Перейти у головне меню | на історичні дані | до списку сіл району | показати на карті

Див. Сіцінський Ю.А. Археологічна карта Подільської губернії

Див. Сіцінський Є. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт.

До села Княгинин приєднано або включено в його смугу с. Симаківка.

Джерело: Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. Том 2.
- Видавництво політичної літератури України. - К.: 1969. - 632 С. - с.484-488.


ЗВІДКИ ПІШЛА НАЗВА
КНЯГИНИН

І. ГАРНАГА.
"Прапор Жовтня", 16 вересня 1972 р.

Княгинин - село Ходоровецької сільської Ради. Розташоване на косогорі поблизу впадіння річки Суржа в Жванчик. У давніх актах поселення згадується з 1426 р. В 1493 р., як свідчать податкові списки, тут налічувалось 40 житлових будинків. Тоді Княгинин був одним з найбільших поселень Кам'янецького повіту Подільського воєводства.

Поблизу Княгинина, з західного його боку, є урочище, яке місцеві жителі називають городиськом. Тут річка Жванчнк і його невеличка притока створюють високий скелястий мис. Східна частина мису у трьох місцях перетинається насипаними понад 800 років тому земляними валами. Західний бік городища вздовж кривої лінії мису теж обмежений штучним валом. На території, городища виявлені залишки споруд, знарядь праці і посуду XII - XIII ст.

В кінці XIX ст. подільські історики записали в Княгинині легенду про заснування села та походження його назви. Легенда повідомляє, що під час одітого з вдалих походів руських князів в Причорномор'я в полон потрапила вродлива дівчина - дочка половецького хана.
Князь, що володів Пониззям, нібито охрестив, а потім одружився на ній. Але коли побачив, що красуня тужить за батьківщиною, він поселив її в замку, збудованому в мальовничому місці, оточеному річкою і віковічними лісами. Згодом біля замку виникло поселення, якому і була присвоєна назва Княгинин.

Вважаємо, що легенда має зв'язок з конкретною історичною подією. Але ряд подільських істориків дореволюційного періоду (Ю. Сецинський, М. Яворський та ін.) висловлювали думку, що село засноване дружиною одного з подільських князів - Олександра чи Юрія Корятовичів, племінників великого литовського князя Ольгерда, в другій половині XIV ст. З цією думкою погодитись не можна, бо останніми роками археологи встановили, що поселення на мисі виникло не в XIV ст., а в домонгольські часи.

Середнє і Верхнє Подністров'я було районом раннього розвитку феодальних відносин. Особливо швидко вони розвивались в часи галицьких і галицько-волинських князів. Тоді старші князі передавали землі у володіння не тільки боярській знаті і дружинникам, а й представникам збіднілих князівських родів, які з різних причин втратили свої уділи. Княгининські землі, мабуть, і дістались у власність дружини одного з таких князів. Можливо, ця княгиня була у родинному зв'язну з Іваном Ростиславовичем Берладником, який у другій чверті XII ст. володів Звенигородським князівством (Звенигород знаходився між річками Збруч і Серет), але в боротьбі з князями Володимиром Володаровичем і Ярославом Осмомислом зазнав поразки і був позбавлений права на уділ.