"Подолянин", 18.07.2008 р.
Наталія ЯЦЕМІРСЬКА

Рай на землі

Напевне, ніхто не буде заперечувати, що найкращий час для школярів - це канікули, а найулюбленіші з них, безперечно, літні. Адже, перш за все, вони найдовші. Окрім того, саме влітку можна не лише відпочити, а й набратись сил та енергії, вдосталь наплюскатися у воді, наїстися свіжих овочів та фруктів, засмагнути під пекучим сонцем, знайти нових друзів. А все це, разом узяте, де можна знайти, як не в дитячому оздоровчому таборі?

Так, дитинство - прекрасна пора. І прекрасна вона тим, що з нього у дорослий світ виносиш найяскравіші спогади. Спогади, над якими не владний час, від яких розцвітає душа і повниться серце.

Кажуть, дорослі, які не забули своє дитинство і досі носять його у серці, - щасливі люди. Вони світяться якоюсь, по особливому казковою енергетикою. Вони вміють бачити очима дітей, розуміти світ очима дітей, вони ще, на щастя, не втратили ту яскраву іскорку, яку колись запалило в кожному з нас дитинство, і яка, з часом, тьмяніла від дорослого життя.

ДЕ ТОЙ РАЙ?

Цікаво, що він знаходився зовсім недалеко, скажемо більше, майже поряд. Але чомусь за постійною заклопотаністю його не помічали. Знаєте, як кажуть: "Рай є, і, можливо, комусь туди вдасться потрапити, але не мені". От так, перекидаючи відповідальність за своє життя на когось, не помічаємо основного.

А він існував. І не рік-два. Цього року дитячий профільний спортивно-туристичний оздоровчий табір "Бакота" святкує 21 річницю з дати відкриття. А тепер міркуйте, рай існував стільки років, а бачили його лише ті, хто хотів бачити і, головне, хотів вірити, що він існує. І не десь-там поміж хмарами, а на землі, зовсім поруч…

1987 року в Бакоту вперше приїжджає Юрій ЧАЙКОВСЬКИЙ, лікар-психіатр за професією, ідейний натхненник за покликанням. Саме він вдихнув у благодатну бакотську землю, яка здавалося після затоплення навіки залишиться самотньою, нове дихання. Саме він наповнив мальовничий райський куточок на землі дитячим сміхом, мріями і надіями…

Ми зустрілися з Юрієм Васильовичем завдяки старанням доброї та порядної людини Володимира БУГРИМЧУКА. Чесно кажучи, коли Володимир запросив приїхати в Бакоту, сподівалася побачити там відомий на всю Україну скельний монастир і аж ніяк не дитячий табір. Та коли все стало на свої місця, здивуванню моєму не було меж! Діти в самому центрі природи, живі, вільні, незаангажовані, усміхнені і головне - задоволені життям!

- В Бакоту доля мене закинула у 1987 році, - так почав свою розповідь директор табору Юрій ЧАЙКОВСЬКИЙ. - За життя достатньо помотався по світу. Юність моя пройшла у геологічних експедиціях. Я об'їздив стільки гарних місць, що й часу не вистачить аби їх усіх описати. Але те, що я побачив у Бакоті - це щось по-справжньому неймовірне та казкове. Повернувшись додому, запропонував друзям ще раз поплисти на байдарках до знайденого місця і всім разом його оглянути. Сказав: "Хлопці, поїхали зі мною, бо я найшов рай на землі".

На той час Юрій Васильович очолював Хмельницьку обласну федерацію традиційних видів східних єдиноборств. Тож у перше літо повіз із собою вихованців-каратистів. Відпочинок видався неймовірним. І ніхто навіть не сумнівався приїжджати сюди наступного року чи ні. Однозначно, так!

- У перший рік ми оздоровили 30 дітей, наступного - близько 90, ще через рік - 120, згодом 150 дітей. А потім, якось непомітно, виявилося, що бажаючих відпочити в одну зміну нараховувалося аж 260! Ми бачили, що діти отримують купу задоволення від такого відпочинку, від енергетики, яка йде з цієї благодатної землі. Щоправда, перші роки нашого перебування супроводжувалися абсолютною ізольованістю. Лише ми, діти та природи. Це вже сьогодні в цих місцях, як у Криму. А тоді живеш місяць і жодної живої душі можеш не зустріти.
-
Спочатку путівки у табір були безкоштовними. Та з часом, чим більше було бажаючих відпочити, тим більше зусиль потрібно було затратити організаторам. Тож, вирішити дещо змінити підхід у роботі. Дітей, батьки яких не в змозі були відправити на відпочинок, продовжували оздоровлювати безкоштовно. Для інших ж, встановили помірну плату. Сьогодні день проживання у таборі "Бакота" складає 55-65 грн. Заїзд може тривати 14-18 днів, залежно від того, наскільки можуть дозволити такий відпочинок батьки.

- Знаєте, за весь цей час помітив досить цікаву тенденцію: коли в людини мало грошей, вона ділиться останнім. Коли ж грошей стає більше, то вона ладна "вдушитися" за копійку. Люди не розуміють, що є багато бідних, малозабезпечених сімей, які потребують допомоги. Та більшої допомоги потребують діти, які живуть в таких сім'ях. Буває, телефонують мої товариші: "Юро, ми їдемо до тебе в гості. Що привезти дітям?" І я знаю, що вони роблять це від щирого серця!

СВЯТА І БУДНІ МАЛЕНЬКОГО РАЮ

Так саме від щирого серця на громадських засадах, а попросту волонтерами, працюють у таборі інструктори, лікарі, педагоги, психологи. Більшість з них - студенти вишів Хмельницького, Кам'янця та Києва. Загалом, за зміну тут працює 20 інструкторів - із розрахунком один інструктор на 10 дітей.

Тренери, які привозять своїх вихованців на оздоровлення, самі складають для них графік відпочинку та власне тренувань.

Офіційним відкриттям табору вважається 20 червня. Проте, до цього часу кількість бажаючих приїхати хоч на кілька днів в Бакоту не зникає.

- Цього року ми взагалі перенесли відкриття на 2 липня. Річ у тім, що обласне управляння у справах неповнолітніх направляє до нас на оздоровлення дітей з неблагополучних сімей. Щороку ця цифра коливається в межах 100-150 чоловік. Вони відпочивають абсолютно безкоштовно. Більшість з них залишається у нас на все літо.
-
- Напевне, важко з такими дітьми? - не втримуюся від запитання.
-
- Важко, - погоджується Юрій Васильович, - проте, діти, які і сім'ї, в яких вони виросли, бувають різними. Як лікар-психіатр можу сказати, що багато задатків, в першу чергу, залежать від генетики, і вже потім від виховання. Приїжджають одні діти, і ти бачиш цілий букет проблем. Вони некеровані, невиховані - і не дивно, батькам вони не потрібні. Потрапляючи в табір, спочатку намагаються поставити все з ніг на голову, адже звикли до байдужого ставлення стосовно себе. Проте, у нас такий "номер" не проходить. Здебільшого, інструкторами працюють юнаки-каратисти, а перед такими не дуже "повиламуєшся". За порушення розпорядку - наказуємо. Після п'ятисот віджимань дитина добре подумає: чи робити таке ж наступного разу, чи ні.
-
- Табір міняє таких дітей, чи це вже безнадійно?
-
- Немає нічого безнадійного. Інша річ, чи хочуть вони самі змінюватися. Було багато випадків, коли діти з неблагополучних сімей, потрапивши до нас, змінювали своє ставлення до світу, росли, мужніли рік за роком. А потім ступали в доросле життя і їх було просто не впізнати - справні красені! Інші ж, змінювалися лише на деякий час. Потім поверталися додому, потрапляли в колишнє, в більшості випадків кримінальне оточення. Через рік знову до нас приїжджали такими ж запущеними, як і минулого року. От це вже справжня проблема. Діти не мають власної думки, не вміють відрізняти "добре" від "поганого", легко піддаються під чужий вплив. Та, якою би не була дитина, ключик до її серця завжди можна підібрати.
-
І ці люди такі підбирають їх! У першу чергу, таким ключиком є розпорядок дня. Хто був хоч раз в дитинстві у таборі погодиться, що найважче - це прокидатися вранці, а ввечері зарання лягати спати. У "Бакоті" до цієї проблеми підійшли творчо.

Перший сніданок назначили на 10.00. О 12.00 - другий сніданок. О 15.00 - обід. 20.00 та 22.00 - вечеря та друга вечеря. Загалом, виходить повноцінне п'ятиразове харчування. У таборі працює власна польова кухня, страви в якій виходять надзвичайно смачні!

Друга вечеря, як і другий сніданок - це щось на зразок домашніх "перекусів" - компот, какао, молоко чи чай з бутербродами, печивом чи булочками.

Окрім цього, вище перераховане постійно є на столі впродовж дня. І якщо дитина зголодніла після прогулянки чи купання, вона може не дочікуватися відведеного часу для харчування, а спокійнісінько "перекусити", попивши компоту з печивом. До речі, посуд у кожного свій і прибирає його та миє кожен сам за себе.

Стосовно купання, то дитина, прокинувшись, може попросити інструктора дозволу скупатися. І він не має права їй відмовити. Якщо зайнятий, має попросити допомогти іншого, але в будь-якому випадку не відмовляти. У воду самому лізти заборонено. Пляж у таборі просто чудовий, вимощений галькою та річковим піском…

Здивувало, що діти тут мають право на нічну риболовлю. Уявляєте, можна всю ніч просидіти з вудочками на березі Дністра, а вранці ще й зварити рибну юшку!

Декілька років тому організатори табору купили для дітей караоке. І тепер вони можуть у вільний час дивитися фільми, мультфільми чи співати. А вечорами влаштовувати дискотеки і танцювати досхочу.

Найменші - ночують у об лаштованих вагончиках, старші та підготовлені - у наметах. Місце для сну кожен може вибрати самостійно.

До речі, самостійність та відповідальність - чи не головні риси, які прищеплюють у таборі. Яскравим прикладом цього може слугувати похід, точніше чотири види походів - піший, водний, спецназівський та велопохід. Звичайно, вони передбачають нагляд дорослих, зокрема інструкторів та лікаря, проте перешкоди, які трапляються на шляху, дітлахи долають самостійно.

- Піший похід обов'язково включає ночівлю. Ми ходимо вверх по Дністру. За 22 кілометри від нас є невеличкий острів. Туди одночасно прибуває друга частина дітей, але вже по воді. Ми маємо 17 каяків та кілька баркасів. Діти припливають разом з інструкторами. Всі разом зустрічаємося на острові. Раніше, коли не було мобільних телефонів, передавали по рації про місцезнаходження та стан групи. Вело похід подібний до водного. Наперед виходить група дітей, яка у відповідному місці розташовує табір. А вже до них приєднуються велосипедисти. Нині ми маємо 80 велосипедів, тож саме стільки дітей можуть за раз взяти участь у поході. У разі поганої погоди, ночівлю не плануємо: вранці виїхали велосипедами і ввечері повернулися.
-
Спецназівський похід передбачений для добре підготовлених дітей. До нього готуються протягом двох тижнів, а потім відправляються на 3-4 дні. Загалом, щодня група проходить по 40 кілометрів, в будь-яку погоду, по чітко визначеному маршруту. Вони знають місця ночівлі та кінцеву зупинку. І все. Решта залежить від навиків, згуртованості та команди. За всі роки ще ніхто не сказав, що похід йому не сподобався.

СЕКРЕТИ РАЮ

Шкода, але всіх секретів за день ми не побачили. Не побачили би і за місяць, адже рай так просто власних секретів не видає. Проте, точно знаємо, що на території табору є Поляна здоров'я. Про це нам розповів місцевий лікар-екстрасенс Василь Іванович. І не просто розповів, а навіть показав та розказав кілька історій, пов'язаних із цим місцем.

Вже п'ять років поспіль у табір "Бакота" приїжджають львівські спортсмени зі спортивного клубу кіокушинай карате "Канку".

- Тут гарні умови, чудове харчування і неймовірна атмосфера, - наперебій діляться вони своїми враженнями.
-
А ще у таборі є старожили, як от Павло ПРОНІЧЕВ, який приїжджає сюди вже 21 рік поспіль. Спочатку відпочивав як усі діти, тепер допомагає Юрію Васильовичу в організаційній роботі. До речі, Павло нещодавно отримав з Японії сертифікат, за кваліфікацію - 1 дан та чорний пояс з кіокушинай карате.

Неподалік від табору розташувалися художники з Одеси. Хоч своїх краєвидів їм вистачає, але в Бакоті, за їхніми словами, вони просто незвичні та сповнені особливою, цілющою енергетикою…

P.S. За 21 рік у дитячому профільному спортивно-туристичному оздоровчому таборі "Бакота", який належить до Хмельницької обласної громадської організації "Діти - майбутнє Поділля", оздоровилось понад 10 тисяч дітей з різних куточків України. На завершення Юрій Васильович сказав те, що, за його словами, мало би мене здивувати, та чомусь не здивувало. Швидше, навпаки, я чекала на подібне зізнання: "За весь цей час держава не дала нам жодної копійки. Але, дякувати, що хоч не заважала…" Що ж, прогнозовано, чи не так?..