Перейти у головне меню | до списку сіл Чемеровецького району | до історичних даних | показати на карті

СВІРШКІВЦІ

Село, центр сільської Ради. Розташоване за 6 км. від районного центру і за 7 км. від залізничної станції Закупне. Населення - 1285 чоловік. Сільраді підпорядковані села Демківці і Залісся.
В селі є середня школа, бібліотека, медична лікарня, будинок побуту, будинок культури, млин, пилорама, дитячий садок.
В районі села виявлено залишки поселень доби бронзи.

Король П.В., НПП "Подільські Товтри"

Див. Сіцінський Є. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт.

ПРО ЩО РОЗПОВІДАЄ НАЗВА

Село Свіршківці згадується в літописних джерелах 1493 року. Свою назву село одержало від українських землевласників Свірчів, яким в XV - XVI століттях належало чимало сіл і містечок нашого краю.
"Несомненно, что Свиршковцы происхождением своим обязаны Сверчам, которым в XV - XVI в. принадлежали многие сёла в окрестностях Гусятина. В 1482 году владельцами Свиршковец были Вихна из Нищеслав и муж её Адам. В 1493 году было в Свиршковцах 37 дымов."
(Труды Подольского епархиального историко - статистического комитета. Выпуск седьмой. Каменец - Подольский. 1895. Под редакцией Н.И.Яворовского).
На північний схід від села підноситься друга за висотою товтра Демковецька Скала з печерою висотою 386 метрів над рівнем моря.


Село Свіршківці

За адмін.поділом 16 ст. Кам'янецький повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Кам'янецький повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Чемеровецький район

Церква Покрови
Храм засновано: 1710 р.
Коментар: Церква Покрови збудована біля 1710 р. - дерев'яна триверха споруда. В 1830 р. перероблена на одноверху. Ремонти 1862, 1887 рр. Іконостас 4-ярусний. [ПЦ, с. 489; СКУ, с. 443 - 445]. Церква Непорочного зачаття Діви Марії 1765 р. [ZDR, s. 6]. Церкви нема [КХм].

http://www.myslenedrevo.com.ua/cds/cd_aru.html


Відомості про заснування села Свіршківці відносяться до давно минулого часу - із письмових та речових пам'ятників відомо, що село Свіршківці засновано у III столітті.

На території села знайдено різні речі старовини, знаряддя праці, сокири, монети. За народними переказами, перші поселення були розташовані по обидві сторони річки Жванчик.

В 12-13 ст. в селі нараховувалось 47 дворів. Збереглися земляні вали навколо деяких садиб довжиною 200 сажнів і шириною 6 сажнів, висотою 2 сажні з метою захисту від татаро-монголів. В 1250 році село загарбали татаро-монголи, які знущалися над населенням сіл Свіршківці, Демківці, Юрківці, Чемерівці.

Село Свіршківці згадується в давніх актах 1494 р. Тоді в ньому було 73 господарства. За історичними даними які подані в книзі "Историческое описание Каменец-Подольского уезда", село Свіршківці було відоме в 15 ст. Назва села походить від прізвища українських поміщиків Свірчів, яким в 15-16 ст. належало більшість сіл і містечок території Чемеровецького і Кам'янець-Подільського районів.

З 1530 по 1573 роки в селі Свіршківці панували українські поміщики Свірчі. У 1582 році на село напали турки. В долині між Бережанкою, Андрієвкою, Чемерівцями було спалено населення навколишніх сіл, які не хотіли підкоритися турецькому султану. У 1586 році турки були вигнані з Поділля. Село знову потрапило в залежність до поляків і перебувало під гнітом польської шляхти до 1793 року.

У 1796 році селяни Свіршковець разом із селянами ближніх сіл повстали під керівництвом кріпака з села Бережанки Степчука Олекси. З учасниками повстання поляки жорстоко розправились і насаджували католицьку віру. Вони організовували хрещення населення в Кутковецькому, Збризькому, Кугаєвецькому костьолах. Населення, що прийняло католицьку віру, одержувало деякі привілеї. Проти польського гніту ще з більшою силою проходило і попереднє повстання в 1644 році. Повстанці з'єдналися з загоном Б. Хмельницького і брали участь у визвольній війні до укладення договору.

Протягом 17-18 ст.ст. в селі Свіршківці панували Каліновські, Дотоцькі, Шидловські, Зеленські пани.

З 1849 по 1917 рік володів землями села поміщик Додулькевич, якому належало 1600 десятин землі, а селянам 655 десятин. Панську землю обробляли ручним примітивним способом, жали 1-12 снопів, хліб за безцінь скуповували купці, які відправляли його через Гусятин за кордон.

В період першої російської буржуазної революції 1905-1907 р.р. населення села прийняло активну участь у революційному русі. В 1907 році селяни піднялися на боротьбу проти пана Дудолькевича. Приводом до повстання була низька оплата праці під час жнив. Пан платив за десятий сніп, селяни вимагали за восьмий, в результаті чого піднялось повстання. Пану довелось втекти. Лише при допомозі жандармерії повстання було придушено.

В серпні 1914 року почалася імперіалістична війна, в якій брали участь і жителі сусідніх сіл. В лютому 1917 року в селі була організована демонстрація, в якій приймали участь понад 100 чоловік. Фронт стояв по річці Збруч з 1 серпня 1914 року по лютий 1917 року. В 1918 році село перебувало під владою поляків, які вимагали від селян повернення польської власності. Влітку через село проходила 45-тисячна денікінська армія, яка також організовувала вбивства мирного населення, грабувала в селян хліб, майно, коней, худобу. Після вигнання денікінців і поляків Червоною армією остаточно встановилася Радянська влада в грудні 1920 року.

П.В. Король, НПП "Подільські Товтри"

В сиву давнину жив пан Калістин, який мав гарне велике поле. Поряд було поле скупого сусіда - іншого пана, який раз у раз залазив на землю Калістина. Розгніваний Калістин вирішив провчити заздрісного пана і наказав викопати великого рова, як кордон між своєю і чужою землею. Коли люди копали цього рова, раптом в одному місці з-під землі забурлила вода, яка незабаром очистилась і люди вирішили попити її, щоб втамувати спрагу. З першими ковтками люди відчули, що їхні сили прибавились, і зрозуміли, що вода не проста.

Джерельце обклали камінцями. Вода свої цілющі властивості примножила після того, як джерело відвідала сама Матір Божа. Вона на великому камені залишила свій слід. Люди знають, що вода лікує очі, тому всі, у кого болять очі, приходять ранком на великі свята до джерела і тут вмиваються.

П.В. Король, НПП "Подільські Товтри"

Легенда про Парасин камінь

З пагорба, на якому збудована церква, добре видно села Свіршківці та Демківці, які розляглися по обидва боки річки Жванчик.

Колись на місці церкви був довгий окіп, це був кордон між селами. Люди об'єдналися в колгосп, окіп зруйнували, а в пам'ять про кордон залишився камінь, названий в народі Парасин, усі його обминають.

Легенда розповідає таке. Жила колись в селі вродлива дівчина Парася. У народі її звали рукодільницею, тому що любила вона вишивати. На Великдень дівчина погнала пасти вівці і взяла з собою вишивання. Мати повчала дочку, що у цей день гріх вишивати.

Але не послухалась донька ненькиних слів. Тоді мати прокляла дочку страшним прокляттям: щоб вона закам'яніла. І здійснився ненчин прокльон. На тому місці, де дівчина на Великдень вишивала, стоїть камінь, а навколо нього розсипані маленькі камінці. Це, кажуть люди, Парася пасе вівці і вишиває рушники.

П.В. Король, НПП "Подільські Товтри"