Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

КУЗНЕЧНА ВУЛИЦЯ

Коли піднятись від Польської брами по кам'яних сходах, то можна потрапити в центр Старого міста. Ці сходи існують дуже давно. Вони вказані майже на всіх планах Старого міста, в тому числі і на схематичному плані міста 1633 року, який був зроблений іноземними офіцерами, що були при військах Абазай-паші, котрий вів облогу міста.

Згаданий план був виявлений польськими вченими у міністерстві закордонних справ у Парижі. На гравюрі Польської брами першої чверті XIX ст. видно, що ці сходи внизу, біля самої кручі скель, мали мінну кам'яну брамку (хвіртку). У середині XIX ст. відомий лікар В.І. Фаренгольц, автор праці "Обзоръ чумныхъ эпидемий въ Подольской губерніи", який жив недалеко на Кузнечній вулиці, на свої кошти обладнав ці сходи перилами та площадками. Тому ці сходи часто звали сходами Фаренгольца.

Кам'яні сходи доходять до Кузнечної вулиці. Ця вулиця йде по західному схилі острова від друкарні і до Вітряних воріт. А до XIV століття Кузнечна вулиця проходила понад кручею від укріплень, що були біля Вітряних воріт, аж до Вірменського бастіону. По цій вулиці над кручею жили ремісники: ковалі, склодуви, гончарі-кахельники. Ремісникам тут було дуже зручно працювати, їх виробництво давало багато відходів, які ремісники скидали вниз, в долину річки. Крім того, поряд був ринок, де ремісники продавали свої вироби.

У кінці XIV століття у місті появились католицькі монахи-франціскани. Користуючись заступництвом вищих керівних верств міста, вони побудували над кручею дерев'яний костьол та кляштор (монастир). При цьому вони зайняли під свої будови і частину Кузнечної вулиці. Тоді Кузнечна вулиця повернула вліво і повз костьол св.Катерини і католицьку семінарію (тепер друкарня), вийшла на Польський ринок.
Ремісники, які жили і працювали тут над схилами, повинні були шукати собі для житла та праці друге місце.

У 1957 році В.П. Пасічник під час земляних робіт на глибині 2,5 метра виявив гончарну піч для обпалювання кахелю та гончарного посуду. Тут були і вироби ремісників. Навкруги цього монастиря нерідко находять в землі старий посуд, залізні предмети та скло- відходи праці ремісників.

На початку XVII ст. вздовж Кузнечної вулиці проти Подільської брами, поселились єзуїти. Вони також потиснули ремісників-ковалів, а на місці їх хатин і майстерень збудували величезну кам'яну підпорну стіну, яка дала їм змогу відвоювати у західного схилу острова значну площу землі а також вирівняти двір свого господарства (тепер двір педінституту).

Коли подивитися на план Старого міста, то можна побачити, що майже всі католицькі монастирі розташовані вздовж західного схилу острова по Кузнечній вулиці. Це явище не випадкове. Справа в тому, що католицькі монахи, які поселились у нашому місті в XIV-XVII ст., дуже боялись гарматного обстрілу міста. Обстріл ворогом Старого міста вівся з лінії теперішньої вулиці Шевченка та Руських фільварків. Ядра долітали тільки до середини острова. Ядро, упавши, відскакувало від землі і летіло ще метрів 20 - 30. До католицьких монастирів, які тулились до західних круч острова, ядра не долітали. Всі монахи під час обстрілу ховались в підземних кам'яних склепах і зовсім не цікавилися долею простих людей.

У XVII-XVIII ст. ремісники-ковалі перебрались з Кузнечної вулиці в долину річки, ближче до Поштової дороги. Тут під кузні вони пристосували кам'яні Печери та старі башти Польської брами. Ці башти стала зватися ковальськими.

Тут, у долині річки, ковалі зустрічали втомлених далекою дорогою подорожніх, кували їх коней, чинили візки, продавали предмети своєї праці - цвяхи, петлі, ободи. А високо на горі, в Старому місті, вулиця, де раніше жили майстри залізних справ, продовжувала називатись Кузнечною. І тільки ця назва нагадувала людям про те, що цю вузеньку вулицю, яка тягнеться над кручами, дуже давно заснували прості ремісники-ковалі.

С. ШКУРКО,
краєзнавець.

Читайте ще про Кузнечну вулицю.