Перейти у головне меню | до списку сіл Чемеровецького району | до історичних даних | показати на карті

ЗАРІЧАНКА
(до 1947 року - Лянцкорунь)

Див. Сіцінський Є. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт.

За адмін.поділом 16 ст. Кам'янецький повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Кам'янецький повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Чемеровецький район
Коментар: згадується з 1493 р. З 1947 р. зветься Зарічанка [ІМСХм]. Піп згадується в 1581 р. [СКУ, с. 215].

Література :
[Драгомирецький Ф.] Драгомирецкий Ф. М.Лянцкорунь. - Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1878 г., т. 2, с. 91 - 159.
Докладний церковно-статистичний опис грунтується на книгах візит 1748 - 1791 рр.

Церква Знесіння
Храм засновано: 1732 р.
Коментар : Церква Знесіння згадується в документах з 1732 р. Нова церква збудована в 1738 р. - дубова триверха споруда. Знаходилась в центрі містечка. Мала восьмигранні верхи, опасання, двері з заходу та півночі. Дерев'яна надбрамна дзвіниця збудована в 1748..1759 рр. В 1759 р. при церкві діяла школа. В 1748 - 1791 рр. згадуються три братства.
Нова кам'яна одноверха церква збудована разом з дзвіницею в 1845 - 1863 рр. на новому місці на передмісті Заболотівка. Мала один великий і три малих куполи, крита залізом. Кам'яна дзвіниця прибудована в 1870 р.
В ній була ікона св.Миколи з написом 1771 р. За відомостями 1877 р., в церкві були такі стародруки : Служебник (М. : 1795 р.), Мінея загальна (Почаїв : 1757 р.), Тріодь цвітна (М. : 1702 р.), Ірмологіон (Почаїв : 1775 р.), Акафістник (Почаїв : 1798 р.), Служебник (К. : 1791 р.) [Драгомирецкий; ПЦ, с. 436; СКУ, с. 215 - 217]. Церкви нема [КХм].

Церква Різдва Богородиці
Храм засновано: 1738 р.
Храм зник: 19 ст.
Коментар: Церква Різдва Богородиці на передмісті Заболотівка (західний кінець містечка). Збудована в 1738 р. - дубова триверха споруда, крита гонтою, верхи мала квадратні. Дубова рублена надбрамна дзвіниця збудована в 1748..1759 рр. Братство при цій церкві затверджене в 1748 р. [Драгомирецкий Ф. Местечко Лянцкорунь. - ТПЕИСК, 1879 г., т. 2] Припинила існування десь в 19 ст.

http://www.myslenedrevo.com.ua/cds/cd_aru.html


Зарічанка (Лянцкорунь, Лянцкорона, раніше Ходиківці) — село біля річки Жванчик і притоки Летавки при дорозі на Кам'янець-Подільський. Назва Лянцкорунь з'явилась в першій половині XVIII століття, коли селом володіли Лянцкоронські, які виклопотали йому право містечка з ярмарками. Внаслідок цього кам'янецькі міщани жалілися канцлеру Замойському в 1765 році, що відкриття цього містечка і в ньому ярмарку принесуть збитки торгівлі міста Кам'янця.

Раніше од XVІII століття на місці Лянцкоруня було село Ходиківці, назва якого зустрічається в тарифі 1493 року. На той час у Ходиківцях було три дими. В XVI столітті Ходиківці належали Карабчовським. У 1530-1542 роках за податковими списками тут був тільки один лан, а в 1565 році — шість. Далі в тих же податкових списках знаходимо два поселення Ходиківці. Причому одне із них в 1569 році було новозасноване. В 1583 році одне з них називається Нижні Ходиківці, а друге — Вищі. В Ходиківці на Дністрі в Борщівському повіті на Галичині (а до 1772 р. це село входило до Подільського воєводства). Можна вважати, що одна із згаданих в 1569 і 1583 роках назв відноситься саме до Придністровського поселення.

На початку XVIII століття Ходиківці на Жванці шляхом подарунку перейшли до Лянцкоронських і перейменовані в Лянцкорунь. З перетворенням цього поселення в містечко тут поселилося багато євреїв: в 1765 році їх було 609 душ обох статей. В 1775 році число євреїв зменшилося на 254 чоловіки внаслідок мору (1770-1771 рр.).

Тут же в Лянцкоруні стався перший випадок зіткнення євреїв талмудистів з єврейскими сектантами франкістами: в 1775 році під час ярмарку талмудисти взнали про те, що тут зібралось зборище франкістів і донесли про це економічній владі і змусили її арештувати франкістів разом з їх керівником Франком.

В 1780 році Лянцкорунь належав Франкові Лянцкоронському, мав 252 дими. В 1818 році містечком володіло три власники: Вітвіцький (287 селян обох статей), Мартин Глінка (6_ селян), Ганна Гутшенрейшер (11 селян). Незабаром син Вітвіцького продає свою частину Розцішевському, а від нього цей маєток переходить до Жумотинського. В 1888 році в містечку нараховувалось 2310 жителів, в тому числі євреїв 1114, дворів 450, з них 238 власних і 22 на чиншових правах, пивоварний завод, водяний млин, 34 лавки, 31 ремісник. Ярмарки проводились щотижнево по неділях і четвергах. Була також станова квартира, волосне управління, поштова станція і аптека. Пізніше землею володіли: І. Базюк — 637 десятин, Е. Дверницька — 26 десятин, селяни — 710 десятин, церква — 71 десятина. Дворів — 455, жителів — 2356.

З 1884 року існує церковно-приходська школа. В 1908—1909 навчальному році навчалося 90 дітей. З них дівчаток — 28. В цьому ж році нараховувалось дітей шкільного віку 278. 20 дітям було відмовлено в навчанні з різних причин.

М.Кундис,
директор районного народного історико-краєзнавчого музею


В історичних літописах Лянцкорунь (тепер Зарічанка) згадується вперше 1493 року. До XVIII століття називалося Ходаківці. На початку XVIII століття перейшло у придане вельможі Франциску Лянцкорунському. Мало титул містечка. У XVIII столітті було дві уніатські церкви.

Поблизу села виявлено поселення доби неоліту та кілька поселень черняхівської культури.

В сучасному селі працює середня школа, лікарня, аптека, ринок, краєзнавчий музей.

Ю.Сорочан
"Нове Життя" № 39, 42, 44, 46
Травень - червень 1996 року.