Перейти у головне меню | на зміст

Ю.А. Роллє в суспільному і краєзнавчому русі Правобережної України другої половини ХІХ ст.

2. Громадська і науково-краєзнавча діяльність Ю. А. Роллє.

Наступний етап життєдіяльності Й.Й. Роллє припав на 1855-1861 роки, коли він, по закінченні університету, одержав диплом з відзнакою й став працювати лікарем у містечку Яришеві на Поділлі. Окреслені шість років яришівського періоду були насичені його першою самостійною лікарською практикою, працею над проблемами психіатрії і сформували його, як ученого в галузі медицини.
1855 року Й.Й.Роллє за запрошенням друга його батька, подільського маршалка Яна Сулятицького, прибув до містечка Яришів, що поблизу повітового центру Могилева-Подільського і став працювати приватним лікарем в його володіннях. Віддавав багато часу лікуванню хворих округи "без різниці станів" й незабаром здобув повагу і прихильність місцевих жителів. Не маючи змоги для адекватного спілкування з інтелігенцією, яка в Яришеві складалася з фельдшера, священика і адміністраторів маєтку, й щоб наповнити глибшим змістом своє життя, за власною ініціативою взявся за упорядкування фамільного архіву Сулятицьких. Його дуже зацікавили документи, що в оригінальній формі свідчили про різні події з життя тутешньої шляхти ХVІІІ - першої половини ХІХ ст., і він розпочав виписувати у свої зошити маловідомі факти з історії та культури краю.
Одного разу за розбором старих паперів застав Й.Й. Роллє гість Я. Сулятицького поет Францішек Ковальський, перекладач на польську мову Мольєра, архіваріус Потоцького в м.Тульчині на Вінничині. Він запросив Роллє до Тульчина і пообіцяв надати для вивчення всі документи архіву, які його зацікавлять. [412, т.1, с.13; 344, c.565; 180,c. 21; 160,c.514]. Й.Й. Роллє уже мав певну уяву про це архівосховище. Київські газети 1852 року неодноразово повідомляли про археографічну подорож на Поділля і Волинь відомого історика, професора університету св. Володимира М.Д. Іванишева, яку спорядила "Тимчасова комісія по розбору давніх актів" з відповідними рекомендаціями управителя краю Д.Г. Бібікова. 9-21 червня 1852 року М.Д.Іванишев опрацьовував сімейний архів Потоцьких у Тульчині [19, c.46-47; 187, c.74-80]. Згодом М.Д. Іванишев у "Подорожніх записках" так відгукнувся про дане сховище документів: "Архів зовсім не виправдав сподівань, які можна було мати за чутками. Акти в страшному безпорядку. Вони містять в собі переважно приватні справи, що стосуються маєтків Потоцьких і сімей, які знаходились у відносинах з ними" [187,c.81-82]. Все ж у Тульчині М.Д. Іванишев відібрав понад 200 актів ХVІІ-ХVІІІ століть, що висвітлювали історію міст і сіл Поділля, подій Визвольної війни 1648-1657 років, які сьогодні зберігаються у фонді Потоцьких ЦДІА України у м. Києві [248]. Більш висока оцінка даного архіву склалася в Й.Й. Роллє після ознайомлення з його матеріалами. Саме з приватних справ і листування він відібрав для своїх майбутніх краєзнавчих розвідок та історичних нарисів найбільш цікаві документальні свідчення з епохи середньовіччя Поділля, з життя родини Потоцьких та її оточення.
Загалом перші кроки роботи Й.Й. Роллє в приватних архівах Яришева і Тульчина спочатку виглядали як звичайна допитливість. Згодом вона переросла у справжнє захоплення, заклала серйозність і достовірність його наукових досліджень та історичних оповідей, вивела його в лави провідних учених - археографів Польщі, України і, зокрема, Поділля. Перше знайомство з архівними джерелами спонукало Й.Й. Роллє взятися за перо і підготувати на їх основі історичні дописи, замітки та нариси, які тоді були ще не зовсім вдалими, але також визначили всю подальшу його наукову і літературну діяльність на тлі історії та культури Польщі й України.
Перший серйозний досвід початківця на історико-літературній ниві припадає на 1857-1861 роки, коли на шпальтах варшавських часописів "Газета щоденна" ("Gazeta Сodzienna") з'явилися великі нариси "Ядвісія", "Пан Домінік", "Бессарабія і околиця наддністрянська подільська", "Кілька спогадів з студентського життя", а в "Газеті Варшавській" стали періодично друкуватися його кореспонденції "З-над Дністра", про подорожі по Саксонії і Франції, оповідання "Опікун", "Календар Яворського" та ін. [364, № 930]. Спроба пера виявилася настільки вдалою, що Й.Й. Роллє запримітили редактори газет і журналів, стали з ним співробітничати і залучати його до наукової і літературної діяльності, підтримали її українознавчу спрямованість.
Не забував Й.Й. Роллє і про вдосконалення свого фаху та наукових дослідів у сфері медицини. Він потребував практики кращих клінік країн Західної Європи. 20 серпня 1858 року Роллє звернувся з клопотанням до Подільського губернатора видати йому закордонного паспорта. Оскільки від народження він був австрійським підданим і ніколи не бажав отримати російське громадянство, що забезпечувало можливість при посиленні репресій самодержавства до місцевого польського населення в будь-який час емігрувати чи бути висланим за кордон, то й отримав відповідного паспорта [87, aрк. 2]. Вже з середини вересня 1858 року Й.Й. Роллє перебував у містечку Зонненштайні під Дрезденом, де проходив шестимісячне стажування в закладах для психічно хворих, ставив експерименти та досліди в контексті підготовки дисертаційної роботи "Психічні захворювання", переймав досвід німецьких лікарів - психіатрів і налагодив з ними зв'язки. Водночас у "Газеті Варшавській" друкував статті про враження від подорожі по Саксонії [412, т.І, с.14; 344, с.565: 160, с.514].
1858 рік став визначальним у житті Й.Й. Роллє в сімейному плані. Він одружився при досить романтичних обставинах з Ідалією Защинською. Шлюб був міцний і щасливий, який дав світу семеро дітей - дві дочки та п'ятеро синів, котрі стали гідними свого батька. Так Казимір (1864-1919) працював кореспондентом у "Польському кур'єрі", "Ранішнім кур'єрі", Міхал (1865-1932) став письменником, публіцистом, дослідником історії та культури Волині й Поділля; Кароль (1871-1954) здобув спеціальність інженера - кераміка, був президентом Кракова, сенатором [412, т.І, с.14; 179, с. 500].
Вдруге Й.Й. Роллє побував у Західній Європі 1860 року, супроводжуючи подільського поміщика Ярошинського на лікування до Парижу. Завдяки цьому отримав змогу вісім місяців вивчати практику місцевих лікарів, зокрема, відомого вченого - психіатра і лікаря нервових хвороб Жана Мартіна Шарко й працювати в національній бібліотеці Франції. Тут він завершив на матеріалах власної практики у Поділлі, зарубіжних клінік та новітніх європейських здобутків лікування дисертацію "Психічні захворювання". Після успішного захисту дисертації цього ж 1860 року отримав науковий ступінь доктора медицини [412, т.І, с.15; 344,с.565]. Згодом Роллє переклав текст дисертації з французької на російську мову і видав її окремою книгою 1863 року в Петербурзі [205]. Молодого талановитого вченого одразу ж сприйняли в науковому світі, залучили його до наукових лікарських товариств Франції і Польщі, запропонували кафедру психіатрії медичного факультету Варшавського університету, відкрили двері для роботи в кращих лікувальних закладах Європи, про що засвідчує Й.Й. Роллє в подорожніх нотатках по Франції, які оприлюднила 1861 року "Газета Варшавська" [412, т.І, с.15]. Та перспективи блискучої наукової кар'єри не звабили Й.Й. Роллє. Він вирішує повернутися на батьківщину, до рідного Поділля і присвятити йому подальше своє життя.
Таким чином, у 30 років Й.Й. Роллє, як на той час, блискуче завершив свою освіту, сформувавшись як учений - медик, професійний лікар європейського рівня й отримав чудові можливості та шанси для своєї кар'єри та роботи в університетах і клініках Франції, Німеччини, Австрії, Польщі, Литви, Росії або України, котрими він так і не скористався на подив друзів й всіх, хто його знав. Водночас, професія медика виявилася нездатною заполонити весь життєвий простір Й.Й. Роллє, який потребував значно ширших духовних запитів і занять. Ці прагнення знайшли вихід у перших літературних спробах, в уподобаннях займатися пошуками першоджерел, історією, культурою Польщі й України, краєзнавством й згодом вивели його до ряду відомих у Європі письменників і учених - істориків. Однак, молодий Й.Й. Роллє, який виховувався в середовищі польської громади Поділля в своїх світоглядних позиціях у літературі та історії ще тривалий час знаходився в полоні "шляхетського" бачення Правобережної України як "східних кресів" Речі Посполитої, хоча був поміркованим на відміну від досить упередженого ставлення до цієї проблеми частини поляків.
Після Парижу Й.Й. Роллє в 1861 році назавжди оселяється в Кам'янці-Подільському, придбавши в його центральній частині по вул. Кармелітській двоповерховий будинок, в якому прожив з сім'єю 33 роки. Це був самий протяжний, заключний та найбільш результативний в науковому, літературному і громадському плані період його діяльності. "Кам'янецький період" життя Й. Роллє можна умовно поділити на три окремі фази еволюції його творчості та суспільної активності, а саме:
1. 1861-1865 роки - діяльність Й.Й. Роллє в Подільському товаристві лікарів, його вагомі досягнення на ниві медичної науки, перші серйозні успіхи у краєзнавчому вивченні Поділля та Волині;
2. 1866-1882 роки - тісна співпраця Й.Й. Роллє з Подільським губернським статистичним комітетом та науковими товариствами України, Польщі, Франції, становлення його як історика України, краєзнавця, літератора, видання ним з 1876 року перших серій (збірок) "Історичних оповідей", суттєві здобутки у вивченні історії та культури Поділля в контексті поглядів на минуле України польської офіційної історіографії;
3. 1883-1894 роки - співробітництво Й.Й. Роллє з Подільським єпархіальним історико-статистичним Комітетом та іншими громадськими організаціями краю, завершальний період творчості і його визнання в науковому світі та літературі, відхід від прошляхетських позицій в історичних дослідженнях України та її регіонів.
У перший "кам'янецький" період життя (1861-1865 рр.) Й.Й. Роллє активно, енергійно і на повну силу організаторських здібностей та таланту працював у різних сферах діяльності, як лікар і учений - медик, як дослідник Поділля і літератор, як громадсько-політичний діяч. В кожному з цих напрямків він досяг значущих результатів і загалом здобув шану й прихильність серед різних верств населення краю.
З перших днів життя в Кам'янці Й.Й. Роллє відповідально поставився до лікарської практики, як своєї основної професії. Успішно лікував губернаторів, чиновників, архієреїв, багатих поляків та євреїв, а також шкільну молодь, бідноту міста і краю. Багато часу віддавав роботі в міському шпиталі, де одночасно ставив медичні досліди й впроваджував найсучасніші методи лікування. Коли ж чиновники від медицини обмежили можливості наукової праці Й. Роллє в шпиталі, то він з середини 60-х років став вільнопрактикуючим лікарем. Відтоді часто його можна було бачити в парокінній бричці на дорогах до близьких та віддалених сіл і маєтків Поділля. До того ж, майже щоденно, за спогадами очевидця Юзефа Калленбаха, "у чекальні будинку Роллє юрмилися численні хворі звідусіль, кожен з яких тут одержував дбайливу лікарську увагу і допомогу, за котру з бідних плата не бралася" [347]. Принцип лікування всіх "без різниці станів і національностей", з бідних не брати гроші Й.Й. Роллє зберіг назавжди, зробив його засновником у Кам'янці-Подільському першої в його історії, безкоштовної лікарні для бідних. "Як лікар від Бога, - згадував Ю.Й. Сіцінський, - доктор Антоній залишив про себе найкращу пам'ять у серцях не тільки інтелігентних жителів міста та його околиць, а й усього неімущого люду" [58].
Не стояв осторонь Й.Й. Роллє громадсько-політичного і наукового життя Поділля. Зокрема, місто Кам'янець-Подільський середини ХІХ ст. набуло визнання як важливий науковий центр України та поза її межами в галузі медицини. Тут зібралося ціле сузір'я знаних лікарів - учених і практиків: О. Кремер, О. Наркевич, К. Пшиборовський, А. Баранецький, Е. Фаренгольц та інші, до яких у 1861 році прилучився Й. Роллє. Саме вони виступили ініціаторами створення науково-громадського Товариства подільських лікарів, яке постало в губернському місті 14 жовтня 1859 і діяло до початку 1865 років [118, c. 74-75; 119, c.68-69; 405, c.64-68; 19, c. 63-64]. Весь період існування Товариства його незмінним головою був відомий на всю Європу лікар і учений, доктор медицини Олександр Кремер, скарбником - доктор медицини Казімеж Пшиборовський, секретарем з 1862 року - Юзеф Роллє, бібліотекарем - доктор медицини Олександр Наркевич [85, арк. 69]
Згідно свого статуту Товариство переймалося спостереженнями за ходою і розвитком медичних наук і впровадженням їх досягнень у практику, вивченням і поліпшенням санітарно-гігієнічного стану Подільської губернії, створенням професійної бібліотеки та медико-краєзнавчого музею, наданням матеріальної допомоги лікарям, які втратили заробіток по старості або в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, видавничою діяльністю для оприлюднення наукових і популярних праць [248, арк. 9-10]. Головним друкованим органом Товариства були щорічники наукових праць "Матеріали до топографії і лікарської статистики Поділля", 5 томів яких у 1860-1865 роках вийшли у світ польською мовою у Варшаві [358].
Товариство подільських лікарів у 1859 році налічувало 86, у 1863 - 117, 1864 - 123 і на початку 1865 - 136 дійсних членів [85, арк.69]. З останнього кількісного складу діячів осередку 119 осіб були лікарями, 7 фармацевтами, 4 народознавцями, 5 представниками інших наук і 1 дантист. Географія членства була досить широкою: 90 осіб були мешканцями або уродженцями Подільської, по 6 - Волинської та Київської губерній, 1 - Костроми, 1 - Вологди, 1 - Катеринослава, 2 - Тифлісу, 3 - Вільно, 12 - Кракова, 3 - Парижу, 2 - Прусії [85, арк. 69]. За національним складом 78% членів Товариства були поляки, решта - росіяни, українці, литовці, німці, французи та ін. Оскільки поляки складали тут переважну більшість то офіційна влада і жителі Поділля вважали Товариство лікарів суто польською науковою організацією і відповідно ставилися до нього.
Свою діяльність Товариство розпочало зі створення бібліотеки, яка інтенсивно комплектувалася за рахунок благодійних надходжень, обміну літературою зі спорідненими об'єднаннями лікарів Росії, України, Польщі, а також самих членів осередку, з яких найбільше книг передав Й. Роллє. У 1865 році бібліотека Товариства налічувала 3526 томів [85, арк. 70]. За кількістю та якістю медичної, природознавчої і краєзнавчої літератури вона тоді була найбільшою в губернії і фактично стала першою серйозною спробою заснування публічної бібліотеки в Кам'янці-Подільському і на Поділлі загалом.
Одночасно Товариство подільських лікарів, за безпосередньою участю та керівництвом Й. Роллє, розпочало формування першого на Поділлі медико-краєзнавчого музею. До 1865 року його членами було зібрано в містах і селах губернії 5040 зразків оригінальних експонатів, значна частина яких за своїм змістом і характером відзначалася унікальністю (колекції мінералів, раковин, стародруків, старожитностей, тощо). Експонати розподілялися по фондах 11-ти відділів музею. Поряд з відділами, які мали чисто фаховий характер, були й такі, як геологічний, палеонтологічний, зоологічний, ботаніки, археології, нумізматики. Музей тоді прославився тим, що в його технічному відділі експонувалася діюча електрична машина [85, арк. 71]. Набутий досвід Й. Роллє по створенню цього музею, по комплектації та опрацюванні пам'яток старовини, викликав ще більший потяг у нього до вивчення історії та культури України і Поділля, позитивно вплинув на його діяльність у регіональних дослідженнях, на літературну творчість.
Товариство проводило в середньому 20-25 засідань щорічно, які ретельно протоколювались його секретарем Й. Роллє. На зібраннях, а також на засіданнях санітарно-гігієнічної, медико-топографічної та інших комісій Товариства розглядалися питання про розвиток медичної науки, особливості хвороб, котрі були найбільш поширеними на терені Поділля, стан суспільного здоров'я і гігієни, шляхи поліпшення медичного і санітарного обслуговування місцевого населення, обговорювалися і рекомендувалися до видання наукові і науково-популярні праці та реферати [85, арк. 72].
Турбуючись про суспільне благо, члени Товариства прийняли програму медико-топографічного спостереження краю [85, арк. 75]. Цю програму розробив доктор А. Баранецький [320]. Її наслідком стало видання численних доповідей, статей і розвідок, більшість з яких вміщувалися до наукових праць Товариства "Матеріали до топографії і лікарської статистики Поділля". Вагоме місце тут займали публікації з історії медицини й санітарно-гігієнічного побуту жителів краю, які готував переважно Й. Роллє, завдяки чому він усе більш формувався як знавець і дослідник середньовічної епохи і виступив як один з фундаторів історії медицини, як науки. Зокрема, Й. Роллє протягом 1862-1865 років здійснив цикл наукових публікацій про розвиток охорони здоров'я та стан захворювань у соціальному аспекті на Поділлі в ХV-XVIII ст. З-поміж них не втратили своєї актуальності до сьогодні його дослідження "Доброчинні заклади і шпиталі в давньому Подільському воєводстві" (1864) [381], в якому грунтовно проаналізовано роль вірменської общини краю в становленні медичної служби, "Матеріали для медико-топографічного і гігієнічного опису Подільскої губернії" (1865) [384], "Матеріали до історії проституції і судової медицини в Польщі у XVII і XVIII ст." (1862) [383], "Нотатки до історії венеричних хвороб у Польщі" (1864) [385], "Нарис гігієни Поділля на тлі статистики" (1864) [382] та ін. Особлива вартісність цих праць полягає в тому, що вони засновані на вивченні рукописних джерел з місцевих монастирських, церковних і приватних архівів, які щезли без сліду і, мабуть, назавжди втрачені для дослідників. А стаття "Матеріали до історії проституції і судової медицини" базується на вивченні рідкісних актових книг з архіву волинського міста Олики і подільського містечка Сатанова, котрі також не збереглися. Автор опублікував велику кількість судових рішень магістратів зазначених міст, наводячи детальний виклад цитованих документів [383, c.116-139]. У своїй праці "Нарис гігієни Поділля" автор не тільки подав історію санітарного стану регіону, але й глибоко висвітлив захворюваність серед робітників цукроварень у 50 - на початку 60-х рр. ХІХ ст., виявив її соціально-економічні причини, звернувся до заводчиків виявити почуття справедливості й людинолюбства, радив запровадити 8-ми годинний робочий день, поліпшити умови праці, проживання. "Заводські робітники заслуговують того, щоб їх годували краще, ніж тварин!" - стверджував Й. Роллє [121, c.80; 115, c.212].
Така стурбованість про стан побуту і жахливі санітарно-гігієнічні умови життя та праці насамперед міської бідноти і селян, ремісників і робітників України й, зокрема, Поділля сформувала в Й. Роллє сталу й активну громадсько-політичну позицію, якої він діяльно притримувався до кінця своїх днів і завдавав чимало клопоту місцевим чиновникам та власникам підприємств, котрі байдуже ставилися до поліпшення умов праці трудового люду. Прикладами критичного ставлення Й. Роллє до побутових умов життя різних верств населення усіх національностей і віросповідань в розрізі діяльності Товариства подільських лікарів були його публікації в "Матеріалах до топографії і лікарської статистики" (1865) [384] "Про міську проституцію на Поділлі" [385a], "Кам'янець: плани і вулиці, канали і стоки" (у співавторстві з О. Кремером) [392], "Про освітлення Кам'янця і його приватних помешкань" [387] та ін. Крім того, Й. Роллє за завданням Товариства подільських лікарів оприлюднив статті і розвідки: "Про військовий набір у єврейському стані", "Освячення жител Кам'янця-Подільського", "Про кладовища та будинки для зберігання покійників", "Про релігійні обряди і їх вплив на здоров'я" тощо [85, арк. 74]. Усі вищеназвані праці Й. Роллє з історії медицини та сучасного йому побуту і санітарно-гігієнічного стану на Поділлі для нинішньої української науки є вкрай важливим джерелом для вивчення етнології й народознавства краю. Вони засвідчили глибокі знання Роллє умов життя народу, звичаїв, традицій, обрядів, які повною мірою знайшли своє втілення у циклі його історичних оповідань та монографій.
Не полишив Й. Роллє також заняття з проблем суто професійної наукової медицини. 1863 року він видав свою докторську дисертацію "Психічні захворювання" [191], яка була схвально оцінена в наукових колах Європи. Водночас Роллє оприлюднив статті "Випадки бугоратки в Кам'янці-Подільському, які спостерігалися з 1 серпня 1863 по 1 серпня 1864 рр.", "Епідемія гарячки, яка лютувала в Кам'янці-Подільському наприкінці 1864 р." та ін [85, арк. 75].
Завдяки своїй великій науковій роботі, а також комунікабельності та особистому іміджу в наукових колах, Й. Роллє, як учений - секретар, встановив тісні зв'язки Товариства подільських лікарів з Київським, Волинським, Катеринославським, Східно-Сибірським, Пермським, Пензенським, Кронштадським, Петербурзьким, Архангельським, Кавказьким, Віленським, Варшавським, Краківським, Паризьким та іншими спорідненими товариствами [85, арк. 73]. Товариство подільських лікарів користувалося у них значним авторитетом.
Не дивлячись на вагомі здобутки Товариства подільських лікарів у розвитку медицини і краєзнавства в Україні, його існування викликало незадоволення офіційної влади. По-перше, царським чиновникам не подобалась гостра критика членами Товариства в своїх публікаціях сумного санітарно-гігієнічного стану і жахливих умов праці трудових верств Подільської губернії, яка доходила до відому громадськості Західної Європи і викривала існуючі порядки в Російській імперії. По-друге, офіційна влада ставилася до Товариства, як до польського осередку, зв'язаного з польським національно-визвольним рухом. Така підозра властей особливо посилилась з нагоди січневого повстання 1863 року в Польщі та його відгомоном й заворушеннями серед поляків Правобережної України.Зокрема, за розпорядженням Київського генерал-губернатора з 1 березня 1863 року було встановлено таємний поліційний нагляд за діяльністю доктора О. Кремера й, фактично, за всіма членами Товариства подільських лікарів, підозрюючи їх у зв'язках з польськими повстанськими організаціями. Підставою такого рішення влади слугувала дієва участь О. Кремера в масовій панихіді поляків Кам'янця-Подільського 1861 року по жертвам польського повстання 1830-1831 рр. [81, арк. 1-2] Насправді ж члени Товариства - поляки лише співчутливо споглядали на це повстання. Не був до нього причетний і Й Роллє, хоча одні джерела відводять йому роль мало не члена народного уряду південних провінцій, що готував у 1863 році збройний виступ поляків в Україні [82, арк.1-12], інші - його участь у даних подіях зводять до матеріальної підтримки польських повстанців [412, т. 1, c.18; 179, c.499]. Самодержавний режим шукав любого приводу, щоб репресувати Товариство подільських лікарів.
На початку 1865 року під час приватної розмови з подільським губернатором член Товариства Ананій Старцев, відчуваючи особисту неприязнь та заздрість до Олександра Кремера і Йосипа Роллє, розповів про те, що не всі протоколи засідань ведуться російською мовою, що не всі книги, котрі прибули з Франції, перекладені на російську мову, що деякі члени Товариства -О. Кремер і Й. Роллє спілкуються польською мовою [84, арк. 16]. Результат цього доносу не примусив себе чекати. Негайний обшук поліцмейстера в будинку Й. Роллє, котрий зберігав у помешканні книги протоколів та іншу документацію товариства, підтвердив, що, дійсно, не всі ділові папери написані російською мовою, деякі атестати про членство були заповнені польською мовою [84, арк. 16].
В умовах суворої заборони користуватися польською мовою в установах і громадських організаціях результати обшуку в будинку Роллє були розцінені владою, як антиросійські прояви місцевих поляків і факт існування в місті польського націоналізму. Розпочалися арешти членів Товариства. За дорученням губернатора спішно ревізувалися експонати музею Товариства та виявлялися особи, що їх доставляли. Особливо власті зацікавилися десятком бронзових медалей з барельєфами діячів Польщі різних часів. Встановлено, що їх презентувала музею землевласниця Хмелецька. Її визнано неблагонадійною і за нею було встановлено поліцейський нагляд [84, арк. 17]. До речі, ця поміщиця підозрювалась ще в 1863 році в тому, що вона ніби-то збирала гроші напідтримку польського повстання [83, арк., 1-3].
Незабаром усі експонати музею та література бібліотеки Товариства були звезені до канцелярії губернатора. Зав'язалося жваве листування місцевої влади з Київським, Подільським і Волинським генерал-губернатором, внаслідок якого 25 лютого 1865 року Товариство подільських лікарів було офіційно зліквідоване як таке, що "зрадило чисто науковому характеру подібних установ, надавши своїм діям відтінок польської національної пропаганди" [84, арк. 6]. Згідно розпорядження генерал-губернатора О.П. Безака бібліотека товариства, а також 10 бронзових медалей були доставлені йому, інші предмети - попечителю Київського учбового округу для передачі університету св. Володимира [84, арк. 80]. Президент Товариства Олександр Кремер, як "неблагонадійний в політичному відношенні" і австрійський підданий, був висланий разом зі сім'єю 24 серпня 1865 року за кордон, до Львова. Варта супроводжувала вигнанця до Гусятинської митниці [81,арк.17-18].Залишаючи назавжди м. Кам'янець-Подільський, О. Кремер прихопив з собою архів Товариства.
Така ж доля чекала сім'ю австрійського підданого Й. Роллє. Але вийшло інакше. "Щодо Роллє, то неможливо, щоб він займався подібними справами. Доктор Роллє живе виключно подіями ХVI ст." - виніс резолюцію в його справі подільський губернатор [84, арк. 80] . Однак це не зашкодило встановити над Роллє суворий і тривалий поліцейський нагляд, свідченням чого є донесення Кам'янецького повітового справника в Кам'янець-Подільське міське поліцейське управління 16 березня 1867 року такого змісту: "… житель Кам'янцz-Подільського, вільнопрактикуючий доктор Роллє за зібраними відомостями буває в Орняках у поміщика Садовського, в Бразі - у Гіжицького, в Руді - у Гаєвського, в Острівчанах - у Старжинського - для їх лікування. За діями його здійснюється пильне спостереження" [88, арк. 4].
Загалом, під наглядом репресивних органів влади знаходилася практично вся польська інтелігенція Правобережної України. До сьогодні в державних архівах зберігаються численні (до 5 тисяч) справи приблизно такого змісту: "Про політичну неблагонадійність вільнопрактикуючого лікаря Антонія Каєтановича Володимирського повіту Волинської губернії" [258,арк. 1-3].
Не дивлячись на всю небезпеку стосунків, зокрема, з опальним О. Кремером, Й.Й. Роллє знайшов громадянську мужність написати 1866 року присвяту до своєї першої наукової монографії "Кам'янець-Подільський: історичний нарис" такого змісту: " Вельмишановному Олександру Кремерові, докторові медицини, колишньому Президентові Товариства подільських лікарів - як свідчення найвищої пошани й палкої любові" [341, арк. 1].
Таким чином, головним результатом ранньої творчості першого "кам'янецького періоду" життєдіяльності Й.Й. Роллє (1861-1865 рр.) стало те, що він цілком сформувався як учений в галузі медицини загальноєвропейського рівня. 1863 року його обрано членом - кореспондентом Краківської Академії Наук, а також дійсним членом Петербурзького, Київського, Віленського, Варшавського, Краківського, Львівського, Паризького й інших відомих наукових лікарських товариств [344, с.566]; він обирався віце-головою і керував медичними секціями на з'їздах польських лікарів у Львові та Кракові [364]. Займаючись проблемами минувшини Польщі, України, в тому числі Поділля, вивченням санітарно-гігієнічного стану Подільської губернії в різні часи, Й.Й.Роллє виступив у ролі одного з фундаторів наукового фаху з історії медицини і водночас став одним із основоположників у Польщі і в Україні соціальної гігієни, як науки [121; 115]. Поєднавши заняття медициною і гігієною з краєзнавством, народознавством, пошуками першоджерел з історії Правобережної України, Й.Й.Роллє у цей період нагромадив у себе з приватних і державних архівів та стародруків величезний документальний матеріал з доби середньовіччя, який вимагав використання і відкрив йому шлях до літературної й наукової творчості на грунті історії та культури. Нарешті, в перший "кам'янецький період" життя Й.Й.Роллє сформувався як громадський і науковий діяч Поділля.
Не менш активний і визначальний у науковій і громадській діяльності був другий "кам'янецький період" життя Й.Й.Роллє (1866-1882 рр.) На цьому етапі, що можна характеризувати як ранній період творчості на ниві історії та культури України. Й.Й.Роллє здобув широке визнання літератора, історика і краєзнавця, яке, певним чином, почало затьмарювати його славу ученого- медика.
Уникнувши репресій в зв'язку з дієвою участю в діяльногсті Товариства подільських лікарів у 1865 році, тим не менш, Й.Й.Роллє не полишає активної позиції в громадсько-науковому русі на Поділлі. Його увага була зосереджена на діяльності в Подільському губернському статистичному комітеті, до якого він вступив ще у 1864 році, але результативно почав працювати з кінця 1865 року.
Ще з 1834 року на Поділлі, Волині й Київщині були утворені царським урядом губернські Статистичні комітети, які діяли до 1920 року. Ці державні установи очолювали губернатори, а до їх правління входили віце-губернатори, повітові й губернські предводителі дворянства, архієпископи та інші офіційні особи, що спирались на роботу чиновницького апарату. Комітети готували матеріали до щорічних звітів губернаторів, вели різнопланову статистику населення, господарської і культурно-освітньої діяльності, забезпечували всіма необхідними данними державні структури. Статистичні матеріали зосереджувались у державних архівах й частково публікувались у тодішній пресі, в статистичних збірниках і стали цінним історичним джерелом для дослідників. Систематично статистичні відомості друкувалися з 1838 року в Київських, Волинських і Подільських "Губернських відомостях". Тривалий час губернські Статистичні комітети залишалися суто вузьколокальними чиновницькими формуваннями, які були провідниками внутрішньої політики російського самодержавства [19, c.61].
Однак в умовах активізації політики русифікації Правобережної України та відсутності на середину ХІХ ст. на Поділлі й Волині науково-дослідницьких центрів, які б вивчали історію і культуру краю та витіснили б тут вплив польських учених, з кінця 1850-х років на губернські Статистичні комітети почали покладати завдання стати осередками місцевих науковців і краєзнавців, очолити краєзнавчий рух і здійснювати широкоаспектні регіональні пошуки й публікації в дусі офіційної російської історіографії та утвердження ідеї споконвічності цієї землі, як російської.
Певна демократизація Подільського губернського статистичного комітету припала на середину 60 - 90-ті роки ХІХ ст. і пов'язана спочатку з діяльністю відповідального секретаря А. Дем'яненка, а згодом В.Гульдмана, які за своєю натурою були творчими людьми, і зробили чималий науковий внесок у вивчення історії Поділля [16, с.235-237]. За їх ініціативою до складу Статистичного комітету на позаштатних засадах були запрошені талановиті місцеві дослідники краю. З-поміж них дійсними членами Комітету стали поляки Й.Й. Роллє (один з першиx), М.Й.Грейм, діячі краєзнавчого руху, українці М.І. Яворовський, М.З. Доронович та інші, дякуючи яким змінилася наукова спрямованість цієї державної установи [16, c.236; 20, c. 110].
Що ж до участі в роботі Статистичного комітету Й.Й. Роллє, то він старанно виконував численні доручення правління й здійснював наукові відрядження, залучався до створення статистичних довідників і збірників, одержав доступ до поточних архівів подільських губернських установ, матеріали яких сповна використав при написанні своїх праць, а також отримав змогу увійти в кола місцевої православної українсько-російської інтелігенції і краєзнавців.
За поданням Комітету Й.Й. Роллє виступив співавтором А.Дем'яненка у підготовці до публікації книги "Статистическое описание Подольской губернии 1865 года" (1886) [210], яка стала поштовхом для систематичних видань подібної літератури аж до початку ХХ ст. Завдяки Й.Й. Роллє, в цій книзі, крім нагромадження цифрових матеріалів і статистичних таблиць, зроблена перша спроба аналітичного аналізу наведених показників про населення, економіку й культуру краю з порівняльними історичними екскурсами, що робило довідник зрозумілішим і цікавим для сприйняття загалу читачів. Згодом 1873 року він був причетний до створення "Матеріалів для дослідження Подільської губернії в статистичному відношенні" [135]. Наприкінці 70 - початку 80-х років ХІХ ст. Й.Й. Роллє був уведений до складу авторського колективу, який здійснив капітальне трьохтомне видання "Сборника сведений о Подольской губернии" (1880-1884) [212]. Сьогодні цей збірник є універсальним й цінним джерелом з історії, статистики, демографії, господарства, торгівлі, культури та інших галузей життя краю другої половини ХІХ ст.
При матеріальній допомозі Статистичного комітету і в його виданнях Й.Й. Роллє, як представник соціальної гігієни і лікар-учений, оприлюднив ряд важливих науково-популярних праць про санітарний стан міст, містечок і сіл, умови життя, побуту і роботи трудових верств населення і на виробництві. Зокрема, в "Памятной книге Подольской губернии на 1866 год", "Трудах Подольского губернского статистического комитета" та інших виданих Й.Й. Роллє опублікував "Нариси гігієни Подільської губернії" (1866) [200], "Гігієнічні нариси Подільської губернії" (1869) [191], спільно з Є. Фаренгольцем "Про смертність у Подільській губернії" [245] та ін. Даними працями Й.Й. Роллє в основному завершив виконання санітарно-гігієнічної програми вивчення краю ліквідованого Товариства подільських лікарів. Проте він і надалі продовжував займатися розробкою проблеми соціальної гігієни. 1879 року Й.Й. Роллє оприлюднив курс лекції для учнівської молоді та населення Поділля під назвою "Популярна гігієна" [203]. Водночас Й.Й. Роллє, як історик і дослідник медицини, опублікував у польських періодичних виданнях статті "Становлення медицини і епідемічні хвороби в давньому Подільському воєводстві" (1872) [391], "Про проституцію в селах на Поділлі" (1869) [386] та інші, а також продовжував досліджувати наукову проблему "Психічні захворювання і їх вплив на спадковість людей". До нього, як визнаного лікаря-психіатра, хворі їхали звідусіль і навіть з-за кордону. Його діагнози і методи лікування були кваліфікованими, правильними і сумнівам не підлягалися [86, арк. 76].
Отже, участь Й.Й. Роллє у роботі Подільського губернського статистичного комітету, з одного боку, позитивно вплинула на наукову і просвітницьку діяльність установи, а з іншого, - створила належні умови для його дослідництва й творчості, сформувала риси професійного краєзнавця Поділля, утвердила його потяг до археографічних занять, до історії, відкрила і виховала в нього здібності науковця в галузі статистики і демографії.
Підкреслимо, що упродовж другого "кам'янецького періоду" життя Й.Й. Роллє ще більше переорієнтував свої наукові і літературні інтереси на дослідження і підготовку публікацій, головним чином, історико-краєзнавчого, археографічного і культурологічного характеру, про що буде йти спеціальна мова в наступному розділі дисертації. Принагідно лише відзначимо, що Й.Й. Роллє став досить плідно друкувати історичні книги, нариси, оповідання й розвідки у багаточисленних виданнях Варшави, Кракова, Львова, Кам'янця-Подільського й ін. Праці з медицини, гігієни, топографії, статистики він здебільшого підписував своїм справжнім прізвищем (Роллє Ю.), а історичні й літературні твори - псевдонімами Юзеф Антоній, Юзеф Аполлінарій, Антоній Ю., Др. Антоній, Др. А.Ю., Юзеф з Генріхівки, Адекріптус, Пирожко Фульгенціуш. Проте для громадськості України і Польщі Й.Й. Роллє був широко відомий під літературним псевдонімом Др. Антоній Ю. [344,c. 566]. Найчастіше твори Й.Й. Роллє, підписані названими псевдонімами, з'являлися в "Газеті Варшавській", "Ниві", "Слові", "Краї", "Тижневику ілюстрованому", "Тижневику загальному", "Сімейній хроніці", "Варшавській бібліотеці", "Польському огляді" та інших періодичних виданнях.
Зокрема, Й.Й. Роллє зробив першу серйозну заявку, як професійний історик і краєзнавець, умістивши в "Польському огляді" за 1869-1872 роки цикл статей своєї головної праці "Замки подільські на молдавському прикордонні", які 1872 року вийшли окремою книгою обсягом 560 сторінок і тиражем усього 40 примірників [312]. Врахувавши критичні зауваження і після довготривалого доопрацювання, він здійснив під псевдонімом Др. Антоній Ю. 1880 року у Варшаві друге видання "Замків подільських" в трьох томах [313]. Монографія, що відтворила історію Поділля середньовічної епохи і до середини ХІХ ст., спонукала Й.Й. Роллє досліджувати минуле міст і сіл, життя відомих родин та діячів регіону. Тому в 70 - на початку 80-х років ХІХ ст. у польських часописах з'явилися нариси доктора Антонія про історію Мукарівського староства (1880) [282], про село Панівці над Смотричем (1880) [299], про Кам'янець-Подільський (1878) [311], про такі історичні постаті краю, як Устим Кармалюк (1879) [297], Тадеуш Грабянка (1875) [307], Юзеф Крашевський (1878) [283], Станіслав Вітвіцький і Олександр Даровський (1882) [318] та ін.
Значні заслуги даного періоду творчості Й.Й. Роллє в дослідженні російської та української історичної думки стосовно Польщі й Правобережної України. За завданням Товариства історико-літературного в Парижі і Польської академії наук у Кракові він історіографічно вивчає російські та українські наукові праці, трактати у контексті історії Польщі за період з 1700 по 1862 роки. Внаслідок 2500 назв томів і статей російськомовних історичних праць з відповідним аналізом, 6000 документів з архівів Петербургу, Москви, Києва умістила його фундаментальна монографія "Полоніка, матеріали з історії Польщі в творах російських" (1879) [301], яка була удостоєна медалі Паризького історико-літературного товариства, премії Краківської академії наук. Одночасно Й.Й. Роллє друкує в подільських "Епархиальных ведомостях" під назвою "Подольская старина" (1880) [202] і в "Огляді польському"- "Книга спогадів майора А. Пташинського" (1881) [287] добірки мемуарів і раритетних документів про соціально-економічне й політичне становище Поділля в другій половині ХVIII ст. Безперечно, цими археографічними виданнями доктор Антоній значно поглибив внесок польських учених у розширення джерельної бази історії України XVI-XVIII ст., а , з іншого боку, грунтовно збагатив нею польську історичну науку [100, c.55-63]. Відомий у той час учений і публіцист Владислав Коротинський писав про Й.Й. Роллє: "Варшава до цього часу не може дочекатися подібного історика" [347].
Працюючи на ниві дослідження історії та краєзнавства, Й.Й. Роллє став поєднувати ці заняття зі своїми здібностями й хистом письменника. 1876 року він під псевдонімом Др. Антоній Ю. здійснив перше видання збірника історико-літературних оповідей, нарисів і есе [291], яким було започатковано вихід у світ 9-ти серій (до 1893 р.) відомих під назвою "Історичні оповідання". До кінця даного "кам'янецького періоду" життя доктор Антоній Ю. перевидав першу серію (1878) [291], оприлюднив у двох томах у Львові другу (1879) [280] і в двох томах у Кракові третю серію "Історичних оповідань" (1882) [292]. Окремо, поза цими серіями Й.Й. Роллє видрукував історико-літературний збірник "Нові історичні оповідання" (1880) [289]. У всіх цих виданнях з художньо-мистецьким смаком і поглядом науковця- історика й джерелознавця популярно, цікаво та достовірно автор описав епізоди, найважливіші події та баталії, історичні особи й родини переважно Поділля, Волині й Київщини XV-XVIII ст. Саме з "Історичних оповідань" Й.Й. Роллє постав як відомий літератор, письменник і публіцист.
Й.Й. Роллє не обмежувався в громадській діяльності участю в Подільському губернському статистичному комітеті. На початку 70-х років ХІХ ст. він виступив ініціатором створення пункту щеплення віспи, щоб обмежити поширення епідемії цієї хвороби, й домігся безплатної вакцинації для бідноти. В 1875 році він став фундатором курсів акушерок, яких тоді називали бабки-повивальниці. Для налагодження роботи цих курсів Й.Й. Роллє організував збір коштів, набір слухачів, викладав тут санітарію і гігієну, залучав до ведення занять самих досвідчених медиків міського шпиталю. З роками курси акушерок перетворилися у своєрідний державний медичний заклад, який значно підвищив культуру медичного обслуговування породіль і зменшив смертність дітей при пологах та догляді до одного року на Поділлі [262; 117]. Згодом у ХХ ст. цей заклад реорганізувався в Кам'янець-Подільське міське медичне училище, яке в 2000 році відзначило своє 125-ти річчя з часу заснування курсів повивальних бабок.
Розгром у 1865 році Товариства подільських лікарів негативно позначився на консолідації в Кам'янці-Подільському науковців медиків і пов'язаних з ними представників інших кіл місцевої інтелігенції. Практично місто втратило відомий в Європі медико-освітній центр. Однак Кам'янець і надалі залишався місцем зосередження знаних учених - лікарів, які продовжували науково-дослідну роботу і брали участь у розвитку медицини в Україні. Маже 13 років лікарі - учені й насамперед Й.Й. Роллє, Е.Ф. Фаренгольц настійливо домагалися від офіційної влади дозволу на відродження в місті медичного громадсько-наукового товариства. Вирішальну роль у позитивному розв'язанні даного питання відіграв всесвітньо відомий медик - хірург, подолянин М.І. Пирогов [120].
1878 року в Кам'янці-Подільському знову було створене Товариство подільських лікарів, яке діяло до 1917 року. Серед ініціаторів його заснування знайомі прізвища ще по колишньому такому товариству Й. Роллє, Е. Фаренгольця, К. Пшиборовського, О. Наркевича, І. Ротте, а також зрадника А. Старцева [85, арк. 1-3; 19, c.64]. Відроджене Товариство уже не мало вузьконаціонального характеру. Першим почесним членом Товариства обрано М.І. Пирогова [185, c.4]. Серед 130 дійсних членів з числа лікарів і краєзнавців Поділля, всієї України й Росії помітною постаттю Товариства став визначний мікробіолог, майбутній президент АН України Д.К. Заболотний, який у 1894-1895 роках, працюючи лікарем Кам'янець-Подільського губернського шпиталю, здійснив перші наукові публікації, в тому числі пов'язані з холерними епідеміями краю [65, c.59-170].
Товариство подільських лікарів згідно затвердженого в Петербурзі 23 серпня 1876 року Статуту мало на меті: а) вивчення Подільської губернії в санітарному плані, складання медичної топографії і санітарної карти; б) з'ясування передумов виникнення і розвитку в губернії епідемічних, ендемічних і стаціонарних хвороб та пошуку засобів для їх попередження і зменшення; в) наукову розробку статистичних матеріалів про захворюваність і смертність серед населення і вдосконалення сільської медицини; г) популяризацію серед населення здорового способу життя, загальної особистої гігієни, викорінення невігластва й забобонів, різних видів шарлатанства в справі охорони здоров'я та ін. [85, арк. 186-188]. З 1895 Товариство почало скликати з'їзди подільських лікарів і видавати їх "Труди", матеріали яких мали начну наукову вартісність для розвитку української медицини, санітарії та гігієни і краєзнавства й зберігають свою актуальність в галузі історії медицини та наукових методів лікування хворих до сьогодні [238].
Й.Й. Роллє взяв дієву участь в розробці Статуту, в скликанні установчих зборів Товариства подільських лікарів, у редагуванні і виданні протоколів засідань 1878-1882 років [184], у виконанні різних його доручень. У 80-ті - на початку 90-х років ХІХ ст. Й.Й. Роллє відійшов від активної діяльності в Товаристві. Проте під час роботи 15 лютого 1895 року в м.Кам'янці-Подільському І-го з'їзду лікарів Подільської губернії його делегати високо оцінили заслуги доктора Й. Роллє на ниві медичної науки і Товариства подільських лікарів [141, c.3-17].
Життєвим кредом доктора Й.Й. Роллє були постійна турбота і допомога бідним верствам населення без різниці національностей і віросповідань. Він, як правило, не брав плати за лікування знедолених хворих, вносив пожертви для їх матеріальної підтримки. Тому 1872 року він став діяльним членом створеного Товариства взаємодопомоги убогих, а 1878 - виступив серед засновників у Кам'янці-Подільському відділення Товариства Червоного Хреста і до кінця своїх днів доклав чимало зусиль по його розбудові [154, c.5; 109, c.14-15]. Одночасно Й.Й. Роллє взяв участь у пожертвах на користь поранених і хворих воїнів російської армії, що у 1877-1878 роках визволяла Болгарію від Османського іга [162]. Опріч того, дбаючи про молодь, Й.Й. Роллє посприяв організованому 1880 року в Кам'янці-Подільському Товариству допомоги незаможним учням чоловічої і жіночої гімназій позитивно розв'язати питання про запровадження стипендій для найбідніших вихованців цих навчальних закладів [121, c.79]. Такі, далеко не вичерпані, приклади суспільної діяльності Й.Й. Роллє в другій половині 1860-х - на початку 80-х років є переконливим свідченням його активної громадянської позиції й нерозривного його зв'язку з життям, потребами і бідами Подільської землі.
Сюди варто додати ще одну важливу рису характеру Й.Й. Роллє - надзвичайну товаристськість, комунікабельність і толерантність. Він завжди був в оточенні друзів, приятелів і знайомих, які часто збиралися по вечорах в його будинку для зустічей, раутів, ділових розмов і поседеньок. Будинок Й.Й. Роллє приваблював не тільки гостиністю господаря, але й змогою попрацювати в найбільшій приватній бібліотеці Поділля, яка налічувала кілька тисяч томів переважно раритетних книг, стародруків і рукописів, досконало упорядкованих сином Михайлом (Міхалом), а також оглянути представлені тут колекції старожитностей, унікальної порцеляни, виробів з бронзи, гравюр, цікаве зібрання різних монет, медалей та ін.[52, c.29] Багаторічний завсідник цього будинку М.І. Яворовський писав: "Тому просторий кабінет … ученого й громадського діяча (доктора Й. Роллє) часто був зосередженням освічених людей місцевого товариства і коло його знайомих не обмежувалося одноплемінниками, а обіймало собою всіх людей істинно - освічених, особливо тих, хто цікавився історичними знаннями" [264, c.506].
Дійсно, в 60-ті - на початку 80-х років і до кінця своїх днів у будинку Й.Й. Роллє постійно збиралася разом на засадах взаємоповаги, толерантності й співпраці місцева інтелігенція без різниці національностей і віросповідань, яка складалася з письменників і поетів, артистів і художників, медиків і педагогів, діячів римо-католицької і православної конфесій, краєзнавців та істориків й інших переважно творчих людей [398, №3, с.88; 331, c.120-121]. Серед численних друзів і приятелів - поляків, які чим могли, тим сприяли розвитку його наукової і літературної творчості, були краєзнавці Поділля К. Пуласький, М. Грейм, М. Побуг-Гурський, О. Даровський, К. Подовський, вчені Ю. Калленбах, В. Спасович, лікарі К. Пшиборовський, О. Наркевич, письменники Адам Плуг (А. Петкевич), В. Лозінський, Ф. Ковальський та ін. [344, c.18]. Зокрема, Казімеж Пуласький (1845-1926), який у 70-80-ті роки ХІХ ст. був власником маєтку в с.Завадинцях Кам'янецького повіту, буваючи у гостях у Й.Й. Роллє і працюючи в його бібліотеці, захопився краєзнавством, археологією, генеалогією Правобережної України й своїми капітальними працями з історії шляхти і магнатських родин Поділля і Волині з початку ХХ ст. став відомим у Польщі вченим істориком і геральдиком [19, c.228; 294,c.612]. В свою чергу, К. Пуласький передав Й.Й. Роллє чимало приватних документів своєї родини та стародруків.
У коло близьких друзів доктора Антонія входив Михайло Грейм (1828-1911). Виходець з бідняцької сім'ї Привісленського краю, він 1852 року в пошуках кращої долі переселився назавжди до Кам'янця-Подільського. Два десятки років він працював робітником, потім директором місцевої губернської друкарні. Під впливом і наставництвом Й.Й. Роллє, який помітив у М. Грейма різні таланти, він став займатися художньою фотографією і 1872 року відкрив першу в місті й на Поділлі фотодрукарню, що до початку ХХ ст. видавала на високому мистецькому рівні альбоми, путівники, листівки про історико-архітектурні і культурні пам'ятки краю. Водночас М. Грейм активно займався краєзнавством, описом виявлених старожитностей для польських наукових видань з археології, антропології та історії. Так, протягом 1889-1910 років він опублікував 25 статей про скарби Поділля в 10 томах варшавських "Нумізматично-археологічних відомостей" [362]. Його подвижництво на грунті краєзнавства було помічене і він став дійним членом Російського географічного товариства (з 1875 року), антропологічної комісії Краківської академії наук (з 1876 року), Товариства любителів природи, антропології і етнографії Московського університету (з 1884 року) та ін. [186;6453].
З початку 70-х років частим гостем Й. Роллє був власником маєтків сіл Котюжани і Следі Могилівського повіту на Поділлі Владистав Гурський (Побуг-Гурський) (1822-1902). За порадою та під науковим керівництвом Й.Й. Роллє він займався пошуком джерел і матеріалів у сімейних архівах польських родин краю для написання історії населених місць рідного повіту і присвятив цій справі понад 20 років [133, c.23-25]. Його книга польською мовою "Повіт Могилівській в губернії Подільській" побачила світ лише 1903 року, вже після смерті її автора та керівника доктора Антонія [365]. З свого боку, В. Гурський надав змогу Й.Й. Роллє опрацювати матеріали його добре впорядкованого родинного архіву. Й. Роллє ж передав своєму учневі і послідовникові власні праці з приписами: "Дарую... добродієві пану ВладиславуГурському на доказ великої поваги. Д-р Ант. Ю. (Роллє). Кам'янець. 6.01. 1880" [170, с. 58].
До близького оточення Й.Й. Роллє 70-х - початку 80-х років входив згодом відомий польський історик і філолог доктор Юзеф Калленбах (1846-1929) [394, c.213]. Він прославився тим, що брав участь в наукових експедиціях по вивченню Єгипту та інших країн Сходу, а наприкінці життя був ректором Ягеллонського університету в Кракові. Тепло згадуюючи у спогадах про Й.Й. Роллє, Калленбах писав, що його та інших колег тягло до будинку доктора Антонія, щоб "почути його живу мову, посперечатися на тлі історії і, зрештою, вийти за межі одноманітного, буденного життя провінційного міста" [347].
Вхожими до Й.Й. Роллє були також польські поети і краєзнавці - аматори Олександр Даровський і Костянтин Подовський, які, за визнанням доктора Антонія, доклали чимало зусиль для розшуків на Поділлі необхідних матеріалів для написання ним "Історичних оповідань" [272; 274]. Водночас Й.Й. Роллє приятелював з Влодзімежем Спасовичем, котрий згодом став відомим правником і публіцистом, професором Московського універистету, з доктором медицини Казимежем Пшиборовським та іншими відомими на Поділлі поляками.
Проте найбільшу роль у становленні Й.Й. Роллє як історика і письменника відіграли його друзі - літератори Антоній Петкевич (псевдонім Адам Плуг) і Владислав Лозінський. Зокрема, Адам Плуг (1824-1903), який був вихідцем з безземельної шляхти, заробляв на хліб учителюванням і публіцистикою. Добре знав родину Й.Й. Роллє, часто гостював у с.Генрихівці в 40-50 роках. З 1859 року він працював у Житомирській гімназії і тут увійшов у коло друзів відомого письменника Юзефа Крашевського. За симпатії до польського повстання 1863 року зазнав переслідувань з боку офіційної влади і змушений був переселитися до Кам'янця-Подільського, де прожив з 1864 по 1874 роки й знайшов допомогу і підтримку в Й.Й. Роллє. Як відомого поета і прозаїка, Адама Плуга 1874 року запросили на роботу редактором, а згодом головним редактором тоді популярного Варшавського щорічника "Клоси", який видавався до 1890 року. Адам Плуг залучив до тісної співпраці в журналі Й.Й. Роллє, і він під псевдонімом доктора Антонія оприлюднив тут найбільшу кількість творів та найкращі наукові і літературні статті, нариси і оповідання. Саме "Клоси" утвердили ім'я Й.Й. Роллє в літературному світі [144]. Чимало зробив для видання, поширення і популяризації праць Й.Й. Роллє у Польщі й, насамперед, в західно-українських землях, пов'язаний з Кам'янець-Подільською інтелігенцією письменник і журналіст Владислав Лозінський. Він з початку 70-х років ХІХ ст. тривалий час працював редактором відомого в Галичині польського "Річника наукового і літературного", який видавався у Львові. В. Лозінський не тільки відкрив шпальти часопису для оприлюднення численних нарисів і статей доктора Антонія, але й виступив спонсором і куратором виходу у Львові переважної більшості томів його серії "Історичні оповідання" та інших книг [412, c.18].
В будинку Й.Й. Роллє часто бували польські поміщики з різних сіл і містечок Подільської губернії, в тому числі Юзеф Гіжицький з с.Браги на Дністрі, Ян Садовський, Костянтин Підвисоцький, Олександр Єльський, Владислав Гаєвський, Станіслав Старжинський та ін., які за своєю вдачею були творчими людьми, займалися поезією, мистецтвом, музикою, краєзнавством. Усі вони, як і Й.Й. Роллє, знаходилися під пильним таємним наглядом поліції і тому їх спільні зустрічі маскувалися лише потребами лікування [80, арк. 4]. Насправді ж вони обмінювалися між собою рукописами своїх творів, обговорювали їх зміст, допомагали Й.Й. Роллє опрацьовувати матеріали своїх родинних архівів для використання в його працях. Зокрема, в основу створення відомого тритомника доктора Антонія "Замки подільські на молдавському прикордонні" була покладена колекція історичних документів з фамільного архіву К. Підвисоцького з с.Рихти Кам'янецького повіту [160, c.514].
У гостях Й.Й. Роллє можна було бачити представників місцевого православного духовенства. Найчастіше тут бував щирий друг протоієрей Микола Іванович Яворовський (1842-1919) [19, c.247; 20, c.110-112]. Він у 60-70-ті роки викладав і завідував бібліотекою в Кам'янець-Подільській духовній православній семінарії; редагував часопис "Подольские епархиальные ведомости", був одним із керівників заснованого 1865 року науково-громадського Подільського єпархіального історико-статистичного комітету й тісно співпрацював з Й.Й. Роллє в Подільському губернському статистичному комітеті. Оскільки М.І. Яворовський активно займався краєзнавством і регіональними дослідженнями в галузі історії та культури Поділля, то він сповна використовував бібліотеку Й.Й. Роллє й допомагав останньому своїми порадами й власними матеріалами в написанні "Історичних оповідань" та інших творів [264,c.508]. Приятелював з Й.Й. Роллє і бував в його будинку діяч краєзнавчого руху, ректор місцевої семінарії, протоієрей Митрофан Васильвич Сімашкевич (1845-1905) [29, c.197-202]. Він тут часто консультувався і сперечався з Й.Й. Роллє при написанні своїх книг "Римское католичество и его иерархия на Подолии" (1872), "Историко-этнографический очерк Подолии" (1875), за які згодом одержав визнання "першого місцевого вченого-історика Поділля" [220, арк. 71].
Спільні інтереси на грунті дослідження історії краю зблизили Й.Й. Роллє з місцевим протоієреєм Моєсеєм Захаровичем Дороновичем (1828-1991) [60]. Обидва обмінювалися матеріалами з проблем вивчення, утворення і розвитку на Поділлі вірменських колоній та їх економічного, політичного і культурного впливу на населення регіону впродовж ХIV-ХІХ ст. Приятелювали і співпрацювали з Й.Й. Роллє на ниві регіонального вивчення Поділля також відомі місцеві краєзнавці, професори духовної семінарії Михайло Флорович Багинський (1833-1910) [266], Созонт Михайлович Лобатинський (1842-1909) [269], інспектор освіти при подільському губернському правлінні Михайло Сільвестрович Гогоцький (1822-1900) [268], вчитель Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії Іван Костянтинович Михалевич (1846-1919) [19, c.218] та ін. При всіх розбіжностях у поглядах на історію і культуру України й Поділля вони гуртувалися навколо Й.Й. Роллє і знаходили спільні інтереси, заохочували один одного до дослідництва і популяризації минулого краю.
Близьким другом Й. Роллє з середини 1880-х років був секретар Подільського губернського статистичного комітету, член-кореспондент Московського археологічного товариства Віктор Карлович Гульдман (1857-1907). Й. Роллє часто допомагав йому в створенні поділлєзнавчих праць, особливо при складанні археологічної карти Подільської губернії. Згодом у передмові до книги "Памятники старины в Подолии" (1901) В.К. Гульдман написав: "Підготовці цього видання я зобов'язаний порадам і вказівкам покійного д-ра Й.Й. Роллє" [52,c.VI].
У вересні - жовтні 1879 року в Кам'янці-Подільському перебував відомий український письменник Михайло Старицький. Тут він познайомився з Й.Й. Роллє та його власною бібліотекою. До рук М. Старицького потрапило опубліковане цього року Й. Роллє оповідання "Опришок". Під враженням сюжету він задався метою і згодом створив славнозвісний історичний роман "Розбійник Кармелюк", в якому з української точки зору розглянув життя і діяльність народного месника першої третини ХІХ ст. [163,c. 25]. Знався Й.Й. Роллє також з не менш відомим українським письменником Михайлом Коцюбинським, який у 1880-1882 роках працював у Кам'янці-Подільському. Проте близькі стосунки між ними так і не склалися, оскільки М. Коцюбинський прохолодно відносився до місцевої польської інтелігенції й більше контактував з українськими радикалами і діячами народницької "Подільської дружини" [163,c. 25; 54, c.68-69].
У робочому кабінеті будинку Й.Й. Роллє,на письмовому столі та полиці етажерки завжди лежали стоси свіжих і давно прочитаних конвертів, які зберігали листування доктора Антонія з багатьма видавництвами й редакціями газет і журналів з приводу опублікування його творів, з чисельними друзями та науковцями [331, c.129; 403,c.55-56]. З-поміж них на видному місці лежали листи від польських письменників Г. Сенкевича і Ю. Крашевського, публіцистів В. Спасовича, К. Підвисоцького, історика - українознавця О. Яблоновського, з котрими обмінювався думками і матеріалами щодо висвітлення історії середньовічної Речі Посполитої та України. Зокрема, скористувалися цінними порадами, наданими сюжетами і фактичним матеріалом Й. Роллє письменник Г. Сенкевич при створенні відомої трилогії "Вогнем і мечем", "Потоп" і "Пан Володиєвський", учений О. Яблоновський при написанні праць з історії Поділля, Волині й Київщини [160, c.515-516; 331, c.128-130]. Листування Й.Й. Роллє з Ю. Крашевським знайшло втілення у його спеціальних розвідках "Юзеф Крашевський і Станіслав Холоневський" (1878) [283], "З кореспонденції Ю. Крашевського" (1888) [314, №1-7].
У 70-х роках досить активно Й. Роллє листувався з відомим російським істориком і археографом, засновником і редактором журналу "Русский архив" П.І. Бартєнєвим (1829-1912). В листах мова йшла про можливість опублікування праць та археографічних матеріалів Й. Роллє, про вміщення в "Русском архиве" історико-статистичних описів Подільської єпархії, створених місцевими краєзнавцями [188].
Таким чином, дім доктора Й.Й. Роллє у Кам'янці-Подільському в 60-ті - на початку 80-х років і до його останніх днів став важливим науковим і культурно - просвітницьким осередком подільського краю, пристанищем для місцевої творчої інтелігенції без національної і релігійної різниці, про який говорили, що це "жива філія Київського університету в Кам'янці" [160, c.515]. Добра пам'ять про будинок Й.Й. Роллє зберігається у кам'янчан й досі.
Загалом 1866-1882 роки, так званого, другого періоду "кам'янецького життя" Й. Роллє для його діяльності й творчості були надзвичайно успішними й плідними. В цей час він утвердився в колах наукової громадськості України та Польщі як доктор Юзеф Антоній, як учений - історик і краєзнавець, історіограф і археограф, статистик і демограф, а, головне, як відомий письменник на грунті дослідження історії та культури Правобережної України. Визнання науковця і літератора принесли йому монографії "Замки подільські на молдавському прикордонні" (1880), "Полоніка. Матеріали з історії Польщі в російських виданнях" (1879) та "Історичні оповідання" (з 1876 року). За наукові і літературні заслуги Й.Й. Роллє обрано членом Наукового товариства у Познані (1879), удостоєно премії та медалі Наукового товариства у Парижі (1879) [344, c.565]. Водночас подільська інтелігенція не тільки сприйняла Й.Й. Роллє, але й визнала у своїх колах його лідерство, що висунуло його як активного науково-громадського діяча краю. Проте в регіональних дослідженнях та літературних творах доктор Антоній ще знаходився під впливом польської офіційної історіографії у поглядах на Правобережну Україну, як на "східні креси" колишньої Речі Посполитої та її "цивілізаторської місії" в цих землях, неоднозначно й, почасти, негативно ставився до визвольних змагань в Україні. Така позиція Й.Й. Роллє була типовою для початківця на ниві не основної його фахової спеціальності - історії та художньої публіцистики й притаманна його ранньому періоду творчості, яка зазнавала складної еволюції.
Не менш різноманітно насиченим і результативним був третій, заключний період "кам'янецького життя" Й.Й. Роллє, який обіймав 1883-1894 роки. Він характеризується ще тіснішим зближенням Й.Й. Роллє з місцевою інтелігенцією на тлі розвою у Подільській губернії краєзнавчого руху, вагомими дослідженнями і здобутками в науковій і літературно-публіцистичній творчості, в якій уже простежується критичне ставлення до польського панування в Україні та з позитивного боку розглядається визвольна боротьба українського народу XVІ-ХІХ ст.
Важливою віхою у діяльності Й.Й. Роллє, яка власне й започаткувала заключний етап його "кам'янецького життя", стало прийняття його 1883 року в дійсні члени Подільського єпархіального історико-статистичного комітету, що впродовж 1865-1920 років був провідною краєзнавчою організацією в Україні та поза її межами. Подвижництво цієї науково-громадської інституції знаходилась у полі зору й спеціальних досліджень Ю.Й. Сіцінського [219, арк. 1-5], І.П. Крип'якевича [107, c.217-223], Л.В. Баженова [22, c.20-30; 19,c.64-71], В.С. Прокопчука [181, c.26-32; 183, c.79-80], Ю.С. Земського [69; 70], О.М. Кошеля [105], А.К. Лисого [111, c. 44-51] та інших істориків і краєзнавців України, що дозволяє уникнути в даній дисертації зайвих повторень і деталізації її історії та обмежитися висвітленням конкретної діяльності в ній Й.Й. Роллє.
Отже, 8 липня 1865 року з санкції Синоду при Кам'янець-Подільській духовній семінарії засновано Комітет для церковно-історичного і статистичного опису Подільської єпархії, який згодом одержав офіційну назву "Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет", а з 1903 року "Подільське церковне історико-археологічне товариство". Спочатку до складу Комітету увійшов 21 представник, у тому числі 9 осіб від єпархіального і 12 від училищного освітянського відомств. Ядро Комітету склали протоієреї П.І. Троїцький, Л.Ю. Лотоцький, М.Я. Орловський, професори і викладачі духовної семінарії Д.І. Синицький, М.Ф. Багинський, О.Я. Павлович, учитель міського духовного училища М.З. Доронович та інші відомі на Поділлі краєзнавці. Комітет, який очолили ректор семінарії, архимандрит Феогност (голова) і професор О.Я. Павлович (секретар), спирався у діяльності на загал священиків, учителів та інші верстви подільської інтелігенції [1457 c.59-61; 219, арк. 1].
Утворене товариство для єпархіальних дослідів було покликане офіційною владою протистояти і послабити науковий, культурний вплив римо-католицької церкви в регіоні й утверджувати тут позиції російського православ'я і втілювати політику русифікації краю. Згодом воно перетворилося в авторитетну науково-краєзнавчу організацію, яка встановила тісні зв'язки з академічними установами України, Росії, Польщі й стало розвивати вивчення громадянської історії, етнології, культури. За образним висловом О.М. Кошеля, члени товариства опинилися ніби між церквою і наукою, молотом і ковадлом [105, c.3]. Одні з них залишилися на суто богословських позиціях, інші, не цураючись церкви, розширяли діапазон своїх досліджень і об'єктивно вийшли на рубежі українського національного відродження, як це зробили Ю.Й. Сіцінський, К.В. Широцький, В.Я. Гречулевич та ін. [104].
В 1865-1883 роках Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет більше нагадував гурток краєзнавців, ніж доступну усім бажаючим і розгалужену організацію, де впроваджувалась регіональні дослідження і накопичувався досвід створення описів міст і сіл, церков і парафій місцевої єпархії. Уже до 1 вересня 1868 року до Комітету надійшло переважно від священиків 774 таких історико-статистичних описів і тільки 231 із них був рекомендований до друку, з яких тільки шоста частна оприлюднена на шпальтах "Подольских епархиальных ведомостей" [92, спр. 24, арк.1, 4-5; 91, арк. 2; 42,с.20]. Як засвідчило тодішнє рецензування рукописів надісланих до Комітету, більшість з них була виконана примітивно, без використання належної джерельної бази, що засвідчило низьку підготовку їх авторів до регіональних досліджень. Тим не менш, тільки член Комітету протоієрей М.Я. Орловський опублікував у місцевих єпархіальних "Ведомостях" 41 історико-статистичний опис населених пунктів, у тому числі міст Вінниці, Летичева, Літина, Проскурова, Ольгополя, містечок Меджибожа, Смотрича, Сатанова, Ярмолинець й ін. [56,c.277]. Грунтовністю також відзначався історико-статистичний опис парафій і церков Брацлавського повіту, який оприлюднив 1875 року викладач Подільської духовної семінарії С.М, Лобатинський [113]. Та найбільших успіхів у регіональному вивченні Поділля цього періоду досяг ректор семінарії та керівник Комітету протоієрей М.В. Сімашкевич. Його нарис про м.Хмільник Літинського повіту став взірцем для інших авторів у створені історико-статистичних описів міст і сіл краю [222]. Він же видав неперевершені за якістю і рівнем підготовки того часу монографії "Римское католичество и его иерархия на Подолии" (1872) [224], "Историко-этнографический очерк Подолии" (1875-1876) [223]. Ці книги визначили М.В. Сімашкевича як одного з фундаторів наукової подільської історії й етнології. Здобутком товариства стало заснування в 1876 році свого постійного друкованого органу "Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской иерархии", яких до 1916 року вийшло в світ 12 томів - випусків. У "Трудах" друкувалися програми Комітету, ті ж описи міст і сіл губернії, історичні й народознавчі статті та монографії, котрі стали вагомим підгрунтям сучасного поділлєзнавства.
Важливою віхою у діяльності Комітету стали його допомога в 1869-1870 роках у проведенні великої комплексної етнографічної експедиції по вивченню Подільської губернії під керівництвом П.П. Чубинського і встановлення наукових зв'язків М.В. Сімашкевича, І.І. Данильченка, М.Я. Орловського, А.І. Димінського з М.П. Драгомановим, П.П. Чубинським, П.О. Кулішом, В.П. Антоновичем та іншими діячами українського визвольного руху [19, c.66].
Все ж, незважаючи на значні наукові досягнення в 1865-1882 роках у галузі історичного вивчення Поділля, товариство за результатами діяльності ще досить відставало від ряду єпархіальних історико-статистичних комітетів, що тоді існували в Російській імперії. Зокрема, на початок 80-х років ХІХ ст. вже були затверджені й виданні описи Харківської, Чернігівської, Санкт-Петербурзької, Варшавської єпархій. Натомість історія подільських церков і парафій обмежувалася, хоч і грунтовними, але переважно розрізненими публікаціями.
У членів Подільського єпархіального історико-статистичного комітету давно уже визріла думка про недосконалість діяльності товариства як в організаційному, так і в науковому плані. Стримувався розвиток Комітету його корпоративністю і вузькоконфесійністю. Він мало поповнювався новими дійсними членами, матеріалами регіональних досліджень; публікації про міста, села, церкви і парафії страждали поверховістю розробки першоджерел.
Гостро критикував недосконалість багатьох досліджень членів товариства завзятий збирач і колекціонер, знавець середньовічних документів і стародруків Поділля й Волині Й. Роллє, який наполегливо переконував своїх давніх приятелів М.В. Сімашкевича, М.І. Яворовського та інших діячів Комітету організувати і належно розгорнути археографічну роботу, створити власний фонд документів за рахунок державних і приватних архівів, здійснювати публікації збірок документів та матеріалів і цим допомогти краєзнавцям більш якісно досліджувати історію та культуру Поділля [105, c.19-20]. Свою позицію Й.Й. Роллє аргументував власними знаннями і досвідом роботи в Київському центральному, Віленському і Варшавському архівах давніх актів, у багатьох приватних архівах Поділля. Це дало йому змогу опублікувати низку археографічних праць, які й сьогодні є важливим джерелом для української і польської історичної науки та поділлєзнавства. З-поміж них вартують уваги добірки унікальних документів з історії Правобережної України публікацї Й.Й. Роллє "Тимчасова археографічна комісія та центральний київський архів і їх видавництва" (1882) [275], "Подільська старовина. Журнал майора Пташинського кінця ХVIIІ ст." (1880) [202]. Остання добірка документів, що стосувалися політичної і військової історії на Поділлі другої половини ХVIII ст., була спочатку оприлюднена російською мовою в подільських єпархіальних "Ведомостях", а 1881 року - польською у "Пшегльонді польському" в Кракові [287]. Водночас Й.Й. Роллє грунтовно володів знаннями з бібліографії стародруків з історії та культури Поділля. Про це свідчить його публікації "Друкарні на молдавському прикордонні" (1872) [277], "Друкарня і граверна майстерня в Бердичеві" (1872) [276]. Про значення цих останніх розвідок Й.Й. Роллє навіть для сучасної історичної науки засвідчує висновок науковця Житомирщини Ф.Б. Пашківського: "Дослідження - есе Антонія Юзефа Роллє про бердичівську друкарню, написане у Кам'янці-Подільському 1872 року й видане відбитком у Кракові, заслуговує перевидання в нинішній Україні" [166, c.44]. Агітація Й.Й. Роллє серед діячів Подільського єпархіального історико-статистичного комітету про археографічну роботу була наполегливо підтримана професором Київського університету В.Б. Антоновичем, який в ті роки редагував і видавав об'ємні томи фундаментальної документальної праці "Архів Юго-Западной России" і був зацікавлений в залученні до збирання та упорядкування давніх актів й матеріалів місцевих краєзнавців [105,c.20].
Ускладнювалося становище товариства ще й тим, що єпархіальна влада прагнула зберегти свій вплив на нього, утримати його в межах суто церковної організації. В цих умовах керівники Комітету стали на шлях реформування товариства.
Важливою віхою в роботі єпархіального Комітету стало його засідання 30 серпня 1883 року в м.Кам'янці-Подільському. На ньому було значно розширено склад товариства, куди увійшли викладачі місцевої духовної семінарії О. Моргулець, І. Квасницький, А. Яновський, священики І. Лебєдєв, І. Шипович, І. Сулковський та ін. Важливим кроком у подоланні корпоративності й вузькоконфесійної спрямованості товариства стало обрання його дійсними членами поляків - католиків Й.Й. Роллє, краєзнавця і колекціонера М.Й. Грейма та ін. [267, c.839].
За пропозицією М.В. Сімашкевича і Й.Й. Роллє на зібранні було вирішено призупинити на деякий час підготовку й опублікування історико-статистичних описів церков і парафій єпархії та зайнятися грунтовними розшуками цінних історичних матеріалів і документів у приватних, монастирських, церковних і державних архівах, судових установах, фундушних записах, уніатських візитах, формуванням колекції подільських середньовічних актів, метрик, люстрацій і стародруків. Одночасно Комітет скеровував краєзнавців на вивчення історичних документів, видання їх збірок для використаннняя дослідниками [267, c.839].
Нарешті, засідання товариства 30 серпня 1883 року спрямовувало своїх членів на подальше розгортання і поглиблення фольклорно-етнографічних досліджень, вивчення народних і церковних звичаїв, традицій та обрядів.
Реалізуючи ці рішення, Комітет, завдяки Й.Й. Роллє, встановив тісні зв'язки з Київською археографічною комісією для розбору давніх актів, часописом "Киевская старина", налагодив співробітництво з Подільським губернським статистичним комітетом. До найбільш вагомих здобутків у галузі археографічної праці варто віднести спільне видання товариства і Губернського статистичного комітету капітального збірника "Материалы для истории Подольской губернии 1792-1796 гг." (1885) [135]., що розповідали мовою сотень документів про входження Поділля до складу Російської імперії, становлення тут губернії та православної єпархії. Головними упорядниками і авторами передмови та коментарів видання виступили Й.Й. Роллє і М.І. Яворовський. У детальній рецензії на документальну книгу "Материалы для истории Подольской губернии", яку вмістив часопис "Киевская старина", так відзначено внесок Й.Й. Роллє у її створення: "… Подані в книзі дуже цікаві матеріали з історії краю частково взяті з архіву Подільського губернського правління, частково взяті Й. Роллє із збірника, який випадково йому дістався, що належав до архіву колишнього генерал-губернатора Тутолміна. Вельможа цей мав помістя в Подільській губернії, в одному з котрих був архів документів 1792-1795 рр., який нині щезнув". [14, c.693].
Значним досягненням членів Подільського єпархіального історико-статистичного комітету в галузі археографічної роботи, до якої безпосередньо прилучився Й.Й. Роллє, стало видання третього (1887) і четвертого (1888) випусків "Трудів", повністю присвячених публікації історичних документів. Зокрема, у п'ятому випуску "Трудов" (1890) вміщено колекцію адміністративних, судових, нотаріальних та інших актів, які при допомозі Й.Й. Роллє зібрав і упорядкував краєзнавець С.О. Венгрженовський [38].
З приводу активної участі Й. Роллє в справах товариства згодом М.І. Яворовський писав: "Перебуваючи членом Подільського єпархіального історико-статистичного комітету доктор Роллє своїми обширними знаннями і своєю величезною бібліотекою … часто допомагав членам цього комітету в їх заняттях з історії Поділля" [264, c.516].
Особиста роль належить Й.Й. Роллє в створенні у Кам'янці-Подільському при єпархіальному історико-статистичному комітеті Давньосховища старожитностей (історичного музею) та єпархіальної бібліотеки. За свідченням одного з ініціаторів фундації цих установ Ю.Й. Сіцінського, 1889 року діячі краєзнавчого руху - він, М.І. Яворовський, протоієрей В.С. Якубович та інші часто збиралися в робочому кабінеті будинку Й.Й. Роллє і стурбовані "щезненням безслідно з Поділля пам'яток старовини, культури, мистецтва, що їх вивозили до Петербургу, Москви, Києва, Варшави" [217, c.80], розробляли плани збереження історико-культурної спадщини і відкриття з даною метою музею [64, арк. 28]. Згодом Ю. Сіцінський в рукописі з нагоди 40-річчя заснування Кам'янець-Подільського історико-археологічного музею зазначив: "Нашу думку про заснування в Кам'янці музею підтримав історик, доктор Й.Й. Роллє" [93, арк.2 зв.]. При допомозі Й. Роллє, який мав досвід музейної роботи по Товариству подільських лікарів ще у 1860-ті роки, учасники зібрань розробили "Проект влаштування в м. Кам'янці-Подільському єпархіального церковного Давньосховища", який був розглянутий 29 жовтня 1889 року подільським єпископом Донатом і затверджений у січні 1890 року його наступником, палким прихильником цієї справи, вченим - істориком, архієпископом Подільської єпархії Димитрієм (в миру Дмитро Іванович Самбикін) (1839-1908) [52, c.17; 265, c.393-400].
30 січня 1890 року в м.Кам'янці-Подільському було святковим днем. У храмах правилися літургії, по місту линув передзвін. Члени єпархіального історико-статистичного комітету, громадськість губернського центру урочисто відзначили відкриття при Казанському кафедральному соборі першого офіційного історико-краєзнавчого музею на Поділлі, який тоді дістав назву Єпархіального Давньосховища старожитностей [217, c.79; 219, apк. 32-34].
Він був покликаний згідно Статуту стати місцем "зосередження й збереження старожитностей, які мають відношення до історії Подільської єпархії, і для сприяння членам Комітету в їх заняттях і складався: 1) з бібліотеки історико-статистичного комітету; 2) архіву і 3) речових пам'яток церковної старовини" [243, арк. 2]. Першим завідувачем музею став протоієрей В.С. Якубович, але з наступного і впродовж майже 25 років його директором був Ю.Й. Сіцінський [93, спр.34, арк. 2-4].
Протягом 1890-1893 років Й.Й. Роллє чим міг, тим сприяв у розбудові Давньосховища старожитностей. Він тримав у своїй бібліотеці картотеку всіх значних (понад 20) приватних нумізматичних колекцій Подільської губернії, зокрема, опис 4,4 тисячі золотих і срібних монет власника маєтку в м. Фельштині Проскурівського повіту М.І. Зеленевського, 4-х тисяч монет М.Й. Грейма в Кам'янці-Подільському, однієї тисячі античних монет К. Пуласького з с. Завадинець Кам'янецького повіту та ін.[52,с.29-30]. Крім того, Йосип Йосипович мав на обліку основні зібрання старожитностей, які зберігалися у багатьох поміщицьких маєтках. Ці відомості полегшили і пришвидшили працівникам Давньосховища збір історико-культурних експонатів. Й.Роллє вносив пожертви грішми, передав музею чимало предметів старовини із своїх зібрань, десятки оригіналів давніх актів та історичних документів, рукописів, стародруків й ряд книг з власної бібліотеки, що стосувалися минувшини і культури Поділля, а також брав участь в засіданнях правління установи [156,c.238]. Свідченням визнання заслуг Й.Й. Роллє у створенні краєзнавчого музею та цінності наданих ним у його фонди старожитностей, є публікація 1897 року в петербурзьких "Археологических известиях" хронікальної замітки "Коллекция доктора Ролле в Каменец-Подольском" [102,c.112].
Завдяки Й.Й. Роллє, членам Комітету, багатьом громадянам - ентузіастам музейної справи за короткий час у Давньосховищі старожитностей було зосереджено 7684 речових і писемних пам'яток історії та культури краю [216,c. 3; 101, 10-15], які за своїм профілем виходили за суто церковні межі. За кілька років ця установа стала досить великим музейним, науковим і культурно - освітнім закладом, значним осередком краєзнавчого руху на Поділлі. В його фондах і бібліотеці на початку 1890-х років опрацьовували матеріали В.Б. Антонович, М.С. Грушевський, І.М. Каманін та багато інших дослідників регіону з різних куточків України, Росії та Польщі [18, c.79-80]. До речі, М.С. Грушевський всіляко заохочував Ю.Й. Сіцінського і його колег по єпархіальному історико-статистичному комітету збирати для Давньосховища стародруки і середньовічні документи й отримав від них у 1890-1893 роках чимало давніх актів з Поділля, які були покладені ним в основу написання відомої монографії "Барське староство" (1894) [18, c.80].
Водночас Й.Й. Роллє, як діяч краєзнавчого руху, на початку 90-х років ХІХ ст. взяв безпосередню участь у подальшому реформуванні Подільського єпархіального історико-статистичного комітету. Він був присутнім на історичному засіданні товариства 30 січня 1890 року, присвяченому урочистому відкриттю Давньосховища старожитностей. На засіданні відбулася серйозна розмова про подальші перспективи розвитку діяльності Комітету. З промовами про необхідність реорганізації товариства, зробити його більш відкритим для громадян виступили архієпископ Димитрій, Ю.Й. Сіцінський, М.І. Яворовський, Й.Й. Роллє та інші зацікавлені учасники зібрання [149, c.110-112]. Внаслідок дискусій на засіданні були прийняті важливі рішення, що послужили початком нового етапу в діяльності товариства з 1890 по 1902 роки:
1. спростити вступ до його лав усім бажаючим і щорічно публікувати списки своїх членів;
2. щомісяця проводити засідання Комітету, на яких заслуховувати реферати й доповіді з місцевої історії та культури;
3. завершити створення і видання історико-статистичних описів церков і парафій Подільської губернії;
4. оприлюднювати в єпархіальних "Ведомостях" протоколи засідань Комітету, щорічні його звіти про надходження історико-культурних цінностей до фондів Давньосховища;
5. спрямувати діяльність Комітету, всіх його членів здійснити внесок науковими дослідами у відзначення 100-річчя входження Поділля під владу Росії (1893) і 100-річчя створення Подільської єпархії (1895) [149, c.110-112; 105, c.25].
Реорганізація комітету викликала потребу в удосконалені його Статуту й програми діяльності. З цього приводу ініціативна група товариства на чолі з Ю.Й. Сіцінським знову почала неодноразово збиратися на квартирі Й.Й. Роллє. Тут, у демократичній обстановці зрештою був вироблений остаточний варіант нового Статуту, який був затверджений Синодом 14 жовтня 1894 року [243, арк. 1-5] і опублікований у 1895 році [244].
Отже, діяльність у Комітеті Й.Й. Роллє у 80-ті - на початку 90-х років ХІХ ст. позитивно позначалося на процесі демократизації товариства, яке відкрило свої двері багатьом зацікавленим громадянам без різниці віри і національностей, у поглибленні якості його регіональних досліджень і, зрештою, на перетворенні його в головний осередок краєзнавчого руху на Поділлі.
Таку ж роль судилося зіграти Й.Й. Роллє в зазначений період у діяльності державного Подільського губернського статистичного Комітету. Ще у 60-ті роки ХІХ ст. він домігся того, що ця офіційна установа розпочала займатися краєзнавчими дослідженнями й публікацією їх результатів. У 80-ті - на початку 90-х років Й.Й. Роллє продовжив виступати проти засилля в Комітеті чиновництва і бюрократизму на користь залучення до його складу ініціативних і творчих громадян, схильних розширити компетенцію діяльності суто статистичного органу та тісної співпраці з іншими краєзнавчими осередками. Першим значним успіхом стала співпраця під наставництвом Й.Й. Роллє і М.І. Яворовського губернського і єпархіального Комітетів по підготовці й виданню документального збірника "Материалы для истории Подольской губернии. 1792-1796 гг." (1885). Особливо відчутно зросло значення губернського статистичного Комітету в регіональних дослідженнях, коли його відповідальним секретарем з 1886 року став відомий на Поділлі краєзнавець Віктор Карлович Гульдман [16, c.235-237]. При підтримці Й.Й. Роллє він започаткував видання з 1884 року щорічного "Обзора Подольской губернии (Приложение к отчетам Подольского губернатора)", яке до 1913 року склало 25 об'ємних книг, що увібрали в собі огляди всіх сторін (демографія, сільське господарство, промисловість, торгівля, освіта, культура, медицина, податки тощо) життя краю й стали унікальним джерелом для нинішніх дослідників минулого Поділля [142]. Крім того, скориставшись бібліотекою Й.Й. Роллє та його численними порадами, В.К. Гульдман опублікував важливі для краєзнавства капітальні монографії "Подольская губерния. Опыт географическо-статистического описания" (1889) [53], "Населенные места Подольской губернии" (1893) [51].
Варто зауважити, що поступовий відхід від діяльності в Подільському губернському статистичному комітеті Й.Й. Роллє, В.К. Гульдмана, М.І. Яворовського та інших місцевих науковців призвів з початку ХХ ст. до перетворення його знову в суто чиновницько-бюрократичну установу, яка перестала бути важливим осередком краєзнавчого руху та регіональних досліджень.
Крім своєї відданості справі розвою краєзнавчого руху й регіональних досліджень, Й.Й. Роллє повністю віддавався своїй основній професії - медицині, жваво цікавився іншими сторонами місцевого суспільного життя, боляче сприймав негаразди і біди громадян та друзів й чим міг, тим допомагав. За оцінкою його сучасників, "глибока відданість високим принципам добра, честі, благородства складали виключну моральну рису натури Роллє, возвеличували його над іншими і викликали до нього довір'я й повагу оточуючих, які неодноразово зверталися до нього як до третейського судді і його справедлива, чесна і об'єктивна думка була єдино правильним вирішенням справи … Він ніколи не залишав людей у біді, невдачах і небезпеці. Саме тоді понад усе пізнавалась дружба цієї чесної і доброї людини" [264, c.517].
Показником активної громадської позиції, розвинутого почуття гуманізму в Й.Й. Роллє є такі приклади його суспільної діяльності в інтересах підвищення загальної культури та охорони здоров'я населення Подільської губернії, особливо соціально незахищених верств. Так, за безпосередньою участю Й. Роллє та його соратника Е. Фаренгольця в 1884 році вперше у м.Кам'янці-Подільському була відкрита безплатна лікарня для бідних, яка забезпечувала належний поліклінічний огляд і госпіталізацію хворих. Неодмінним його завідуючим був Й.Й. Роллє. Він утримував заклад власним і коштом друзів - меценатів, забезпечив його необхідним обладнанням, безкоштовним медичним обслуговуванням, ліками і харчуванням хворих [148, c.770]. Одночасно в тому ж році при підтримці Йосипа Йосиповича у місті було засновано притулок для дорослих сліпих людей, в якому їх навчали азам освіти, здійснювали безкоштовне лікування та залучали до суспільно - корисної праці [152, 846]. Цей притулок згодом перетворився в один з великих виробничо - освітянських закладів для сліпих в Україні, який діє до сьогодні.
Не менш плідною була діяльність Й.Й. Роллє на посаді постійного скарбника і дійсного члена відкритого на початку 1885 року Кам'янець-Подільського відділення (комісії) імператорського людинолюбивого місіонерського товариства [150,c.634-639]. За свідченням М.І. Яворовського, Й.Й. Роллє чимало зробив, щоб використати кошти цього філантропічного осередку насамперед для надання матеріальної допомоги в справі поліпшення умов життя та організації належного медичного огляду дітям бідняків і сиротам, а також для підтримки інших неімущих хворих, лікувальних закладів [264, c.516]. З такою ж метою Й.Й. Роллє використовував своє членство і секретарство в місцевому відділенні Товариства Червоного Хреста. За його ініціативою у 1887 році існуюча в місті школа повивальних бабок була перетворена в дворічну школу повивальних сестер, а 1891 р. створено відділення сестер - жалібниць при товаристві Червоного Хреста, пункти віспощеплення реорганізовані в Інститут щеплення віспи [151]. Водночас по лінії Товариства Й.Й. Роллє брав дієву участь у 80-х - на початку 90-х років у проведенні акцій по наданню матеріальної підтримки голодуючим мешканцям Поділля, сім'ям, які втратили годувальника, непрацездатним, ветеранам війни, особливо пораненим і хворим, й іншим подібним категоріям людей, вносив грошові пожертви на боротьбу в губернії з дифтеритом, коклюшем та рештою епідемій [259, спр.12, арк. 9; спр.17, арк. 13, 15].
На цьому не вичерпувався перелік малих і великих громадських справ Й.Й. Роллє, що припали на заключний, "кам'янецький період" життя і своїм добром на користь людей зміцнили його авторитет, повагу як в інтелектуальних колах, так і серед різних соціальних верств подільського населення. Підсумовуючи свій життєвий шлях в "Автобіографії", Й.Й. Роллє писав: "Ніколи нездужав на хворобу генія. З пройденого життя задоволений, і якби його повторити вдруге, не хотів би розпочати його інакше. Зустрічалося на моїй дорозі людей більше гречних, аніж негречних, а тих останніх зарахував би до категорії дурнів" [160, c.517].
З початку 1890-х років у розквіті творчих сил і можливостей Й.Й. Роллє важко занедужав на тоді маловиліковну хворобу нирок. Вона завдавала значного фізичного болю, стомлювала і виснажувала його. Але він до останнього свого дня займався лікарською практикою, громадською діяльністю, не переставав створювати нові праці. На 64-му році життя, напередодні рокового дня Й.Й. Роллє, як завжди, напружено працював за письмовим столом свого кабінету до пізньої ночі. Вранці відчув себе погано і викликав колегу - лікаря, котрий не виявив у стані хворого нічого, що непокоїло б. Після візиту лікаря Й.Й. Роллє приліг на ліжко і заснув. Стурбований тривалим сном батька найстарший син Міхал зайшов о 9 годині ранку до покоїв і не почув дихання. Прибулі лікарі засвідчили смерть від уремії Йосипа Йосиповича Роллє, яка настала 21 січня 1894 року.
Смерть Роллє глибоко вразила громадськість Кам'янця й краю. Звістка про кончину популярного лікаря, історика та письменника навіть перервала виставу в театрі. Занепокоєні такою активністю населення владоможці заборонили своєчасно надрукувати некролог, розставили в усіх кінцях міста та перехрестях жандармські пости, завертали назад жителів навколишніх містечок і сіл, що прийшли провести покійного в останню путь. У храмах міста відбулися людні молебені, похорон вилився в маніфестацію кількох десятків тисяч шанувальників Й.Й. Роллє [412, c.19]. Учасник цієї траурної процесії М.І. Яворовський пізніше згадував: "В труні він нібито посміхався. Можливо в цій посмішці висвічувався останній привіт його людям, яких він так щиро любив, для блага яких з такою наполегливістю трудився" [264, c.516]. Й.Й. Роллє поховали на видному місці римо-католицького кладовища і згодом вкрили могилу великою глибою найкращого граніту. Та в 30-ті сталінські роки, як тоді було прийнято, пам'ятник зруйнували і його рештки використали для господарських обіт. У римо-католицькому кафедральному костьолі Св. Петра і Павла згодом встановлено мармурову плиту роботи Антонія Попеля з барельєфом доктора Ю.А.Роллє і написом польською мовою: "Син цієї землі, минуле її любив, відшуковував і описував, а скарби поважати учив", яка належно збереглася й до нині. А для молодих лікарів Кам'янця запроваджена стипендія його імені [380,c. 36].
Через деякий час після похорон Роллє некролог, написаний Ю.Й. Сіцінським, помістили "Подольские епархиальные ведомости" [58,c. 448-449]. На смерть свого постійного автора відгукнулася редакція "Киевской старины" [153,c.342-343]. В обширному й історіографічно аналітичному некролозі, вміщеному в тій же "Киевской старине" професор В.Б. Антонович констатував: "Ми маємо визнати, що доктор Роллє невтомною своєю діяльністю на полі історичної науки відслужив чесну службу на користь рідного краю" [9, c.310].
Практично всі газети і журнали Польщі сповістили про передчасну кончину Й.Й. Роллє. З-поміж них найбільш докладні і теплі некрологи з портретами доктора Антонія опублікували часописи "Tygodnik Powszechny" (1894, 15.05), "Tygodnik Ilustrowany" (1894, №4-5), "Przewodnik Bibliograficzny" (1894, s.121), "Czas" (1894, №19), "Kwartalnik Historyczny" (1894, c.385-387), "Sіowo Polskie" (1894, №3), "Kraj" (1894, №3), "Kronika Lekarska" (1894, №2), "Nowiny Lekarski" (1894, №2), "Medycyna" (1894, №5), "Њwiat" (1895, №6) та ін.
На жаль, на порозі ХХІ століття є ще чимало осіб і, зокрема, науковців, які нехтують поданими В.Б. Антоновичем, Ю.Й. Сіцінським, М.І. Яворовським та іншими його сучасниками толерантними і об'єктивними оцінками творчості й заслуг Й.Й. Роллє перед Україною, у тому числі Поділлям, і продовжують вбачати в ньому лише польського націоналіста, негативно ставитися до його літературних та історичних праць, чим применшується чималий позитивний внесок доктора Антонія у вітчизняну науку, в розвиток польсько-українських наукових і культурних стосунків і зв'язків другої половини ХІХ ст. Матеріали даного розділу книги з біографії, громадської і наукової діяльності на ниві краєзнавчого руху та регіональних досліджень Правобережної України спростовують однобічне негативне сприйняття особистості Й.Й. Роллє й засвідчують його демократизм, гуманізм, повагу до українського народу, якому віддано служив, його історії й культурі
У плані загального висновку доцільно зазначити, що громадська діяльність, складний процес формування світоглядних засад, розвитку та еволюції наукової і літературної творчості Йосипа Йосиповича Роллє припали на другий і особливо на третій етапи національно-культурного відродження України в ХІХ ст. [211] Під його значним впливом (у першу чергу особисто В.Б. Антоновича) він, ніколи не пориваючи з місцевою польською общиною, поступово вийшов за межі її вузькокоропоративних інтересів й став активно і різнопланово співробітничати з представниками інтелігенції без різниці національностей і віросповідань (українці, росіяни. євреї й ін.). Це дало змогу йому посісти провідне місце в краєзнавчому русі на Поділлі, здобути авторитет і загальну повагу в усіх верствах місцевого населення, а в своїх літературних працях і в історичних дослідженнях в основному об'єктивно висвітлювати минуле України, поступово відмовлятися від ідеалізації колишнього польського панування в українських землях.