. 1902 р. цю ухвалу міської думи затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. А якщо говорити ще наочніше, то Реміснича вулиця тягнулася від Домініканського жіночого монастиря з костелом святого Михаїла до Домініканського чоловічого монастиря з костелом святого Миколая.

Цікаво, що Реміснича вулиця була тильною як для Польського, так і для Вірменського ринку, тобто була провінційною вулицею в самісінькому центрі міста. Від Польського ринку її відділяла забудова, яку в другій половині XIX -на початку XX ст. називали Біржею. Тепер від колишньої Біржі не залишилося жодного сліду (будинки, зруйновані під час німецької окупації міста 1941-1944 pp., після війни розібрали). Тож замість садиб давньої Біржі нині шумить тут невеликий сквер, що тягнеться від Старобульварної до П'ятницької вулиці. Тим самим майдан Польський ринок практично видовжився на південь (на довжину садиб колишньої Біржі), а Реміснича вулиця притулилася безпосередньо до майдану. А якою була колись ця староміська вулиця, напевно, можна побачити тільки на акварелі польського живописця М.ТШЕБІНСЬКОГО "Домініканський костел" із серії "Старий Кам'янець" (1912 p.). Вузенька брукована вуличка між монастирською огорожею справа та двоповерховим будинком зліва з відчиненими вікнами на другому поверсі - це і є вулиця Реміснича.

Олександр Прусевич в історичному нарисі "Кам'янець-Подільський" (1915 р.) Ремісничу вулицю не описує, зате - увага! - побіжно згадує Дешевий провулок, відомий раніше під іменем Домініканського: саме на розі Дешевого провулку та Дворянської вулиці стоїть будинок Потоцького, прибудований до стіни костелу Святого Миколая, а через хвіртку саме з боку Дешевого провулку можна зайти на подвір'я чоловічого монастиря домініканців. Отже, маємо ще дві назви Ремісничої вулиці - Домініканський, потім Дешевий провулок.

Радянський час збагатив вулицю ще однією назвою. На мапі Старого міста дуже кучно вшанували чотирьох чільних діячів німецького соціал-демократичного та комуністичного руху - Розу ЛЮКСЕМБУРГ, Августа БЕБЕЛЯ, Карла ЛІБКНЕХТА (три послідовні паралельні вулиці) та Клару ЦЕТКІН (перпендикулярна вулиця). Саме за колишньою Ремісничою вулицею закріпили ім'я Клари Цеткін (1857-1933), широким масам найбільше відомої тим, що з її ініціативи Міжнародна конференція жінок-соціалісток у Копенгагені (1910 р.) ухвалила щороку 8 березня святкувати Міжнародний жіночий день. Тож, скажімо, 1935 р. Домініканський костел мав таку адресу: вул.Клари Цеткін, 5. Сьогодні ж адреса всіх компонентів комплексу Домініканського чоловічого монастиря (костелу, келій, трапезної, огорожі з брамою), а також будинку Потоцького, що примикає до костелу, така: вул.Домініканська, 1.

Востаннє вулиця Клари Цеткін реально засвітилася в ухвалі міськвиконкому від 12 січня 1967 р. про утворення виборчих округів для виборів до міськради: округ №144 включав будинок №2 на вулиці ім. Клари Цеткін. Цікаво, що того ж дня ще в одній передвиборчій ухвалі міськвиконкому (про утворення виборчих дільниць) вулицю ім.Клари Цеткін названо провулком. Коливання між вулицею та провулком можна побачити й у документах попередніх років. Наступні ж вибори до міськради, що відбулися 16 березня 1969 p., обійшлися вже без вулиці (чи провулку) Клари Цеткін. Тож не дивно, що і Сергій ШКУРКО в циклі нарисів "Знайомтесь з рідним містом" (1969-1970 pp.), і Андрій ТЕРЛЕЦЬКИЙ у циклі "Вулиці нашого міста" (1981-1985 pp.), опублікованих на шпальтах Кам'янець-Подільського "Прапора Жовтня", обминули увагою вулицю Клари Цеткін.

Ось фактично і все, що вдалося нашкрябати з різних джерел про Ремісничу вулицю. Як бачимо, небагато. І все ж, попри всі бурі, Реміснича вулиця існує. Правда, дуже пошарпана: її східний відтинок - між вулицями Старобульварною та Францисканською - став стежкою, та й сама вулиця якась однобока - з деревами замість будинків з північного боку. Але й покалічені вулиці мріють про відродження...