Логотип НПП



В головне меню

Історія / Література

Список статей

О.Л. Баженов
м. Кам'янець-Подільський

Вплив торгівлі на формування міст в Середньому Подністров'ї (ІХ-ХІІІ ст.)

          Проблемі формування міст в Київській Русі вченими приділялося багато уваги. Зокрема, cтворювались численні монографії, праці, з-за допомогою яких намагались розв'язати це складне питання. Як відомо, неукріплені поселення перетворювались у міста на основі таких чинників: торгово-ремісничого, феодального та общинно-феодального шляху розвитку. Можна виділити ще один фактор, який сприяв появі міст - військова небезпека.
          В даній статті нами буде розглянуто два фактори, які, на нашу думку, були основними в появі і розвитку міст в Середньому Подністров'ї: торгово-ремісничий та фактор військової небезпеки. Актуальність цього питання полягає в тому, що даний регіон є малодослідженим, і вченими була висловлена думка, що район середньої течії Дністра був покинутий корінними жителями в ІХ-ХІ ст. внаслідок спустошливих нападів печенігів і половців.
Проте археологічні роботи проведені на даній території в ХХ ст. дають змогу нам судити, що не дивлячись на всі напади ворогів, даний регіон активно заселювався: відбудовувались старі і зводились нові укріплені городища, що забезпечували охорону та життєдіяльність основних центрів Середнього Подністров'я: Бакоти, Ушиці, Калюса та охорону торгових шляхів.
          Ріка Дністер своїми притоками охоплювала Південно-Західні рубежі Київської Русі. На Дністрі та його притоках були розміщені такі визнані економічні та політичні центри як Галич, Теребовль, Бакота, Ушиця, Хотин та ін. Дністровським шляхом вони були безпосередньо сполучені з Чорним морем. Руські торгові судна плавали від притоки Дністра до Дунаю. Перші згадки про Дністровський торговий шлях можна віднести до 1164 року "У той же рік була повінь велика в [городі] Галичі. За божим допустом од сильного дощу в один день і в ніч із Дністра несподівано пішла велика вода на оболонь, і дійшла до Бикового болота, і потопила більше трьохсот чоловіка, що пішли були із сіллю із [города] Удеча. І багатьох людей знімали з дерев, і вози, що їх вода була повикидала, а багато інших потопилося. І хліб у них був сильно дорогий на ту зиму". Основними товарами, які доставлялись купцями з півдня були риба, вино, пряності, тканини вироби з золота, срібла й ін.; з Русі на Балкани і Візантію постачались хутра, вироби з кісток й ін.
          Найбільшим містом Середнього Подністров'я є Бакота. Вигідне її природньо-географічне розташування спричинило до того, що Бакота в ХІІ-ХІІІ ст. перетворюється на столицю Пониззя. Основними факторами, що забезпечили розвиток і піднесення міста, були торгівля та ремесло. Безпосередньо через Бакоту йшли товари з Західної Європи на південь. Крім Дністровського існували й ще і сухопутні торгові шляхи, які проходили в той час через Бакоту: Старий Татарський та Молдавський. Вигідне розташування Бакоти призводить до того, що навколо міста починають формуватися інші городища, що забезпечували охорону цієї столиці та даного регіону від нападів кочівників. Ще один фактор, який допоміг Бакоті перетворитись на столицю Пониззя - розвинуте ремесло. Зокрема, в Бакоті було зафіксовано археологічними дослідженнями гончарний комплекс та залишки залізоробного виробництва. Вони свідчать про те, що місцеві ремісники виробляли для своїх потреб і на продаж господарський реманент та зброю. Другим по величині в Середньому Подністров'ї містом було місто Калюс. Хоч перша літописна згадка про Калюс відноситься до 1242 року, проте археологічний матеріал дає підстави стверджувати те, що це місто існувало в ХІІ-ХІІІ ст. і на той час відігравало теж важливу роль. Калюс знаходився на невеликій відстані від Бакоти і, можливо теж брав безпосередню участь у тогочасній торгівлі, так як місто безпосередньо зв'язане з береговою лінією Дністра. Можливо, що купцям, які суходолом або по Дністру везли свої товари на південь, чи навпаки доводилось проходити Калюс, де з купців ймовірно збирався якийсь податок. Можливо купці закупляли якійсь товари або продукти в даних місцях, з метою перепродажі в інших містах. Цей факт може бути ймовірним, так як в даному регіоні жителі активно займались землеробством і ремеслом, про що свідчать знайдені під час археологічних розкопок численні знахідки ремісничих виробів.
          Третім найбільшим містом після Бакоти була Ушиця. Перша літописна згадка про Ушицю відноситься до 1144 року і пов'язана з військовими діями, в ході яких це місто було захоплене Ізяславом Давидовичем. Як показали розкопки, центральна площа городища була заселена частково і використовувалась головним чином для військово-оборонних цілей. Таким чином, це городище охороняло підступи до літописної Бакоти, а також входило до оборонного комплексу південно-західної Русі. Можна припустити таку думку, що це городище було побудовано з метою, щоб забезпечувати охорону торгових шляхів, що йшли суходолом та річковим шляхом. Можливо, оскільки Ушиця була найбільшим військовим городищем у даному регіоні на той час, то, можна також припустити, що з неї (міста Ушиці) розсилалися військові гарнізони в найближчі укріплені городища, з яких спостерігали за безпекою даного краю і на випадок небезпеки повертались назад, щоб попередити найближчі неукріплені селища про небезпеку і підготуватись для відбиття ворога.
          Нами розглянуто тільки три основних городища-міста, про існування яких ми можемо почерпнути скупі відомості з літописів. Проте, крім них у регіоні археологічними розвідками зафіксовано 34 городища і 39-40 відкритих селища, що вказує на заселеність краю. Крім Бакоти, Ушиці та Калюса безпосередньо на береговій лінії Дністра та його притоках існували такі городища як Лоївське, Мукшанське городища; городища поблизу сіл Устя, Гринчук, Велика Слобідка, Врублівці та ін. Хоч всі вони виконували, на наш погляд оборонну функцію - виступали форпостами князівської влади та захищали кордони, ці городища, можливо, все-таки проводили деякі торгові операції. Це пояснюється тим, що вигідне розташування городищ - безпосередньо на самому Дністрі - не могло залишити їх осторонь від господарської діяльності і торгівлі. Про факт ведення торгівлі свідчать знайдені арабські монети - диргеми, які знаходять на городищах. Жителі цих городищ займались землеробством, про що свідчать зафіксовані археологічними дослідженнями знаряддя праці, ремеслом. Можна припустити, що ці городища виникали з ініціативи князів, щоб забезпечити охорону як кордону так і торгового шляху.
          Окрім торгівлі на появу і розвиток давньоруських городищ впливали ще й такі фактори як ремесло і землеробство. Майже усі давньоруські міста були торгово-ремісничими центрами. Навіть у невеликих містах центрах існували складні домни для плавлення заліза, декілька систем гончарних горнів; посилювалось прагнення до масовості виробництва. Гончарний комплекс представлений у літописній Бакоті. При археологічних дослідженнях ряду городищ Середнього Подністров'я вченими зафіксовано на них велику кількість кераміки. Тому й можна припустити, що невеликі гончарні комплекси існували на багатьох городищах. Про виплавку заліза нам, поки мало що відомо, хоч можна припустити, що металеві вироби скоріш за все виробляли місцеві ковалі, а ніж завозились з інших центрів.
          Основним заняттям населення Середнього Подністров'я на той час було землеробство. Вигідне природне розташування, біля р. Дністер, та наявність родючих чорноземів досить таки сильно впливало на появу і розвиток городищ в даному регіоні. На багатьох городищах археологічними дослідженнями були зафіксовані землеробські знаряддя праці: рала, серпи, жорна та ін., що вказує на те, що землеробство посідало чи не перше місце в житті городищ. Можна також припустити, що, спершу, населення осідало в даному регіоні, для ведення землеробства, так як природні умови були досить сприятливі для цього. Так з'являлись перші неукріплені селища, які згодом, з розвитком ремесла переростають у міста. Поруч з землеробством, жителі починають займатись ремеслом, так як ремісничі товари (посуд, знаряддя праці) були необхідними в житті населення. Ймовірно, що надлишкові продукти і товари йшли на продаж.
          Таким чином, можна вважати, що безпосереднім фактором, що призвів до появи і розвитку в Середньому Подністров'ї у ІХ-ХІІ ст. міст - городищ паралельно з соціально-економічним розвитком у сільському господарстві був як торгово-ремісничий фактор, про що свідчать знайдені гончарний та залізоробний комплекси, торгові шляхи, що проходили по р. Дністер, так і фактор військової небезпеки. Вигідне розташування міст на березі р. Дністер, активна торгівля і розвиток ремесла спричинили появу як простих - землеробських так і військових городищ, котрі захищали основні центри Середнього Подністров'я від ворогів. Створюються оборонні лінії які захищали край. Проте інтенсивний розвиток міст, торгівлі в даному регіоні на жаль був перерваний монголо-татарським вторгненням на Русь в ХІІІ. І з часом починають з'являтися нові адміністративні центри, нові міста але вже в ХІV ст.