Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

14 жовтня - День українського козацтва

ЯК КОЗАКИ КАМ'ЯНЕЦЬ ШТУРМУВАЛИ

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Під час національної революції 1648-1676 рр. козаки декілька разів намагалися захопити Кам'янець-Подільський. Як це було, можна, наприклад, довідатися з книги Юхима СІЦІНСЬКОГО "Город Каменец-Подольский" (1895), монографії Валерія СМОЛІЯ та Валерія СТЕПАНКОВА "Богдан Хмельницький" (2003).

МАКСИМ КРИВОНІС

Уперше козаки з'явилися під Кам'янцем у середині серпня 1648 р. під керівництвом Максима КРИВОНОСА, після того як Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ розбив поляків під Жовтими Водами та Корсунем. На той час народне повстання вже охопило все Поділля. Коли Максим КРИВОНІС з'явився під Кам'янцем, у фортеці бракувало як людей, так і снарядів і продовольства. Поляки, що заперлися у фортеці та місті, всю надію покладали тільки на кам'янецькі укріплення. Вони дуже боялися зради українського та вірменського населення Кам'янця, адже всі міські околиці, заселені українцями, не тільки співчували козакам, але й повстали проти поляків. Природні та штучні укріплення міста врятували кам'янецьких поляків від козаків, які вміли перемагати в чистому полі, але не у фортецях. Максим КРИВОНІС недовго перебував під Кам'янцем. Як зазначає літописець Самійло ВЕЛИЧКО, побачивши, що Кам'янець узяти нелегко, КРИВОНІС повернув звідти до Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО.

ГИРЯ ТА ВОВК

Через деякий час під Кам'янцем з'явився козацький загін під керівництвом ГИРІ та ВОВКА. І вони фортеці не взяли. Навпаки, навіть чимало втратили внаслідок несподіваної вилазки, яку успішно провів комендант фортеці. Роздратовані невдачею, козацькі загони спустошили кам'янецькі околиці та відступили.

Як зазначає Микола КОСТОМАРОВ, козаки, захоплені поляками під час вилазки, засвідчили під тортурами, що загін ГИРІ та ВОВКА - це карпатські опришки, які не мали жодних стосунків із козаками, але, почувши про українське повстання, з ненависті до рабства зібралися та "пішли бити ляхів".

ДЖЕДЖАЛІЙ

У подальшому ході боротьби Польщі з козаками Кам'янець був головною військовою квартирою польських військ на південній окраїні Польщі. Так, узимку 1650-1651 рр. польське військо займало квартири на околицях Кам'янця. Навесні 1651 р. тут стояв ПОТОЦЬКИЙ із військом. Потім до нього прибув КАЛИНОВСЬКИЙ. Тут, як зазначають літописці та історики, поляки дуже бідували, оскільки все добро залишили під Вінницею, тож не мали навіть зайвої сорочки, а хліб доводилося їсти з лободи.

Коли 1651 р. відновилися воєнні дії, польський король із головними силами направився в Сокаль у Галичині. Туди повинно було прибути військо, яке стояло під Кам'янцем. Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, довідавшись про цей план, послав до Кам'янця сильний загін козаків - аж 40 тисяч. Керували загоном осавул ДЕМКО, полковники ДЖЕДЖАЛІЙ і САВИЧ. Перед ними стояло завдання: не допустити з'єднання польських військ. Але поляки, почувши про це, 7 травня відійшли з-під Кам'янця.

Козаки, прибувши до Кам'янця, вже не застали тут противника. Кількох шляхтичів, що необачно залишилися тут, було або вбито, або захоплено в полон. ДЕМКО та САВИЧ кинулися в погоню за польським військом, а ДЖЕДЖАЛІЙ із частиною козацького війська взявся штурмувати Кам'янець. Козаки кілька днів обстрілювали місто ядрами, які, через невмілість козацьких гармашів, не завдали Кам'янцеві великої шкоди. Побачивши неприступність фортеці, ДЖЕДЖАЛІЙ 19 травня відступив від Кам'янця.

ТИМІШ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

1652 р. Кам'янець побачив під своїми стінами гетьманського сина Тимоша, а потім і самого Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. Після поразки поляків під Батогом український гетьман рушив на Кам'янць. Він сподівався, що страх від попередньої поразки змусить поляків здати фортецю. Супроводжував Богдана його син Тиміш, який направлявся з військом у Молдавію свататися до доньки тамтешного господаря ЛУПУЛА. З козаками були татари, які сподівалися поживитися в Кам'янці добичею, оскільки було відомо, що поляки-землевласники звезли сюди свої скарби.

У дорозі до Кам'янця до Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО дійшли загрозливі чутки, що в Україну вторгнулося польське військо. Тож він повернувся, написавши мешканцям і кам'янецькій залозі люб'язного листа, в якому просив кам'янчан пустити до міста його сина, щоб він там відшукав своїх особистих ворогів, які нібито втекли сюди від поразки.

Тиміш прибув під Кам'янець у середині червня 1652 р. Поляки, звичайно, не пустили його в Кам'янець. Побувши недовго під містом, Тиміш поспішив у Молдавію. Закоханий юнак, як писав польський історик, більше переймався шлюбом, ніж взяттям фортеці.

БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Військо Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО прибуло під Кам'янець через кілька днів після Тимоша - близько 16 червня. Місто захищало близько півтори тисячі осіб, зокрема 4 корогви кінноти, 500 німецьких піхотинців і гайдуків, місцева шляхта і городяни польської та вірменської спільнот.

17 червня Богдан звернувся з листом до керівництва залоги та міста, пропонуючи здати Кам'янець. Переконував, що це виявиться для городян меншим злом, "бо ми, побачивши вашу схильність і покірливість, не проливатимемо вашої крові". Закликав не покладати надій на підхід коронних військ і міцність укріплень, оскільки "немає на світі нічого такого міцного та твердого, чого не можна було б із Божою поміччю зруйнувати".

Отримавши відмову, гетьман наказав розпочати обстріл міста й укріплень, а також здійснив кілька приступів, під час яких, за висловом польського історика РУДАВСЬКОГО, "щадив козацьку кров". Очевидно, такі приступи проводилися для психологічного впливу на оборонців Кам'янця, бо гетьман добре розумів: без облогової артилерії та підземних робіт для закладання мін місто голіруч захопити не вдасться.

Тим тасом через жахливе спустошення та знелюднення околиць Кам'янця під час попередніх воєнних дій, голоду 1650 р., епідемії чуми 1651 р. гостро відчувалася нестача продовольства та фуражу. Це зумовило невдоволення татар. Також виникла реальна загроза спалаху епідемії.

Легенда розповідає, що козакам довелося пити воду зі Смотрича. І хоч тоді він був набагато чистішим, ніж у наші дні, все ж хлопці від річкової води стали хворіти. Тоді Богдан промовив: "Я курники не люблю брати, тим паче польські. Інша справа - у чистому полі славу й волю здобувати". І зняв облогу. Що ж: мудрий відступ - це заощаджені сили для нових перемог. Але раптом із Карвасар на старій коняці прискакав хлопець і розповів, що бачив, як рано-вранці Божа Матір прихилилася до скелі, а там, де вона молилася, - джерело пробилося. "Вертайтеся, козаки! Божа Матір водою ваші сили подвоїть", - попрохав хлопець. Обличчя Богдана просвітліло, проте він промовив: "Ще не настав наш час".

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І БУТУРЛІН

У липні 1655 р. гетьман Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ із козаками та московський боярин Василь БУТУРЛІН із московським військом вирушили на захід і підійшли до Кам'янця. Тут вони пробули близько трьох з половиною тижнів, дев'ять разів починали штрурмувати фортецю, як писав літиписець ЄРЛИЧ, і ні з чим відступили від міста, направившись далі на Львів.

Отже, як зазначає Юхим СІЦІНСЬКИЙ, "Кам'янець за весь час польсько-козацької війни, піднятої Богданом ХМЕЛЬНИЦЬКИМ, залишався в руках Польщі".