Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

Сторінки історії

МІСЬКІ ДУМА ТА УПРАВА

Валентина СОЛОВЕЙ,
науковий працівник історичного музею-заповідника

25 січня ц.р. "Подолянин" у невеликому матеріалі "Спочатку було освітлення" вже звертався до історії діяльності в Кам'янці-Подільському міської думи. Оскільки питання про те, як колись у місті було організовано самоврядування, цікавить багатьох кам'янчан (адже все пізнається у порівнянні), пропонуємо увазі читачів ширшу розповідь про міські думу та управу (їх можна вважати аналогами нинішніх міської ради та міськвиконкому).

У квітні 1793 р. відбулося приєднання Правобережної України до складу Росії. Через два роки Кам'янець-Подільський стає центром Подільської губернії, до якої увійшли 12 повітів. Було затверджено герб Кам'янця: на блакитному фоні - сяюче сонце, що має 16 променів. Органом міського управління деякий час залишався магістрат, але згодом замість нього було створено міську думу та управу.

Кам'янець-Подільську міську думу утворено згідно з указом сенату від 9 жовтня 1837 р. "Про перебудову міського управління в містах Кам'янці-Подільському, Житомирі та Балті". Вона організовувалася за зразком шестигласних дум, що утворилися в Росії на підставі "Грамоти про права і вигоди міста", виданої 1785 р. урядом Катерини ІІ. Думи обиралися представниками власників нерухомого майна: "іменних громадян", цехових ремісників і міщан. Спроба створити "всестанове" міське самоврядування успіху не мала.

Дума діяла під наглядом адміністративно-поліцейських і судових органів губернії. В компетенції дум входило: сприяти розвиткові торгівлі, організації навчальних закладів і медичних установ у містах, збирати податки, використовувати кошти для упорядкування міст, розглядати дрібні спірні справи купців і ремісників.

Дума вела листування і вирішувала справи про зарахування окремих осіб до стану купців і міщан і перехід з одного стану до іншого, про вибори міських урядників, складання реєстрів на громадян Кам'янця-Подільського, про відкриття в губернському центрі пошти (1871-1874 рр.), про ціни на продовольчі і промислові товари і фураж. Так, за пуд житнього борошна платили 2 руб. асигнаціями, вівсяного - 4 руб. 50 коп., пшеничні булки вагою 1 фунт (400 г) коштували 8 руб. 25 коп. за 100 штук.

Прибутково-видатковий кошторис на 1842 рік був такий: залишок від минулих років - 7042 руб. 92 коп.; прибуток 18757 руб. 57 коп.; видаток - 19592 руб. 9 коп.; залишок 834 руб. 51 коп.

Задовольняючи інтереси зростаючої буржуазії, царський уряд вирішив реорганізувати станові міські установи у безстанові. Відповідно до закону від 16 червня 1870 р. в усіх містах України створювалися міські думи, в основу яких введено принцип майнового цензу. В Кам'янці-Подільському цю реорганізацію було проведено відповідно до пропозиції державної ради від 29 квітня 1875 р. про введення "міського положення" в західних губерніях.

Дума і її виконавчий орган - управа перейшли в руки невеликої купки дворян, купців і фабрикантів. В той час у Кам'янці-Подільському налічувалось понад 36 тисяч жителів. За соціальним станом населення поділялося на дворян (12%), духовенство (0,5%), купців (0,4%), міщан (68%), селян (3,6%).

Діяльність думи і управи контролювалася губернськими і повітовими адміністративно-поліцейськими органами. Міську думу і управу очолював міський голова, у нього був заступник і три члени. У 1878-1893 рр. міським головою був Петро Дорофійович ЛЕВИЦЬКИЙ.

Нарешті, 1893 р. в Кам'янці-Подільському було введено нове міське положення від 11 червня 1892 р. Відповідно до цього положення гласних до міської ради мали право обирати лише особи, які на час складання списків виборців проживали в місті не менше року. Високим був майновий ценз.

Усі жителі Кам'янця-Подільського, нерухоме майно яких оцінювалось сумою менше 1 тис. руб. золотом, позбавлялися права обирати і бути обраними. До 1901 р. позбавлялися права голосувати і жінки. Якщо майнове становище дозволяло їм брати участь у виборах, то свій голос вони "передавали" будь-якому виборцю за дорученням. Тоді такий виборець діставав право на два голоси. Високим був і віковий ценз. Він становив 25 років.

Міське положення обмежувало виборчі права націй і народностей, що сповідували нехристиянську релігію. У Кам'янці-Подільському євреї, які у 1913 р. становили 44 процента від жителів міста, мали право обирати тільки 10 процентів загального числа гласних.

Урядовці особливо прискіпливо слідкували за політичними поглядами виборців і гласних. Ті, яких поліцейські власті визнавали "неблагонадійними", позбавлялись права брати участь у виборах.

Після запровадження нового міського положення вибори до міської думи відбулися у березні 1893 р. До виборів було допущено всього 132 виборці, вартість нерухомого майна яких становила від 1 до 13 тис. руб. Серед цих виборців - 23 дворяни-поміщики, 48 чиновників, 19 присяжних повірених (адвокатів), 22 купці, кілька відставних офіцерів. Тоді до міської думи було обрано 15 гласних. Міським головою був обраний і затверджений учитель місцевої гімназії Іван Кузьмич МИХАЛЕВИЧ. Перед виборами свого виконавчого органу - управи гласних зібрали у приміщенні думи (тепер будівельний технікум), де вищий чиновник, що відав губернським у міських справах "присутствієм", прийняв від них обіцянку - "вірно і нелицемірно служити государю імператору, не шкодуючи живота свого до останньої краплі крові".

Після кожних виборів обраний склад міської управи затверджував губернатор. Гласні, як правило, приходили на засідання по черзі. Постанови думи визнавалися законними навіть тоді, коли на засідання з'являлась третина загального числа гласних. Міським положенням 1892 р. не передбачалось складання наказів виборців, проведення зустрічей гласних із виборцями.

Дума не створювала галузевих відділів, управлінь, не формувала постійних комісій.

Міський голова щомісяця одержував 300 руб. золотом, а секретар - 150 руб. Щоб мати повноцінну уяву про матеріальне становище думських чиновників, з одного боку, і трудового люду, з другого, додамо, що за двокімнатну квартиру щомісяця потрібно було платити 20 руб. золотом, одну тонну вугілля - 24 руб., кілограм гасу - 11 коп., пшеничного хліба - 12 коп., цукру - 40 коп.

У той час зарплата робітника Кам'янця-Подільського пивоварного заводу Евеліни ЮНІЙ становила 14 руб. на місяць; тютюнової фабрики - 6 руб. 36 коп.; гільзової фабрики Аксельруда - 2 руб. 50 коп.; чавунно-ливарного заводу Крама - 16-40 руб.

Управи відали питаннями міського будівництва і благоустрою, здійснювали санітарні заходи. В їх обов'язки входило також асигнування коштів на утримання адміністративних, судових і поліцейських установ, що діяли в місті.

Так з 1897 до 1899 року між подільським губернатором, представником "Попечительства о народной трезвости" М. ТРУБЛАЄВИЧЕМ і Кам'янецькою міською думою велося листування про виділення земельної ділянки і коштів на будівництво народної аудиторії. У зв'язку з цим міському землеміру РОМАНОВУ було доручено підібрати ділянку для будівництва. Із кількох варіантів було вибрано один. Після тривалих дебатів 15 грудня 1898 р. на зборах членів Кам'янець-Подільської думи було прийнято рішення "відвести подільському "Попечительству о народной трезвости" для будівництва аудиторії 300 кв. сажнів землі на розі Богодільницької і Бульварної вулиць. Спорудження Пушкінського народного будинку (нині міський Будинок культури) завершилося восени 1900 р. Вперше він відчинив двері для святкування новорічної ялинки 3 січня 1901 р. Як повідомляла газета "Подольские епархиальные ведомости", на ялинку зібралося 300 хлопчиків і дівчаток, що весело кружляли у танку у величезному залі. Будинок мав парове опалення та електричне освітлення.

На засіданні міської думи від 20 серпня 1903 р. розглядалась заява завідувача міського театру С. Д. ГАНИЦЬКОГО про необхідність заміни гасового освітлення на електричне. На засіданні було вирішено асигнувати на ці потреби 3 тис. рублів з міського бюджету.

1914 р. передова громадськість країни готувалась відзначити столітній ювілей від дня народження Тараса ШЕВЧЕНКА. 11 січня 1914 р. 184 громадяни Кам'янця-Подільського звернулись до міської думи із закликом належним чином відзначити ювілей. Було створено ювілейний комітет.

29 січня 1914 р. газета "Киевская мысль" повідомляла, що Кам'янець-Подільська міська дума постановила "надати одній з вулиць і шкіл міста ім'я Шевченка, влаштувати урочисте засідання думи, прочитати реферат, відслужити панахиду і влаштувати в Пушкінському будинку вечір, присвячений пам'яті названого поета".

Але царський уряд заборонив відзначення ювілею, і подільський віце-губернатор вимагав від підлеглих "мати строгий нагляд за недопущенням публічного влаштування пам'яті названого поета". Це стосувалося як громадських груп, так і окремих осіб.

У думі розглядалися питання про будівництво залізниць Проскурів - Кам'янець-Подільський (1883 р.); Кам'янець-Подільський - Шепетівка; про влаштування в місті електричного освітлення і проведення каналізації; про організацію протипожежної охорони; про брукування вулиць і тротуарів, а також про організацію в Кам'янці-Подільському телефонної мережі (1893 р.); відкриття позичкових кас і міської аптеки; про відкриття ремісничого училища (1880 р.); школи садівництва і городництва (1893 р.); жіночої гімназії СЛАВУТИНСЬКОЇ (1908 р.)

У Подільській губернії міські управи, "як контрреволюційні установи", ліквідовано у січні-лютому 1918 р. Центральна рада відновила їх. В західній частині Поділля думи та управи остаточно припинили діяльність в листопаді 1920 р.