Подолянин. - 2006. - 15 вересня. - С. 7.

ВІД "НОВОГО СВІТУ" ДО... НОВИХ НАДІЙ

Олег БУДЗЕЙ, Ольга МІРКОТАН, "ПОДОЛЯНИН"

У попередній публікації ("Подолянин" від 8 вересня) ми розповіли про початковий період розвитку мережі кінотеатрів у Кам'янці-Подільському. Перша світова війна (1914-1918 рр.), наступні бурхливі події, звісно, не сприяли розвиткові кінематографа на наших теренах. Так, за три неповних роки (від 27 грудня 1917 р. до 16 листопада 1920 р.) влада в місті над Смотричем змінювалася 12 разів. Тільки з четвертої спроби, 16 листопада 1920 р., більшовики утвердилися в Кам'янці-Подільському. А з більшовиками в місто прийшло радянське кіно. Як і попередня стаття, ця розповідь теж базуватиметься на багатющих матеріалах Валентина МІНЯЙЛА, який досить повно зібрав і систематизував відомості про кам'янецькі кінотеатри. Особлива вдячність Валентину Домініковичу за надані унікальні фотографії 1930-х років. Використано також публікації місцевих газет.

МИ НАШ, МИ "НОВИЙ СВІТ" БУДУЄМО...

"Із всіх мистецтв для нас найважливішим є кіно", - таку думку на початку березня 1922 р. висловив перший голова радянського уряду Росії Володимир ЛЕНІН у розмові з наркомом освіти Анатолієм ЛУНАЧАРСЬКИМ. Ще раніше - 27 серпня 1919 р. - Ленін підписав декрет "Про перехід фотографічної та кінематографічної торгівлі та промисловості у відання народного комісаріату освіти". Пізніше 27 серпня відзначалося в СРСР як День радянського кіно.

З приходом більшовиків кам'янецькі кінотеатри націоналізували та передали під робітничі клуби. Так, у лютому 1921 р. у "Бомонді" відкрився міський комсомольський клуб ім. Карла ЛІБКНЕХТА. Кінотеатр "Гігант" перейменували на "Новий світ" (відштовхнувшись від рядка з російського перекладу "Інтернаціоналу" - "Мы наш, мы новый мир построим") і теж деякий час використовували як клуб.

Уже 1923 р., як тільки було випущено радянські фільми, "Новий світ" відновив роботу як кінотеатр. У ньому збереглася кінобудка, кінопроектор фірми "Пате" з дуговою лампою та електростанція постійного струму. В кінотеатр повернулися кіномеханіки та інші працівники, задіяні в кінотеатрах Шльоми ЗІНЬКОВСЬКОГО.

Перші кінофільми, показані в "Новому світі", звичайно, були німі: "Роман з контрабасом" (1911), "Закрійник із Торжка" (1925), "Алім" (1926), "Закон гір" (1927), "Нічний візник" (1929), "Два-Бульді-два" (1929), "Свято святого Йоргена" (1930) та ін. Фільми грою на роялі супроводжувала піаністка Ольга ХІЛІНСЬКА, підбираючи музику до сюжету фільму на свій смак. Так тривало до 1933 р., коли її чоловік Антон ХІЛІНСЬКИЙ на запровадив у місті звукове кіно.

1924 р. кінотеатр одержав першу кінопересувку типу "ГОЗ" ("Государственный оптический завод") вітчизняного виробництва для обслуговування сіл Довжоцького району.

19 липня 1927 р. Держкіно Всеукраїнського фотокіноуправління звернулося до владних органів Кам'янця з проханням перейменувати "Новий світ" на Держкіно ім. Войкова (радянського дипломата Петра ВОЙКОВА 7 червня 1927 р. вбили у Варшаві). Клопотання негайно задовольнили (це 25 липня 1927 р. зробила президія міської ради). 1930 р. кінотеатр підпорядкували Вищій раді народного господарства СРСР. Директором кінотеатру призначили кіномеханіка Герша ГЕЛЬБЕЙНА.

1929 р. згоріла електростанція - і кінотеатр підключили до міської електростанції постійного струму. 1932 р. в кінотеатрі знову сталася велика пожежа, в якій згоріли фільм, кіноапарат...

ВІДБУДОВА, ЗВУК, СТРУМ

Того ж 1932 р. розпочали відбудову кінотеатру. Роботи велися під керівництвом інженера-будівельника Михайла ГРІНБЕРГА. Частим гостем, шефом кіно був наш земляк Володимир ЗАТОНСЬКИЙ, який у 1927-1933 р. він був головою Центральної контрольної комісії КП(б)У і народним комісаром робітничо-селянської інспекції УРСР, від 1933 р. - наркомом освіти УРСР.

Після реконструкції в кінотеатрі оформили фойє, концертний і читальний зали, газетний кіоск, буфет, касовий вестибюль із двома касами. До початку сеансів на естраді виступав симфонічний оркестр під керівництвом Зденека КОМІНЕКА. На другому поверсі був апаратний комплекс, обладнаний згідно з чинними протипожежними нормами. Безперервний показ фільмів забезпечували два кінопроектори ТОМП-IV.

Керував монтажем і виконував його старший кіномеханік, технічний керівник кінотеатру Антон ХІЛІНСЬКИЙ. Він же 1933 р. модернізував кінопроектори ТОМП-IV для показу звукових кінофільмів і змонтував підсилювач УП-1, який працював на акумуляторах. Тож кінотеатр ім. Войкова став демонструвати звукові кінофільми: перше радянське звукове кіно "Путівка в життя" (1931), "Чапаєв" (1934), "Веселі хлоп'ята" (1934), "Ленін у Жовтні" (1937), "Щорс" (1939), "Трактористи" (1939) та ін.

У 1930-1935 рр. на Карвасарах, біля Замкового мосту, збудовано гідроелектростанцію, яка виробляла трифазний змінний струм. Тож незабаром кінотеатр підключили до системи змінного трифазного струму.

ОБЛАСНЕ КІНО

22 вересня 1937 р. створено Кам'янець-Подільську область. Місто над Смотричем стає обласним центром. У Старому місті на вул. Рози Люксембург (нині знову Довга) в будинку №111 (нині це один із будинків - №25 або №25а) організовується обласне управління кінофікації. Директора кінотеатру Герша ГІЛЬБЕЙНА переводять в обласне управління на посаду начальника планово-фінансового відділу.

У кінотеатрі Антон ХІЛІНСЬКИЙ установлює нову кіноапаратуру вітчизняного виробництва: два кінопроектори КЗС-22 та мережний підсилювач звуку УСУ-3. 1940 р. він встановляє третій (резервний) кінопроектор КЗС-22, найновіший тогочасний підсилювач звуку УСУ-8.

На вулиці Госпітальній у сусідстві з хлібозаводом (після війни тут розмістили тютюнову фабрика) збудували обласну кіномайстерню. Її організатором, а потім директором був Вольф СКОМАРОВСЬКИЙ.

Облпрофрада в приміщенні, де тепер офсетний цех друкарні (сучасна адреса - Польський ринок, 2), відкрила свою клубну кіноустановку.

У Кам'янець-Подільській області стала працювати перша звукова автокінопересувка "ГЕКОРД", названа на честь народного комісара важкої промисловості Григорія ОРДЖОНІКІДЗЕ. Начальником і кіномеханіком пересувки працював один із перших кінофікаторів Іван АНТОНЮК.

КІНО І НІМЦІ

10 липня 1941 р. Кам'янець окупували фашистські війська. Окупаційні служби примусили Антона ХІЛІНСЬКОГО задіяти електростанцію та кінотеатр. Фашисти демонструвати свої фільми для німецького гарнізону та один-два рази на тиждень - для населення.

Під керівництвом юного патріота Вілена ПОВОРІНА підпільно-диверсійна група готувала вибух у залі під час сеансу для командного складу німецької залоги. Але в групу проник провокатор - і в червні 1942 р. майже всіх юних патріотів розстріляли.

На початку 1944 р. гітлерівцям уже було не до кіно: у залі кінотеатру вони тримали коней. У березні 1944 р. фашисти кінотеатр спалили.

НА САДОВИХ ЛАВКАХ

26 березня 1944 р. Кам'янець визволено від німецько-фашистських загарбників. А невдовзі відкрився кінотеатр на вулиці Ленінградській. Тут до війни був клуб прикордонників (а в наш час - кінотеатр "Дружба"). Будинок більш-менш зберігся. В ньому був невеликий зал, де розмістили садові лавки для 200 глядачів.

Столяру Григорію НАПРІЄНКУ на початку 1944 р. вдалося поступово демонтувати та заховати від німців апаратуру, що була в кінотеатрі ім. Войкова. Два проектори КЗС-22, підсилювач звуку УСУ-8 та інше обладнання відремонтували та встановили в апаратній клубу. Кінотеатр став працювати. Його зареєстрували як кінотеатр ім. Войкова.

Згодом повернулися з евакуації Мотя ЗІНЬКОВСЬКИЙ (син Шльоми Зіньковського), Борис ДРІКЕР. Перший став виконувати обов'язки директора кінотеатру, а другий працювати старшим кіномеханіком. Невдовзі обласне управління кінофікації направило директором кінотеатру Анастасію БІРЮКОВУ. Було виділено одну звукову кінопересувку К-25 для обслуговування промислових підприємств і шкіл міста. А коли 1945 р. демобілізувався Герш ГЕЛЬБЕЙН, його, як і до війни, призначили директором кінотеатру.

У квітні 1945 р. повертається до роботи в кінофікації Валентин МІНЯЙЛО, який під час війни організував партизанську групу, був її командиром, а квітні 1944 р. добровольцем пішов до армії. Валентин Домінікович багато зробив для відродження кінотеатрів у тодішній Кам'янець-Подільській області, для їх модернізації в Кам'янці-Подільському.

ОСНОВНІ ВІХИ (1950-1994)

7 січня 1950 р. відкрито відбудовний кінотеатр на вул. Шевченка (архітектор Микола МАСЛОВСЬКИЙ). Першим показали фільм "Сталінградська битва" (7-8 січня - першу, а 8-13 січня - другу серію). З першого дня відновив виступи перед сеансами симфонічний оркестр під орудою Зденека КОМІНЕКА. Відновлений кінотеатр назвали "Родина" (українською - "Батьківщина"). 30 червня 1958 р. тут уперше в місті показано широкоекранний фільм. Це була "Партизанська іскра". 1 серпня 1959 р. в кінотеатрі запрацював літній кінозал на 550 місць з денною кінопроекцією. Від весни 1964 р. "Родина" - знову кінотеатр ім. Войкова.

1961 р. у парку культури та відпочинку в переобладнаному залізничному вагоні відкрито дитячий кінотеатр "Малятко" на 50 місць.

У серпні 1961 р. після реконструкції будинку, де в 1944-1950 рр. тимчасово містився кінотеатр ім. Войкова, став до ладу кінотеатр "Дружба". Він мав зали на 300 і 420 місць.

20 лютого 1967 р. у кінотеатрі ім. Войкова вперше в місті показано широкоформатний фільм. Це була "Наташа Ростова" - друга серія фільму "Война и мир".

4 січня 1972 р. розпочато будівництво кінотеатру "Юність" на Черемушках. Відкрито його 20 грудня 1975 р. Кінотеатр мав зали на 800 і 300 глядачів. Перші фільми, показані тут: "Любовь земная" і "Афоня".

24 серпня 1994 р. відкрито четвертий у місті кінотеатр - у мікрорайоні Жовтневий.

На жаль, далі почався печальний період повного занепаду, в результаті якого Кам'янець зостався голим-голісіньким - без жодного залу, де можна подивитися кіно на великому екрані...

МЕР ЛЮБИТЬ СIНЕМАТОГРАФ

Якщо перед Першою свiтовою вiйною в Кам'янцi можна було вiдвiдати 6 кiнотеатрiв, а в другiй половинi цього ж столiття ми мали "Дружбу", "Юнiсть" та кiнотеатр iм.Войкова, то наш час розвiяв усi iлюзiони, i тепер не залишилося жодного кiнотеатру.

"Чому склалася така ситуацiя?", "З'являться у туристичному Кам'янцi кiнотеатри, чи колись про Олександра МАЗУРЧАКА скажуть, що вiн не любив сiнематограф?", ми запитали в мiського голови. Олександр Володимирович зазначив:

- Почнемо з того, що я люблю сiнематограф. Коли з'являлися кiнотеатри у Кам'янцi, взагалi ще не було телебачення. Нинi в мiстi близько 38 тисяч телевiзорiв, якi в певнiй мiрi замiнюють кiно.

У чому причина того, що ми залишилися без кiнотеатрiв? Кiнопрокат пройшов через таку ж кризу, як i багато пiдприємств у країнi. Люди перестали ходити в кiно через поганi умови, стару апаратуру i вiдсутнiсть вибору фiльмiв. До того ж, з'явилися вiдеомагнiтофони, кабельне телебачення, якi заповнили вiльний час кам'янчан. Врештi вiдсутнiсть попиту погубила кiнопрокат.

Але час iде, i триває вiдродження кiнотеатрiв у всьому свiтi завдяки довершенiй апаратурi та можливостi переглянути прем'єру фiльму, якого по телевiзору вiдразу не побачиш. З'являється нагода якiсно провести вiльний час. Сучасний кiнематограф дорогий, але цiкавий та якiсний: гарне зображення та об'ємний звук приваблюють глядачiв.

Кiнотеатри в Кам'янцi незабаром з'являться. В мене немає сумнiвiв щодо двох об'єктiв. У першу чергу, це кiнотеатр "Дружба". Є iнвестори, котрi мають досвiд у цiй справi, бажання i можливостi у найстислiшi термiни обладнати там сучасний кiнотеатр та демонструвати новi фiльми.

Єдиною проблемою є судова справа з орендарями, якi ранiше перебували в "Дружбi". Фiрма "Альянс-С" вважає, що сесiя мiськради мала дозволити їм приватизувати об'єкт. Але про якi дозволи можна говорити, коли вони не створили сучасного молодiжного центру i не дотрималися умов договору? Звичайно, що з такими орендарями договiр було розiрвано. Ми в травнi оголосили конкурс, переможець якого приступив би до облаштування кiнотеатру, але за рiшенням суду його вiдмiнено. Якби не судовий процес, вже завершувалася би реконструкцiя об'єкта.

Щойно вирiшиться справа (а є впевненiсть, що вона буде вирiшена на нашу користь), ми оголосимо конкурс на право створення сучасного кiнотеатру. Сподiваюся, до кiнця року все владнається.

Ще один кiнотеатр - "Юнiсть" - передано приватнiй фiрмi в оренду з умовою облаштування там кiнозалу.

Крiм двох вищезазначених об'єктiв, якi, сподiваюся, запрацюють наступного року, є й iншi перспективи. Через 3 роки має забудуватися територiя "Комбiнату хлiбопродуктiв", де у комплексi передбачено будiвництво як мiнiмум двох кiнотеатрiв.

На фото:

Колектив кінотеатру ім. Войкова виїжджає в підшефний колгосп с. Верхні Панівці. Січень 1935 р.

Кінозал на 400 місць. 1934 р.

Зліва направо: технічний керівник Антон ХІЛІНСЬКИЙ, художник Григорій КІЖНЕР,
директор кінотеатру Герш ГЕЛЬБЕЙН, бухгалтер Ніна СУЛКОВСЬКА (дружина Гельбейна). 1936 р.