Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

Олег БУДЗЕЙ, "Подолянин", 2 грудня 2005 р.

ДОСЛІДЖЕННЯМ – 200 РОКІВ, ЦЕНТРУ – 10

Початок XXI століття ознаменувався, крім усього іншого, ще й справжнім бумом книг про Кам'янець-Подільський. Судіть самі.

2001 рік. Побачив світ історико-популярний нарис Олександра ЗАВАЛЬНЮКА та Олександра КОМАРНИЦЬКОГО "Кам'янець-Подільський". Київське видавництво "Техніка" в серії "Національні святині України" видало книгу Ольги ПЛАМЕНИЦЬКОЇ "Християнські святині Кам'янця на Поділлі".

2002 рік. Побачила світ монографія Миколи ПЕТРОВА "Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVII - XVIII ст."; 24-сторінковий ілюстрований нарис "Кам'янець-Подільський" з паралельним текстом українською й польською мовами видав Олександр РАСЩУПКІН.

2003 рік. У львівському видавництві "Центр Європи" вийшов туристичний путівник "Кам'янець-Подільський", над яким працювали Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА, Ганна КІВІЛЬША, Галина ОСЕТРОВА, Ігор ДАНИЛОВ, Станіслава ПАПЕВСЬКА.

2004 рік. Кам'янчанин Едуард СІКОРА, закинутий долею в Харків, видав там російською мовою 240-сторінкову книгу "Квітка на камені". Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА в серії "Малі історичні міста України" видала в київському видавництві "Абрис" книгу "Кам'янець-Подільський". Велика група вчених (серед них Людмила ЛЮБІНСЬКА, Микола МАТВЄЄВ) видала у Львові монографію "Біорізноманіття Кам'янця-Подільського". Другим виданням (уже на 32 сторінках) побачив світ ілюстрований нарис Олександра РАСЩУПКІНА "Кам'янець-Подільський".

2005 рік. Львівське видавництво "Світ" у серії "Історичні місця України" видало книгу Олега БУДЗЕЯ "Вулицями Кам'янця-Подільського". Ще одне львівське видавництво "Центр Європи" представило читачам польську версію раніше виданого туристичного путівника "Кам'янець-Подільський".

Якщо до цього додати, що торік з'явилися репринтні перевидання класичних книг Євтима СІЦІНСЬКОГО "Місто Кам'янець-Подільський" (1895) і Олександра ПРУСЕВИЧА "Кам'янець-Подільський" (1915) відповідно російською та польською мовами, то сьогодні читач має видання про старовинне місто над Смотричем на всі смаки.

Кінець 2005 р. порадував нас ще однією цінною книгою про Кам'янець-Подільський. Це дослідження Льва БАЖЕНОВА "Аlma mater подільського краєзнавства" з промовистим підзаголовком "Місто Кам'янець-Подільський - осередок історичної регіоналістики XIX - початку XXI століть". Видання присвячено десятиріччю утворення та діяльності Центру дослідження історії Поділля.

Кілька слів про автора. Лев Васильович, син відомого подільського письменника Василя БАЖЕНОВА, вибрав у житті стежку історика. Сьогодні він доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії Кам'янець-Подільського державного університету, директор Центру дослідження історії Поділля (з часу його заснування), академік Української академії історичних наук, заслужений працівник освіти України, лауреат Хмельницької обласної премії імені Євтима СІЦІНСЬКОГО, засновник наукової школи з регіональних досліджень історії України.

Перш ніж говорити про саму книгу, одразу ж відзначимо гарну роботу приватного видавництва "Оіюм", очолюваного кандидатом історичних наук Сергієм ТРУБЧАНІНОВИМ, та друкарні приватного підприємця Мирослава МОШАКА. Саме завдяки їм приємно взяти до рук і погортати цей ошатний томик із пізнаваною аквареллю польського художника М.ТШЕБІНСЬКОГО на обкладинці. А щодо змісту книги, то, як зазначає анотація до неї, тут "уперше у вітчизняній історіографії узагальнено й систематизовано місце й роль Кам'янця-Подільського як головного центру розвитку науки, історичної регіоналістики, краєзнавчого руху на Поділлі впродовж XIX - початку XXI століть".

Попри строгу науковість, книга Льва Баженова часом читається мов пригодницький роман із пружно закрученим сюжетом. Можливо, це тому, що автор не механічно пише про дослідження Поділля, а звертає особливу увагу на логіку його розвитку, цікаво, з любов'ю й теплом розповідає про найяскравіших дослідників рідного краю. Вже з перших сторінок книги перед нами постають колоритні постаті піонерів у дослідженні Поділля - графа Яна ПОТОЦЬКОГО (1761-1815) і ксьондза Вавжинця Лаврентія МАРЧИНСЬКОГО (1779-1845).

Граф, невтомний мандрівник і шукач пригод, прославився передусім романом "Рукопис, знайдений у Сарагосі". Але дитячі та юнацькі роки Ян Потоцький провів у рідному краї - на Поділлі, часто бував у Кам'янці-Подільському й добре знав це місто. Видана ним 1805 р. французькою мовою невеличка книга "Стародавня історія Подільської губернії" стала першою ластівкою в дослідженні нашого краю. Звісно, погоди вона не зробила, але започаткувала надзвичайно важливий процес. І цього року, як бачимо, цьому процесу виповнилося рівно 200 років.

Вавжинець Марчинський, оселившись 1806 р. у Кам'янці-Подільському, провів тут усе життя - аж до смерті 6 листопада 1845 р. Головним його творчим досягненням стала фундаментальна тритомна праця польською мовою, видана власним коштом у Вільно в 1820-1823 рр. під назвою "Статистичний, топографічний та історичний опис Подільської губернії". Правда, Марчинського гостро критикували за недолугий виклад матеріалу. Так, поет Маурицій ГОСЛАВСЬКИЙ навіть написав баладу, в якій іронічно висміяв зміст книг Марчинського, внаслідок чого дослідник не зумів продати тираж видання і надовго облишив місцеві історичні дослідження. Тільки 1836 р. Вавжинець Марчинський опублікував велику статтю "Відомості про Подільську губернію", де врахував висловлені йому критичні зауваження.

Ось так, сторінка за сторінкою, Лев Баженов розкриває історію дослідження історії Поділля та показує провідну роль Кам'янця-Подільського в цій шляхетній справі. Як підкреслює вчений, "в кожній добі життя міста за останні два століття діяло щонайменше чотири-п'ять потужних науково-краєзнавчих осередків, які разом, підсилюючи один одного, створювали єдиний колектив учених і аматорів". Широко висвітлено в книзі діяльність корифеїв поділлєзнавства Юзефа Антонія РОЛЛЕ та Євтима СІЦІНСЬКОГО.

Приємно, що на сторінках книги добрим словом згадано й газету "Подолянин". Саме при редакції цієї газети у 1993-1995 рр. діяло науково-громадське об'єднання "Центр поділлєзнавства", яке стало провісником створеного 1995 р. Центру дослідження історії Поділля. Відзначено, що практично в кожному числі "Подолянина" є матеріали з історії рідного краю.

Три завершальні розділи книги присвячено створенню й становленню (1995-2001 рр.), реорганізації (2001 р.) та подальшому розвиткові (2001-2005 рр.) Центру дослідження історії Поділля. Цікаво, що на початку було аж чотири претенденти прихистити в себе Центр. Це сучасні обласні центри Вінниця, Хмельницький, Тернопіль і колишній довголітній центр Подільської губернії Кам'янець-Подільський. У своєрідному тендері дирекція Інституту історії України НАН України все більше схилялася на користь того, що Центр треба створити на базі Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту (з 2003 р. - державний університет). Тож 1 червня 1995 р. керівництво Інституту історії України та Кам'янець-Подільського педінституту видало спільний наказ про створення Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України при Кам'янець-Подільському державному педагогічному інституті (такою була перша офіційна назва цієї установи). Переломним для Центру став 2001 рік, коли він з наукового товариства перетворився на науково-дослідну установу.

Важливе місце в книзі займають 12 додатків, які подають статути музею, наукових товариств, списки їх дійсних членів, бібліографію праць установ і осередків за два століття. А завершує книгу іменний покажчик.

Свій ювілей Центр ознаменував ще однією важливою віхою - побачив світ перший том "Студій Кам'янець-Подільського Центру дослідження історії Поділля".