Перейти у головне меню | на зміст

Висновки

Досліджена в монографії проблема є однією з перших спроб в сучасній історичній науці розглянути, осмислити, узагальнити, об'єктивно оцінити й, зрештою, науково реабілітувати від очорніння радянського режиму особу, відомого польського історика і письменника - україніста, діяча краєзнавчого руху, талановитого лікаря - доктора медицини Йосипа Йосиповича Роллє (доктора Антонія Ю.) (1830-1894). Він усе свідоме своє життя присвятив відданому служінню людям без різниці віросповідань і національностей, в першу чергу соціально незахищеним, ґрунтовній розробці й популяризації маловідомих аспектів історії та культури України і рідного подільського краю й на тлі подвижництва і просвітництва зіграв визначну роль у розвитку та зміцненні українсько-польських наукових та культурних відносин того періоду. Тому громадсько-політична і просвітницька діяльність, чимала творча спадщина Й.Й. Роллє співзвучні нашому часу, варті вивчення, зрозуміння, належного визнання та використання нинішнім і прийдешніми поколіннями обох народів, свідченням чому є дана книга.
У ХІХ ст. в Правобережній Україні проживало пересічно 400 тисяч поляків, які залишилися після загибелі Речі Посполитої і займали тут міцні соціально-економічні, політичні і культурно-наукові позиції. Під її впливом формувалися наукові і, зокрема, історичні погляди Й.Й. Роллє в дусі офіційної польської історіографії. Однак під дією другого і третього етапів національно-культурного відродження в Україні (особливо його представника В.Б. Антоновича) він зумів вийти за межі корпоративності польської меншини, поступово відмовитися від суто пропольських поглядів на Київщину, Волинь і Поділля, визначити місце, роль та історичну місію українського народу в системі європейських націй та пропагувати його в своїх творах.
Дослідженнями встановлено, що життєвий шлях Й. Роллє від першопочатків громадської діяльності та творчості складався з таких основних періодів:
1. "Київський" (1850-1855) - час, коли Й. Роллє студіював в університеті св. Володимира, де здобув фах лікаря - психіатра, визначився як науковець у медицині та набув навичок і певного досвіду в народознавчому вивченні українського села;
2. "Яришівський або Могилів-Подільський" (1855-1860) - роки, під час яких Й. Роллє став лікарем - практиком і відомим у Європі ученим - медиком, водночас захопився вивченням на Поділлі приватних архівів, розпочав краєзнавчу і публіцистичну діяльність;
3. головний "Кам'янецький або Кам'янець-Подільський" (1861-1894), який можна поділити на три своєрідні етапи:
· перший, або ранній (1861-1865), упродовж якого Й. Роллє став діячем Товариства подільських лікарів та інших наукових товариств Європи, здійснив медичне, санітарно-гігієнічне і природниче вивчення Поділля й сформувався як історик медицини, глибоко вивчив історію та культуру України;
· другий, або середній (1866-1882) - на який припадає співпраця Й. Роллє з Подільським губернським статистичним комітетом, коли у творчому плані відбулося його становлення як історика України й, зокрема, Поділля та популяризатора історії (письменника);
· третій, або заключний (1883-1894) - найбільш результативний етап, що відзначався співробітництвом Й.Й. Роллє з краєзнавчим Подільським єпархіальним історико-статистичним комітетом, активною участю в культурно-просвітницькому житті Поділля і сформував його як відомого вченого-історика і літератора.
Активна суспільна-корисна діяльність Й.Й. Роллє на Поділлі у 60-ті - на початку 90-х років ХІХ ст. і участь у наукових товариствах лікарів, Подільських губернському статистичному та єпархіальному історико-статистичному комітетах, у доброчинних установах і місіях висунули його в ряд провідних громадських і наукових діячів, організаторів краєзнавчого руху в Правобережній Україні, зрообили його поборником налагодження українсько-польських наукових і культурних відносин.
У книзі з'ясовано, що займаючись в другій половині 50-х - на початку 90-х років ХІХ ст. практичною медициною, написанням і публікацією низки наукових праць з охорони здоров'я, в тому числі в історичному аспекті, здійснюючи кваліфіковані лабораторні, медико-топографічні та статистичні дослідження на Поділлі, Й.Й. Роллє сформувався, як відомий у Європі вчений-психіатр, талановитий лікар, як один із фундаторів в Україні історії медицини як науки, заклав для її розвитку серйозну джерелознавчу та фактологічну базу. Заняття ним проблемами середньовічної медицини спонукали й визначили назавжди його наукові і літературні інтереси до вивчення історії України й Польщі, краєзнавчих і регіональних досліджень Правобережжя.
У дослідженні доведено, що в 60-ті - на початку 90-х років ХІХ ст. Й.Й. Роллє, постійно займаючись як науковець, лікар і громадський діяч, вивченням умов життя і побуту міської бідноти, селян, ремісників та робітників фабрик і заводів, насамперед, цукроварень Поділля, в численних публікаціях та звітах для офіційної влади завжди подавав об'єктивну інформацію про нестерпне становище трудящих на виробництві, висловлював принципову позицію щодо захисту і поліпшення їх санітарно-гігієнічних умов праці та соціальних прав, чим викривав перед європейською громадськістю пороки існуючого режиму в Російській імперії, завдавав клопоту місцевим чиновникам і власникам підприємств. Саме така активна громадянська позиція Й.Й. Роллє не враховувалася більшістю його критиків в історіографії, котрі однобоко вбачали в його діяльності та творчості лише виразника польсько-шляхетських інтересів в Україні. Водночас, Й.Й. Роллє виступив в ролі одного з фундаторів в Україні соціальної гігієни як науки в системі охорони здоров'я.
Створюючи численні праці з медицини, соціальної гігієни, історії та культури Правобережної України, Й.Й. Роллє поступово оволодів науковими методами, навиками і уміннями в галузі досліджень медичної топографії, демографії, статистики, джерелознавства, історії, генеалогії, геральдики, етнології, що конче збагатило його творчість і зробило її грунтовною, різноманітною, цікавою, і корисною для історичної науки. В методологічному плані Й.Й. Роллє взяв на озброєння при написанні праць прогресивну для ХІХ ст. філософію позитивізму, тобто об'єктивного (фотографічного) відтворення історичних подій.
Систематична праця Й.Й. Роллє з середини 50-х і до початку 90-х років ХІХ ст. над середньовічними документами державних і, головним чином, менш доступних для загалу дослідників приватних архівів Польщі, Литви, України, розшуки рукописів, стародруків та інших раритетних джерел, які стали невід'ємною і вартісною складовою всіх його творів, публікація ним ряду археографічних збірників з минулого Правобережної України, а також глибоке історіографічне вивчення, чи не вперше серед поляків, багаточисленної російськомовної літератури про польсько-українські стосунки, про що свідчить його книга "Полоніка. Матеріали з історії Польщі в працях російських 1700-1862 рр." (1879, 1880), визначили доктора Антонія Ю. як провідного у той час джерелознавця - археографа та історіографа, котрий на цій ниві гідно прислужився розбудові і вдосконаленню джерелознавчої та історіографічної бази досліджень для історичної науки України і Польщі, регіонального вивчення Поділля, Волині й Київщини.
Видання Й.Й. Роллє своєї головної наукової монографії - трьохтомника "Замки подільські на молдавському прикордонні" (1880) та численних праць з історії України і, зокрема, Поділля, які не втратили актуальності й досі і, по суті, стали цінним надбанням та джерелом для сучасної історичної науки, визначили автора як відомого і авторитетного польського вченого історика - українознавця. Для ранніх і навіть більш зрілих історичних творів Й.Й. Роллє (до 1880-х років) були притаманні недосконалість викладу подій і фактів, природничий підхід до висвітлення суспільних явищ, прихильність до полонізаторських ідей в Україні. З початку 80-х років Й.Й. Роллє в наукових дослідженнях перейшов на позиції об'єктивного опису історії України та її етнографічних земель, все більше уваги надавав правдивому зображенню побуту, звичаїв, трагічного становища українського народу, насамперед селян, опису діячів його національно-визвольного руху кінця XVI-XVIII ст. і в такому плані виступив як один з фундаторів польської україністики як науки.
Упродовж 1876-1893 років Й.Й. Роллє переважно під псевдонімом доктор Антоній Ю. видав дев'ять серій "Історичних оповідей", що разом з іншими окремими книгами, що склали 20 томів, в яких розмістив понад 80 історико-літературних нарисів і оповідань, котрі за своїм змістом на 95 відсотків були присвячені науково-художньому висвітленню минулого Поділля, Волині й Київщини. Ці високохудожні історико-літературні твори Й.Й. Роллє базувалися переважно на раритетних документальних джерелах, рукописних свідчень учасників подій, відзначалися достовірністю викладеного матеріалу в сюжетах та їх персоналій - відомих діячів з числа поляків та українців XVI-XIX ст. Ці видання визначили Й.Й. Роллє як відомого представника "української школи" в польській літературі другої половини ХІХ ст.
На основі історіографічного аналізу в книзі з'ясовано, що Й.Й. Роллє в "Історичних оповідях", з одного боку, прагнув виправдати польську шляхту на Правобережжі, як носія культури і просвітництва, правопорядку і дворянської демократії в Україні, а, з другого, - мимоволі, йдучи за здобутим у джерелах фактичним матеріалом, змушений був визнавати, особливо в зрілому періоді творчості, соціальне розшарування, процеси декласації й появи в шляхетському середовищі низів, які за своїм майновим становищем та побутом мало чим відрізнялася від українських селян, описувати зажерливість, деспотизм, свавілля, чванство, розгульність та розбрат її заможних верств. Розвінчування в "Історичних оповідях" міфів про "чесноти" шляхти стало для автора своєрідним прозрінням, відкриттям дійсної правди на польське володарювання в Україні.
У монографії констатовано, що, поклавши в основу сюжетів усіх своїх історичних оповідань і есе багатовимірний і цікавий показ діячів, характеристика яких була невід'ємною від опису складних процесів соціально-економічного, політичного і культурного життя Правобережної України XV-ХІХ ст., Й.Й. Роллє повторює манеру створення відомих біографій античного Плутарха, хоча на відміну від останнього він більш достовірний і об'єктивний, оскільки в першу чергу в описах покладався на архівні та інші документальні джерела, що підтверджено дослідниками і науковцями. Тому історико-літературні праці Й.Й. Роллє при всій своїй, на перший погляд, художньості й популярності викладу, насправді виступають як серйозні дослідження зображуваної ним епохи і слугують нині вартісним джерелом для історичної науки та краєзнавства, для сучаних регіональних досліджень Правобережної України.
Як показало дослідження, постійне звернення Й.Й. Роллє при створенні медико-топографічних, санітарно-гігієнічних, історичних, краєзнавчих і літературних праць до об'єктивного і точного опису народних традицій, звичаїв, обрядів, умов і навиків праці, фольклору та інших суспільно-культурних і духовних рис поляків та українців, визначили його як професійного і талановитого етнолога, який чимало привніс для науки корисного і доцільного в народознавчому вивченні населення Поділя, Волині й Київщини XV-ХІХ ст.
У книзі доведено, що, публікуючи праці та викладаючи у навчальних закладах курси з медицини, санітарії і гігієни на матеріалах Поділля, виголошуючи публічні лекції з минувшини краю, оприлюднюючи в російськомовній та польськомовній періодиці численні нариси й статті про Україну, беручи активну участь у заснуванні краєзнавчих музеїв, публічних бібліотек, благодійних товариств, перетворивши свій дім у Кам'янці-Подільському в осередок спілкування і співпраці творчої інтелігенці, Й.Й. Роллє сформувався як відомий просвітницький діяч Правобережної України і в цій сфері громадської діяльності чимало зробив для виховання населення в дусі покращення умов побуту і праці, медичної і загальної культури, дбайливого ставлення до історичної спадщини для прийдешніх поколінь, для поширення освітніх знань.
Численні наукові, краєзнавчі і літературні праці Й.Й. Роллє, хоч написані з польської точки зору і не всі за світоглядними позиціями можуть бути сприйняті в наш час, проте виняткова майстерність і правдивість у зображенні середньовічної епохи і сконцентрований у них величезний за обсягом і, почасти, унікальний фактичний матеріал про минувшину, що є цінним надбанням для науки, заслуговують на порозі ХХІ століття перевидання їх у вигляді окремих книг і томів вибраних творів доктора Антонія українською мовою для загалу шанувальників та інших зацікавлених категорій читачів.

С.Е.Баженова