Перейти у головне меню | на історичні дані | до списку сіл району | показати на карті

КИТАЙГОРОД

Село, розташоване за 25 км від райцентру і залізничної станції Кам'янець-Подільський.
Працюють середня школа, клуб, бібліотека. Діють медпункт, дитячі ясла.
В документах згадується з 1607 року. Виявлено залишки поселень трипiльської культури та давньоруських часiв.

Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. - К., 1971.

КИТАЙГОРОД

Село Китайгород - центр сільської Ради. Тут міститься центральна садиба колгоспу "Комунар". Воно розташоване на високому лівому березі річки Тернави за 3 км від її впадання в Дністер.

Найраніша згадка про Китайгород в історичних документах датується 1607 роком. Тоді польський магнат А. Потоцький, який дістав у володіння китайгородські землі, закінчив спорудження тут замку. Замок, певно, був збудований не на пустому місці, а на території давнього укріпленого поселення, що виникло біля старовинного шляху, який, пролягаючи через Дунаїці - Кам'янець-Подільський - Стару Ушицю, зв'язував Прикарпаття і Польщу з Причорномор'ям і балканськими країнами. Вигідне географічне становище Китайгорода і наявність оборонних споруд сприяли швидкому економічному розвитку поселення. В кінці XIX ст. тут налічувалось близько 3 тис. чоловік населення. Ця обставина була врахована при адміністративно-територіальному поділі Кам'янецького повіту. В 1861 р. Китайгород став волосним центром, а в 1923 - 1931 рр. - був районним центром. Назва села нічого спільного з ім'ям великої азіатської країни не має. Слово "китайгород" ("китагород") в часи Київської Русі і в XIV-XVI ст. означало поселення, укріплене так званою "китою". "Китовою" називалась стіна чи огорожа, збудована із в'язок тонких жердин, обплетених лозою і обмазаних глиною.

Слово "кита" праслов'янського походження. Воно зустрічається в руських літописах і в давніх актах Литви, Польщі, Чехословаччини, Болгарії, Сербії, Хорватії. У всіх слов'янських мовах "кита" означало "в'язка, сніп, букет". Похідними від давньоруського "кита" є східнослов'яське "кисть" і українське "китиця".

І. ГАРНАГА.
"Прапор Жовтня", 22 липня 1972 р.

1201. Китайгородъ м. — расположено на лѣвомъ, очень возвышенномъ берегу рч. Тернавы, въ 3-хъ вер. отъ мѣстечка впадающей въ Днѣстръ; отъ г. Каменца отстоитъ въ 18 вер. къ в. Рѣчка Тернава образуетъ здѣсь глубокій яръ, черезъ который проложена затруднительная, съ большими уклонами дорога. Въ крестьянской части мѣстечка есть много садовъ. Въ окрестностяхъ добывается камень известковый, строевой и для мельничныхъ жернововъ. Мѣстность здоровая; почва суглинистая, мѣстами каменистая. Какъ мѣстечко, К. — небольшое поселеніе: теперь числится здѣсь жителей православныхъ 571 м. и 528 ж., католиковъ 70 д. об. пола и евреевъ около 1200. Большинство прихожанъ — крестьяне, хлѣбопашцы; нѣкоторые занимаются извозомъ муки изъ здѣшнихъ мельницъ. Въ историческихъ документахъ К. выступаетъ съ начала XVII в., но возможно, что здѣсь было поселеніе и въ болѣе глубокую старину. По соображеніямъ Яна Потоцкаго, К. лежитъ на томъ мѣстѣ, гдѣ въ географіи Птоломея (II ст.) указанъ городъ Метоніумъ. (Iean Potосkі, Hіstоіrе аnсіеnnе du gouvernement dе Роdоlіе, Спб. 1805 г., стр.10.) Собственно мѣстечко основано здѣсь около 1607 г. Андреемъ Потоцкимъ. Сынъ его, Станиславъ Потоцкій, выстроилъ здѣсь замокъ, окружилъ его стѣной и валомъ. Этотъ замокъ, расположенный на высокой горѣ, окруженной съ двухъ сторонъ глубокими ярами, представлялъ значительное укрѣпленіе. Слѣды его видны и теперь возлѣ костела и помѣщичьей усадьбы. Отъ Потоцкихъ К. перешелъ къ Кроковскимъ и ихъ наслѣдникамъ — Грабовскимъ, Поповскимъ и теперешнимъ владѣльцамъ Оржеховскимъ. Часть земли К. принадлежитъ доктору А. Ф. Рѣзвову, пріобрѣвшему эту часть отъ Пржелускаго. Церковь въ К. была уже въ самомъ началѣ XVIII в. (именно въ 1703 г.; см. Арх. Ю.-З. Р. I, IV, 29). Существовавшее съ первой половины того вѣка деревянное зданіе церкви, посвященной Собору Пресв. Богородицы (въ нѣкоторыхъ документахъ ХVIII в. указывается, что церковь была посвящена Рождеству Христову), просуществовало до І882 г., когда оно было разобрано и продано прихожанамъ с. Субочи Ушицкаго уѣзда для постройки церкви изъ деревяннаго матеріала. Нынѣ существующая церковь въ К. въ честь Собора Пресв. Богородицы (26 дек.) — каменная, съ такою же колокольнею въ одномъ зданіи, устроена въ 1872 — 1876 гг. на средства прихожанъ съ пособіемъ отъ казны (7518 р.); освящена она 11 ноября 1876 г. Храмъ довольно обширный и благолѣпный. Изъ священниковъ К — ой церкви были выдающіеся: Анатолій Боберскій, прослужившій здѣсь 35 лѣтъ (1833 — 1868 гг.), и Іоанникій Любинскій (1868 — 1891 гг.). при которомъ выстроена теперешняя церковь; объ этихъ пастыряхъ прихожане сохранили добрую память. Церк. земли имѣется: усад. 3 д., пах. и сѣн. 33 д. Причт. помѣщенія деревянныя, устроенныя въ 1894 г. Церк.-прих. школа съ 1885 г.; помѣщается въ собств. каменномъ зданіи.

О м. Китайгородѣ см. Под. Еп. Вѣд. 1889 г. № 28; Рrzеzdziесkі, Рodоlіе, Wоlyn Ukrаіnа, II, 77; Ваlіnskі і Liріnskі, Stаrоzуtnа Роlskа, II, 953 (изд. 1-е); Slown. gеоgr. IV, 115.

Сѣцинскiй Е. Приходы и церкви Подольской губернiи. Каменецкiй уѣзд. - с.929-930.