Гомоніло Поділля

У попередньому номері "Прапора Жовтня" започатковано історичний нарис доцента педагогічного інституту В. Степанкова "Гомоніло Поділля". На основі вивчення праць дослідників, архівних джерел автор робить спробу коротко висвітлити основні віхи антифеодальної і національно-визвольної боротьби трудящих Поділля. Продовжуємо публікацію нарису.

Початок XV ст. ознаменувався загостренням боротьби литовських і польських феодалів за володіння подільськими землями. В 1404 році Кам'янець та інші подільські міста були відібрані Ягайлом у Свидригайла. Через 6 років Вітовт добився від польського короля повернення західної частини Поділля і оволодів ним до часу своєї смерті в 1430 р. У цьому ж році, внаслідок змови кам'янецького католицького єпископа Павла І і феодалів братів Бучацьких, Г. Кірдеєвича, Крушини, місто захоплює польська шляхта. На чолі польської залоги став учасник змови Михайло Бучацький. їм вдалося захопити також Смотрич, Скалу і Червоноград. Спроби литовського князя Свидригайла повернути Литві західну частину Поділля зазнали невдачі. В 1434 р. воно остаточно відходить до Польщі. Тут створюється Подільське воєводство з центром у Кам'янці. Коротко зупинимося на характеристиці розвитку феодальних відносин на подільських землях, коли вони входили до складу Великого князівства Литовського, початку експансії католицизму та боротьби трудящих проти соціального гніту й іноземних загарбників. Включення Поділля до складу Литовського князівства не викликало серйозних змін у характері соціально-економічних відносин. Джерела промовляють про існування на початку XIV ст. великого (боярського) феодального землеволодіння. Воно зростало за рахунок пожалувань з боку литовських князів, захоплення державних земель, які перебували в користуванні сільських общин. Так, у 1383 р. Вітовт надав подільському феодалу В. Карачевському с. Княжа Лука з орними землями, луками, лісами "на веки вечные". Відомо, що Микулинські на початку XV ст. володіли маєтками по р. Згар, притоці Південного Бугу, а саме: селами Мнкулинці, Борків, Новоселиця, Ріг, Почапинці. В 1388 р. Костянтин Коріатович надав своєму слузі Heмирі маєток Бакоту. В 1392 році Федір Коріатович надав слузі Бедришку 4 села на території Червоноградського повіту. У цьому ж році останній отримав с. Супрунківці.

У Західній частині Поділля у першій половині XV ст. почали зростати землеволодіння окатоличених українських феодалів, а також польських, які отримують земельні володіння.

Мали місце факти надання земель містам. Так, у 1374 р. Юрій Коріатович і його брат Олександр дали грамоту Кам'янцю на магдебурзьке право, яка передбачала звільнення мешканців від сплати податків на 20 років, а також надання 209 ланів землі "между Мухой (Мукшою) и Боговицей, аж до Днестра".

Почалося оформлятися землеволодіння католицької церкви. Відзначимо, що Ватикан не залишив наміру утвердити на руських землях католицизм. Влітку 1340 р. папа Бенедикт XII видав розпорядження гнезненському, краківському і вроцлавському єпископам проповідувати хрестовий похід на Русь. У подільських містах з'являються домініканські, францисканські й інші проповідники, які намагалися обернути місцеве населення в католицизм. З 1320 р. католиками в Кам'янці та його околицях, яких було дуже мало, відало Краківське єпископство. В другій половині XIV ст. католики розгорнули активну діяльність по створенню монастирів і костьолів, користуючись підтримкою Юрія і Олександра Коріатовичів. Так, Юрій Коріатович у своїй резиденції в Смотричі надав різні угіддя домініканському монастиреві, а в березні 1375 р. Олександр Коріатович підтвердив це. У наступному році він надав Смотрицькому монастиреві с. Ходорів. За даними чудового знавця історичного минулого Кам'янця Ю. Сецинського, у 1370 р. в місті було засновано домініканський монастир. В історичній літературі утвердилася думка, що в 1375 р. за згодою папи Григорія XІ і польського короля було створено Кам'янецьке єпископство. Першим кам'янецьким єпископом став домініканець Вільгельм.

Намагаючись утвердити своє панування на Поділлі, литовські, а згодом польські власті всіма засобами підтримували католицьке духовентство. В 1401 р. князь Свидригайло дав домініканському монастиреві в Кам'янці с. Зюбрівку. Очевидно, біля середини XV ст. від Кам'янецького старости Федора Бучацького монастир отримав право на десятину від помолу в млині української общини міста. У цьому ж столітті домініканцями був збудований костьол Св. Миколи. На початку століття згадуваний Свидригайло надав францісканським монахам право на десятину з Голоскова і замкового фільварку.

В той же час ми не знаходимо жодних даних, які б свідчили про надання пільг православному духовенству, хоча не виключено, що представники його верхівки мали володіння. Навпаки, є відомості, що до 40-х pp. XVI ст. українські і вірменські священники Платили податки нарівні з міщанами. Українці і вірмени намагалися протистояти натиску католицького духовенства. В 1398 році православними було збудовано Миколаївську або Вірменську церкву.

У XV ст. основна маса селян Поділля, як і України в цілому, належала до категорії державних селян і за користування землею виконувала різні повинності і виплачувала податки. Значна частина тяглих селян була приписана до Кам'янецького, Смотрицького й інших замків. З середини XV ст. внаслідок наступу польських і українських феодалів становище селян починає істотно погіршуватися.
Протягом XIV - першої половини XV ст. повільно, але неухильно розвивалися подільські міста. Значним ремісничим центром став Кам'янець-Подільський, виникло цехове ремісниче об'єднання в Сатанові. Внаслідок відбудови старих і будівництва нових замків, палаців, церквів, мостів тощо широкого розповсюдження набирають будівничі професії. Відомо, що у першій чверті XV ст. за наказом литовського уряду було споруджено міст через Південний Буг. Розвиваються ремесла, зв'язані з обробкою металу. Пожвавлюється внутрішня і зовнішня торгівля. В 1375 р. Олександр Коріатович дав право краківським купцям торгувати з Поділлям. У кінці XIV - на початку XV ст. ожив торговий шлях з Львова до Чорного моря, який проходив через Кам'янець.

Народні маси Поділля вели боротьбу проти посилення соціального і національного гніту. У 1393 р. спалахнуло повстання проти литовських феодалів; "... земля Подольска не хотела быть послушна земле литовской". В 1431 р вибухнуло велике антифеодальне і визвольне повстання селян і міщан Бакотської волості, які прогнали феодалів. Лише в 1434 p., кинувши проти повстанців значні сили, польські і литовські магнати придушили його.

Далі.

Степанков В.
Гомоніло Поділля // Прапор Жовтня, 1989. - 16 червня