Перейти у головне меню | на зміст

Вступне слово

На порозі ХХІ століття в незалежній Україні будується демократичне, цивілізоване, громадянське суспільство з гарантуванням прав і свобод не тільки українцям, а й національним меншинам, у тому числі польській, які реалізуються статтями 10, 11 "Конституції України" (1996), законами України "Про національні меншини в Україні" (1992), "Про громадянство в Україні" (1997) і забезпечують мирне співжиття на теренах держави всіх етносів.
Одночасно українсько-польські міждержавні політичні, економічні, наукові й культурні відносини стали прикладом добросусідства і партнерства у Європі та світовому співтоваристві. Запорукою таких стосунків є продеклароване у 90-ті роки своєрідне покаяння і зрозуміння в інтересах обох народів усіх негараздів, несправедливостей, що чинилися на шляху десяти сторіч їх співжиття. В цьому процесі відіграють важливу роль українська та польська історичні науки, які докладають чимало зусиль, щоб з позицій об'єктивізму та історичної правди переосмислити усі події та явища минулого й сьогодення в стосунках між країнами. Прикладом можуть слугувати міжнародні наукові конференції "Польща і Україна: історична спадщина і суспільна свідомість" (Кам'янець-Подільський, 1992; Львів, 1993), "Польсько-українські зустрічі. Studia Ucrainica" (Варшава, 1994), "Національні меншини Правобережної України: історія і сучасність" (Новоград-Волинський, 1998), "Поляки на Хмельниччині: погляд крізь віки" (Хмельницький, 1999), "Україна і Польща доби романтизму: образ сусіда" (Кременець, 1999) та ін. Саме на цих форумах, де мова йшла про так звані "білі плями" в історії України, про реабілітацію багатьох визначних діячів обох народів, говорилося про необхідність всебічного дослідження й відновлення гідного місця в науці неординарної особи на тлі українсько-польських взаємин другої половини ХІХ ст., відомого громадського діяча, польського історика - українознавця, письменника, доктора медицини Йосипа Йосиповича Роллє, відомого в історіографії як доктор Антоній або Юзеф Антоній Аполлінарій Роллє.
Визнання Й.Й. Роллє в історичній науці ХІХ ст., який половину свого життя мешкав з 1861 по 1894 рр. у м. Кам'янці-Подільському в Україні, принесли його відомий тритомник польською мовою "Замки подільські на молдавському прикордонні" (1880) та книги в дев'яти серіях "Історичні оповідання" (1876-1893). У тогочасній російській, українській, а згодом у радянській історіографії, ці праці Й.Й. Роллє сприймалися неоднозначно і найчастіше вбачали в їх авторові вузького польського націоналіста або "буржуазного ліберального історика", що негативно позначилося на вивченні й використанні його творчої спадщини. Однак з погляду нинішнього часу такі оцінки були упередженими і тенденційними. Й.Й. Роллє вільно володів російською і українською мовами й при нагоді писав ними свої праці, а проживаючи на Поділлі, став діяльним членом Подільських губернського статистичного, єпархіального історико-статистичного комітетів, Товариства подільських лікарів та інших місцевих громадських і наукових осередків й сформувався як провідний діяч краєзнавчого руху.Водночас він співпрацював з українськими (В.Б. Антоновичем, О.Я. Єфименко й ін.), російськими (П.М. Батюшковим, П.І. Бартєнєвим та ін.), польськими істориками (О. Яблоновським, К. Пулаським, К. Ліске), поділлєзнавцями (М.І.Яворовським, Ю.Й. Сіцінським, В.К. Гульдманом) тощо.
Якщо в польській історіографії ХХ ст. життю і творчості Й.Й. Роллє приділялася належна увага, в 1966 році видано його трьохтомник вибраних праць, то в українській - інтерес до цієї особи обмежувався оприлюдненням нечисленних переважно стислих біографічних розвідок в основному краєзнавців Поділля. Між тим, дана постать, як непересічне явище в громадському, науковому і культурному житті України та Польщі другої половини ХІХ ст., давно вимагає спеціальних дисертаційних і монографічних досліджень, сучасної історіографічної оцінки та переосмислення.
Актуальність комплексного вивчення життєдіяльності Й.Й. Роллє підсилюється тим, що його громадянська позиція (віддане служіння людям без різниці національностей, в першу чергу соціально незахищеним верствам) та творча спадщина (глибока і скрупульозна розробка історії та культури України ХIV-ХІХ ст.) співзвучні нашому часу, варті наслідування, зрозуміння й належного використання.
Таким чином, існує об'єктивна необхідність дослідження науково-культурної і громадської спадщини діяльності Й.Й. Роллє як з пізнавальної точки зору, так і з потреб наукового, неупередженого висвітлення його життя і праці в контексті українсько-польських взаємин другої половини ХІХ ст., оскільки через ідеологічну заангажованість радянської історіографії спеціальних досліджень з даної проблеми здійснено не було.
Мета даної праці полягає в тому, щоб на основі аналізу архівних документів, матеріалів й інших першоджерел та опублікованої творчої спадщини з'ясувати невідомі і маловідомі сторінки життя, громадської, наукової, літературної і просвітницької діяльності Й.Й. Роллє, його внесок у краєзнавчий рух другої половини ХІХ ст., у дослідження історії та культури України, зокрема, волино-подільського регіону й, відкинувши раніше сформовану до нього ідеологічну упередженість, науково реабілітувати, об'єктивно визначити, оцінити його місце і значення в українсько-польських наукових і культурних стосунках того періоду, в сучасній українській історіографії.