Зараз це село на трасі Кам'янець -Хотин, в 20 км від Кам'янця. Перша згадка датується 1431г. В 1621г. тут стояло козацьке військо гетьмана Сагайдачного - період Хотинської війни. В 1653г. біля Жванця відбувся бій між поляками та військом Б. Хмельницького. В 1699 знову стало належати полякам. Містечко (ще на той час) постійно переслідували біди, пограбування, чума, розправи над мешканцями. Жванець вже настільки був зґвалтований, що Сейм у 1775р. позбавив його податків на 12 років.

Споруджено у XV столітті, неодноразово перебудовано у XVІ-XVІІ століттях. Значно поруйновано протягом ХХ століття.

Перші муровані оборонні споруди на місці замку Є.Пламеницька датує І тисячоліттям нової ери. За її дослідженнями, це були стінові фортифікації з тристінними вежами. Далі наприкінці XІV - у першій третині XV століть на основі цих давніх фортифікацій сформувався п'ятибаштовий замок п'ятикутного плану. Протягом XVІ століття власники Жванця Срочинські реконструювали всі замкові башти, надбудувавши їх. Найбільших змін замок зазнав на початку XVІІ століття, коли новий власник В.О.Калиновський модернізував укріплення з добудовою валів та ескарпових стін по периметру двору, з улаштуванням мурованих казематів і наближенням форми башт до бастіонних обрисів. Саме з завершенням цієї перебудови пов'язане хибне датування замку 1621 роком, поширене в літературі.

Цей замок зазнав руйнацій 1653 року, в добу козацько-польської війни, а також під час штурмів його в 1673 та 1684 роках. На початку XVІІІ століття нові власники замку Лянцкоронські пристосували його під житло. Нових руйнацій замок зазнав у 1768 та 1769 роках від нападів татар і барських конфедератів. Незважаючи на ці руйнування, замок ще в 1870-х роках зберігав регулярну структуру, всі вали, мури і башти. Проте внаслідок поступових руйнувань протягом ХХ століття (переважно місцевими мешканцями, котрі розтягували споруди на будівельний матеріал) замок повністю втратив свою розпланувальну структуру й більшість споруд. У наші часи від замку збереглася північна частина його території з руїнами трьох башт. У найкращому стані північна п'ятигранна башта. Збереглися також рештки східної наріжної башти.

Як дістатися - переходите на протилежну сторону вірменської церкви і йдете приватним сектором прямо, поки праворуч не побачите територію повну сміттям. Сміливо просувайтесь скрізь сміття вперед. Прямо вежа, праворуч і ліворуч бункери. Чомусь мені стало ніяково і досліджувати я їх не стала. Ось з приводу них пише Микола Жарких "В 1920-х роках на території замку збудовано радянський кулеметний дот, який прострілював долину Жванчика аж до Дністра. Цим ще раз підтверджено вигідність місця для оборони незалежно від зміни засобів збройної боротьби. Цей дот був складовою частиною системи укріплень на західному кордоні СРСР. Ці укріплення високо оцінюються військовими фахівцями79, але не були використані під час війни з Гітлером."

Розташований прямо біля трасі Кам'янець -Хотин, огорожа стара кам'яна. Побудований в 1782-1786 рр на місці споруди 1699р. Стиль пізнє бароко. Храм діючий.


План храму.

Подивившись на рештки старих мур з бійницями, обійшовши територію, я дещо запідозрила, та форма у храму не просто хрестоподібна. Моя цікавість була нагороджена - в містечку була і друга фортеця. Поділюся я і з вами. "За що купила. за те і продаю". Розміщаю тут статтю Євгенії Пламеницької "Малодослідженні фортифікації містечка Жванця на Поділлі" ( Пам'ятки України. Історія та культура. - 1997. - №3)

На території села є Вірменський костел Непорочного Зачаття Богоматері. Садиба його відома з вірменських джерел як "маленька стародавня Вірменська фортеця".

Вірменська фортеця як локальне укріплення сформувалася на базі загальної фортифікаційної системи Жванця, зокрема укріплень, що обмежували зі сходу його давню мисову частину. В основі ранніх укріплень Жванця простежується 5-подібний рів, що перерізав мис у напрямку південь - північ. Згодом за ровом почалося формування другої лінії оборони - кам'яних мурів, рівнобіжних до рову. У місці зламу їх (там, де південно-західний ріг Вірменської фортеці) споруджено оборонну башту (в плані 11 х 11м), через яку мостом над ровом в'їжджали на давню мисову територію міста. Невдовзі, щоб посилити оборонні можливості в'їзду, при цій надбрамній башті збудовано передукріплення. Це була невеличка територія, обмежена мурами. Не виключено, що саме тут 1431 року оселився перший відомий нам власник Жванця Свичко з Ленчина.

У середині XV століття в північній, найбільш підвищеній частині давньої території Жванця з метою забезпечити фланкувальну оборону передукріплення з надбрамною баштою збудовано регулярний баштовий замок п'ятикутного плану. Він став військовим осідком тогочасного власника Жванця Михайла Бучацького. Під захистом потужного замку територія передукріплення стала безпечнішим місцем, на якому в кінці XV - на початку XVI століття зведено вірменський храм: первісно однонавовий, одноапсидний, з дзвіницею над притвором і периметральною одноярусною галереєю. Зі спорудженням храму на території передукріплення воно перетворилося на невеличку фортецю.

Наступний, третій етап будівельної історії Вірменської фортеці пов'язаний з модернізацією Жванецького замку в першій чверті XVII століття Валентієм-Олександром Калиновським. Під час перебудови двох наріжних замкових башт на бастіони західний і східний мури Вірменської фортеці стали на заваді і тому їх розібрали й збудували наново, змінивши трасування, а це своєю чергою зумовило потребу розібрати притвор і західну галерею храму, що опинилися на трасі нових укріплень.

За часів турецького поневолення (1672-1699 рр.) оборонні споруди Жванця з наказу Яна Собеського було спалено. Укріплення Вірменської фортеці відремонтовано на початку XVIII століття. Тоді в південно-західному мурі обладнано у барокових формах новий парадний вхід.

1769 року фортеця потерпіла од військових дій проти барських конфедератів. У процесі ремонту південний мур підсилено міцними контрфорсами, а також зроблено земляний бруствер з амбразурами. Ці заходи стали останніми у військовій історії фортеці.

Нині територія Вірменської фортеці являє собою чотирикутник з прямим південно-східним кутом і гострим зрізаним північно-західним. По периметру вона обведена кам'яними мурами, крім північного боку, де давні мури частково ввійшли до сучасних господарських будівель. Південно-західний мур, що на південному відтинку утворює злам, зберігся пересічно на висоту до 2,5 м. У ньому дванадцять стрільниць і дві брами. Перша брама - навпроти входу до храму - вирішена у вигляді обсягу з габаритами 3,4 х 4,7 м. ; Ширина отвору воріт - 2,0 м; він і має кам'яну перемичку похило-лучкового абрису. Нижче від її п'ят збереглися сліди давнішої, певно, півциркульної перемички. З дванадцяти стрільниці чотири розміщено на північ від брами. Одна з них, біля брами, має щоки, що розширюються в обидва боки, решта - зі щоками, що розширюються тільки в бік двору. Бойові отвори стрільниць від двору становлять 0,5-0,68 м, від напілля - 0,1-0,15 м. Перемички стрільниць архітравні.

Друга брама на зламі муру становить рештки надбрамної башти, що була ще до появи Вірменської фортеці. Товщина стін башти - 2,73 м. Отвір брами має зовнішні четверті та косяки, що розширюються в бік двору; його ширина від двору - 4,0 м, від напілля - 3,0 м. На південь від брами, на відстані 1,1 м, е велика стрільниця, закладена з боку фасаду, її ширина від напілля - 1,3 м, з протилежного боку - 2,0 м. Дві стрільниці південно-західного муру перекриває пізня прибудова. Східний оборонний мур фортеці з шістьма стрільницями за всіма параметрами аналогічний південно-західному. Південний, завтовшки 1,0 м, стрільниць не має.