Вернуться в главное меню | на историческе данные | на страницу литературы

КАМ'ЯНЕЦЬ І КАМ'ЯНЕЧЧИНА

ВІД А ДО Я

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РЕГІОНАЛЬНОГО
ЕНЦИКЛОПЕДИЧНОГО СЛОВНИКА

Зібрав та уклав Олег БУДЗЕЙ

Телефон для зауважень, уточнень, доповнень: (03849) 2-54-66

 За станом на 14 грудня 2006 року

3276 гасел

 Створення енциклопедії, яка з максимальною повнотою зафіксувала би реалії багатовікової діяльності людини на теренах сучасного міста Кам'янець-Подільський та сучасного Кам'янець-Подільського району, справа клопітка й довга. З одного боку, матеріалу є достатньо, з іншого боку, він розпорошений по тисячах і тисячах різноманітних джерел – книг, наукових збірників, газет і журналів, архівних справ... Факт за фактом збирати докупи розпорошене багатство, виловлювати помилки та виправляти їх – таким може бути перший етап створення енциклопедії. Тому запропоновані Вашій увазі матеріали аж ніяк не претендують на повноту, але з кожним днем розширюючись, збагачуючись, уточнюючись, вони, по-перше, наближають нас до мети, по-друге, вже сьогодні містять чимало зібраної воєдино цікавої та корисної інформації.

Після # пояснено походження назви топографічного об'єкта, наведено коротеньку довідку про людину, чиїм іменем названо об'єкт. Після * подано список найголовніших публікацій про об'єкт. Стрілка (→) відсилає на іншу статтю, яка містить детальнішу інформацію.

У заголовках статей ВЕЛИКИМИ літерами набрано поняття та чинні назви топографічних об'єктів, малими літерами – колишні та народні назви сучасних об'єктів або назви об'єктів, яких сьогодні немає, КУРСИВОМ (великі літери) – назви вулиць, провулків, майданів на міських землях, виділених для індивідуальної забудови (в селах Довжок, Жовтневе та в селищі Першотравневому), курсивом (малі літери) – пропоновані (але не реалізовані) назви об'єктів. Статті, назви яких на початку відзначено зірочкою (наприклад – *КНЯЗІВ КОРІАТОВИЧІВ ВУЛИЦЯ), присвячено колишнім, сучасним і (можливо) майбутнім топографічним об'єктам Кам'янця-Подільського.

Номери виборчих дільниць вказано за станом на 2002 (коли востаннє проводилися вибори до міської ради за мажоритарними округами, а не за списками політичних партій і блоків, як 2006). 

А КАПЕЛА – хоровий багатоголосий спів без супроводу музичних інструментів. Серед колективів Кам'янця-Подільського притаманний дитячій хоровій капелі «Журавлик». * Різник О. О. А капела // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 290–291; А капела // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 30.

АБДАНК (АВДАНЕЦЬ) – шляхетський герб, що належав до польської геральдичної системи. Головною складовою герба є червоний щит, на якому зображено геральдичну фігуру за взірцем латинської літери W. У 13 столітті був гербом Авданців, пізніше – понад ста родин. Білокам'яну дошку з гербом Абданк можна побачити на південному фасаді башти Ковпак Старого замку, оскільки реставрацію башти на початку 16 століття виконано коштом кам'янецького біскупа Якуба Бучацького, який належав до герба Абданк. До цього ж герба належав ще один кам'янецький біскуп – Мартин Бялобжеський. * Awdaniec (Abdank) // Encyklopedia Popularna PWN. – Warszawa, 1982. – S. 51; Савчук Ю. К. «Абданк» // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 10; Станіславська Л. Стара фортеця: Путівник. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 16; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 66.

«АБЕТКА» – виробничо-поліграфічна фірма. Створили 22 жовтня 1997 Дмитро Зволейко (генеральний директор), Віктор Паньков (2001 відділився і створив фірму «Абетка-НОВА») та Ярослав Сисин (директор). Фірма працювала в колишньому будинку побуту (Лесі Українки, 31), сьогодні працює на вулиці Князів Коріатовичів, 9. Тут же розташувалася книгарня «Абетки» – «Книжковий двір». Фірма – учасниця міжнародного фестивалю видавців і розповсюджувачів книги «Світ книги» (Харків, 2001). Серед видань: «Це респектабельне слово – БАНК» Ігоря Данилова (1998), «Бои за Каменец весной 1944 года» Миколи Дембицького (1999), «Нариси про минуле і сьогодення медицини Кам'янця-Подільського та Хмельниччини» Євгена Мазурика (1999), «Кам'янецька ведута» Наталії Урсу (2000), гумористична збірка В'ячеслава Полятинчука «Одкровення від Степана Руданського» (2001), «Афоризми» Володимира Юзюка (2002), «Кам'янець-Подільській музичній школі 100 років» (2003), «Літопис Кам'янець-Подільського індустріального технікуму» (2005), монографія Ольги Пламеницької «Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі» (2005), нарис Алли Лаврової «Життя, віддане «Індустрії» (2006), номери журналу «Краєзнавство». * Книжковий світ «Абетки» // Подолянин. – 2001. – 18 травня. – С. 2; Міркотан Ольга. Книга за один день // Подолянин. – 2002. – 24 травня. – С. 3; Зволейко Дмитро. Горизонти «Абетки»: Конкурси // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 24 травня. – С. 3; Греса Надія. ...Тільки дитячі думки берегти: 2 квітня – Міжнародний день дитячої книги // Подолянин. – 2004. – 2 квітня. – С. 6.

«АБЕТКА-НОВА» – виробничо-поліграфічна фірма. 2001 відділилася від «Абетки». Очолює Віктор Георгійович Паньков. Серед видань: історико-популярний нарис «Кам'янець-Подільський» Олександра Завальнюка та Олександра Комарницького (2001), історичний нарис «Українська галицька армія на Поділлі» Олександра Завальнюка та Сергія Олійника (2001), монографія «Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVII – XVIII ст. (Історіографія. Джерела)» Миколи Петрова (2002), збірник «Українські народні побрехеньки», упорядкований Василем Струманським і Віленом Сіркізюком (2002), науково-документальне видання «Сільськогосподарський факультет Кам'янець-Подільського державного українського університету (1919–1921 рр.)» Олександра Завальнюка та Олександра Комарницького (2004), історичний нарис «Кам'янець-Подільський державний університет» тих же авторів (чотири видання – 2003, 2004, 2005, 2006), монографії Віктора Прокопчука «Під егідою Українського комітету краєзнавства» (2004), «Історичне краєзнавство Правобережної України 30-х років XX – початку XXI століття: від репресій, занепаду – до відродження, розквіту» (2005).

АБОРТ – штучне припинення вагітності. 27 червня 1936 постановою Центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів СРСР у Радянському Союзі заборонили робити аборти. Знову дозволено 23 листопада 1955. * Шульц Г. Аборти // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. – Перевидання в Україні. – Т. 1. – Львів, 1993. – С. 11–12; Аборт // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 2–3; Гращенков Н. І. Радість материнства і радість праці: До трьохріччя постанови ЦВК і РНК СРСР про заборону абортів // Червоний кордон. – 1939. – 28 червня. – С. 3; Абортмахершу засуджено: Із зали суду // Прапор Жовтня. – 1947. – 30 січня. – С. 2; Федоришина Світлана. Вирішувати вам...: Проблема // Подолянин. – 2006. – 23 червня. – С. 6; Будай Йосиф. І вийшов сіяч: Реколекційні науки. – 2-е видання. – Львів, 2006. – С. 94–98. – (Розділ VIII. Біла смерть).

«АБРА» – театр-студія сучасного танцю. Засновано 1997 при школі-гімназії № 14. Керівник i хореограф Лілія Володимирівна Пашинська. 24 травня 2002 у МБК відбулося шоу, присвячене 5-рiччю студії. * Шуханова Т. На п'єдесталі – Катя Брушневська // Подолянин. – 2002. – 17 травня. – С. 5; Будзей О. П'ять років, спресованих у три години: Ювілеї // Подолянин. – 2002. – 31 травня. – С. 15; Гайдамашко В. 5 років «Абрi»: політ нормальний // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 31 травня. – С. 4; Гайдамашко В. Чемпіонські танці «Абри» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 14 лютого. – С. 3; Шуханова Т. Знай «Абру»!: Конкурси // Подолянин. – 2003. – 14 лютого. – С. 8; Дорога I. Кам'янецькi новини // Подільська TV-iнформ. – 2003. – 27 лютого. – С. 1; П'ять перемог «Абри»: Знай наших! // Подолянин. – 2003. – 28 лютого. – С. 2; «Абра» – чемпіон сучасного танцю: Вітаємо! // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 28 лютого. – С. 1; Семенова Н. «Абра» – крила кольору дитячих мрій: Профi // Подолянин. – 2003. – 4 квітня. – С. 4; «Метелики» підкорюють ще й хіп-хоп // Подолянин. – 2004. – 2 квітня. – С. VIII; Шуханова Т. «Метелики» тричі на висоті: Знай наших! // Подолянин. – 2004. – 16 квітня. – С. 2; «Абра» – трьохкратний чемпіон України // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 16 квітня. – С. 1, 2; Добешкетувались до гран-прі! // Подолянин. – 2004. – 30 квітня. – С. VIII; Браво, «Абро»! // Подолянин. – 2004. – 25 червня. – С. 1; «Абра» проти ксенофобії...: Фестивалі // Подолянин. – 2005. – 2 вересня. – С. 2.

*Абрамовича вулиця. Старе місто. → Менделе Мойхер-Сфорім провулок. * К-ПМА. – Ф. Р-335. – Опис 1. – Справа 63. – Аркуш 251.

АБРЕВІАТУРА – складноскорочене слово. Сформувалася низка абревіатур, що відображають реалії Кам'янця-Подільського. Вони (особливо ініціальні) більшою чи меншою мірою зрозумілі кам'янчанам, але за межами міста та району здебільшого стають набором букв. Наприклад: КЕМЗ – Кам'янець-Подільський електромеханічний завод, КПДУ – Кам'янець-Подільський державний університет, ПДАТУ – Подільський державний аграрно-технічний університет, ХВМ – художньо-виробничі майстерні. Зміна реалій призводить до зміни абревіатур (КПДПІ – КПДПУ – КПДУ; КПСГІ – ПДАТА – ПДАТУ; НІАЗ – ДІАЗ). * Клименко Н. Ф. Абревіатура // Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 7.

АБРИКОСА (АБРИКОС) – рід рослин родини розових, плодове дерево. Характерне для Кам'янеччини. 1966 навіть село Безнісківці перейменували на Абрикосівку. Може проростати з кісточки. У Старому міста проросла з кісточки на карнизі між другим і третім поверхами старого будинку на вулиці Карла Маркса (нині Татарська), 1978 зацвіла, дала плоди. * Абрикос // Біологічний словник. – 2-е видання. – К., 1986. – С. 7–8; Кирилюк І. Сила життя // Прапор Жовтня. – 1979. – 31 березня. – С. 3.

АБРИКОСІВКА – село. Центр сільської ради (підпорядковане село – Корчівка). Раніше Безнісківці (перейменовано 15 серпня 1966 Указом Президії Верховної Ради УРСР). Перша згадка про Безнісківці – 1460 (в королівському дозволі брати десятину на користь біскупів). 1729 на кошти громади збудовано дерев'яну трибанну церкву в ім'я Миколая Чудотворця. 1881 збудовано кам'яну Свято-Миколаївську церкву. Від німецько-фашистських загарбників визволено 31 березня 1944. За даними на 1895: дворів – 283, мешканців – 1127. За даними на 1998: дворів – 278, мешканців – 563. У селі народилися: Євген Семенович Гітіліс (31 грудня 1925 – 14 квітня 1992) – голова Кам'янець-Подільського міськвиконкому (1962–1964), начальник Хмельницького обласного управління побутового обслуговування населення; Леонід Іванович Шабага (2 січня 1934) – директор (1986–1990) Кам'янець-Подільської спецшколи-інтернату для дітей з пониженим зором. * Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. – Выпуск IV. – С. 120–124; Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 146–148; Кухта М. Він був на Кубі // Прапор Жовтня. – 1967. – 22 листопада. – С. 3; Гарнага І. Звідки пішла назва. Абрикосівка. Адамівка. Баговиця // Прапор Жовтня. – 1971. – 31 липня. – С. 4; Рідна Абрикосівка // Сім днів. – 2006. – 11 травня. – С. 7.

АБРИКОСIВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА (ДО 1966 – БЕЗНІСКОВЕЦЬКА). Входить два села – Абрикосівка та Корчівка. Площа 2002 га. Відновлено 23 грудня 1994. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 593 (чоловіків – 237, жінок – 356). Голова Микола Васильович Усік. * Абрикосівська сільська рада // Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 31; Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

АБРИКОСІВСЬКА ШКОЛА (ДО 1966 – БЕЗНІСКОВЕЦЬКА). 1894 у Безнісківцях відкрито церковнопарафіяльну школу. Після проходу радянської влади її перетворили на трудову початкову. 1932 Безнісковецька школа стала семирічною. Першим її директором був Антон Васильович Білоус, перший випуск сьомого класу відбувся 1935. Після війни від свічки, залишеної непогашеною, згоріло приміщення школи. Тільки 1963 вдалося збудувати нове приміщення, в якому школа розташовується донині. Це будівництво лягло на плечі Юхима Тимофійовича Марценюка, який працював директором школи понад чверть віку (1957–1984). У школі сформувався чудовий ансамбль учителів. Серед них Галина Василівна Марценюк, Галина Потапівна Білик, Дмитро Дмитрович Росола, Ірина Ксенофонтівна Казмірчук, Олександр Пилипович Луговий, Ольга Андріївна Григоришина, Євгена Степанівна Логіна, Ганна Дмитрівна Котовець, Михайло Тимофійович Кухта, Софія Мефодіївна Кухта. 1984 Абрикосівську восьмирічну школу перетворили на початкову. Завідувачем школи та її єдиним учителем зосталася Євгена Степанівна Логіна. 1990 на неодноразові прохання батьків у селі знову відкрили неповну середню школу. До 1998 її очолювала Марія Іванівна Мельник, яка наново сформувала вчительський колектив. Від 1998 директором школи працює Валентин Іванович Єфремов. Сьогодні це загальноосвітня школа I–II ступенів. 1963 у школі навчалося 180 учнів, 2004 – всього 48: в I–IV класах – 15 (в першому – 1, в другому – жодного), в V–IX класах – 33 (в дев'ятому – 5). 2004 в школі працювало 12 учителів, кухар, 3 технічні працівники. Серед випускників школи три кандидати наук: Володимир Броніславович Дроздовський (кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри фізики Хмельницького національного університету), Станіслав Йосипович Мендерецький (живе в Білорусі, вже на пенсії, займається проблемами екології), Микола Васильович Місюк (кандидат економічних наук, працює в ПДАТУ). Старшим викладачем кафедри машин і апаратів у Хмельницькому національному університеті працює Анатолій Михайлович Залізецький. 6 листопада 2004 в Абрикосівському будинку культури урочисто відзначено 110-річчя школи. * Будзей О. Злетілися до рідного гнізда: Освіта // Подолянин. – 2004. – 12 листопада. – С. 5; Стояновський С. В Абрикосівці – ювілей // Сім днів. – 2004. – 12 листопада. – С. 3; Рідна Абрикосівка // Сім днів. – 2006. – 11 травня. – С. 7.

«АБРИС» – видавництво гуманітарної літератури. Засновано 1991 в Києві групою українських учених, видавців, журналістів. Серед перших видань – репринтне відтворення книги Івана Огієнка (ректора університету в Кам'янці-Подільському в 1918–1920) «Українська культура» (з видання 1918). 2004 у науково-популярній серії «Малі історичні міста України» побачила світ книга Ольги Пламеницької «Кам'янець-Подільський». * Сьомочкіна-Рижко О. М. «Абрис» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 40.

АБХАЗІЯ – автономна республіка в Грузії, на узбережжі Чорного моря та південних схилах Великого Кавказу. Столиця Сухумі. Від 1955 в Абхазії живе художник Микола Олексійович Писарчук (1923) – уродженець Кам'янця-Подільського. * Каталог выставки картин художника Писарчука Николая Алексеевича. – Сухуми, 1986. – 22 с.; Попсуй Ю. Безславний кінець «Едельвейса» // Прапор Жовтня. – 1975. – 18 лютого. – С. 4; Бобров В. В дорозі: У нас в гостях // Прапор Жовтня. – 1975. – 26 вересня. – С. 4; Повернення: Зустрічі для вас / Діалог вела і записала Г. Вірич // Прапор Жовтня. – 1981. – 4 липня. – С. 4.

«АВАЛЬ» – акціонерний поштово-пенсійний банк. Створено в березні 1992 в Києві. Є філія в Кам'янці-Подільському (Францисканська, 10) – відкрито в грудні 1995. Керівники філії: 1995–2001 – Леоніда Броніславівна Галактіонова; Ігор Васильович Пулавський (народився 21 липня 1962). * Шпиг Ф. І. «Аваль» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 46; Ключі від банку, де гроші лежать: Добра новина // Подолянин. – 2002. – 12 грудня. – С. 1; Наш календар: Хто і коли народився // Край Кам'янецький. – 2002. – 5 липня. – С. 4; По «Авалю» і банкомат: Презентації // Подолянин. – 2002. – 6 вересня. – С. 1; Резнікова Вікторія. Банківські віражі Галактіонової: Ювілеї // Подолянин. – 2005. – 23 вересня. – С. 3; Грошей в «Авалі» стало ще більше: Справи банківські // Подолянин. – 2006. – 13 січня. – С. 1, 2.

«АВАНГАРД» – добровільне спортивне товариство (ДСТ) профспілок УРСР. Об'єднує працівників промисловості й будівництва. В Україні створено 1957. У травні 1979 центральна рада ДСТ провела в Кам'янці-Подільському республіканський семінар методистів виробничої гімнастики машинобудівних і електротехнічних підприємств. У роботі семінару також узяла участь делегація з Білорусії. * «Авангард» // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – Т. 1. – К., 1966. – С. 12; «Авангард» // Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 1. – К., 1977. – С. 17; Гаврилюк Г. Республіканський семінар: Спорт // Прапор Жовтня. – 1979. – 25 травня. – С. 4; Чухліна Г. Авангардівці // Прапор Жовтня. – 1984. – 11 серпня. – С. 3.

АВІАЦІЇ ВСЕСОЮЗНИЙ ДЕНЬ. Встановлено 1933. * День сталінської авіації // Прапор Жовтня. – 1946. – 18 серпня. – С. 1; План проведення святкування Дня авіації 3 серпня // Прапор Жовтня. – 1947. – 31 липня. – С. 1; Всесоюзний день авіації // Прапор Жовтня. – 1947. – 3 серпня. – С. 1.

«АВІС» – закрите акціонерне товариство (ЗАТ). Первісно птахофабрика, створена 20 липня 1976 на базі птахоферми колгоспу імені Котовського села Гуменці (відповідно до ухвали міжколгоспної ради Кам'янець-Подільського райвиконкому, наказу Хмельницького обласного управління птахівництва). Перший директор (1976–1986) Володимир Тимофійович Дідук. 1980 на базі фабрики створено птахорадгосп «Гуменецький», 1994 його перетворено на ЗАТ «Авіс» (голова правління Анатолій Прокопович Ткач). Від 2005 ЗАТ очолює Галина Дмитрівна Чорноус. 7–9 серпня 2001 в агрофірмі «Авіс» відбулася всеукраїнська рада виробничо-наукового об'єднання «Укрптахформ» за участю державного секретаря Міністерства аграрної політики Сергія Рижука. * Кадрова хроніка // Прапор Жовтня. – 1988. – 2 липня. – С. 2–3; Птахорадгосп «Гуменецький»: кроки до ринку / Інтерв'ю взяв Б. Урода // Прапор Жовтня. – 1990. – 18 грудня. – С. 2; Ферма – фабрика – радгосп – ЗАТ // Кам'янець у липні. – 2001. – С. 17; Гординчук М. Де живе птах щастя // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 10 серпня. – С. 1–2; Бельзецький Дмитро. «Авіс» – флагман українського птахівництва // Фортеця. – 2001. – 16 серпня. – С. 1; Сокальський Сергій. Побували в «Авісі» і не захворіли: Актуально // Подолянин. – 2005. – 23 грудня. – С. 4; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 102; Яцемірська Наталія. Спочатку в Гуменцях була курка... // Подолянин. – 2006. – 14 липня. – С. 4; Дубик Галина. Курчат рахують восени // Сім днів. – 2006. – 20 липня. – С. 8.

«АВІЦЕНА-ТРАНЗИТ» – туристична фірма. Директор Богдан Кравчук. * Гайдамашко Вікторія. «Авіцені-транзит» – золота зірка «за якість»: Нагороди // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 5 вересня. – С. 4.

АВРИНІЯ СКЕЛЬНА (Aurinia saxatilis). Належить до родини хрестоцвітих. Батьківщиною авринії є Середземномор'я. Навесні в Кам'янці-Подільському скелі каньйону та древні стіни вкриваються жовтим цвітом авринії. * Біорізноманіття Кам'янця-Подільського. – Львів, 2004. – С. 93. – № 217.8; Кам'янець на Поділлі: Туристичний путівник. – Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2006. – С. 4, 15.

АВСТРІЙЦІ В КАМ'ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ. Під час Першої світової війни австро-угорська армія 4 серпня 1914 захопила Кам'янець-Подільський, але вже 6 серпня покинула місто та повернула взяту контрибуцію. * Данілов Ігор. Це респектабельне слово – банк. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 41–42.

Автоагрегатний завод. Виник 25 грудня 1932 як міжрайонні механічні майстерні. 1959 на їх базі створено завод автозапчастин. 1968 перепрофілювали в автоагрегатний завод. 1976 увійшов до виробничого об'єднання «АвтоКрАЗ». Нині ВАТ «Кам'янець-Подільськагрегат». Директори: 1962–1975 – Ігор Мартіанович Бєлінський, 1975–1980 – Йосип Францович Добровольський, від 22 червня 1980 – Анатолій Степанович Карпов. * Нова продукція // Прапор Жовтня. – 1968. – 27 лютого. – С. 2; Початок оновлення: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1974. – 4 червня. – С. 3; Автоагрегатний завод: Будівельна карта міста // Прапор Жовтня. – 1977. – 12 лютого. – С. 2; Сідаш Микола. Завод справляє ювілей // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 30 грудня. – С. 1; Єрменчук В. Усе починалося з майстерень...: Непомітні ювілеї // Подолянин. – 1992. – 31 грудня. – С. 2.

АВТОБУСИ МІЖМІСЬКІ. 1940 автопарк міста мав 10 автобусів, 2 з яких обслуговували маршрут Кам'янець-Подільський – Проскурів. * Стадник С., Гарнага І. Шляхом боротьби і звершень // Прапор Жовтня. – 1987. – 25 грудня. – С. 2.

АВТОБУСИ МІСЬКІ. Перший автобус на внутрішньому маршруті № 1 «Вокзал – Старе місто» з'явився 1935. Після війни автобуси стали регулярно курсувати 23 лютого 1950. Перший маршрут зв'язав Підзамче й вокзал. На головних автобусних маршрутах міста «Вокзал – Спиртзавод», «Суворова – Франка», «Суворова – Цукрозавод» 3 серпня 1962 уперше з'явилися автобуси без кондуктора. 1978 відкрито автобусний маршрут № 5 «Швейна фабрика – житловий мікрорайон Жовтневий». Кількість маршрутів досягла 12, їх загальна довжина – 150 км. 11 березня 1987 два перших багатомісних «Ікаруси-280» (4-дверних, на 37 сидячих і 109 стоячих місць) з'явилися у Кам'янці-Подільському на автобусному маршруті 5-А. У квітні 2006 АТП-16808 одержав 10 нових автобусів ПАЗ-4234 поліпшеного комфорту. У місті вони вийшли на маршрути № 3А «Ринок – селище Першотравневе», № 4 «Пологовий будинок – селище Першотравневе», № 5 «Мікрорайон Жовтневий – Старе місто», № 8 «Автоагрегатний завод – Підзамче», № 16 «Ринок – Голосків», № 17 «Ринок – Гуменці». * Іваницький В. Налагодити автобусний рух: Нам пишуть // Прапор Жовтня. – 1951. – 6 січня. – С. 2; «Налагодити автобусний рух»: Слідами виступів «Прапора Жовтня» // Прапор Жовтня. – 1951. – 9 лютого. – С. 2; Альперін Ю. Без кондуктора...: Репортаж з першого рейсу // Прапор Жовтня. – 1962. – 7 серпня. – С. 4; Васюк М. Жовтневий став ближчим // Прапор Жовтня. – 1978. – 3 червня. – С. 3; До відома пасажирів! // Прапор Жовтня. – 1980. – 14 травня. – С. 4; Стадник С., Гарнага І. Шляхом боротьби і звершень // Прапор Жовтня. – 1987. – 25 грудня. – С. 2; Добровольський В. Пасажирський транспорт і ми // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 березня. – С. 2; Гординчук Микола. Щасливих доріг, нові маршрутки! // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 5 травня. – С. 1, 2; Довгань Альона. Нові автобуси, старі ціни! // Фортеця. – 2006. – 18 травня. – С. 9; На шукай свій автобус – знай, де він є! / Підготувала Альона Довгань // Фортеця. – 2006. – 15 червня. – С. 9.

АВТОБУСИ ПРИМІСЬКІ. У жовтні 1971 відкрито автобусний маршрут Кам'янець-Подільський – Нефедівці. 1978 було 45 маршрутів. * Новий автобусний маршрут // Прапор Жовтня. – 1971. – 8 жовтня. – С. 1; Голубович В. Ще два маршрути // Прапор Жовтня. – 1978. – 29 липня. – С. 4.

Автобусно-таксомоторний парк (АТМП). У вересні 1964 (після поповнення 8 автобусами ЛАЗ-995): 98 автобусів, 31 таксомотор, 35 вантажних таксі. У перші п'ять місяців 1965 отримав 3 легкові автомашини та 6 автобусів. До кінця року мав отримати ще 20 автобусів і 10 таксі. Нині АТП-16808. * Буніч Г. Автобусний парк зростає // Прапор Жовтня. – 1964. – 9 вересня. – С. 2; Костовський О. Ще одна автобусна лінія // Прапор Жовтня. – 1964. – 27 листопада. – С. 3; Фрімер Б. Збільшується автобусний парк // Прапор Жовтня. – 1965. – 25 червня. – С. 2; Ковальов О. Щоб люди дякували // Прапор Жовтня. – 1965. – 30 червня. – С. 4.

АВТОВОКЗАЛ (АВТОСТАНЦІЯ). Новий план. Сучасна адреса – Князів Коріатовичів, 19. Згідно із соціалістичними зобов'язаннями, мав стати до ладу 1967. Розпочав роботу влітку 1968. Сучасна споруда зі скла та бетону. * Автобуси – за новим графіком: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1965. – 29 травня. – С. 4; Альперін Ю. Людина іде містом // Прапор Жовтня. – 1967. – 1 січня. – С. 2; Соціалістичні зобов'язання // Прапор Жовтня. – 1967. – 18 січня. – С. 2; Туровський А. Коли відкриється автовокзал?: Увага! Пусковий об'єкт // Прапор Жовтня. – 1967. – 21 жовтня. – С. 2; Пасажири, автобуси, обслуговування // Прапор Жовтня. – 1968. – 27 січня. – С. 4; На фото: автовокзал, який нещодавно відкрив двері для пасажирів // Прапор Жовтня. – 1968. – 13 липня. – С. 2; Шуханова Тетяна. Автостанція: від туалету і до Бресту... // Подолянин. – 2001. – 3 серпня. – С. 3.

«Автозапчастина» – завод. Створено 1958 на базі міжрайонної майстерні капітального ремонту автомашин і тракторів. * Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1965. – С. 21–22.

АВТОМАГІСТРАЛЬ – автомобільний шлях для високоінтенсивного та швидкісного руху автомобільного транспорту. Інші назви: магістральна автомобільна дорога, автострада. В Україні є 27 автомагістралей (від М-01 до М-27). Серед них М-20 (Житомир – Чернівці – Тереблече) проходить через Кам'янець-Подільський (Хмельницьке шосе та проспект Грушевського, міст «Стрімка лань»), села Кам'янець-Подільського району – Смотрич, Колибаївку, Гаврилівці, Жванець. * Савенко В. Я., Петрович В. В. Автомагістраль // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 99–100.

АВТОМАТИЗОВАНА ПРОХІДНА – автоматизована установка контролю перепусток і збирання табельної інформації. Запроваджено навесні 1981 на Кам'янець-Подільському електромеханічному заводі. Установка зчитує інформацію з індивідуальних перепусток і заносить необхідні дані на перфострічку (табельний номер, час входу чи виходу). * Михайлюк В. Автоматизована прохідна: Промислова хроніка // Прапор Жовтня. – 1981. – 1 вересня. – С. 2.

АВТОМАТИЧНА ТЕЛЕФОННА СТАНЦІЯ. → АТС.

«АВТОМОТОЛЮБИТЕЛЬ УРСР» – товариство. Створено 1973 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР. У вересні 1973 Кам'янець-Подільський міськвиконком затвердив організаційний комітет для створення міського відділення товариства. * «Автомотолюбитель УРСР»: Офіційний відділ // Прапор Жовтня. – 1973. – 14 вересня. – С. 4; Захаров О., голова міської ради товариства автомотолюбителів. Товариство «Автомотолюбитель»: Запитуй – відповідаємо // Прапор Жовтня. – 1974. – 8 червня. – С. 4.

АВТОРАЛІ – спортивні перегони на автомобілях. Етап чемпіонату України з авторалі вперше проведено в Кам'янці-Подільському 25–26 вересня 1999. Традиційно в місті проводився третій етап чемпіонату України; 15–16 квітня 2006 вперше проведено перший етап. * Міркотан Ольга. Завтра – авторалі!: Подія дня // Подолянин. – 1999. – 24 вересня. – С. 1; Міркотан Ольга. Вдаримо автопробігом... // Подолянин-ревю. Кам'янець і кам'янчани. – 1999. – № 1 (вересень). – С. 28; Гайдамашко Вікторія. Стартував чемпіонат з авторалі: На крутих віражах // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 22 квітня. – С. 2.

АВТОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД. Директори: від 1993 – Віль Іванович Козак. * Козак В. Авторемонтний пропонує... // Край Кам'янецький. – 1993. – 18 серпня. – С. 2; Бронін У. Друге дихання заводу: Людина та її справа // Край Кам'янецький. – 1993. – 1 грудня. – С. 2.

АВТОРОДЕО. Відбулося 24 вересня 1980 на міському стадіоні з участю каскадерів артистичного об'єднання Словконцерт «Братислава». 1989 на мотобольному стадіоні виступала група «Барандера» Празької студії «Барандов». * Ладвіщенко Л. Автородео: Наші гості // Прапор Жовтня. – 1980. – 20 вересня. – С. 4; Туровський А. Літаючі авто: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1980. – 27 вересня. – С. 4; Івасюк Є., Свідер І. «Барандера» – це автородео: Фотофакт // Прапор Жовтня. – 1989. – 20 травня. – С. 2.

АГІТБРИГАДА (АГІТАЦІЙНО-ХУДОЖНЯ БРИГАДА) – невеликий професійний або самодіяльний художній колектив, який використовувався у політичній агітації та пропаганді за радянської доби. Створювалася при культурно-просвітніх і навчальних закладах, на заводах, фабриках, у сільськогосподарських підприємствах. Найвідоміші в Кам'янці-Подільському агітбригади – «Ударник» (завод «Електроприлад»), «Побідит» (індустріальний технікум). * Калашников В. Ф. Агітбригада // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 145; Пономарчук Н. ...І єднання мистецьке // Прапор Жовтня. – 1979. – 28 березня. – С. 3.

«АГРІКА-2» – дочірнє підприємство. Директор Ігор Віталійович Гай. * Марунчак Микола. «Агріка-2» – реальна поміч селянам: Ексклюзив // Подолянин. – 2000. – 14 квітня. – С. 1.

АГРОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ. * Агрономічний факультет // Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут. – Хмельницький, 1994. – С. 14–27.

АГРОПРОМТЕХНIКА. Створено постановою ради агрокомбінату «Смотрич» від 8 липня 1988. * Актуальні діалоги // Прапор Жовтня. – 1988. – 14 вересня. – С. 3.

«АДАМ І ЄВА» – дерев'яна скульптура невідомого подільського різьбяра кінця 17 – початку 18 століття. Зберігається в Кам'янець-Подільському історичному музеї-заповіднику. * Афанасьєва З. Невмируще джерело: З редакційної пошти // Прапор Жовтня. – 1982. – 28 вересня. – С. 4; Будзей О. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 45 (рис. 37).

АДАМІВКА – село. Входить (разом із селами Добровілля, Кізя) до Приворотської сільської ради. Його північним сусідом є Кізя. Село виникло в середині 19 століття на ґрунтах села Чорнокозинці. За даними Євтима Сіцінського (1895), у селі було 50 дворів, 289 мешканців. Адамівка належала до Шустовецької парафії. За даними на 1998: дворів – 64, мешканців – 113. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 399; Гарнага І. Звідки пішла назва. Абрикосівка. Адамівка. Баговиця // Прапор Жовтня. – 1971. – 31 липня. – С. 4; Мазур А. Ідемо до клубу // Прапор Жовтня. – 1976. – 24 березня. – С. 3.

«АДАМС» – відкрите акціонерне товариство (ВАТ). До 10 вересня 1994 – консервний завод. Голова правління, а від 31 жовтня 1996 президент – Адам Михайлович Яхієв (народився 17 травня 1954). Виробничі підрозділи «Великослобідський», «Баговецький», «Тарасівський», «Лісковецький», «Колибаївський». Головний агроном Анатолій Ілаш. * Суделя Н. І. «Адамс» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 177; Інформація про фінансово-господарську діяльність // Край Кам'янецький. – 2002. – 31 травня. – С. 4; Бабляк Віталій. Адам: Ювілеї // Подолянин. – 2004. – 14 травня. – С. 3; Ілаш Анатолій. Розбудили поле літаки: На весняних гонах // Край Кам'янецький. – 2005. – 31 березня. – С. 1; Поліщук Петро. Щедрі сходи «Адамса»: Лідери // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 10 червня. – С. 1, 3; Сокальський Сергій, Шуханова Тетяна. «Адамс» аграрний // Подолянин. – 2005. – 18 листопада. – С. 3; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 106–107; Слободянюк П. Я. Місцеве самоврядування Хмельниччини. – Хмельницький, 2004. – С. 227; Бабляк Виталий, Девина Татьяна. 20 лет у штурвала: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 15 вересня. – С. 1, 3; На хвилі реформ // Край Кам'янецький. – 2006. – 14 вересня. – С. 1; На «Адамсі» – ювілей: Репортаж // Край Кам'янецький. – 2006. – 21 вересня. – С. 1; Гординчук Микола, Поліщук Петро. Президент великої справи: Ювілеї // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 22 вересня. – С. 1, 3.

АДВЕНТИЗМ – течія пізнього протестантизму, яка виникла в 1830-х в США. 1987 зареєстровано громаду адвентистів сьомого дня, створену в Кам'янці-Подільському. Пастор Валерій Чикивчук. * Яроцький П. Л. Адвентизм // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 182; Яроцький П. Л. Адвентизм в Україні // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 35; Грицюк А. Адвентисти: На атеїстичні теми // Прапор Жовтня. – 1985. – 25 вересня. – С. 3; Ковальчук Наталя. Адвентисти сьомого дня: субота – це пам'ять про Творця // Подолянин. – 1994. – 4 серпня. – С. 3; Опря І. А. Православна церква і протестантські течії на Правобережній Україні на початку XX ст. // Матеріали X Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам'янець-Подільський, 2000. – С. 188–189.

АДМІРАЛ – військове звання вищого командного складу військово-морського флоту (ВМФ). Введено в 12 столітті у Венеції та Генуї, згодом запроваджено у флотах інших країн. У Росії адміральські чини встановив Петро І. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1940 у ВМФ СРСР встановлено звання: контр-адмірал, віце-адмірал, адмірал, адмірал флоту. 3 березня 1955 замість звання адмірал флоту введено звання Адмірал флоту Радянського Союзу (найвище звання у ВМФ, відповідає військовому званню Маршал Радянського Союзу). 28 квітня 1962 додатково введено звання адмірал флоту. Уродженець Кам'янця-Подільського Сергій Георгійович Горшков (1910–1988) у вересні 1941 став контр-адміралом, 1962 – адміралом флоту, 28 жовтня 1967 – Адміралом Флоту Радянського Союзу. * Большая Советская энциклопедия. – 3-е издание. – CD; Сергій Георгійович Горшков // Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б. Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 174–179.

АДМІРАЛ (Vanessa atalanta) – метелик родини німфалід. Крила в розмаху до 6 см. Поширений майже скрізь у Європі та в помірних широтах Азії. Характерний і для Кам'янець-Подільського району. Був у колекції Людвіка Лясоти (спіймано 4 серпня 1969 в Кам'янці-Подільському). * Адмирал // Биологический энциклопедический словарь. – М., 1989. – С. 12; Біорізноманіття Кам'янця-Подільського. – Львів, 2004. – С. 149; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 19 (малюнок 7).

АД'ЮНКТУРА – одна з основних форм підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у вищих військових навчальних закладах і науково-дослідних установах Міністерства оборони України або інших військових формувань. Ад'юнктура – аналог аспірантурі в цивільних вищих навчальних закладах. У Кам'янці-Подільському ад'юнктуру створено у Військово-інженерному інституті ПДАТА (нині ПДАТУ) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1998, наказів міністра оборони України від 12 травня 1998 і міністра України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 8 травня 1998. Визначено план прийому – 10 чоловік: по 5 для інженерних військ Збройних Сил України та для Міністерства України з надзвичайних ситуацій. Перший набір проведено 1999 – 6 чоловік. * Пилявець Р. І. Ад'юнктура // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 199; Колос Р. Л. З досвіду організації науково-дослідної роботи у Військово-інженерному інституті Подільської державної аграрно-технічної академії (1991–2000 рр.) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. – Історичні науки. – Т. 13. – Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 234–240.

«АЕЛІТА» – сорт гречки. Вивела Олена Алексєєва. * Слободян М. Живий струмінь: Делегати партійних з'їздів // Прапор Жовтня. – 1976. – 21 січня. – С. 3.

*АЕРОДРОМНА ВУЛИЦЯ. Село Кам'янка. Відходить на північ від вулиці Леніна. Веде до аеропорту в селі Кам'янка, який нині не працює.

Аеропорт. Кам'янка. Започатковано 1953, коли 98-й авіазагін цивільного повітряного флоту, який базувався в Чернівцях, щоб розширити зону обслуговування, запровадив рейс Чернівці – Кам'янець-Подільський (згодом – із проміжною посадкою в Хотині). Обслуговував рейс літак ПО-2, в який пасажири залазили через крило. Потім з'явився ЯК-12, розрахований уже на чотири пасажири, котрі теж потрапляли в літак через крило. На зміну ПО-2 і ЯК-12 прийшов 12-місний АН-2, який надовго став основним на повітряних трасах, що зв'язали Кам'янець із багатьма містами України. 15 травня 1962 серед літаків, що обслуговували кам'янчан, з'явився 12-місний чеський Л-200 «Морава», який доставляв пасажирів в Одесу, Сімферополь, Херсон. Правда, коли закуплені Л-200 вичерпали свій ресурс, новими їх не замінили, тож «Морава» поступово зникла з кам'янецьких повітряних трас. 15 травня 1964 відкрився регулярний рух комфортабельних літаків за маршрутом Кам'янець-Подільський – Київ. 15 травня 1969 число рейсів на Київ зросло до шести. Зокрема, з'явився рейс на 24-місному ЛІ-2. Правда, як і «Морава», ЛІ-2 незабаром теж зійшов з арени. Політ до Києва тривав дві години і коштував 10, а після подорожчання 13 рублів. Витративши 2 рублі, за 25 хвилин можна було добратися у Чернівці (1970 на Чернівці було аж 9 рейсів). Вдвічі більше часу й грошей «з'їдав» політ у Вінницю. А ще з Кам'янця-Подільського у різний час були прямі рейси у Львів, Рівне, Житомир, Івано-Франківськ, Тернопіль, Кіровоград, Луцьк, Миколаїв, Кишинів, Бєльці та деякі інші міста, у ближні Хмельницький, Нову Ушицю, Чемерівці. Кам'янець-Подільський аеропорт забезпечував і вантажні перевезення. Тут приймали вантажі для електромеханічного, приладобудівного, кабельного заводів та інших підприємств міста. Продукцію кам'янецьких фабрик і заводів одержували повітряним шляхом Алма-Ата, Ташкент, Ленінград, Таллін, Хабаровськ, Іркутськ, Кутаїсі, Ростов-на-Дону та багато інших міст. Забезпечував аеропорт і санітарні рейси – доставляв хворих у Хмельницький, Київ. Кам'янець-Подільський аеропорт приймав і відправляв вертольоти – МІ-2, МІ-4, МІ-8. 1967 було збудовано аеровокзал зі скла, з'єднаного при допомозі легкого металевого каркасу. 1968 він прийняв перших пасажирів. Першим начальником Кам'янець-Подільського аеропорту був Степан Павлович Горошко, першим радистом – Микола Пилипович Гаврилюк. 25 років (від 1960) аеропорт очолював Михайло Семенович Епштейн. Його змінив Михайло Юхимович Міхеєнко. Останнім начальником аеропорту був Володимир Михайлович Кундис (1955–2006), який згодом став священиком. 1995 було закрито диспетчерську службу – і аеропорт практично припинив існування. Правда, тут досі працюють метеослужба, приводна радіостанція. * Епштейн М. Літаками з Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. – 1962. – 14 липня. – С. 4; Епштейн М. Запрошуємо в політ // Прапор Жовтня. – 1964. – 26 травня. – С. 4; До Ваших послуг – літаки: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1965. – 18 серпня. – С. 4; Альперін Ю. Людина іде містом // Прапор Жовтня. – 1967. – 1 січня. – С. 2; Соціалістичні зобов'язання // Прапор Жовтня. – 1967. – 18 січня. – С. 2; Теслик А. Повітряні ворота міста: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1967. – 19 серпня. – С. 2; П'ятирічний план – достроково!: Із зборів партійно-господарського активу міста // Прапор Жовтня. – 1967. – 20 грудня. – С. 2; Смолінський Б. Огляд на марші // Прапор Жовтня. – 1968. – 13 липня. – С. 2; Епштейн М. Економте час // Прапор Жовтня. – 1972. – 10 жовтня. – С. 3; Смотрицький В. Повітряні ворота міста: Сьогодні – 50 років цивільної авіації СРСР // Прапор Жовтня. – 1973. – 9 лютого. – С. 1; Сенченко А. Аеропорт приймає... // Прапор Жовтня. – 1976. – 16 липня. – С. 2; Епштейн М. В усі кінці країни // Прапор Жовтня. – 1979. – 10 лютого. – С. 1; Окриленість: Наша вітальна листівка // Прапор Жовтня. – 1980. – 17 травня. – С. 3; Розклад руху літаків із Кам'янець-Подільського аеропорту на весняно-літній період 1988 року // Прапор Жовтня. – 1988. – 29 квітня. – С. 4; Васюк М. А літаком – швидше...: Суботнє інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1988. – 13 серпня. – С. 2–3; Хочемо знати про аеропорт: Дзвінок до редакції // Прапор Жовтня. – 1990. – 31 серпня. – С. 4; Єрменчук Віктор. А літаки стоять на приколі... // Подолянин. – 1993. – 24 лютого. – С. 1; Начальник аеропорту В. М. Кундис: «Аеропорт ще пригодиться кам'янчанам» // Край Кам'янецький. – 1993. – 17 липня. – С. 1; Хто поверне Кам'янцю крила? // Подолянин. – 1995. – 2 вересня. – С. 1; Добровольський Василь. «І сниться нам не рокіт космодрому...» // Край Кам'янецький. – 2005. – 31 березня. – С. 1, 2; Будзей Олег. Літаки над Кам'янцем: 12 квітня – Всесвітній день авіації та космонавтики // Подолянин. – 2006. – 7 квітня. – С. 3.

«А&B ЗВУК» – крамниця електроніки та побутової техніки. Новий план. Первісна адреса – Соборна, 27. Відкрито влітку 2003. 6–13 липня 2003 проведено рекламну акцію у зв'язку з відкриттям. Нова адреса – Соборна, 5. Щороку на день народження проводить акції. 8 липня 2006 крамниця втретє відсвяткувала день народження: зокрема, вдруге було проведено змагання за кубок «A&B Grafitti Art». * Супертиждень від супермагазину // Подолянин. – 2003. – 4 липня. – С. 1; Яцемірська Наталія. «A&B звук»: на перше – мундіаль, на друге – графіті: Акції // Подолянин. – 2006. – 14 липня. – С. 1–2.

АЙКІДО – бойове мистецтво, яке заснував на початку 20 століття в Японії О'Сенсей Моріхей Уесіба, проголосивши основним його принципом досягнення внутрішньої краси та єдності зі Всесвітом. Змагання з айкідо не проводяться. Перші центри з айкідо в Україні з'явилися 1980, а 1990 засновано Республіканську асоціацію айкідо (згодом – Асоціація айкідо айкікай України). У Кам'янці-Подільському заняття з айкідо проводяться в ДЮСШ № 2. 1994 кам'янецькі тренери з айкідо стали одними із засновників місцевої Асоціації боротьби та східних єдиноборств. 1–10 серпня 2006 в ДЮСШ № 2 проведено семінар Федерації України з бойових мистецтв «Айкі те Гатана Рю» (школа руки та меча). * Волков В. В. Айкідо // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 235; Борці всіх видів, єднайтеся! // Подолянин. – 1994. – 1 вересня. – С. 1; Жмудовська Ольга. Айкідо: елітарний спорт, філософія, мистецтво... І життя чарівної Лідії Волянської // Подолянин. – 1994. – 3 листопада. – С. 4; Айкідо // Фортеця. – 2006. – 10 серпня. – С. 10.

АЙЛАНТ (Ailanthus) – рід рослин родини симарубових. В Україні один вид – айлант високий, або китайський ясен (Ailanthus altissima) – до 30 м заввишки, з розлогою кроною. У Кам'янці-Подільському росте в колишній садибі Осавулової (Сіцінського, 2), йому понад 100 років. * Біологічний словник. – 2-е видання. – К., 1986. – С. 17; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 241.

АКАДЕМІЯ НАУК ВИЩОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ (АН ВШУ) – громадська наукова організація, що об'єднує науковців і педагогів різного фаху, які працюють у вищих навчальних закладах України. Засновано в листопаді 1992 в Києві. Дійсні члени АН ВШУ з Кам'янця-Подільського: Валентин Андрійович Яблонський (1992), Олена Семенівна Алексєєва (1993), Іон Ізраїлевич Винокур (1997), Полікарп Іванович Свідер (1997). * Стріха М. В. Академія наук вищої школи України // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 248–249; Мельник В. «Кузня» академіків? // Край Кам'янецький. – 1994. – 1 січня. – С. 2; Матусяк Т. Полку академіків прибуло // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 22 листопада. – С. 1.

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ (АПНУ) – вища галузева наукова установа. Засновано указом Президента України від 4 березня 1992. Установлену таку чисельність членів Академії: 51 дійсний член і 92 члени-кореспонденти (згідно з указом Президента України від 26 березня 2003). Надано можливість стати членами Академії понад установлену чисельність дійсним членам і членам-кореспондентам колишньої Академії педагогічних наук СРСР, які проживають на території України. Серед членів-кореспондентів АПНУ: Ніла Йосипівна Волошина – уродженка села Думанів Кам'янець-Подільського району (2 січня 1940), випускниця Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (1966). * Ярмаченко М. Д. Академія педагогічних наук України // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 287–288; Кремень В. Г. Академія педагогічних наук України // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 53.

АКВАРЕЛЬ – художня техніка, в якій застосовуються (переважно на папері) акварельні фарби. Також – малюнок, виконаний акварельними фарбами. 1912 на низці акварелей Кам'янець-Подільський зафіксував художник М. Тшебінський (його 8 акварелей львівське видавництво «Світ» використало як ілюстративний вступ до книги Олега Будзея «Вулицями Кам'янця-Подільського», виданої 2005). Акварелі Григорія Логвина «Воздвиженська церква на Карвасарах» (1951), Георгія Вербицького «Надвечір'я. Кармалюкова башта» (1963), Дмитра Брика «Дорога під Турецьким бастіоном і Кушнірська башта» (1963) київське видавництво «Мистецтво» відтворило на листівках із комплекту «Кам'янець-Подільський, Пам'ятки старовини в малюнках художників» (1968). 1973 в Ратуші відкрилася виставка акварелей Василя Батюшкова (1894–1981), в червні 1974 – Володимира Голованова (1924–1990), Є. Губарєва, Євгена Карциганова, Сергія Луньова. За листівками та фотографіями кінця 19 – початку 20 століття давній Кам'янець-Подільський відтворює на численних акварелях Леонід Сорокатий (народився 10 травня 1942), частину з них представлено 2006 у вигляді комплекту листівок «Кам'янець-Подільський, Пам'ятки старовини в малюнках художника Леоніда Сорокатого» (видавець – «Художньо-виробничі майстерні»). * Афанасьєв В. А. Акварель // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 294–295; Акварель // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 30; Козлова Н. Виставка акварелей // Прапор Жовтня. – 1973. – 4 вересня. – С. 4; Вінюкова В. Виставка акварелей // Прапор Жовтня. – 1974. – 29 червня. – С. 4.

АКРОБАТИКА. Чоловіча четвірка з Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (Олексій Поліщук, Сергій Охай, Ігор Гринь, Костянтин Захаренко) виборола друге місце на чемпіонаті України в Миколаєві (17–20 травня 1993). 1994 другокурсники факультету фізвиховання Костянтин Захаренко, Сергій Охай, Дмитро Сидоренко, Роман Поліщук завоювали золоті медалі на чемпіонаті України у Вінниці, а на чемпіонаті Європи в Польщі (Зелена Гура, 16–23 травня) посіли четверте місце. * Молодці акробати. Так тримати! // Подолянин. – 1993. – 20 лютого. – С. 1; Підперли чемпіонів світу // Подолянин. – 1993. – 27 травня. – С. 1; Наша четвірка акробатів – четверта в Європі // Подолянин. – 1994. – 28 травня. – С. 1; Маньковський Михайло. В квартеті кращих у Європі // Подолянин. – 1994. – 17 вересня. – С. 1.

«АКСІОМА» – видавництво (свідоцтво від 26 травня 2004). Соборна, 1. Має свою друкарню. Серед видань: навчальний посібник для учнів 6–7 класів «Моє місто – Кам'янець-Подільський» Світлани Галаби (2004), збірник вибраних вокально-хорових творів Бориса Ліпмана «Летять над Поділлям лелеки» (2005), збірка віршів Романа Кіфлюка «Ангел кохання на барикадах совісті» (2005), монографії Віталія Нечитайла «Селянське господарство фермерського типу в Україні: історія і сучасність» (2004), Віталія Лозового «Внутрішня та зовнішня політика Директорії Української Народної Республіки (Кам'янецька доба)» (2005), книга «Біотехнологічний факультет: історія і сьогодення» (2005).

АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ – політико-правовий документ Верховної ради України, ухвалений 24 серпня 1991, яким засвідчувався новий статус Української держави. Серед 392 народних депутатів України, які проголосували «за», було двоє представників Кам'янеччини – Микола Іванович Любенчук і Сергій Артемович Тимчук. 1 грудня 1991 у Всеукраїнському референдумі кам'янчани підтвердили Акт проголошення незалежності України. У місті з 72819 виборців узяли участь у голосуванні 85,3% (за – 58136, проти – 2872), у районі з 64507 виборців узяли участь у голосуванні 96,3% (за – 60298, проти – 1378). Показники «за» в місті (93,6%) та в районі (97,1%) були вищими, ніж у цілому по Україні (90,32%). * Литвин В. М. Акт проголошення незалежності України // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 57–58; Підсумки Всеукраїнського референдуму і виборів Президента України по місту і району // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 4 грудня. – С. 1; Коротка хроніка буремних днів // Кам'янець у серпні. – 2001. – С. 3.

АКТОРИ – ГОСТІ КАМ'ЯНЧАН. 1965 – Борис Сабуров, 1966 – Іван Миколайчук, Анатолій Барчук, січень 1971 – Людмила Алфімова, Ніна Антонова, січень 1979 – Наталія Наум, Костянтин Степанков, квітень 1979 – Ірина Шевчук, лютий 1981 – Сергій Філіпов, Олег Янковський, Олександр Збруєв, Володимир Тотосов. * Єфімов А. 30 років на сцені: Щоденник мистецтв // Прапор Жовтня. – 1965. – 19 червня. – С. 4; Шевчук Е. Студентський клуб // Прапор Жовтня. – 1967. – 20 січня. – С. 4; Демчик С. Звіт кіномитців // Прапор Жовтня. – 1971. – 16 січня. – С. 4; Вікторов К. Здрастуй, кінофестиваль! // Прапор Жовтня. – 1979. – 23 січня. – С. 4; Миколюк М. Зустріч з Іриною Шевчук // Прапор Жовтня. – 1979. – 20 квітня. – С. 4; Гаджула А. Гість хліборобів: Читачі інформують // Прапор Жовтня. – 1979. – 4 травня. – С. 4; Кугай А. Зустріч з мистецтвом // Прапор Жовтня. – 1981. – 14 лютого. – С. 4.

АЛЕБАСТРОВЕ ЗАВОДОУПРАВЛІННЯ. Об'єднує два алебастрові заводи, кремінний і гіпсовий кар'єри, бентонітові штольні, має цех виробництва будівельних матеріалів. * Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1970. – С. 36–37.

АЛЕБАСТРОВИЙ ЗАВОД. * Рін Є. Алебастровий завод відстає // Прапор Жовтня. – 1947. – 2 липня. – С. 2; Диновський М., робітник алебастрового заводу. Владика з алебастрового заводу // Прапор Жовтня. – 1957. – 19 травня. – С. 2.

АЛЕКСАНДРИНСЬКИЙ ТЕАТР у Санкт-Петербурзі. Найстаріший російський драматичний театр, який веде відлік від 1756. 1832 для театру зведено новий будинок і театр стали називати Александринським. Від 1919 – академічний. 1937 надано ім'я Олександра Пушкіна. Нині (від 1991) Російський академічний театр драми імені Олександра Пушкіна. Поворотним днем в акторському житті уродженки Кам'янця-Подільського Марії Гаврилівни Савіної (1854–1915) стало 9 квітня 1874, коли 20-річна провінційна актриса з великим успіхом дебютувала на сцені Александринського театру. Посівши центральне місце в петербурзькій трупі, Савіна 41 сезон провела як прима на сцені цього знаменитого театру.

«АЛЕКС-К°» – приватна аптека. Ісайї Кам'янчанина, 1. Пропонує ліки народної медицини Данила Зубицького. * Телефонний довідник. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 60.

«АЛЛО, МИ ШУКАЄМО ТАЛАНТИ» – всесоюзний телевізійний конкурс. 1972 лауреатом стала кам'янчанка Тамара Плющ (тоді – студентка Кам'янець-Подільського педагогічного інституту). Спочатку вона виступала в Чернівцях, де змагалися аматори зі Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Ужгорода, Чернівців і Кам'янця-Подільського (ефір на Центральному телебаченні – 26 лютого 1972). Там вона завоювала путівку на фінал у Москві (червень 1972). У Чернівцях виступав ще один кам'янчанин – старший майстер дільниці кабельного заводу Віктор Бернар. Його відзначено грамотою Чернівецького міськкому ЛКСМУ. У фіналі Тамара Плющ виконала дві пісні: «Эллады бесстрашная дочь» Вано Мураделі на слова Євгена Долматовського, «Музыка» Мікаела Таривердієва на слова Орлова. * До Москви, у фінал // Прапор Жовтня. – 1972. – 1 березня. – С. 4; У пісню закохана: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1972. – 4 липня. – С. 4; Кам'янець-Подільський державний університет: минуле і сьогодення. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 127.

«АЛЬМА-МАТЕР», інформаційний вісник Кам'янець-Подільського коледжу харчової промисловості.

«ALMA MATER ПОДІЛЬСЬКОГО КРАЄЗНАВСТВА» – книга Льва Баженова, яка побачила світ 2005 у видавництві «Оіюм» (Кам'янець-Подільський). Має підзаголовок, який розкриває зміст книги: «Місто Кам'янець-Подільський – осередок історичної регіоналістики XIX – початку XXI століть». * Будзей Олег. Дослідженням – 200 років, Центру – 10: Книгозбірня // Подолянин. – 2005. – 2 грудня. – С. 6.

АЛОЕ – рід багаторічних рослин родини лілійних. В Україні в кімнатній культурі поширене алое деревовидне (столітник), яке вперше зацвітає після 20–25 років. * Сало В. Поговоримо про алое: Служба здоров'я // Прапор Жовтня. – 1981. – 11 грудня. – С. 4; Спектор О. Зацвіло алое // Прапор Жовтня. – 1984. – 16 червня. – С. 4; Ви бачили хоч раз, як цвіте алое? // Подолянин. – 2003. – 28 листопада. – С. 1; Знову цвіте алое: Фотофакт // Подолянин. – 2003. – 5 грудня. – С. 2.

АЛОЇЗІЯ БАТАРЕЯ (СВЯТОГО АЛОЇЗІЯ БАТАРЕЯ) – фортифікаційне укріплення кінця 18 – початку 19 століття на лівій стороні Вірменської вулиці. Народна назва – Фріцовська батарея. На початку 19 століття, коли батарея втратила оборонне значення, з неї зняли гармати, а землю міська влада продала з торгів мешканцям міста. Тепер тут розташувалися два будинки з адресами Вірменсьька, 3 та Вірменська, 5, збудовані в 19 столітті.  Саме цими будинками завершується ліва сторона Вірменської вулиці. А ще наслідком розміщення тут батерея стало те, що ліва сторона Вірменської вулиці помітно вища, ніж права. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 237.

«АЛТЕЯ» – приватна аптека. Мікрорайон Жовтневий. Тридцять років Перемоги, 11. Пропонує лікарські засоби, готові ліки, дитяче харчування, гомеопатичні препарати, ліки Зубицького. * Телефонний довідник. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 60.

«АЛЬБОМ», гурт із Кам'янця-Подільського. Існує з літа 1985. Лідер Олег Ганопольський. 1989 став московським гуртом. Станом на 1993 музиканти записали 5 магнітоальбомів. * Власова В. Здрастуй, плем'я молоде! // Прапор Жовтня. – 1985. – 12 квітня. – С. 4; Жмудовська Ольга. Олег Ганопольський: «В Україні немає шоу-бізнесу» // Подолянин. – 1993. – 5 травня. – С. 3.

«АЛЬМАНАХ КІНОПОДОРОЖЕЙ» («Центрнаукфільм»). У № 119 – фільм про Кам'янець-Подільський (сценарист Н. Небилицька, режисер Е. Езов). Демонструвався 1978 у Кам'янці-Подільському в малому залі кінотеатру «Дружба» (як журнал перед художнім фільмом). * Пономаренко Л. Кам'яний щит Поділля: У кінотеатрах міста // Прапор Жовтня. – 1978. – 11 березня. – С. 4.

«АЛЬФ» – крамниця. Новий план. Князів Коріатовичів, 10. Відкрито 1996. Засновники Андрій Штіфанов і Микола Меркур'єв. Продавець Тетяна Савіцька (тому крамниця має неофіційну назву – «У Тані»). 17 червня 2006 з нагоди 10-річчя в крамниці проведено безпрограшну лотерею. * Ясінська Альона. З ювілеєм, «Альф» // Подільська TV-інформ. – 2006. – 22 червня. – С. 20.

АМАТОРСЬКИХ ФІЛЬМІВ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ. Проводився від 1970. У грудні 1987 відбувся в Кам'янці-Подільському – в обласному Будинку пропаганди пам'яток історії та культури. Голова журі – Олег Кіндратович Бабишкін (1918 – 1991). * Шпильова В. Про що розповів екран // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 січня. – С. 3.

АМБРОЗІЯ – рослина, цвітіння якої викликає алергію. * Гординчук Микола. Отруйний цвіт амброзії: Небезпека // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 12 вересня. – С. 1; Галюк Вадим, Бондар Ростислав. Амброзію треба знищувати: Зауважте // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 21 жовтня. – С. 10.

АМБУЛАТОРІЯ – невеликий лікувальний заклад, що надає допомогу прихожим хворим, а також тим, які лежать удома.. Відповідно до програми «Сімейна медицина для кам'янчан» у Кам'янці-Подільському передбачено відкрити 7 амбулаторій. 7 травня 2004 в мікрорайоні Жовтневому відкрито амбулаторію загальної практики та сімейної медицини. 12 травня 2004 в селищі Смирнова відкрито амбулаторію сімейної медицини. 26 грудня 2005 на Підзамчі (Папаніна, 78) відкрито амбулаторію сімейної медицини. * Хоменко В. М. Амбулаторія // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 428; Гайдамашко Вікторія. Амбулаторії – вагомий крок медреформи: Добрі новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 14 травня. – С. 3; Гординчук Микола. Відкрито амбулаторію // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 21 травня. – С. 4; Амбулаторія на Підзамчі // Подільська TV-інформ. – 2005. – 29 грудня. – С. 1–2; Шуханова Тетяна. На Підзамчі сімейний лікар: Медицина // Подолянин. – 2005. – 30 грудня. – С. 2; Гайдамашко Вікторія. Сімейна медицина прийшла на Підзамче // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 30 грудня. – С. 2; Михальська Галина. Шоста, але не остання // Сім днів. – 2006. – 1 січня. – С. 2.

*АМБУЛАТОРНИЙ ПРОВУЛОК. Підзамче. Виборча дільниця № 41. Відходить від вулиці Папаніна на північний схід між провулками Топольського та Кам'янецьким, з'єднується з провулком Топольського. Підсумкові показники: зліва – № 11, справа – № 20. * Візитка Кам'янця: провулок «Від смітника до смітника»: Нам пишуть // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 30 серпня. – С. 8.

*АМБУЛАТОРНИЙ, 14А. Молитовний будинок Християн віри євангельської (п'ятидесятників). Урочисто відкрито 10 вересня 1989. Пресвітер Микола Михайлович Пилип'юк.

АМПІР (СТИЛЬ ІМПЕРІЇ) – пізній різновид класицизму. Виник у Франції 1800–1815, пов'язаний із правлінням Наполеона I. Для стилю характерні: сильний вплив давньоримського мистецтва (зокрема, в орнаментиці), монументальні споруди, численні декоративні елементи (зокрема, символи влади). У Кам'янці-Подільському в стилі ампір 1834 добудовано дзвіницю до західного фасаду церкви святих апостолів Петра й Павла (сучасна адреса – Татарська, 9). В середині 19 століття портик у стилі ампір прикрасив південний фасад одного з будинків на вулиці Довгій (сучасна адреса – Довга, 15). * Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 52; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 186, 240.

АМФІБІЇ – клас хребетних. → Земноводні.

«АМФІТОН-МС» – магнітофон. Випускав завод «Електроприлад». 1987 випустив 1910 магнітофонів замість запланованих 20 тисяч. * Гижко І. Як працюєш, депутат?: Ради і життя // Прапор Жовтня. – 1988. – 22 березня. – С. 3.

АН-2 – літак. Має 12 місць. Відправлявся з Кам'янець-Подільського аеропорту. У наші дні у ВАТ «Адамс» використовується для підживлення озимих культур. * Епштейн М. Літаками з Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. – 1962. – 14 липня. – С. 4; Ілаш Анатолій. Розбудили поле літаки: На весняних гонах // Край Кам'янецький. – 2005. – 31 березня. – С. 1.

«АНГЕЛ КОХАННЯ НА БАРИКАДАХ СОВІСТІ» – перша збірка віршів Романа Кіфлюка. Побачила світ 2005 (підписано до друку 18 квітня) у видавництві «Аксіома». Вступне слово Олега Демчука. 52-сторінкова збірка складається з двох частин – «Якщо існує досконалість» і «Кути барикад». Наклад – 300 примірників. Олег Демчук відзначає контраверсійність, парадоксальність письма Романа Кіфлюка, проте підкреслює, що в більшості віршів він є ліриком.

АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА. Розміщувалася в міській лікарні, від весни 2004 орендує приміщення в будинку на Пушкінській, 37. Настоятель – отець Дмитро (Дмитро Богданович Бельзецький). * На Великдень – до підвалу: Гримаси часу // Подолянин. – 2004. – 9 квітня. – С. 2; Міркотан Ольга. Журналіст плюс... // Подолянин. – 2006. – 2 червня. – С. 4.

АНІКЩЯЙ – місто в Литві, біля злиття рік Анікшта та Швянтойї. До 1917 офіційна назва Онікшти. Місто відоме з 15 століття. 11,6 тисячі мешканців (2004). Залізнична станція. Меморіальний музей поета Антанаса Баранаускаса (1835–1902), письменника Антанаса Венуоліса (1882–1957). 7–9 вересня 1990 у Кам'янці-Подільському в традиційному фольклорно-етнографічному святі «Подільські візерунки» на запрошення міської ради взяли участь два самодіяльні колективи з Литви, зокрема – «Пунтукес» з Анікщяя (керівник Регіна Будрейкене). * Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. – 10-е издание. – 2006.

АНОНІМКА – лист без підпису. 2 лютого 1988 Президія Верховної Ради СРСР постановила, що звернення людини без зазначення своїх точних координат є анонімним і розгляду не підлягає. Проте в лютому 1988 редакція газети «Прапор Жовтня» впродовж перших двох тижнів одержала понад 10 листів-анонімок. * Красуцький М. Знову... анонім?: Колонка редактора // Прапор Жовтня. – 1986. – 27 вересня. – С. 2–3; Указ Президії Верховної Ради СРСР // Прапор Жовтня. – 1988. – 6 лютого. – С. 1; І таке буває... Репліка // Прапор Жовтня. – 1988. – 11 лютого. – С. 4; Сім раз відміряй: Повертаючись до надрукованого // Прапор Жовтня. – 1988. – 19 лютого. – С. 4.

«АНТЕЙ» – госпрозрахунковий центр при Кам'янець-Подільському міськкомі ЛКСМУ (МДС). Створено 20 липня 1989. Очолював Ігор Володимирович Твердохлєбов. * «Антей лiмiтед»: Візитка // Подолянин. – 1993. – 3 лютого. – С. 2.

«АНТЕЙ» («Антей ЛТД», «Антей лiмiтед») –виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). Організовано в лютому 1992. Родовід розпочало з кооперативу «Мрія» (виробництво м'яких меблів; директор Олександр Павлович Гуцалов). 20 липня 1989 створено госпрозрахунковий центр «Антей» при міськкомі ЛКСМУ (МДС). Директор Ігор Володимирович Твердохлєбов. * Нам потрібні «Реммеблі» // Подолянин. – 1993. – 23 січня. – С. 1; «Антей лімітед»: Візитка // Подолянин. – 1993. – 3 лютого. – С. 2.

«АНТЕЙ» – приватний ліцей. Перший в області приватний загальноосвітній заклад. Працює з вересня 1994. Незмінний директор – Інна Панасівна Блажкова. Сьогодні розмістився в будинку колишнього готелю «Червоне Поділля» (Шевченка, 33). * Будзей О. «Антей» піднімає... приватний ліцей: Справи освітянські // Наша справа. – 1995. – 20 січня. – С. 3; На порозі – шкільний день: Пряма лінія // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 28 серпня. – С. 7.

АНТЕНА. * Навколо антени: Ви нам писали // Прапор Жовтня. – 1972. – 19 травня. – С. 4.

АНТОЛОГІЯ – збірник творів різних авторів, здебільшого одного жанру або роду, іноді – за тематичним принципом. У Кам'янці-Подільському фактично першою антологією, що представила сучасну кам'янецьку поезію, стала колективна збірка віршів 62 авторів «Грані тисячоліть на струнах слова» (презентація відбулася 20 травня 2006). 1992 побачила світ Хмельницька антологія «Сто поезій ста поетів». Серед представлених імен: Панько Педа – уродженець села Жванець, Микола Бажан, Микола Подолян, Олександр Бобровников – уродженці Кам'янця-Подільського, Іван Шевчук – уродженець села Вихватнівці, Петро Радавчук – уродженець села Княжпіль, Віктор Кушнір – уродженець села Калиня, Іван Покотило – уродженець села Студениця, жителі Кам'янця-Подільського Іван Прокоф'єв, Віталій Нечитайло, поети, які жили й померли в Кам'янці-Подільському, – Микита Годованець, Микола Тищук, Михайло Головін, ще низка поетів, пов'язаних з Кам'янцем-Подільським навчанням, працею. 1993 у Хмельницькому побачила світ антологія «Під отчим небом», в якій представлено вірші про Україну та Подільський край 17 сучасних поетів (серед них кам'янчани Віталій Нечитайло та Іван Прокоф'єв). * Соловей Е. С. Антологія // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 565–566.

«АПЕЛЬСИН» – дитячий танцювальний ансамбль із Кам'янця-Подільського. Керівник Алла Пащенко, хореографи Катерина Пащенко, Ірина Літинська. На Всесвітньому чемпіонаті сценічних мистецтв (Лос-Анджелес, 7–14 серпня 2005) здобув три золоті медалі (за сучасний фолк, сюжетний танець, танець вільного стилю) та гран-прі. Брав участь у V міжнародному фестивалі дитячої та юнацької творчості (Таллінн, 25–31 травня 2006). * Гординчук М. «Апельсини» землі Подільської: Дитячому танцювальному ансамблю «Апельсин» – 15 років // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 27 травня. – С. 1, 4; Михальська Галина. Наш «Апельсин» підкорив Голівуд!!! // Фортеця. – 2005. – 25 серпня. – С. 1, 2; Шелюг Олена. Наші в Голлівуді // Подолянин. – 2005. – 26 серпня. – С. 1; Сокульська Ольга. Голлівудське сяйво українського «Апельсину» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 26 серпня. – С. 1; Мерія підтримала молодь // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 23 грудня. – С. 6; Японський аромат наших апельсинів // Фортеця. – 2006. – 9 березня. – С. 1; Світ очима українських «Апельсинів» // Фортеця. – 2006. – 8 червня. – С. 10; Сокульська Ольга. «Апельсин» підкоряє Естонію: Мистецтво // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 16 червня. – С. 5; Апельсини з Поділля – найпопулярніші в Японії / Підготувала Ольга Жмудовська // Фортеця. – 2006. – 3 серпня. – С. 10; Яскраві враження – найкращий анонс! // Фортеця. – 2006. – 14 вересня. – С. 10.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД. 1791 Вінниця, Житомир, Кам'янець-Подільський, Луцьк здобули право на апеляційний суд. * Вирський Д. С. Вінниця // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 569.

АПОКАЛІПСИС – завершальна книга Нового Заповіту. Інша назва – «Об'явлення святого Івана Богослова». Слова з цього твору «І з'явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір» (12:1) втілено в образі Діви Марії (Мадонни), статую якої 1756 встановлено в Кам'янці-Подільському на турецькому мінареті біля Кафедрального костелу. * Голобуцький П. В. Апокаліпсис // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 612–613; Новікова Г., Расщупкін О. Друга молодість Петропавлівського костьолу: Старе місто: проблеми, вирішення // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 грудня. – С. 2–3; Будзей Олег. Кам'янецькій Мадонні – 250: Непомітні ювілеї // Подолянин. – 2006. – 19 травня. – С. 6.

«АПОСТРОФ» – видавничо-поліграфічне підприємство. Засновано 4 квітня 1994. Сучасна адреса – Уральська, 2. Серед виданих книг: монографія Віталія Нечитайла «Українське селянство: важкий шлях до волі» (1995), прозова збірка Василя Кухлевського «Душі осмислений початок» (1998), збірки віршів Івана Кизими «На Збручових плесах» (2002) і «Формула зла і добра» (2005). * «Формула» Івана Кизими // Край Кам'янецький. – 2005. – 30 грудня. – С. 3.

АПТЕКА – медико-санітарний заклад, в якому виготовляють ліки за рецептами, а також продають готові лікувальні засоби та інші медичні товари. У другій половині 18 століття в Кам'янці-Подільському було дві аптеки: ксьондзів єзуїтів і домініканців. 1767 здобув привілей на відкриття аптеки Павло Ленькевич, 1790 – Гжегож Чайковський. До 1831 були дві аптеки: приватна (спадкоємців Фаренгольца) та урядова (публічної опіки). 1831 відкрито другу приватну – Криницького (потім Сіцінського). Перед Першою світовою війною в місті було 4 приватні аптеки: Хомського, Ґольдштейна – в Старому місті, Садковського – на Польських фільварках, ще одна – на Новому плані, а також дві урядові – в земському шпиталі та людинолюбного товариства. Було також 5 аптечних складів: Хомського, Шраги та Ґольдштейна – в Старому місті, один – на Польських фільварках, один – на Новому плані. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі: Szkіz hіstoryczny. – K.–Warszawa, 1915. – S. 25, 124–125; Островська Ядвіга. Рятівна місія аптекарів // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 15 вересня. – С. 3.

АПТЕКА № 4 (ЦЕНТРАЛЬНА АПТЕКА № 4). Чкалова, 7. * Хоптяр Г. Якщо вам потрібні ліки // Прапор Жовтня. – 1983. – 8 січня. – С. 3.

АПТЕКА № 5. Черемушки. * Мельник П. «Будемо через 20 хвилин»: Як вас обслуговують? // Прапор Жовтня. – 1967. – 5 грудня. – С. 4; Турняк О. Аптека мікрорайону // Прапор Жовтня. – 1977. – 2 липня. – С. 4.

АПТЕКА № 92. Відкрито в січні 1979 у гуртожитку заводу «Електроприлад» (проспект Леніна, 84а). * Зорін В. Аптека в гуртожитку: Новини // Прапор Жовтня. – 1979. – 17 січня. – С. 4.

АПТЕКА № 192. Жовтневий мікрорайон. Відкрито 5 листопада 1982 в новозбудованому 59-квартирному будинку № 13 на вулиці Космонавтів. Стала одинадцятою аптекою в місті. * Липовецький В. Новосел мікрорайону – аптека: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1982. – 12 листопада. – С. 4.

АПТЕКА ВОСЬМОГО БЕРЕЗНЯ. До того – перша державна аптека імені Раковського. Перейменовано 1928 (постанова президії міської ради від 14–15 березня, затверджена 6 квітня президією округового виконавчого комітету ). * К-ПМА. – Фонд Р-335. – Опис 1. – Справа 104. – Аркуш 63.

«АРАГАЦ» – газета вірменської національної меншини України. Виходить від 21 вересня 1994. Видається українською та вірменською мовами один раз на місяць. Головний редактор Женя Церунян. У лютому 2006 газета надрукувала велику добірку віршів вірменського поета Татула Оганісяна, який нині живе в Кам'янці-Подільському (вступне слово та переклад віршів українською мовою Віталія Мацька). # Арагац – вулканічний масив у Вірменії, найвищий на Закавказзі (4090 м). Тут розташована Бюроканська астрофізична обсерваторія. * Ж. М. Церунян. «Арагац» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 624; Татул Оганесян. «І в кожному космічному ударі – надія зірки в імені твоїм» // Арагац. – 2006. – № 2 (лютий). – С. 6, 8.

«АРАГВІ» – кооперативне відеокафе. Відкрито 1988 на вулиці Чкалова замість колишньої «бляшанки». Згодом кафе «Млинці». Наприкінці 1988 міськвиконком ухвалив припинити діяльність кооперативу «Млинці». * Бабляк Віталій. «Арагві»: біля джерел: Справи і проблеми одного кооперативу // Прапор Жовтня. – 1988. – 26 березня. – С. 2–3; Урода Борис. Маленька неув'язочка: Фейлетон // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 грудня. – С. 2–3; Бабляк Віталій. Ох, це м'ясо...: Кооперативи: пошук, досвід, проблеми // Прапор Жовтня. – 1988. – 23 грудня. – С. 3.

АРБАЛЕТ – старовинна зброя, що має форму лука для метання стріл, каміння тощо. Сьогодні в Кам'янець-Подільському історичному музеї-заповіднику можна побачити зразки давньої метальної зброї, власноруч постріляти з арбалета (експозицію, яка розмістилася в підземеллі під східним бастіоном Старого замку, відкрито в жовтні 2005 напередодні фестивалю «Терра Героїка»). * Юркова Галина. Нова експозиція у підземеллі Старої фортеці: До джерел // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 14 жовтня. – С. 11; Батюкевич Іван. Грюнвальдська битва повторилась знову // Фортеця. – 2006. – 3 серпня. – С. 9.

АРБІТРАЖ – орган, що займається розглядом майнових суперечок між установами та підприємствами. У Кам'янці-Подільському, коли він був центром Кам'янець-Подільської області, у 1938–1941 діяв обласний державний арбітраж. У цей період головними державними арбітрами Кам'янець-Подільської області були: травень 1938 – жовтень 1938 – Пилип Кузьмич Щербак (виконував обов'язки); жовтень 1938 – червень 1939 – Михайло Трохимович Кузьменко; серпень 1939 – листопад 1939 – Михайло Григорович Яновський, від 19 листопада 1939 – Іван Трохимович Кучеренко. Розглянуто справ: 1938 – 952, 1939 – 1075, 1940 – 1185, за перший квартал 1941 – 306. Сьогодні обласному державному арбітражу відповідає обласний господарський суд. * Господарський (арбітражний) суд Хмельницької області: Історико-правові нариси, портрети. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 26–28, 73–78.

АРКБУТАН – піварка із зовнішнього боку споруди для передачі навантажень із купола на зовнішні опори (контрфорси). Серед споруд Кам'янця-Подільського два аркбутани має Миколаївська церква в Старому місті. * Словник термінів // Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 362.

«АРМЕНИЯ» – ресторан із вірменською кухнею. Вулиця Князів Коріатовичів. Відкрито у березні 2001. Первісно – кафе «Супутник» (відкрито 15 грудня 1966).

«АРНІКА» – приватне підприємство. Засновник Олег Володимирович Гільовський. * Бабляк Віталій. Бізнесмен. Депутат. Комуніст: Зблизька // Подолянин. – 2004. – 23 квітня. – С. 4.

Артистів будинок. Старе місто. Народна назва триповерхового будинку на Польському ринку, 12. Утворився у 1950-х унаслідок об'єднання в один об'єм двох середньовічних будинків, розташованих на суміжних ділянках. # У 1950-х у будинку мали квартири артисти місцевого театру. Відтоді, мабуть, пішла назва «Будинок артистів», яка збереглася досі. У будинку у 1950-х отримав квартиру журналіст Іван Ксенофонтович Романюк – редактор у 1954–1957 газети «Сталінський клич» (від 1956 «Радянська Кам'янеччина»), хрещений батько популярної рубрики «Кам'янецький їжак». У будинку 25 листопада 1975 народилася Марина Одольська – відома українська співачка, заслужена артистка України (2004). * Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 161–162; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 150.

АРТІЛЬ – форма добровільного об'єднання людей для спільної господарської діяльності з подальшим розподілом між ними одержаного доходу. У Кам'янці-Подільському були такі артілі промислової кооперації (за станом на червень 1946): трикотажна артіль імені Крупської, швейна артіль імені Кагановича, артілі «Червоний шкіряник», «Чоботар», «Харчовик». * Савченко О. В. Артіль // Енциклопедія сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 681; Звернення // Прапор Жовтня. – 1946. – 16 червня. – С. 1.

«АРТ-ФІЛЬМ» – кіностудія. Готується знімати художній фільм «Запорізька Січ» за мотивами повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба» (на головну роль запрошено Богдана Ступку). Частину епізодів заплановано зняти 2007 в Кам'янці-Подільському. * Шпильова Віра. «Запорозька січ» почнеться з Кам'янця // Голос України. – 2006. – 20 липня. – С. 6; Знов кіно // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 20 липня. – С. 5; У Кам'янці знову зніматимуть фільм // Сім днів. – 2006. – 20 липня. – С. 2; Знову зйомки фільму... // Фортеця. – 2006. – 20 липня. – С. 2; Тарас Бульба у Кам'янці // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 21 липня. – С. 2.

АРХЕОЛОГІЧНА ЕКСПЕДИЦІЯ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ. Розпочала роботу 1963–1964. * Винокур І. С. 30 років досліджень археологічної експедиції Кам'янець-Подільського педінституту // Матеріали IX Подільської історико-краєзнавчої експедиції. – Кам'янець-Подільський, 1995. – С. 78–81.

АРХЕОЛОГІЧНИЙ ВІДДІЛ ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ-ЗАПОВІДНИКА. Старе місто. Іоанно-Предтеченська, 2. Відкрито 15 вересня 2001. У дворі розмістився лапідарій. * Музею – бути // Подолянин. – 2001. – 2 березня. – С. 1; До «забутих предків» // Подолянин. – 2001. – 21 вересня. – С. 3.

АРХЕОЛОГІЧНІ Й АРХЕОЛОГО-АРХІТЕКТУРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО. * Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 237–243.

АРХІВ. 11 липня 1995 відкрито читальний зал і стіл довідок у новому приміщенні – Польський ринок, 14 (колишня агрошкола). 24 серпня 2005 відкрито приміщення міського архіву (Пушкінська, 29). Начальник Валентина Стельмах. * Кушнір Б. В Подільському архіві // Прапор Жовтня. – 1964. – 14 січня. – С. 4; Архів відкриває читальний зал у новому приміщенні // Подолянин. – 1995. – 8 липня. – С. 3; Будзей Олег. 6,5 кілометра справ: 24 грудня – День працівників архівних установ // Подолянин. – 2002. – 20 грудня. – С. 4; Архівні мандри // Подолянин. – 2003. – 7 лютого. – С. 2; Семенова Наталія. Кам'янецький архів розпочинає все спочатку: Слідами події // Подолянин. – 2004. – 9 квітня. – С. 4; Будзей Олег. Відновити втрачене // Подолянин. – 2005. – 26 серпня. – С. 1; Гординчук Микола. Багатогранні будні Кам'янецького архіву // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 16 грудня. – С. 4.

АРХІВ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Завідувачі: Марія Олексіївна Рибак, від 1980 – Любов Віталіївна Сидорук (4 травня 1957). * Будзей Олег. В архіві нудно не буває: 24 грудня – День працівників архівних установ // Подолянин. – 2004. – 24 грудня. – С. 3.

АРХІВ ПОДІЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО АГРАРНО-ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Первісно діяв як архів сільськогосподарського інституту. Завідувач Євгенія Антонівна Григоровська (1982). * Бурдига Л. Помічник із надійною пам'яттю: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1982. – 5 червня. – С. 4.

*Архієрейська вулиця. Старе місто. Назва за часів Російської імперії (до 20 березня 1923) давньої і нинішньої (від 11 вересня 1990) Францисканської вулиці. Первісна назва – Францисканська. Радянські назви – ІІІ Інтернаціоналу (від 20 березня 1923), Музейний провулок. # Архієрей – загальна назва вищих чинів духовенства (єпископа, архієпископа та ін.) у православних християн. Після приєднання Кам'янця до Росії (1793) колишній костел францисканців перетворили на архієрейську церкву, а колишній кляштор францисканців – на будинок архієрея (де 1799 замешкав перший подільський православний єпископ Іоанникій). Отож і вулицю Францисканську стали називати Архієрейською.

Архієрейська церква. Старе місто. Колишній костел францисканців, що 1799 став православною церквою Успіння Пресвятої Богородиці. * Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 324–326.

Архієрейський будинок. Старе місто. Існує від 1799. Обладнано в колишньому францисканському кляшторі. Тут 1799 на другому поверсі було влаштовано домову церкву Різдва Христового. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 132–134; Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 324–326.

*Архієрейський провулок. Старе місто. Назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, затвердило 1902 Міністерство внутрішніх справ Росії. У радянський час до війни – Червоний провулок. Нині без назви. Зв'язував Центральний майдан (нині Польський ринок), а також Поліційну (нині Старобульварну) вулицю з вулицею Францисканською (у 19 столітті Архієрейською). # → Архієрейська вулиця. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі: Szkіz hіstoryczny. – K.–Warszawa, 1915. – S. 62; Ківільша Г. Місто оживає: Відродження // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 28 квітня. – С. 3.

*Архієрейський сад. Старе місто. Виділено зі Старого бульвару на клопотання подільського єпископа Арсенія «височайшим» указом від 23 травня (4 червня) 1844. Нині це місце кам'янчани називають Західним бульваром. * Подольские епархиальные ведомости. – 1874. – № 3 (1 февраля). – Неофициальная часть. – С. 68–69.

*Архієрейський хутір. Підзамче. Цей хутір 1808 дворянин Йосип Ужевський дав єпископові Подільському Іоанникію. 1843 архієпископ Подільський Арсеній улаштував тут домову церкву в ім'я святого апостола Іоанна Богослова. Близько 1880 замість старого дачного будинку, влаштованого посередині хутора, збудовано новий кам'яний будинок, в якому на другому поверсі влаштовано теж Іоанно-Богословську церкву. 1892 цю церкву значно розширили, влаштували дзвіницю з дуже гарним під'їздом, церкву посвятили на честь 12 апостолів. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 133–134.

«АСКА» – страхова компанія. Засновано 1990 у місті Донецьк. За станом на 2002 мала 33 філії в усіх областях України. 2002 створено представництво «АСКА» в Кам'янці-Подільському. Директор представництва – Василь Кузьменко. * Марунчак Микола. «АСКА» вже у Кам'янці: Страхування // Подолянин. – 2002. – 12 липня. – С. 3.

АСОЦІАЦІЯ БОРОТЬБИ ТА СХІДНИХ ЄДИНОБОРСТВ. Створено 31 липня 1994 на зборах тренерів усіх популярних у Кам'янці-Подільському видів боротьби – класичної, вільної, дзюдо, карате, айкідо. * Борці всіх видів, єднайтеся! // Подолянин. – 1994. – 1 вересня. – С. 1.

АСОЦІАЦІЯ КОЛЕКЦІОНЕРІВ ІМЕНІ МИХАЙЛА ГРЕЙМА – об'єднана організація колекціонерів міста та району. * Незаслужена образа // Подолянин. – 2005. – 30 грудня. – С. 7.

АСОЦІАЦІЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ. Голови Асоціації: Людвіг Пшетаковський; від 2006 – сільський голова Зіньковецької територіальної громади Віталій Петрович Маслянко. * Обрали Віталія Петровича // Подолянин. – 2006. – 2 червня. – С. 2.

АСОЦІАЦІЯ СТОМАТОЛОГІВ УКРАЇНИ (АСУ). Делегатами II (IX) з'їзду АСУ (Київ, 21–26 лютого 2005) були кам'янчани Павло Гринчишин, Станіслав Соломон, Анатолій Панчишин. * Кочергін Віталій. Стоматологія потребує змін: Медицина // Подолянин. – 2005. – 4 березня. – С. 6.

АСПІРАНТУРА – форма підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. 1963 відкрито аспірантуру при Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті. 1992 на історичному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту відкрито аспірантуру зі спеціальності «Історія України та археологія». Першими аспірантами стали Василь Васильович Малий, Валерій Пилипович Мегей, Н. Я. Стеньгач. * Савченко О. В. Аспірантура // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 755; Завальнюк О. М. Історичний факультет Кам'янець-Подільського педінституту: ретроспектива і сьогодення // Наукові праці історичного факультеті. – Т. 1. – Кам'янець-Подільський, 1995. – С. 15 (останній абзац); Бахмат Микола, Алєщенко Михайло. Подільський державний аграрно-технічний університет. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 251.

«АСТРОНОМІЯ» – навчальний посібник для фізико-математичних факультетів педагогічних інститутів. Серед чотирьох авторів був і доцент Кам'янець-Подільського педагогічного інституту Георгій Семенович Раздимаха. Йому належать «Вступ» і три розділи: «Короткий нарис розвитку астрономії», «Будова сонячної системи», «Елементи небесної механіки». * Боярченко І. Х., Гулак Ю. К., Раздимаха Г. С., Сандакова Є. В. Астрономія / Затверджено Міністерством освіти УРСР як навчальний посібник для фізико-математичних факультетів педагогічних інститутів. – К.: Вища школа, 1971. – 383 с.; Ковальський В. Автор – наш земляк // Прапор Жовтня. – 1973. – 31 липня. – С. 3.

АСУП (АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ). На електромеханічному заводі роботи з впровадження АСУП почато 1976. * Ширко В. Віддача АСУП // Прапор Жовтня. – 1979. – 5 травня. – С. 3.

Асфальтний завод. 1976 об'єднано з кар'єроуправлінням у завод асфальтобетону. * Пуск першої черги асфальтного заводу // Прапор Жовтня. – 1960. – 30 липня. – С. 2: Синельник П. Об'єдналися підприємства // Прапор Жовтня. – 1976. – 9 червня. – С. 2.

АСФАЛЬТОБЕТОНУ ЗАВОД. Утворився 1976 внаслідок об'єднання асфальтного заводу з кар'єроуправлінням. На початку 1978 розпочато спорудження нового асфальтозмішувача потужністю 100 тонн за годину. Введено в дію наприкінці грудня 1979. На 1980 заплановано завершити газифікацію заводу, в кар'єрі ввести в дію дробильно-сортувальний вузол. Серед директорів: [1979] – І. С. Левик. * Мельник В. Стотонний діє!: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1979. – 29 грудня. – С. 1.

АТЕНС (Athens; АФІНИ) – місто на південному сході США, в штаті Джорджія, на річці Оконі. 6099 мешканців, із них 3081 червоношкірих (1880), 45,3 тисячі мешканців (1973), 42 тисячі мешканців (1980), з передмістями – 137 тисяч мешканців (1984). Текстильна, швейна, електротехнічна, годинникова, харчова (зокрема – м'ясоконсервна) промисловість. Університет Джорджії (засновано 1785). 1999 Кам'янець-Подільський і Атенс стали партнерами в рамках українсько-американської програми «Партнерство громад». 30 травня 2001 до Кам'янця-Подільського прибула делегація з Атенсу на чолі з професором університету Джорджії Расті Бруксом. * Athens // Encyklopedia Popularna PWN. – Warszawa, 1982. – S. 47; Географический энциклопедический словарь: Географические названия. – 2-е издание. – М., 1989. – С. 44; Будемо з Афінами!: Добра новина // Подолянин. – 1999. – 18 червня. – С. 1; Happy Birthday, diar Mazurchak!: Ювілеї // Подолянин. – 1999. – 2 липня. – С. 1; Партнерство розгортається: Місто // Подолянин. – 1999. – 3 вересня. – С. 1; Майчук Галина. Комп'ютер – для спілкування партнерів: Міжнародні зв'язки // Подолянин. – 1999. – 17 вересня. – С. 1; Гайдамашко Вікторія. Кам'янець-Подільський – Атенс: ділове партнерство продовжується: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 1 червня. – С. 1; Welcome, туризм спадщини! // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 13 липня. – С. 2; Повчитися і самим повчити: Влада // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 23 серпня. – С. 1; Гординчук Микола. «Уроки Мазурчака» для американців: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 2 листопада. – С. 1, 2; Олександр Мазурчак: «Заокеанський досвід служитиме Кам'янцю»: Відгомін / Записала Ольга Сокульська // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 20 червня. – С. 3.

АТЛ – крамниця для автомобілістів. Адреса – Данила Галицького, 13. Нова адреса (від 2006) – проспект Грушевського, 21б. Директор Юрій Каприєлов. * Найпопулярніший серед кам'янецьких автомобілістів магазин АТЛ // Фортеця. – 2006. – 18 травня. – С. 10.

«АТЛАНТ» – фізкультурно-оздоровчий клуб. Працює з лютого 1991. * Гайдамашко В. Атлантами не народжуються: Будьмо здорові // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 9 лютого. – С. 3.

«АТЛАНТА» – мережа стоматологічних клінік. Складається з двох клінік: на проспекті Грушевського, 34 (відкрито 14 жовтня 1997) і на вулиці Гагаріна, 83 (відкрито 2005). * Гайдамашко Вікторія. За гарною усмішкою – в «Атланту» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 15 липня. – С. 1, 4; Мережа стоматологічних клінік АТЛАНТА: [Реклама] // Сім днів. – 2006. – 1 січня. – С. 12.

АТЛАНТИДА – карстова печера біля села Завалля. Відкрито 1969. Довжина 2400 м, площа 3120 м². Єдина в межах Поділля печера з чітко вираженою триповерховою будовою. Серйозне вивчення печери розпочалося восени 1979. Детальну топографічну зйомку печери провів спелеологічний загін під керівництвом Олександра Борисовича Климчука. * Кривошия В. В галереях Атлантиди: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1980. – 2 серпня. – С. 4; Цуканов М. У залах «Атлантиди»: Маршрути – далекі і близькі // Прапор Жовтня. – 1983. – 15 жовтня. – С. 4; Климчук О. Б. Атлантида // Географічна енциклопедія України. – Т. 1. – К., 1989. – С. 56; Барановська О. В., Барановський М. О. Атлантида // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 781; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 28.

«АТЛАС УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ» – зібрання лінгвістичних карт, на яких відбито поширення окремих явищ і діалектів української мови. Видано в Києві в трьох томах (1984, 1988, 2001). Другий том, що побачив світ 1988, охоплює Волинь, Наддністрянщину, Закарпаття та суміжні землі. Матеріали упродовж 1948–1968 записували наукові працівники, викладачі вищих навчальних закладів, аспіранти, лаборанти, студенти. В другому томі використано, зокрема, дані, записані в п'яти селах Кам'янець-Подільського району: Голосків, Привороття, Шустівці, Врублівці, Острівчани. Ці записи (а також записи в низці інших сіл Хмельницької області) організував Кам'янець-Подільський педагогічний інститут. 2006 авторів атласу висунуто на здобуття Державної премії України в галузі науки й техніки. * Гриценко П. Ю. «Атлас української мови» // Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 36–36; Гриценко П. Ю. «Атлас української мови» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 786; Від Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки // Голос України. – 2006. – 11 липня. – С. 10. – Позиція 1.

АТЛАС-ПЛАН КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО. Видало підприємство поліграфічних послуг «Лібріс» за інформаційної підтримки управління житлово-комунального господарства Кам'янця-Подільського. План подано за станом на 1 квітня 2000. Атлас містить загальний план міста, поділений на 12 частин-прямокутників, 12 детальних планів, що відповідають цим частинам (з деталізацією до будинку), а також список вулиць в алфавітному порядку (для вулиць, перейменованих після 1990, в дужках наведено й стару назву) з указанням розташування на сторінках атласу.

АТП-16808 (Автотранспортне підприємство 16808). Розпочало діяльність 17 січня 1946 як автотранспортна контора. 1956 розділено на два підприємства: одне перевозило вантажі, інше (автобусно-таксомоторний парк) – пасажирів. 1960 парк став АТП-22011, 1986 – АТП-16808, від 1995 – ВАТ «Кам'янець-Подільське АТП-16808». 1960 розмістилося на вулиці Михайличенка (нині Драй-Хмари, 50). У січні 1971 став до ладу профілакторій технічного обслуговування автобусів, який за один заїзд міг обслужити 8 автобусів. 1987 розпочато будівництво на вулиці Матросова. 1988 АТП перейшло на нове місце (Матросова, 4). Тут розміщуються інженерно-технічні працівники, диспетчерський пункт, стоянка автотранспорту та мийка. На старій території обладнано ремонтну базу. * Марчук Г. Новий профілакторій // Прапор Жовтня. – 1971. – 13 січня. – С. 3; Каньоса М. І. Автомобільний пасажирський транспорт Кам'янця-Подільського в XII п'ятирічці // Проблеми економічної географії Поділля: Тези доповідей наукової конференції. – Кам'янець-Подільський, 1988. – С. 40–41; До відома населення міста! // Прапор Жовтня. – 1988. – 17 лютого. – С. 4; Сокульська О. Анатолій Шевчук: «Ми перевозимо кам'янчан уже 57 років» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 24 жовтня. – С. 2; Семенова Наталія. Довговічність – значить стабільність // Подолянин. – 2003. – 24 жовтня. – С. 4; Дубик Галина. Щасливої дороги, водії! // Сім днів. – 2006. – 6 липня. – С. 8; Алла Копотун: «За цифрами – долі» / Розмовляв Микола Гординчук // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 14 липня. – С. 4; Сокульська Ольга. «АТП-16808»: 60 років на ринку перевезень: Наші інтерв'ю // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 18 серпня. – С. 6.

АТП-16855 (Автотранспортне підприємство 16855). До 1986 – АТП-22661. Згідно із Законом про державне підприємство, який вступив у дію з 1 січня 1988, начальник АТП набув статусу директора. Створено раду трудового колективу. У січні 1988 першим директором АТП вибрано довголітнього начальника АТП Євгена Андрійовича Томашева. Наприкінці 1994 директором став Володимир Юхимович Бабелюк (до того – головний інженер), а колишній директор – головним інженером. Сучасна назва підприємства – ВАТ «АТП-16855», а Володимир Бабелюк є головою правління ВАТ. * Данчук Г. Свято у дорозі: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1986. – 25 жовтня. – С. 1; Данчук Г. Хто поведе колектив?: В АТП-16855 відбулися вибори директора // Прапор Жовтня. – 15 січня. – С. 2; Директор i головінж помінялися кабінетами i... посадами // Край Кам'янецький. – 1995. – 14 січня. – С. 1; Марунчак М. Оптиміст // Подолянин. – 2001. – 15 червня; Міркотан Ольга. З когорти автомобілістів: Ювілеї // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 3.

АТП-16863 (Автотранспортне підприємство 16863). Назва нинішнього ЗАТ «Грузтранс» у 1986–1995. * Директор АТП-16863 К. Й. Щербань: «Бути надійними партнерами» // Прапор Жовтня. – 1988. – 19 січня. – С. 2; Бабляк Віталій. Четвертак // Подолянин. – 2003. – 24 жовтня. – С. 4.

АТП-22011 (Автотранспортне підприємство 22011). Назва нинішнього ВАТ «Кам'янець-Подільське АТП-16808» у 1960–1986 (→ АТП-16808).

АТП-22661 (Автотранспортне підприємство 22661). Від 1986, коли в Хмельницькій області введено нову індексацію АТП, – АТП-16855.

АТП-22663 (Автотранспортне підприємство 22663). Назва нинішнього ЗАТ «Грузтранс» у 1978–1986. * Бабляк Віталій. Четвертак // Подолянин. – 2003. – 24 жовтня. – С. 4.

«Атроніп» – колективне орендне підприємство. Назва нинішнього ЗАТ «Грузтранс» у 1995–1997. * Бабляк Віталій. Четвертак // Подолянин. – 2003. – 24 жовтня. – С. 4.

АТС – автоматична телефонна станція. У травні 1965 розпочався монтаж нової міської АТС на 2000 номерів (планувалося ввести в експлуатацію в четвертому кварталі 1965). На початку 1966 стала до ладу міська АТС: замість тризначних номерів кам'янчани перейшли на 4-значні (в редакції газети «Прапор Жовтня» від 13 квітня 1966). 24 листопада 1980 в місті з'явилися перші 5-значні номери телефонів. АТС-3 введено в дію 30 грудня 1983. Наприкінці листопада 1992 державна комісія прийняла в експлуатацію збудоване в мікрорайоні Жовтневий приміщення АТС-4. * Для тебе, людино // Прапор Жовтня. – 1965. – 1 січня. – С. 4; Вчора нам повідомили // Прапор Жовтня. – 1965. – 22 травня. – С. 1; Старт беруть зв'язківці: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1966. – 15 січня. – С. 2; Кам'янець-Подільська міська телефонна мережа повідомляє // Прапор Жовтня. – 1980. – 25 листопада. – С. 4; До уваги абонентів АТС! // Прапор Жовтня. – 1984. – 6 січня. – С. 4; [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1984. – 1 лютого. – С. 4; Петрук І. АТС-4 вийде на зв'язок: На будовах міста // Край Кам'янецький. – 1992. – 17 грудня. – С. 1; Буде п'ятірка!: Ювілеї // Подолянин. – 2004. – 9 січня. – С. 2; В дев'ятку: Добрі новини // Подолянин. – 2006. – 17 березня. – С. 2; Гайдамашко Вікторія. У Кам'янці – європейський рівень телефонізації: Досягнення // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. –17 березня. – С. 1, 2.

АУРИНІЯ СКЕЛЬНА. → Авринія скельна.

АФГАНІСТАН – держава на південному заході Центральної Азії. У грудні 1979 сюди введено радянські війська, які брали активну участь у бойових діях. Виведено 15 лютого 1989. В Афганістані загинуло 3 воїни з Кам'янця-Подільського та 10 із сіл Кам'янець-Подільського району. Це Володимир Атаман із Рихти, Микола Будняк з Устя, Анатолій Вишневський з Гути-Чугорської, Іван Волошин із Колодіївки, Олександр Киценький з Цвіклівців, Василь Клюцук із Панівців, Олександр Ковальчук із Супрунківців, Олександр Олійник із Великозалісся, Сергій Рачковський з Кам'янки, Анатолій Цепреуз із Пудлівців, Валерій Бялковський, Олександр Волощук, Юрій Громовий з Кам'янця-Подільського.

АФОРИЗМ – влучний вислів, що має лаконічну виразну форму, часто за допомогою антитези, паралелізму, гіперболи тощо, з глибоким та оригінальним узагальненим змістом. Одним з яскравих майстрів афоризму був уродженець села Зіньківці Еммануїл Якович Герман (1892 – 1963), який під псевдонімом Еміль Кроткий видав чимало афоризмів російською мовою (під спільним заголовком «Уривки з ненаписаного»). Серед сучасних кам'янчан славиться афоризмами Володимир Юзюк (народився 5 червня 1946), який видав збірки «Віртуальний алгоритм» (2000), де подав афоризми з царини шахів, і «Афоризми» (2002), завершує роботу (2006) над третьою книжкою афоризмів. * Герасимчук Л. А. Афоризм // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 811; Сміється Еміль Кроткий // Прапор Жовтня. – 1968. – 19 жовтня. – С. 4; Кам'янецькі уривки з ненаписаного // Подолянин. – 2002. – 26 грудня. – С. 17; Зіньківці – Москва: Наші славетні // Подолянин. – 2003. – 7 лютого. – С. 5; Будзей Олег. Кам'янець – столиця афоризму: Книги земляків // Подолянин. – 2003. – 14 березня. – С. 5; Дубовий Анатолій. Володимиру Юзюку – 60! // Фортеця. – 2006. – 8 червня. – С. 9.

«АФОРИЗМИ» – 48-сторінкова збірка Володимира Юзюка, що побачила світ 2002 (підписано до друку 5 серпня) у видавництві «Абетка». Вступне слово «Як народжується афоризм?» В'ячеслава Полятинчука. Афоризми представлено в 130 розділах.

БАБИН ЯР – одне з найвідоміших пам'ятних місць, пов'язаних із людською трагедією. У роки Другої світової війни – місце нацистського геноциду. На території Бабиного Яру (нині – на території Сирецького житлового масиву Києва) гітлерівські окупаційні власті від 29 вересня 1941 до жовтня 1943 знищили понад 100 тисяч осіб. Бабином Яром називають місця фашистського геноциду в інших містах. Так, у Кам'янці-Подільському фашистами знищено 85 тисяч чоловік – в основному поблизу колишніх порохових складів і поблизу навчального батальйону. * Коваль М. В. Бабин Яр // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 157–158; Дзюба Станіслава. Кам'янецький Бабин Яр // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 28 листопада. – С. 2.

*Бабушкіна вулиця. Старе місто. Радянська назва нинішньої (від 11 вересня 1990) Тринітарської вулиці. # Бабушкін Іван Васильович (3 січня 1873 – 18 січня 1906) – професійний революціонер, більшовик. Один із керівників збройного повстання в Читі. У січні 1906 під час перевезення зброї Бабушкіна та його товаришів схопив каральний загін і без суду розстріляв. Ленін назвав Бабушкіна народним героєм, гордістю більшовицької партії. * Степаненко С. Народний герой // Сталінський клич. – 1956. – 1 лютого. – С. 4; Терлецький А. Імені Бабушкіна: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1984. – 19 травня. – С. 4; Байдусь Г. Пам'яті І. В. Бабушкіна // Прапор Жовтня. – 1973. – 23 березня. – С. 3; Лавров Ю. П. Бабушкін Іван Васильович // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 158–159.

БАБШИН – село. Входить (як і Малинівці) до Гринчуцької сільської ради. Розташувалося на лівому березі річки Дністер (між селами Брага та Гринчук). Перша згадка в документах – 1445. Тоді це село купив кам'янецький суддя Микола Чорний. У селі була Свято-Михайлівська церква, збудована із хмизу, обмазана зсередини та зовні глиною, побілена; покрита соломою, потім ґонтом. 1844–1857 на кошти місцевих селян і поміщика збудовано кам'яну церкву. 1885 відкрито церковнопарафіяльну школу, 1894 для неї на місцеві кошти при допомозі училищної ради збудовано кам'яний будинок із ґонтовим дахом. За даними Євтима Сіцінського (1895): дворів – 124, мешканців – 651. За даними на 1998: дворів – 99, мешканців – 203. У селі народився доктор ветеринарних наук Антон Федорович Бурденюк (1910 – 1986). # За народним переказом, на місці села спочатку був густий ліс, в якому від татар переховувалася якась Катерина із сином Михайлом. Вона збудувала собі землянку, згодом з'явилися інші поселенці. Тож, на думку людей, оскільки першою поселенкою була баба, то й село назвали Бабшин. Селяни навіть показували місце, де стояла землянка цієї баби – поблизу церкви, де наприкінці 19 століття була садиба селянина Єлісея Приймака. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 256–258; Перша комуна / Розповідь С. Г. Співака // Прапор Жовтня. – 1967. – 23 грудня. – С. 2; Гарнага І. Звідки пішла назва. Бабшин. Барвінкове. Боришківці // Прапор Жовтня. – 1971. – 7 серпня. – С. 4; Білозьорова Г. Бабшинські комунари // Прапор Жовтня. – 1973. – 6 лютого. – С. 3; Бабшин // Подолянин. – 1993. – 10 липня. – С. 4; А чому Сокіл – Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. – 2004. – 6 лютого. – С. 3; Ярчук Б. М. Бурденюк Антон Федорович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 607.

Бавовняна фабрика. До 1957 – артіль імені Крупської. Першу продукцію (трикотажні вироби) випустила 1929. Наприкінці 1944 в Кам'янець-Подільський для організації трикотажної артілі імені Крупської було направлено Феодосію Захарівну Зав'ялову. 20 грудня 1944 підприємство запрацювало. 1945 виконало виробничий план на 142%. У березні 1962 приєднано текстильну фабрику. * Яблуновський Г. За кількість і якість // Прапор Жовтня. – 1946. – 31 березня. – С. 2; Бавовняна фабрика // Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1965. – С. 24–25; Бейдер Ю. Почалося з екскурсії: З маркою нашого міста // Прапор Жовтня. – 1965. – 19 травня. – С. 3; Кович В. Сімейна гордість // Прапор Жовтня. – 1966. – 11 червня. – С. 3; Дашкевич В. Оновлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 19 травня. – С. 3; Смолінський Б. Цього не було на карті міста // Прапор Жовтня. – 1967. – 23 грудня. – С. 2;.

БАВОВНЯНА ТКАЦЬКА (ПРЯДИЛЬНО-ТКАЦЬКА) ФАБРИКА. З початку 1973 нова адреса управління фабрики – Індустріальна, 3 (колишня територія енергопоїзда). * [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1973. – 9 січня. – С. 4; Мельник В. В обозі // Прапор Жовтня. – 1975. – 23 серпня. – С. 2; Мілер П. Свято фабрики: Новини // Прапор Жовтня. – 1979. – 16 червня. – С. 4; Мельник В. Два кольори на полотні, два кольори... // Прапор Жовтня. – 1989. – 19 червня. – С. 2.

БАГАТОПРОФІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР. Польські фільварки. Створено в січні 2001 на базі спецшколи-інтернату для дітей зі зниженим слухом. Директор від 6 липня 2000 Олександр Петрович Доложевський. * Івасюк Є. Школа – наш дім // Прапор Жовтня. – 1988. – 1 жовтня. – С. 2–3; Такі кадри не пропадають: Кадри // Подолянин. – 2000. – 14 липня. – С. 1; Твори добро і буде шана!: Милосердя // Подолянин. – 2002. – 29 листопада. – С. 6; Добровольський В. Адам Яхієв: «Твори добро...»: Акція // Край Кам'янецький. – 2002. – 24 грудня. – С. 1; Бельзецький Д. Поспішайте творити добро! // Фортеця. – 2002. – 26 грудня. – С. 2; Шуханова Т. Щедрою рукою: Благодійність // Подолянин. – 2002. – 26 грудня. – С. 7; Ясінська А. Твори добро // Подільська TV-інформ. – 2002. – 26 грудня. – С. 2; Твори добро, якщо ім'я тобі – людина!: Акції // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 27 грудня. – С. 1; Шуханова Т. Тут все у комплексі: 26 вересня – Міжнародний день глухонімих // Подолянин. – 2003. – 26 вересня. – С. 4; Яцемірська Н. Все в твоїх руках: 26 вересня – Міжнародний день глухонімих // Подолянин. – 2004. – 24 вересня. – С. 5; Островська Ядвіга. Рідною стежкою до школи: В гостях // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 11 листопада. – С. 10.

БАГАТОТИРАЖНА ГАЗЕТА (БАГАТОТИРАЖКА) – друкована газета, яку регулярно випускає великим тиражем яке-небудь підприємство, установа. Серед багатотиражок міста: від 29 січня 1957 – «Радянський студент» (педагогічний інститут), від 30 травня 1972 – «Будівничий» (будівельно-монтажний трест), від 1 січня 1987 – «Прогрес» (завод «Електроприлад»), від 27 лютого 1990 – «Контакт» (кабельний завод). З цих багатотиражок до наших днів дожила тільки перша: вона видається в Кам'янець-Подільському державному університеті під назвою «Студентський меридіан». З'явилися інші багатотиражки. Наприклад: від лютого 1998 – «Індустрія» (індустріальний технікум). Серед сільських багатотиражок: «Димитровець», «Калінінець», «Котовець», «Ленінець», «Ленінським шляхом». * Бобровський В. Про завдання багатотиражок // Прапор Жовтня. – 1976. – 10 березня. – С. 4.

Баговицька Слобідка – село. → Станіславівка. * Баговицкая Слободка, или Станиславовка // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 140.

БАГОВИЦЬКИЙ АНСАМБЛЬ СТАРОВИННИХ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ «ПРИДНІСТРОВ'Я». Створено 1956. Організатор і керівник ансамблю – Микола Васильович Старенький. * Шклярук М. Новини культури // Прапор Жовтня. – 1971. – 30 червня. – С. 4; Гординчук М. Колиска мелодій: Народні таланти // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 2.

Баговицький Кордон – селище. Розташовувалося при впадінні річки Баговиця в Дністер. За даними 1895: дворів – 3, мешканців – 17. * Баговицкий Кордон – посёлок // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 140.

БАГОВИЦЯ – село. Входить до Устянської сільської ради. Лежить на річці Баговиця – за 3 км від місця її впадіння в Дністер. Перша згадка – 1460 (у списку сіл кам'янецького округу, з яких католицьким кам'янецьким біскупам дозволено брати десятину). Названа Новою Баговицею (отже, було давніше поселення – Стара Баговиця). У 16–18 століттях належала до Кам'янецького староства. За даними на 1998: дворів – 359, мешканців – 747. У селі народилися поет Віктор Никанорович Грабовський (7 листопада 1942), літературознавець Анатолій Володимирович Сваричевський (29 січня 1930). 1967 відкрито музейну кімнату. * Баговица // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 138–140; Гурфінкель Л. Кімната минулого // Прапор Жовтня. – 1967. – 6 травня. – С. 4; Гарнага І. Звідки пішла назва. Абрикосівка. Адамівка. Баговиця // Прапор Жовтня. – 1971. – 31 липня. – С. 4; Спігер В. Письменник з Баговиці: Слово про земляка // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 грудня. – С. 2–3; Баженов Л. В. Анатолій Володимирович Сваричевський // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 782–792.

БАГОВИЦЯ (БАГОВИЧКА) – річка. Ліва притока Дністра. Згадується в грамоті князів Юрія та Олександра Коріатовичів від 1374: поле між річками Мукша та Баговиця було віддано у власність кам'янецькій міській громаді. На березі Баговиці лежать села Станіславівка, Баговиця. * Баговиця // Словник гідронімів України. – К., 1979. – С. 28; Шкуряк В. Біля моря – сад // Прапор Жовтня. – 1975. – 29 серпня. – С. 4.

«БАГРЯНІ БРИГАНТИНИ» – вокально-інструментальний ансамбль (ВІА) з Миколаєва. Лауреат республіканського конкурсу ВІА. Художній керівник (1972–1981) – заслужений артист УРСР (1973) Віктор Григорович Андросов. У березні 1971 ансамбль із солістом Віктором Андросовим виступав у міському Будинку культури. 20 вересня 1980 ВІА виступав у Кам'янці-Подільському на міському стадіоні в рамках фестивалю майстрів мистецтв СРСР «Золота осінь». * Демчик А. С. Андросов Віктор Григорович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 503; Наші гості // Прапор Жовтня. – 1971. – 27 березня. – С. 4; Шановні кам'янчани! // Прапор Жовтня. – 1980. – 19 вересня. – С. 1; Урода Б. «Золота осінь»: Фестиваль мистецтв у Кам'янці-Подільському // Прапор Жовтня. – 1980. – 24 вересня. – С. 4.

*БАЖАНА ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селі Довжок на міських землях. Назву надав Кам'янець-Подільський міськвиконком 23 січня 1990. # Бажан Микола Платонович (26 вересня (9 жовтня) 1904 – 23 листопада 1983) – видатний український поет, перекладач, державний і громадський діяч, Герой Соціалістичної Праці (1974), лауреат Шевченківської премії (1965). Був заступником голови Ради Міністрів УРСР (1943–1948), головою правління Спілки письменників України (1953–1959), головним редактором Головної редакції Української Радянської Енциклопедії (1957–1983). Народився в Кам'янці-Подільському в сім'ї військового топографа. * Спігер В. Безсмертя: До 85-річчя з дня народження Миколи Бажана // Прапор Жовтня. – 1989. – 10 жовтня. – С. 3; Микола Платонович Бажан // Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б. Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського. – Випуск 1. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 154–159; Будзей Олег. Микола Бажан і Кам'янець: Ювілеї // Подолянин. – 2004. – 8 жовтня. – С. 5.

БАЖАНА МУЗЕЙ у п'ятій школі. Уперше відкрито в жовтні 1984 в середній школі № 5. В урочистостях узяли участь сестра поета Алла Платонівна, український письменник, кореспондент газети «Літературна Україна» Микола Федосійович Кагарлицький. Музей наново створено й удруге відкрито 8 жовтня 2004 у загальноосвітній школі № 5. * Власова В. «Ніколи шлях так владно не яснів...»: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1984. – 27 жовтня. – С. 4; Кам'янецькі новини // Подільська TV-інформ. – 2004. – 14 жовтня. – С. 1; Михальська Галина. Дітям – музей Миколи Бажана // Фортеця. – 2004. – 14 жовтня. – С. 16; Будзей Олег. Музей Бажана: дубль № 2: Презентації // Подолянин. – 2004. – 15 жовтня. – С. 4; «Я єсть людина, син свого народу...» // Сім днів. – 2004. – 15 жовтня. – С. 2; Сокульська О. «Я єсть людина, син свого народу»: Добрі новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 15 жовтня. – С. 1, 2.

*БАЖАНА ПРОВУЛОК. Індивідуальна забудова в селі Довжок на міських землях. Назву надав Кам'янець-Подільський міськвиконком 23 січня 1990. # → Бажана, вулиця.

БАЖАНА СТИПЕНДІЯ. Встановлено в Кам'янець-Подільському педагогічному інституті відповідно до постанови № 5 Ради Міністрів Української РСР від 4 січня 1984 «Про увічнення пам'яті М. П. Бажана та забезпечення його сім'ї». Згідно з постановою, призначає стипендії імені Бажана кращим студентам-відмінникам Міністерство освіти УРСР за поданням ради інституту. Першою стипендіаткою стала (1984) Валентина Кушнір. * Власова В. «Ніколи шлях так владно не яснів...»: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1984. – 27 жовтня. – С. 4.

БАЖАНУ МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА. Новий план. Сучасна адреса – Лесі Українки, 26а. У цьому будинку 26 вересня (9 жовтня) 1904 народився видатний український поет, перекладач Микола Платонович Бажан. 1910 сім'я Бажанів переїхала до Умані. 25 жовтня 1988 на будинку урочисто відкрито меморіальну дошку, яку виготовив відомий український скульптор Ярослав Іванович Скакун (народився 11 лютого 1949) – заслужений діяч мистецтв УРСР (1989). В урочистостях брали участь українські поети Іван Драч (керівник делегації), Петро Перебийніс, Павло Мовчан, Наталя Кащук, Наталка Поклад, дружина поета Ніна Бажан, сестра Алла Ситра. * Папевська С. Тут народився Микола Бажан // Прапор Жовтня. – 1985. – 1 червня. – С. 4; До уваги кам'янчан! // Прапор Жовтня. – 1988. – 22 жовтня. – С. 1; Деревич П. Поету i громадянину // Прапор Жовтня. – 1988. – 1 листопада. – С. 3; Ковнер О. Останні листи у Кам'янець: Наші славетні // Прапор Жовтня. – 1989. – 29 листопада. – С. 4; Останні листи Бажана // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 24 листопада. – С. 4; Ковнер О. Наш земляк – Микола Бажан // Кам'янець-Подільський вісник. – 1994. – 19 січня. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 282.

БАЗАР – містечко (нині село Народицького району Житомирської області). Тут 22–23 листопада 1921 засуджено на смерть 360 полонених воїнів УНР – учасників Другого зимового походу. Серед страчених 8 уродженців Кам'янця-Подільського (Олександр Василів, Володимир Венгрженівський, Ясен Дрозденко, Спиридон Захаренко, Іван Маницький, Володимир Свиргоцький, Олександр Стрижельницький, Микола Федоренко-Євтухів), уродженці сіл Баговиця (Антін Слободян, Яків Старенький), Кадиївці (Василь Чорний), Оринин (Тиміш Венглевський), Пудлівці (Іван Горков), Сокіл (Дем'ян Іванюк), Шустівці (Михайло Василів) нинішнього Кам'янець-Подільського району. * Никоненко В. В. Базар // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 83–84; Вішка О. Базар // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 165; Рейд у вічність. – К., 2001. – 128 с.; Кушнір Борис. Під Базаром жоден з них не сказав: «Так!»: Увічнимо пам'ять! // Подолянин. – 2005. – 25 листопада. – С. 7; Федоренко С. Напередодні: До 70-річчя Збройних Сил СРСР // Прапор Жовтня. – 1988. – 23 січня. – С. 2–3; Федоренко С. Напад: До 70-річчя Збройних Сил СРСР // Прапор Жовтня. – 1988. – 6 лютого. – С. 2–3; Федоренко С. Облога: До 70-річчя Збройних Сил СРСР // Прапор Жовтня. – 1988. – 13 лютого. – С. 2–3; Федоренко С. Розгром: До 70-річчя Збройних Сил СРСР // Прапор Жовтня. – 1988. – 19 лютого. – С. 4; Федоренко С. Розплата // Прапор Жовтня. – 1988. – 12 березня. – С. 2–3; Другий похід нескорених; Ніхто пощади не просив // Мизак Нестор, Горбатюк Василь. За тебе, свята Україно. – Книга п'ята. – Чернівці – Київ – Торонто, 2006. – С. 17–21.

БАЗАР. * Раденко Г. Про культурний вигляд базару // Прапор Жовтня. – 1945. – 4 листопада. – С. 2.

*Базарна вулиця. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). Первісна назва нинішньої (від 15 липня 1993) вулиці Великанова. Цю ж назву відновили німці в лютому 1942. Радянські назви – Ткаченка, Калініна. * Перейменування вулиць // Подолянин. – 1942. – 27 лютого.

*Базарна площа. Старе місто. Радянська назва (до 11 вересня 1990) сучасного майдану Руський ринок.

*БАЗАРНИЙ ПРОВУЛОК. Підзамче. Виборча дільниця № 41. В атласі-плані (ППП «Лібріс», 2000), на плані міста із серії «Міста України» (ДНВП «Картографія», 2001 і 2006) провулок позначено, але назву не зазначено. Відходить від Жванецького шосе на північ між вулицею Киргизова та Жванецьким провулком. По суті є невеликим тупиком, що починається між виробничими площами приватного підприємства «Орхідея» та готельним комплексом «Ксенія». Прикінцеві показники: зліва – № 3, справа – № 2. # На Підзамчі, де нині розмістило виробничі площі ПП «Орхідея», раніше був базар. Про нього, зокрема, згадує український поет Володимир Свідзінський у листі до Олени Чілінгарової (Харків, 8 липня 1932): «І ще, не знаю чому, люблю я дуже Підзамче з його ятками і базарами, де колись продавали чудові пряники в формі коліс, коників, фантастичних птахів і таке інше. А яка там була «малороссийская колбаса», і які симпатичні представники і представниці малоросійського племені». * Свідзінський Володимир. Твори у двох томах. – Т. 2. – К., 2004. – С. 418.

БАЙДАРКА – спортивний човен із закритим верхом, в якому є отвір для одного або двох гребців, що гребуть дволопатевими веслами. 24 жовтня 2005 у Кам'янці-Подільському прокладено новий туристичний маршрут – на байдарках петлею Смотрича. * Інночкін П. По Дністру – на байдарках // Прапор Жовтня. – 1975. – 2 серпня. – С. 4; Єлькіна Ольга. Ми любимо це місто... А Ви? // Ділове місто. – 2005. – №43 (27 жовтня). – С. 7.

БАЙКА – невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, де людське життя відтворене в образах тварин, рослин, предметів тощо. Микита Годованець (1893–1974) зробив Кам'янець-Подільський столицею байки. Його справу в Кам'янці-Подільському продовжував Микола Тищук (1924–1985). Байки робітника Гуменецько-Вербецького заводоуправління Олекси Хижка «Прапор Жовтня» 13 червня 1971 вмістив із передмовою Годованця. У травні 1972 кандидатську дисертацію «Українська радянська байка і творчість Микити Годованця» захистив кам'янчанин Юхим Альперін (1924–1977). * Байки Олекси Хижка // Прапор Жовтня. – 1971. – 13 червня. – С. 4; Деркач Борис, Косяченко Віктор. Жанр байки в українській літературі // Українська байка. – К., 1983. – С. 3–27; Деркач Б. А. Байка // Українська літературна енциклопедія. – Т. 1. – К., 1988. – С. 112–113; Деркач Б. А. Байка // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 99; Щур О. Т. Воював байкою // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 214–222.

«БАЙКИ ТА ПРИПОВІСТКИ» – збірка творів класика польської сатири Ігнація Красицького (1735–1801) в перекладі Микити Годованця. Побачила світ 1970 у видавництві «Дніпро». Про збірку перекладів тепло відгукнулися польський сатиричний журнал «Szpilki», Польська академія наук. * Мій творчий ужинок: Інтерв'ю дає Микита Годованець // Прапор Жовтня. – 1971. – 1 січня. – С. 3.

«БАЙКИ ТА ПРИТЧІ» – збірка Микити Годованця. Побачила світ наприкінці 1970 у видавництві «Каменяр». Містить 46 оригінальних байок і байки на теми античних і середньовічних авторів – Платона, Аристотеля, Плутарха, Фотія, Симоніда. * Мій творчий ужинок: Інтерв'ю дає Микита Годованець // Прапор Жовтня. – 1971. – 1 січня. – С. 3; Єфімов А. Муза не старіє: Книги наших земляків // Прапор Жовтня. – 1971. – 8 січня. – С. 4.

БАЙКОВИЙ ЦВИНТАР – найвідоміше в Києві й Україні кладовище. Відкрито 14 грудня 1833. Спочатку територія становила близько 5 десятин землі. В подальшому не раз розширювався: нині – понад 50 га. Цвинтар складається зі Старої частини (7 дільниць) і Нової частини (нині 52 дільниці), яка бере початок від 1876. Є православна, католицька, лютеранська складові. 1916, в ході Першої світової війни, відкрито військову частину кладовища. На старому католицькому цвинтарі поховано Густава Бельке (24 липня 1810 – 3 березня 1873) – дослідника флори й фауни Кам'янеччини. Серед похованих на Байковому цвинтарі є уродженці Кам'янця-Подільського: письменник і лікар Валер'ян Петрович Захаржевський (1887–1977), історик і літературознавець Гнат Павлович Житецький (1866–1929), поет і перекладач Микола Платонович Бажан (1914–1983), уродженець села Калиня – поет і журналіст Віктор Степанович Кушнір (1937–1973). # Назва походить від назви хутора генерала С. Байкова – учасника війни 1812. Міська дума купила хутір під цвинтар. * Байкове кладовище // Київ: Енциклопедичний довідник. – К., 1981. – С. 52–54; Проценко Людмила. Київський некрополь: Путівник-довідник. – К., 1994. – С. 68–69, 79–80, 97–98, 111, 182; Проценко Л. А. Байкове кладовище // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 101–102; Скрипник П. І. Байковий цвинтар // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 167.

*Бакалійний ряд. Старе місто. Підведенна сторона Центральної площі (колишнього та нинішнього Польського ринку). Інша назва – Біржа. * К-ПМА. – Ф. Р-335. – Опис 1. – Справа 63. – Аркуш 251.

Бакота – давньоруське місто. * Зеленецька І. Б. Бакота, археологічна пам'ятка // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 169. * Винокур І., Горішний П. Бакота. Столиця давньоруського Пониззя. – Кам'янець-Подільський, 1994. – 364 с.

Бакота – село. Входило до Колодіївської сільської ради. У зв'язку з будівництвом Дністровського гідровузла ухвалою облвиконкому від 27 жовтня 1981 вилучено з облікових даних. У селі народилася олімпійська чемпіонка з легкої атлетики Фаїна Григорівна Мельник (1945). * Бакота: Наш край // Прапор Жовтня. – 1971. – 26 червня. – С. 4; Гарнага І. Бакота: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 28 жовтня. – С. 4; Гуменюк С. К., Морський М. Д. Туристські маршрути Хмельниччини: Путівник. – Львів, 1983. – С. 59–60; А чому Сокіл – Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. – 2004. – 30 січня. – С. 3; Горбняк Тарас. Бакота – затоплена доля. – Хмельницький: Поділля, 2004. – 56 с.; Горбняк Тарас. Бакотський скарб // Подільський кур'єр. – 2006. – 5–11 січня. – С. 14.

БАКОТА – річка. Ліва притока Дністра. На річці лежало село Бакота (нині затоплене). * Бакота // Словник гідронімів України. – К., 1979. – С. 31.

«БАКОТА. СТОЛИЦЯ ДАВНЬОРУСЬКОГО ПОНИЗЗЯ» – монографія. Автори – Іон Срулевич Винокур і Павло Андрійович Горішній. Побачила світ 1994 (підписано до друку 11 квітня) у Кам'янці-Подільському. Видавець – Центр поділлєзнавства; комп'ютерний набір і макет – МП «Водограй» (Хмельницький), друк – Кам'янець-Подільська міська друкарня. 364 сторінки. У монографії представлено історію давньоруського міста Бакота 12–13 століть на основі матеріалів археологічних досліджень, давніх літописів і спеціальних історико-археологічних праць. Подано і окремі сторінки історії міста 14–15 століть. * Якубовський В. І. Бакота у творчості І. С. Винокура і П. А. Горішнього // Academia на пошану професора Леоніда Антоновича Коваленка. – Ч. 1. – Кам'янець-Подільський, 1997. – С. 67–70.

«БАКОТА – ЗАТОПЛЕНА ДОЛЯ» – книга уродженця Бакоти Тараса Васильовича Горбняка, видана 2004 (підписано до друку 2 серпня) у видавництві «Поділля» (Хмельницький). 56 сторінок. Наклад 1000 примірників. * Будзей Олег. Якщо я тебе забуду, Бакото...: Книгозбірня // Подолянин. – 2004. – 15 жовтня. – С. 5; Баженов Олександр. [Рецензія] // Хмельниччина. Дивокрай. – 2005. – № 1–2. – С. 100.

БАКОТСЬКА ЗАТОКА. Утворилася 1981 біля сіл Гораївка та Колодіївка внаслідок створення Дністровського водосховища. Учені НПП «Подільські Товтри» (кандидати біологічних наук Людмила Любінська, Микола Матвєєв) науково обґрунтували доцільність внесення затоки до Рамсарського списку. 29 липня 2004 включено до водно-болотних угідь міжнародного значення, що охороняються відповідно до Рамсарської конвенції. У межень на Дністрі глибина затоки – 34 м, ширина – 1700 м; у повінь вода піднімається ще на 6 м. Взимку затока замерзає. У затоку впадають невеликі струмки й джерела. * Будзей Олег. Чи ввійде Бакотська затока до Рамсарського списку?: 2 лютого – Всесвітній день водно-болотних угідь // Подолянин. – 2003. – 31 січня. – С. 4; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 15.

Бакотська школа. 1885 в Бакоті було відкрито церковнопарафіяльну школу.

БАКОТСЬКИЙ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ СКЕЛЬНИЙ МОНАСТИР. * Скальный монастырь, конец XII – середина XIV вв. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 208–209; Бакота – Подільські Помпеї // Поділля... на зустріч з веселкою. – С. 8–9; Ясінський Ед. Бакотська проблема // Фортеця. – 2006. – 27 липня. – С. 2; Дорошенко Тетяна. Бакота потребує допомоги // Фортеця. – 2006. – 14 вересня. – С. 12.

БАКТЕРІОЛОГІЧНА ЛАБОРАТОРІЯ (БАКЛАБОРАТОРІЯ) – лабораторія для дослідження різноманітних хвороботворних бактерій – бактеріологічне відділення клінічно-діагностичної лабораторії Кам'янець-Подільської міської лікарні № 1. Раніше розміщувалася в житловому будинку на вулиці Жукова. Обладнано нове приміщення на території міської лікарні (Пушкінська, 31). Презентація оновленої лабораторії відбулася 5 вересня 2006. * Бактерії, начувайтесь! // Ділове місто. – 2006. – 7 вересня. – С. 4; Жмудовська Ольга. Бактеріям – сучасні умови! // Фортеця. – 2006. – 7 вересня. – С. 2; Є баклабораторія // Сім днів. – 2006. – 7 вересня. – С. 2; Депкорпус опинився в лабораторії: Місто // Подолянин. – 2006. – 8 вересня. – С. 2.

БАЛАГУЛА – критий дорожній віз; візник на такому возі. * Дмитерко Любомир. Кінець дитинства // Дмитерко Любомир. Твори в чотирьох томах. – Т. 1. – К., 1981. – С. 451–453.

БАЛАГУЛА – представник молодіжного руху середини 19 століття. * Заводовський Анатолій. Балагульство як форма боротьби з національним поневоленням: Молодіжні рухи XIX століття // Перспективи. – 2000. – Лютий. – С. 21–23.

БАЛАДА – жанр ліро-епічної поезії. Сюжети балади здебільшого пов'язані з подіями та пригодами історико-легендарного або фантастичного характеру. В українській літературі вивершенням розвитку жанру балади є, зокрема, твори Степана Руданського. У Кам'янці-Подільському, навчаючись у Подільській духовній семінарії, він написав романтичні балади, названі ним небилицями: 1(13) червня 1851 – «Два трупи», 23 січня (4 лютого) 1852 – «Вечорниці»,  23 вересня (5 жовтня) 1853 – «Упир», 2–4 (14–16) січня 1854 – «Хрест на горі»,  21 лютого (5 березня) 1854 – «Розмай», 2–3 (14–15) серпня 1854 – «Люба». * Соловей Е. С. Балада // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 127–128; Сохацька Євгенія. Балади Степана Руданського (1851–1859 рр.) у типологічному зіставленні з баладами Тараса Шевченка (1837–1841 рр.) // Сохацька Євгенія. На варті українства. – Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 120–123.

«БАЛАДА ПРО ДОБЛЕСНОГО РИЦАРЯ АЙВЕНГО» – художній фільм за мотивами роману Вальтера Скотта «Айвенго». 1982 знімала кіностудія «Мосфільм» (зокрема, і в Кам'янці-Подільському).

Баласановича будинок. Старе місто. Сучасна адреса – П'ятницька, 5. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 252.

БАЛЕТ. 3–5 вересня 1962 на гастролях у Кам'янці-Подільському перебував Молдавський театр опери й балету. Він показав балети «Лебедине озеро» Петра Чайковського (3 вересня), «Бахчисарайський фонтан» Бориса Асаф'єва (4 вересня). 1979 у Кам'янці-Подільському виступав ансамбль класичного балету Новгородської обласної філармонії (завершив гастролі 4 лютого). Він показав «Лебедине озеро», «Бахчисарайський фонтан», «Жізель». * Латюк Н. Зустріч з балетом // Прапор Жовтня. – 1979. – 3 лютого. – С. 4.

БАЛЬНЕОЛОГІЧНА ЛІКАРНЯ (ВОДОЛІКАРНЯ). Новий план. На розі вулиць Лесі Українки та Червоноармійської. Стала до ладу 21 грудня 1962. У місті до війни була водолікарня, під час німецької окупації її приміщення повністю зруйновано. 9 жовтня 1962 міськвиконком ухвалив відкрити платну госпрозрахункову міську водолікарню. Першим головним лікарем був Іван Семенович Плескун (помер 16 травня 1982). У липні 1982 водолікарню очолив Іван Карлович Чорнобай. 22 квітня 1992 обласне управління охорони здоров'я ухвалило відкрити на базі водолікарні міський Центр здоров'я та фізіотерапевтичне відділення міської лікарні. # Бальнеологія – галузь медицини, що вивчає фізико-хімічний склад, застосування в лікуванні, дію на організм мінеральних вод і грязей. * Незабаром стане до ладу новозбудована Кам'янець-Подільська водолікарня // Прапор Жовтня. – 1962. – 1 грудня. – С. 4; Вчора Кам'янець-Подільський одержав... // Прапор Жовтня. – 1962. – 22 грудня. – С. 2; Герасимчук А. Для вашого здоров'я: Фоторепортаж // Прапор Жовтня. – 1963. – 1 січня. – С. 3; Кульчицький Л., Маховський І, Цех здоров'я // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 липня. – С. 4; Єфімов А. Здравниця // Прапор Жовтня. – 1968. – 15 червня. – С. 3; Зільберман В. Курорт вдома // Прапор Жовтня. – 1975. – 2 серпня. – С. 4; Чорний В. Будьте здорові: Новини // Прапор Жовтня. – 1980. – 8 лютого. – С. 4; Іван Семенович Плескун: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1982. – 18 травня. – С. 4; Туровський А. Кузня здоров'я: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1984. – 28 липня. – С. 4; Слободян М. На рівні санаторію: Суботнє інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1985. – 21 вересня. – С. 4; Чорнобай І. К., Мислицька Я. І., Боримська Л. А. Розвиток платних медичних послуг населенню Кам'янець-Подільською водолікарнею на сучасному етапі // Проблеми економічної географії Поділля: Тези доповідей наукової конференції. – Кам'янець-Подільський, 1988. – С. 51–52; Була водолікарня. Став Центр здоров'я // Край Кам'янецький. – 1993. – 17 липня. – С. 1; Чорнобай І. Друге дихання водолікарні: Служба здоров'я // Край Кам'янецький. – 2002. – 17 грудня. – С. 4; Дєвіна Т. Лікар, що лікує без ліків // Подолянин. – 2003. – 31 жовтня. – С. 3.

БАНДЖИДЖАМПІНГ (від bungee – амортизатор, пружинний пристрій, jumping – підстрибування) – стрибок із висоти з гумовим канатом. У Кам'янці-Подільському запровадив Петро Олендра. Міст «Стрімка лань» ідеально підходить для таких стрибків. 14 вересня 1996 о 12.00 пробний стрибок здійснив Петро Олендра, а від 20 вересня 1996 це можуть робити всі охочі. * Гайдамашко Вікторія. «Відкоркуймо» століття банджиджампінгом // Кам'янець-Подільський вісник. – 2000. – 30 грудня. – С. 3; Із «Стрімкої лані» – стрімко вниз // Кам'янець у вересні. – 2001. – С. 16; Каргова Татьяна. С моста вниз головой: Репортаж в свободном падении. – 2000. Спорт-ревю. – 2006. – 7 июля. – D1, D5; Міркотан Ольга. Все для туриста: хоч з мосту стрибай: 27 вересня – День туризму // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 4.

БАНДУРА – український народний струнний щипковий музичний інструмент. У травні 1968 у Кам'янці-Подільському в міському Будинку культури виступала Державна заслужена капела бандуристів УРСР. * Бандура // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 110; Слюсар Б. У нас в гостях – капела бандуристів // Прапор Жовтня. – 1968. – 29 травня. – С. 4.

БАНК – кредитно-фінансова установа, яка зосереджує кошти та капіталовкладення, надає кредити, здійснює грошові розрахунки між підприємствами або приватними особами, регулює грошовий обіг у країні, зокрема випуск (емісію) нових грошей. Історії Кам'янець-Подільського відділення Державного банку присвячено книгу Ігоря Данілова «Це респектабельне слово – БАНК» (1998). Банком називають не тільки установу, але й будівлю, де вона розміщується. У Кам'янці-Подільському три будинки банків (Князів Коріатовичів, 1; Зарванська, 3; Шевченка, 17) є пам'ятками архітектури й містобудування. * Загуменнов М. М., Кілессо С. К. Банк // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 199–200; Данілов І. В. Це респектабельне слово – Банк: До історії Кам'янець-Подільського відділення Державного банку. – Кам'янець-Подільський, 1998. – 120 с.

*Банківська вулиця. Новий план. Первісна назва західної частини (двох кварталів – від Новопланівського мосту до вулиці Лесі Українки) сучасної (від 1 червня 1992) вулиці Князів Коріатовичів. Назву ухвалила міська дума 20 серпня (2 вересня) 1901. # На початку вулиці неподалік від Новопланівського мосту в 1898–1901 збудували приміщення для Кам'янець-Подільського відділення Державного банку Росії (сучасна адреса – Князів Коріатовичів, 1), а також житловий будинок для службовців банку (сучасна адреса – Князів Коріатовичів, 3).

БАНКОМАТ – спеціальний пристрій для автоматичного видавання грошей за кредитною карткою в межах визначеного для власника картки ліміту. 5 грудня 2001 філія «Приватбанку» відкрила перший у Кам'янці-Подільському банкомат. 31 серпня 2002 відкрито банкомат відділення АППБ «Аваль» (Соборна, 5). * Гайдамашко В. Банкомат: крок до цивілізації // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 7 грудня. – С. 1; «Приватбанк» наближає Кам'янець до Європи // Подолянин. – 2001. – 7 грудня. – С. 1; По «Авалю» і банкомат: Презентації // Подолянин. – 2002. – 6 вересня. – С. 1.

БАПТИЗМ – напрям у протестантизмі, що виник у 17 столітті в Англії. * Степовик Д. В. Баптизм // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 207–208; Крижановська О. О. Баптизм в Україні // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 180; Опря І. А. Православна церква і протестантські течії на Правобережній Україні на початку XX ст. // Матеріали X Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам'янець-Подільський, 2000. – С. 186–188.

БАРБАКАН – укріплення-пастка перед основними воротами. Складова частина Руської брами – передове укріплення Надбрамної башти. Видовжена в плані двоярусна споруда. В її торцях влаштовано брами, а по довгих боках – підняті на висоту другого ярусу оборонні галереї, з яких було зручно обстрілювати ворога. Барбакан виконував функцію пастки, потрапивши до якої, ворог міг бути знищений. Барбакан мала й Польська брама. * Такий вигляд має реставрований захаб... / Фото А. Тюпича // Прапор Жовтня. – 1967. – 18 лютого. – С. 3; Русские ворота с башнями и укреплениями – комплекс сооружений, XV–XVIII вв. (ул. Комсомольская) // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 179; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 101, 103; Кам'янець на Поділлі: Туристичний путівник. – Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2006. – С. 4.

БАРБЕКЮ – різновид шашлику; пікнік у садку, головною принадою якого є запечене м'ясо; змагання любителів у кулінарній майстерності. Чемпіонати України з барбекю проводяться від 2005. Їх учасники змагаються в п'яти конкурсах: приготування поребрини, курки, риби, стейку та десерту. Перший чемпіонат відбувся 5–6 серпня 2005 на базі «Буковель» (Івано-Франківська область). Серед 16 команд «Змій Горинич» (Довжоцький спиртовий завод) посів дев'яте місце в загальному заліку. Другий чемпіонат проведено 19–21 травня 2006 в Кам'янці-Подільському (день змагань – 20 травня). Серед 18 команд учасники з Кам'янця-Подільського посіли такі місця в загальному заліку: 2 – «Змій Горинич» (Довжоцький спиртовий завод), 5 – «Фільварки» (готель «Фільварки-центр»), 11 – «Планета» (крамниця «Планета сантехніки»), 15 – «Смажені новини» (редакція газети «Подолянин»). * Будзей Олег. «Змій Горинич» і барбекю // Подолянин. – 2005. – 12 серпня. – С. 1; Не змагання – смакот-а-а! // Подолянин. – 2006. – 12 травня. – С. 1; Шуханова Тетяна. Як ми з голих фактів робили смажені новини // Подолянин. – 2006. – 26 травня. – С. 5; Власюк Вероніка. Кам'янець святковий! // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 25 травня. – С. 7; Хто з нас не любить смачних «шашликів»? // Фортеця. – 2006. – 25 травня. – С. 9.

«БАРВИ» – кооператив. Старе місто. Вулиця Кірова (нині Зарванська). * Данчук Г. Квіти для міста: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1989. – 25 лютого. – С. 1.

«БАРВИСТИЙ ВІНОЧОК» – дошкільний навчальний заклад № 9 в мікрорайоні Жовтневий (Жукова, 7). Відкрито як дитячий садок для працівників ЗЛМК (заводу легких металевих конструкцій). Завідувач – Оксана Станіславівна Стасюк. * Шуханова Тетяна. Віночки Оксани Стасюк: Ювілей // Подолянин. – 2005. – 11 березня. – С. 3.

Барвінкове – село. Входило до Чабанівської сільської ради. Раніше Раколупці. Перейменовано 15 серпня 1966 Указом Президії Верховної Ради УРСР. Ухвалою облвиконкому від 21 березня 1984 вилучено з облікових даних. * Гарнага І. Звідки пішла назва. Бабшин. Барвінкове. Боришківці // Прапор Жовтня. – 1971. – 7 серпня. – С. 4.

«БАРВІНОК» – дошкільний навчальний заклад № 1 на Підзамчі. Відкрито 6 березня 1989. Завідувач (з часу відкриття) Алла Іванівна Петровська. * Камінська Людмила. «Барвінку» – 15: Свято // Подолянин. – 2004. – 5 березня. – С. 4.

БАРДА – відходи спиртового виробництва. * Подільський І. Хмільна... діалектика: Фейлетон // Прапор Жовтня. – 1980. – 6 червня. – С. 4; Катушинський Л., Мишевський В., Семенко П. Тече барда із спиртзаводу: Повертаємось до надрукованого // Прапор Жовтня. – 1981. – 11 лютого. – С. 4; Покотило І. Що робити з бардою?: Повертаємось до надрукованого // Прапор Жовтня. – 1981. – 15 травня. – С. 3; Покотило І. Ще раз про барду: Наші інтерв'ю: Повертаючись до надрукованого // Прапор Жовтня. – 1982. – 27 листопада. – С. 3; Будзей Олег. Спиртзавод: звідки запах і що з ним робити?: Виробництво // Подолянин. – 2005. – 19 серпня. – С. 5.

БАРОКО – стиль. У Кам'янці-Подільському декоративне оздоблення костелу тринітарів вирішене в класичних барокових формах і розкриває суть покликання цього ордену – повернення бранців з неволі на батьківщину. В середині 18 століття проведено ремонт і реконструкцію ратуші в стилі бароко, за участю, а можливо і під керівництвом коменданта фортеці архітектора Яна де Вітте. В 1760-і роки над Міським (Вірменським) колодязем архітектором Яном де Вітте зведено мурований восьмигранний в плані павільйон в стилі бароко: розчленовані пілястрами фасади, вікна круглої форми з характерним білокам'яним обрамленням – данина стилю бароко, розповсюдженому в кам'янецькій архітектурі в другій половині 18 століття. У будинку католицької духовної семінарії, побудованому в середині 18 століття, східний фасад мав характерний бароковий декор: фасад розчленований пілястрами, що завершувались скульптурами єпископів, встановлених на самому краю високого ґонтового даху. Погруддя єпископів відзначалися гострою індивідуальністю: енергійний вираз обличчя, різкі повороти голів створювали враження динамізму, що є характерним для стилю бароко, і одночасно надавали споруді ознаки монументальності. Пізніше бюсти (всього їх було 7) зняли з даху семінарії і перенесли на контрфорси Кафедрального костелу. У зовнішньому архітектурному оздобленні костелу та монастиря домініканців гармонійно поєднуються стилі ренесансу та бароко. Єпископ Микола Дембовський провів капітальний ремонт в Кафедральному костелі – в стилі бароко. Дух бароко особливо відчутний в пресбітерії, домінантою якого є вівтар в ім'я Святих Апостолів Петра і Павла, вирізьблений з дерева місцевими майстрами в 18 столітті. В результаті реконструкції 18 століття сувора архітектура дзвіниці Кафедрального костелу була пом'якшена бароковим декором. На жаль, високе барокове завершення дзвіниці до нашого часу не збереглося. Головний (східний) фасад костелу францисканців, незважаючи на руйнацію в 1930-х роках верхніх ярусів дзвіниці, має яскраво виражений бароковий характер. В архітектурі палацу Чарторийських є елементи ренесансу і бароко. Всередині цього будинку зберігся пишно декорований у стилі бароко камін із гербом «Погонь». Стару синагогу після руйнації в роки Другої світової війни розібрали. За іконографічними джерелами це була велика триповерхова споруда в стилі бароко. В архітектурі палацу губернатора (згорів 1920) гармонійно поєднувались риси ренесансу і елементи стилю бароко. Український архітектор Дмитро Михайлович Дяченко (1887–1942) розробив проект будівлі Кам'янець-Подільського музею у формах українського бароко і здобув першу премію на огляді-конкурсі в інституті цивільних інженерів у Петербурзі (1913). * Тимофієнко В. І. Цивільні інженери – будівничі подільських міст і сіл у період капіталізму // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (9–11 вересня 1994 р., м. Кам'янець-Подільський). – Хмельницький: Поділля, 1994. – С. 352.

*«Басейн» – первісна назва скверу Гунські криниці на Новому плані. * В одному з мальовничих куточків міста – сквері «Басейн» // Прапор Жовтня. – 1962. – 14 липня. – С. 4.

БАСКЕТБОЛ. Серед тренерів: Майя Михайлівна Топольницька (народилася 22 серпня 1936) – працює в ДЮСШ № 2 (від 1962). * Тренер від Бога: Ювілеї // Подолянин. – 2006. – 25 серпня. – С. 3; Жидачевська Євгенія. Баскетбол сьогодні // Ділове місто. – 2006. – 16 листопада. – С. 16–17.

БАСТІОН – старовинне укріплення – п'ятикутна бойова споруда на розі фортечного муру; невеликий форт; також – взагалі укріплення різного типу. У Кам'янці-Подільському Старий замок має південний і північний бастіони, які називають відповідно Південним і Північним дворами. Збереглися також Вірменський бастіон, Турецький бастіон, два бастіони на Успенській вулиці, з'єднані Гловерівським муром. Спорудою бастіонного типу є Новий замок.

«БАСТІОН» – ТзОВ. 2001 відкрило АЗС при в'їзді в місто (на місці колишнього смітника). На початку липня 2002 відкрито кафе-бар. * Шуханова Тетяна. Візитна картка міста – «Бастіон»: Добра новина // Подолянин. – 2002. – 12 липня. – С. 3.

БАТИК – техніка ручного розпису тканин. Вживається також на позначення цих тканин і виробів із них. Є два види батика – холодний і гарячий. У Кам'янці-Подільському в техніці батика працює Лариса Олександрівна Заярна (народилася 22 жовтня 1941). За словами Наталії Урсу, її батиковий розпис сприймається легко й органічно, водночас – декоративно й монументально. 20 листопада 1996 у виставковій залі на Соборній відкрилася персональна виставка творів Заярної, виконаних у техніці холодного батика. * Никорак О. І. Батик // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 303; Матусяк Тетяна. Тепло батика: прийдіть і відчуйте // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 23 листопада. – С. 1; Урсу Наталія. Кам'янецька ведута. – Кам'янець-Подільський, 2000. – С. 34, 35; Художня школа від учора до сьогодні: Літопис. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 17.

*Баторія (Стефана Баторія) вулиця. Старе місто. Назва давньої і сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці Татарської у 16 столітті. # Баторій Стефан (27 вересня 1533 – 12 грудня 1586) – польський король (від 1576). Обрано королем за підтримки середньої шляхти. За правління Баторія польський уряд зробив спробу знищити Запорізьку Січ. * Баторій Стефан // Довідник з історії України. – 2-е видання. – К., 2001. – С. 54.

БАТОРІЯ СТЕФАНА БАШТА. Старе місто. Входить до комплексу Верхньої Польської брами. Найпотужніша з усіх кам'янецьких башт. Інші назви – Кушнірська, Семиповерхова. Башта з'явилася на місці давньої міської брами 13 століття. Збудовано 1564–1565 під керівництвом Матвія Влодека (Галичанина). Первісно була п'ятиярусною, мала еліптичну форму. 1585 з боку міста прибудовано прямокутний об'єм, внаслідок чого башта стала півковоподібною, а дах набув цікавої форми з двома високими конічними завершеннями. У 1780-х Ян де Вітте надбудував ще два яруси, переробив дах на низький двосхилий, зі сходу прибудував симетричний прямокутний корпус. До башти примикає Вітряна брама. * Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 142; Козлова Н. Кушнірська башта: З історії рідного краю // Прапор Жовтня. – 1966. – 5 березня. – С. 4; Кушнірська башта / Малюнок М. Гуменюка // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 грудня. – С. 2–3; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 115–117; Kamieniec Podolski: Przewodnik turystyczny. – Lwów, 2005. – S. 134–135.

Баторія Стефана південна брама. Старе місто. Не збереглася. Через неї проходила давня дорога від Руської брами до Старого міста. Наприкінці 17 століття перебувала в руїнах. На плані міста 1761 її позначено як «давню та сильно зруйновану». На цьому місці у 1782–1791 зведено казарми фортеці (сучасна адреса – Шпитальна, 14). * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 104.

«БАТЬКІВЩИНА» (ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ «БАТЬКІВЩИНА») – всеукраїнська політична партія. Установчий з'їзд відбувся 9 липня 1999 у Києві. Голови Кам'янець-Подільської міської організації ВО «Батьківщина»: 1999–2005 – Валентина Володимирівна Фурман (депутат міської ради з 2002), від 4 жовтня 2005 – Михайло Дмитрович Аносов. 6 вересня 2005 відкрито громадську приймальню міської організації (Пушкінська, 44). Лідер партії Юлія Тимошенко відвідувала Кам'янець-Подільський для зустрічей з виборцями 16 березня 2002 і 17 січня 2006. 26 березня 2006 міська організація здобула перемогу на виборах до міської ради – 21 місце з 50. Також міським головою обрано члена «Батьківщини» Олександра Мазурчака. * Юлія Тимошенко на Кам'янеччині // Фортеця. – 2002. – 21 березня. – С. 12; Стріха М. В. «Батьківщина», Всеукраїнське об'єднання // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 314–315; Фурман Валентина. ВО «Батьківщина»: Вчора і сьогодні // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 22 квітня. – С. 7; Гординчук Микола. ВО «Батьківщина» визначає акценти: У партіях та рухах // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 8 липня. – С. 3; Михальська Галина. На захист громадян // Фортеця. – 2005. – 8 вересня. – С. 3; «Батьківщина» прийме всіх: Презентації // Подолянин. – 2005. – 9 вересня. – С. 2; Сокульська Ольга. Громадська приймальня «Батьківщини»: Презентації // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 9 вересня. – С. 2; У «Батьківщини» – обличчя не жіноче // Фортеця. – 2005. – 6 жовтня. – С. 4; Валентина Фурман: «Давайте віддамо шану тим, хто переступав через страх» // Фортеця. – 2005. – 29 грудня. – С. 4; Чорний І. Вибори-2006 – історія. Попереду – вибори-2011: У політичних партіях і рухах // Край Кам'янецький. – 2006. – 22 червня. – С. 2.

«Батьківщина» – кінотеатр. → «Родина», кінотеатр.

БАЯН – велика вдосконалена гармонія із складною системою ладів. На початку квітня 1971 в Кам'янці-Подільському виступав баяніст Володимир Бесфамільнов – заслужений артист УРСР, лауреат міжнародних конкурсів. У березні 1979 у Кам'янець-Подільському культосвітньому училищі виступав баяніст Юрій Казаков – народний артист РРФСР, лауреат міжнародних конкурсів. * Житкевич А. Концерт баяніста: Наші гості // Прапор Жовтня. – 1971. – 9 квітня. – С. 4; Борисов С. Музика Казакова // Прапор Жовтня. – 1979. – 30 березня. – С. 4.

БДЖІЛЬНИЦТВО – галузь аграрно-промислового комплексу України, що спеціалізується на розведенні бджіл для одержання меду, воску та інших продуктів. Бджільництво – один із найдавніших промислів людини. У першій половині 20 століття славилася пасіка Рожанківського в селі Баговиця. Фахівцем у галузі бджільництва був Михайло Леонтійович Боровський (1891–1989) – уродженець села Зубрівка. * Бондарчук Л. І., Мовна У. В. Бджільництво // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 357–358; Грабчук В. Здобутки й промахи бджоловодів // Прапор Жовтня. – 1967. – 3 січня. – С. 3; Грабчук В. Бджоли віддячують дбайливим // Прапор Жовтня. – 1967. – 1 листопада. – С. 3; Гординчук Микола. Відлуння слави Медоборів: 19 серпня – День пасічника // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 16 серпня. – С. 4; Гординчук Микола. Таїна бджолиного танцю: 19 серпня – День пасічника // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 15 серпня. – С. 4; Гординчук Микола. Про що віщують бджоли ройові?: 19 серпня – День пасічника // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 13 серпня. – С. 4; Кушнір Борис. У царстві бджолиної матки: Людина та її справа // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 21 жовтня. – С. 6; Нехай святі Зосим і Саватій їм допомагають // Подолянин. – 2006. – 18 серпня. – С. 6.

*Бебеля вулиця. Старе місто. Радянська назва (від 20 березня 1923 до 11 вересня 1990) колишньої і нинішньої вулиці П'ятницької. # Бебель Август (22 лютого 1840 – 13 серпня 1913) – діяч німецького та міжнародного робітничого руху. За фахом токар. Разом із Вільгельмом Лібкнехтом 1869 заснував Соціал-демократичну робітничу партію Німеччини. Неодноразово обирався до рейхстагу. За виступи на захист Паризької комуни, критику державної колоніальної політики зазнавав репресій (всього пробув в ув'язненні близько шести років). Автор твору «Жінка та соціалізм». * Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2.

БЕЗАЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ ЗАВОД. Наприкінці 1987 введено в дію новий цех і освоєно випуск майонезу. * Данчук Г. «Провансаль» і «Весняний»: Товари для народу // Прапор Жовтня. – 1988. – 16 лютого. – С. 1; Коваль М. Розширюємо асортимент: Товари для народу // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 березня. – С. 2.

*Безіменний провулок. Старе місто. Одна з давніх назв сучасного (від 11 вересня 1990) провулка Комендантського. У радянський час – провулок Гоголя.

Безнісківці – село. Нині (відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 15 серпня 1966) Абрикосівка.

Безнісковецьке – село. Увійшло, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому від 1 березня 1963, до складу села Корчівка.

«Бель вю» – готель. Сучасна адреса – Троїцька, 2. * Від фанцузького «Bell-vue» – «Чудовий краєвид».

БЕЛЮАРД (BELUARD) – бастіон. Також у давні віки так називали рухому вежу при облозі. * Beluarda // Encyklopedia Popularna PWN. – Warszawa, 1982. – S. 70; Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі: Skіz hystoryczny. – K.–Warszawa, 1915. – S. 25; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 118.

БЕНТОНІТ (БЕНТОНІТОВА ГЛИНА) – різновид вибілювальних глин, що утворюється в процесі вивітрювання вулканічних туфів і попелу. Милоподібна глиниста порода з явно вираженими колоїдними властивостями. Високопластична, на дотик жирна. У Кам'янець-Подільському районі бентонітова глина є біля Старої Ушиці. Це унікальні поклади. Вони дуже цінні як для фарфоро-фаянсового виробництва, так і для металоливарних робіт. * Бентоніт // Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К. – Ірпінь, 2004. – С. 47; Теодорович Ю. М. Бентоніти // Географічна енциклопедія України. – Т. 1. – К., 1989. – С. 78–79; Терлецький А. Корисні копалини нашого краю // Прапор Жовтня. – 1976. – 31 липня. – С. 4.

*БЕРЕГОВА ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селі Жовтневе на міських землях. Одна з межових вулиць забудови. Назву надав міськвиконком 23 січня 1990.

БЕРЕКА – дерево. * Халіфман Й. Пошукаймо береку // Прапор Жовтня. – 1979. – 27 квітня. – С. 4; Берека є!: Читач продовжує розмову // Прапор Жовтня. – 1979. – 18 серпня. – С. 4.

«БЕРІЗКА» – дитячий садок у селі Голосків. Завідувач Людмила Люзняк. * Люзняк Людмила. «Берізка» розширюється: Приємні новини // Край Кам'янецький. – 2006. – 11 травня. – С. 1.

*БЕРЛІН (ЛЮБИ БЕРЛІН) ВУЛИЦЯ. Руські фільварки. Виборча дільниця № 39. Раніше вулиця Віттовська. З'єднує вулиці Нагірну та Кренкеля. Підсумкові показники: справа – № 14, зліва – № 17. Вулиця на початку має зліва невеликий тупиковий відросток. # Берлін (після заміжжя – Шапіро) Любов (1915 – 1936) – радянська спортсменка, майстер затяжних стрибків із парашутом. Народилася в Ростові-на-Дону. Коли Любі не було ще й року, сім'я переїхала в Москву. Після закінчення школи навчалася в фабрично-заводському училищі друкарні «Правда», працювала ручною складальницею, далі навчалася в музичному технікумі (клас рояля). Перший стрибок із парашутом здійснила 3 серпня 1933, а 30 травня 1935 стала першою в світі жінкою, яка стрибнула з планера. Загинула 26 березня 1936 на Люберецькому аеродромі під час чергового затяжного стрибка у парі з Тамарою з Івановою (парашутистки йшли на світовий рекорд: стрибали з 5000 метрів, мали падати 80 секунд і розкритися на висоті 1000 метрів). Це був її п'ятдесятий стрибок із парашутом. 1937 у московському видавництві «Молода гвардія» посмертно видано книгу Люби Берлін «Записки парашютистки». * Берлин Люба. Записки парашютистки. – М.: Молодая гвардия, 1937. – 96 с.; Будзей Олег. Люба Берлін: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2006. – 1 грудня. – С. 6.

Бернавка – назва села Слобідка-Малиновецька у 18 столітті.

*Бєдного (Дем'яна Бєдного) вулиця. Руські фільварки. Перша радянська (ще довоєнна) назва сучасної Дачної вулиці. Первісно – Мала Покровська. # Бєдний Дем'ян (насправді – Придворов Юхим Олексійович; 1(13) квітня 1883 – 25 травня 1945) – російський поет. Популярними були його байки, політична сатира. Деякі ранні твори написав українською мовою. Але чи не найбільша його «заслуга» перед Україною – участь у цькуванні Олександра Довженка за фільм «Земля». 1920 в Кам'янці-Подільському на замовлення політвідділу 41-ої стрілецької дивізії низку творів Дем'яна Бєдного українською мовою переклав Микита Годованець (книжка перекладів «Байки і вірші» побачила світ у Кам'янці-Подільському у видавництві політвідділу «Червона Галичина»). * Годованець М. Моє перше знайомство з Дем'яном Бєдним // Радянське Поділля. – 1962. – 5 травня; Йдучи вперед, озираймося назад // Прапор Жовтня. – 1968. – 1 травня. – С. 4; Альперін Ю. Й. Микита Годованець. – К., 1973. – С. 26–28; Різниченко Т. М. Бєдний Дем'ян // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 557.

*БЄЛЯЄВА (ВОЛОДИМИРА БЄЛЯЄВА) ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селищі Першотравневе. З'єднує вулиці Лелюшенка та Тонкочеєва. По суті є невеликим провулком. Показано в атласі-плані (ППП «Лібріс», 2000). # Бєляєв Володимир Павлович (22 березня (4 квітня) 1909, за паспортом 1907 – 20 лютого 1990) – український і російський письменник, автор трилогії «Стара фортеця» (1937–1951). Народився та зростав у Кам'янці-Подільському. Почесний громадянин Кам'янця-Подільського (1967). * Терлецький А. Юність письменника // Прапор Жовтня. – 1978. – 2 грудня. – С. 4; Кукуруза С., Паравійчук А. Двічі лауреат: Наші славетні // Прапор Жовтня. – 1978. – 1 серпня. – С. 4; Слободян М. Дописував юнкор Бєляєв: Далеке – близьке // Прапор Жовтня. – 1989. – 30 червня. – С. 2; Сьомочкіна-Рижко О. М. Бєляєв Володимир Павлович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 579.

БЄЛЯЄВА (ІМЕНІ ПИСЬМЕННИКА ВОЛОДИМИРА БЄЛЯЄВА) – робсількорівська премія, встановлена газетою «Прапор Жовтня». Серед лауреатів премії: перший квартал 1974 – викладач радгоспу-технікуму Тамара Дмитрівна Шемета; четвертий квартал 1974 – завідувач відділом комсомольських організацій Кам'янець-Подільського міськкому ЛКСМУ Віктор Олексійович Савчук; перше півріччя 1975 – відповідальний секретар правління районної організації Товариства охорони пам'яток історії та культури Юрій Семенович Шевченко, друге півріччя 1975 – завідувач відділу комсомольських організацій міськкому комсомолу Володимир Іванович Мрачковський, перше півріччя 1976 – фельдшер Орининської лікарні Микола Павлович Корчевний, друге півріччя 1976 – голова міської ради товариства винахідників і раціоналізаторів Людмила Степанівна Прядко, 1977 – заступник головного лікаря по медичній частині міської лікарні Євген Васильович Мазурик. * Лауреат премії імені письменника В. Бєляєва // Прапор Жовтня. – 1974. – 11 травня. – С. 4; Лауреати премії імені письменника Володимира Бєляєва // Прапор Жовтня. – 1975. – 5 березня. – С. 4; Лауреати премії імені письменника Володимира Бєляєва // Прапор Жовтня. – 1976. – 14 лютого. – С. 4; Його захоплення: Лауреати робсількорівської премії імені Володимира Бєляєва // Прапор Жовтня. – 1976. – 8 вересня. – С. 4; Лауреати робсількорівської премії імені Володимира Бєляєва // Прапор Жовтня. – 1977. – 19 лютого. – С. 4; Лауреати премії імені письменника В. Бєляєва // Прапор Жовтня. – 1977. – 30 грудня. – С. 4.

БІБЛІОТЕКА КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Завідувачі: від жовтня 1948 до 22 лютого 1993 – Йосип Іванович Токар (18 березня 1924 – 22 лютого 1993), від 2000 – Віталій Станіславович Лозовий, від 1 вересня 2004 – Віктор Степанович Прокопчук. 45 років (1947–1992) у бібліотеці пропрацювала (зокрема, завідувачем відділу комплектування) Маїса Францівна Островська (1929 – 2005). * Ляхоцький Володимир. Ректор Іван Огієнко і бібліотека Кам'янець-Подільського державного українського університету // Пам'ятки України. – 2000. – № 3–4. – С. 70–74; Пархоменко В. М. З історії бібліотеки Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Т. 1. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 59–65; Островська М. Ф. Спогади про бібліотеку педінституту // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 158–160; Бунда В. М. Бібліотека Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету ім. І. Огієнка // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 679; Будзей Олег. Тисячі ключиків до скарбниці знань: 30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек // Подолянин. – 2002. – 27 вересня. – С. 5; Філінюк Анатолій. Лідер за покликанням і визнанням // Хмельниччина: дивокрай. – 2004. – № 1–2. – С. 83–86; Суровий А. Ф. Йосип Іванович Токар // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. – Т. 1. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 652–656; Гаврищук А. П., Суровий А. Ф. Маїса Францівна Островська // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 709–714; Прокопчук В. С. Валентина Михайлівна Пархоменко // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 715–723; Нижник К. Подарунок // Прапор Жовтня. – 1967. – 11 листопада. – С. 4; Прокопчук Віктор. Література з ВУАН // Студентський меридіан. – 2005. – 30 грудня. – С. 2; Прокопчук В. С. До нових здобутків // Студентський меридіан. – 2005. – 30 грудня. – С. 10; Кантлін Світлана. Бібліотеці електронних видань бути! // Студентський меридіан. – 2005. – 30 грудня. – С. 10.

БІБЛІОТЕКА КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ІНДУСТРІАЛЬНОГО ТЕХНІКУМУ. Створено 1945. Книжковий фонд (2005) – 75 тисяч примірників. Завідувач Наталія Володимирівна Гермак. * Гермак Наталія. Скарбниця знань // Літопис Кам'янець-Подільського індустріального технікуму. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 203–207.

БІБЛІОТЕКА «ПЕРЦЯ» – серійне видання творів гумору та сатири, здійснюване журналом «Перець». Бібліотека виходила у видавництві «Радянська Україна». Тут побачили світ і книги кам'янчан: 1967 – збірка байок Микити Годованця «Талановита Тріска», 1977 – перша збірка Миколи Тищука «Цап із каблучкою». * Єфімов А. Крок вперед: Твори наших земляків // Прапор Жовтня. – 1968. – 16 лютого. – С. 4.

БІБЛІОТЕКА ПОДІЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО АГРАРНО-ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ (БІБЛІОТЕКА ПДАТУ). * Слободян М. Читаючи літопис...: Всесоюзний огляд бібліотек // Прапор Жовтня. – 1968. – 22 жовтня. – С. 4; Скоб'як В. В. Бібліотека Подільської державної аграрно-технічної академії // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 702.

«БИБЛИОТЕКА ПОЭТА» – видавнича серія, заснована 1931 Максимом Горьким. 1988 у третьому виданні великої серії бібліотеки побачили світ російські переклади віршів і поем уродженця Кам'янця-Подільського Миколи Бажана (1904–1983). * Буран В. Я. «Библиотека поэта» // Українська літературна енциклопедія. – Т. 1. – К., 1988. – С. 171.

БІБЛІОТЕКИ. 1998 міська централізована бібліотечна система складалася з 13 бібліотек: центральної, 6 бібліотек-філій для дорослих, 5 – для дітей, однієї юнацької. 2003 залишилося 9. * 25-летие Каменец-Подольской русской публичной библиотеки // Подольские епархиальные ведомости. – 1890. – № 46. – С. 1065–1066; Михалевич И. К. Двадцатипятилетие Каменец-Подольской русской публичной библиотеки (1866–1890 г.). – Каменец-Подольский, 1891. – 54 с.; Сецинский Е. Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 188–189; Отчёт распорядительного комитета Каменец-Подольской русской публичной библиотеки за 1903 г. – Каменец-Подольский, 1904. – С. 1–9; Отчёт распорядительного комитета Каменец-Подольской русской публичной библиотеки за 1909 год // Подольские губернские ведомости. – 1910. – 9 октября (№ 80). – С. 4–5; Отчёт распорядительного комитета Каменец-Подольской русской публичной библиотеки за 1910 год // Подольские губернские ведомости. – 1911. – 18 июня. – С. 6–8; Бойцова М. О. З історії Кам'янець-Подільської бібліотеки ім. В. П. Затонського // Хмельницькому – 500: Тези науково-теоретичної конференції. – Хмельницький, 1991. – С. 139–142; Гусько В. П. Становлення бібліотечної справи на Хмельниччині: Нотатки одного з фундаторів // Культура Поділля: історія і сучасність: Матеріали другої науково-практичної конференції, присвяченої 500-річчю м. Хмельницького. – Хмельницький, 1993. – С. 175–177; Снігур Л. А. Розвиток мережі бібліотек на Поділлі // Культура Поділля: історія і сучасність: Матеріали другої науково-практичної конференції, присвяченої 500-річчю м. Хмельницького. – Хмельницький, 1993. – С. 178–179; Сесак І. В., Стаднік І. С. З історії бібліотеки Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії (XIX ст.) // Духовні витоки Поділля: творці історії краю: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Ч. 1. – Хмельницький, 1994. – С. 234–235; Карван С., Синиця Н. Бібліотеки Хмельниччини: віхи становлення // Хмельниччина: роки становлення та поступу (1937–1997): Матеріали Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції. – Хмельницький, 1997. – С. 324–330; Хоптяр Ю. А. Розвиток бібліотечної справи в Подільській губернії (70-ті рр. XIX ст. – початок ХХ ст.) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. Історичні науки. – Т. 5(7). – Кам'янець-Подільський, 2001. – С. 310–317; Хоптяр Ю. А. Становлення та розвиток бібліотечної справи в м. Кам'янці-Подільському (30–70-ті рр. XIX ст.) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. Історичні науки. – Т. 6(8). – Кам'янець-Подільський, 2001. – С. 344–351; Комарницький О., Тимчук Т. Одна з трьох перших: Історія // Подолянин. – 2002. – 25 січня. – С. 4; Завальнюк О. М., Комарницький О. Б. Подільські бібліотеки наприкінці XIX – на початку XX ст. // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 3–15; Завальнюк О. М., Комарницький О. Б. Кам'янець-Подільська російська публічна бібліотека наприкінці XIX – на початку XX ст. // Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків: історія і сучасність: Збірник наукових праць за підсумками міжнародної науково-практичної конференції. – Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 66–69; Приходько В. Під сонцем Поділля: Спогади. – Частина перша. – Видання четверте. – Нью-Йорк – Мюнхен: Криниця, 1967. – С. 41–50 (про таємну бібліотеку української літератури в Подільській духовній семінарії), 133–134, 139 (бібліотека Подільської «Просвіти»); Ляхоцький В. Ректор Іван Огієнко і бібліотека Кам'янець-Подільського державного українського університету // Пам'ятки України. – 2000. – №3–4. – С. 70–74; Михайлюк В. 120-річний ювілей бібліотеки // Прапор Жовтня. – 1985. – 30 грудня. – С. 3; Як живеш, бібліотеко? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 2 жовтня. – С. 7; Сокульська О. Під знаком реформ: 30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 26 вересня. – С. 7.

«БІЗНЕС-ПАНОРАМА» – газета. Засновник – Кам'янець-Подільський інвестиційний фонд. Перше число побачило світ 16 січня 1993. Невдовзі випуск газети припинився. * Будзей Олег. Документи, інтерв'ю, реклама – ось і вся «Бізнес-панорама»: Млин новин // Подолянин. – 1993. – 23 січня. – С. 1.

БІЛА – гора поблизу села Студениця. 1964 детально вивчив печери на горі Білій доктор історичних наук Сергій Миколайович Бібіков (1908 – 1988).

БІЛА БАШТА – інша назва Ласької башти Старого замку. # Як встановили Євгенія Пламеницька та Анатолій Тюпич, назва башти походить не від того, що вона отинькована (тиньк є і на інших баштах), а тому, що за документами 16 століття біля неї стояла «біла хата». * Пламеницька Є., Тюпич А. Дослідження фортеці триває: Вивчаймо рідний край // Прапор Жовтня. – 1968. – 16 січня. – С. 4.

БІЛА КРИНИЦЯ – джерело біля села Пудлівці. * Українець М. Біла Криниця: Бувальщина // Прапор Жовтня. – 1973. – 23 листопада. – С. 3.

*БІЛАНІВКА – масив на заході Кам'янця-Подільського між Польськими фільварками та мікрорайоном Жовтневим, на високому плато лівого берега Смотрича. Навпроти – на правому березі Смотрича – розкинулося приміське село Зіньківці. Поселення утворилося 1742. Спочатку, як засвідчують актові документи середини 18 століття, мало назву Долішні фільварки. Сучасна назва Біланівка, очевидно, походить від прізвища одного із заможних мешканців передмістя – Білана, про великі землеволодіння якого засвідчує візита Георгіївської церкви 1771. Було приміським селом; включено в смугу Кам'янця-Подільського 4 березня 1926. Виборча дільниця № 3. Основними магістралями Біланівки є західні частини новопланівських вулиць Північної (колись Перша Загородня) та Тімірязєва (колись Велика Біланівська). Зате вулиці Івана Сірка (колись Мала Біланівська), Чапаєва (колись Нагірна), Фабріціуса (колись Пансіонна), а також Білановецька набережна (колись Набережна) повністю належать Біланівці. Є тут і сім провулків. Два з них названо за сторонами світу – Північний і Східний. Ще двом провулкам – Чапаєва та Фабріціуса – назви підказали розташовані поруч вулиці. І, нарешті, провулок Войкова – це колишня вулиця Козача, Червоногвардійський провулок – це колишній Козачий провулок, а провулок Чубаря раніше був Біланівським провулком. На Біланівці жив відомий фотолітописець Кам'янця Степан Ніколаєв (1874–1926). Крім того, він був чудовим столяром, будував, реставрував і розписував церкви, виготовляв образи, захоплювався бджільництвом, досконало грав на балалайці. Справу Степана Петровича як фотолітописця міста продовжив його син – Василь Ніколаєв (1904–1991). 28 серпня 2001 з ініціативи кам'янецького фотомитця Юрія Савіна в училищі культури було відкрито виставку «Фото з минулого», присвячену світлій пам'яті Степана та Василя Ніколаєвих. На Біланівці розташувалися міська бібліотека №4 (відкрито в січні 1968; сучасна адреса – Тімірязєва, 38), МЕНЦУМ (міський еколого-натуралістичний центр учнівської молоді, колишня станція юних натуралістів – Тімірязєва, 47). * Белановка // Подолянин. – 1993. – 13 листопада. – С. 4; Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 144–146; Гарнага І. Звідки пішла назва: 5. Біланівка // Прапор Жовтня. – 1972. – 25 березня. – С. 4; Балєва А. Заради людей: Радянське будівництво // Прапор Жовтня. – 1967. – 4 січня. – С. 2; Степанова С. Для тебе, читачу // Прапор Жовтня. – 1968. – 17 лютого. – С. 4; Бєлік К. За чотири роки // Прапор Жовтня. – 1970. – 13 червня. – С. 3; Сергієнко С. Біланівські вечори // Прапор Жовтня. – 1971. – 13 березня. – С. 2; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 192–193.

*БІЛАНІВСЬКА НАБЕРЕЖНА. Біланівка. Виборча дільниця № 3. Первісно – Набережна вулиця. Сучасна назва – з кінця 1970-х. Тягнеться вздовж лівого берега річки Смотрич; продовжується далі вулицею Смотрицькою. Їх сусідкою з правого берега є Зіньковецька набережна. Має тільки непарні номери (найбільший – 103).

*Біланівський провулок. Біланівка. Нині (від 19 серпня 1977) провулок Чубаря.

«БІЛЕ БРАТСТВО». Лідер братства Юрій Кривоногов 17–19 грудня 1990 перебував у Кам'янці-Подільському, провів цикл лекцій у міському Будинку культури. * Бартош Д. Йога і здоров'я // Прапор Жовтня. – 1990. – 12 грудня. – С. 4.

«БІЛИЙ ДІМ» – народна назва адміністративного будинку в центрі Кам'янця-Подільського (сучасна адреса – майдан Відродження, 1). Іноді кажуть і «біла хата». В місцеву пресу назва проникла тільки в часи незалежної України.

Білий Яр – село. Увійшло, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому від 10 березня 1960, до складу села Лучки.

БІЛКА. * Брижак П. Весела сімейка: Куточок природолюба // Прапор Жовтня. – 1975. – 8 серпня. – С. 4; Басистий А. Кішка вигодувала білочок // Прапор Жовтня. – 1975. – 29 серпня. – С. 4.

«БІЛОРУСЬФІЛЬМ» – кіностудія. Восени 1983 знімала в Кам'янці-Подільському телефільм «Чорний замок Ольшанський». * Шпартак В., Липовецький В. Нічний «нокаутер»: Судовий нарис // Прапор Жовтня. – 1984. – 1 лютого. – С. 3.

«БІЛОСНІЖКА» – кафе-бар у селі Смотрич (Кам'янецька, 33). Відкрито 13 грудня 2005. * Кафе-бар «Білосніжка». Завітайте у казку! // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 5 січня. – С. 4.

«Більшовик» – добровільне спортивне товариство (ДСТ). 1947 майже вся фізкультурна робота в Кам'янці-Подільському проходила через ДСТ «Спартак» і «Більшовик». Кожне з товариств мало футбольну, волейбольну та баскетбольну секції. За списком у ДСТ «Більшовик» було 86 членів. 6 вересня 1947 товариський футбольний матч (на честь святкування 800-річчя Москви) між командами ДСТ «Більшовик» і «Спартак» завершився внічию – 2:2. * Альперін Є. Робота спортивних товариств // Прапор Жовтня. – 1947. – 20 серпня. – С. 1; Святкування 800-річчя Москви в місті // Прапор Жовтня. – 1947. – 10 вересня. – С. 1.

БІЛЬШОВИЦЬКЕ ПІДПІЛЛЯ В КАМ'ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ. * Козлова Н. Підпільний ревком // Прапор Жовтня. – 1967. – 1 лютого. – С. 3; Гарнага І. Більшовицьке підпілля в 1920 р. // Прапор Жовтня. – 1968. – 28 червня. – С. 2; Альперін Юхим. Підпільник // Прапор Жовтня. – 1968. – 7 листопада. – С. 3, 4.

БІЛЬЯРД – спортивна та товариська гра, що проводиться на дерев'яному або мармуровому столі, вкритому зеленим сукном і облямованому бортиком. У Кам'янці-Подільському в більярд можна було зіграти в парку культури та відпочинку. Приміщення, в якому розміщувалася більярдна, згоріло в ніч із 22 на 23 липня 1995. * Куценко В. Г. Більярд // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 853; Більярд // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 146; Чергова вульгарна подія – пожежа у парку культури // Подолянин. – 1995. – 29 липня. – С. 1.

«Біля самовара» – кафе. Відкрилося в квітні 1986 замість пивного бару біля автовокзалу. * Левко В. Затишно біля самовара // Прапор Жовтня. – 1986. – 1 травня. – С. 4.

«БІЛЯ ЧОРТОВОГО ЛІГВА» («У ЧЁРТОВА ЛОГОВА») – художній пригодницький фільм (1981). Молдовські митці (кіностудія «Молдова-філм») знімали його на Кам'янеччині (зокрема, у фільмі можна побачити кудринецькі краєвиди, Збруч). Режисер Володимир Гнатович Йовіце (1935–1983). * Ярема М. Знову на екранах – Кам'янеччина // Прапор Жовтня. – 1981. – 9 вересня. – С. 4; Иовице (Йовице) Владимир Игнатьевич (25.12.1935 – 23.6.1983) // Кино: Энциклопедический словарь. – М., 1986. – С. 526.

«БІОГРАФІЯ БУДИНКУ» – рубрика, започаткована 31 липня 1982 в газеті «Прапор Жовтня». Упродовж 1982–1988 в серії публікацій наукові працівники Кам'янець-Подільського державного історико-архітектурного заповідника Ганна Ківільша (Дроздовська), Галина Осетрова, Станіслава Папевська, а також архівіст Іван Гарнага, краєзнавець Ніна Козлова розповіли про найцікавіші пам'ятки Старого міста й Нового плану. * Осетрова Г. На ньому революції печать [Будинок духовної консисторії]: Нова рубрика «Біографія будинку» // Прапор Жовтня. – 1982. – 31 липня. – С. 4; Осетрова Г. Вулиця Карла Маркса, 4: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1983. – 20 серпня. – С. 4; Гарнага І. Руський магістрат: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1983. – 3 вересня. – С. 4; Папевська С. Окружний суд: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1983. – 17 вересня. – С. 4; Осетрова Г. Оселя де Віттів: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1983. – 3 грудня. – С. 4; Дроздовська Г. Вулиця Урицького, 2: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1984. – 7 січня. – С. 4; Осетрова Г. Вулиця Рози Люксембург, №№ 17, 19: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1984. – 21 січня. – С. 4; Осетрова Г. Вулиця К. Лібкнехта, 2: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1984. – 7 липня. – С. 4; Козлова Н. Ратуша: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1984. – 21 липня. – С. 4; Дроздовська Г. Пороховий погріб: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1984. – 25 серпня. – С. 4; Папевська С. Маріїнська гімназія: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1984. – 1 грудня. – С. 4; Папевська С. Тут народився Микола Бажан: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1985. – 1 червня. – С. 4; Осетрова Г. Казарми фортеці: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1985. – 17 серпня. – С. 4; Осетрова Г. Вулиця Карла Маркса, 12: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1985. – 28 грудня. – С. 4; Папевська С. З епохи класицизму: Біографія будинку [Перша російська чоловіча гімназія] // Прапор Жовтня. – 1986. – 24 травня. – С. 4; Папевська С. Вогнище освіти: Біографія будинку [Перша російська чоловіча гімназія] // Прапор Жовтня. – 1986. – 11 жовтня. – С. 4; Осетрова Г. Палац єпископа: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1987. – 14 лютого. – С. 2–3; Осетрова Г. Найстаріша подільська друкарня: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1987. – 10 жовтня. – С. 4; Осетрова Г. Свідок свого часу [костел святої Катерини]: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1988. – 22 жовтня. – С. 4.

«БІОРІЗНОМАНІТТЯ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО» – колективна монографія 25 авторів із Києва, Львова, Кам'янця-Подільського, Сум і Кракова, видана 2004 (підписано до друку 25 серпня) львівським видавництвом «Ліга-прес». Праця має підзаголовок: «Попередній критичний інвентаризаційний конспект рослин, грибів і тварин». Книга є першою спробою узагальнити відомості про біотичну різноманітність на видовому рівні міста Кам'янець-Подільський. Видання здійснено за редакцією Олександра Кагала (Інститут екології Карпат НАН України), Мирослава Шевери та Анатолія Леванця (обидва – Інститут ботаніки імені Миколи Холодного НАН України). Серед авторів статей – Людмила Любінська, Микола Матвєєв, Наталія Гордій, Мар'ян Тарасенко (усі – Кам'янець-Подільський державний університет). Наклад – 500 примірників. Презентація відбулася 14 травня 2005 в картинній галереї Кам'янця-Подільського під час святкування Дня міста. * Кам'янець древній – серце Поділля // Подолянин. – 2005. – 20 травня. – С. 3; Будзей Ольга. Хто-хто в Кам'янці живе?.. // Подолянин. – 2005. – 3 червня. – С. 6.

«Біоскоп» – кінотеатр. → «Міньйон».

БІОТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ (біотех) ПДАТУ (Подільського державного аграрно-технічного університету). Веде відлік від 9 серпня 1920, коли рада сільськогосподарського факультету Кам'янець-Подільського державного українського університету ухвалила поділити факультет на 4 відділи та 8 секцій, серед яких був відділ скотарства, що складався із зоотехнічної секції та секції дрібних галузей скотарства. Далі тваринників готували при агрономічному факультеті Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту. 1928 в інституті створено зоотехнічний факультет. 15 квітня 1930 інститут реорганізовано в два вищих навчальних заклади, один з яких – інститут птахівництва – готував зоотехніків. 1933 інститут птахівництва перейменовано на зоотехнічний інститут. 1935 його ліквідовано, а студенти продовжили навчання в Херсонському сільськогосподарському інституті. 7 лютого 1955 розпочалося навчання у відновленому Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті, зокрема і на зоотехнічному відділенні. Перший випуск «учених зоотехніків» відбувся 1956. Зоотехнічний факультет організовано в серпні 1955 (від 1976 – зооінженерний). Першим деканом факультету став Іван Федотович Рось, призначений 29 серпня 1955. Наступні декани: від жовтня 1955 – Володимир Терентійович Горянов, Михайло Іванович Щириця, П. Ф. Дудчак, А. Р. Авраменко, Василь Михайлович Трубчанінов (1925–1973), Валентин Андрійович Яблонський, Марат Миколайович Феклістов, Л. Г. Боярський, Анатолій Антонович Пахолок, 1983–2001 – Василь Іванович Іустінов, від грудня 2001 – Микола Гаврилович Повозніков. У лютому 2004 зооінженерний факультет реорганізовано в біотехнологічний. * Зооінженерний факультет // Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут. – Хмельницький, 1994. – С. 27–32, 41–43; Яцемірська Наталія. Півстоліття біотеху: Ювілеї // Подолянин. – 2005. – 4 лютого. – С. 2; Бахмат Микола, Алєщенко Михайло. Подільський державний аграрно-технічний університет. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 91–97; Біотехнологічний факультет: історія і сьогодення. – Кам'янець-Подільський, 2005. – 260 с.

«БІОТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ» – книга, яка розкриває основні етапи розвитку та сучасний стан біотехнологічного факультету Подільського державного аграрно-технічного університету. Рекомендовано до друку вченою радою факультету 21 вересня 2005. Побачила світ 2005 у видавництві «Аксіома». Упорядники: Микола Гаврилович Повозніков, Сергій Миколайович Блюсюк, Наталія Василівна Кравець, Віта Іванівна Бучковська, Валентина Петрівна Саєнко.

*Біржа – умовна назва в другій половині 19 – на початку 20 століття південної сторони майдану Польський ринок. Раніше – перша перія. Кількість садиб упродовж 1673–1941 коливалася від 13 до 15. До нашого часу не збереглося жодного з будинків, що формували фасадну лінію Біржі. Найвідоміша зі споруд – будинок Шадбея (або будинок під пеліканом). # Це була неофіційна біржа праці, бо тут біля кам'яниць багатих купців і фінансистів завжди гуртувався бідний люд у пошуках будь-якої роботи. * Шкурко С. Каменец-Подольский: Историческое описание. – 1962. – С. 83. – (Машинопис зберігається в архіві укладача); Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 141–143; Будзей Олег. Біржа: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2005. – 21 січня. – С. 5.

БІСЕР – дрібне різнокольорове скляне намисто, що застосовується у вишиванні. У червні 1996 у Кам'янці-Подільському відбулася перша виставка творчих робіт Романи Фенцур – «Прикраси з бісеру». 7 червня 2006 у виставковій залі на Соборній відкрилася виставка робіт із бісеру гуртківців міської станції юних техніків (керівник гуртка Сергій Боднар). Представлено близько 50 творів. * Климова Ірина. Краса у зоряному розсипі // Подільський цемент. – 1996. – 14 червня. – С. 2; Матусяк Тетяна. Грайливий бісер Романи Фенцур // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 22 червня. – С. 4; Сяйво бісера // Сім днів. – 2006. – 15 червня. – С. 2; Бісерний дивограй: Місто // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2; Новіцька Олена. Бісерні дива // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 22 червня. – С. 9.

БІСКУП – католицький єпископ.

*Блюхера вулиця. Новий план. Одна з довоєнних радянських назв нинішньої (від 1 червня 1992) вулиці Князів Коріатовичів. # Блюхер Василь Костянтинович (19 листопада (1 грудня) 1890 – 9 листопада 1938) – Маршал Радянського Союзу (1935), командувач (від 1929) Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії. Кавалер п'яти орденів Червоного Прапора, ордена Червоної Зірки та ордена Леніна. Безпідставно репресовано. Помер під слідством. * Витязі революції // Прапор Жовтня. – 1967. – 2 червня. – С. 3.

БМУ – будівельно-монтажне управління.

*Богадільницька вулиця. Новий план. Первісна назва нинішньої вулиці Пушкінської. # Богадільня – притулок для інвалідів, убогих, непрацездатних, старих людей.

*Богадільницький майдан. Новий план. Обмежений вулицями: на заході – Петербурзькою (нині Лесі Українки), на сході – Московською (нині Огієнка), на півночі – Семінарською (нині Червоноармійською), на півдні – Богадільницькою (нині Пушкінською). У центрі майдану стояла губернська (нині міська) лікарня. Нині майдан не існує, оскільки після забудови перетворився на лікарняне містечко. * Завальнюк О., Комарницький О. Кам'янець-Подільський: Історико-популярний нарис. – Кам'янець-Подільський, 2001. – С. 62.

«БОГЕМА» – крамниця посуду. Князів Коріатовичів, 9. Відкрито в грудні 2002. * «Богема» – посуд тільки для вас: Новинка // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 20 грудня. – С. 2.

*БОГІНСЬКОГО ПРОВУЛОК (у списку дільниць – вулиця, насправді – тупик). Новий план (Циганівка). Виборча дільниця № 22. Відходить від вулиці Північної (між вулицями Огієнка та Гагаріна) на південь, трохи не доходить до вулиці Тімірязєва (є пішохідний прохід на цю вулицю між її будинками № 109 і № 111). Протяжність – 1 квартал. Підсумкові показники: зліва – № 9, справа – № 14. Назву надано 1925 як одній з 10 нових вулиць у кварталах, відведених у першу чергу під забудову. Первісна запропонована назва (1 вересня 1925 у поданні до міської ради від відділу місцевого господарства при Кам'янець-Подільському окружному виконкомі) – Нова. 11 вересня 1925 секція комунального господарства міської ради змінила цю назву на «вулиця Багінського». Змінену назву затвердили: 17 листопада – президія міської ради, 1 грудня – міська рада. # 7 січня 1966 журналіст Юхим Альперін писав: «Хто такі Богінський, Михайличенко та ін., іменами яких названо вулиці, мало кому відомо. Чому б на цих вулицях не зробити меморіальні написи, щоби всі, насамперед молодь, знали, чим прославили себе ці люди». На жаль, до слушної думки журналіста щодо вулиці Богінського не прислухалися (а вулицю Михайличенка невдовзі взагалі перейменували). Багінський Валерій (? – 1925) – польський офіцер-комуніст, поручик. Разом ще з одним польським офіцером-комуністом – підпоручиком Антонієм Вечоркевичем (1895–1925) – очолював терористичну організацію, створену 1923 за наказом із Москви резидентом радянської військової розвідки у Варшаві Мечиславом Логановським, який працював під прикриттям другого секретаря повноважного представництва СРСР у Варшаві. Метою диверсій і терористичних актів мало стати посилення та загострення революційної боротьби в Польщі. В короткі терміни організацію було створено – і невдовзі в приміщеннях польських політичних і громадських організацій, в редакціях газет стали вибухати бомби та пекельні машини. Багінський і Вечоркевич підготували потужний вибух, який мав відбутися при відкритті пам'ятника маршалу Понятовському в присутності членів уряду Польщі, політичних лідерів і чужоземних делегацій. Але через витік інформації терористичний акт довелося скасувати. У вересні 1923 Багінського та Вечоркевича заарештували, а в листопаді 1923 засудили до смертної кари. Під час процесу Багінський і Вечоркевич вели себе мужньо. Ці два польські офіцери були переконаними комуністами. Після арешту їх сім'ї жили в злиднях, але Багінський і Вечоркевич не хотіли брати грошей від радянського повпредства, аби в польської влади не виникло навіть тіні підозри, що вони є платними агентами більшовиків. За наполяганням радянського уряду польський президент Станіслав Войцеховський помилував Багінського та Вечоркевича. 29 березня 1925 на станції Колосово їх мали обміняти на заарештованих у Радянському Союзі польських дипломатів Лашкевича та Усаса. Проте біля самого кордону Багінського та Вечоркевича смертельно поранив поліцейський чиновник Мурашко. Багінський помер по дорозі до шпиталю, а Вечоркевич – наступного дня в шпиталі. У багатьох містах СРСР у квітні 1925 було організовано акції протесту проти вбивства Багінського та Вечоркевича. Зокрема, велика демонстрація протесту відбулася 10 квітня в Кам'янці-Подільському. * Нове звірство польських катів. Політичні в'язні Вечоркевич і Багінський забиті озвірілим польським поліцаєм у вагоні коло радянського кордону: За кордоном // Червоний кордон. – 1925. – Число 97 (5 квітня). – С. 1; Довкола вбивства в Столбцях. Польська буржуазія підготовила вбивство тт. Вечоркевича й Багинського // Червоний кордон. – 1925. – Число 98 (10 квітня). – С. 1; Уряд Радянського Союзу вимагає кари вбивцям: Протестуємо // Червоний кордон. – 1925. – Число 98 (10 квітня). – С. 1; Протести кам'янецького студентства: Протестуємо // Червоний кордон. – 1925. – Число 98 (10 квітня). – С. 1; Молодь протестує // Червоний кордон. – 1925. – Число 98 (10 квітня). – С. 1; Протест трудящих СРСР // Червоний кордон. – 1925. – Число 98 (10 квітня). – С. 1; Огневик Т. Шалійте, скажені кати! // Червоний кордон. – 1925. – Число 99 (11 квітня). – С. 1; Тривога промислових кіл Польщі: За кордоном // Червоний кордон. – 1925. – Число 99 (11 квітня). – С. 1; Боронить «своїх»: За кордоном // Червоний кордон. – 1925. – Число 99 (11 квітня). – С. 1; Кошти для ката: За кордоном // Червоний кордон. – 1925. – Число 99 (11 квітня). – С. 1; Резолюція протесту в Кам'янці // Червоний кордон. – 1925. – Число 99 (11 квітня). – С. 2; Вбивця тт. Вечоркевича й Багінського – визначний провокатор // Червоний кордон. – 1925. – Число 100 (12 квітня). – С. 1; Шклярук М. («Плуг»). Протест (тт. Багінському і Вечоркевичу) // Червоний кордон. – 1925. – Число 100 (12 квітня). – С. 1; Проти звірства польських панів // Червоний кордон. – 1925. – Число 100 (12 квітня). – С. 1; Нахабство польських панів // Червоний кордон. – 1925. – Число 103 (23 квітня). – С. 1; Суд над ксьондзом Усасом // Червоний кордон. – 1925. – Число 103 (23 квітня). – С. 1; Захищають убивцю: В Польщі // Червоний кордон. – 1925. – Число 105 (1 травня). – С. 2; [Подання окружного відділу місцевого господарства] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 39; [Ухвала секції комунального господарства міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 36; [Ухвала президії міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 20. – Аркуш 53; [Ухвала міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 11. – Аркуш 19; Альперін Ю. Назви. Які вони? // Прапор Жовтня. – 1966. – 7 січня. – С. 4; Будзей Олег. Богінського: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2006. – 17 листопада. – С. 6.

*БОГУНА ВУЛИЦЯ. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 11. Назву надав міськвиконком 27 липня 1959 при найменуванні вулиць нового планування північної частини селища. # Богун Іван (? – 17 лютого 1664) – кальницький (вінницький) полковник (1650, 1651, 1653–1657), один із видатних військових діячів національної революції 1648–1676. Ймовірно, походив з української дрібної шляхти. 1651–1653 виявив неабиякі здібності як військовий стратег і тактик у боях із польською шляхтою під Вінницею, Монастирищем, Жванцем. * Гуржій О. І. Богун Іван // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 319–320.

Бодачівка – село. 1946 увійшло до складу села Колодіївка.

БОДИБІЛДИНГ – мистецтво формування свого тіла; культуризм. 1998 у Кам'янці-Подільському вперше проведено міські змагання з бодибілдингу. Навесні 2000 створено міську федерацію бодибілдингу та фітнесу. * Жилін Роман. Кам'янець – оаза бодибілдингу: Спорт // Подолянин. – 2002. – 22 листопада. – С. 4.

*БОЖЕНКА ВУЛИЦЯ. Село Довжок, індивідуальна забудова на міських землях. Назву надав міськвиконком 23 січня 1990. # Боженко Василь Назарович (1871 (за іншими даними – 1867, 1869) – 21 серпня 1919) – учасник громадянської війни в Україні 1917–1921, командир Червоної армії. Помер через невідому хворобу, поховано в Житомирі. Один із головних персонажів фільму «Щорс» Олександра Довженка. 1938 епізоди цього фільму знімалися в Кам'янці-Подільському. * Шушківський А. І. Боженко Василь Назарович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 172; Щусь О. Й. Боженко Василь Назарович // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 322–323.

«БОИ ЗА КАМЕНЕЦ ВЕСНОЙ 1944 ГОДА» – книга кандидата історичних наук, уродженця Кам'янця-Подільського Миколи Петровича Дембицького. Побачила світ 1999 у видавництві «Абетка» (Кам'янець-Подільський). Книга містить історичний нарис «Штурм и оборона Каменца-Подольского», а в додатку – 168 документів (ставки верховного головнокомандування, командування фронтів, армій, корпусів), які стосуються визволення міста. * Баженов Л. В. Alma mater подільського краєзнавства. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 166–167.

БОКС – ациклічний, швидкісно-силовий вид спортивного єдиноборства; поєдинок у формі кулачного бою за особливими правилами. 8 липня 1980, коли Кам'янець-Подільський приймав естафету Олімпійського вогню, гостем міста був дворазовий олімпійський чемпіон із боксу Борис Лагутін. 20–22 червня 1996 у Кам'янці-Подільському проведено Перший міжнародний турнір із боксу пам'яті Олександра Юхимовича (1970–1996) – кам'янецького боксера, кандидата в майстри спорту, який загинув в автомобільній катастрофі біля села Колибаївка. 8 грудня 1996 у місті Бєльці найкращим боксером на меморіалі Бориса Пєтухова визнано кам'янчанина Сергія Ляха. 23 травня 1999 на міжнародному турнірі з боксу в місті Хінчешти (Молдова) учні Кам'янець-Подільської ЗОШ № 17 Артем Гапеєв і Сергій Герасимов посіли перші місця. Серед найсильніших кам'янецьких боксерів – Сергій Лях (перша півсередня вага – 63,5 кг), вихованець тренера Віктора Архипова. 2006 Сергія запрошено в Лос-Анджелес, щоб боксувати на американському рингу. * Кочур А. Г. Бокс // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 215–217; Колос І. Міжнародний турнір пройшов на високому рівні // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 29 червня. – С. 4; У збірній кращі – наші: Бокс // Подолянин. – 1996. – 13 грудня. – С. 1; Архіпов В. Успіхи наших спортсменів: Бокс // Подолянин. – 1999. – 28 травня. – С. 3; Пам'яті боксера // Кам'янець у червні. – 2001. – С. 15; Жмудовська Ольга. Сергій Лях їде у Лос-Анджелес // Фортеця. – 2006. – 3 серпня. – С. 1, 10.

БОЛГАРІЯ – держава в Європі, на Балканському півострові. * Кожушний А. Знайомство з Болгарією // Прапор Жовтня. – 1973. – 14 грудня. – С. 4.

БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС. У січні 2005 в ПДАТУ проведено навчально-методичний семінар науково-педагогічних працівників «Вища аграрна освіта в контексті Болонського процесу». * Бахмат Микола, Алєщенко Михайло. Подільський державний аграрно-технічний університет. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 139–140; Болонський процес розгортається: Освіта // Подолянин. – 2006. – 1 грудня. – С. 7.

*Больничний провулок. Польські фільварки. Назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. Ця назва протрималася аж до 17 лютого 1967, коли провулок перейменували на вулиця Збарського. # Назву провулку дали російською мовою, а в радянський час механічно перенесли на український ґрунт, хоча мало би бути «Лікарняний провулок» – від нормативного «лікарня», адже «больниця» в українській мові – діалектне слово.

«Большевик – Більшовик», газета. Орган Кам'янець-Подільського комітету КП(б)У. Перше число побачило світ навесні 1919. Проіснувала до червня 1919. Вийшло 24 числа.

«БОЛЬШОЙ ТЕАТР» («ГОСУДАРСТВЕННЫЙ АКАДЕМИЧЕСКИЙ БОЛЬШОЙ ТЕАТР», ГАБТ) в Москві. Засновано 1776, від 1919 – академічний. 1924–1928 головним художником театру був уродженець Кам'янця-Подільського Михайло Іванович Курилко (1880–1969).

«Бомонд» – кінотеатр. Один із перших у Кам'янці-Подільському. Відкрито 1901 під назвою «Ілюзіон». Мав 35 місць. Розміщувався на другому поверсі триповерхового будинку на Троїцькому узвозі (зал мав балкон, який виходив на Довгу вулицю, вхід був з тротуару узвозу). В оголошеннях адресу кінотеатру зазначали так: на Новому мосту в будинку Ландвігера. 1913 мав назву «Універсал». Новий власник Ш. Зіньковський капітально відремонтував кінотеатр, встановив м'які стільці, ввів додаткові послуги (в антракті офіціанти подавали глядачам морозиво, солодощі, безалкогольні напої) і назвав кінотеатр «Бомонд» (від французького beau monde – вищий світ). Після відбудови приміщення тут у лютому 1921 відкрився міський комсомольський клуб імені Карла Лібкнехта. Сьогодні цього будинку немає (зруйновано під час Великої Вітчизняної війни). * Міняйло В. Чи знаєте Ви?..: Сьогодні – День радянського кіно // Прапор Жовтня. – 1988. – 27 серпня. – С. 2–3; Федоренко С. Товариш секретар: Незабутнє // Прапор Жовтня. – 1988. – 7 листопада. – С. 3.

БОРГОВА ЯМА – один із давніх засобів покарання боржників, які не бажалися розплачуватися за своїми зобов'язаннями. Збереглася у внутрішньому подвір'ї Кам'янець-Подільської фортеці, неподалік від Папської башти. * Матущак Олег. Окремі елементи конкурсного процесу: історичний розвиток та застосування на Поділлі // Господарський (арбітражний) суд Хмельницької області: Історико-правові нариси, портрети. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 190, 196.

БОРИШКІВЦІ – село. Входить до Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради. Перша згадка в документах – 1405. За даними на 1998: дворів – 231, мешканців – 538. У селі народилися літературознавець Григорій Олександрович Костюк (1902 – 2002), кобзар Володимир Максимович Перепелюк (1910 – 2000). 6 листопада 2005 урочисто відзначено 600-річчя села. * Боришковцы // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 110–114; Боришковцы // Подолянин. – 1993. – 14 квітня. – С. 3; Гарнага І. Звідки пішла назва. Бабшин. Барвінкове. Боришківці // Прапор Жовтня. – 1971. – 7 серпня. – С. 4; Сокальський Сергій. Боришківчани мають вибір // Подолянин. – 2005. – 11 листопада. – С. 5; Будзей Олег. Коли Бориш ще не був Борисом // Подолянин. – 2005. – 11 листопада. – С. 5.

БОРИШКОВЕЦЬКА ШКОЛА. 1884 в Боришківцях відкрито однокласне народне училище Міністерства народної освіти. 1 вересня 1976 відкрито нову школу (добудовану до старої). Діти із двозмінного навчання перейшли на однозмінне. Сьогодні в селі загальноосвітня школа I–II ступенів. Серед директорів: Катерина Матвіївна Решетюк, Дмитро Вікторович Тищенко, Оксана Григорівна Криськова. * Криськова О. Нова школа // Прапор Жовтня. – 1976. – 7 вересня. – С. 4; Гуківський А. Серце, віддане дітям // Прапор Жовтня. – 1977. – 25 листопада. – С. 4.

БОРИШКОВЕЦЬКИЙ БУДИНОК КУЛЬТУРИ. Серед директорів: Руфіна Комарницька. * Гуківський А. Створено ансамбль // Прапор Жовтня. – 1976. – 4 січня. – С. 4; Антонов Г. Прощавай, Дід Мороз // Прапор Жовтня. – 1976. – 2 березня. – С. 4.

«БОРЦЯМ ЗА ВЛАДУ РАД» – обеліск. Новий план. Установлено 1922 у нинішньому сквері Васильєва. Первісний напис: «Синам пролетаріату, загинувшим в боротьбі за диктатуру його». * Терлецький А. Обеліск борцям революції // Прапор Жовтня. – 1972. – 7 листопада. – С. 4; Терлецький А. Борцям революції // Прапор Жовтня. – 1988. – 20 серпня. – С. 2–3; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 303.

БОРЩІВСЬКИЙ РАЙОН. Розташувався на південному сході Тернопільської області. Межує з Кам'янець-Подільським районом (кордон проходить по річці Збруч). Лежить на південному схилі Подільської височини. Утворено 1940. 1962 до його складу увійшли території Скала-Подільського та Мельнице-Подільського районів. Село Кудринці Борщівського району та село Кудринці Кам'янець-Подільського району раніше (до 1772, коли Галичина відійшла до Австрії) становили одне село. Район багатий на карстові печери (в офіційному кадастрі налічується 94). Зокрема, на околиці села Нижнє Кривче є Кришталева печера, до якої організовуються екскурсії з Кам'янця-Подільського. У селі Юр'ямпіль народився Мирослав Мошак – керівник Подільського братства в Кам'янці-Подільському, власник «Художньо-виробничих майстерень». У місті Борщів є краєзнавчий музей (директор від 1988 – Михайло Петрович Сохацький, випускник (1985) історичного факультету Кам'янець-Подільського педагогічного інституту). * Бояновська О. Г. Борщівський район // Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 2. – К., 1978. – С. 8–9; Ковтонюк М. О. Борщівський район // Географічна енциклопедія України. – Т. 1. – К., 1989. – С. 122–123; Пасічник М. І. Борщівський район // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 380–381; Свідер І. Чудова печера // Прапор Жовтня. – 1973. – 14 липня. – С. 4.

Босяцький шанець – назва Вірменського бастіону в описі міста 1700. * Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVII – XVIII ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – С. 325.

*Ботанічна вулиця. Мікрорайон Східний (заводу «Електрон»). Первісна назва (від 1954) нинішньої (від 19 вересня 1993) вулиці Крип'якевича; від 17 лютого 1967 до 16 вересня 1993 – вулиця Постишева.

БОТАНІЧНИЙ САД. Розташувався між вулицями Шевченка (із заходу) та Лесі Українки (зі сходу). На півдні попри сад проходить вулиця Годованця (колишня Садова). Виділено в окрему установу 1 жовтня 1930. Передано на баланс ПДАТА 1 липня 1996. Серед директорів – Нестор Теодорович Гаморак, Ф. Панасюк, Іван Пилипович Чепіжко, Станіслав Михайлович Бехацький, Василь Гурович Ковтун, Антон Архипович Клеванський (1914 – 26 червня 1976), Володимир Станіславович Кримський. За станом на 1989 був одним із 13 державних ботанічних садів України. Площа 17,5 га. 2,8 тисячі видів і форм. Пам'ятка природи республіканського значення (від 1963), парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва (від 1972), ботанічний сад загальнодержавного значення (від 1983). * Ботанічний сад // Географічна енциклопедія України. – Т. 1. – К., 1989. – С. 123–124; Хомляк М. М. Ботанічний сад // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 391–392; Путеводитель по Каменец-Подольскому ботаническому саду. – Кам'янець-Подільський, 1983. – 18 с.; Юхименко А. Дійна флора (Уривки з білянаукового трактату): Фейлетон // Прапор Жовтня. – 1962. – 14 липня. – С. 4; Бехацький С. Творчий взаємозв'язок // Прапор Жовтня. – 1962. – 5 листопада. – С. 3; [Співчуття] // Прапор Жовтня. – 1965. – 9 січня. – С. 4; Чорний Л. У ботанічному саду // Прапор Жовтня. – 1965. – 14 травня. – С. 3; Шевчук Е. Кам'янець-Подільський індекс // Прапор Жовтня. – 1967. – 7 березня. – С. 2; Клеванський Антон Архипович: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1976. – 29 червня. – С. 4; Закревська Л. Зелена скарбниця: Кам'янець-Подільському ботанічному саду – 50 років // Прапор Жовтня. – 1980. – 30 січня. – С. 4; Покотило М. Квіти для міста: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1980. – 12 квітня. – С. 4; Силка І. Інтродукція рослин на Поділлі: Кам'янець-Подільському ботанічному саду – 50 років // Прапор Жовтня. – 1980. – 10 жовтня. – С. 3; Збрученко М. Оновлення зеленої скарбниці: Суботнє інтерв'ю [із Володимиром Кримським] // Прапор Жовтня. – 1985. – 19 жовтня. – С. 4; Сьогодні і завтра ботанічного саду // Прапор Жовтня. – 1990. – 16 червня. – С. 3; Єрменчук В. «Как хороши, как свежи были розы», – згадає хтось, коли прийдуть морози... // Подолянин. – 1993. – 4 серпня. – С. 1; Мельник В. Кам'янецька інтродукція // Край Кам'янецький. – 1994. – 23 серпня. – С. 2; Яцемірська Н. Квітка Подільського краю: Природа // Подолянин. – 2004. – 23 квітня. – С. 6; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 293–294; Алєщенко М. Подільська державна аграрно-технічна академія. – Кам'янець-Подільський – Тернопіль, 2004. – С. 102–103; Хомовий М. М. Ботанічний сад Подільської аграрно-технічної академії // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 394; Алєщенко Михайло, Нестеренко Валерій. Був у Кам'янці такий інститут.. // Хмельниччина: дивокрай. – 2004. – № 1–2. – С. 61–62, 64.

*Ботвина вулиця. Новий план. Назву надано 1925 як одній з 10 нових вулиць у кварталах, відведених у першу чергу під забудову. Первісна назва, запропонована 1 вересня окружним відділом місцевого господарства, – вулиця Тургенєва. 11 вересня секція комунального господарства міської ради змінила назву на Ботвина. Змінену назву затвердили: 17 листопада – президія міської ради, 1 грудня – міська рада. Вулиця розташовувалася в кварталі між сучасними вулицями Уральською, Гунською, Гагаріна та проспектом Грушевського (сьогодні в цьому кварталі стоїть корпус ПКБ АСУ). Нині вулиці немає. # Ботвин Нафталі (19 лютого 1905 – 6 серпня 1925) – активіст комуністичного руху в Західній Україні. Псевдоніми – Бронек, Цвінек, Пилип. Член Комуністичної спілки молоді Західної України (1921), Комуністичної партії Західної України (1923), один із керівників профспілки шевців і кравців. 28 липня 1925 за партійним дорученням убив поліцейського провокатора Цехновського у Львові. За вироком військово-польового суду Ботвина розстріляно у Львові. * [Подання окружного відділу місцевого господарства] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 39; [Ухвала секції комунального господарства міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 36; [Ухвала президії міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 20. – Аркуш 53; [Ухвала міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 11. – Аркуш 19; Рубльов О. С. Ботвин Нафталі // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2005. – С. 395; Рубльов О. С. Ботвин Нафталі // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2006. – С. 357.

БОТОШАНИ – місто на північному сході Румунії, на Молдавській височині, поблизу кордону з Україною. Адміністративний центр жудеця (повіту) Ботошани. Як вважається, назву міста утворено від імені монгольського хана Батия (Бату), внука Чингізхана. Населення: 1986 – 109 тисяч мешканців; 1989 – 119560 мешканців; 1992 – 126 тисяч мешканців; 2004 – 114 тисяч мешканців. Машинобудування, хімічна, скляна, текстильна, швейна, меблева, харчова промисловість. Основні види продукції – текстильні вироби та продукти харчування. 2005 підписано двосторонню угоду про співпрацю між Кам'янець-Подільським індустріальним технікумом і економічним коледжем Октава Оніческу (Ботошани). Делегація коледжу двічі відвідала Кам'янець-Подільський – взимку 2004, в травні 2005. Восени 2005 у Ботошанах перебувала делегація індустріального технікуму на чолі з директором Анатолієм Чорним. * Ботошани // Географический энциклопедический словарь. Географические названия. – 2-е издание. – М., 1989. – С. 80; Большой энциклопедический словарь. – М.: Астрель, 2005. – С. 146; Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. – 10-е издание. – 2006; Страны мира: Оксфордский словарь на CD; Лаврова Алла. Життя, віддане «індустрії». – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 59–60.

БОХНЯ (BOCHNIA) – місто в Польщі в Тарнувському воєводстві – на півдорозі між містами Тарнув і Краків. Населення: 1977 – 23,2 тисячі мешканців. 2004 Кам'янець-Подільський індустріальний технікум відвідала делегація з Бохні, яка представляла ліцей імені короля Казимира Великого. У червні 2006 заплановано візит до Бохні делегації індустріального технікуму на чолі з директором Анатолієм Чорним. * Bochnia // Encyklopedia Popularna PWN. – Warszawa, 1982. – S. 86; Лаврова Алла. Життя, віддане «індустрії». – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 60.

БРАГА – село. Входить до Жванецької сільської ради. Розкинулося на лівому березі Дністра (між селами Жванець і Бабшин). На протилежному березі – місто Хотин Чернівецької області. У Бразі, згідно з договором між Росією та Польщею, 1769–1793 була поштова станція, утримувана російським урядом. Тут перебував російський козачий загін, який забезпечував пересилання кореспонденції між Петербургом і Константинополем, супроводжував послів тощо. За даними на 1998: дворів – 70, мешканців – 178. Влітку 1968 у клубі села відбулася зустріч з актором Михайлом Кононовим, який у Бразі знімався в ролі молодшого лейтенанта Малешкіна у фільмі «На війні, як на війні» (студія «Ленфільм», режисер Віктор Іванович Трегубович). * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 258–262; Майтко В. Зустріч з кіноактором // Прапор Жовтня. – 1968. – 26 липня. – С. 4; Соблук В. Народження фільму // Прапор Жовтня. – 1968. – 14 серпня. – С. 4; Гарнага І. Звідки пішла назва. Брага. Велика Слобідка. Вербка // Прапор Жовтня. – 1971. – 21 серпня. – С. 4; Брага // Подолянин. – 1993. – 14 липня. – С. 4; А чому Сокіл – Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. – 2004. – 23 січня. – С. 4.

Браїлівка – невеличке село. Інша назва – Цівковецька Слобідка. Заснував 1629 поблизу села Цівківці Олександр Гумецький. За даними на 1895, такого поселення вже не було. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 119.

БРАМА – великі ворота, переважно при монументальних спорудах [Словник української мови. – Т. 1. – С. 226]. У Кам'янці-Подільському це, зокрема, Міська, Вітряна брами, знищена брама Станіслава Августа, майже зруйнована Підзамецька брама. Також – комплекс оборонних споруд (Нижня та Верхня Польські брами, Руська брама) * Шкурко С. Міські брами: Орбіта краєзнавця // Прапор Жовтня. – 1979. – 16 листопада. – С. 4.

«БРАТИ КАРАМАЗОВИ» – київський гурт. Створено 1991. У Кам'янці-Подільському 26 лютого 1998 дав два концерти у молодіжному центрі «Юність» * Плахотнюк С. О. «Брати Карамазови» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 426; Гайдамашко В. «Брати Карамазови» не за Достоєвським // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 7 березня. – С. 12.

БРАТКИ – дворічна трав'яниста рослина роду фіалка. Утворилася від схрещення різних сортів фіалок. Вирощують як декоративну рослину з різнобарвними оксамитовими квітами. 1968 в Кам'янці-Подільському з'явилися на клумбах бордові братки. * Братки // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 173; Теслик А. Майстри краси // Прапор Жовтня. – 1968. – 14 травня. – С. 2.

БРАТСТВО – група, товариство людей, об'єднаних спільною діяльністю та метою, які дотримуються певних установлених ними правил. * Братства // Довідник з історії України. – 2-е видання. – К., 2001. – С. 87; Ісаєвич А. Д. Братства Поділля в XVI–XVIII ст. // Матеріали третьої Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Львів, 1970. – С. 88–90.

БРАТСЬКА МОГИЛА ВОЇНІВ УНР. Оринин. 1919 сюди привезли й поховали близько 20 воїнів Української Народної Республіки. На могилі було встановлено кам'яний хрест (знищено в роки колективізації). Під час Другої світової війни встановлено дерев'яний хрест (після війни теж знищено). 2006 встановлено дерев'яний хрест, пам'ятну плиту з написом «Слава їхніх імен житиме вічно в серцях хоробрих, мовчазних, вірних... Тут спочивають вояки Української Народної Республіки, що загинули за волю України – 1919», зроблено огорожу. 10 червня 2006 могилу освячено, проведено панахиду й мітинг-реквієм. Досі не виявлено імен воїнів, не встановлено їх точну кількість. * Шкоропата О. Пам'ять житиме вічно // Край Кам'янецький. – 2006. – 15 червня. – С. 1; Шпильова Віра. «Кому прикре наше діло – воно нам святе» // Сім днів. – 2006. – 15 червня. – С. 3; Новіцька Олена. Слава Україні!.. Героям слава!.. // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 15 червня. – С. 6; [Будзей Олег]. Третій хрест // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2; Кирилюк Іван. Вшанували героїв УНР: Незабутнє // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 23 червня. – С. 6.

БРАТСЬКА МОГИЛА РАДЯНСЬКИХ ВОЇНІВ. Старе місто. Сквер на вулиці Замковій (Старий бульвар). Поховані воїни, які загинули 1 квітня 1944: гвардії єфрейтори Руднєв, Бородін, Кузнєцов, молодший сержант Вознюк. * Навічно в пам'яті народній / Малюнок художниці В. Пиріжок // Прапор Жовтня. – 1985. – 16 квітня. – С. 4; Філімонов М. В ім'я добра і милосердя // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 18 травня. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 129.

Братські могили комуністів – місце поховання борців за Радянську владу в нинішньому сквері Васильєва. 5 липня 1922 тут поховано начальника партійно-радянської школи Віталія Вутіша. У листопаді 1922 тут установлено перший радянський пам'ятник – «Борцям за владу Рад». * Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1965. – С. 53; Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1970. – С. 31; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 303; Гоголь О. Синам пролетаріату // Прапор Жовтня. – 1967. – 11 листопада. – С. 4; Альперін Ю. Підпільник // Прапор Жовтня. – 1968. – 7 листопада. – С. 3, 4.

БРЕЙК – молодіжний спортивний танець з елементами акробатики та пантоміми. 14 вересня 2002 у Кам'янці-Подільському відбувся фестиваль брейк-дансу. Ініціаторами проведення й господарями фестивалю була кам'янецька команда «No main crew». * Брейк // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 174; Семенова Наталія. «Поламані танці»: Стиль життя // Подолянин. – 2006. – 11 жовтня. – С. 15.

«БРИГАНТИНА» – газета в газеті для молоді. Виходила на шпальтах газети «Прапор Жовтня». * Бригантина // Прапор Жовтня. – 1979. – 23 травня. – С. 3; Бригантина // Прапор Жовтня. – 1986. – 29 жовтня. – С. 3; Бригантина // Прапор Жовтня. – 1988. – 30 грудня. – С. 3.

БРОВАРІ – село. Входить до Дерев'янської сільської ради. Внаслідок ухвали облвиконкому від 12 січня 1967 про об'єднання населених пунктів, які злилися, до Броварів приєднано село Пожарниця. За даними на 1998: дворів – 119, мешканців – 237. * Повідомлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 1; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 29.

«БРОД-ВЕЙ» – прибиральний комбайн. * Сокульська Ольга. «Брод-Вей» підмітатиме Кам'янець // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 30 липня. – С. 1; Бабляк Віталій, Міркотан Ольга. Нова система для старих проблем: Ексклюзив // Подолянин. – 2005. – 28 січня. – С. 3.

БУ-6 – будівельне управління № 6. * Королюк П. Ростуть будови // Прапор Жовтня. – 1964. – 29 серпня. – С. 3.

БУ-8. → Кам'янець-Подільське будівельне управління № 8 тресту «Укрелеватормлинбуд».

*БУГАЙЧЕНКА ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селі Довжок на міських землях. Назву надав міськвиконком 23 січня 1990. # Бугайченко Іван Федотович (2(15) серпня 1913 – 14 січня 1943) – Герой Радянського Союзу (8 травня 1965, посмертно). Восени 1934 почав дійсну, а від 1937 понадстрокову службу в Кам'янець-Подільському прикордонному загоні № 23 (прикордонна школа загону, де служив Бугайченко, розташовувалася за залізничним полотном у розвилці шосейних доріг між нинішніми селами Кам'янка та Жовтневе). Був секретарем комсомольської організації прикордонного загону. Від кінця 1938 – другий секретар Кам'янець-Подільського обкому комсомолу, від жовтня 1939 – перший секретар Тернопільського обкому комсомолу. Під час Великої Вітчизняної війни за завданням ЦК ЛКСМУ на підпільній роботі в Житомирській області. У грудні 1942 схоплено гестапівцями й після катувань живим закопано в землю. Одну з вулиць села Кам'янка названо іменем Бугайченка. У селі Кам'янка жила його дружина – Лідія Михайлівна Бойко. * Мельник В. Залишивсь комуністом // Прапор Жовтня. – 1968. – 23 лютого. – С. 3; Мельник В. Уповноважений ЦК // Прапор Жовтня. – 1969. – 14 жовтня. – С. 2; Попов Л. Право на безсмертя // Прапор Жовтня. – 1970. – 17 жовтня. – С. 3; Попов Л. Подвиг Бугайченка: Документальний нарис // Прапор Жовтня. – 1980. – 12, 14, 15, 18, 19, 21, 22 березня. – С. 4; Савицький Володимир. На крутизні стремлінь // Корчагiнець. – 1989. – 8 січня. – С. 3, 4; Швагер I. «Я – червоний!»: Люди безсмертного подвигу // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 січня. – С. 3; Ляхнович Й. Безсмертя подвигу // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 14 лютого. – С. 3; Слідзюк П. С. Бугайченко Іван Федотович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 511; Твої герої, Кам'янеччино. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 19–24.

БУГАЙЧЕНКУ МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА. Встановлено на двоповерховому житловому будинку – Шевченка, 16. Іван Федотович Бугайченко жив у цьому будинку 1938–1939, коли працював другим секретарем Кам'янець-Подільського обкому ЛКСМУ. 1987, передавши дошку на зберігання в ЖЕК, будинок знесли. 1992 тут постав п'ятиповерховий будинок, але пам'ятну дошку не відновили.

БУГАЙЧИК (Ixobrychus minutus) – птах ряду лелекоподібних. Густав Бельке наводить його у фауністичному списку для території Кам'янця-Подільського (1858, 1859). Під час сучасних досліджень на території міста не зареєстровано. * Матвєєв М. Д. Орнітофауна м. Кам'янець-Подільський та його околиць // Біорізноманіття Кам'янця-Подільського. – Львів, 2004. – С. 162.

БУДИНОК КОЛГОСПНИКА. Відкрито наприкінці 1966 на вулиці Загородній (тепер проспект Грушевського) біля колгоспного ринку. Двоповерховий. На першому поверсі відкрито промтоварну крамницю. * На вулиці Загородній...: [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1967. – 4 січня. – С. 4; На вулиці Загородній...: [Фотофакт] // Прапор Жовтня. – 1967. – 10 січня. – С. 2.

БУДІВЕЛЬНИЙ ТЕХНІКУМ. Новий план. Сучасна адреса – Соборна, 1. Створено в Одесі 30 квітня 1944, підпорядковувався Особливій будівельно-монтажній частині. 24 червня 1944 переведено до Києва в розпорядження АК ЖГС УРСР. Згодом підпорядковано Міністерству міського та сільського будівництва УРСР, потім – Київському економічному адміністративному районові. 17 вересня 1957 переведено до Кам'янця-Подільського, 29 листопада 1957 підпорядковано Раднаргоспу Вінницького економічного адміністративного району. 1963 підпорядковано Міністерству будівництва УРСР. 2 грудня 1957 в міському Будинку культури відбувся вечір зустрічі студентської молоді міста з учнями будівельного технікуму, які днями переїхали до Кам'янця-Подільського з Києва. 1957 під гуртожиток передано новий житловий будинок на вулиці Пановецькій. Директори: Петро Лукич Кострицин, від квітня 1980 – Анатолій Дмитрович Ониськов, від 9 жовтня 2003 – Надія Антонівна Сільченко. * Данилович Ц. Вечір зустрічі студентів // Прапор Жовтня. – 1957. – 8 грудня. – С. 2; Новий жилий будинок: По нашому місту // Прапор Жовтня. – 1957. – 22 грудня. – С. 4; Житницький Л., учень будівельного технікуму. Буяє юнь // Прапор Жовтня. – 1957. – 25 грудня. – С. 3; Мельник В. Заходьте на новосілля // Прапор Жовтня. – 1967. – 22 липня. – С. 3; Кострицин П. Готуємо будівників комунізму // Прапор Жовтня. – 1968. – 17 січня. – С. 3; Урода Б. Будівельному технікуму – 30 // Прапор Жовтня. – 1974. – 25 червня. – С. 1; Учитель будівничих // Прапор Жовтня. – 1979. – 29 вересня. – С. 3; Романенко І. Із Москви з любов'ю... // Подолянин. – 1993. – 27 травня. – С. 1; Серце віддавав людям: Ювілеї // Край Кам'янецький. – 1996. – 28 вересня. – С. 1; Ковальчук Н. Будівельному технікуму – 40 років // Подолянин. – 1997. – 28 листопада. – С. 6; Дорогу – молодим: Кадри // Подолянин. – 2002. – 28 червня. – С. 1; Назаренко Л. У будівельному – новий директор: Призначення // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 24 жовтня. – С. 3.

«БУДІВЕЛЬНИК» – видавництво виробничо-технічної літератури з питань будівництва, архітектури й житлово-комунального господарства. Засновано 1947 у Києві (до 1964 – видавництво Академії будівництва й архітектури УРСР). Серед видань: історико-архітектурний нарис Євгенії Пламеницької, Іона Винокура, Григорія Хотюна, Ізяслава Медведовського «Кам'янець-Подільський» (1968), чотиритомний ілюстрований довідник-каталог «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (1983–1985; в останньому томі сторінки 134–193 присвячено пам'яткам Кам'янця-Подільського, сторінки 208–215 пам'яткам сіл Бакота, Жванець, Китайгород, Панівці, Рихта, Чорнокозинці Кам'янець-Подільського району). У вересні 1995 внаслідок злиття «Будівництва» з видавництвом «Техніка» утворилося єдине державне спеціалізоване видавництво «Техніка». * Білокриницька Н. О. «Будівельник» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 528.

*БУДІВЕЛЬНИКІВ ВУЛИЦЯ. Селище цукрового заводу. Виборча дільниця № 37. Назву надав міськвиеонком 30 листопада 1961. З'єднує вулиці Маршала Харченка та Володимира Максимчука, перетинає вулицю Затонського. Протяжність – два квартали. Прикінцеві показники: зліва – № 19, справа – № 38. На вулиці розташувалася ЗОШ № 12 (дванадцята школа).

*БУДІВЕЛЬНИКІВ ВУЛИЦЯ, 3. Район електромереж (РЕМ) Кам'янець-Подільського району.

*БУДІВЕЛЬНИКІВ ВУЛИЦЯ, 19. Загальноосвітня школа № 12 імені Любомира Дмитерка.

*БУДІВЕЛЬНИКІВ ПРОВУЛОК. Селище цукрового заводу. Виборча дільниця № 37. Відходить від вулиці Маршала Харченка на південний захід паралельно до провулка Крайнього. Найпівденніший топографічний об'єкт міста.

БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ – виробниче об'єднання (ВО). Сьогодні – ВАТ «Гіпсовик». Генеральні директори: Іван Григорович Василенко (помер 4 травня 1993), від літа 1993 – Віталій Семенович Ткачук. * Його пам'ятатиме місто // Подолянин. – 1993. – 8 травня. – С. 3; Естафета, здається, перейшла до надійних рук // Подолянин. – 1993. – 10 липня. – С. 1.

БУДІВЕЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ОРГАНІЗАЦІЇ. * Про впорядкування території міста: Розпорядження міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6.

БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 2. * Яковінич Н. Робітники споруджують власні житлові будинки // Прапор Жовтня. – 1957. – 18 грудня. – С. 3.

«БУДІВНИЧИЙ» – багатотиражна газета. Орган парткому, об'єднаного комітету профспілки, комітету комсомолу та адміністрації Кам'янець-Подільського будівельно-монтажного тресту. Перше число побачило світ 30 травня 1972. * Грінченко С. В добру путь, «Будівничий»! // Прапор Жовтня. – 1972. – 2 червня. – С. 3.

«БУДІНДУСТРІЯ» – відкрите акціонерне товариство (ВАТ). Створено 12 червня 1967 наказом міністра будівництва УРСР як Кам'янець-Подільський завод залізобетонних виробів і конструкцій тресту «Хмельницькбуд». 16 травня 1996 реорганізовано у ВАТ «Будіндустрія». Голови правління: Олег Федорович Фаренюк; від лютого 2006 – Віктор Станіславович Кімаківський (народився 10 листопада 1968). Голова спостережної ради Оксана Олександрівна Дарчук. * Мар'янчук Н. Ювілей заводу: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1987. – 28 серпня. – С. 4; Михальська Галина. ВАТ «Будіндустрія» – з думкою про клієнтів // Сім днів. – 2006. – 29 червня. – С. 1, 8; Той, хто любить працювати, досягає успіху: Промисловість / Підготувала Альона Довгань // Фортеця. – 2006. – 21 вересня. – С. 4.

«БУДКОМПЛЕКТ» – приватне підприємство. Керівник Володимир Васильович Пшедромирський; Олександр Петрович Конюшенко. * Про впорядкування території міста: Розпорядження міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6; Вікнами до сонця // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 7 липня. – С. 4.

«БУДМОНТАЖСЕРВІС» (ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «БУДМОНТАЖСЕРВІС») – приватне підприємство. Керівник Олександр Степанович Заєць. * Про впорядкування території міста: Розпорядження міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6; З європейською якістю // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 7 липня. – С. 4.

*БУДЬОННОГО ПРОВУЛОК (на деяких планах – вулиця). Новий план. Виборча дільниця № 22. Розмістилася у кварталі між вулицями Огієнка, Гагаріна, Пушкінською, Червоноармійською. Назву надано 1925 як новій вулиці в кварталах, відведених у першу чергу під забудову (подання окружного відділу місцевого господарства від 1 вересня послідовно затвердили: 11 вересня – секція комунального господарства міської ради, 17 листопада – президія міської ради, 1 грудня – міська рада). # Будьонний Семен Михайлович (13(25) квітня 1883 – 26 жовтня 1973) – Маршал Радянського Союзу (1935), повний Георгіївський кавалер, Герой Радянського Союзу (1958, 1963, 1968). Кавалер восьми орденів Леніна, шести орденів Червоного Прапора. Депутат Верховної Ради СРСР 1–8 скликань (1937–1973). У червні 1936 відвідав Кам'янець-Подільський. * [Подання окружного відділу місцевого господарства] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 39; [Ухвала секції комунального господарства міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 36; [Ухвала президії міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 20. – Аркуш 53; [Ухвала міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 11. – Аркуш 19; Гарнага І. С. М. Будьонний на Поділлі: Орбіта краєзнавця // Прапор Жовтня. – 1984. – 4 вересня. – С. 4.

БУКОВИНА – прадавня слов'янська земля, один із районів західного пограниччя історичного й сучасного компактного проживання українського етносу. Нині північна частина Буковини (Північна Буковина) – це Чернівецька область України. Південна Буковина – в складі Румунії. Оскільки сучасний Кам'янець-Подільський район на півночі межує по Дністру із сучасною Чернівецькою областю (Хотинський, Кельменецький і Сокирянський райони), то існують давні зв'язки між  Кам'янеччиною та Буковиною. * Симоненко Р. Г. Буковина // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 395–396; Веселова О. М., Холодницький В. Ф. Буковина Північна // Там само. – С. 397.

БУЛАЄНКА ОБЛАСНА ЛІТЕРАТУРНА ПРЕМІЯ. Серед лауреатів: 1966 – Віталій Нечитайло. # Булаєнко Володимир Дмитрович (1918–1944) – поет. Народився в селі Сорокодуби нинішнього Красилівського району. Загинув на фронті. 1961 посмертно прийнято до Спілки письменників України. * Борт О. Поет світанкової зорі: До 50-річчя з дня народження Володимира Булаєнка // Прапор Жовтня. – 1968. – 8 червня. – С. 3.

*Бульварна вулиця. Новий план. Давня назва (до 1913) нинішньої вулиці Шевченка. 1913–1918 – Романовський проспект. # Вулиця проходила поруч із закладеним 1864 Новим бульваром (нині – парк культури та відпочинку).

*БУЛЬВАРНИЙ ПРОВУЛОК. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). Виборча дільниця № 16. Назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. З'єднує вулиці Пушкінську та Великанова. Проліг між вулицею Шевченка та провулком Калініна. Протяжність – один квартал. # Давня назва нинішньої вулиці Шевченка – Бульварна – свого часу, очевидно, подарувала ім'я найближчому паралельному до неї провулку. Вулицю перейменували, але її втрачене ім'я залишилося, мов слід, в імені провулка.

«БУРАТІНО» – дитячий садок (нині – дошкільний навчальний заклад) № 19. Тімірязєва, 130. Належить колективному швейному підприємству. * Не дамо закрити дитсадок!: Нам пишуть // Подолянин. – 2006. – 4 серпня. – С. 2.

«БУРЕВІСНИК» – всесоюзне добровільне студентське спортивне товариство. Створено 1957. * «Буревісник» // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – Т. 1. – К., 1966. – С. 253.

Буряківка – село. 1954 увійшло до складу села Кадиївці.

*БУСИГІНА ВУЛИЦЯ (на деяких планах – провулок). Польські фільварки. Виборча дільниця № 1. Має форму дзеркального відображення букви Г. Починається на вулиці Суворова, йде на південий схід, проте невдовзі робить різкий поворот направо – на південний захід, йде вже паралельно до вулиці Суворова, перетинає Зіньковецьку вулицю та невдовзі завершується як тупик. Прикінцеві показники: зліва – № 3, справа – № 18. Первісно – Четвертий Георгіївський провулок. # Бусигін Олександр Харитонович (28 травня (10 червня) 1907 – 19 лютого 1985) – коваль, один із зачинателів стаханівського руху в автомобільній промисловості СРСР. На Горьківському автозаводі встановив (1935) світовий рекорд із кування колінчастих валів. Герой Соціалістичної Праці (1975).

Бутербродна. Першу в місті бутербродну (павільйон «Південь» на 60 місць від їдальні № 8) відкрито на початку січня 1971 на вулиці Франка. * Смачного вам...: Вчора нам повідомили // Прапор Жовтня. – 1971. – 9 січня. – С. 1; Створюймо хороший настрій: Як вас обслуговують? // Прапор Жовтня. – 1971. – 3 серпня. – С. 3; Шех А. «Створюймо хороший настрій»: «Прапору Жовтня» відповідають // Прапор Жовтня. – 1971. – 8 вересня. – С. 3.

*Буфер між Польськими фільварками та Новим планом – квартали Польських фільварків, які зістиковують їх із Новим планом. Обмежені вулицями: на заході – Суворова, на сході – Шевченка, на півночі – Північною, на півдні – Пушкінською. Із заходу на схід проходять вулиці Великанова та Тімірязєва, провулок Щорса. З півночі на південь проходять вулиці Шмідта, Укмергеська, Каліська, Ісайї Кам'янчанина, провулки Калініна, Бульварний, а також південний апендикс – Пушкінський узвіз.

*Буфер між Руськими фільварками та Новим планом – квартали Руських фільварків, які зістиковують їх із Новим планом. Утворюють у плані прямокутник, обмежений південними частинами вулиці Шевченка (колись Друга Бульварна) та проспекту Грушевського (колись Третя Загородня), західною частиною вулиці Годованця (колись Садова) та повністю вулицею Південною. Через буфер проходять вулиці Івана Франка (колись Велика Покровська) та Лесі Українки (колись Друга Петербурзька). У буфері лежать вулиця Слєпньова (колись Жандармська), провулки Слєпньова, Прорізний, Проектний, Загородній.

БУЧАЦЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1672 – договір, підписаний 18(28) жовтня 1672 між Османською імперією і Річчю Посполитою у місті Бучач після зайняття турецькими військами Поділля. Територія Західного Поділля переходила до Туреччини в складі Кам'янецького ейялету. * Знаменська М. Бучацький мирний договір 1672 // Малий словник історії України. – К., 1997. – С. 73; Бучацький мирний договір 1672 // Довідник з історії України. – 2-е видання. – К., 2001. – С. 95; Чухліб Т. В. Бучацький мирний договір 1672 // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 420.

«БУЯННЯ» – літературний журнал. Вийшов один номер у Кам'янці-Подільському (1921, насправді побачив світ у березні 1922). Редактор Варфоломій Кириленко. Вміщено твори Івана Кулика, Івана Дніпровського, Михайла Драй-Хмари, фольклористичні публікації Миколи Грінченка. * Крижанівський С. А. «Буяння» // Українська літературна енциклопедія. – Т. 1. – К., 1988. – С. 257; «Буяння» // Літературознавчий словник-довідник. – К., 1997. – С. 102; Крижанівський С. А. «Буяння» // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 683–684; Мацько Віталій. З вершини літ // Буяння. – Хмельницький, 1992. – С. 5–9.

«БУЯННЯ» – літературно-художній альманах Кам'янець-Подільського літературно-мистецького осередку. 1992 побачив світ єдиний випуск. В знак продовження традиції журналу «Буяння» (1921) на обкладинці альманаху зазначено число 1(2). У альманасі вміщено вірші Людмили Машталер, Олесі Григорчук, Василя Левицького, Світлани Лук'янової, Івана Кизими, Ірини Луньової, Ельвіри Амінової, пісні Клавдії Грубляк, переклади Ірини Моселіані, Аркадія Браеску, прозу Віталія Мацька, Ігоря Данилова, спогади Інни Педи-Кравченко, фольклорні записи Тамари Сис, мистецтвознавчу розвідку Наталії Суслової, вірші зі спадщини Михайла Головіна. Вступна стаття Віталія Мацька. * Мацько Віталій. З вершини літ // Буяння. – Хмельницький, 1992. – С. 5–9.

«В СІМ'Ї ВОЛЬНІЙ, НОВІЙ» – Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято. 19 травня 2000 це свято приймав Кам'янець-Подільський. Серед гостей були віце-прем'єр України Микола Жулинський, голова Національної спілки письменників України Юрій Мушкетик, народний артист України Анатолій Паламаренко. * Дєвіна Т. Не забули – пом'янули // Подолянин. – 2000. – 26 травня. – С. 1.

«ВАВИЛОН» – кафе-бар. Огієнка, 82.

*ВАЛИ – вулиця. Старе місто. Виборча дільниця № 40. До 11 вересня 1990 – Східний бульвар. Давню назву – Гончарська – виявив польський історик Леон Бялковський у кам'янецьких земських актових книгах. Проходить східними схилами Старого міста й виходить на вулицю Шпитальну. На вулиці є башти Гончарська, Кравецька та Різницька. Відновлено давню народну назву. # На думку частини дослідників, між баштами були кам'яно-земляні оборонні вали, які захищали місто від ворога. Вали не збереглися. [Див., наприклад: Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 105.] Наявність валів між баштами заперечує Микола Петров і вказує, що вали, згідно з описом міста 1700, обмежували Довгу вулицю зі сходу («Вулиця Довга валом»). * Терлецький А. Бульвар Східний: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1981. – 22 серпня. – С. 4; Будзей О. Вали: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2003. – 19 грудня. – С. 5.

ВАЛЬС – танець. * Демчик С. Вальс завжди молодий // Прапор Жовтня. – 1968. – 22 травня. – С. 4.

ВАПНЯКИ – осадочні гірські породи, які складаються головним чином із кальциту. Унікальним природним утворенням є пасмо рифових вапняків неогенового віку завдовжки понад 200 км – Товтри, або Медобори. Тут розробляють родовища вапняків, які використовують у цементній (Нігинське родовище) та цукровій (Нігинсько-Вербківське родовище) промисловості. Великий інтерес представляють вапняки пиляльні (залягають біля Привороття). * Отрешко О. І. Вапняки // Географічна енциклопедія України. – Т. 1. – К., 1989. – С. 145; Терлецький А. Корисні копалини нашого краю // Прапор Жовтня. – 1976. – 31 липня. – С. 4.

ВАПНЯКИ ПИЛЯЛЬНІ – органогенно-уламкові вапняки, що легко розпилюються і шліфуються, придатні для використання як будівельний матеріал. У Кам'янець-Подільському районі залягають біля села Привороття. Тут цей вапняк розробляли штольнями, розпилюючи на блоки, використовували як облицювальний матеріал, для скульптурних виробів. * Отрешко О. І. Вапняки пиляльні // Географічна енциклопедія України. – Т. 1. – К., 1989. – С. 145; Терлецький А. Корисні копалини нашого краю // Прапор Жовтня. – 1976. – 31 липня. – С. 4.

«ВАРЕНИЧНА», кафе. Новий план. Вулиця Соборна. Місткість – 80 місць. Будівництво розпочато 1975, кафе стало до ладу в червні 1976. * Кушнір Т. Ох, і вареники...: Як вас обслуговують? // Прапор Жовтня. – 1967. – 15 листопада. – С. 2; Зробили багато. А треба ще більше: На сесії міської Ради депутатів трудящих // Прапор Жовтня. – 1975. – 3 січня. – С. 2; Луданний О. Зручно всім: Населенню – відмінне обслуговування // Прапор Жовтня. – 1976. – 7 липня. – С. 3; Луданний О. Як у мами: Населенню – відмінне обслуговування // Прапор Жовтня. – 1976. – 22 вересня. – С. 3; Не по зубах облдержадміністрації виявилися вареники «Вареничної» // Подолянин. – 1993. – 29 вересня. – С. 1.

*ВАСИЛЬЄВА ВУЛИЦЯ. Мікрорайон Жовтневий. Виборчі дільниці № 9, № 10. Назву вулиці надано 17 травня 1979 у зв'язку з проектуванням другої черги мікрорайону. З'єднує вулицю Жукова та Нігинське шосе. Проходить паралельно до вулиці Дружби народів. # Васильєв Сергій Терентійович (1897–1944) – генерал-майор інтендантської служби. Уродженець села Павлиш Кіровоградської області. Загинув 24 квітня 1944. Поховано в Кам'янці-Подільському в сквері, який названо його іменем. * Цілий Василь. На братській могилі: Генералу Васильєву, який загинув при визволенні Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. – 1969. – 12 березня. – С. 3.

*ВАСИЛЬЄВА, 3. 60-квартирний житловий будинок. Збудувало БМУ «Промжитлобуд» на замовлення заводу легких металоконструкцій. Здано в експлуатацію у квітні 1985. * Савчук П. Незабаром новосілля // Прапор Жовтня. – 1985. – 20 квітня. – С. 1.

*ВАСИЛЬЄВА СКВЕР. Новий план. Повз сквер проходять: із півдня – вулиця Князів Коріатовичів, зі сходу – вулиця Шевченка. У сквері встановлено обеліск «Борцям за владу Рад» (1922), пам'ятний знак «Політичним в'язням німецько-фашистських таборів» (відкрито 22 червня 2001). Тут 22 червня 2001 перепоховано зі Старої фортеці останки гвардії рядових Василя Ноженка та Михайла Криловського, які загинули 29 березня 1944, обстрілюючи німців через бійниці башти Рожанка. # → Васильєва, вулиця. * Навіки в тихий сквер // Кам'янець у липні. – 2001. – С. 29; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 303–304.

«ВАТРА» – вокально-інструментальний ансамбль. * Мар'янчук Н. У гостях – мистецька Україна // Прапор Жовтня. – 1987. – 6 червня. – С. 4.

*ВАТУТІНА ВУЛИЦЯ. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 14. Назву надав міськвиконком 5 червня 1947. З'єднує Нігинське та Хмельницьке шосе, лежить між вулицями Лисенка та Черняховського. З останньою з'єднується провулками Черняховського та Котляревського. Вулицю Ватутіна перетинають вулиці Павлова, Короленка, Панфілова. На вулиці Ватуніна фінішує вулиця Якіра. Протяжність – 7 кварталів. Прикінцеві показники: зліва – № 49, справа – № 28. # Ватутін Микола Федорович (3(16) грудня 1901 – 15 квітня 1944) – радянський воєначальник, генерал армії (1943), Герой Радянського Союзу (1965, посмертно). Від жовтня 1943 – командувач Першого Українського фронту, війська якого брали участь у битві за Дніпро, визволенні Києва від гітлерівських окупантів, у Корсунь-Шевченківській операції. 29 лютого 1944 під час об'їзду військ на Рівненщині потрапив у засідку УПА, в перестрілці його поранили. Впродовж півтора місяця перебував у шпиталі в Києві, де й помер. * Гриневич В. А. Ватутін Микола Федорович // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 450.

«ВАША ГАЗЕТА» – молодіжна газета. Перше число побачило світ 30 січня 1991. Засновники: Кам'янець-Подільський міськком ЛКСМУ (МДС) і Кам'янець-Подільська міськрайонна рада воїнів-інтернаціоналістів. Редактор – Анатолій Анатолійович Заводовський. Після виходу кількох чисел газета припинила існування. * Ще одна газета // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 1 січня. – С. 2; Звернення до читачів // Ваша газета. – 1991. – 30 січня. – С. 1; Будзей О. Газети різні потрібні // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 лютого. – С. 2.

ВЕДУТА – міський пейзаж. Художникам, які портретували Кам'янець-Подільський, присвячено буклет Наталії Урсу «Кам'янецька ведута» (2000).

ВЕЖА-ДЗВІНИЦЯ ЦЕРКВИ СВЯТОГО НІҐОЛА (ВІРМЕНСЬКА ДЗВІНИЦЯ). Нині тут діє церква святого Стефана (УПЦ Київського патріархату). Перше богослужіння відбулося 9 січня 2000 – в день першомученика Стефана. * Башня армянского костёла, конец XV – начало XVI вв. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 137; Храмовий празник // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 5 січня. – С. 1.

«ВЕЗА» – товариство. Директор Оксана Леонідівна Лотоцька. У підпорядкуванні кафе «Алігатор», «Вікно в Париж», крамниця «Гурман». * Бізнес-леді «України» // Сім днів. – 2006. – 22 червня. – С. 1, 8.

«ВЕКО-ЧІТТА» – піцерія. Драгоманова, 12е (навпроти прокуратури). Відкрито 7 вересня 2006. * Презентації // Подолянин. – 2006. – 8 вересня. – С. 1.

«ВЕКТОР», ТзОВ – будівельна фірма. Один із співзасновників і директор – Олександр Степанович Заєць. Зареєстровано 3 березня 1994 ухвалою Кам'янець-Подільського міськвиконкому. * Бабляк Віталій, Семенова Наталія. Вектор «Вектора» // Подолянин-ревю. Кам'янець і кам'янчани. – 1999. – № 1 (вересень). – С. 9; Перше десятиріччя «Вектора»: Ювіляри // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 8; Про впорядкування території міста: Розпорядження міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6.

«ВЕЛЕС», крамниця. Лесі Українки, 26а. * Магазин «Велес» // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 5 січня. – С. 4.

*Велика Біланівська вулиця. Колись – центральна вулиця Біланівки, що простягнулася із заходу на схід через усе поселення. Нині (від 19 серпня 1977) – початковий відрізок вулиці Тімірязєва.

*Велика Єзуїтська вулиця. Старе місто. Уперше згадано в описі міста 1700. Нині вулиця Татарська. * Петров М. Історична топографія Кам'янця-Подільського XVІІІ ст. в історіографії ХІХ – початку ХХ ст. // Кам'янеччина в контексті історії Поділля. – С. 76.

Велика Мукша – село. Тепер (відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 7 березня 1946) Велика Слобідка.

*Велика Покровська вулиця. Варіант назви Покровської вулиці на Руських фільварках (була ще Мала Покровська). Нині вулиця Франка.

ВЕЛИКА СЛОБІДКА – село. Входить до Устянської сільської ради. Раніше Велика Мукша. Перейменовано 7 березня 1946 Указом Президії Верховної Ради УРСР. Внаслідок ухвали облвиконкому від 12 січня 1967 про об'єднання населених пунктів, які злилися, до Великої Слобідки приєднано село Слобідка. Лежить при впадінні річки Мукша в Дністер. Перша згадка – 1460 (у списку поселень, з яких польський король дозволив брати десятину на користь кам'янецького біскупа). 1963 в селі відкрито дільничну лікарню. За даними на 1998: дворів – 339, мешканців – 899. У селі народилися: член-кореспондент АН УРСР, ректор Київського медичного інституту Семен Семенович Лаврик (2 листопада 1915 – 7 липня 1990); гуморист і драматург Володимир Мар'янін (6 січня 1940), доктор юридичних наук Володимир Іванович Андрейцев (1 червня 1947). У селі народився і жив до смерті кавалер трьох орденів Слави Іван Федорович Андрейцев (1912 – 1985). * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 181–184; Костюк П. Вартові здоров'я // Прапор Жовтня. – 1964. – 18 серпня. – С. 4; Повідомлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 1; Лупашко К. Оновлене село // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 лютого. – С. 2; Гарнага І. Звідки пішла назва. Брага. Велика Слобідка. Вербка // Прапор Жовтня. – 1971. – 21 серпня. – С. 4; Костюк П. Вчений із Великої Слобідки: Наші славетні // Прапор Жовтня. – 1971. – 12 жовтня. – С. 4; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 29; А чому Сокіл – Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. – 2004. – 23 січня. – С. 4; Гриценко І. С. Андрейцев Володимир Іванович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 483; Твої герої, Кам'янеччино. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 113–120.

*Велика транспортна дорога в Бессарабію. Новий план. Нині (від 1 червня 1992) вулиця Князів Коріатовичів.

*ВЕЛИКАНОВА ВУЛИЦЯ. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). Виборчі дільниці № 2, № 16. Первісна назва – Базарна. За радянських часів –Ткаченка, потім (до 15 липня 1993) – Калініна. За німців (лютий 1942 – березень 1944) – Базарна. Була пропозиція топонімічної комісії, оприлюднена 16 жовтня 1991, перейменувати на вулицю Григорія Сковороди. З'єднує вулиці Суворова та Шевченка. Перетинає вулиці Шмідта, Укмергеську, Каліську. З'єднується з паралельною до неї Пушкінською вулицею провулками Калініна та Бульварним. Протяжність – 6 кварталів. Прикінцеві показники: зліва – № 27, справа – № 42. # Великанов Клавдій Сафонович (6 січня 1906 – 24 березня 1987) – хірург, заслужений лікар УРСР (19 липня 1957). Працював (від 1946) у Кам'янці-Подільському: провідним хірургом госпіталю, завідувачем хірургічного, а потім ортопедо-травматологічного відділення міської лікарні. * Указ Президії Верховної Ради УРСР // Прапор Жовтня. – 1957. – 26 липня. – С. 1; Вулицю названо іменем Веліканова // Край Кам'янецький. – 1993. – 3 серпня. – С. 1; Мазурик Є. Хірург Веліканов – людина великої долі // Мазурик Є. Нариси про минуле і сьогодення медицини Кам'янця-Подільського та Хмельниччини. – Кам'янець-Подільський, 1999. – С. 230–233.

*Великий майдан (російською – Большая площадь). Старе місто. Одна з давніх народних назв сучасного (від 11 вересня 1990) майдану Польський ринок.

Великий Рункошів – село. 10 березня 1960, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, разом із селами Малий Рункошів, Яр-Рункошівський об'єднано в село Рункошів.

*Великий торговий майдан (російською – Большая торговая площадь). Новий план. Охоплював два квартали, обмежені нинішніми вулицями Шевченка (із заходу), Огієнка (зі сходу), Князів Коріатовичів (з півдня), Соборною (з півночі). На сході майдану (нинішній майдан Відродження) розташовувався базар, перенесений сюди зі Старого міста. В центрі майдану стояв собор Олександра Невського (закладено 2(14) травня 1891, освячено 24 листопада (6 грудня) 1897). Собор знищено 1936 (з 1998 триває його відбудова). У радянський час тут містилися літній павільйон «Чайка», квіткова крамниця, встановлювалася новорічна ялинка. Фактично це був сквер за готелем «Україна» (сквер Котовського або сквер Смирнова). У сквері поховано Михайла Семеновича Смирнова – полковника, командира 29-ої гвардійської мотострілкової бригади, який загинув 30 березня 1944 при обороні визволеного Кам'янця-Подільського. * Завальнюк О., Комарницький О. Кам'янець-Подільський: Історико-популярний нарис. – Кам'янець-Подільський, 2001. – С. 62.

Великі Вірмени – село. Тепер (відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 7 березня 1946) Великозалісся.

ВЕЛИКОЗАЛІСНЯНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА (ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА). Входять села Великозалісся, Малозалісся, Киселівка. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 913 (чоловіків – 393, жінок – 520). Голова Віра Михайлівна Чистяк. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2; Стефанюк М. Підказали, порадили...: День районної ради у Великому Заліссі // Край Кам'янецький. – 2006. – 17 серпня. – С. 1.

ВЕЛИКОЗАЛІССЯ – село. Центр Великозаліської сільської ради (підпорядковані села – Киселівка, Малозалісся). Раніше Великі Вірмени. Перейменовано 7 березня 1946 Указом Президії Верховної Ради УРСР. За даними на 1998: дворів – 251, мешканців – 560. У селі народився доктор технічних наук Віктор Вікторович Бойко (12 квітня 1949). * Гарнага І. Звідки пішла назва. Великозалісся. Вихватнівці. Вітківці // Прапор Жовтня. – 1971. – 4 вересня. – С. 4; Великозалісся // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 358; Корецька Л. В. Бойко Віктор Вікторович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 187.

ВЕЛИКОСЛОБІДСЬКИЙ БУДИНОК КУЛЬТУРИ. У жовтні 1973 тут перед трудівниками району виступали диктор Юрій Левітан, композитор Едуард Ханок, баяністи Анатолій Шалаєв, Микола Крилов і солістка Зінаїда Кирилова, ансамбль «Самоцветы». * Собчук В. Шоста у Союзі // Прапор Жовтня. – 1973. – 25 серпня. – С. 4; Собчук В. Левітана слухає Велика Слобідка // Прапор Жовтня. – 1973. – 24 жовтня. – С. 1.

ВЕРБКА – село. Входить до Гуменецької сільської ради. Село розташувалося поблизу річки Мукша, яка тут тече в глибокому яру між горами, вкритими лісом. Перша згадка в документах – 1453. За даними на 1998: дворів – 514, мешканців – 1499. У селі народився В'ячеслав Володимирович Дубицький – народний депутат України (2002–2006). # Як зазначає Іван Гарнага, в далекому минулому на одній з частин цього села росли верби. Згодом назву цього дерева перенесли на урочище, що примикало до вербових зарослів. А коли тут з'явилися перші поселенці, назва урочища стала іменем нового села. * Гарнага І. Звідки пішла назва. Брага. Велика Слобідка. Вербка // Прапор Жовтня. – 1971. – 21 серпня. – С. 4; Вербецький синдром. Туберкуліновий: НП // Подолянин. – 2006. – 7 квітня. – С. 2; Вербка: чутки і дійсність: Лише факти // Подолянин. – 2006. – 14 квітня. – С. 2; Тетяна Шуханова, Сергій Сокальський. Діти і лікарі – заручники «кумів та друзів»?..: Проблема! // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2.

Верстатобудівний завод. Від травня 1964 – завод твердосплавного інструменту ім. Петровського. * Костенко П. Комсомольці станкобудівельного заводу звітують про свою роботу // Прапор Жовтня. – 1946. – 4 жовтня. – С. 1; Полікарпов К. Колектив гідно зустріне велике свято // Прапор Жовтня. – 1946. – 9 жовтня. – С. 1; Минуле і сучасне заводу: Розповідь старого кадровика / Записав Єф. Альперін // Прапор Жовтня. – 1947. – 3 жовтня. – С. 2.

ВЕРТЕП – старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні та світські п'єси. * Якубовський В. І. Об'єднаний студентський вертеп Кам'янець-Подільського педінституту // Матеріали IX Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам'янець-Подільський, 1995. – С. 383–385.

Верхні Панівці – село. 12 січня 1967, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, об'єднано із селом Нижні Панівці в село Панівці. У Верхніх Панівцях народилися: Станіслав Миколайович Герук (27 серпня 1951) – кандидат технічних наук (1989); Сергій Іванович Крамар (25 серпня 1966) – заступник голови господарського суду Хмельницької області (від 14 липня 2004).

ВЕРХНЯ ПОЛЬСЬКА БРАМА – комплекс оборонних споруд на заході Старого міста. Складається з башти Стефана Баторія, оборонних мурів і Турецького бастіону. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 115–118.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНСЬКОЇ РСР. Серед депутатів, обраних кам'ячанами: 15 червня 1975 – Іван Степанович Муляр. * Трудящі Кам'янця-Подільського... // Прапор Жовтня. – 1976. – 1 січня. – С. 2.

«ВЕСЕЛКА» – вокально-хореографічний театралізований ансамбль із Полтави. У січні 1971 виступав у Кам'янці-Подільському в Будинку культури на вулиці Гагаріна. * Дарує «Веселка»: По нашому місту // Прапор Жовтня. – 1971. – 26 січня. – С. 1.

«ВЕСІЛЛЯ ЗА 48 ГОДИН» – популярне розважальне шоу на Новому каналі. Одна з передач (ведучий Андрій Доманський, пара з Дніпродзержинська Елла Новікова та Андрій Таран) знімалася в травні 2006 у Кам'янці-Подільському під час Дня міста (ефір – 10 червня 2006). * Наречена стрибнула з мосту: Ексклюзив // Подолянин. – 2006. – 26 травня. – С. 2; Наші «Гетьманські» молодята – на «Новому каналі»! // Фортеця. – 2006. – 8 червня. – С. 10.

«Весна» – крамниця № 21 харчоторгу. Тепер «Вогник».

ВЕТЕРАНІВ РАЙОННА РАДА. Голови: Петро Михайлович Саєнко; від серпня 2001 – Євген Павлович Дмитришин (16 квітня 1937 – 23 жовтня 2002); Микола Степанович Федьков (народився 8 березня 1935); від серпня 2006 – Антон Іванович Малик. * До уваги ветеранів! // Край Кам'янецький. – 1993. – 16 жовтня. – С. 1; У раді ветеранів новий голова // Край Кам'янецький. – 1993. – 1 грудня. – С. 2; Малик – новий голова // Подолянин. – 2006. – 18 серпня. – С. 2; Пленум районної організації ветеранів // Край Кам'янецький. – 2006. – 31 серпня. – С. 1.

ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА. * Семенова Наталія. Дещо з практики місцевих айболитів: Людина та її справа // Подолянин. – 2002. – 12 квітня. – С. 3; Семенова Наталія. Вони лікують людство: 11 серпня – День працівників ветеринарної медицини // Подолянин. – 2002. – 9 серпня. – С. 4; Яцемірська Наталія. Топік, Лакі і все // Подолянин. – 2006. – 11 серпня. – С. 6.

ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА ДРІБНИХ ТВАРИН. Основні пацієнти – собаки та коти. Створено Українську асоціацію лікарів ветеринарної медицини дрібних тварин. Щороку асоціація проводить міжнародні науково-практичні ветеринарні конференції з проблем дрібних тварин. П'ята з таких конференцій відбулася 7–9 червня 2006 у Кам'янці-Подільському (конференц-зал готельного комплексу «Ксенія» на Підзамчі). * Київський ветеринарний вісник. – 2006. – Червень. – Спецвипуск № 17. – С. 1; Зібралися «айболити» // Сім днів. – 2006. – 15 червня. – С. 2; Будзей Олег. Для здоров'я котів і собак: Форуми // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2.

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ – факультет Подільського державного аграрно-технічного університету. Засновано 1983 на базі зооінженерного факультету. * Листопад М. Ще один факультет: Новини // Прапор Жовтня. – 1979. – 2 лютого. – С. 4; Здрастуй, новий навчальний! // Прапор Жовтня. – 1979. – 1 вересня. – С. 1; Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут. – Хмельницький, 1994. – С. 43–48; Маленький І. А., Карчевська Т. М., Супрович Т. М. Підготовка лікарів ветеринарної медицини та основні аспекти науково-дослідної роботи на факультеті ветмедицини ПДАТУ // V Міжнародна науково-практична ветеринарна конференція з проблем дрібних тварин: Матеріали. – Одеса, 2006. – С. 3–5.

ВЕЧІРНЯ СЕРЕДНЯ ШКОЛА № 2. * Бялковський К. Молодому трудівникові – середню освіту // Прапор Жовтня. – 1972. – 24 листопада. – С. 3.

ВИБОРИ ДО МІСЦЕВИХ РАД 1922. Вибоча кампанія розпочалася 15 жовтня і мала закінчитися 5 листопада. 7 листопада мали відбутися волосні з'їзди рад. Виборчі права мали тільки члени профспілок. * Радзієвський В. В обстановці запеклої класової боротьби: Виборча кампанія на Кам'янеччині в 1922 році // Прапор Жовтня. – 1967. – 7 березня. – С. 2.

Вигода – село. → Суржа, село.

*ВИДРІВКА – вулиця. Підзамче. Виборча дільниця № 41. Вулиця простягнулася вздовж правого берега річки Смотрич. Раніше село. За даними збірника «Населені місця Поділля» (1925) у передмісті Видрівка було господарств – 40, мешканців – 224. 1928 ввійшло до складу села Підзамче; 30 березня 1957 вже у складі Підзамча включено до смуги Кам'янця-Подільського. На Видрівці зберігся будинок колишнього млина Ірафа (пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення). Електричне світло в будинках вулиці з'явилося восени 1961. До того жителі користувалися гасовими лампами. # Після приєднання Поділля до Росії (1793) цю смугу землі Катерина ІІ подарувала козакові Видрі. Звідси, очевидно, і назва. * Гучко В. Квартальний комітет діє: На громадських началах // Прапор Жовтня. – 1962. – 10 березня. – С. 4; Выдровка // Подолянин. – 1993. – 8 грудня. – С. 4; Гарнага І. Звідки пішла назва: 10. Видрівка // Прапор Жовтня. – 1972. – 27 травня. – С. 4; Будзей О. Видрівка: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 31 травня. – С. 5; Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 147; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 193–195.

*ВИДРІВКА, 24. Млин Ірафа. Пізніше – сокоморсовий завод.

*ВИДРОВЕЦЬКИЙ УЗВІЗ. Підзамче. Виборча дільниця № 41. З'єднує власне Підзамче (вулицю Папаніна) з Видрівкою.

«ВИЗВОЛЕННЯ» – газета. Орган Кам'янецького комітету Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Перше число побачило світ 24 червня 1919. Первісно редакція і контора розміщувалися в «Гранд-отелі», від липня – на вулиці Соборній, 6.

ВИЗВОЛЕННЯ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО ВІД НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ. Місто визволено 26 березня 1944. Серед визволителів – письменники Євмен Доломан, Михайло Львов, Яків Рєзнік, а також Семен Висоцький – батько поета, співака й актора Володимира Висоцького. * Це було 40 років тому... // Прапор Жовтня. – 1984. – 25, 28, 29 лютого, 13, 14, 16, 17, 20, 21, 23 березня. – С. 1.

ВИЗВОЛИТЕЛІВ МІСТА МУЗЕЙ. Відкрито 26 березня 2004 у гімназії. * Федоришина С. Щоб пам'ятали... // Подолянин. – 2004. – 14 травня. – С. 5.

*Винниченка вулиця. Цю назву топонімічна комісія запропонувала для вулиці Червоноармійської. Пропозицію оприлюднено 16 жовтня 1991, але досі не реалізовано. Зате в Хмельницькому від 1991 є вулиця та провулок Винниченка. # Винниченко Володимир Кирилович (16(28) липня 1880 – 6 березня 1951) – український політичний і державний діяч, письменник. Стояв біля витоків української державності, був членом і заступником голови Української Центральної Ради (УЦР), головою першого українського уряду – Генерального секретаріату УЦР, генеральним секретарем внутрішніх справ, автором і співавтором усіх головних законодавчих актів УЦР. Улітку 1906 відвідав Кам'янець-Подільський, на конспіративних зборах виступив із ґрунтовним рефератом про автономію України, потім на Руських фільварках у будинку Пантелеймона Блонського поспілкувався з місцевими українськими патріотами. * Приходько Віктор. Під сонцем Поділля: Спогади. – 4-е видання. – Нью-Йорк – Мюнхен, 1967. – С. 174–175, 176; Які нові назви? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 4; Бойко О. Д., Дмитрієнко М. Ф., Ясь О. В. Винниченко Володимир Кирилович // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 510.

«ВИРОК ПІСЛЯ БОЮ» – повість Євмена Доломана (1968). Вийшла 100-тисячним тиражем у серії «Романи й повісті» видавництва «Дніпро». У повісті письменник, учасник визволення Кам'янця-Подільського в березні 1944, розповідає про ті буремні дні. * Єфімов А. Штурмують уральці: Подвигу – 25 років // Прапор Жовтня. – 1969. – 14 лютого. – С. 4.

ВИСЕЛОК – невелике село, яке виникло внаслідок переселення людей з іншої місцевості або іншого населеного пункту, а також поселення людей на новому місці. Офіційно назва «виселок» вживалася до 1940. Яскравим прикладом висілку є Слобідка-Гуменецька, яка утворилася 1851 внаслідок того, що поміщиця Ідалія Расцишевська перемістила сюди кілька сімей селян із Лянцкоруня. * Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 44.

*Висока вулиця. Новий план. Первісна назва сучасної (від 1 червня 1992) вулиці Сіцінського. У радянський час – 26 Бакинських комісарів. # Назву можна пояснити особливостями новопланівського рельєфу: порівняно з іншими вулицями вона справді висока. * Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 239.

ВИСОТНЕ БУДІВНИЦТВО. Започатковано 1975, коли БМУ «Промжитлобуд» приступило до спорудження 9-поверхового гуртожитку заводу «Електроприлад» (нині проспект Грушевського). 1977 збудовано перший у місті житловий висотний (9-поверховий) будинок – на вулиці Червоноармійській. Для порівняння: в Хмельницькому перший висотний будинок (9-поверховий) споруджено 1971 (сучасна адреса – Свободи, 51). Найвищими будинками міста є 12-поверхові готель «Смотрич» (Соборна, 4), корпус ПКБ АСУ (проспект Грушевського). * Митинецький В. Перший висотний // Прапор Жовтня. – 1975. – 15 лютого. – С. 1; Висотні житлові будинки: Будівельна карта міста // Прапор Жовтня. – 1977. – 18 березня. – С. 2; Тищук М. Висотний житловий // Прапор Жовтня. – 1977. – 23 липня. – С. 2; Мотрин В. Третій висотний: Будівельна карта міста // Прапор Жовтня. – 1978. – 2 вересня. – С. 2; Єсюнін Сергій. Вулиці Хмельницького. – Тернопіль, 2005. – С. 83.

ВИСТАВКА КАМ'ЯНЕЦЬКИХ ХУДОЖНИКІВ У КИЄВІ ТА ЛЬВОВІ. Відкрито 18 червня 1967 в будинку Спілки письменників України. Представлено роботи Дмитра Брика, Збігнєва Гайха. 1969 у Львові в Будинку архітектора відкрилася виставка «Історико-архітектурні пам'ятки Кам'янця-Подільського в творчості художників Дмитра Брика та Збігнєва Гайха». * Козлова Н. Перше знайомство // Прапор Жовтня. – 1967. – 8 серпня. – С. 4; Кушнір Б. Київ: «Молодці кам'янчани!» // Прапор Жовтня. – 1967. – 22 серпня. – С. 4; Цебрик В. Твори художників-кам'янчан у Львові // Прапор Жовтня. – 1969. – 7 березня. – С. 4.

ВИСТАВКИ В РАТУШІ. Квітень 1967 – виставка творів живопису, графіки, прикладного мистецтва, присвячених Леніну; 1967 (до 15 грудня 1967) – пересувна виставка творів радянських художників; січень 1968 – виставка живопису, графіки, скульптури (Гаврило Глюк, Борис Рапопорт, Збігнев Гайх, Дмитро Брик та інші); лютий 1968 – ілюстрації Володимира Фаворського, Давида Дубинського; від 14 жовтня 1968 – Семен Борисович Грузберг (Львів, уродженець Кам'янця-Подільського); січень 1969 – третя Всесоюзна виставка естампу; 1970 – народний художник УРСР Тетяна Нилівна Яблонська (закінчила в Кам'янці-Подільському п'яту школу); від 12 лютого 1971 – Дмитро Іванович Брик; від 21 листопада – виставка значків і пам'ятник медалей шести кам'янецьких колекціонерів; від 6 лютого 1976 – Сергій Васильович Кукуруза; 1988 – заслужений художник УРСР Олександр Губарєв; від 14 червня 2001 – Володимир Марчук (Хмельницький), від 27 травня 2004 (в обновленій ратуші) – скульптор Іван Салевич (Чернівці). * Козлова Н. У новому філіалі // Прапор Жовтня. – 1967. – 29 квітня. – С. 4; Шишкін В. Художники славлять життя // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 листопада. – С. 4; Комісарова Т. Запрошуємо на виставку // Прапор Жовтня. – 1968. – 24 січня. – С. 3; Михайлов Д. Художня виставка // Прапор Жовтня. – 1968. – 6 лютого. – С. 4; Комісарова Т. Їх твори живуть // Прапор Жовтня. – 1968. – 13 лютого. – С. 4; Михайлов Д. Виставка творів художника-земляка // Прапор Жовтня. – 1968. – 16 жовтня. – С. 4; Шемчук Я. Третя Всесоюзна... // Прапор Жовтня. – 1969. – 11 січня. – С. 3; Шемчук Я. Виставка творів Т. Яблонської // Прапор Жовтня. – 1970. – 12 грудня. – С. 4; Інночкін П. Вернісаж ювіляра: По місту і району // Прапор Жовтня. – 1971. – 13 лютого. – С. 1; Андруховський Є. Демонструють колекціонери // Прапор Жовтня. – 1971. – 24 листопада. – С. 3; Туровський А. Завжди в дорозі // Прапор Жовтня. – 1976. – 10 лютого. – С. 4; Вінюкова В. Вернісаж у ратуші // Прапор Жовтня. – 1988. – 23 квітня. – С. 3; «Місячний день»... України // Фортеця. – 2001. – 21 червня. – С. 4; Будзей Олег. Три зали знаків запитань: Виставки // Подолянин. – 2004. – 4 червня. – С. VIII.

ВИСТАВКОВИЙ ЗАЛ. Новий план, Соборна, 29а. Належить історичному музеєві-заповіднику. Восени 2006 заплановано перенести в приміщення шахово-шашкового клубу «Гросмейстер» (Соборна, 5). * Кабачинська С. 10 років на Соборній: Мистецтво // Подолянин. – 2005. – 15 квітня. – С. 5; Гаврилова Н. Перший ювілей: До джерел духовності // Край Кам'янецький. – 2005. – 14 квітня. – С. 3; Рокіровочки: Місто // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 2.

ВИХВАТНІВЦІ – село. Входить до Китайгородської сільської ради. Розташоване на хвилястій рівнині з обох боків струмка, що впадає в річку Тернава. Село відоме з 16 століття. За даними на 1998: дворів – 272, мешканців – 602. # Народ пояснює назву села від слова «вихватні» – коржі, приготовлені нашвидкуруч і вихоплювані з печі не лопатою, а руками. Мешканці села були бідні, завжди зайняті роботою на панщині, тому пекли собі хліб тільки як «вихватні». * Гарнага І. Звідки пішла назва. Великозалісся. Вихватнівці. Вітківці // Прапор Жовтня. – 1971. – 4 вересня. – С. 4.

*ВИШНЕВА ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селі Жовтневе на міських землях. Назву надав міськвиконком 23 січня 1990. Одна з межових вулиць забудови.

*ВИШНЕВИЙ ПРОВУЛОК. Індивідуальна забудова в селі Жовтневе на міських землях. Назву надав міськвиконком 23 січня 1990. Вишневий провулок з'єднує провулок Поворіна з вулицею Вишневою.

ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ № 14 (ВПУ № 14). Сучасна адреса – проспект Грушевського, 23. Відкрито в січні 1973. * Костевич І. З ювілеєм, училище! // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 20 січня. – С. 2.

ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ ТА БУДІВНИЦТВА. Раніше ПТУ № 6, потім професійний ліцей. Сучасна назва з 22 серпня 2003. Первісно автодорожня школа, заснована 1945. Директори: Володимир Іванович Нікітін (? – 1978); від 1978 – Володимир Петрович Чорний. * Нікітін Володимир Іванович: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1978. – 10 березня. – С. 4; Ну, чим не Бауманське? // Подолянин. – 2003. – 29 серпня. – С. 2; Гайдамашко В. Училище «виросло» до вищого: Освіта // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 31 жовтня. – С. 6; Шуханова Тетяна. Народжений бути в центрі: Ювілеї // Подолянин. – 2005. – 22 квітня. – С. 3; Федоришина Світлана. Справжній унікум: Ювілеї // Подолянин. – 2005. – 16 вересня. – С. 4.

«ВІВАТ» – приватне підприємство. Керівник Андрій Анатолійович Андрійчук. * Про впорядкування території міста: Розпорядження міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6.

ВІВЧАРСТВО. Понад 60 наукових праць з проблем вівчарства опублікував Дмитро Григорович Степанов (1913–1982), який від 1967 очолював кафедру спеціальної зоотехнії Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту. 26–28 лютого 2004 в ПДАТА на честь 90-річчя від дня народження Степанова проведено міжнародну науково-практичну конференцію, присвячену розвитку вівчарства. На біотехнологічному факультеті є лабораторія імені професора Степанова. * Бахмат Микола, Алєщенко Михайло. Подільський державний аграрно-технічний університет. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 95–96.

*Від замку над скелею – вулиця. Старе місто. Таку назву дано в описі міста 1700. Пізніше відома як вулиця Кузнечна.

«ВІД УСІЄЇ ДУШІ», передача Центрального телебачення СРСР. Започатковано 1972. 25-й випуск знімався в Кам'янці-Подільському 23 липня 1978 в МБК. Ведуча Валентина Михайлівна Леонтьєва. Показано передачу на ЦТ-1 16 вересня 1978. * Вікторов К. «Від усієї душі» // Прапор Жовтня. – 1978. – 22 липня. – С. 4; Туровський А. Телерозповідь про творців: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1978. – 26 липня. – С. 4; «Від усієї душі» // Прапор Жовтня. – 1978. – 15 вересня. – С. 1.

ВІДКЛИКАННЯ ВИБОРЦЯМИ ДЕПУТАТА. Сталося 1962, коли було відкликано депутата Кам'янець-Подільської міської ради М. О. Шамоту (виборчий округ № 113). 27 квітня 1962 було призначено повторні вибори на 20 травня. * Про призначення дня виборів... // Прапор Жовтня. – 1962. – 5 травня. – С. 2.

ВІДКРИТИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ. У Кам'янці-Подільському регіональний центр університету розпочав роботу 29 квітня 1993 у фізичному корпусі педінституту. Серед перших студентів був і голова міськвиконкому Михайло Аносов. * Жмудовська Ольга. Михайло Аносов учиться бізнесу // Подолянин. – 1993. – 1 травня. – С. 1.

*ВІДРОДЖЕННЯ МАЙДАН. Розташувався у центрі Нового плану як квартал між вулицями Лесі Українки (із заходу), Огієнка (зі сходу), Князів Коріатовичів (із півдня), Соборною (з півночі). Це східна частина давнього Великого Торгового майдану. Наприкінці 1950-х тут з огляду на зручність будівельного майданчика та наявність комунікацій планувалося побудувати 2–3-поверхові будинки. Проте головному архітектору міста Ізяславу Медведовському (1928–2006) вдалося відстояти це місце для центра Кам'янця-Подільського. Авторів, які створили майдан, 1971 відзначено дипломом першого ступеня на огляді-конкурсі майданів України. Первісно (від 16 квітня 1970) площа Леніна. 16 жовтня 1991 оприлюднено пропозицію топонімічної комісії перейменувати площу Леніна на площу Свободи – на честь проголошення незалежності України. 29 травня 1992 на спільному засіданні топонімічної комісії, депутатської комісії з питань культури та виконкому спочатку схвалено назвати майдан Центральним, але після дискусії вибрано інший варіант – майдан Відродження. Нову назву остаточно ухвалив виконком 1 червня 1992. На майдані розмістився єдиний будинок – 4-поверховий адміністративний корпус міської ради (Відродження, 1). Від 14 квітня 1970 до 18 серпня 1992 на майдані стояв пам'ятник Леніну. Досі не розв'язано проблему самотнього п'єдесталу на майдані. 1996 місцеві художники запропонували встановити тут пам'ятний знак «Відродження». Це – просторова композиція у вигляді кола, в центрі якого – юнак із розкритими руками як символ примирення. Матеріал – мідь, із фрагментами позолоти. Оздоблення виконано подільським орнаментом. Однак через брак коштів цю ідею так і не втілено в життя. 8 липня 1980 на майдан, по дорозі з грецької гори Олімп до Москви, завітав Олімпійський вогонь. На майдан його вніс студент педагогічного інституту Станіслав Іліка, а після мітингу естафету Олімпійського вогню продовжив студент сільськогосподарського інституту Валерій Руснак. Того дня найіменитішим гостем майдану був заслужений майстер спорту СРСР, дворазовий олімпійський чемпіон із боксу (1964 в Токіо та 1968 в Мехіко) Борис Лагутін. Він тепло привітав кам'янчан із радісною подією. 29 вересня 1991 на майдані з кам'янчанами зустрічався народний депутат України, претендент у кандидати на посаду Президента України В'ячеслав Чорновіл. 4 серпня 2001 на майдані Відродження фінішувала двотижнева просвітнцько-спортивна експедиція, присвячена 800-річчю від дня народження Данила Галицького. Її організувала Українська народна партія «Собор». З кам'янчанами на майдані, а потім у МЦ «Дружба» спілкувалися народні депутати України Анатолій Матівєнко, Костянтин Ситник, економіст Михайло Довбенко, письменники Максим Стріха, Володимир Шовкошитний. 4 вересня 2004 на майдані Відродження з кам'янчанами спілкувалися соціалісти – кандидат у Президенти України Олександр Мороз і народний депутат України Юрій Луценко – нинішній міністр внутрішніх справ України. У 1970–1990 майдан був місцем офіційних урочистостей. Точніше, таку роль відігравав пам'ятник Леніну. Біля нього приймали в жовтенята, піонери, фотографувалися делегати партійних, комсомольських конференцій, з'їздів, гості міста, до нього покладали квіти молодята. 1990 майдан став головним місцем акцій протесту. Так, 16 жовтня 1990 тут студенти Кам'янця-Подільського підтримали страйком голодовку студентів у Києві. Того ж дня на вимогу страйкарів (голова страйкового комітету – студент педінституту Андрій Мацейко) на майдані перед будинком міськради офіційно, згідно з ухвалою президії міськради, було піднято синьо-жовтий прапор. 4 листопада 1990 цей прапор освятили. 21 січня 1991 сесія міськради, розглянувши протест прокурора, залишила в силі ухвалу президії про підняття синьо-жовтого прапора. У вересні 1991 група студентів удалася до голодування на майдані, внаслідок чого 27 вересня сесія міськради відправила у відставку весь склад виконкому (включаючи начальників управлінь і завідувачів відділів). На майдані 1 травня та 7 листопада традиційно проводять мітинги місцеві комуністи й інші політичні сили, що з ними блокуються. Вони тут протестують проти буржуазного режиму й 24 серпня – у День незалежності України. 22 листопада 2004 кам'янчани на майдані Відродження підтримали помаранчеву революцію в Києві. * Будзей О. Ще раз про назви вулиць: Влада // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 3 червня. – С. 1; Ізяслав Медведовський: ми були одержимі в роботі і не вимагали нагород / Розмовляла Вікторія Гайдамашко // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 9 жовтня. – С. 7; Чи зазнає реконструкції майдан Відродження? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1999. – 25 червня. – С. 3; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 283–284; Будзей О. Майдан Відродження: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2004. – 17 грудня. – С. 5.

*ВІДРОДЖЕННЯ, 1. Чотириповерховий адміністративний будинок міської ради та міського виконавчого комітету. Народні назви – «Білий дім», «Біла хата». Став до ладу 1972. Тут 14 грудня 1972 депутати міської ради вперше зібралися на сесію в спеціально виділеному на четвертому поверсі сесійному залі. До серпня 1991 у будинку також розміщувалися міськкоми КПУ та ЛКСМУ, від 1 грудня 1990 працює редакція газети міської ради «Кам'янець-Подільський вісник». 1996 на п'ятому (технічному) поверсі адмінбудинку розпочала роботу дирекція новоствореного Національного природного парку «Подільські Товтри», аж доки не перебралася у відновлений будинок у Старому місті (Польський ринок, 6а).

ВІЗИТОК ЧЕРНЕЧИЙ ОРДЕН. Засновано 1610 у Франції. 1819 візитки з'явилися в Кам'янці-Подільському. * Осетрова Галина. Монастир черниць-візиток // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 30 грудня. – С. 3.

ВІЙСЬКОВИЙ ЛІЦЕЙ (ЛІЦЕЙ З ПОСИЛЕНОЮ ВІЙСЬКОВО-ФІЗИЧНОЮ ПІДГОТОВКОЮ). Відкрито 2000. * Гайдамашко В. Як живеш, військовий ліцей?: Справи військові // Кам'янець-Подільський вісник. – 2000. – 8 грудня. – С. 3; Вчитись перемагати! // Подолянин. – 2005. – 16 вересня. – С. 1.

ВІЙСЬКОВО-ІНЖЕНЕРНИЙ ІНСТИТУТ ПДАТУ (ВІІ ПДАТУ). Новий план. Урочисто відкрито 31 серпня 1967 як військово-інженерне командне училище зі строком навчання 3 роки. 1969 стало вищим військовим навчальним закладом. Перший начальник (від 20 лютого 1967 до 1983) – генерал-майор (від 19 лютого 1968) Василь Іванович Єрмаков (1921–1991). Начальником училища був генерал-майор Георгій Андрійович Сірош. 24 березня 1975 училищу надано ім'я маршала інженерних військ Віктора Харченка – начальника (від 1965) інженерних військ Міністерства оборони СРСР, який 10 січня 1975 загинув при виконанні службових обов'язків. Біля училища встановлено його бюст (автор – львівський скульптор Дмитро Крвавич). 19 січня 1992 курсанти та офіцери училища вперше присягнули на вірність народові України. 9 травня 1992 на території училища відкрито меморіал у пам'ять його випускників, які загинули в Афганістані. 20 червня 1993 у торжествах з нагоди 25-го випуску училища взяв участь начальник інженерних військ України генерал-майор Володимир Безродний. 18 червня 1995 відбувся останній випуск Кам'янець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища ім. маршала інженерних військ Харченка. Далі заклад функціонував як військово-інженерний факультет Подільської державної аграрно-технічної академії. 24 січня 1998 Кабінет Міністрів України постановив військово-інженерний факультет ПДАТА перетворити на військово-інженерний інститут при ПДАТА. 12 квітня 2002 інститут відвідав військовий аташе Канади в Україні Мішель Лефевр. 12 березня 2003 уточнено назву закладу – військово-інженерний інститут ПДАТА. 13 липня 2004 ПДАТА перетворено на ПДАТУ. Начальники інституту: генерал-майор (від 24 серпня 2000) Василь Іванович Мельницький (народився 14 серпня 1952), від жовтня 2004 – полковник Олег Володимирович Хавронюк (народився 4 березня 1960; від 7 червня 2006 – заступник голови Хмельницької обласної ради з економічних питань). 10 липня 2006 викладачі Володимир Мисєв і Володимир Кривцун захистили кандидатські дисертації. * Нові спеціальності: Людина вибирає професію // Прапор Жовтня. – 1967. – 4 липня. – С. 4; Галімуліна Т. Подружились // Прапор Жовтня. – 1969. – 11 березня. – С. 4; Голубович В. Фільм про училище // Прапор Жовтня. – 1975. – 29 листопада. – С. 4; На вірність Вітчизні: Кам'янець-Подільському вищому військово-інженерному командному училищу імені маршала інженерних військ Харченка – 10 років // Прапор Жовтня. – 1977. – 3 вересня. – С. 3; Іваненко Є. Ювілейний випуск: Фоторепортаж // Прапор Жовтня. – 1988. – 3 серпня. – С. 4; Добровольський В. Присягли Україні // Край Кам'янецький. – 1992. – 21 січня. – С. 1; Єрменчук В. Хай щастить вам, лейтенанти! // Подолянин. – 1993. – 26 червня. – С. 1; Нове звання генерала // Край Кам'янецький. – 1993. – 17 липня. – С. 1; Сірош Г. Бюст біля училища: Незабутні імена // Край Кам'янецький. – 1993. – 7 серпня. – С. 2; Сірош Г. Прощавай, військове училище... // Подолянин. – 1995. – 10 червня. – С. 2; ...І гімн такий молодий... // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 18 січня. – С. 6; Військовий інститут є! // Подолянин. – 1998. – 6 лютого. – С. 1; Дєвіна Т., Семенова Н. Школа справжніх чоловіків // Подолянин. – 1998. – 4 грудня. – С. 5; Поліщук П. Буде армія – житиме держава // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 4 грудня. – С. 3; Є генерал!: Знай наших // Подолянин. – 2000. – 25 серпня. – С. 1; Міркотан О. Сім зіркових кроків // Подолянин. – 2002. – 9 серпня. – С. 3; Підкорегували // Подолянин. – 2003. – 28 березня. – С. 2; Бернадін А. Відстояли!: Справи військові // Подолянин. – 2004. – 23 липня. – С. 4; Гайдамашко В. Про долю армії та інституту: Тема // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 9 грудня. – С. 2; О. Хавронюк – заступник голови обласної ради // Край Кам'янецький. – 2006. – 15 червня. – С. 1; Власюк Вероніка. Нові дороги полковника та лейтенантів, або Хто куди після випуску? // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 22 червня. – С. 6; ВІІ взявся за науку: Справи військові // Подолянин. – 2006. – 14 липня. – С. 2.

ВІЙСЬКТОРГ. * Янковська Галина. Військовій торгівлі – 70!: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 6.

«ВІКНО ПЛЮС» – фірма. * Бабляк Віталій. Вікна та плюси Сергія Ведернікова // Подолянин. – 2004. – 2 липня. – С. 1, 4; Гординчук Микола. Сергій Вєдєрніков: «Тільки праця – запорука добробуту» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 29 квітня. – С. 1, 3.

«ВІЛЕНА» – медичний центр. Драгоманова, 14а. * «Вілена» іде в ногу з часом: На правах реклами // Подолянин. – 2005. – 9 грудня. – С. 6; Федоришина Світлана. Надія на одужання від «Вілени»: На правах реклами // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 7.

ВІЛЬНЕ – село. Входить до Слобідсько-Рихтівської сільської ради. Засновано 1928. За даними на 1998: дворів – 71, мешканців – 195.

ВІЛЬХОВЕЦЬ – село. Входить до Колибаївської сільської ради. Лежить на берегах річки Кармелітанки (Вільшанки) поблизу автомагістралі М-20. Первісно – два хутори, які виникли в першій половині 18 століття. Перший хутір – власне Вільховець – належав францисканському кляштору в Кам'янці-Подільському, перенесеному 1787 в Городок. Другий хутір – Кармеліти (Кармелітська юридика) – належав кармелітському кляштору в Кам'янці-Подільському. 1818 у Вільховці було 10 осіб чоловічої статі, в Кармелітах – 15. 1833, коли царський уряд конфіскував землі каталицьких монастирів за участь деяких служителів у польському повстанні 1830–1831, обидва поселення перейшли до держави. Оскільки хутори злилися в одне поселення, то виникла проблема: як його називати. Спочатку називали обома іменами, хоч на картах здебільшого позначали як Кармеліти. Правда, давній Вільховець належав до парафії Довжоцької церкви, а давні Кармеліти – до парафії Карвасарської церкви. Згодом за поселенням закріпилася сучасна назва. За даними на 1892: дворів – 35, мешканців – 170. За даними на 1998: дворів – 107, мешканців – 261. * Ольховец, или Кармелиты // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 126; Гарнага І. Ольховець: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1973. – 28 липня. – С. 4.

ВІЛЬШАНКА – річка. Інша назва – Кармелітанка. Витікає з мочарів поблизу Довжоцько-Нагорянського шляху й біля села Жванець впадає в річку Жванчик (її ліва притока). На річці лежать села Вільховець, Червона Чагарівка, Ходорівці, Гаврилівці. * Гарнага І. Ольховець: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1973. – 28 липня. – С. 4; Вільшанка // Словник гідронімів України. – К., 1979. – С. 111. – Пункт 6.

Вільямівка – село. Від 12 січня 1967, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, в складі села Рогізна.

ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ. Утворено 27 лютого 1932 в числі перших п'яти областей Української Соціалістичної Радянської Республіки (інші області-первістки – Дніпропетровська, Київська, Одеська, Харківська). Зроблено це на виконання постанови Всеукраїнського центрального виконавчого комітету, ухваленої 9 лютого 1932 в Харкові, про адміністративно-територіальну реформу, яка передбачала створення областей і перехід на триступеневу систему управління: центр – область – район. Понад 5 років (до 22 вересня 1937, коли було утворено Кам'янець-Подільську область) місто Кам'янець-Подільський, а також усі села нинішнього Кам'янець-Подільського району входили до Вінницької області. * Верстюк В. Ф., Дзюба О. М., Репринцев В. Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. – К., 1995. – С. 386, 413.

ВІНОК СОНЕТІВ – складна поетична конструкція з 15 сонетів, останній з яких (магістрал) будується з перших рядків усіх попередніх чотирнадцяти сонетів. Вінок сонетів «Кам'янець» написав і 2000 видав кам'янчанин Іван Васильчук. Вінок сонетів «Любіть мене врожаєм і землею» створив відомий український поет, випускник (1974) Кам'янець-Подільського педагогічного інституту Іван Іов (1948–2001). Під цим вінком сонетів зазначено – 18 квітня 1985, Городок Хмельницької області, а видано його тільки 2002. * Іов Іван. Любіть мене врожаєм і землею: Вінок сонетів. – Сімферополь: Доля, 2002. – 16 с.

ВІРМЕНИ В КАМ'ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 212–218; Для музею дружби народів // Прапор Жовтня. – 1973. – 28 липня. – С. 4; Винокур І., Степанков В. З історії багатовікової дружби: Орбіта краєзнавця // Прапор Жовтня. – 1981. – 15 квітня. – С. 4; Устименко В. Пам'ятники вікової дружби: Союз непорушного братерства // Прапор Жовтня. – 1982. – 18 серпня. – С. 4; Шкурко С. Літописні пам'ятки вірмен: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1970. – 7 липня. – С. 4; Ківільша Г. Вірменський слід: Сім культур – сім святинь // Подолянин. – 2001. – 24 серпня. – С. 4; Петров М. Квартали синів Арарату: «Сім культур»: коріння і крона // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 14 вересня. – С. 6–7; Родинне життя вірменської общини на Поділлі: Цікаво знати // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 23 червня. – С. 10, 11.

*ВІРМЕНСЬКА ВУЛИЦЯ. Старе місто. Виборча дільниця № 40. Найдавніша назва – Вірменська, у часи Російської імперії – Губернаторська, у радянський час – спочатку Троцького (від 20 березня 1923 до 20 грудня 1927), потім Радянська (від 20 грудня 1927) і, нарешті, Свердлова (до 11 вересня 1990). Президія міської ради 11 вересня 1990 відновила найдавнішу назву – Вірменська. Одна з головних вулиць вірменського кварталу, на якій розташовувався Вірменський Миколаївський собор. З'єднує Вірменський ринок із вулицею Довгою. Підсумкові показники: зліва – № 5, справа – № 14. Від вулиці відходять: на схід – Миколаївський провулок, який веде до Миколаївської церкви, на захід – Тісний провулок, який з'єднує Вірменську вулицю зі Шпитальною. Згідно з концепцією Ольги Пламеницької, первісно проходила східніше (позаду садиби Вірменського Миколаївського собору), на рубежі 16–17 століть з'явився західний рукав вулиці (перед садибою Вірменського Миколаївського собору), а східний наприкінці 17 століття зник. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі. – K.–Warszawa, 1915. – S. 79–82; Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2; Шкурко С. Знайомтесь з рідним містом: 12. Вулиця Свердлова // Прапор Жовтня. – 1970. – 29 травня. – С. 4; Терлецький А. Імені Свердлова: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1983. – 19 березня. – С. 4; Як назвемо вулицю? // Прапор Жовтня. – 1989. – 21 квітня. – С. 4; Пламеницька О. Християнські святині Кам'янця на Поділлі. – К., 2001. – С. 31–32, 131; Будзей Олег. Вірменська: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2004. – 30 січня. – С. 6; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 225–237; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 137–142.

*ВІРМЕНСЬКА, 1. Житловий будинок у південно-західному кутку садиби Вірменського Миколаївського собору. Збудовано в 15 столітті. В давнину був двоповерховий, мав ренесансний декор. Зведена 1602 огорожа садиби собору взяла будинок «під руки» з обох боків. Наприкінці 17 століття будинок зруйновано. Після ремонту у 18 столітті втратив первісний вигляд і планування. Тепер це одноповерховий, прямокутний у плані будинок, позбавлений декору. Сувора простота будинку засвідчує, що це один із найдавніших будинків міста. 6 вересня 1979 його внесено під №1651 до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. * Жилой дом, XV–XVIII вв. (ул. Свердлова, 1). Охр. № 1651 // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 160; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 229.

*ВІРМЕНСЬКА, 1А. Комплекс Вірменського костелу (охоронний № 750), до якого входять: руїни костелу Святого Миколая (охоронний № 750/1), дзвіниця (охороний № 750/2), брама й огорожа (охоронний № 750/3). * Башня армянского костёла, конец XV – начало XVI вв. Охр. № 750 // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 137.

*ВІРМЕНСЬКА, 2. Одноповерховий кам'яний будинок, прямокутний у плані. Побудовано в 17 столітті як флігель міської садиби 16–19 століть, відомої у 18 столітті як комендатура та палац Рациборовського (сучасна адреса – Вірменська, 2а). Тепер приватне домоволодіння.

*ВІРМЕНСЬКА, 2А. У 15 столітті це був двооб'ємний, одноповерховий, прямокутний у плані житловий будинок, збудований вірменами. В 1672–1699 дві тераси, на яких розмістилося подвір'я садиби, укріпили потужними підпірними стінами з боку Госпітальної вулиці. 1770 комендант фортеці Ян де Вітте надбудував мансарду та реконструював будинок під комендатуру. 1843 замість мансарди влаштовано другий поверх капітальної конструкції. Хоча садиба остаточно сформувалась як палац у 18 столітті, коли панував стиль бароко, все ж архітектурний вигляд будинку зберігає виразні риси ренесансу. Плани будинку і його приміщень мають чітку геометричну форму. На південно-східному та північно-західному фасадах збереглися білокам'яні профільовані ренесансні лиштви вікон. В інтер'єрі першого поверху є два різьблені білокам'яні портали, оздоблені притаманним ренесансу орнаментом рослинного та міфологічного характеру. Стелю приміщень першого поверху у 18 столітті прикрашено в стилі бароко. У 1980-х виявлено розписи стелі в кімнаті першого поверху. Кілька фрагментів цього розпису, створеного  у 18 столітті на міфологічні теми, відреставрували. Вони зберігаються у фондах Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець». Будинок змінив багато власників. Наприкінці 18 століття це була садиба подільських магнатів Рациборовських (червоногородський староста Людвик Рациборовський був маршалком шляхти Подільської губернії). В 19–20 століттях тут були комендатура фортеці, жіноча гімназія, приватне володіння. В радянські часи – технікум чужоземних мов, 1932–1941 – єврейська школа, після війни – дитячий садок. В другій половині 1980-х в ході реставрації розібрано другий поверх і відновлено мансарду 18 століття. Потім роботи з реставрації законсервували. 1994 тут планували відкрити тут Польський дім, пізніше садибу віддали під Український бізнес-клуб. Тепер це приватне володіння. 6 вересня 1979 його внесено під № 1652 до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. * Жилой дом (армянский) и подпорные стены, XV–XIX вв. (ул. Свердлова, 2а). Охр. № 1652 // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 164–165; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 232–235.

*ВІРМЕНСЬКА, 3. Один із двох будинків, збудованих у 19 столітті на місці колишньої батареї святого Алоїзія. Передостанній будинок лівої сторони Вірменської вулиці. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 237.

*ВІРМЕНСЬКА, 4. Єдина споруда, яка збереглася від великої шляхетської садиби, що займала колись весь ріг Вірменської вулиці та Тісного провулку. В другій половині 18 століття садиба належала Казимирові Ліпінському – летичівському, а згодом подільському підкоморію. Ліпінський був помітною постаттю в політичному житті Поділля другої половини 18 століття. Садибу Ліпінського значно розбудували в 19 столітті. Тоді вона складалася з кам'яного будинку, двох флігелів і кількох господарських будівель. Зберігся тільки головний будинок, зведений ще у 16 столітті вірменами, кілька разів перебудований у 18 та 19 століттях. Це одноповерховий кам'яний будинок з двокамерним підвалом, який має півциркульне склепіння. В 19 столітті головний фасад будинку отримав класицистичний декор. Будинок цікавий як зразок еволюції середньовічної житлової забудови протягом кількох століть. 6 вересня 1979 його внесено під № 1653 до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. * Жилой дом (армянский), XVI–XIX вв. (ул. Свердлова, 4). Охр. № 1653 // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 163; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 235–237.

*ВІРМЕНСЬКА, 5. Один із двох будинків, збудованих у 19 столітті на місці колишньої батареї святого Алоїзія. Останній будинок лівої сторони Вірменської вулиці. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 237.

*ВІРМЕНСЬКА, 6, 6А, 6Б, 8. Чотири будинки давньої шляхетської садиби, яка, на відміну від сусідньої (Вірменська, 4), збереглася майже повністю. Наприкінці 18 століття садиба належала Марії Гурській. На початку 19 століття її придбав кам'янецькій віце-регент Павло Тулюк-Кульчицький, потім її успадкував його син Євстафій Кульчицький. В архіві збереглася скарга Павла Тулюк-Кульчицького на мушкетерів Кримського полку, які мали постій у його садибі і завдали їй великих збитків. Справді, в ті часи військові постої були справжнім лихом для мирних і хазяйновитих мешканців міста. 1856 садибу Кульчицького продали за борги з публічних торгів. Її придбала Астольда Солодковська.

*ВІРМЕНСЬКА, 6. Найдавніший із чотирьох будинків колишньої садиби Астольди Солодковської. Виходить на Вірменську вулицю. Ззовні непоказний, має кімнату зі склепінням.

*ВІРМЕНСЬКА, 6А. Один із чотирьох будинків колишньої садиби Астольди Солодковської. Збудовано в другій половині 19 століття.

*ВІРМЕНСЬКА, 6Б. Один із чотирьох будинків колишньої садиби Астольди Солодковської. Стоїть у глибині садиби – на місці давнього будинку, побудованого ще вірменами в 15 – на початку 16 століття. До 19 століття від нього зберігся тільки підвал. Астольда Солодковська збудувала будинок значно більших розмірів і складного планування. Тепер це двоповерховий, прямокутний у плані, будинок, з двома кам'яними ґанками на східному фасаді. Декор дуже простий – кути будинку декоровано імітацією рустування в тиньку. На західному фасаді та в підвалі збереглися фрагменти білокам'яного обрамлення. Цікавим є поєднання давньої та пізньої частин будинку. 6 вересня 1979 його внесено під № 1654 до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. * Жилой дом (армянский), XV–XIX вв. (ул. Свердлова, 6б). Охр. № 1654 // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 163–164; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 237.

*ВІРМЕНСЬКА, 8. Один із чотирьох будинків колишньої садиби Астольди Солодковської. Збудовано в другій половині 19 століття. Кам'яний одноповерховий будинок із мансардою.

*ВІРМЕНСЬКА, 10, 12, 14. Три завершальні житлові будинки правої сторони Вірменської вулиці. Одноповерхові, на високих підвалах, зі скромним декором. Всіх їх збудовано на основі давніх будинків вірмен. Як шляхетські садиби сформувалися у 18–19 століттях. Саме на правій стороні Вірменської вулиці найкраще збереглася давня житлова забудова, в основі якої лежать будинки перших вірменських колоністів міста 15–16 століть. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 237.

*Вірменська вулиця. Старе місто. Одна з давніх назв сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці П'ятницької.

ВІРМЕНСЬКА АПОСТОЛЬСЬКА ЦЕРКВА – одна з вірменських християнських церков: східно-християнська національна церква Вірменії. На початку 2003 в Україні діяла 21 громада Вірменської апостольської церкви. Глава Української єпархії Вірменської апостольської церкви – архієпископ Григоріс Буніатян. Відвідував Кам'янець-Подільський у травні 2004, липні 2005. * Комаренко Т. О., Рибачук М. Ф. Вірменська апостольська церква // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 572; Будзей Олег. Українські серця вірмен // Подолянин. – 2005. – 8 липня. – С. 1.

Вірменська ратуша (будинок вірменського магістрату). Старе місто. Розташовувалася на південній стороні Вірменського ринку. 1604 згоріла, польський король Зигмунт ІІІ дозволив її відбудувати. У 19 столітті у будинку перебували різні губернські установи. Тоді ж колишню ратушу з'єднали аркою з палацом губернатора, під якою починався Губернаторський (раніше і з 11 вересня 1990 Комендантський) провулок. У січні 1920 колишня вірменська ратуша, як і колишній палац губернатора, згоріла. Тепер на місці, де стояла ратуша (між сучасними будинками № 8 і № 10), – порожнє місце. 26 липня 2006 ділянка для відтворення історичної забудови дісталася ПП «Дах-Домбуд» (Київ). * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 216–217; Замість бур'янів – історична забудова // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 4 серпня. – С. 2.

ВІРМЕНСЬКА ДЗВІНИЦЯ (БАШТА ВІРМЕНСЬКОГО КОСТЕЛУ). Старе місто. Пам'ятка архітектури (охоронний № 750). Архітектурна домінанта вірменських кварталів. * Башня армянского костёла // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 137; Козлова Н. Вірменський пам'ятник: З історії рідного краю // Прапор Жовтня. – 1966. – 8 січня. – С. 4; Храмовий празник // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 5 січня. – С. 1; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 227–228.

ВІРМЕНСЬКИЙ БАСТІОН. Старе місто. Пам'ятка архітектури (охоронний № 729). * Армянский бастион // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 134–135; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 97–98.

ВІРМЕНСЬКИЙ КОЛОДЯЗЬ. Старе місто. Польський ринок. Пам'ятка архітектури (охоронний № 739). 27 червня 2003 спелеологи провели дослідження криниці. * Осетрова Г. Вірменська криниця: Наше місто – наша краса // Прапор Жовтня. – 1982. – 23 жовтня. – С. 4; Армянский колодец // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 135; Будзей О. Ой, чий то колодязь стоїть?..: З глибини віків // Подолянин. – 2003. – 4 липня. – С. 5; Семенова Н. Нехай джерело заструмує // Подолянин. – 2003. – 4 липня. – С. 5; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 136–137; Олійник Вадим. Вірменська криниця: [Вірш] // Прапор Жовтня. – 1982. – 30 грудня. – С. 4.

ВІРМЕНСЬКИЙ МИКОЛАЇВСЬКИЙ СОБОР (КОСТЕЛ). Старе місто. 1989–1992 досліджувала археологічна експедиція Кам'янець-Подільського педінституту під керівництвом Миколи Петрова. * Задорожнюк А. Вірменський Миколаївський собор: Репресовані пам'ятки // Прапор Жовтня. – 1990. – 30 листопада. – С. 4; Задорожнюк А. Вірменський Миколаївський собор: Знищені храми // Подолянин. – 1993. – 16 червня. – С. 3; Задорожнюк А. Знахідки з розкопів Вірменського Миколаївського костелу в Кам'янці-Подільському // Пам'ятки України. – 2000. – № 3–4. – С. 31–32; Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 238, 239–240; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 228–229.

ВІРМЕНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ БУДИНОК. Старе місто. Іоанно-Предтеченська, 2. Пам'ятка архітектури (охоронний № 745). Інші назви – палац вірменського єпископа, будинок вірменського пробства. На другому поверсі розташовуються адміністрація та бібліотека історичного музею-заповідника. У будинку 1977 розпочинала діяльність дирекція ДІАЗ. У середині 1980-х у будинку планували створити український музей гумору та сатири. Першим кроком до його створення став творчий вечір Євгена Дударя. Кошти від проведення вечора були першим внеском у фонд створення музею. 15 вересня 2001 на першому поверсі відкрито археологічне відділення історичного музею-заповідника. * Армянский торговый дом // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 135–136; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 219–222; Підгора В. Написи далеких століть: Сторінки минулого // Прапор Жовтня. – 1971. – 20 листопада. – С. 4; Шпильова В. Буде на Поділлі... Габрово: Суботнє інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1988. – 9 січня. – С. 2–3; Будзей О. Палац вірменського єпископа: 18 квітня – День пам'яток історії та культури // Подолянин. – 2005. – 15 квітня. – С. 5.

*Вірменський провулок. Старе місто. Одна з давніх назв сучасного (від 11 вересня 1990) Комендантського провулка. У радянський час – провулок Гоголя.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, майдан. Старе місто. Виборча дільниця № 40. 11 вересня 1990 відновлено найдавнішу назву. Інші назви площі: Соборна (початок 19 століття), потім Миколаївська, Губернаторська (початок 20 століття), Плацпарадна, в радянський час – Червона, Троцького (до 20 грудня 1927), Радянська (від 20 грудня 1927 до 11 вересня 1990). На майдан ведуть (чи від майдану відходять) 7 вулиць та один провулок: на північ до Польського ринку – П'ятницька, Домініканська, Старобульварна, на схід до вулиці Довгої – Іоанно-Предтеченська, на південь, утворюючи вірменські квартали, – Вірменська, Шпитальна, Замкова, а між Вірменською та Шпитальною – Комендантський провулок. Цим кам'янецький майдан практично повторює рекордний результат львівського майдану Ринок, від якого відходять 8 вулиць. 1904 на ринку В'ячеслав Розвадовський організував пересувну виставку картин. # Назва майдану пов'язана з появою в місті в 14 столітті вірменських переселенців, які заснували тут одну з найбільших в Україні колоній. Вірмени займали кілька кварталів у південно-східній частині Старого міста. Центром життя вірменської громади був Вірменський ринок. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі. – K.–Warszawa, 1915. – S. 70–74; Козлова Н. Радянська площа: До 50-річчя Радянської влади // Прапор Жовтня. – 1966. – 13 грудня. – С. 3; Турчак О. Свято на Радянській площі // Прапор Жовтня. – 1967. – 20 вересня. – С. 4; Шкурко С. Знайомтесь з рідним містом: 11. Радянська площа // Прапор Жовтня. – 1970. – 16 травня. – С. 4; Паравійчук А. Площа революції: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1978. – 21 січня. – С. 4; Паравійчук А. Від виставок – до галереї // Прапор Жовтня. – 1984. – 15 лютого. – С. 4; Терлецький А. Площа Радянської влади: Історії знаменні кроки // Прапор Жовтня. – 1987. – 31 жовтня. – С. 2–3; Осетрова Г., Папевська С. Кам'яне вбрання Старого міста // Прапор Жовтня. – 1988. – 16 квітня. – С. 2–3; Фенцур В. Радянська площа реконструюється: Старе місто: проблеми, вирішення // Прапор Жовтня. – 1988. – 29 червня. – С. 4; Як назвемо вулицю? // Прапор Жовтня. – 1989. – 21 квітня. – С. 4; Терлецький А. До історії – бережливо: Як назвемо вулицю? // Прапор Жовтня. – 1989. – 30 червня. – С. 3; Томашевський А. Радянська площа, чи?... // Прапор Жовтня. – 1989. – 30 червня. – С. 3; Ківільша Г. Вірменський ринок // Подолянин. – 1993. – 28 липня. – С. 3; Ківільша Г. Вірменський ринок // Подолянин-ревю. – 1999. – Вересень. – С. 18–19; Будзей Олег. Вірменський ринок: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 19 квітня. – С. 4; Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 43–48, 241, 242; Будзей О. Вірменський ринок: Майдани Старого міста // Подолянин. – 2003. – 21 листопада. – С. 5; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 208–224.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 2. Сьогодні тут (від 1992) розміщується кафе «Мрія». А раніше це була їдальня № 5 (жителі Старого міста жартома називали її «п'яткою»), згодом кафе № 3. Між кафе та його східним сусідом – садибою будинку № 4, в якому колись містилася Подільська духовна консисторія, від майдану Вірменський ринок бере початок Шпитальна вулиця. Раніше простір на захід від Шпитальної вулиці (обмежений на заході Замковою, а на на півдні Тринітарською вулицями) належав тринітарському монастиреві. Збереглися тільки костел Святої Трійці (нині греко-католицька церква Святого Йосафата) і дзвіниця, будівлі ж самого монастиря загинули під час війни. Тринітарський монастир закрили 1842. На початку 20 століття в його стінах були стайні пожежної команди. Тому тоді початок Шпитальної вулиці народ називав Пожежним провулком.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 3. Двоповерховий будинок на розі з Домініканською вулицею. Відомий кам'янчанам як школа десятників – так скорочено називали обласну однорічну школу майстрів-будівельників, відкриту в місті в жовтні 1949. Школа готувала майстрів-будівельників, майстрів-технологів і мулярів-штукатурів для будівельних робіт у колгоспах і радгоспах. Звідси й назва – школа десятників, адже десятник – це старший у групі робітників на будівництві, у шахті тощо. Слухачі своїми силами на подвір'ї школи спорудили столярно-теслярні майстерні. Будинок школи десятників під час виборів був центром однієї із староміських виборчих дільниць (доки на майдані в будинку № 8 не відкрили клуб швейної фабрики – і на виборах 1965 вже він був центром виборчої дільниці). 1993 завершено реставрацію будинку. Після цього сюди з Кафедрального костелу перенесли фонди історичного музею-заповідника. Завідувачем відділу фондів працює Лариса Кравчук – дружина відомого українського історика Валерія Степанкова.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 4. У цьому двоповерховому будинку в 19 – на початку 20 століття розміщувалася Подільська духовна консисторія – орган церковного управління при єпархіальному архієреї. Наприкінці 18 століття ділянка, на якій сьогодні стоїть будинок, належала графові Федору Потоцькому. Він подарував її разом із кам'яною спорудою Приказові громадської опіки. З часом кам'яна споруда зовсім розвалилася – і 1807 Приказ продав ділянку із залишками стін і двома кам'яними підвалами міському архітекторові Антонію Тіренбергу, який збудував тут одноповерховий кам'яний будинок і двоповерховий флігель. Після смерті Тіренберга садиба перейшла до його вдови Шарлотти. На той час Подільська духовна консисторія тіснилася в цегляному будиночку при Іоанно-Предтеченській церкві. Тож 1834 консисторія купує садибу в Шарлотти Тіренберг. Архітектор Симеон Учта складає проект облаштування садиби. Над головним фасадним будинком надбудували другий поверх, добудували ще один двоповерховий флігель. У головному будинку розмістилися відділи консисторії, у флігелі – її архів. 1917 до цього будинку перебралася міська Рада робітничих і солдатських депутатів. 1(14) листопада 1917 вона, з ініціативи більшовицької фракції, підтримала жовтневі події в Петербурзі, тим самим проголосивши в Кам'янці-Подільському радянську владу. Пізніше це стало вагомою підставою перейменувати майдан на Радянську площу. Втім, радянська влада затвердилася в місті тільки в листопаді 1920. У квітні – травні 1919, під час короткочасного перебування більшовиків у місті, в будинку розміщувався перший міськком комсомолу. Восени 1919 тут працювало міністерство ісповідань Української Народної Республіки. У радянський час у будинку розміщувалися різні установи, зокрема окружна міліція. Після війни тут 1944  на деякий час знайшла притулок перша школа, потім ветеринарна та агрономічна школи. Пізніше цей будинок орендував радгосп-технікум для гуртожитку школи підвищення кваліфікації. 17 вересня 1967 тут було урочисто відкрито меморіальну дошку: «В цьому будинку з березня по червень 1917 р. знаходився виконком міської Ради робітничих і солдатських депутатів». 6 вересня 1979 колишній будинок Подільської духовної консисторії внесено під № 1645 до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. Пам'ятка характеризує міську забудову другої половини 19 століття. Сьогодні в будинку діє церква Богоявлення Господнього Української автокефальної православної церкви. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 215.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 5 (на розі з Домініканською вулицею). Пам'ятка архітектури (охоронний № 1646) – будинок окружного суду. Нині – виробничий корпус Кам'янець-Подільського колективного швейного підприємства. Пам'ятка є характерним зразком вирішення громадської споруди в еклектичному стилі з використанням елементів ренесансного та класицистичного стилів. 5 грудня 2002 на будинку урочисто відкрито меморіальну дошку Міністерству військових справ УНР. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі: Szkіz hіstoryczny. – K.–Warszawa, 1915. – S. 71; Папевська С. Окружний суд: Біографія будинку / Малюнок художника В. Донця // Прапор Жовтня. – 1983. – 17 вересня. – С. 4; Дворянского собрания дом, 1857–1893 гг. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 149; Про столичне минуле: Пам'ять // Подолянин. – 2002. – 6 грудня. – С. 2; Пам'яті військ УНР // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 6 грудня. – С. 1; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 222–224; Будзей Олег. Вірменський ринок, 5: Біографія будинку // Подолянин. – 2005. – 4 лютого. – С. 5; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 47–49; Kamieniec Podolski: Przewodnik turystyczny. – Lwów, 2005. – S. 245–246.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 6. Сьогодні це адміністративний будинок районної влади. У давні часи тут стояв довгий одноповерховий будинок гауптвахти. Його у 18 столітті збудував Ян де Вітте. На початку 19 століття будинок перебудували за участю інженера Дементія Мелещенова. У давнину гауптвахта – це сторожове приміщення зі спеціальним майданчиком, на який виводили варту. Після скасування гауптвахти в її будинку розміщувалася добровільна охорона (вільно-пожежне товариство). Навпроти будинку гауптвахти стояв пам'ятник Миколі І – обеліск із написом на білій мармуровій дошці: «23 вересня 1842 року о 9-й годині вечора Його Імператорська Величність Государ Імператор Микола Павлович, прибувши до Кам'янця, на цьому місці забажав вийти з екіпажу і, оглянувши військовий караул, прослідував пішки до губернаторського будинку, де мав зупинку». У радянський час колишній будинок гауптвахти обладнали під гараж. Після Великої Вітчизняної війни від колишнього будинку гауптвахти залишилися тільки руїни. У повоєнний час на цьому місці збудували триповерховий будинок, в якому розмістився райвиконком, відбувалися сесії районної ради. 6 вересня 1991 над будинком райвиконкому вперше замайорів український національний синьо-жовтий прапор (тоді ще поруч із державним червоно-лазуровим прапором УРСР). Для цього заздалегідь у Львові купили великий, гарний, обшитий торочкою синьо-жовтий прапор, аби він не виглядав біднішим від червоно-лазурового. Коли замість райвиконкому було створено райдержадміністрацію, то вона теж працювала в будинку № 6, аж доки не перебралася на Троїцьку вулицю. Тепер будинок на Вірменському ринку зостався у повному віданні районної ради. Тут також працюють окремі відділи райдержадміністрації. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 215.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 7. Двоповерховий будинок у формі букви Г. Спочатку це були два розташовані поруч вірменські будинки 16 століття – обидва прямокутні в плані (10х8 м). У 17 столітті обидва будинки видовжилися на північ майже вдвічі. У другій половині 17 століття будинки були триповерховими, на високому цоколі. На початку 18 століття їх об'єднали, але перебудова та перепланування об'єднаного будинку тривала й у 18–20 століттях. Будинок зазнав значних руйнувань під час Великої Вітчизняної війни. Під час повоєнної відбудови втрачено всі елементи декору будинку, крім оздоблення входу. На фасаді будинку колись була табличка з написом «Якуб Левонович, 1646 р.». Наприкінці 18 століття будинок належав відомій у місті родині Декапралевичів. Пізніше серед власників будинку були Недобельський, Лесневич, а перед Першою світовою війною – Бронштейн. Сьогодні в північній частині будинку міститься філія інституту землеустрою. 6 вересня 1979 будинок внесено під №1647 до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. Пам'ятка характеризує міську забудову другої половини 19 століття. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 224.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 8. У 16–17 століттях це були три споруди. Після перебудови в середині 19 століття їх об'єднали у великий триповерховий будинок із наскрізним проїздом у центрі північного фасаду. На початку 20 століття будинок належав Тадею Ганицькому. Нині адміністративне приміщення колективного швейного підприємства. * Богданов В. Тут живуть швачки // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 3; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 216.

*ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 10. Нині тут розміщується пожежна частина. А у 18 столітті стояв палац Яна де Вітте – коменданта (1768–1785) Кам'янецької фортеці. 1802 його син – генерал-лейтенант російських військ Юзеф де Вітте (1739–1815) продав будинок урядові за 10 тисяч рублів сріблом. У придбаній будівлі було зроблено відповідні перебудови та влаштовано палац губернатора. Щоб надати будинкові більшої помпезності, його прикрасили портиком із колонами. На захід від палацу губернатора стояв ще один будинок, сполучений з палацом склепінням. Під цим склепінням від майдану брав початок Губернаторський (а ще раніше й тепер Комендантський) провулок, а в будинку містилася канцелярія губернатора. Колись це був будинок вірменського магістрату. У січні 1920 (тоді Кам'янцем востаннє і дуже недовго володіли поляки) обидва будинки – і колишній палац губернатора, і колишня губернська канцелярія – згоріли. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 217–219.

*Вірменські квартали – квартали Старого міста на південь від Вірменського ринку, в яких у середні віки було зосереджено життя вірменської громади міста. Основні вулиці – Вірменська, Шпитальна, південна частина вулиці Довгої, провулки – Миколаївський, Тісний, Комендантський. * Ківільша Г. Вірменський слід // Подолянин. – 2001. – 24 серпня. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 205–262.

ВІРМЕНСЬКІ СКЛАДИ – пам'ятка архітектури (охоронний № 743). Старе місто. На розі Вірменської вулиці та Миколаївського провулка. Залишки вірменських будинків 16–17 століття. * Армянские склады // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 134; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 229, 230.

Вірменські хутори – село. Тепер Залісся Друге (перейменовано Указом Президії Верховної Ради УРСР від 7 березня 1946).

ВІРМЕНСЬКОГО ЄПИСКОПА ПАЛАЦ.  → Вірменський торговий будинок.

ВІРМЕНСЬКОГО ШПИТАЛЮ БУДИНОК. Старе місто. Шпитальна, 3. Пам'ятка архітектури (охоронний № 656). * Армянского госпиталя дом // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 136.

«ВІРТУАЛЬНИЙ КАМ'ЯНЕЦЬ» – компакт-диск НВПП «Омега». Пропонує здійснити віртуальну подорож Старим містом, ознайомитися з його пам'ятками. Автор проекту Володимир Романишин. * Кам'янець віртуальний // Подолянин-ревю. Кам'янець і кам'янчани. – 1999. – № 1 (вересень). – С. 2; Тимчук Людмила. «Віртуальний Кам'янець» для школярів // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 21 лютого. – С. 13.

ВІСБАДЕН – місто в Німеччині. 14 січня 1992 до Кам'янця-Подільського прибув перший гуманітарний вантаж із Вісбадена. * Сокульська Ольга. Кам'янець – Вісбаден: співпраця триває: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 30 травня. – С. 7.

«ВІСБАДЕН – ШІРШТАЙН – КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ» – товариство. Голова Марія фон Павельц-Вольф. * Гординчук Микола. «Ми вражені прогресом у Кам'янці-Подільському»: Прес-конференції // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 14 жовтня. – С. 15.

*Вісімнадцятого березня (18 Березня) вулиця. Новий план. Довоєнна радянська назва сучасної (від 1 червня 1992) і давньої вулиці Гунської. Після війни це була вулиця Паризької Комуни. # 18 березня в радянському календарі – День Паризької Комуни.

«Вісник академії» – газета ПДАТА (Подільської державної аграрно-технічної академії). Первісна назва (від листопада 1997) – «Поле». Нині (від 2004) – «Вісник університету».

«ВІСНИК УНІВЕРСИТЕТУ» – газета ПДАТУ (Подільського державноного аграрно-технічного університету). Первісна назва (від листопада 1997) – «Поле», згодом (до 2004) – «Вісник академії». Перший редактор – Іван Васильович Демчик (4 липня 1952 – 5 липня 2003). Перші номери виходили при сприянні газети «Подолянин», від лютого 1998 – самостійно. * Гідний син подільської землі // Подолянин. – 2002. – 5 липня. – С. 17; Міркотан Ольга. «Вісник» народився з «Поля»: Акули пера // Подолянин. – 2002. – 6 грудня. – С. 4; [Співчуття] // Подолянин. – 2003. – 11 липня. – С. 19.

«Вісти» («Вісти Кам'янець-Подільського військово-революційного комітету та Кам'янецького бюро Комуністичної партії (більшовиків) України») – газета. Перше число побачило світ у листопаді 1920. Виходила до вересня 1921.

«Вісті» – газета. Видавалася в Кам'янці-Подільському замість «Червоної правди» (від травня 1922). * Бейдер Ю. Вірні наслідувачі: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1962. – 5 травня. – С. 4.

Віспощепильний інститут. Тепер (від 1962) у будинку розміщується міська дитяча музична школа. Сучасна адреса – Шевченка, 35. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 194; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 300–301.

«ВІТ'А ДРУК» – приватне поліграфічне підприємство. Остання адреса – Князів Коріатовичів, 21 (одне з приміщень, що раніше належало меблевій фабриці); до того – Хмельницьке шосе, 38 (СКБ МЕТ). Зареєстровано в міськвиконкомі 6 вересня 1996. Засновник, власник і директор Віталій Юрійович Ящишин (народився 3 березня 1973). Серед послуг: трафаретний друк на різних матеріалах – папері, ПВХ-плитах, самоклейких матеріалах, гофрокартоні, текстилі тощо, рекламні плакати на жорсткій основі. Виготовляє також сувеніри із символікою міста (тарілки, футболки). Співпрацює з усіма великими підприємствами міста (каталоги, розробка емблем, логотипів), з історичним музеєм-заповідником. Серед друкованої продукції: путівник Людмили Станіславської «Стара фортеця» (2002), 24-сторінковий фотоальбом «Кам'янець-Подільський», підготовлений історичним музеєм-заповідником. 2006 забезпечило дизайнерську підготовку й друк повноколірного видання «Художня школа від учора до сьогодні» (макет Юлії Табенської). * Будзей Олег. Із символікою міста // Подолянин. – 2006. – 26 травня. – С. 3.

Вітівка – село. Ще одна назва села Татариски, зафіксована 1789. Нині (від 7 березня 1946) Смотрич.

ВІТКІВЦІ – село. Входить (як і Кудринці, Червона Діброва) до Завальської сільської ради. Розташувалося на лівому березі Збруча (між селами Завалля та Збруч; на протилежному березі – Боришківці Борщівського району Тернопільської області). Зафіксовані назви – Війтківці, Війтівці (очевидно, від слова «війт»). Перша згадка в документах – 1460 (у списку сіл Кам'янецького округу, з яких дозволено брати десятину на користь кам'янецьких біскупів). 1493 належали Борису, який платив податок за 7 димів. 1565 село належало Струсям. 1605 при поділі маєтку галицького каштеляна Юрія Струся перейшло до його доньки Олени. 1708 збудовано дерев'яну Хрестовоздвиженську церкву, 1805 – кам'яну (також Хрестовоздвиженську), 1841 – дзвіницю (стоїть окремо від церкви). 1889 відкрито церковнопарафіяльну школу. 1895 для неї коштом селян при допомозі училищної ради зведено дерев'яне приміщення. За даними Євтима Сіцінського (1895): дворів – 118, мешканців – 656. За даними на 1998: дворів – 120, мешканців – 238. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 262–264; Гарнага І. Звідки пішла назва. Великозалісся. Вихватнівці. Вітківці // Прапор Жовтня. – 1971. – 4 вересня. – С. 4; Витковцы // Подолянин. – 1993. – 17 липня. – С. 4.

*Вітовська вулиця. Старе місто. Одна з давніх назв сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці Успенської. # На вулиці є брама, збудована, на думку Сергія Шкурка, Вітовтом десь на початку 15 століття. Вітовт (Вітаутас, Вітольд; 1350 – 1430) – литовський князь [УСЕ-2003]. На думку ж Галини Осетрової, назву вулиці дали фортечні або, як їх називали в народі, Віттові казарми. * Шкурко С. Міські брами: Орбіта краєзнавця // Прапор Жовтня. – 1979. – 16 листопада. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 259–260.

ВІТРЯНА БРАМА. Старе місто. * Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 142; Рен К. «Вітряна» брама: Пам'ятники минулого // Червоний кордон. – 1940. – 8 серпня. – С. 4.

Вітрянка – ще одна назва села Слобідка-Малиновецька у 19 столітті.

*Вітте вулиця. Старе місто. Назва частини вулиці Руської у 18 столітті. Інша назва цієї частини – вулиця Набережна. # Ян де Вітте – знаменитий комендант фортеці у 18 столітті.

*Віттовська вулиця. Руські фільварки. Нині вулиця Берлін Люби.

ВІЧНИЙ ВОГОНЬ у сквері Танкістів. Запалив 24 березня 1974 на могилі невідомого солдата генерал армії Дмитро Лелюшенко. Тимчасово погашено, через економічну скруту, 2 лютого 1993. Упродовж 11 років вогонь запалювали тільки у виняткових випадках: до Дня Перемоги, до річниці визволення міста. Постійне горіння відновлено 25 березня 2004. * Вічній пам'яті – Вічний вогонь // Подолянин. – 1993. – 11 березня. – С. 1; Людмила Орусь: я так не говорила // Подолянин. – 1993. – 13 березня. – С. 1; Бабляк Віталій. Тимчасовий Вічний вогонь: Млин новин // Подолянин. – 24 березня. – С. 1; Гори у віках, вогонь Перемоги! // Подолянин. – 2004. – 26 березня. – С. 1.

«ВОГНИК» – продуктова крамниця № 21. Новий план. Сучасна адреса – Лесі Українки, 34 (на розі з Уральською вулицею). Крамниця відома в народі як «Червоний магазин». Двоповерховий будинок із червоної цегли збудовано 1911. Він належав Товариству споживачів, заснованому 1897 Петром Затонським. На будинку білою цеглою було викладено «Общество потребителей, 1911». * Сис Т. Кооператор Поділля: Відродження // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 21 липня. – С. 3.

ВОДНА БАШТА. Одна з 12 башт Старого замку. Стоїть окремо. Збудовано Водну башту в 15 столітті. В опису замку 1544 відведено кілька рядків і їй: «Біля цієї самої [Пільної] брами з боку поля є давно поставлена та споруджена башта, яку називають Водною. Вона стоїть над річкою Смотричем, з якого тут для всіх фортечних потреб накачують воду особливими колесами, які нині заново полагодили та обкували залізом». Колеса та інші механізми, за допомогою яких качали воду, не збереглися. Зате у башті дуже гарно зберігся сам колодязь. Він складається з трьох квадратних у плані заглиблень: верхнє – 4,5 м х 4,5 м, середнє – 3,5 м х 3,5 м, нижнє – 2,5 м х 2,5 м. Верхнє заглиблення заввишки 4 м, два нижніх – по 3,5 м, тобто загальна глибина колодязя – 11 м. * Станіславська Л. Стара фортеця. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 24; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 95–96.

ВОДНА СТАНЦІЯ. Ще перед Другою світовою війною в Кам'янці-Подільському планували збудувати водну станцію для дорослих. Але збудували її тільки 1957 на річці Смотрич наприкінці вулиці Кармалюка (нині Онуфріївська). Відкрито 23 червня 1957, того ж дня тут відбулися змагання з плавання в рамках VІІ спартакіади студентів педінститутів УРСР (найкраще виступили харків'яни). Комплекс складався з греблі, пляжу, водноспортивної та човнопрокатної станцій. Урочисте відкриття пляжу відбулося 7 липня 1957. 13 липня 1957 на водній станції відбулося велике свято молоді (запливи школярів на 50 м, ігри у воді «Водний листоноша», «Кольоровий м'яч», «Мильний пузир» тощо). * Юрист С., Радіонов В., Церкус К., Штейнбок І., учні Кам'янець-Подільської середньої школи № 1. Де покупатись? // Сталінська молодь. – 1939. – 10 червня. – С. 3; Щоб квітувало рідне місто: [Передова] // Прапор Жовтня. – 1957. – 5 квітня. – С. 1; Мороз В. На VІІ спартакіаді педвузів УРСР / Фото С. Цільника // Прапор Жовтня. – 1957. – 26 червня. – С. 3; Спартакіада педвузів УРСР // Радянська Кам'янеччина. – 1957. – 28 червня. – С. 4; Токарєв Є. Не забруднювати річку: Листи до редакції // Прапор Жовтня. – 1957. – 28 червня. – С. 3; Цього літа трудящі Кам'янця-Подільського одержали чудовий подарунок... / Фото Н. Ліхтермана // Прапор Жовтня. – 1957. – 30 червня. – С. 4; Мельник І, учень сільськогосподарського технікуму. Утримувати водний басейн у зразковому стані // Прапор Жовтня. – 1957. – 3 липня. – С. 3; Зорін В., Дець М. Міський пляж відкрито!: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1957. – 10 липня. – С. 4; Денисов В. Свято молоді // Прапор Жовтня. – 1957. – 14 липня. – С. 4; Про санітарний режим і підтримку громадського порядку на території водної станції і на пляжах міста та запобігання нещасних випадків з людьми: Обов'язкове рішення № 6 виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської Ради депутатів трудящих від 8 липня 1957 року // Прапор Жовтня. – 1957. – 17 липня. – С. 4; Гришин І. Хіба так керують, тов. Гельбейн? // Прапор Жовтня. – 1957. – 19 липня. – С. 4; «Хіба так керують, тов. Гельбейн?»: Слідами виступів «Прапора Жовтня» // Прапор Жовтня. – 1957. – 16 серпня. – С. 4; Батюк Ю., Фаренюк П., викладачі медучилища. Стоять човни на причалі: Під гострим кутом // Прапор Жовтня. – 1965. – 6 липня. – С. 4; Урода Б. Як то колись було...: Наше місто – наша краса // Прапор Жовтня. – 1987. – 3 липня. – С. 3; Будзей Олег. Пляж на Смотричі: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 9 червня. – С. 6.

«ВОДНІ БАГАТСТВА ХМЕЛЬНИЧЧИНИ» – 52-сторінкова книжечка Степана Ковальчука, Людмили Любінської та Юрія Сорочана. Побачила світ на початку липня 2001 у видавництві «Абетка». * Маленька енциклопедія про великі ресурси // Кам'янець у серпні. – 2001. – С. 21.

ВОДОГІН. 1912 міська дума оголосила тендер на будівництво чавунного централізованого водогону в Старому місті. Переможцями стали фахівці із Санкт-Петербургу. 1912 введено в дію першу свердловину в Старому місті. 1954 побудовано Смотрицький водозабір із насосною станцією другого підйому, 1957 введено в дію свердловини на Біланівці. 1965 в Кам'янці-Подільському було 53 км водогону, 12 насосних станцій першого підйому та 4 – другого. 1969–1971 проведено роботи біля річки Мукша на околиці села Жовтневе: задіяно 7 артезіанських свердловин, якими в місто щодоби надходить до 6 тисяч кубометрів води. * Побережний І. Водогінне господарство // Прапор Жовтня. – 1947. – 28 грудня. – С. 2; Буяр М. Водопостачання: проблеми і перспективи // Прапор Жовтня. – 1972. – 22 січня. – С. 2; Власюк Вероніка. Дністровському водогону – 30: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 8 вересня. – С. 5.

*Водойма – сквер. Новий план. → Гунські криниці.

*Водоймище – сквер. Новий план. → Гунські криниці.  

ВОДОКАЧКА, споруда з насосами для постачання води у водогін, паровози тощо. Станційну водокачку Кам'янця-Подільського було зруйновано під час війни. Відбудова розпочалася 1944 бригадою з шести чоловік. Повністю відбудовано 1947. * Тарасенко Ф., старший машиніст водокачки. Достроково відбудували водокачку // Прапор Жовтня. – 1947. – 10 серпня. – С. 1.

ВОДОЛІКАРНЯ. → Бальнеологічна лікарня.

*ВОДОП'ЯНОВА ВУЛИЦЯ. Руські фільварки. Виборча дільниця № 39. Назву дано, очевидно, 1934. До того – Перший Безіменний провулок. Веде від вулиці Франка на південь. # Водоп'янов Михайло Васильович (6(18) листопада 1899 – 11 серпня 1980) – генерал-майор авіації (1943), один із перших Героїв Радянського Союзу (20 квітня 1934). Учасник врятування челюскінців (1934), повітряної експедиції на Північний полюс (1937). Під час Великої Вітчизняної війни командував дивізією бомбардувальників далекосяжної дії. Автор роману «Кирєєви» (1956), повістей, оповідань, автобіографічної книги «Полярний льотчик» (1952), книги «Валерій Чкалов» (1954).

ВОДОСПАД. У Кам'янці-Подільському є водоспад Круча під Замковим мостом. Ще один водоспад розташувався біля Новопланівського мосту. Про нього Олександр Сементовський у книзі «Кам'янець-Подільський» (1862) написав як про «струмінь води, що природно відділяється від джерела гунської криниці й падає кришталевою стрічкою в Смотрич зі стелі заввишки в 50 футів». Наведена Сементовським цифра – 50 футів (15 метрів) – явно замала. Сучасна оцінка висоти водоспаду – 27 метрів. Невеличкий водоспад є на річечці Дібруха (вулиця Об'їзна на Підзамчі), неподалік від місця її впадіння в Смотрич. * Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 164–165.

ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА, церква. → Хрестовоздвиженська.

Вознесенська (Вознесіння Господнього) церква – українська православна церква 16–17 століть. Старе місто. Стояла на заході Вірменського ринку. Дерев'яна, з двома круглими банями, з окремою дзвіницею. Найдавніша виявлена згадка – 1533. Трифон Коробейников у звіті 1593 церкву не згадує. 1664 настоятелем церкви був Василь Стефанович. Єдине зображення храму на мідериті Кипріяна Томашевича 1673–1679 (позначена літерою Z). Знищена 1672 під час облоги міста турками. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 20–21; Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 129; Prusiewicz A. Kamieniec Podolski. – K.–Warszawa, 1815. – S. 71; Сіцінський Ю. Нариси з історичної топографії міста Кам'янця-Подільського та його околиць. – Кам'янець на Поділлю, 1994. – С. 17; Пламеницька О. Християнські святині Кам'янця на Поділлі. – К., 2001. – С. 110–112.

ВОЇН-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТ. 1986 створено об'єднану міську та районну раду воїнів-інтернаціоналістів. * Олександров К. Радилися воїни-інтернаціоналісти // Прапор Жовтня. – 1989. – 16 травня. – С. 1; Кособуцький В. Рівняємось на подвиги: Ми – інтернаціоналісти // Прапор Жовтня. – 1989. – 19 травня. – С. 3.

*ВОЙКОВА ПРОВУЛОК. Біланівка. Виборча дільниця № 3. Раніше вулиця Козача (назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії). # Войков Петро Лазарович (насправді – Вайнер Пінхус Лазарович; 1(13) серпня 1888, Керч – 7 червня 1927, Варшава) – революціонер, дипломат. Партійні псевдоніми – Петрусь, Інтелігент. Народився в сім'ї майстра металургійного заводу. У 1903–1917 – меншовик. За революційну діяльність виключали з Керчинської та Ялтинської гімназій, Петербурзького гірничого інституту. Брав участь у терористичних актах. 1907 емігрував до Швейцарії, де перебував до 1917. Навчався в Женевському та Паризькому університетах. Повернувшись до Росії, у серпні 1917 став членом РСДРП(б). У жовтні 1917 голова міської думи в Єкатеринбурзі. У січні – грудні 1918 – комісар постачання Уральської області. Учасник вбивства царської сім'ї. 1919 – заступник голови правління Центроспілки. Від жовтня 1920 одночасно член колегії наркомату зовнішньої торгівлі. Від 1921 заступник голови державного тресту «Північліс». Повпред СРСР у Польщі (від жовтня 1924). Убито у Варшаві Борисом Ковердою, поховано в Москві біля Кремлівської стіни. * Бабляк В. Червоний дипломат: До 90-річчя з дня народження П. Л. Войкова // Прапор Жовтня. – 1978. – 12 серпня. – С. 3; Солоп В. Хто ж такий Войков?: Історії – правду // Кам'янець-Подільський вісник. – 1994. – 2 березня. – С. 3; Зенькович Н. А. Покушения и инсценировки: от Ленина до Ельцина. – 1998. – Глава 4.

Войкова (імені Войкова) кінотеатр. Новий план. Шевченка, 41 (на розі з вулицею Гунською). Серед працівників кінотеатру – Валентин Домінікович Міняйло. За його розрахунками встановлювалося технологічне устаткування у відбудованому кінотеатрі, а також проводився перехід на широкоформатний показ. Нині районний Центр культури та мистецтв. # → Войкова, провулок. * Печенюк Г. Вище темпи відбудови кінотеатру // Прапор Жовтня. – 1949. – 30 вересня. – С. 2; Більше 35 років працює в системі кіно... // Прапор Жовтня. – 1969. – 27 серпня. – С. 4; Кур'ян Л. Знову запрошує відеосалон // Прапор Жовтня. – 1989. – 6 січня. – С. 4.

*ВОКЗАЛЬНА ВУЛИЦЯ. Виборчі дільниці № 23, № 25, № 26. Проходить на схід від залізничної лінії попри залізничний вокзал Кам'янця-Подільського. На захід від залізничної лінії паралельно до Вокзальної пролягла вулиця Привокзальна. Вокзальна має складну розгалужену структуру. Початкова частина вулиці є межею між містом і селом Кам'янка. Від Вокзальної на схід відходить вулиця Леніна – центральна вулиця Кам'янки (початковий відрізок вулиці належить місту).

ВОЛЕЙБОЛ – командна спортивна гра між двома командами по 6 спортсменів. Полягає у відбиванні м'яча руками над сіткою так, щоб він упав на поле суперника. Гра триває до трьох виграних партій. 11 листопада 1992 команда «Поділля» (Кам'янець-Подільський) стартувала в першій лізі чемпіонату України серед чоловіків. Перший тур упродовж п'яти днів проведено в Кам'янці-Подільському – в спортивному залі медичного училища (мікрорайон Жовтневий). «Поділля» три матчі виграло, два програло. Другий тур – Горлівка, 4–7 грудня; третій тур – Маріуполь, 24–27 грудня 1992. * Волейбол // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 261–262; Доложевський Олександр. Щасливого старту!: Спорт // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 7 листопада. – С. 1; Перший тур завершився: Волейбол // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 21 листопада. – С. 2.

*Володарського вулиця. Старе місто. Радянська назва (до 11 вересня 1990) вулиці Троїцької. # Володарський В. (насправді – Мойсей Маркович Гольдштейн; 1891 – 20 червня 1918) – діяч російського революційного руху. Народився в містечку Остропіль (нині село Старий Остропіль Старокостянтинівського району) в сім'ї бідного ремісника. Після перемоги більшовиків був петроградським комісаром у справах преси, пропаганди й агітації. Загинув 20 червня 1918 від руки есерівського терориста. * Файвеліс Л. Пам'яті М. М. Володарського // Прапор Жовтня. – 1971. – 15 грудня. – С. 4; Козлова Н. Трибун революції: До 90-річчя з дня народження В. Володарського // Прапор Жовтня. – 1981. – 12 грудня. – С. 4.

*ВОЛОДИМИРА МАКСИМЧУКА ВУЛИЦЯ. Селище цукрового заводу. → Максимчука вулиця.

*Володимирська вулиця. Новий план. Запропонована 16 серпня 1875 міською управою на засіданні міської думи нова назва вулиці Високої. Пропозицію реалізовано не було. Сьогодні вулиця Сіцінського.

ВОРОН – птах родини воронових, ряду горобцеподібних. Інша назва – крук. У Кам'янці-Подільському його гнізда знайдено на скелях Смотрицького каньйону, на деревах лісосмуг уздовж Хмельницького шосе та залізничної колії. Узимку круки збираються на міському звалищі сміття, території навчально-дослідного господарства ПДАТУ, міському кладовищі. * Будзей Ольга. Ворон – не ворона: 1 квітня – День птахів // Подолянин. – 2006. – 31 березня. – С. 7.

ВОРОНА – птах родини воронових, ряду горобцеподібних. Інша назва – ґава. У Європі два підвиди – чорна та сіра. В Україні чорна ворона – рідкісний залітний птах, в Кам'янці-Подільському її немає. Навпаки, сіра ворона в Україні – осілий птах. У Кам'янці-Подільському, як вказує Василь Храневич (1926), вона іноді гніздилася, а в жовтні 1917 на міському базарі здобуто особину цього виду рудого забарвлення. За дослідженнями, проведеними науковцями НПП «Подільські Товтри», нині цей вид дуже рідко трапляється у межах міста. Лише раз (1995) гніздо ворони сірої зареєстровано в дендропарку. А в осінньо-зимовий період біля меж міста помічено лише окремі особини. Їх можна замітити і на галявинах скверу Танкістів. * Будзей Ольга. Ворон – не ворона: 1 квітня – День птахів // Подолянин. – 2006. – 31 березня. – С. 7.

*Ворошилова вулиця. Польські фільварки. Нині (від 27 грудня 1961) вулиця Суворова. # Ворошилов Климент Єфремович (23 січня (4 лютого) 1881 – 2 грудня 1969) – радянський військовий, партійний і державний діяч. Маршал Радянського Союзу (1935). Голова Президії Верховної Ради СРСР (1953–1960). Член Політбюро ЦК КПРС (1926–1960). Герой Радянського Союзу (1956, 1968), Герой Соціалістичної Праці (1960). Від березня 1953 до травня 1960 – голова Президії Верховної Ради СРСР.

* Ворошилова майдан. Польські фільварки. Раніше Георгіївський майдан. Нині немає.

Воскресенська церква. Руські фільварки. Після скасування Воскресенського монастиря кам'янецький староста Федір Бучацький 1452 влаштував на Руських фільварках парафіяльну церкву, яка проіснувала до 1672. Місцем розташування цієї церкви Мойсей Доронович (1883) називає садибу парафіяльного священика Омеляна Капачинського, що межувала з церковною садибою, на якій до 1861 стояла стара дерев'яна церква. Руйнацію збудованої Бучацьким церкви пов'язують з облогою Кам'янця турками: зокрема, саме на Руських фільварках стояв загін козаків гетьмана Петра Дорошенка, який, розташувавшись на пагорбі, обстрілював Руську браму. Близько 1730 новий дерев'яний храм збудували василіани. При церкві було Воскресенське чоловіче братство та святої великомучениці Катерини жіноче братство. З огляду на поганий стан Вознесенської церкви 1783–1785 зведено дерев'яну Покровську церкву. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 96–98, 99–100; Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 191, 233, 241.

Воскресенське чоловіче братство. Діяло при Воскресенській церкві на Руських фільварках. Статут братства 1745 затвердив єпископ Афанасій Шептицький. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 97.

Воскресенський монастир. Руські фільварки. * Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 34, 37.

«ВОСКРЕСІННЯ» – духовний театр вогню (Львів). 8 жовтня 2005 виступав у Кам'янці-Подільському під час військово-історичного фестивалю «Терра Героїка». * Затеррований Кам'янець // Подолянин. – 2005. – 14 жовтня. – С. 3; І ожила козацька слава... // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 14 жовтня. – С. 5.

«ВОСХОД» – швейна фабрика в Старій Ушиці. Введено в експлуатацію 1976. Тоді на фабриці шили фуфайки, чоловічі та жіночі куртки, халати, постільну білизну. Зупинилася наприкінці 1994. Відновлено роботу в травні 1999, коли на фабрику прийшли підприємці на чолі з Іваном Івановичем Кушніром. Фабрика шиє чоловічі та дитячі штани. * Марунчак Микола. Відроджена фабрика // Подолянин. – 2002. – 6 червня. – С. 3.

ВОСЬМА ШКОЛА. У школі навчалися джазовий піаніст Михайло Альперін, композитор і співак Аркадій Укупник, шаховий композитор Анатолій Василенко, доктор фізико-математичних наук Юрій Теплінський. * Подолян М. В середній школі № 8 // Прапор Жовтня. – 1962. – 6 березня. – С. 4; Фото учня середньої школи № 8 М. Альперіна // Прапор Жовтня. – 1969. – 3 червня. – С. 3; Вірич Г. З когорти «Легіону честі» кам'янчанин О. К. Горлінський, представник Радянського комітету ветеранів війни // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 грудня. – С. 2–3.

*ВОСЬМОГО БЕРЕЗНЯ (8 БЕРЕЗНЯ) ВУЛИЦЯ. Руські фільварки. Виборча дільниця № 39. Раніше провулок Покровський (назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії). Починається та закінчується на вулиці Нагірній, утворюючи півдугу. Кінцеві показники: зліва – № 15, справа – № 14. # 8 Березня – Міжнародний жіночий день.

ВРУБЛІВЦІ, село. Центр Врубловецької сільської ради (підпорядковані села – Станіславівка, Яруга). Розташувалося біля річки Тернава, за 2 км від її впадіння в Дністер. Перша згадка – 1460 (у списку сіл Кам'янецького округу, з яких дозволено брати десятину на користь кам'янецьких біскупів). Визволено від німецько-фашистських загарбників 1 квітня 1944. 10 березня 1960 Врублівці «підживилися» селом Мар'янівка. Біля села виявлено палеолітичну стоянку на Дністрі. 1878 знайдено кремнієве скребло та ніж разом із кістками мамонта. 1923 у селі створено сільськогосподарську артіль «Набат». Колгосп «Дружба» (до 27 січня 1989 – імені Жданова). Свинарка колгоспу імені Жданова Галина Дремляк була делегатом XIX Всесоюзної партійної конференції (1988). За даними на 15 січня 1970 – 1393 мешканці. За даними на 1998: дворів – 458, мешканців – 937. У селі народилися подільський композитор, заслужений працівник культури України Микола Петрович Мельник (14 травня 1947), музикант і педагог Анатолій Антонович Гуківський (1 грудня 1937), підполковник міліції у відставці, автор віршів і гуморесок Анатолій Олександрович Стороженко. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 153–156; Фурман В. Ще один сільмаг // Прапор Жовтня. – 1968. – 9 січня. – С. 2; Гарнага І. Звідки пішла назва. Врублівці. Гаврилівці // Прапор Жовтня. – 1971. – 11 вересня. – С. 4; Врублівці // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 358; Кочергін В. І назвали «Дружба» // Прапор Жовтня. – 1989. – 4 лютого. – С. 1; Фурман В. Рушничок тітки Марії // Прапор Жовтня. – 1990. – 7 липня. – С. 5; Не може Юрій Миколайович жити без колгоспу // Подолянин. – 1993. – 7 серпня. – С. 1; Марунчак М. Нова мітла по-новому мете. У Врублівцях // Подолянин. – 1996. – 14 вересня. – С. 2.

ВРУБЛОВЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. Входять села Врублівці, Станіславівка, Яруга. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 1165 (чоловіків – 523, жінок – 642). Голова Лідія Володимирівна Євстафієва. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

ВСЕРОСІЙСЬКИЙ ПЕРЕПИС НАСЕЛЕННЯ 1897. Проведено за станом на 28 січня (9 лютого). За даними перепису в Кам'янці-Подільському було 35934 мешканця. Для порівняння вкажемо дані для інших міст Подільської губернії, що мали понад 15 тисяч мешканців: Вінниця – 30563, Балта – 23363, Проскурів – 22855.

ВСЕСВІТНІЙ ФОРУМ УКРАЇНЦІВ. Проведено чотири форуми (усі в Києві; перший – 21–24 серпня 1992, останній – 18–20 серпня 2006). Делегатом усіх чотирьох форумів була кам'янчанка Євгенія Іванівна Сохацька. * Нові виелики українства (про IV Всесвітній форум українців): Актуальні інтерв'ю / Розмовляв Микола Гординчук // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 1 вересня. – С. 4.

ВСЕСОЮЗНЕ ДОБРОВІЛЬНЕ ТОВАРИСТВО ЛЮБИТЕЛІВ КНИГИ. Міське та районне відділення створено в березні 1975. Головами правлінь обрано Маргариту Бойцову та Михайла Маньковського. 7 вересня 1975 у парку культури та відпочинку міське відділення провело свято «День книголюба». * Вікторов К. [Кривошия В.], Михайлов М. [Маньковський М.] Конференції // Прапор Жовтня. – 1975. – 18 березня. – С. 3; Анатолько Н. [Ненцінський А.] Приходьте на свято, книголюби // Прапор Жовтня. – 1975. – 5 вересня. – С. 4; Драненко В. Перші кроки книголюбів // Прапор Жовтня. – 1976. – 11 лютого. – С. 2; Казиміренко М. Звітують книголюби // Прапор Жовтня. – 1977. – 3 грудня. – С. 4; Захоплені книгою // Прапор Жовтня. – 1977. – 14 грудня. – С. 4.

ВСЕСОЮЗНИЙ З'ЇЗД ІСТОРИКІВ МЕДИЦИНИ. У роботі другого з'їзду (Ташкент, 1980) брало участь троє кам'янчан – Євген Васильович Мазурик, Василь Митрофанович Михайленко, Анатолій Сергійович Лонтковський. * Мазурик Є. З'їзд істориків медицини // Прапор Жовтня. – 1980. – 27 вересня. – С. 4.

ВСЕСОЮЗНИЙ З'ЇЗД КОЛГОСПНИКІВ. Четвертий з'їзд відкрився 23 березня 1988 у Москві. Серед делегатів: шофер колгоспу ім. Леніна села Завалля Іван Іванович Юрков, голова правління колгоспу «Шлях до комунізму» Сергій Артемович Тимчук. * Відкриття четвертого Всесоюзного з'ізду колгоспників // Прапор Жовтня. – 1988. – 25 березня. – С. 1; Бронін У. Довірила громада // Прапор Жовтня. – 1988. – 25 березня. – С. 1; Зустріч з делегатом // Прапор Жовтня. – 1988. – 1 травня. – С. 3.

ВСЕСОЮЗНИЙ З'ЇЗД ЛІКАРІВ. 1988 делегатом з'їзду був головний лікар Кам'янець-Подільської міської лікарні Анатолій Сергійович Лонтковський. * Мазурик Є. Зустріч з делегатом // Прапор Жовтня. – 1988. – 1 листопада. – С. 3.

ВСЕСОЮЗНИЙ З'ЇЗД ПРАЦІВНИКІВ НАРОДНОЇ ОСВІТИ. Відбувся у Москві 20–22 грудня 1988. * Прошу слова!: Представляємо кандидата в делегати Всесоюзного з'їзду вчителів // Прапор Жовтня. – 1988. – 2 листопада. – С. 4; На педагогічному форумі країни // Прапор Жовтня. – 1988. – 24 грудня. – С. 1.

ВСЕСОЮЗНИЙ ЗЛІТ СТУДЕНТІВ. Відбувся у жовтні 1971 в Москві. Серед його учасників – студентка Кам'янець-Подільського педагогічного інституту Людмила Телішевська. * Телішевська Л. Незабутні враження // Прапор Жовтня. – 1971. – 5 листопада. – С. 2; Лисюк В. Повернувшись з столиці: У педінституті ім. В. П. Затонського // Прапор Жовтня. – 1971. – 17 листопада. – С. 4.

ВСЕСОЮЗНИЙ ПЕРЕПИС НАСЕЛЕННЯ. * Софіяк Є., Лотоцький І. Скільки нас?: Про Всесоюзний перепис населення // Прапор Жовтня. – 1979. – 10 січня. – С. 2; Перепис: великий рахунок країни // Прапор Жовтня. – 1979. – 12 січня. – С. 1; Туровський А. Йде перепис: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1979. – 24 січня. – С. 4.

ВСЕСОЮЗНИЙ ФЕСТИВАЛЬ МОЛОДИХ ПОЕТІВ. У шостому фестивалі (Ташкент, 1972; відкрито 25 листопада, тривав 10 днів) брав участь Анатолій Ненцінський. * Ненцінський А. В домі узбецького брата // Прапор Жовтня. – 1972. – 30 грудня. – С. 4.

ВСЕУКРАЇНСЬКА НАРАДА МОЛОДИХ ЛІТЕРАТОРІВ. Відбулася 2006 в Криму. В нараді брала участь Оксана Почапська – магістрант Кам'янець-Подільського державного університету, авторка збірки «За тридев'ять віків, за тридесять дзеркал». * Почапська Оксана. «Лікнеп» для... літераторів: Враження // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 7 липня. – С. 7; Грані тисячоліть на струнах слова. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 106–107.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПЕРЕПИС НАСЕЛЕННЯ. Проведено за станом на 5 грудня 2001. Населення Кам'янця-Подільського становило 99610 чоловік. * Марунчак Микола. Скоро нас порахують: Подія // Подолянин. – 2001. – 12 жовтня. – С. 3; Всеукраїнський перепис населення 2001 р.: Цікаво знати // Подолянин. – 2003. – 28 лютого. – С. 2.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СТАРОСТА – образна назва посади Григорія Івановича Петровського (1878–1958), який 19 років (від березня 1919 до літа 1938) був головою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету (ВУЦВК). Тричі (1921, 1922, 1936) відвідував Кам'янець-Подільський. * Бабляк В. Г. І. Петровський на Кам'янеччині: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1973. – 7 грудня. – С. 4.

*Вузький провулок. Старе місто. Назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. Попередня неофіційна назва – Макаревський провулок. Нині без назви. З'єднує Польський ринок і Зарванську вулицю з вулицею Довгою між школою № 1 (Польський ринок, 6) і крамницею «Ратуша» (Зарванська, 17).

«ВУЛИЦІ НАШОГО МІСТА» – рубрика в газеті «Прапор Жовтня». Започатковано 4 липня 1981. Вів рубрику Андрій Михайлович Терлецький (1917–2001). * Терлецький А. Подорож по Жовтневому // Прапор Жовтня. – 1981. – 4 липня. – С. 4.

«ВУЛИЦЯМИ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО» – книга Олега Будзея, видана 2005 (підписано до друку 1 квітня) львівським видавництвом «Світ» у серії «Історичні місця України» (її попередники: 2001 – «Вулицями старовинного Львова» Бориса Мельника, 2003 – «Ужгород відомий і невідомий» Йосипа Кобаля). Презентація відбулася в Кам'янці-Подільському 14 травня 2005 під час святкування Дня міста. Наклад – 3000 примірників. * Бабляк Віталій. Герої книги – вулиці: Анонс // Подолянин. – 2005. – 26 листопада. – С. 5; Герої книги – вулиці: Наші інтерв'ю // Книжковий світ. – 2005. – № 1. – С. 4–5; Кам'янець древній – серце Поділля: День міста // Подолянин. – 2005. – 20 травня. – С. 3; Кушнір Б. Зарум'янена мамина хлібина: Книгозбірня // Подолянин. – 2005. – 1 липня. – С. 6; Баженов Л. Alma mater подільського краєзнавства. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 4, 166, 247; Куценко Леонід. Дон Кіхот із Кам'янця-Подільського: Микола Чирський. Літературний портрет. – К., 2005. – С. 46.

*ВУТІША ВУЛИЦЯ. Фактично – узвіз. Польські фільварки. Виборча дільниця № 1. З'єднує вулиці Суворова та Смотрицьку. У 19 столітті – південна частина Старопоштової вулиці (офіційну назву 15(27) лютого 1900 надала міська дума, 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії). Сучасна назва з 20 березня 1923. Згодом північну частину вулиці Вутіша приєднали до вулиці Ворошилова (від 1961 – Суворова). Єдина із 17 вулиць, перейменованих 1923, яка досі зберегла надане тоді ім'я. Можливо, тому, що сьогодні вже ніхто не знає, хто такий Вутіш. Прикінцеві показники вулиці: зліва – № 19, справа – № 26. Від вулиці (біля будинку № 19) починаються Польськофільварецькі сходи, які ведуть на Онуфріївську вулицю. На вулиці (за будинком № 24) раніше розливали мінеральну воду «Кам'янець-Подільська» (доки не збудували завод мінеральних вод на Довжку). # Вутіш Віталій (1902 – 3 липня 1922) – комуніст (з 1919), начальник партійно-радянської школи на Польських фільварках (1921–1922), член повітового партійного комітету КП(б)У. Помер від висипного тифу. Поховано 5 липня 1922 на Братських могилах (біля пам'ятника борцям за владу Рад). * Похорон тов. Вутіша // Вісти. – 1922. – 7 липня. – С. 1; Бєляєв В. Багаті і славні традиції // Кам'янець-Подільський: Літературно-художній альманах. – Хмельницький, 1956. – С. 5; Терлецький А. Імені Вутіша: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1986. – 4 січня. – С. 4; Будзей О. Вутіша: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2004. – 11 червня. – С. 6.

*ВУТІША, 5. Харчокомбінат. У грудні 1967 чи січні 1968 при харчокомбінаті відкрито обмінний пункт для обміну пшениці на сортове борошно, соняшника на олію. * [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1968. – 3 січня. – С. 4; [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1974. – 18 червня. – С. 4.

В'ЯЖУЧИХ І ОБЛИЦЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ КОМБІНАТ. * Турбота про ефективність – турбота про людей // Прапор Жовтня. – 1980. – 14 жовтня. – С. 2–3.

ГАВРИЛІВЦІ – село. Входить до Рудської сільської ради. Відоме з 15 століття. За даними на 1998: дворів – 388, мешканців – 839. У військовій частині, розташованій у селі, 1939 службу проходив Михайло Пилипович Глушко (29 травня 1920 – 8 вересня 1943) – Герой Радянського Союзу (17 жовтня 1943). У селі він одружився, тут народився його син. Головну вулиця села названо іменем Глушка. У селі народився Юрій Анатолійович Москалюк (19 січня 1952) – голова Кам'янець-Подільського міськвиконкому (1990–1991). * Запрудська Н. Земляк-герой // Прапор Жовтня. – 1967. – 9 травня. – С. 3; Гарнага І. Звідки пішла назва. Врублівці. Гаврилівці // Прапор Жовтня. – 1971. – 11 вересня. – С. 4.

*ГАГАРІНА ВУЛИЦЯ. Новий план. Виборчі дільниці № 19, № 21, № 22, № 27, № 28, № 30, № 33. Первісна назва, яка протрималася до 21 квітня 1961 – Лагерна. Запропонована 16 серпня 1875 міською управою на засіданні міської думи нова назва вулиці – Київська. 11(24) лютого 1914 комісія з відзначення в місті століття з дня народження Тараса Шевченка запропонувала міській думі перейменувати вулицю Лагерну на вулицю Шевченка. Через заборону відзначати ювілей поета назву вулиці знову не було змінено. У радянський час була вулицею Робітфаку, потім Постишева, але, оскільки Постишева репресували, вулиці повернули первісну назву – Лагерна. Простягнулася від вулиці Північної до території військово-інженерного інституту ПДАТУ. Перетинає вулиці Тімірязєва, Червоноармійську, Пушкінську, Драгоманова, Данила Галицького, Соборну, Князів Коріатовичів, Уральську, Гунську, Драй-Хмари. Протяжність вулиці – 10 кварталів. Вулиця Гагаріна – це найкоротший з п'яти новопланівських меридіанів. На вулиці розташовані два корпуси педагогічного факультету держуніверситету, військово-інженерний інститут ПДАТУ, клуб ВІІ ПДАТУ (колись – будинок офіцерів), два дитячих садки, кафе «Поділля», супермаркет «Фуршет» (відкрито 16 грудня 2004). 11 квітня 1966 тут вперше в Кам'янці-Подільському проведено день рідної вулиці (на ознаменування 5-річчя першого польоту людини в космос). # Гагарін Юрій Олексійович (9 березня 1934 – 27 березня 1968) – перший у світі космонавт, льотчик-космонавт СРСР. 12 квітня 1961 здійснив навколоземний політ на космічному кораблі «Восток». * Бобров І. Свято на вулиці Гагаріна: Початок хорошої традиції // Прапор Жовтня. – 1966. – 15 квітня. – С. 4: Будзей Олег. Юрій Гагарін: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 12 квітня. – С. 5; Будзей Олег. Гагаріна: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2004. – 13 серпня. – С. 5.

*ГАГАРІНА, 13. Міська стоматологічна поліклініка (створено 17 жовтня 1972). 9 січня 1973 сесія міськради затвердила план розвитку міста на 1973, в якому зазначено, що в місті почне діяти стоматологічна поліклініка. Головний лікар: з 14 лютого 2000 – Павло Іванович Гринчишин. 23–24 жовтня 2002 у Кам'янці-Подільському відбулася Всеукраїнська нарада-семінар стоматологів.* До нових висот // Прапор Жовтня. – 1973. – 12 січня. – С. 2; Головний над стоматологами // Кам'янець-Подільський вісник. – 2000. – 18 лютого. – С. 3; Чарівник, що вчить посміхатись: Здоров'я / Розмову вела О. Жмудовська // Фортеця. – 2001. – 14 червня. – С. 1,4; Мислюк Л. Як стоматології позбутись «карієсу»?: Медицина // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 6 вересня. – С. 3; Шуханова Т. Щоб на всі 32: Добра новина // Подолянин. – 2002. – 25 жовтня. – С. 1; Стоматологи визначають перспективу: Семінари // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 25 жовтня. – С. 1; Бабляк В. Зуби вищирили – коштів просять: Актуально // Подолянин. – 2002. – 6 грудня. – С. 2; Будзей Олег. Добре жити там. А вставляти зуби – тут: 9 лютого – Всесвітній день стоматолога // Подолянин. – 2003. – 7 лютого. – С. 4.

*ГАГАРІНА, 30. Дитячий садок (дошкільний навчальний заклад) № 20 «Дзвіночок».

*ГАГАРІНА, 46. Житловий будинок. Уведено в експлуатацію 28 листопада 1995. * Гагаріна, 46: кому яку квартиру // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 9 грудня. – С. 2.

*ГАГАРІНА, 47. Корпус № 3 Кам'янець-Подільського державного університету. Належить педагогічному факультетові. У 1968–1969 тут на музично-педагогічному факультеті навчався Микола Горбаль – український поет, політв'язень. Закінчивши 1973 Львівську консерваторію, тут викладала (до переходу в Київський інститут культури) Софія Майданська – українська поетеса.

*ГАГАРІНА, 50. Двоповерховий будинок кафе «Поділля». Відкрито в липні 1962 як їдальню № 11 міськзмішторгу на 200 місць. * По вул. Гагаріна відкрилась їдальня № 11 // Прапор Жовтня. – 1962. – 17 липня. – С. 4; Гладков М. Нова їдальня // Прапор Жовтня. – 1962. – 21 липня. – С. 3; Грабнов П. До ваших послуг – нова їдальня // Прапор Жовтня. – 1962. – 7 серпня. – С. 3; Об'єктив показує // Прапор Жовтня. – 1962. – 16 жовтня. – С. 3.

*ГАГАРІНА, 52. 4-поверховий корпус № 6 Кам'янець-Подільського державного університету. Належить педагогічному факультетові. Це був один із корпусів ЗТФ Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування. 1986 ХТІПО передав будинок педінституту. * На фото // Прапор Жовтня. – 1970. – 1 травня. – С. 2.

*ГАГАРІНА, 54. Відомий як Будинок офіцерів. Нині клуб військово-інженерного інституту ПДАТУ. Тут у листопаді 1956 провів сеанс одночасної гри на 39 дошках міжнародний гросмейстер Сало Флор, 12 червня 1966 співав знаменитий український дует Петро Ретвицький і Олександр Таранець, у вересні 1967 упродовж двох днів виступав Іван Козловський, у грудні 1969 тричі на день упродовж трьох днів зустрічався з глядачами постановник мультфільму «Ну, постривай!» В'ячеслав Котьоночкін, у січні 1971 з глядачами зустрічалися режисер Тимофій Левчук («Помилка Оноре де Бальзака», «Родина Коцюбинських»), актори Людмила Алфімова (Софія Михайлівна з «Весілля в Малинівці»), Ніна Антонова (Варя Кравець із серіалу «Варчина земля»), кінознавець Тихон Медведєв. * Слюсар Б. Співає І. С. Козловський // Прапор Жовтня. – 1967. – 16 вересня. – С. 4; Демчик С. Звіт кіномитців // Прапор Жовтня. – 1971. – 16 січня. – С. 4; Будинок по Гагаріна: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1990. – 24 серпня. – С. 4.

*ГАГАРІНА, 56. Військово-інженерний інститут ПДАТУ.

*ГАГАРІНА, 57. Редакція приватної газети «Подолянин». Працює тут від 19 вересня 2005. * «Подолянин» змінює адресу // Подолянин. – 2005. – 16 вересня. – С. 1; «Подолянин» змінив адресу // Подолянин. – 2005. – 23 вересня. – С. 1.

*ГАГАРІНА, 60. Дитячий садок (дошкільний навчальний заклад) № 16 «Лікар Айболить». Відкрито 1963. * Деревич П. «Айболиту» – 25 // Прапор Жовтня. – 1988. – 15 жовтня. – С. 1.

*ГАГАРІНА, 89. 108-квартирний житловий будинок, збудований ПКБ АСУ при пайовій участі ще кількох організацій, зокрема НВО «КАММЕД». Будівництво розпочато у вересні 1989, із грудня 1989 до березня 1991 будівництво було заморожено. Усім працівникам ПКБ, які стояли на черзі, 19 січня 1994 вручено ордери для поселення в цьому будинку. * Васюк М. З чиєї вини довгобуд?: Соціальні проблеми міста // Край Кам'янецький. – 1992. – 23 травня. – С. 1; Будзей О. Останню обіцянку компартії виконав Василь Ширко. Достроково: Млин новин // Подолянин. – 1994. – 22 січня. – С. 1.

*ГАГЕНМЕЙСТЕРА ВУЛИЦЯ. Новий план. Виборчі дільниці № 33, № 35. Простягнулася від вулиці Лесі Українки до проспекту Грушевського. Первісна назва – Дівоча. Запропонована 16 серпня 1875 міською управою на засіданні міської думи нова назва – Лагерний провулок. У радянський час – вулиця Крупської, яка, при розбудові міста, просувалася на південний схід і досягла території сучасного м'ясокомбінату. 31 серпня 1993 вулицю Крупської розділили на дві вулиці – Гагенмейстера та Маршала Харченка. Протяжність вулиці Гагенмейстера – 2 квартали. Прикінцеві показники: зліва – № 9, справа – № 12. # Гагенмейстер Володимир Миколайович (1887 – 1938) – український графік, мистецтвознавець, видавець. Завідував (1916–1933) художньо-промисловою школою в Кам'янці-Подільському. * Дружина вождя звільнила місце... // Подолянин. – 1993. – 15 вересня. – С. 1; Білокінь С. «Білі круки» подільського друкарства // Пам'ятки України. – 2000. – Числа 3–4. – С. 33–45.

*Гагенмейстера вулиця. Цю назву топонімічна комісія запропонувала для вулиці Куйбишева (пропозицію оприлюднено 16 жовтня 1991). Натомість 31 серпня 1993 міськвиконком розділив вулицю Крупської на дві та одній з них надав ім'я Гагенмейстера. Вулицю ж Куйбишева і досі не перейменовано. * Які нові назви? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 4.

ГАЗЕТА – інформаційне видання. Сьогодні у Кам'янці-Подільському виходить 7 основних газет (усі – тижневики з програмою телебачення): «Подолянин», «Край Кам'янецький», «Кам'янець-Подільський вісник», «Фортеця», «Подільська TV-інформ», «Сім днів», «Ділове місто». Мають свої газети деякі навчальні заклади («Студентський меридіан», «Вісник університету», «Індустрія»), установи («Музейний вісник»). * Верменич Я. В. Газета // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2005. – С. 16–18.

ГАЗИФІКАЦІЯ МІСТА. Природний газ прийшов у Кам'янець-Подільський на початку листопада 1972, коли було закінчено спорудження газопроводу Хмельницький – Кам'янець-Подільський завдовжки 88 км. На східній околиці міста відбувся мітинг. У перших числах травня 1973 газ прийшов у перші три будинки на вулиці Чкалова (тепер Князів Коріатовичів). * Голубий факел запалено! // Прапор Жовтня. – 1972. – 7 листопада. – С. 1; Голубе паливо – у Кам'янці-Подільському // Прапор Жовтня. – 1972. – 11 листопада. – С. 1; Прискорити пуск газової мережі: Офіційний відділ // Прапор Жовтня. – 1973. – 17 квітня. – С. 2; Виконувати накази виборців: Офіційний відділ // Прапор Жовтня. – 1973. – 16 жовтня. – С. 2; Любий К. Дешево, зручно // Прапор Жовтня. – 1977. – 30 грудня. – С. 3; Так заголубіла свіча добробуту: Ювілеї // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 8 травня. – С. 2.

ГАЗИФІКАЦІЯ РАЙОНУ. * Чи буде в районі блакитне паливо? // Сім днів. – 2006. – 29 червня. – С. 2; Сокальський Сергій. А поки що збирайте ріще... // Подолянин. – 2006. – 7 липня. – С. 3; Програма газифікації району // Край Кам'янецький. – 2006. – 14 вересня. – С. 2.

ГАЗКОНТОРА. Первісно – дільниця зрідженого газу міськводоканалу. У травні 1964 на її базі створено госпрозрахункову експлуатаційну контору зрідженого газу. 1975 перетворено на виробниче управління з експлуатації газового господарства. 30 березня 1995 перетворено на філію ВАТ «Хмельницькгаз». Досі зберігається народна назва – газконтора. Керівники: Дмитро Полянський, з 1971 – Корній Любий, з 1981 – Григорій Кротюк, з 10 квітня 1998 – Анатолій Макарович Нестерук, з квітня 2005 – Ігор Петрович Нестерук. * Бабляк В., Яцемірська Н. Газконтора // Подолянин. – 2004. – 10 вересня. – С. 3; Нестерук. Але не той: Кадри // Подолянин. – 2005. – 1 квітня. – С. 2; Дубик Галина. Випромінювачі тепла // Сім днів. – 2006. – 31 серпня. – С. 1, 7.

ГАЗОВАНА ВОДА (ГАЗ-ВОДА). * Файвеліс Л., Проценко І. Налагодити торгівлю газованою водою та морозивом: Листи до редакції // Прапор Жовтня. – 1957. – 28 червня. – С. 3; Гельбейн І. Ще раз про торгівлю газованою водою: З редакційної пошти // Прапор Жовтня. – 1957. – 5 липня. – С. 3.

«ГАЙДАМАКИ», український гурт. Видав два диски, на листопад 2005 було заплановано третій. Двічі виступав у Кам'янці-Подільському. 8 жовтня 2005 був учасником святкового концерту на майдані біля Ратуші під час військово-історичного фестивалю «Терра Героїка». Соліст гурту Олександр Ярмола дав невелике інтерв'ю «Кам'янець-Подільському віснику». Навесні 2006 «Гайдамаки» знімали в Кам'янці-Подільському кліп. * Затеррований Кам'янець // Подолянин. – 2005. – 14 жовтня. – С. 3; І ожила козацька слава... // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 14 жовтня. – С. 5.

*ГАЙДАРА ПРОВУЛОК. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 13. До 19 серпня 1977 – другий провулок Мічуріна. # Гайдар (справжнє прізвище Голиков) Аркадій Петрович (9(22) січня 1904 – 26 жовтня 1941) – російський письменник. Автор багатьох книг для дітей. Найбільшу популярність мала повість «Тимур і його команда» (1940). Вона породила по всій країні масовий рух тимурівців. З перших днів війни був на фронті спеціальним кореспондентом «Комсомольської правди». Восени 1941, потрапивши в оточення, опинився в тилу ворога й став кулеметником партизанського загону. Загинув смертю героя. Поховано в Каневі.

ГАЛАГАНА ПАВЛА КОЛЕГІЯ – закритий навчальний заклад на зразок англійського коледжу. Заснував 1871 у Києві Григорій Павлович Галаган (1819–1888) у пам'ять свого передчасно померлого сина Павла. Колегія відповідала чотирьом старшим класам гімназії. Тут викладали найкращі педагоги Києва. Навчалося в колегії всього 40 учнів – по 10 в кожному класі. Учні жили в пансіоні при школі й мали все безплатно: науку, першорядний харч, уніформу європейського зразка. Після закінчення колегії кожен випускник одержував на початкове влаштування по 50 рублів. У колегії 1874–1893 викладав Павло Житецький. У колегії 1906–1910 навчалися Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Борис Ларін, Володимир Отроковський, Сергій Цикаловський. * Галагани // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – Т. 1. – К., 1966. – С. 409; Колегія Павла Галагана // Київ: Енциклопедичний довідник. – К., 1981. – С. 298–299; Филипович Олександр. Павло Филипович // Українське слово: Хрестоматія української літератури та української критики ХХ століття. – Книга 2. – К., 2001. – С. 56; Ашер Оксана. Передмова // Драй-Хмара Михайло. Літературно-наукова спадщина. – К., 2002. – С. 22–23.

ГАЛИЦЬКА КАМПАНІЯ ТУРЕЦЬКО-ТАТАРСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬК 1672. В її ході взято штурмом Новий і Старий замки Кам'янця-Подільського, а 27 серпня 1672 капітулювало і місто. Поразки змусили польські урядові кола піти на переговори з турками, які увінчалися укладенням Бучацького мирного договору 1672. * Станіславський В. В. Галицька кампанія турецько-татарсько-українських військ 1672 // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 28.

«ГАМАЛІЯ» – туристична компанія (Київ). Президент Ігор Голубаха – уродженець Кам'янця-Подільського.

ГАНДБОЛ – спортивна гра між двома командами: перемагає та, яка зуміє, перекидаючи руками м'яч партнерам, більше вразити ворота суперника через 6-метрову зону перед ними. Від 1969 гандбол культивується в сільськогосподарському інституті. Жіноча команда інституту – чемпіон Хмельницької області 1970, 1971, 1972, 1973. * Гайдеєк В. Золотий фініш // Прапор Жовтня. – 1973. – 23 листопада. – С. 4.

Ганицького будинок. Старе місто. Сучасна адреса – Вірменський ринок, 8. Тепер це адміністративне приміщення колективного швейного підприємства. # Ганицький Тадей Денисович (1844 – 1937) – український скрипаль, педагог, диригент, композитор. 1903 відкрив у Кам'янці-Подільському музичну школу. * Сис Т. Школа Ганіцького // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 27 жовтня. – С. 2–3; Назаренко Є. Він створив у Кам'янці перший симфонічний оркестр // Подолянин. – 1994. – 4 серпня. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 216.

Ганьби стовп. Старе місто. Стояв перед ратушею у другій половині 17 – першій половині 18 століття. Тут неодноразово карали людей, неблагонадійних для польської влади. Біля стовпа таврували Івана Клобуцького (1734), стратили Клеофаса (1747) – ватажків національно-визвольного руху на Поділлі. * Петров М. Б. Польський ринок Кам'янця-Подільського XV–XVIII ст. в історико-топографічній структурі міста // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. Історичні науки. – Т. 5(7). – Кам'янець-Подільський, 2001. – С. 81; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 136.

ГАРЕМ. * Козлова Н. Руїни гарему XVII століття: З історії рідного краю // Прапор Жовтня. – 1967. – 1 липня. – С. 4.

ГАСОВА ЛАМПА. Вперше гасова лампа зі слюдяним склом з'явилася в Україні – 31 липня 1853 в будинку Львівського шпиталю. Її винайшов аптекар Гнат Лукасевич. * Хто винайшов гасову лампу? // Прапор Жовтня. – 1973. – 30 червня. – С. 4.

*ГАСТЕЛЛО ВУЛИЦЯ. Селище Жовтневе. Виборча дільниця № 31. Назву надано 1947. З'єднує провулок Гастелло та вулицю Матросова, проходить паралельно до вулиці Князів Коріатовичів. Протяжність – два квартали. На цій вулиці від 1953 минули дитинство та юність Анатолія Артемовича Чорного (народився 16 травня 1946). # Гастелло Микола Францович (1907 – 1941) – капітан, Герой Радянського Союзу (1941, посмертно). 26 червня 1941 героїчно загинув, спрямувавши свій літак, підбитий у бою, на ворожу танкову колону. Насправді цей подвиг здійснив капітан Олександр Спиридонович Маслов. * Был ли подвиг Николая Гастелло? / По материалам В. Чуприна // Сто великих тайн Второй мировой. – М., 2005. – С. 148–152; Міркотан Ольга. Індустрія – моя стихія: Ювілеї // Подолянин. – 2006. – 12 травня. – С. 3; Лаврова Алла. Життя, віддане «індустрії». – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 9.

*ГАСТЕЛЛО ПРОВУЛОК. Селище Жовтневе. Виборча дільниця № 31. Проходить паралельно до провулка Чкалова. Останні номери: зліва – 21, справа – 14. # → Гастелло, вулиця.

ГАСТРОНОМ № 11. На розі вулиць Московської та Котовського (тепер – Огієнка та Соборної). Директор: [1971] – Марія Денисівна Драненко. * Сергієнко С. Щоб люди булм вдячні: Служба побуту // Прапор Жовтня. – 1971. – 3 грудня. – С. 4.

Гауптвахти будинок. Старе місто. На цьому місці тепер стоїть адміністративний будинок районної ради (його адреса – Вірменський ринок, 6). * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 215.

ГЕЛЕТИНА – село. Входить до Дерев'янської сільської ради. Лежить на річці Тернава. Внаслідок ухвали Хмельницького облвиконкому від 12 січня 1967 про об'єднання населених пунктів, які злилися, до Гелетини приєднано село Гуцули. За даними на 1998: дворів – 14, мешканців – 24. #  За твердженням старожилів, першим поселенцем був Гелетюк. * Повідомлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 1; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 29.

Генерал землі подільської. → Кам'янецький староста.

ГЕНЕРАЛ-МАЙОР – перше за ступенем генеральське звання в сучасній українській армії. 24 серпня 2000 указом Президента України надано начальнику Кам'янець-Подільського гарнізону, начальнику військово-інженерного інституту при ПДАТА Василеві Івановичу Мельницькому (народився 14 серпня 1952). Генерал-майорами були начальники Кам'янець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища Василь Іванович Єрмаков і Георгій Андрійович Сірош. * Василь Іванович Мельницький – генерал-майор!: Добрі новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2000. – 24 серпня. – С. 1; Є генерал!: Знай наших // Подолянин. – 2000. – 25 серпня. – С. 1; Міркотан О. Сім зіркових кроків // Подолянин. – 2002. – 9 серпня. – С. 3.

ГЕОЛОГІЧНА ІСТОРІЯ. * Терлецький А. Геологічна історія Кам'янеччини: Орбіта краєзнавця // Прапор Жовтня. – 1980. – 18 липня. – С. 4.

ГЕОГРАФІЧНЕ ТОВАРИСТВО УРСР ПРИ АН УРСР. Кам'янець-Подільський обласний відділ створено 1963 на базі Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Голови: від 1963 – Михайло Мусійович Бабанський; від 1975 – Валентин Андрійович Яблонський, від березня 1980 до 1997 – Лев Васильович Баженов. * Слободян М. Силами географічного товариства // Прапор Жовтня. – 1970. – 20 травня. – С. 4; Ненцінський А. Географічне товариство: віхи і будні // Прапор Жовтня. – 1975. – 15 січня. – С. 4; Терлецький А. Закохані у рідний край // Прапор Жовтня. – 1976. – 3 квітня. – С. 4; Задорожний М. Звітує Географічне товариство // Прапор Жовтня. – 1980. – 21 березня. – С. 4; Горбатюк В. Народження нового музею: Суботнє інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1981. – 8 серпня. – С. 4; Завальнюк О. Наукова конференція Географічного товариства // Прапор Жовтня. – 1982. – 17 грудня. – С. 4; Баженов Л. В., Ковальчук С. І. Екологія і географічне товариство // Проблеми екології Поділля: Тези доповідей наукової конференції. – Кам'янець-Подільський, 1989. – С. 5–7; Баженов Л. В. Кам'янець-Подільський відділ Географічного товариства УРСР // Географічна енциклопедія України. – Т. 2. – К., 1990. – С. 94; Баженов Л. В. Alma mater подільського краєзнавства. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 99–102.

*Георгіївська вулиця. Назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. Нині (від 27 лютого 1961) вулиця Суворова. # Назву дано від збудованої 1851–1861 на Польських фільварках Георгіївської церкви.

ГЕОРГІЇВСЬКА ЦЕРКВА. Польські фільварки. Відкрито 1861. Уперше закрито 1936, використовувалася як склад. Знову відкрито під час війни. Удруге закрито 1959, храм знову використовувався як склад. У 1983–1990 у церкві розміщувався планетарій. Від липня 1993 – кафедральний собор св. Георгія Побідоносця. * Кирилюк І. Свято відродження // Край Кам'янецький. – 1992. – 25 квітня. – С. 2; Сідельський В. Повернення собору: Із джерел духовності // Край Кам'янецький. – 1993. – 13 жовтня. – С. 2; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 307–308; Осетрова Г. О. Церква Св. Георгія у Кам'янці-Подільському в світлі історичних джерел // Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків: історія і сучасність //Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 72–74.

*Георгіївський майдан. Польські фільварки. Потім майдан Ворошилова. Нині немає.

*Георгіївські провулки. Польські фільварки. Було чотрири провулки: Перший Георгіївський, Другий Георгіївський, Третій Георгіївський, Четвертий Георгіївський. Нині: Герцена, Спартака, ? (був Короткий), Бусигіна.

ГЕРБ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО. За перший герб міста слугувало зображення святого Юрія, що пробиває списом змія. Герб російського періоду затверджено 22 січня (2 лютого) 1796: в лазуровому полі – золоте сяюче сонце з 16 променями, над ним – хрест. Для означення приєднання краю до імперії розміщено на державному російському гербі. 3(15) лютого 1859 Борис Кене розробив проект нового герба міста, але його не було затверджено. У вересні 1966 міськвиконком оголосив конкурс на створення герба-емблеми міста. 18 лютого 1967 відбулося засідання журі конкурсу, яке першої і другої премій не присудило й продовжило конкурс до 30 квітня 1967. Ескіз герба (художник Дмитро Брик) журі конкурсу схвалило 14 серпня 1967, а міськвиконком затвердив 5 вересня 1967: в лазуровому щиті – усміхнене сонце, розгорнута книга, контури Старої фортеці та шестерня (всі золоті), в главі – зображення прапора УРСР. Сучасний герб Кам'янця-Подільського (автор – Олександр Горбань) затвердила міська рада 21 вересня 1995: у лазуровому полі – золоте усміхнене сонце з 16 променями. * Створюється герб-емблема Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. – 1967. – 21 лютого. – С. 1; Новий герб міста Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. – 1967. – 15 вересня. – С. 1; Просянинй Т. Герб міста: Читач радить, пропонує // Прапор Жовтня. – 1971. – 8 січня. – С. 3; Фірштейн Ц. Герби Поділля // Прапор Жовтня. – 1984. – 17 березня. – С. 4; Фенцур В. Герб нашого міста // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 1 жовтня. – С. 1; Осетрова Г. Герб Кам'янця // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 11 листопада. – С. 4; Напиткін Валерій. Геральдика Хмельниччини. – Тернопіль, 2005. – С. 19–20.

ГЕРБ СТАРОЇ УШИЦІ. Герб російського періоду затверджено 22 січня (2 лютого) 1796. 24 березня 1864 Борис Кене розробив проект нового герба міста, але його не було затверджено. * Напиткін Валерій. Геральдика Хмельниччини. – Тернопіль, 2005. – С. 32.

*Гериновича (Володимира Гериновича) вулиця. Цю назву топонімічна комісія запропонувала для вулиці Фурманова (пропозицію оприлюднено 16 жовтня 1991). Пропозицію не реалізовано. * Які нові назви? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 4.

ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ – звання. Встановлено постановою ЦВК СРСР від 16 квітня 1934. Серед уродженців Кам'янця-Подільського двічі Героєм Радянського Союзу (7 травня 1965; 1982) був Сергій Георгійович Горшков (1910–1988). У Кам'янці-Подільському жив Герой Радянського Союзу Михайло Никифорович Дейнеженко (помер 1977). * Дейнеженко Михайло Никифорович: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1977. – 19 липня. – С. 4.

ГЕРОЙ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ПРАЦІ. Звання встановила Президія Верховної Ради СРСР 27 грудня 1938. Герої Соціалістичної Праці з Кам'янеччини: 26 лютого 1958 – Мусій Веремійович Підгородецький (1905–1996) із села Нігин і Марія Андріївна Латюк (1924–1995) із села Цвіклівці; 29 липня 1966 – уродженець Старої Ушиці Сергій Йосипович Яцимирський (народився 1928), який 1959–2004 працював токарем у Дніпропетровську на машинобудівному заводі; 26 квітня 1971 – токар Кам'янець-Подільського цукрового заводу (1961–1996) Йосип Тимофійович Сівйолов (народився 1929 у Красилові); 8 грудня 1973 – Володимир Васильович Козярський (1929–1991) із села Шутнівці; 17 серпня 1988 – уродженець села Подоляни Леонід Юрійович Скринчук (народився 1938). Від 1993 у селі Ластівці проживає Герой Соціалістичної Праці (від 1 вересня 1951) Ганна Прокопівна Прокопенко (народилася 1915), яка майже 60 років працювала на чайних плантаціях у Грузії. Героями Соціалістичної Праці були уродженці Кам'янця-Подільського: 1945 – біохімік Борис Ілліч Збарський (1885–1954), 27 вересня 1974 – поет Микола Платонович Бажан (1904–1983). * Вітаємо з нагородою! // Прапор Жовтня. – 1971. – 1 травня. – С. 1; Золоті зірки Кам'янеччини // Прапор Жовтня. – 1973. – 26 грудня. – С. 2; Зоря високої нагороди // Прапор Жовтня. – 1974. – 9 жовтня. – С. 3; Сівйолов Й. Спогади мого життя // Спогади ветеранів. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 39–41; Твої герої, Кам'янеччино. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 121–193.

ГЕРОЯМ-ЛЬОТЧИКАМ – пам'ятник у селі Гаврилівці. Відкрито в липні 1980. Тут 31 березня 1944 героїчно загинув, врізавшись у скупчення німецьких військ, екіпаж літака Пе-2 у складі льотчика Івана Степановича Кудашкіна, штурмана Олександра Васильовича Чернова, стрільця-радиста Петра Олександровича Уханова. * Теслик А. Безсмертя: Ніхто не забутий, ніщо не забуто // Прапор Жовтня. – 1980. – 9 липня. – С. 4.

*ГЕРЦЕНА ПРОВУЛОК [на Плані – вулиця]. Польські фільварки. Виборча дільниця № 1. Раніше Перший Георгіївський провулок. З'єднує вулиці Суворова та Вутіша. # Герцен Олександр Іванович (25 березня (6 квітня) 1812 – 9(21) січня 1870) – російський письменник, революціонер.

«ГЕТЬМАН» – готель. Старе місто. Польський ринок, 8. Відкрито 1 січня 2005. У ніч із 16 на 17 січня 2006 тут ночувала Юлія Володимирівна Тимошенко, яка прибула до Кам'янця-Подільського на зустріч із виборцями. * «Гетьман»: вишуканість, стиль, шик і... таємничість // Фортеця. – 2005. – 3 березня. – С. 1, 16.

«Гігант» – кінотеатр. Відкрито 1912 у будинку Крайза на вулиці Новобульварній. Кінозал мав 200 місць. 1913 для музичного супроводу картин кінотеатр мав власний струнний оркестр під управлінням Цимбаліста. Сьогодні тут розміщується районний Центр культури та мистецтв. * Первоклассный художественный электротеатр «Гигант»… // Подольские известия. – 1913. – 4(17) октября. – С. 1; Міняйло В. Чи знаєте Ви?..: Сьогодні – День радянського кіно // Прапор Жовтня. – 1988. – 27 серпня. – С. 2–3.

ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ У СЕЛАХ. Будувалися на річках Збруч і Смотрич. Було збудовано в селах Ніверка (стала до ладу 1957), Кудринці, Цвіклівці (стала до ладу 1953), Завалля (стала до ладу 1954), Голосків. Станції в Цвіклівцях, Заваллі, Голоскові зупинили, турбіни здали на металолом. * Мельник В. Ніверка проти Атомоградів: Проблемний репортаж // Прапор Жовтня. – 1990. – 10 січня. – С. 2; Урода Борис, Скоб'як Володимир. Енергія, що дає світло і життя // Край Кам'янецький. – 2006. – 27 липня. – С. 1, 2.

ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ. Карвасари. На річці Смотрич. Урочисто закладено 18 травня 1930, у жовтні 1935 розпочато монтаж устаткування, у вересні 1935 дала струм. Керував будівництвом головний інженер комунгоспу Євген Петрович Затонський. 2004 будівлю ГЕС продано з аукціону. * Андржеєвський. Кам'янеччина матиме гідроелектростанцію // Червоний кордон. – 1930. – 22 травня. – С. 4; Геринович В. До проблеми електрифікації Кам'янеччини // Червоний кордон. – 1930. – 9 червня. – С. 4; Кириченко І. Енергоозброєння зростає: До 50-річчя Великого Жовтня // Прапор Жовтня. – 1967. – 24 травня. – С. 3; Міщенко О. Час і світло // Прапор Жовтня. – 1967. – 29 вересня. – С. 2; Хроніка подій на Кам'янеччині // Прапор Жовтня. – 1967. – 6 жовтня. – С. 2; Білозьорова Г. Почесний механік // Прапор Жовтня. – 1972. – 5 серпня. – С. 3; Гарнага І., Андрейцева Є. ...Плюс електрифікація // Прапор Жовтня. – 1975. – 22 квітня. – С. 2; Інформація про продаж на аукціоні... // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 16 квітня. – С. 16; Коли гроші – не в користь // Фортеця. – 2004. – 22 липня. – С. 2; Електростанція обмілить Смотрич? // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 25 липня. – С. 2.

«ГІЛЕЯ» – ансамбль танцю на базі ЗОШ № 6. Керівник Інна Гілевська. * Яворський Олександр. «Гілея» у Румунії // Фортеця. – 2006. – 11 травня. – С. 4.

Гімназії (першої російської чоловічої гімназії) будинок. Старе місто. * Козлова Н. Будинок гімназії: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1978. – 23 серпня. – С. 4.

*ГІМНАЗІЙНИЙ ПРОВУЛОК. Старе місто. Виборча дільниця № 40. З'єднує вулиці Зарванську та Троїцьку. До 11 вересня 1990 – вулиця Шолом-Алейхема. Давні назви – Троїцький, Конторський провулок. Колись тягнувся від вулиці Довгої до вулиці Кузнечної. На провулку в єдиному будинку № 1 розташувалося міжміське бюро технічної інвентаризації. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 179.

*Гімназійний майдан. Старе місто. Розміщувався біля нового приміщення чоловічої гімназії. У радянський час – Карла Маркса. Нині не існує. На Гімназійному майдані розміщувалася фотодрукарня Грейма. * Папевська С. З епохи класицизму: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1986. – 24 травня. – С. 1.

*Гімназійний майдан, 2. Фотодрукарня Грейма.

*Гімназійний узвіз. Старе місто. Одна з давніх назв сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці Зантуської. # Назва пояснюється тим, що поруч розташовувалося приміщення чоловічої гімназії (закладено 1837; освячено 1841).

ГІПНОЗ – штучно викликаний стан затьмареної свідомості, подібний до сну, під час якого приспана людина піддається впливу гіпнотизера. У грудні 1973 із сеансами «Гіпноз і навіювання» у селах Кам'янець-Подільського району (Цвіклівці, Рихта, Крушанівка, Вихватнівці, Грушка, Оринин, Нігин, Брага та інші) виступав психолог Володимир Борисович Пастернак. * Гіпноз // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 303; Фараонов П. Відвідайте сеанс гіпнозу // Прапор Жовтня. – 1973. – 25 грудня. – С. 4.

ГІПС – осадочна гірська порода. У Кам'янець-Подільському районі відклади гіпсу поширені по річці Збруч. * Хмара О. Я. Гіпс // Географічна енциклопедія України. – Т. 1. – К., 1989. – С. 270; Терлецький А. Корисні копалини нашого краю // Прапор Жовтня. – 1976. – 31 липня. – С. 4.

«ГІПСОВИК» – відкрите акціонерне товариство (ВАТ). Раніше – виробниче об'єднання будівельних матеріалів. Голова правління від 28 травня 1997 Володимир Ілліч Постовий (народився 24 липня 1957). * Обрали Володимира Ілліча // Подолянин. – 1997. – 30 травня. – С. 1; Сабій Ігор. Від банкрутства до стабільності: Підприємництво // Подолянин. – 2002. – 6 червня. – С. 3; Сокальський Сергій. Володимир Ілліч Іудою не став: Промисловість // Подолянин. – 2006. – 13 січня. – С. 4.

ГІТАРА. У листопаді 1971 у міському Будинку культури виступав знаменитий гітарист Олександр Михайлович Іванов-Крамськой (1912–1973). * Пачіс Р. «Мій друг – гітара» // Прапор Жовтня. – 1971. – 30 листопада. – С. 3.

*ГЛІБОВА ВУЛИЦЯ. Показано в Атласі-плані ППП «Лібріс» (2000). Індивідуальна забудова в селищі Першотравневе. # Глібов Леонід Іванович (1827 – 1893) – український байкар. * Вінюкова В. Л. І. Глібов на Поділлі: До 150-річчя з дня народження // Прапор Жовтня. – 1977. – 5 березня. – С. 4.

ГЛОВЕРІВСЬКИЙ МУР. Старе місто. Оборонний мур із бійницями, що тягнеться вздовж Успенської вулиці. Зведено під керівництвом Андрія Гловера в першій чверті 18 століття. Мур з'єднував два бастіони (обидва – святого Андрія), відстань між якими – 197 м. Мур повторює конфігурвцію терасового схилу. На його зламі розташувалася брама, через яку проходить вулиця. У 19 столітті оборонні мури перетворилися на підпірні. У 1967–1968 проведено консерваційно-реставраційні роботи. 24 серпня 1963 внесено під № 727/1 (разом з іншими міськими мурами) до списку пам'яток України, що перебувають під охороною держави. # Гловер Арчибальд Андрій (1660 – 1736 або 1738) – військовий інженер, капітан артилерії. Приїхав з Англії до Польщі, вступив тут на військову службу, одружився з полькою. 1706 призначено керівником військово-інженерної служби Кам'янця-Подільського. * Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 141; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 98, 99, 260.

*Глуха вулиця. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). Найдавніша назва нинішньої вулиці Укмергеської. Назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. Пізніше вулиця Зелена, в радянський час – Червоного козацтва.

*Глухий провулок. Старе місто. Одна з давніх назв сучасного (від 11 вересня 1990) Комендантського провулка.

Глухонімих школа. Відкрито 1937. Навчалося 39 чоловік (червень 1939). * Голодрігер М. У школі глухонімих // Сталінська молодь. – 1939. – 18 червня. – С. 4.

Гниляки – село. Від 10 березня 1960, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, в складі села Пожарниця. 12 січня 1967 Пожарниця ввійшла до складу села Броварі.

ГОБЕЛЕН – килим. # Назва походить від прізвища французької родини ткачів і фарбувальників середини 17 століття. * Козлова Н. Історія гобелена: Незабутнє // Прапор Жовтня. – 1980. – 22 квітня. – С. 4; Будзей Олег. І витканий Смотрич тече...: Виставки // Подолянин. – 2002. – 18 жовтня. – С. 5.

ГОВЕРЛА – найвища вершина Карпат (2061 м). * Тоцька Л. На Говерлу // Прапор Жовтня. – 1975. – 29 березня. – С. 4; Миколаєнко В. Сходження на Говерлу // Прапор Жовтня. – 1979. – 20 квітня. – С. 4; Говерляна-80: Новини // Прапор Жовтня. – 1980. – 19 квітня. – С. 4; Горбатюк В. До вершини!: З подорожнього блокнота // Прапор Жовтня. – 1982. – 7 травня. – С. 4; Ізотов Володимир. Сміливці сягають вершин // Прапор Жовтня. – 1985. – 1 травня. – С. 4; Ткачук О. «Говерляна-88»: Спорт // Прапор Жовтня. – 1988. – 30 березня. – С. 4; Кам'янецька грудочка чорнозему на Говерлі // Кам'янець у серпні. – 2001. – С. 15–16.

*Гоголя провулок. Старе місто. Радянська назва давнього та нинішнього (від 11 вересня 1990) провулка Комендантського. # Гоголь Микола Васильович (20 березня (1 квітня) 1809 – 21 лютого (4 березня) 1852) – письменник, один із засновників реалізму в російській літературі. Окрім літературної справи займався історичними дослідженнями. Погляди Гоголя на історичне минуле України та на всесвітню історію не вписувалися в тодішні загальноприйняті канони. В історії відомий ще Остап Гоголь (? – 5 січня 1679) – наказний гетьман Правобережної України (1675–1679). Він, можливо, був далеким родичем Миколи Гоголя. Остап Гоголь виконував найважливіші доручення гетьмана Богдана Хмельницького. Так, у березні 1656 Богдан Хмельницький послав для облоги Кам'янця три тисячі козаків на чолі з полковником Остапом Гоголем. Про цю акцію Богдан написав московському цареві Олексієві Михайловичу, зокрема й про те, що велів Гоголеві без наказу від Кам'янця не відходити. На жаль, поки що не виявлено джерел, які би пролили світло на дії полковника в околицях Кам'янця. Але, звісно, захопити місто йому не вдалося. * Черніков І. Гоголь і Україна: До 175-річчя з дня народження письменника // Прапор Жовтня. – 1984. – 31 березня. – С. 4; Кулікова Л. Б. Гоголь Микола Васильович // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 131–132.

ГОДОВАНЦЮ МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА. Шевченка, 18 (на розі з Пушкінською вулицею). Урочисто відкрито 25 вересня 1983 на будинку, в якому (в квартирі 15) 1959–1974 жив і працював Микита Годованець. Автор пам'ятного знака – народний художник України Еммануїл Мисько, який приїхав зі Львова до Кам'янця-Подільського на ювілейні торжества. * Покотило І. Свято байки в Кам'янці // Прапор Жовтня. – 1983. – 28 вересня. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 279.

*ГОДОВАНЦЯ ВУЛИЦЯ. Новий план. Виборчі дільниці № 34, № 35. Раніше – вулиця Садова. З'єднує вулиці Шевченка та Крип'якевича. Протяжність вулиці – 5 кварталів. Перетинає вулицю Лесі Українки, проспект Грушевського, на ній закінчуються вулиці Кулика, Мічурінська, Крип'якевича. Вулиця є найпівденнішою новопланівською паралеллю. На вулиці розташувався планово-економічний технікум-інтернат для інвалідів. # Годованець Микита Павлович (14(26) вересня 1893 – 27 липня 1974) – український байкар. Жив у Кам'янці-Подільському, завдяки чому місто прославилося ще й як столиця байки.

*ГОДОВАНЦЯ, 1. Тут розміщувався міський шкірвендиспансер. 2004 ухвалою 23-ої сесії міськради приміщення передано Кам'янець-Подільському факультетові Національної академії Державної податкової служби України. Новосілля заплановане на 1 вересня 2005. * Сокульська О. Своя хата – не чужа: Освіта // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 15 жовтня. – С. 9.

*ГОДОВАНЦЯ, 13. Планово-економічний технікум.

ГОДОВАНЦЯ ДНІ (ГОДОВАНЦЕВІ ДНІ), дні сатири та гумору, які проводилися щовересня в Кам'янці-Подільському (Микита Годованець народився 26 вересня 1893). Ідея виникла 1983, коли 23–25 вересня в Кам'янці-Подільському проходили заходи до 90-річчя з дня народження байкаря (→ Годованця 90-річчя). Саме 23–25 вересня 1983 можна вважати першими Днями Микити Годованця. 27 вересня 1984 до Кам'янця-Подільського на Дні Годованця прибули письменники Іван Сочивець, Іван Сварник, Євген Дудар, Олексій Жолдак, Валентин Кириленко, Анатолій Гарматюк, Броніслав Грищук, Василь Кравчук. Відбулися зустрічі в середніх школах № 7, № 16, на підприємствах, вечір у міському Будинку культури. 5 вересня 1986 у Кам'янці-Подільському в міському Будинку культури відбувся вечір гумору та сатири, присвячений 93-ій річниці від дня народження Годованця. У вечорі взяли участь письменники з Києва (Євген Дудар, Євген Колодійчук), Львова (Іван Сварник), Хмельницького (Микола Федунець, Володимир Золотарьов, Олександр Шелепало), Ізяслава (Василь Кравчук). Вручено дипломи перших лауреатів премії імені Годованця. Їх отримали рідні байкаря з Кам'янця-Подільського Миколи Тищука (1924–1985) та Василь Кравчук за збірку гуморесок та байок «За власним бажанням» (1985). Вечір став прелюдією до свята «Подільські візерунки». * Покотило І. Свято байки в Кам'янці // Прапор Жовтня. – 1983. – 28 вересня. – С. 4; Устименко В. На нашій вулиці – свято: Роздуми шанувальника веселого письменства // Прапор Жовтня. – 1984. – 8 вересня. – С. 4; На честь байкаря: У Кам'янці-Подільському розпочалися Дні Микити Годованця // Прапор Жовтня. – 1984. – 28 вересня. – С. 1; Вірич Г. Зброєю сміху: Дні Микити Годованця в місті // Прапор Жовтня. – 1984. – 2 жовтня. – С. 4; Зброєю сміху: У нашому місті розпочинаються Дні Микити Годованця, присвячені 92-ій річниці від дня народження видатного радянського байкаря // Прапор Жовтня. – 1985. – 25 вересня. – С. 4.

ГОДОВАНЦЯ ЛІТЕРАТУРНА ПРЕМІЯ. 5 вересня 1986 у Кам'янці-Подільському вручено дипломи першим лауреатам. Ними стали Микола Тищук із Кам'янця-Подільського (посмертно), Василь Кравчук з Ізяслава. * Гончарук П. Свято байки в Кам'янці // Прапор Жовтня. – 1986. – 10 вересня. – С. 4.

ГОДОВАНЦЯ МУЗЕЙ. Урочисто відкрито 24 вересня 1983 в середній школі № 16. Матеріли для музею, зокрема, надали рідні байкаря – дружина Серафима Годованець, син Анатолій Годованець. Червону стрічку перерізали письменники Іван Сочивець, Полікарп Шабатин, заступник голови міськвиконкому Іван Яловий, секретар міськкому КПУ Алла Буданцева. * Гончарук Л. Відчинятся двері музею // Прапор Жовтня. – 1983. – 23 вересня. – С. 4; Покотило І. Свято байки в Кам'янці // Прапор Жовтня. – 1983. – 28 вересня. – С. 4.

ГОДОВАНЦЯ 45-РІЧЧЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Відзначено 1958. За початок узято першу публікацію вірша Микити Годованця в київському щотижневому журналі «Маяк» (1913). Перший ювілей байкаря. Урочистий вечір відбувся 20 липня, в неділю, у великому лекційному залі міськкому КПУ (Шевченка, 26). Доповідь зробив Юхим Бейдер, співдоповідь Євгенія Гунзбург. З привітаннями виступили письменники Петро Сліпчук (від Спілки письменників України), Олександр Ковінька (від журналу «Перець»), Анатолій Косматенко (від журналу «Дніпро»), літературознавець Микола Скорський (від обласного літературного об'єднання), журналіст Юхим Альперін (від міського літературного об'єднання). Бенкет відбувся в готелі «Червоне Поділля» (Шевченка, 33). * Бейдер Ю. Талановитий український байкар: До 45-річчя літературної діяльності М. П. Годованця // Радянська Кам'янеччина. – 1958. – 20 липня. – С. 3; Відзначення 45-річчя літературної діяльності М. П. Годованця // Радянська Кам'янеччина. – 1958. – 23 липня. – С. 4; Волохівський В'ячеслав. Волошковий ювілей: Погляд крізь роки // Подолянин. – 2005. – 8 липня. – С. 5.

ГОДОВАНЦЯ 70-РІЧЧЯ. Відзначено 1963. Ювілейний вечір відбувся 29 вересня в актовому залі будівельного технікуму. Ювіляра приїхали привітати письменники Олександр Ковінька, Федір Маківчук, Євген Кравченко, Валентин Лагода, Іван Немирович, Василь Юхимович, Дмитро Молякевич, Петро Красюк, Петро Сліпчук, Павло Ключина, Анатолій Косматенко, Іван Сварник, Юрій Кругляк, Іван Дузь, Арсен Іщук, Юрій Бурляй, Юрій Петров, Володимир Бабляк, Станіслав Тельнюк, представник Держлітвидаву Олександр Кривов'яз, дружина Остапа Вишні – актриса Варвара Маслюченко.

ГОДОВАНЦЯ 75-РІЧЧЯ. Відзначено 1968. До ювілею у видавництві «Дніпро» побачили світ «Байки» в двох томах (висунуто на здобуття Шевченківської премії 1969; премію дали Андрію Головку за кон'юктурний роман «Артем Гармаш»). 28 вересня в міському Будинку культури відбувся ювілейний вечір, на який прибули письменники Іван Дузь (виголосив доповідь про життєвий і творчий шлях Годованця), Олександр Ковінька (привітав ювіляра від Спілки письменників України), Василь Юхимович (привітав від редколегії журналу «Україна»), Олексій Дмитренко (привітав від газети «Літературна Україна»), Іван Сочивець (привітав від журналу «Перець»), Степан Литвин (привітав від видавництва «Дніпро»), Аполлінарій Мацевич, Євген Кравченко, Грицько Бойко. * Ясний Ю. Байкар зустрівся з читачами // Прапор Жовтня. – 1968. – 18 вересня. – С. 4; Талант і мудрість: До 75-річчя Микити Годованця // Прапор Жовтня. – 1968. – 28 вересня. – С. 3; Свято літератури в Кам'янці-Подільському // Прапор Жовтня. – 1968. – 1 жовтня. – С. 4.

ГОДОВАНЦЯ 80-РІЧЧЯ. Останній прижиттєвий ювілей байкаря. Відзначено 1973. У видавництві «Дніпро» вийшли «Байки зарубіжних байкарів» у перекладах Микити Годованця, а в серії «Літературні портрети» – книжка кам'янчанина Юхима Альперіна «Микита Годованець». 25 вересня за заслуги в галузі радянської літератури та в зв'язку з 80-річчям Годованця відзначено орденом «Знак Пошани». 26 вересня в міському Будинку культури відбувся ювілейний вечір, де байкаря привітали письменники Степан Олійник, Іван Дузь, Іван Солдатенко, Євген Кирилюк, Степан Крижанівський, Іван Сварник, Дмитро Дереч, Віктор Косяченко, Петро Красюк, Микола Полотай, Василь Лесин, Михайло Івасюк. 3 жовтня надійшла вітальна телеграма з Москви від секретаріату правління Спілки письменників СРСР. * Про патріарха сучасної байки: До ювілею М. П. Годованця // Прапор Жовтня. – 1973. – 18 липня. – С. 3; Кожухар А. Все про ювіляра: До 80-річчя М. П. Годованця // Прапор Жовтня. – 1973. – 21 липня. – С. 4; Турун А., Блох Х. Зустрічі з ювіляром // Прапор Жовтня. – 1973. – 25 вересня. – С. 4; Просінкевич Я. Монографія про патріарха байки // Там само; Микиті Годованцю – вісімдесят // Прапор Жовтня. – 1973. – 26 вересня. – С. 1; Альперін Ю. Мудрий, невтомний // Там само. – С. 3; Збірка за збіркою // Там само; З європейської класики: Наші інтерв'ю // Там само; Про нагородження письменника Годованця М. П. орденом «Знак Пошани»: Указ Президії Верховної Ради СРСР // Прапор Жовтня. – 1973. – 28 вересня. – С. 1; Народу рідному – усе // Прапор Жовтня. – 1973. –28 вересня. – С. 1; Телеграма з Москви // Прапор Жовтня. – 1973. – 6 жовтня. – С. 4; Українець М. Зустріч у Голоскові // Прапор Жовтня. – 1973. – 6 жовтня. – С. 4; Єфімов А. Вручення ордена // Прапор Жовтня. – 1973. – 7 листопада. – С. 4; Красюк П. Останній ювілей // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 28 вересня. – С. 7.

ГОДОВАНЦЯ 90-РІЧЧЯ. Відзначено 1983. У видавництві «Дніпро» (Київ) накладом 20 тисяч примірників видано «Байки» (упорядник Анатолій Годованець, автор вступної статті Віктор Косяченко). 23 вересня в актовому залі педагогічного інституту відбувся ювілейний вечір, в якому взяли участь письменники Іван Сочивець (голова ювілейної комісії Спілки письменників України), Полікарп Шабатин, Валентин Лагода, Євген Дудар, Юрій Цеков, Іван Сварник, Анатолій Гарматюк, Василь Кравчук, Броніслав Грищук, Микола Мачківський, Микола Магера, Петро Красюк. 24 вересня у середній школі № 16 відкрито музей Годованця. 25 вересня відкрито меморіальну дошку на будинку, в якому жив Годованець. * Покотило І. Свято байки в Кам'янці // Прапор Жовтня. – 1983. – 28 вересня. – С. 4.

ГОДОВАНЦЯ 100-РІЧЧЯ. Відзначено 1993. Ювілейний вечір відбувся 25 вересня в міському Будинку культури. На вечорі виступили письменники Полікарп Шабатин, Микола Федунець, Микола Мачківський, Василь Кравчук, Роман Болюх, Віталій Нечитайло. У Хмельницькому до ювілею Годованця у серії «Поетична Хмельниччина: давнє і сучасне» видано збірку вибраного байкаря. * [Будзей Олег.] Вечір Годованця, на жаль, збігся з вечерею у курсантів... // Подолянин. – 1993. – 29 вересня. – С. 1.

ГОДОВАНЦЯ 110-РІЧЧЯ. Відзначено 2003. До ювілею «Подолянин» надрукував спогади Івана Шемети «Не відгороджувався від людей». 25 вересня у міському Будинку культури відбувся літературно-мистецький вечір «Вінок байкареві» з участю місцевих письменників Віталія Нечитайла та Мар'яна Красуцького, до яких приєдналися Микола Федунець й Анатолій Ненцінський з Хмельницького, Василь Кравчук з Ізяслава та Петро Савчук із Новоушицького району. Столичних письменників цього разу не було. Лауреатом обласної премії імені Годованця став Анатолій Ненцінський – автор збірок гумору й сатири «Закон руки», «Це на Ваше тіло». * Шеремета Іван. Не відгороджувався від людей: Спогади // Подолянин. – 2003. – 19 і 26 вересня. – С. 5; Лауреат відкрив «Закон руки»: Місто // Подолянин. – 2003. – 3 жовтня. – С. 2.

ГОЛКОТЕРАПІЯ (АКУПУНКТУРА, РЕФЛЕКСОТЕРАПІЯ) – китайський метод лікування, що полягає в наколюванні певних точок тіла (пунктів) спеціальними голками. У Кам'янці-Подільському Іван Карлович Чорнобай застосував метод голкотерапії для позбавлення організму людини від нікотинової залежності. * Акупунктура // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 34; Дєвіна Тетяна. Куріння – здоров'ю ворог //Подолянин. – 2002. – 31 травня. – С. 3.

ГОЛОВА МІСЬКВИКОНКОМУ. Нині міський голова. Серед голів Кам'янець-Подільського міськвиконкому: 1944–1945 – Антон Іванович Семенов (1890 – 6 вересня 1958); 1945 – 5 січня 1948 – Давид Михайлович Демчук (1902 – ?); від 5 січня 1948 до 6 січня 1950 – Микола Федорович Мамічев (1908 – ?); від 6 січня 1950 до 1952 – Тихон Сидорович Стефанов (1909 – ?); 1952–1955 – Іван Никандрович Полуянов (? – ?); 1955–1959 – Федір Микитович Покотило (1909–1969); від 1959 до лютого 1962 – Ігор Мартіанович Бєлінський; від лютого 1962 до лютого 1964 – Євген Семенович Гітіліс (1925–1992); від лютого 1964 до 19 листопада 1968 – Григорій Андрійович Тонкочеєв (1904–1991); від 19 листопада 1968 до 21 березня 1969 – Антон Дмитрович Шевчук; від 21 березня 1969 до 2 листопада 1978 – Лідія Миколаївна Демчук (1929–1990); від 2 листопада 1978 до 1985 – Володимир Олександрович Козлов; від 26 червня 1985 до 4 квітня 1990 – Володимир Улянович Крилов; від 4 квітня 1990 до 16 січня 1991 – Юрій Анатолійович Москалюк; від 16 січня 1991 до 1994 – Михайло Дмитрович Аносов (1990–1994 – голова міської Ради); 1994–1997 – Анатолій Іванович Кучер; від 1997 – Олександр Володимирович Мазурчак (1997–1998 – секретар міської ради, від 1998 – міський голова). * Гарнага І. Першотравень 1945-го // Прапор Жовтня. – 1975. – 1 травня. – С. 2; Сесія міської Ради депутатів трудящих // Прапор Жовтня. – 1962. – 15 лютого. – С. 3; Повідомлення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської Ради депутатів трудящих // Прапор Жовтня. – 1968. – 5 листопада. – С. 1; Ленінському ювілею – гідну зустріч: На сесії міської Ради депутатів трудящих // Прапор Жовтня. – 1968. – 22 листопада. – С. 2; Гайдамашко В. Спочатку було магдебурзьке право...: Самоврядування // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 14 грудня. – С. 5.

ГОЛОВА РАЙВИКОНКОМУ. Нині голова райдержадміністрації. Серед голів Кам'янець-Подільського райвиконкому: 1959–1962 – Антон Данилович Трач (1912 – 1970); Олександр Павлович Коптєв (? – 1976); А. І. Степанюк; від січня 1965 до березня 1969 – Антон Архипович Клеванський (1914 – 1976); від березня 1969 – Клавдія Василівна Ситник; від 17 травня 1973 до лютого 1980 – Антон Якович Михайлик; від лютого 1980 – Володимир Андрійович Яремчук. * Сесія районної ради депутатів трудящих // Прапор Жовтня. – 1965. – 19 січня. – С. 1; А. Д. Трач: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1970. – 25 вересня. – С. 4; Коптєв Олександр Павлович: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1976. – 27 січня. – С. 4; Клеванський Антон Архипович: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1976. – 29 червня. – С. 4; Громадському тваринництву увагу: Із сесії районної Ради народних депутатів // Прапор Жовтня. – 1980. – 9 лютого. – С. 1.

ГОЛОВА РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ. Після реформи прийшов на заміну голові районного виконавчого комітету. Від 29 березня 2005 – Анатолій Олександрович Занюк. * Бабляк В., Сокальський С. Троянди і колючки для голови // Подолянин. – 2005. – 8 квітня. – С. 1.

ГОЛОВА РАЙОННОЇ РАДИ. У Кам'янець-Подільському районі: Володимир Андрійович Яремчук (народився 22 листопада 1939); 1992–1994 – Євген Павлович Дмитришин (16 квітня 1937 – 23 жовтня 2002); від 8 квітня 1998 – Лідія Микитівна Скидан (народилася 14 грудня 1945); від 18 квітня 2002 – Едуард Євстафійович Кульчицький (народився 12 січня 1947); від 20 квітня 2006 – Іван Михайлович Романчук (народився 17 січня 1949). * Обирали владу у районі // Подолянин. – 1998. – 10 квітня. – С. 1; На чолі району – Кульчицький: Влада // Подолянин. – 2002. –  19 квітня. – С. 1; Дмитришин Євген Павлович: [Некролог] // Край Кам'янецький. – 2002. – 25 жовтня. – С. 2; У чистий четвер – із свіжим головою: Влада // Подолянин. – 2006. – 21 квітня. – С. 2.

ГОЛОВА ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ. Від 27 липня 2006 – Олександр Миколайович Буханевич (народився 25 лютого 1977). * Губернатору ще немає тридцяти...: Призначення // Подолянин. – 2006. – 28 липня. – С. 2.

*ГОЛОВАНІВСЬКОГО-БАРСЬКОГО ПРОВУЛОК. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 14. Первісну назву – Шкільний провулок – надав 26 жовтня 1956 міськвиконком у зв'язку з розширенням селища Смирнова на північ. 17 лютого 1967 перейменовано на провулок Голованівського-Барського – на ознаменування 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. З'єднує вулиці Хмельницького та Лисенка, перетинає вулицю Мічуріна. Проходить повз ділянку, на якій розташувалася ЗОШ № 10. # Голованівський-Барський Григорій Адамович (1896 – 1966) – друкар, більшовик, уродженець Кам'янця-Подільського. Входив (1917) до більшовицької фракції Кам'янець-Подільської Ради робітничих і солдатських депутатів. Потім вів підпільну роботу. * Г. А. Голованевський-Барський: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1966. – 16 лютого. – С. 4; Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 308, 309; Паравійчук А. // Подільське братство. – № 4. – С. 27; Козлова Н. Борець за владу Рад: Назустріч ювілею Великого Жовтня // Прапор Жовтня. – 1977. – 14 червня. – С. 3; Голованівський-Барський Г. А. В боях за встановлення влади Рад на Поділлі: До 40-річчя Великого Жовтня // Прапор Жовтня. – 1957. – 16, 21, 23, 25 серпня. – С. 2.

ГОЛОВНИЙ АРХІТЕКТОР МІСТА. Понад 35 років (від 1954) головним архітектором Кам'янця-Подільського був Ізяслав Ілліч Медведовський (8 жовтня 1928 – 23 червня 2006). 1991–1994 – Віктор Дмитрович Яворський (народився 17 липня 1938). 22 червня 1998 головним архітектором міста призначено Людмилу Вікторівну Скопінцеву. 5 липня 2006 конкурс на заміщення вакантної посади головного архітектора виграв Анатолій Олексійович Ткачук (народився 1 травня 1961), який до того вже двічі був головним архітектором міста (1989–1991 і ?–?). * Кадрова хроніка // Прапор Жовтня. – 1989. – 24 червня. – С. 2; Відлуння тижня // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 10 липня. – С. 1; Будзей О. Відлуння тижня // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 31 липня. – С. 1; Шуханова Т., Баньковський В. Честолюбство почекає: Дивіться, хто прийшов // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 18 липня. – С. 3; Пам'яті Ізяслава Ілліча Медведовського // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 30 червня. – С. 8; Третя повернення Анатолія Ткачука // Подолянин. – 2006. – 7 липня. – С. 2.

ГОЛОДОМОР 1932–1933, геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом в ході утвердження соціалістичного сектору економіки в СРСР, підпорядкування суспільства партійно-державним органам влади та встановлення в країні особистої диктатури Йосипа Сталіна. * Марочко В. І. Голодомор 1932–1933 років в УСРР // Енциклопедія України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 145–146; Маркова Світлана. Голод 1932–1933 років у прикордонній смузі Поділля: особливості перебігу та наслідки // Хмельниччина: Дивокрай. – 2005. – № 1–2. – С. 59–62.

«ГОЛОС ГРОМАД» – бюлетень Кам'янець-Подільської коаліції громадських організацій «Партнерство за прозоре суспільство». Перше число побачило світ у травні 2003.

«ГОЛОС УКРАЇНИ» – газета Верховної Ради України. Виходить з 1 січня 1991. У Кам'янці-Подільському 18 травня 2002 відкрито регіональний корпункт газети (власний кореспондент Віра Филимонівна Шпильова). * Відкрито корпункт // Край Кам'янецький. – 2002. – 21 травня. – С. 1.

ГОЛОСКІВ – село. Центр Голосківської сільської ради (підпорядковані села – Пудлівці, Улянівка; до 23 грудня 1994 – Зіньківці). Внаслідок ухвали облвиконкому від 12 січня 1967 про об'єднання населених пунктів, які злилися, до Голоскова приєднано села Кептинці та Цівківці. За даними на 1998: дворів – 579, мешканців – 1659. У Голоскові народився народний депутат СРСР (1989–1991) Іван Борисович Павлевич (25 січня 1961). У листопаді 1988 у селі відкрито новозбудований дитячий садок «Сонечко». Нині в селі діє дитячий садок «Берізка». * Повідомлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 1; Гарнага І. Звідки пішла назва. Голосків. Гораївка // Прапор Жовтня. – 1971. – 18 вересня. – С. 4; Голосків // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 358; Українець М. Зустріч у Голоскові [з Микитою Годованцем] // Прапор Жовтня. – 1973. – 6 жовтня. – С. 4; Щур О., Шевченко Ю. Герої не вмирають // Прапор Жовтня. – 1976. – 12 травня. – С. 3; Поліщук П. «Сонечко» дарує тепло // Прапор Жовтня. – 1988. – 7 листопада. – С. 4; Голосков // Подолянин. – 1993. – 28 квітня. – С. 3; Щур О. Т. Голосків (історичний нарис) // Наукові праці історичного факультету. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 1996. – C. 195–205; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 29; Сосюра В. Третя рота // Сосюра В. Вибрані твори в двох томах. – Т. 2. – К., 2000. – С. 383; Яцемірська Наталія. Афган і доля Івана Павлевича: Зблизька // Подолянин. – 2006. – 21 липня. – С. 4.

«ГОЛОСКІВ» – книга кандидата історичних наук Олександра Трифоновича Щура. Має підзаголовок: «Село на Поділлі: історія і сучасність». Побачила світ 1999 у видавництві «Рідний край». Знайомить читача з історією та сучасність сіл Голосків, Кептинці, Цівківці, Пудлівці, Улянівка, Зіньківці. Відкриває книгу «Слово до читача» Льва Баженова.

ГОЛОСКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 2757 (чоловіків – 1260, жінок – 1497). Голова Валентина Тимофіївна Парова. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

ГОЛОСКІВСЬКА ШКОЛА. У Голоскові вчителювали український байкар Микита Годованець (тут він написав байки «Голуб і Лелека», «Соловейко та Свиня»), кандидат історичних наук, доцент Кам'янець-Подільського університету Олександр Щур (1999 видав книгу «Голосків»), доктор географічних наук, професор Чернівецького університету Микола Крачило. У 1959–1961 директором школи в Голоскові працював журналіст і письменник Юхим Альперін.

*ГОЛОСКІВСЬКЕ ШОСЕ. Виборча дільниця № 11. Відходить від Нігинського шосе. # Голосків – село Кам'янець-Подільського району.

ГОЛУБІВНИЦТВО – розведення голубів. Серед кам'янецьких голубарів – Андрій Олександрович Палилюлько (народився 1 жовтня 1981). * Яцемірська Наталія. «Летите, голуби...»: Людина та її справа // Подолянин. – 2005. – 4 лютого. – С. 3.

ГОНЧАРСТВО. * Сис Т. Гончарство: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1978. – 2 вересня. – С. 4.

*ГОНЧАРСЬКА БАШТА. Старе місто. У документах зафіксовано ще такі її імена – Різницька, Яничарська. Датою зведення башти вважається 1583. Саме таку дату вказано на пам'ятній плиті на західному фасаді башти. 1669 башту реконструювали на кошти місцевих купців. Це була велика та могутня башта – мала п'ять ярусів, високий дах із дозорним майданчиком. Діаметр башти становив 13 м, товщина стін третього ярусу – 2,5 м. Гончарська, на відміну від інших башт, опалювалася спеціально збудованим великим каміном. Але найголовніше, що це єдина в Україні башта, на якій і сьогодні можна побачити втіленим у життя оригінальний прийом середньовічного військового фахівця та художника Альбрехта Дюрера (1471–1528) – стіни верхнього ярусу башти мають виразний укіс, щоб чавунні кулі, вдаряючись об них, могли рикошетувати. У такий спосіб захищалася від руйнування найуразливіша верхня частина стін башти. За даними краєзнавця Андрія Паравійчука (1901–1986), за цим же принципом у 1520-х збудували ще три башти в Німеччині, однак під час пізніших перебудов їх було зруйновано. Отже, як зазначає дослідник, «наша Гончарська башта залишилась єдиною у світі, побудованою за принципом Дюрера». До нашого часу башта дійшла без даху, без міжповерхових перекриттів. 1963 на Гончарській башті відновили дах.* Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 143–144; Козлова Н. Гончарська башта XVI ст.: Вивчаймо рідний край // Прапор Жовтня. – 1968. – 8 червня. – С. 4.

*Гончарська вулиця. Старе місто. Давня назва вулиці Вали, виявлена польським істориком Леоном Бялковським у кам'янецьких земських актових книгах.

ГОРАЇВКА – село. Входить до Староушицької селищної ради. Внаслідок ухвали облвиконкому від 12 січня 1967 про об'єднання населених пунктів, які злилися, до Гораївки приєднано село Наддністрянка (колишні – до 7 березня 1946 – Дурняківці). За даними на 1998: дворів – 239, мешканців – 655. * Повідомлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 1; Гарнага І. Звідки пішла назва. Голосків. Гораївка // Прапор Жовтня. – 1971. – 18 вересня. – С. 4; Гораевка // Подолянин. – 1994. – 11 серпня. – С. 4; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 29; А чому Сокіл – Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. – 2004. – 6 лютого. – С. 3 (двічі).

«ГОРИЗОНТ» – туристичний клуб на заводі «Електроприлад». Створено 1973. * Ізотов В., Ковальський В., Квітко А., Сучкова Т., Говердовський В. Подорожуєио: Любов моя, Вітчизно // Прапор Жовтня. – 1974. – 18 червня. – С. 4; Красуцький М. Синій вітер доріг: З досвіду роботи по організації дозвілля молоді на заводі «Електроприлад» // Прапор Жовтня. – 1980. – 2 липня. – С. 3.

*Гористий провулок. Мікрорайон Східний (заводу «Електроприлад»). Назву надано 1954. Можливо, тепер це східна частина сучасної вулиці Сіцінського.

«ГОРЛИЦЯ» – народний ансамбль танцю Кам'янець-Подільського педагогічного інституту. Керівник Володимир С'єдін. * С'єдін Володимир. Танцюй, «Горлице» // Прапор Жовтня. – 1986. – 6 вересня. – С. 2–3.

«ГОРЛИЧКА» – танцювальний ансамбль. Первісно – «Піонерія». Керівник Дмитро Миколайович Назаренко (народився 1969). * Греса Надія. І скрізь танцюватимуть // Подолянин. – 2004. – 23 квітня. – С. 5.

*Горні (Горішні) фільварки – одна з назв Польських фільварків у давніх актах.

«ГОРОД КАМЕНЕЦ-ПОДОЛЬСКИЙ. ИСТОРИЧЕСКОЕ ОПИСАНИЕ» – книга Євтима Сіцінського. Видано 1895 в Києві з нагоди святкування 100-ліття з часу приєднання Поділля до Росії. Цензурний дозвіл дано 23 квітня (5 травня) 1894. Книга містить цілісний і ґрунтовний опис історії міста від найдавнішого часу до кінця 19 століття.

ГОРОДКИ. На чемпіонаті України (Євпаторія, 28 серпня – 4 вересня) в особистому заліку перемогу здобув студент четвертого курсу Кам'янець-Подільського педагогічного інституту В'ячеслав Фетісов, у командному заліку кам'янчани посіли четверте місце. Серед майстрів спорту з Кам'янця-Подільського – Юрій Пушкарьов, Анатолій Ляпота. * Полуянов І. Городки // Прапор Жовтня. – 1967. – 18 квітня. – С. 4; Зорін В. У фіналі: Сторт // Прапор Жовтня. – 1973. – 29 серпня. – С. 4; Зорін В. Фетісов – чемпіон України // Прапор Жовтня. – 1973. – 12 вересня. – С. 4; Полуянов І. Городки // Прапор Жовтня. – 1975. – 12 серпня. – С. 4; Жабенко В. Городки – чудова гра, але цей вид спорту несправедливо забутий у місті і районі. Чому? // Прапор Жовтня. – 1988. – 5 березня. – С. 4; «Городки – чудова гра»: Резонанс // Прапор Жовтня. – 1988. – 7 квітня. – С. 2; Жабенко Василь. Невже крига скресла? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 4 листопада. – С. 3; Кучер Олександр. Ляпота! // Подолянин плюс. – 1994. – 8 жовтня. – С. 4.

*ГОРЬКОГО ВУЛИЦЯ. Польські фільварки. Виборча дільниця № 1. З'єднує вулиці Суворова та Зіньковецьку, досить розгалужена. 2006 викладачі Кам'янець-Подільського державного університету Микола Васьків, Олег Рарицький запропонували перейменувати на вулицю Володимира Свідзінського. # Горький Максим (насправді – Пєшков Олексій Максимович; 1868 – 1936) – російський письменник. Був почесним прикордонником Кам'янець-Подільського прикордонного загону (наказ ОДПУ від 16 жовтня 1932; посвідчення від 2 січня 1933). Є фото 1931 «Максим Горький серед прикордонників на Кам'янеччині» * Брагін Е. М. Горький – почесний прикордонник // Прапор Жовтня. – 1972. – 31 жовтня. – С. 3; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 72; Будзей Олег. Кам'янецькі адреси Володимира Свідзінського: Постаті // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 6.

*ГОРЬКОГО ВУЛИЦЯ. Селище цукрового заводу. Відходить на південь від вулиці Фрунзе. Показано тільки на планах із серії «Міста України» (2001, 2006), виданих державним науково-виробничим підприємством «Картографія».

ГОСПІТАЛЬ ДЛЯ ІНВАЛІДІВ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ. Серед начальників: Михайло Юдович Фішелєв (помер 1979). * [Два співчуття] // Прапор Жовтня. – 1979. – 5 вересня. – С. 4.

*ГОСПІТАЛЬНА (ШПИТАЛЬНА) ВУЛИЦЯ. Старе місто. Виборча дільниця № 40. Ще одна назва – Лазаретна. З'єднує майдан Вірменський ринок із вулицею Руською. # У будинку № 3 у 17 столітті діяв вірменський шпиталь. Також у казармах фортеці (будинок № 14), попри які проходить вулиця, у 18 столітті містився військовий шпиталь (лазарет). * Шкурко С. Знайомтесь з рідним містом. 13. Госпітальна вулиця //Прапор Жовтня. – 1970. – 3 липня. – С. 4; Михайленко А. [Терлецький А.] Госпітальна: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1984. – 16 червня. – С. 4; Кава з Госпітальної: Товари для народу // Прапор Жовтня. – 1991. – 28 травня. – С. 1; Будзей О. Шпитальна: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2003. – 12 грудня. – С. 6; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 245–250.

*ГОСПІТАЛЬНА, 3. Двоповерховий будинок у формі літери Г.

*ГОСПІТАЛЬНА, 14. Фортечні казарми.

«ГОСПОДАРСЬКИЙ (АРБІТРАЖНИЙ) СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ», видання, присвячене 15-й річниці створення системи господарських (арбітражних) судів України. Побачило світ 2006 у приватному видавництві Мирослава Мошака (Кам'янець-Подільський). Має підзаголовок: «Історико-правові нариси, портрети». Містить, зокрема, 6 історико-правових нарисів. Серед них нарис «Місто Кам'янець на Поділлі у XIV–XVIII століттях: магдебурзьке право, судочинство та самоврядування громад», автором якого є заступник голови господарського суду Хмельницької області Сергій Крамар.

«ГОСТИННИЙ ДВІР» – ресторан. Старе місто. Троїцька, 1.

Гоцули – село. → Гуцули – село (нині в складі села Гелетина).

ГРАЛЬНІ АВТОМАТИ. * Кам'янець-Подільський чи Лас-Вегас // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 20 липня. – С. 5; Лас-Вегас нам не побратим: Місто // Подолянин. – 2006. – 21 липня. – С. 2; Скільки треба «одноруких бандитів»?: Новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 21 липня. – С. 2; Ігрових автоматів стане менше // Фортеця. – 2006. – 27 липня. – С. 2; Заарештовано 27 бандитів. Одноруких: Місто // Подолянин. – 2006. – 28 липня. – С. 2; Гординчук Микола. Чи накивають п'ятами «однорукі бандити»? // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 28 липня. – С. 1, 2.

ГРАМОТА ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР. Серед нагороджених: 8 грудня 1971 – виконроб Кам'янець-Подільського будівельно-монтажного тресту Болеслав Михайлович Семаш. * Вітаємо вас, творці цементного! // Прапор Жовтня. – 1971. – 18 травня. – С. 1; Про нагородження будівельників Почесною Грамотою та Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР // Прапор Жовтня. – 1971. – 14 грудня. – С. 1; Висока відзнака // Прапор Жовтня. – 1971. – 31 грудня. – С. 1.

«ГРАНД» – перший у місті супермаркет. Адреса – Червоноармійська, 4. Відкрито 19 липня 2003. Директор Ніна Василівна Шевченко. * Федоришина С. Аура господаря: 25 липня – День працівників торгівлі // Подолянин. – 2004. – 23 липня. – С. 3.

«ГРАНД-ОТЕЛЬ» – готель. Старе місто. Існував у другій половині 19 – на початку 20 століття. Сучасна адреса – Зарванська, 14. У першій половині 19 століття тут був заїжджий двір Нарольського. У другій половині 19 століття на його місці звели під «Гранд-отель» 2-поверховий будинок із проїздом на рівні першого поверху. Готель націоналізовано в 1920-х. Тепер на першому поверсі розміщуються крамниці, перукарня, на другому – квартири. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 198.

«ГРАНІ ТИСЯЧОЛІТЬ НА СТРУНАХ СЛОВА» – колективна збірка сучасних кам'янецьких поетів. Побачила світ 2006 у видавництві «Абетка», презентація відбулася 20 травня під час Дня міста. До збірки ввійшло по три вірші 62 поетів із короткими біографічними довідками довільної форми та здебільшого фотографіями авторів. Збірку видано за сприяння відділу культури Кам'янець-Подільської міської ради. Головний редактор видання – заступник міського голови Олег Демчук. Фактично збірка є першою антологією, яка, хоч і з певними лакунами (зокрема, не представлено твори членів Національної спілки письменників України Віталія Нечитайла, Івана Прокоф'єва), репрезентує сучасну кам'янецьку поезію. * Будзей Олег. Сотня митців із подільських лав // Подолянин. – 2006. – 26 травня. – С. 4; Шпильова Віра. Поетичні «посиденьки» // Голос України. – 2006. – 7 червня. – С. 6; Браеску А. Література – не розвага: Рецензії // Фортеця. – 2006. – 14 серпня. – С. 4.

ГРАФІТІ – написи та малюнки на стінах. Серед сучасних написів на стінах будинків Кам'янця-Подільського зафіксовано навіть паліндром на одній із дев'ятиповерхівок: «І мчу кіло бараболі Кучмі». * Русяєва А. С. Графіті // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 186; Свирида Оксана. Про що говорять паркани міста // Фортеця. – 2006. – 11 травня. – С. 10; «Моє ставлення до написів на стінах міста»: Опитування // Фортеця. – 2006. – 11 травня. – С. 10.

Грейма фотодрукарня. Старе місто. Колишня адреса – Гімназичний майдан, 2. * Паравійчук А. Г. Краєзнавець М. Й. Грейм і перша фотодрукарня у Кам'янці-Подільському // Матеріали третьої Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Львів, 1970. – С. 67–69.

ГРЕЧКА – однорічна трав'яниста рослина родини гречкових, походить з Азії. Цінна харчова культура й медонос. Насіння, багате білком (близько 12%) і жирами (2,6%), переробляють на крупу. Значний доробок у розвитку селекції, насінництва і вирощування гречки належить Олені Семенівні Алексєєвій (1926–2006), яка від 1971 працювала в Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті (нині – ПДАТУ). Вона керувала проблемною науково-дослідною лабораторією гречки (створено у серпні 1972), з учнями і співпрацівниками вивела 34 сорти гречки. * Гречка // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 327; «Кара-Даг» академіка Алексєєвої // Край Кам'янецький. – 1995. – 29 квітня. – С. 1; Федоришина Світлана. Королева гречки // Подолянин. – 2006. – 21 квітня. – С. 6; Прощавай, королево!: Слід на землі // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 7.

ГРИВНЯ. 25 серпня 1996 Президент України Леонід Кучма видав Указ «Про грошову реформу в Україні», згідно з яким з 2 вересня в Україні вводилася в обіг гривня за курсом: одна гривня за сто тисяч карбованців. Зокрема, Указ Президента та інші інструктивні матеріали щодо грошової реформи можна було отримати в Кам'янець-Подільському відділенні Укрсоцбанку на паперових і магнітних носіях. Первісний курс гривні, встановлений Національним банком України, був такий: за долар США – 1 гривня 76 копійок. У Кам'янці-Подільському на «чорному ринку» курс гривні щодо долара був приблизно таким же (купівля – 1,8 гривні, продаж – 1,9 гривні). * Дмитрієнко М. Ф. Гривня // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 196–198; Кінець країни суцільних мільйонерів // Кам'янець у серпні. – 2001. – С. 18; Бадьорий старт гривні // Кам'янець у вересні. – 2001. – С. 14; Резнікова Вікторія. Дитя грошової реформи: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 25 серпня. – С. 6.

«ГРИЛЬ-БАР». Новий план. Вулиця Соборна. Відкрито 19 березня 1988. Після пожежі відновив роботу в листопаді 1998. * Шановні кам'янчани! // Прапор Жовтня. – 1988. – 18 березня. – С. 4; «Гриль» працює знову // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 20 листопада. – С. 3.

ГРИНЧУК – село. Центр Гринчуцької сільської ради (підпорядковані села – Бабшин, Малинівці, Слобідка-Малиновецька). Найпівденніший населений пункт Хмельницької області. Розташувався на лівому березі річки Дністер. Перша згадка в документах – 1431. За даними Євтима Сіцінського (1895): дворів – 173, мешканців – 827. За даними на 1998: дворів – 145, мешканців – 294. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 268–270; Гарнага І. Звідки пішла назва. Гринчук. Грушка // Прапор Жовтня. – 1971. – 2 жовтня. – С. 4; А чому Сокіл – Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. – 2004. – 6 лютого. – С. 3.

ГРИНЧУЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 627 (чоловіків – 275, жінок – 352). Голова Зінаїда Іванівна Сафронюк. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

ГРИНЧУЦЬКА ШКОЛА. 1872 в селі Гринчук відкрито народну школу Міністерства народної освіти.

ГРОМАДСЬКА ПРИЙМАЛЬНЯ ГАЗЕТИ «ПРАПОР ЖОВТНЯ». Розпочала роботу 23 червня 1965. Розглядала заяви й скарги, надавала кваліфіковані консультації, довідки з питань, що цікавили відвідувачів. Для цього в редакції газети чергували громадські активісти (здебільшого, пенсіонери). Першим відвідувачів приймав Василь Степанович Туркевич. * Громадська приймальня газети «Прапор Жовтня» // Прапор Жовтня. – 1965. – 22 червня. – С. 4.

ГРОМАДСЬКЕ ХАРЧУВАННЯ. На 1 квітня 1967 в Кам'янці-Подільському в мережі громадського харчування діяло 80 одиниць на 3410 посадочних місць, працювало 700 чоловік. До кінця п'ятирічки (на 1 січня 1971) передбачалося збільшити мережу на 37 одиниць (1800 посадочних місць). * Гітіліс Є. Громадському харчуванню – повсякденну увагу // Прапор Жовтня. – 1967. – 5 квітня. – С. 2.

«ГРОСМЕЙСТЕР» – шахово-шашковий клуб (ШШК). Новий план. Адреса – Соборна, 5 (розташувався на другому поверсі). Відкрито в грудні 1992. Ухвалою міськвиконкому від 14 вересня 2006 заплановано розмістити в МЦ «Сатурн». * У шахістів новосілля: Спорт // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 13 січня. – С. 2; Рокіровочки: Місто // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 2; Звернення // Шахіст Поділля. – 2006. – 26 жовтня. – С. 6.

ГРОТ-КОЛОДЯЗЬ – пам'ятка архітектури. Старе місто. Розташувався у дворі будинку № 4 на вулиці Кузнечній. * Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 148–149; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 174.

«ГРУЗТРАНС» – закрите акціонерне товариство (ЗАТ). Первісно – транспортний цех Кам'янець-Подільського цементного заводу. Восени 1978, коли цех передали Міністерству автомобільного транспорту, було створено АТП-22663. Від 1986 – АТП-16863, від 1995 – колективне орендне підприємство «Атроніп», від 1997 – сучасна назва. Голова ЗАТ – Віктор Антонович Антонюк (народився 21 лютого 1952), очолив підприємство 3 листопада 1989 (обрано на конкурсній основі директором АТП-18663). # «Грузтранс» – скорочення від російського «Грузовой транспорт». * Бабляк Віталій. Четвертак // Подолянин. – 2003. – 24 жовтня. – С. 4.

*ГРУШЕВСЬКОГО ПРОСПЕКТ. Виборчі дільниці № 14, № 19, № 21, № 22, № 23, № 24, № 26, № 28, № 30, № 32, № 34, № 35, № 36. До 17 лютого 1967 вулиця Загородня, від 17 лютого 1967 до 1 червня 1992 проспект Леніна. Була спільна постанова міськкому КПУ та міськвиконкому від 27 листопада 1962 про перейменування з нагоди 900-річчя міста на проспект Карла Маркса, але з якихось причин постанову не ввели в дію. 28 лютого 1995 пленум міської ради ветеранів запропонував перейменувати на проспект 50 років Перемоги. Єдиний у місті проспект; простягнувся від Хмельницького шосе на півночі до мосту «Стрімка лань» на півдні. Довжина – 6,5 км. Прикінцеві номери: зліва – 39, справа – 80. Через проспект 8 липня 1980 пройшла естафета Олімпійського вогню. На проспекті розмістилися ВАТ «Завод дереворізального інструменту «Мотор», кінотеатр (тепер – молодіжний центр) «Юність» (закладено 4 січня 1972, відкрито 20 грудня 1975), міський стадіон ім. Тонкочеєва, мотобольний стадіон, ДЮСШ № 2, центральний міський ринок, 12-поверховий будинок ПКБ АСУ, ЗОШ № 15 (відкрито 1 вересня 1964), два гуртожитки технікуму ПДАТА, гуртожитки університету, навчально-виховний комплекс (спочатку школа-інтернат № 1, потім обласний педагогічний ліцей). Проходить повз Руськофільварецьке кладовище. # Грушевський Михайло Сергійович (17(29) вересня 1866 – 24 листопада 1934) – видатний український історик, державний діяч, голова Центральної Ради. Жив і працював у Кам'янці-Подільському в лютому – березні 1919. * Тарасюк В. Ще один подарунок: У радгоспі-технікумі // Прапор Жовтня. – 1976. – 2 березня. – С. 4; Бронін У. Проспект молодості: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1980. – 22 квітня. – С. 3; Вірич Г. В майбутнє лине Леніна проспект: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1985. – 24 квітня. – С. 3; Будзей О. Проспект Грушевського: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 13 грудня. – С. 5; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 291–292.

*ГРУШЕВСЬКОГО, 1. ВАТ «Завод дереворізального інструменту «Мотор».

*ГРУШЕВСЬКОГО, 15. МЦ «Юність».

*ГРУШЕВСЬКОГО, 17. Триповерховий корпус ЗОШ № 15. Стала до ладу 1964 як середня школа. Первісна адреса – Загородня, 7. * Нова школа в привокзальному районі: Кам'янець-Подільський будується / Малюнок Д. Брика // Прапор Жовтня. – 1964. – 8 липня. – С. 3; Урода Б. Йдуть заняття: З нового року – широкого кроку // Прапор Жовтня. – 1964. – 4 вересня. – С. 4; Гудима А. Нова стінгазета // Прапор Жовтня. – 1964. – 16 грудня. – С. 3; Терепенчук В. Про це повинні піклуватися всі: Високоякісна продукція – твоя честь // Прапор Жовтня. – 1964. – 18 грудня. – С. 3; [Фотоінформація] // Прапор Жовтня. – 1966. – 11 червня. – С. 2; 40 років... за партою: Саме стільки літ педагоги навчають дітей у загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 15 // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 28 вересня. – С. 1.

*ГРУШЕВСЬКОГО, 31. ДЮСШ № 2.

*ГРУШЕВСЬКОГО, 42. Висотний будинок (108 квартир, 9 поверхів) навпроти центрального колгоспного ринку на розі з вулицею Князів Коріатовичів. Будівництво розпочато у вересні 1984. Заплановано здати в третьому кварталі 1985. Заселено в листопаді 1986. У грудні 1986 у будинку відкрито крамницю електротоварів, центральну ощадкасу (тепер діє як відділення Ощадбанку). У будинку є відділення «Кредитбанку». * Горбановський Б. Висотний – на проспекті // Прапор Жовтня. – 1984. – 8 вересня. – С. 2; Данчук Г. Житло – кожному // Прапор Жовтня. – 1986. – 2 грудня. – С. 1; Шевелева Г. Запрошує магазин електротоварів // Прапор Жовтня. – 1987. – 1 січня. – С. 1.

*ГРУШЕВСЬКОГО, 44. Гуртожиток № 1 Кам'янець-Подільського державного університету.

*ГРУШЕВСЬКОГО, 46. 12-поверховий будинок ПКБ АСУ.

*ГРУШЕВСЬКОГО, 62. Бібліотека № 2. Відкрито в жовтні 1954. Серед завідувачів: перша – Есфіра Михайлівна Співак; із червня 1963 до жовтня 2000 (із невеликою перервою) – Галина Матвіївна Кошман (померла в лютому 2004); тепер – Ольга Вітвіцька. * Козлова Н. Позивні бібліотеки: Як працюєш, культармієць? // Прапор Жовтня. – 1984. – 14 лютого. – С. 4: Кошман Галина Матвіївна // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 20 лютого. – С. 2; Вітвіцька Ольга. Піввіковий ювілей книгозбірні: Ювілеї // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 15 жовтня. – С. 11.

*ГРУШЕВСЬКОГО, 70 і 78а. Гуртожитки технікуму ПДАТУ. Один із них 300 учнів радгоспу-технікуму заселили в березні 1975. * Мудрик В. З новосіллям! // Прапор Жовтня. – 1975. – 22 березня. – С. 3.

ГРУШКА – село. Центр Грушківської сільської ради (підпорядковані села – Каштанівка, Рункошів). Згадується в документах із кінця 15 століття. Дерев'яну церкву в честь Успіння Божої Матері зведено 1778 зусиллями поміщиці Марціани Старжинської при участі парафіян. За даними на 1998: дворів – 262, мешканців – 654. У селі народився доктор хімічних наук Анатолій Григорович Білоус (8 травня 1951). * Мендограло Г. Це нам заважає // Прапор Жовтня. – 1968. – 31 січня. – С. 4; Гарнага І. Звідки пішла назва. Гринчук. Грушка // Прапор Жовтня. – 1971. – 2 жовтня. – С. 4; Грушка // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 358–359; Грушка // Подолянин. – 1994. – 1 вересня. – С. 3; Фокіна З. А. Білоус Анатолій Григорович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 832–833.

ГРУШКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. Входять села Грушка, Каштанівка, Рункошів. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 1468 (чоловіків – 646, жінок – 822). Голова Анатолій Броніславович Приступа. * Грушка: відставка голови сільради // Подолянин. – 1993. – 27 жовтня. – С. 1; Грушка: головою сільради став учитель // Подолянин. – 1993. – 30 жовтня. – С. 1; Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

ГРУШКІВСЬКА ШКОЛА. 1881 в селі Грушка відкрито однокласне училище Міністерства народної освіти. Нині – загальноосвітня школа I–III ступенів. Директори: від вересня 1978 – Євген Олексійович Нагабась (народився 28 липня 1942). Серед випускників: підприємець Валерій Степанович Солярик. * Дубінський В. А. Євген Олексійович Нагабась // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 898–901; Нагабась Є. Його лінія // Край Кам'янецький. – 2006. – 8 березня. – С. 2; Нагабась Є. Подарунок до Дня знань // Край Кам'янецький. – 2006. – 31 серпня. – С. 3.

ГРУШКІВСЬКИЙ САМОДІЯЛЬНИЙ ТЕАТР. 1962 у селі Грушка створив Іван Михайлович Трофанчук. 1973 Міністерство культури УРСР надало колективу звання «Самодіяльний народний театр» * Беницький О. Театр у школі // Прапор Жовтня. – 1967. – 17 січня. – С. 4; Демчик С. Визнання // Прапор Жовтня. – 1973. – 8 грудня. – С. 4.

ГРЮНВАЛЬДСЬКА БИТВА. Відбулася 15 липня 1410 на території, яка належала Тевтонському ордену, поблизу села Грюнвальд (нині Ольштинське воєводство, Польща) між рицарями-хрестоносцями (близько 39 тисяч осіб) та об'єднаними збройними силами (близько 45 тисяч осіб) Корони Польської та Великого князівства Литовського. Об'єднана польсько-литовська армія, керована Ягайлом і Вітовтом, завдала нищівної поразки тевтонцям. У битві в складі польської армії брали участь три загони подолян. Серед рицарів, які відзначилися у війні з тевтонцями, були й кам'янчани. У листопаді 1410 польський король Владислав Ягайло за хоробрість у битві з хрестоносцями надав Фридру (Фредру) із Плешовиць (Плескавиць) села Фридрівці (нині Залісся Перше), Суржа, Кадиївці. У Польщі на місці Грюнвальдської битви щороку проводиться військово-історичний фестиваль. 2005 і 2006 у ньому брав участь клуб військово-історичної реконструкції «Подільська хоругва» з Кам'янця-Подільського. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 125, 348, 388; Трубчанінов С. В., Винокур І. С. Історія України: Експериментальний підручник для сьомого класу. – Тернопіль, 2002. – С. 206; Шабульдо Ф. М. Грюнвальдська битва 1410 // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 237–238; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 43; Батюкевич Іван. Грюнвальдська битва повторилась знову // Фортеця. – 2006. – 3 серпня. – С. 9.

*Губашова вулиця. Старе місто. Вела від Новопланівського мосту до Троїцького майдану. Нині не існує. Інші назви – Троїцький узвіз, узвіз Куйбишева. # Губашов Петро – голова підпільного ревкому в Кам'янці-Подільському (1918–1920). * К-ПМА. – Ф. Р-335. – Опис 1. – Справа 63. – Аркуш 251; Оголошення в газеті від 1 жовтня 1926.

Губернатор – урядова посада в Російській імперії з адміністративними, поліцейськими та військовими функціями місцевого управління. Введена за шведським зразком Петром Першим 1708 при поділі Російської держави на губернії. Губернатор особисто призначався монархом. * Шандра В. С. Губернатор // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 238; Скрипник А. Ю. Подільські губернатори першої половини XIX ст. // Матервали XI Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 196–200.

Губернатора палац. Старе місто. Згорів 1920. Тепер на цьому місці стоїть будинок пожежної частини (сучасна адреса – Вірменський ринок, 10). * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 217–219.

*Губернаторська вулиця. Старе місто. Одна з давніх назв (у 19 столітті – в часи Російської імперії) давньої і сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці Вірменської. # Губернатор – у Російській імперії начальник губернії, що призначався царем. Подільську губернію створено указом Катерини ІІ від 1(12) травня 1795, а 5(16) липня 1795 губернським містом визначено Кам'янець-Подільський. 1(12) травня 1796 у місті відкрито присутственні місця – губернське правління, палати тощо. На початку вулиці (у південно-східному кутку майдану, який теж став Губернаторським) стояв палац губернатора. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский. – К., 1895. – С. 69.

*Губернаторський майдан. Старе місто. Одна з давніх назв (у 19 столітті – в часи Російської імперії) давнього й сучасного (від 11 вересня 1990) майдану Вірменський ринок.

*Губернаторський провулок. Старе місто. Одна з давніх назв (у 19 столітті – в часи Російської імперії) давнього й сучасного (від 11 вересня 1990) провулка Комендантського.

ГУМЕНЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 5553 (чоловіків – 2567, жінок – 2986). Голова: від 1998 – Інна Григорівна Абдулкадирова (народилася 6 січня 1962). 9 червня 2006 підведенням природного газу в Колубаївці завершено газифікацію сіл Гуменецької сільської ради. * За новий розквіт // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 січня. – С. 2; Сесія Гуменецької сільської ради // Край Кам'янецький. – 2006. – 23 квітня. – С. 2; Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2; Сокальський Сергій. І в Колубаївцях газ: Добра новина // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2.

ГУМЕНЕЦЬКА ШКОЛА. Серед директорів: упродовж 12 років – Семен Семенович Цішевський (помер 7 вересня 2006). * Власова В. Новосілля юні: У Гуменцях відкрилась нова середня школа // Прапор Жовтня. – 1984. – 19 вересня. – С. 4; Вічна пам'ять // Край Кам'янецький. – 2006. – 21 вересня. – С. 3.

Гуменецьке – село. Від 12 січня 1967, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, в складі села Гуменці.

*ГУМЕНЕЦЬКИЙ ПРОВУЛОК. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 14. З'єднує вулиці Хмельницьку та Мічуріна. Назву надано 26 жовтня 1956 у зв'язку з розширенням селища Смирнова на північ.

«Гуменецький» – птахорадгосп. Створено 1980 на базі птахофабрики. Директор (від 1988) – Анатолій Прокопович Ткач. Нині (від 1994) – ЗАТ «Авіс» * Кадрова хроніка // Прапор Жовтня. – 1988. – 2 липня. – С. 2–3.

Гумениск – село. Від 10 березня 1960, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, в складі села Зіньківці.

*ГУМЕНІСК – вулиця. Мікрорайон Жовтневий. Виборча дільниця № 10. Назву надала 25 вересня 1990 президія міськради.

*ГУМЕНІСК – провулок. Мікрорайон Жовтневий. Виборча дільниця № 10. Назву надала 25 вересня 1990 президія міськради.

*Гуменіск – хутір на північному сході Кам'янця-Подільського. Увійшов до складу міста. 25 вересня 1990 президія надала назви на колишньому хуторі – вулиця Гуменіск і провулок Гуменіск.

ГУМЕНЦІ – село. Центр сільської ради (підпорядковані села – Вербка, Колубаївці, Лисогірка, Привороття Друге, Слобідка-Гуменецька). Внаслідок ухвали облвиконкому від 12 січня 1967 про об'єднання населених пунктів, які злилися, до Гуменців приєднано село Гуменецьке. Перша згадка в документах – 1493. За даними на 1998: дворів – 761, мешканців – 2129. У селі народився український письменник Володимир Гаврилович Ковтун (16 липня 1931). * Историко-статистическое описание церкви и прихода села Гуминец Каменецкого уезда // Подольские епархиальные ведомости. – 1869. – № 18. – Неофициальная часть. – С. 770–779; Гуминцы // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 157–160; Повідомлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 1; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 29; Маньковський М., Білоус В. Розповідає матрос з «Авроры» // Прапор Жовтня. – 1967. – 1 листопада. – С. 2; Гуменці // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 359; Гарнага І. Звідки пішла назва. Гуменці. Гута-Чугорська // Прапор Жовтня. – 1971. – 16 жовтня. – С. 4; Будзей О. Пам'ятник-вибачення у Гуменцях: Пам'ять // Подолянин. – 2002. – 29 листопада. – С. 1; Красуцький М., Добровольський В., Урода Б. Село моє, доле моя... // Край Кам'янецький. – 2004. – 1 січня. – С. 4–5; Добровольський В. У Гуменцях, на Вознесіння...: Відроджуємо духовність // Край Кам'янецький. – 2006. – 22 червня. – С. 2.

«ГУМЕНЦІ» – кооператив біля автозаправної станції в Гуменцях. Розпочав діяльність у червні 1987. * Бабляк В. Ох, це м'ясо...: Кооперативи: пошук, досвід, проблеми // Прапор Жовтня. – 1988. – 23 грудня. – С. 3.

ГУМОР – різновид комічного, відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах. Кам'янчанин Віталій Васильович Нечитайло (народився 7 червня 1941) видав збірки сатири та гумору «Шовкові віжки» (1993), «Суниця в кропиві» (1994), «Любасні фокуси» (1997), «Золота карета» (2002), спільно з Василем Кравчуком і Романом Болюхом «Веселий трикутник» (1995). Кам'янчанин Василь Дмитрович Столяренко (народився 1935) видав збірку гумористичних віршів «Сімейні справи» (1991). Кам'янчанин Борис Іванович Урода (народився 22 липня 1939) видав три збірки гумористичних творів: «Сезонна робота» (2000), «За гороскопом» (2002), «Викуп» (2006). Кам'янчанин В'ячеслав Володимирович Полятинчук (народився 16 січня 1961) видав три збірки гумору: «Нема диму без вогню» (1995), «Золото. Рекет. Кримінал» (1998), «Откровення від Степана Руданського» (2001). Газета «Сім днів» 20 липня 2006 запровадила гумористичну рубрику «Сміхотерапія», яку веде Микола Олександрович Байдюк (народився 30 листопада 1939), публікуючи з номера в номер свої гуморески. * Вітаємо // Сім днів. – 2006. – 20 липня. – С. 2; Нечитайло Віталій. Брошка на пупцеві // Сім днів. – 2006. – 17 серпня. – С. 3; Нові книги // Край Кам'янецький. – 2006. – 17 серпня. – С. 3.

ГУМОРУ ТА САТИРИ МУЗЕЙ. З подачі Спілки письменників України планувалося відкрити в Кам'янці-Подільському як український національний музей. 1987 під приміщення було вибрано колишній палац вірменського єпископа (сучасна адреса – Іоанно-Предтеченська, 2), де тоді розташовувалися екскурсійне бюро та дирекція історичного музею-заповідника. Євген Дудар провів у місті благодійний вечір, кошти від якого стали першим внеском у фонд музею. * Шпильова В. Буде на Поділлі... Габрово: Суботнє інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1988. – 9 січня. – С. 2–3.

*ГУНСЬКА ВУЛИЦЯ. Новий план. Виборчі дільниці № 29, № 33. Виникла в другій половині 19 століття при проектуванні та забудові Нового плану. Первісна назва – Гунська. 16 серпня 1875 міська управа на засіданні міської думи запропонувала нову назву вулиці – Олексіївська (пропозицію не було реалізовано). В радянські часи – 18 Березня, від 1944 – Паризької Комуни. 1 червня 1992 міськвиконком відновив первісну назву вулиці – Гунська. 28 лютого 1995 пленум міської ради ветеранів запропонував перейменувати на вулицю Радугіна (пропозицію не реалізовано; Михайло Якович Радугін відзначився при визволенні Кам'янця-Подільського в березні 1944, за що йому 25 травня 1944 надали звання Героя Радянського Союзу, а в березні 1984 він став почесним громадянином Кам'янця-Подільського). З'єднує вулиці Шевченка та Гагаріна, перетинає вулиці Лесі Українки та Огієнка. Протяжність – три квартали. Прикінцеві показники: зліва – № 11, справа – № 36. На вулиці розмістився міський відділ РАЦС (раніше – ЗАГС, РАГС) та Будинок урочистих подій (відкрито 10 січня 1971). 18 березня 1971, з нагоди 100-річчя Паризької комуни, відбулося свято вулиці. # Гуни – великий кочовий народ, що 375 розбив готів і антів і зайняв простір між Доном і Карпатами. * Бойко П. Нумерація будинків // Прапор Жовтня. – 1944. – 18 червня. – С. 2; Борейко В. Свято вулиці Паризької комуни // Прапор Жовтня. – 1971. – 23 березня. – С. 4; Обращение // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 11 березня. – С. 1; Сикора Э. Цветок на камне. – 2004. – С. 216.

*ГУНСЬКА, 9. Двоповерховий будинок. Зведено 1912 під купецьку біржу. Після 1917 тут розміщувалася жіноча школа-гімназія. Під час окупації міста німці розмістили в будинку гестапо. Потім тут працювали відділи міськвиконкому. У березні 1973 у будинку розпочала роботу стоматологічна поліклініка. Потім у будинку розміщувалися міське Товариство Червоного Хреста, станція швидкої медичної допомоги. У жовтні 2000 сесія міської ради передала приміщення під центр зайнятості. Ремонт будинку провела будівельна компанія «Кам'янець» (травень 2001 – червень 2002). 2002 тут відкрито міський центр зайнятості (в урочистостях узяв участь міністр праці та соціальної політики Іван Сахань). * Іван Васильович міняє адресу: Добра новина // Подолянин. – 2002. – 6 червня. – С. 2; Жилін Р. Храм безробітних: Подія // Подолянин. – 2002. – 6 вересня. – С. 2; Добровольський В. Міністр праці у нашому місті: Репортаж з місця події // Край Кам'янецький. – 2002. – 6 вересня. – С. 1; Кушко А. Віхи становлення стоматології: Сторінки історії // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 11 березня. – С. 8.

*ГУНСЬКА, 10. Пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення (ухвала облвиконкому від 11 грудня 1984; охоронний № 25-Хм). У будинку розміщується міський відділ реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). 10 січня 1971 урочисто відкрито як будинок урочистих подій. * Урода Б. Будинок урочистих подій: По місту і району // Прапор Жовтня. – 1971. – 12 січня. – С. 1; Гайдамашко В. РАГС: святкуємо вперше // Кам'янець-Подільський вісник. – 1999. – 26 лютого. – С. 5.

*ГУНСЬКА, 11. Житловий будинок. Заселено 1966. У будинку жив Павло Андрійович Цикра (1907–1991). Головою будинкового комітету був Герой Радянського Союзу Михайло Никифорович Дейнеженко (1915–1977), який жив у квартирі 12. У будинку живуть Галина Мефодіївна Краєвська, Наталія Олексіївна Урсу, Анатолій Романович Ляпота. * Дейнеженко М. Це стосується кожного: Наше місто – наша краса // Прапор Жовтня. – 1971. – 17 квітня. – С. 4; Колектив будинкового комітету...: [Співчуття] // Прапор Жовтня. – 1976. – 14 вересня. – С. 4; Дейнеженко Михайло Никифорович: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1977. – 19 липня. – С. 4; Слободян М. Щодня, щогодини, щохвилини: Огляд листів // Прапор Жовтня. – 1984. – 16 червня. – С. 3.

*ГУНСЬКА, 22. На розі з вулицею Огієнка. Тут була посудна крамниця, в лютому 1967 сюди перевели книгарню № 11 навчально-педагогічної та художньої літератури, що містилася у фанерному павільйоні на вулиці Котовського біля колгоспного ринку. * Глейзер Н. Зайдіть у нову книгарню // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 лютого. – С. 4; До відома населення! // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 лютого. – С. 4.

*ГУНСЬКІ КРИНИЦІ, сквер. Новий план. Розташувався в центрі міста: квартал між вулицями Шевченка, Лесі Українки, Князів Коріатовичів, Уральською. Площа – близько 2 га. Інші назви скверу – Водойма, Водоймище. Сьогодні це місце масового відпочинку молоді (на молодіжному сленгу – «фонтан»). Спорудження скверу-водойми методом народної будови розпочалося у вересні 1949. У 1981–1983 проведено реконструкцію. 17 січня 2006 тут провела зустріч із виборцями Юлія Тимошенко. * Побудуємо в нашому місті водойму: Звернення працівників проектної контори облдорвідділу до всіх трудящих Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. – 1949. – 9 вересня. – С. 1; Про побудову водойми: Рішення виконкому Кам'янець-Подільської міської Ради депутатів трудящих // Прапор Жовтня. – 1949. – 9 вересня. – С. 1; Бойко О. На будівництві водойми // Прапор Жовтня. – 1949. – 16 вересня. – С. 1; Бойко О. Вчора на будівництві водойми // Прапор Жовтня. – 1949. – 18 вересня. – С. 1; Войтенко О. Осторонь важливої справи: На будівництві водойми // Прапор Жовтня. – 1949. – 23 вересня. – С. 1; Ви нам писали // Прапор Жовтня. – 1981. – 14 січня. – С. 3; Герасимів О. Веселкою заграють фонтани: Запитуєте – відповідаємо // Прапор Жовтня. – 1981. – 5 серпня. – С. 4; Після реконструкції нового привабливого вигляду набрав сквер «Водойма» / Фото В. Стояновського // Прапор Жовтня. – 1983. – 22 жовтня. – С. 4; Кучугура Л. Водоймище чи Гунські криниці?: Відомі й невідомі сторінки історії // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 14 серпня. – С. 3; Будзей О. Гунські криниці: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2003. – 21 березня. – С. 6; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 304; Юрков І. Як будували водойму: Спогади // Подолянин. – 2004. – 10 грудня. – С. 5; Чайковська Ельнара. «Фонтан» чи «запальничка»? // Фортеця. – 2006. – 21 вересня. – С. 10.

ГУРТОЖИТКИ. * Темнота: На перевірці – гуртожитки // Прапор Жовтня. – 1977. – 5 квітня. – С. 4; А як у гуртожитку?: Наш рейд // Прапор Жовтня. – 1980. – 13 серпня. – С. 4; Гончарук В. Новосілля доведеться відкладати: Увага: пусковий об'єкт // Прапор Жовтня. – 1980. – 22 серпня. – С. 3.

ГУРТОЖИТОК № 1 ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Новий план. Проспект Грушевського, 44. Здано в експлуатацію в січні 1966. Новий гуртожиток на 550 місць значно поліпшив побутові умови студентів тодішнього педагогічного інституту. Тепер тут проживають студенти філологічного факультету. * Гижко І. Тисяча і одна дрібниця: Сьогодні на будівельних майданчиках // Прапор Жовтня. – 1965. – 3 квітня. – С. 3; Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б. Кам'янець-Подільський державний університет. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 38.

ГУРТОЖИТОК № 2 ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Новий план. Лесі Українки, 52. Використовується для слухачів підготовчого відділення і вчителів, що приїхали підвищувати кваліфікацію. * Кам'янець-Подільський державний університет: минуле і сьогодення. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 142.

ГУРТОЖИТОК № 3 ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Новий план. Уральська, 3. Один із найкращих гуртожитків міста: при проектуванні закладено секційний принцип. Звело будівельно-монтажне управління «Промжитлобуд». Планувалося здати в експлуатацію в грудні 1974. Вперше прийняв студентів у лютому 1975. Розрахований на 450 місць. Тепер тут проживають студенти фізико-математичного факультету. * Мельник В. Чорновий варіант: Увага: пусковий об'єкт // Прапор Жовтня. – 1974. – 13 грудня. – С. 2; Левицький Е. У студентів – входини // Прапор Жовтня. – 1975. – 21 лютого.

ГУРТОЖИТОК № 4 ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Проспект Грушевського, 47 [Драй-Хмари, 42]. Став до ладу 1980. * Кам'янець-Подільський державний університет: минуле і сьогодення. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 141.

ГУРТОЖИТОК № 5 ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Проспект Грушевського, 31а. Став до ладу наприкінці 1987. Отже, на балансі навчального закладу – 5 гуртожитків на 2350 місць. * Кам'янець-Подільський державний університет: минуле і сьогодення. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 141.

Гусаківка, село. Від 1939 в складі села Нефедівці.

ГУТА-ЧУГОРСЬКА – село. Входить до Чабанівської сільської ради. За даними на 1998: дворів – 161, мешканців – 373. # У середині 18 століття тут збудували гуту – завод для виробництва скла. З пуском підприємства сюди переселили кріпаків із сіл Чугор і Чабанівка. Новому підприємству надали назву заводу та найближчого села. * Гарнага І. Звідки пішла назва. Гуменці. Гута-Чугорська // Прапор Жовтня. – 1971. – 16 жовтня. – С. 4; Ромарнюк В. Чабанівка. – Кам'янець-Подільський, 1997. – С. 14.

Гуцули – село. Від 12 січня 1967, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, в складі села Гелетина. В документах ще траплялася назва Гоцули, оскільки першим поселенцем був циган Гоцул, який виробляв дерев'яні ложки.

ҐДАНСЬК (GDAŃSK) – місто в Польщі, на березі Ґданської бухти, у гирлі Вісли. 462 тисячі мешканців (2004). У часи німецького панування – Данциг. У місті виготовлено статую Мадонни, встановлену в травні 1756 в Кам'янці-Подільському на мінареті, прибудованому турками до Кафедрального костелу.

ҐЛОҐУВ (GŁOGÓW) – місто на заході Польщі, на річці Одра, на окраїні великого міднорудного басейну. Місто-партнер Кам'янця-Подільського. Населення: 15,6 тисячі (1946), 41,1 тисячі (1977), 66 тисяч (1985), 73,3 тисячі (1990) мешканців. Виплавка міді, срібла. Заводи підйомних кранів, цукровий. 1 грудня 2003 у Кам'янці-Подільському підписано протокол про співпрацю між Кам'янем-Подільським і містом Ґлоґув. 5–7 квітня 2004 у Кам'янці-Подільському перебувала делегація Ґлоґува. 27–29 травня 2004 в Ґлоґуві перебувала делегація з Кам'янця-Подільського на чолі із заступником міського голови Володимиром Казачуком. Президент Ґлоґува Збігнєв Рибка та Володимир Казачук підписали угоду про співпрацю в сферах культури, туризму, освіти, промисловості, роботи з молоддю, охорони здоров'я тощо. Кам'янчани взяли участь у святкуванні Дня міста. * Глогау // Брокгауз и Ефрон. – 4 CD. – 2002; Lexikon A–Z in zwei Bänden. – B. 1. – Leipzig, 1956. – S. 661; Głogów // Encyklopedia Popularna PWN. – Warszawa, 1982. – S. 239; Географический энциклопедический словарь. Географические названия. – 2-е издание. – М., 1989; Большой энциклопедический словарь. – М.: Астрель, 2005. – С. 270; Гайдамашко Вікторія. Кам'янець – Польща: історія й творчість єднають // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 5 грудня. – С. 1; Гординчук Микола. Горизонти польсько-української співпраці: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 9 квітня. – С. 2; Міцніють зв'язки побратимські // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 23 квітня. – С. 3; Під знаком побратимства: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 4 червня. – С. 3; Гординчук Микола. Крок в утвердженні партнерства // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 11 червня. – С. 2; Крилов Едуард. Кам'янець-Подільський – Глогув: візити для співпраці // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 26 травня. – С. 6; Досвід Глогова // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 1 червня. – С. 5.

ДАКО-РИМСЬКА ВЕРСІЯ ЗАСНУВАННЯ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО. Припускає існування на території Кам'янця в перші століття нашої ери, в період дако-римських воєн, міста даків. * Пламеницька О., Пламеницька Є. Кам'янець-Подільський – місто на периферії Римської імперії // Пам'ятки України. – 1999. – № 4.

 *ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО ВУЛИЦЯ. Новий план. Виборчі дільниці № 17, № 26, № 27. Первісна назва – Кишинівська. Запропонована 16 серпня 1875 міською управою на засіданні міської думи нова назва вулиці – Монопольна. У радянський час (з 20 березня 1923) Драгоманова, потім (до 1 червня 1992) – Миколи Островського. 26 липня 2003 мешканці будинку № 20 на дворовому майданчику «Олімпія» відзначили 30-річчя заселення свого будинку, збудованого заводом «Електроприлад». Серед відомих мешканців будинку № 20 – кандидат медичних наук Валентин Грубляк, його дружина, авторка збірки віршів «Червона калина» Клавдія Грубляк, шаховий тренер Анатолій Дубовий, співак і композитор Ігор Коза. 1993 на вулиці почали споруджувати Будинок правосуддя. # Данило Романович Галицький (близько 1201 – 1264) – волинський і галицький князь, король (з 1253). * Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2; Будинок правосуддя, але без «зеків» // Край Кам'янецький. – 1993. – 18 вересня. – С. 1; Будзей О. Данило Галицький: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 29 листопада. – С. 5; Станкевич С. Фестиваль у дворі: Ювілеї // Подолянин. – 2003. – 1 серпня. – С. 8.

*ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО, 20. 70-квартирний житловий будинок заводу «Електроприлад». Ордери та ключі видано 12 липня 1973. Тут 1982 відкрито дитячо-підлітковий клуб «Сатурн». 9 липня 1988 мешканці урочисто відзначили 15-річчя, а 26 липня 2003 30-річчя заселення будинку. Тут на п'ятому поверсі розміщувалося МП «Астрея» (директор Юрій Шабага). * Дубовий А. «Сатурн» – сусід «Золотої рибки» // Прапор Жовтня. – 1982. – 7 грудня. – С. 4; Кур'єр дозвілля // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 липня. – С. 4; Івасюк Є. Під рідним дахом: Святкує будинок // Прапор Жовтня. – 1988. – 16 липня. – С. 2–3; Станкевич С. Фестиваль у дворі: Ювілеї // Подолянин. – 2003. – 1 серпня. – С. 1; Бабляк В. Виконком шукав ключку. І знайшов. На п'ятому поверсі // Подолянин. – 1993. – 27 травня. – С. 1.

«ДАРИ ПОДІЛЛЯ» – крамниця коопторгу. Вулиця Пушкінська. Відкрито 8 липня 1972. Директор – Анатолій Федорович Костюк. * [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1972. – 7 липня. – С. 4; Мекибель С. На догоду покупцеві: Як вас обслуговують? // Прапор Жовтня. – 1972. – 18 жовтня. – С. 3; В гонитві за планом: Пияцтву – бій // Прапор Жовтня. – 1973. – 11 грудня. – С. 4; Свіргоцький П. «В погоні за планом»: Куточок дієвості // Прапор Жовтня. – 1973. – 26 грудня. – С. 4.

*ДАЧНА ВУЛИЦЯ. Руські фільварки. Виборча дільниця № 39. Раніше Мала Покровська вулиця, в радянський період деякий час (до війни) – вулиця Дем'яна Бєдного. З'єднує вулиці Франка та Ляпідевського. Починається між продуктовою крамницею «Ковчег» (Франка, 8) і філією Європейського університету (колишньою четвертою школою – Франка, 10). Протяжність – 3 квартали. Прикінцеві показники: зліва – № 17, справа – № 16. Вулицю перетинає Середня вулиця, на ній фінішує провулок Дороніна.

*Двадцяти шести бакинських комісарів (26 бакинських комісарів) вулиця. Новий план. Нині (з 1 червня 1992) вулиця Сіцінського. Первісно вулиця Висока. # Бакинські комісари – 26 революційних діячів Бакинської комуни (голова Бакинської Ради народних комісарів Степан Шаумян та ін.). Заарештовано урядом Диктатури Центрокаспію; розстріляно 20 вересня 1918.

*Двадцятої річниці РСМ НКВС вулиця. Новий план. Довоєнна назва нинішньої (від 1944) вулиці Уральської. Первісна назва – Резервуарна, перша радянська назва (від 20 березня 1923) – Примакова. * Робітничо-селянську міліцію Народного комісаріату внутрішніх справ створено 10 листопада 1917.

*Двадцять сьомого лютого (27 Лютого) майдан. Первісна назва – Семінарський. Нову назву майдану 1918 дала міська дума на пропозицію Рафаеля Саркісова. Нині не існує. # 27 лютого (10 березня за новим стилем) 1917 у Росії розпочалася Лютнева революція, яка завершилася падінням монархії: 2(15) березня російський імператор Микола ІІ зрікся престолу на користь свого брата Михайла, який наступного дня теж відмовився від трону, тож влада в країні перейшла до Тимчасового уряду. * Полещук Т. Лютнева революція 1917 в Росії // Довідник з історії України. – К., 2001. – С. 435; Оголошення Кам'янецького відділу народної освіти // Вісти. – 1922. – 23 липня. – С. 4; Нестеренко Валерій. Одна дума – чотири мови // Подолянин. – 2006. – 17 лютого. – С. 8.

ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ З'ЇЗД КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ. Відбувся 1971 в Москві. Серед делегатів: ректор Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту Семен Сергійович Сербін, доярка колгоспу «Прогрес» села Привороття Ганна Мефодіївна Бойко, опресувальник Кам'янець-Подільського кабельного заводу Олександр Андрійович Сорокатюк, інженер-електрик Віктор Феодосійович Питлик. * Сергійчук С. Закон життя: Делегати XXIV з'їзду КПРС // Прапор Жовтня. – 1971. – 27 березня. – С. 2; П'ятирічкою народжено // Прапор Жовтня. – 1971. – 30 березня. – С. 2–3.

ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ З'ЇЗД КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ. Відбувся 17–20 березня 1971 в Києві в палаці культури «Україна». Серед делегатів: голова Кам'янець-Подільського міськвиконкому Лідія Миколаївна Демчук, перший секретар Кам'янець-Подільського райкому КПУ Володимир Михайлович Смирнов, ткаля бавовняної фабрики Валентина Євтихіївна Кузнець, бригадир тракторної бригади колгоспу імені ХХІІ з'їзду КПРС Анатолій Каленикович Цаплюк, директор приладобудівного заводу Анатолій Іванович Макаров. * Смирнов В. М. До нових висот // Прапор Жовтня. – 1971. – 17 березня. – С. 1; Демчук Л. М. Погляд у майбутнє // Прапор Жовтня. – 1971. – 17 березня. – С. 2; Романов І. Зустрічі з делегатами // Прапор Жовтня. – 1971. – 26 березня. – С. 1; Розповідають делегати з'їзду // Прапор Жовтня. – 1971. – 27 березня. – С. 1.

ДВАНАДЦЯТА ШКОЛА. Селище цукрового заводу. Адреса – Будівельників, 19. Вперше прийняла школярів 1 вересня 1978. Раніше (наприклад, 1965) в селищі була початкова школа № 12. Сучасна назва – загальноосвітня школа № 12 І–ІІІ ступенів імені Любомира Дмитерка. Ім'я Дмитерка надано постановою № 172 Ради Міністрів УРСР від 11 травня 1986. Шкільна територія має понад 3 га. Директори: Казимир Францович Бялковський, Людмила Олександрівна Орусь, від 17 жовтня 1981 – Микола Андрійович Ящук (народився 1 травня 1947). Заступник директора з навчальної роботи Валентина Василівна Мішевська (працює в школі з 1 вересня 1981). 1979 школа першою в місті стала навчати дітей із 6 років. 1979 піонерська дружина школи зав'язала листування з письменником Андрієм Сергійовичем Некрасовим (1907–?). У січні 1980 письменник надіслав школярам свою книгу «Пригоди капітана Врунгеля» з дарчим написом. 1984 школу було представлено на Виставці досягнень народного господарства й відзначено дипломом другого ступеня. 1985 колектив школи занесено на міську Дошку пошани. 2001 в школі запроваджено профільне навчання. На 1 вересня 2006: 470 учнів і 17 класів. В школі (2006) є 16 комп'ютерів (3,4 комп'ютера на 100 учнів; по Україні цей показник становить 1,85). Серед випускників: кандидат філологічних наук Наталія Миколаївна Дзюбак, кандидат медичних наук Ростаслав Борисович Чаплінський, директор Кам'янець-Подільської філії «Хмельницькгаз» Ігор Петрович Нестерук, філософ Віолетта Альфредівна Круковська (викладає в США), футболіст Микола Гібалюк (грає за «Іллічівець» з Маріуполя). * Ковальчук Л. Стараються не всі: На зустріч новому навчальному // Прапор Жовтня. – 1978. – 8 серпня. – С. 3; Здрастуй, новий навчальний! // Прапор Жовтня. – 1978. – 1 вересня. – С. 1; Світлі, просторі класи-кабінети... // Прапор Жовтня. – 1978. – 8 вересня. – С. 4; Свирида Н. Дарунки письменника // Прапор Жовтня. – 1980. – 12 липня. – С. 4; Некрасов А. Напуття юним // Прапор Жовтня. – 1980. – 30 серпня. – С. 3; Слободян М. Учень академіка Збарського: Наші славетні // Прапор Жовтня. – 1983. – 16 вересня. – С. 4; Слободян М. Мамин зал: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1983. – 23 квітня. – С. 4; Матусяк Т. Школа – родина: вчора, сьогодні, завтра: ЗОШ № 12 – двадцять років // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 2 жовтня. – С. 7; Гайдамашко В. ЗОШ № 12: взірець виховання: Ювілеї // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 5 вересня. – С. 2; Будзей Олег. Чверть віку директором // Подолянин. – 2006. – 1 вересня. – С. 6; Дванадцятій – дванадцять: Освіта // Подолянин. – 2006. – 17 листопада. – С. 5; Семенишена Віра. ЗОШ № 12: атестація з відзнакою: Освіта // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 24 листопада. – С. 3.

Дванадцяти апостолів домова церква. Архієрейський хутір на Підзамчі. Первісно (від 1843 до 1892) Іоанно-Богословська домова церква. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 133–134.

*Дворянська вулиця. Старе місто. Назва за часів Російської імперії давньої і сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці Домініканської. У радянський час (від 20 березня 1923) – Карла Лібкнехта. * 1856 на розі з Губернаторським майданом (нині Вірменський ринок) із боку майдану стали зводити будинок дворянського зібрання, що й, очевидно, дало назву вулиці. Правда, 1892 у зведеному будинку відкрили окружний суд. Сьогодні це виробничий корпус колективного швейного підприємства.

ДЕБЮТ – перший виступ, починання в якій-небудь галузі. У Кам'янці-Подільському дебютували: Остап Вишня – першим фейлетоном «Демократичні реформи Денікіна» (2 листопада 1919, газета «Народна воля»), Володимир Свідзінський – першою збіркою віршів «Ліричні поезії» (1922, Кам'янецька філія Всеукраїнського державного видавництва), Наталя Забіла – першим надрукованим віршем «Оксамитними чорними шатами...» (3 серпня 1924, газета «Червоний кордон»), Андрій Бондар – першою добіркою віршів «Я залишаю твої губи на відстані моїх очей...» (24 листопада 1993, газета «Подолянин»), Юрко Юрченко (Юрій Нечистяк) – першим виступом на сцені (1995, відбірковий тур «Червоної рути»).

ДЕВ'ЯТА ШКОЛА. Новий план. Стара школа – Лесі Українки, 29 (тепер тут розміщується ліцей). Нова школа – Драгоманова, 12 (будівництво розпочато восени 1986, школу здано в експлуатацію наприкінці червня 1987, відкрито 1 вересня 1987). Від 1990 – школа-комплекс естетичного виховання. Школу створено 1936. Серед директорів: Тетяна Яківна Лабзіна (15 січня 1905 – ?), від 1957 – Людмила Борисівна Пілатович, від 1973 – Тамара Григорівна Федоренко, від 1984 – Алім Миронович Троян. У школі навчалися композитор і диригент Борис Ліпман (1936–1941, закінчив 9-й клас), футболіст Володимир Капличний, заслужена артистка РРФСР (1977) Тетяна Євдокимова, вчителька Валентина Машталер (навчалася в 1959–1969, працювала, зокрема, і в рідній школі), доктор філологічних наук Віктор Брицин (закінчив 1968), кандидат історичних наук Сергій Борисевич (закінчив 1976), журналістка Тетяна Шуханова (закінчила 1976), начальник міського управління освіти та науки Володимир Тюрін (закінчив 1968). У школі працював учителем фізики Іван Вікторович Івах (1918 – 1989) – ректор Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (1967–1977). Учителем фізвиховання працював (від 1983) Борис Омелянович Одинцов (1935 – 2004) – відомий стрибун у висоту. У школі діяв загін юних прикордонників, який організував Леонід Попов. * Відмінник народної освіти // Прапор Жовтня. – 1980. – 1 лютого. – С. 4; Троян А. Школи нового типу: сходинки зростання // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 171–174; Анштейн Ю. Зустріч з юністю // Прапор Жовтня. – 1976. – 31 липня. – С. 3; Поліщук П. Нове народження дев'ятої: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1986. – 22 листопада. – С. 2–3; Мельник В. Не мороз, а нерозпорядливість стримує спорудження нової середньої школи № 9 // Прапор Жовтня. – 1987. – 21 січня. – С. 3; Амінова Е. Золотий ювілей школи // Прапор Жовтня. – 1987. – 22 січня. – С. 4; Данчук Г. День будівельника // Прапор Жовтня. – 1987. – 21 квітня. – С. 3; Полинюк В. Радість новосіль: БМУ «Промжитлобуд» // Прапор Жовтня. – 1987. – 8 липня. – С. 1; В. Капличний: «Любіть футбол, дбайте про нього...»: Зустрічі для вас / Розмовляв М. Красуцький // Прапор Жовтня. – 1990. – 12 червня. – С. 3; За шкільними столами – Всеукраїнський семінар // Подолянин. – 1995. – 14 жовтня. – С. 2; Манжуловський О. Через роки, через відстані: Обрії освіти // Край Кам'янецький. – 1998. – 3 листопада. – С. 2; Скляренко В. Г. Брицин Віктор Михайлович // Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 53; Артикуца Н., Гончаров В., Суровий А. Михайло Якимович Брицин // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. – Т. 1. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 580–589; Анікін Н. З берегів Оки: Запрошуємо на прем'єру // Прапор Жовтня. – 1979. – 21 липня. – С. 4; Софіяк М. Добридень, рідне місто: Суботнє інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1979. – 4 серпня. – С. 4; Шпильова В. Камертон, або Портрет директора школи на фоні перебудови // Прапор Жовтня. – 1989. – 2 грудня. – С. 2; Там, де поєднуються освіта і мистецтво, там починається школа № 9 / Підготував О. Кучер // Подолянин. – 1995. – 2 лютого. – С. 2; «Учитель, друг и человек»: Слід на Землі // Подолянин. – 2005. – 14 січня. – С. 4; Короткова Тетяна. Історія однієї зустрічі: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 30 червня. – С. 6.

Дев'ятсотріччя міста (імені 900-річчя міста) парк (сквер, майдан). Старе місто. Насадження, зроблені восени 1962 у центрі Старого міста, поклали початок парку. * Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1965. – С. 42; Безотосна Г., Борисова В. Дайте перевозу // Прапор Жовтня. – 1966. – 27 липня. – С. 4; «Дайте перевозу»: «Прапору Жовтня» відповідають // Прапор Жовтня. – 1966. – 16 серпня. – С. 3; Ракушін В. Молодість площі: Благоустрій міста і сіл – справа усіх трудящих // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 квітня. – С. 3.

«ДЕВ'ЯТЬ ЖИТТІВ НЕСТОРА МАХНА» – 12-серійний художній телефільм. Восени 2005 епізоди фільму знімали в Кам'янці-Подільському (перший знімальний день – 20 жовтня 2005 в Старому місті на Вірменському ринку та П'ятницькій вулиці). Режисер-постановник Микола Каптан. У ролі Махна – Павло Дерев'янко. В одній з епізодичних ролей у Кам'янці-Подільському знімався Віктор Андрієнко. * Махно і Кам'янець // Подолянин. – 2005. – 21 жовтня. – С. 2; Нестор Махно у Кам'янці-Подільському: Кіно // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 21 жовтня. – С. 1; Будзей Олег. Кам'янець буде... столицею Росії: Мотор! // Подолянин. – 2005. – 28 жовтня. – С. 5; Сокульська Ольга. Нестор Махно: з утопії – в дійсність: На знімальному майданчику // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 28 жовтня. – С. 6.

«ДЕКА» – товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). Створено колишніми працівниками ПКБ АСУ. Веде, зокрема, розробку та впровадження програмного забезпечення під замовлення. Директор Павло Геннадійович Титов. Офіс на вулиці Уральській, 8.

ДЕКАБРИСТИ. * Сис Т. З когорти сміливих: Сторінки минулого // Прапор Жовтня. – 1976. – 3 квітня. – С. 4.

*Декабристів вулиця. * [Подання окружного відділу місцевого господарства] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 39; [Ухвала секції комунального господарства міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 36; [Ухвала президії міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 20. – Аркуш 53; [Ухвала міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 11. – Аркуш 19.

Дембицького садиба. Новий план. Сучасна адреса – Лесі Українки, 60 (на розі з вулицею Сіцінського). 1911 ділянку придбав кам'янецький міщанин Карл Миколайович Дембицький, який збудував тут будинок за індивідуальним проектом. У 1920-і садибу націоналізовано. 1950 тут розмістився міський Палац піонерів (нині – Центр дитячої творчості). Пам'ятка містобудування та архітектури – яскравий представник стилю модерн. * Жилой дом, 1911–1914 гг. (ул. Ленинградская, 60) // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 157–158; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 296–297.

*Дембицького хутір. Нині (від 25 березня 1949) селище Смирнова. Належав Карлу Миколайовичу Дембицькому (1937 загинув від рук НКВС). Власник хутора продавав ділянки під забудову. Так біля хутора виникло невелике селище бідноти, яке теж стали називати хутором Дембицького. * Сикора Э. Ф. О времени и о себе…: Воспоминания и размышления. – Часть 1. – 2005. – С. 4, 5, 6, 12, 13, 28–29.

«ДеМоН» – газета. 29 червня 1990 пленум Кам'янець-Подільського райкому комсомолу підтримав пропозицію першого секретаря райкому ЛКСМУ Сергія Бабія про заснування в районі молодіжної газети та створив комісію для підготовки нового видання. Газета виходила 1990–1991 (востаннє – в квітні 1991). Редактор Віталій Бабляк. * Подобна Т. Час практичних дій: Із пленуму райкому комсомолу // Прапор Жовтня. – 1990. – 6 липня. – С. 2; Будзей Олег. «ДеМоН» вмер? Хай живе «Магістрат»! // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 22 червня. – С. 4.

ДЕМШИН – село на лівому березі Дністра. Входить до Калачковецької сільської ради. Перша відома згадка про село датується 1638, коли Іван Потоцький продав свої маєтки, зокрема й Демшин, своєму брату Станіславу. Демшин належав Потоцьким до останньої чверті 18 століття, а тоді перейшов до Злотницьких. Тут у травні 1792 відбулися збори прихильників Тарговицької конфедерації, Антонія Злотницького вибрали маршалком її Подільського відділення. 1796 Демшин перейшов до Йосипа Вітте, а від його сина Івана – до Наркіса Маковецького. Згодом через внучку Наркіса Маковецького Демшин перейшов до Кетлінських. Школа в селі від 1860 (від 1893 – церковнопарафіяльна). 1979 у центрі села збудовано нову продовольчу крамницю. 1988 у Демшині урочисто відзначили 350-річчя села. За даними на 1998: дворів – 309, мешканців – 777. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 160–162; Гарнага І. Звідки пішла назва. Демшин. Добровілля // Прапор Жовтня. – 1971. – 23 жовтня. – С. 4; Демшин // Подолянин. – 1993. – 9 червня. – С. 4; Колесник М. Широкий вибір // Прапор Жовтня. – 1979. – 7 вересня. – С. 4; Марценюк С. Демшину – 350 років // Прапор Жовтня. – 1988. – 24 грудня. – С. 2–3.

Демшинська Долина – присілок Демшина. Спочатку на цьому місці власник Демшина Наркіс Маковецький задумав влаштувати пристань на березі Дністра, збудував велике приміщення для зберігання зерна, щоб на галерах відправляти його в Одесу. Задум не вдалося реалізувати через незручність сполучення пристані з територією Поділля. За даними 1895, в Демшинській Долині було три двори, 32 мешканці. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 161.

Дем'янів Яр – присілок Фурманівки. Інша назва – Фурманівська Долина. Розташовувався в глибокій долині річки Тернави. За даними Євтима Сіцінського (1895): дворів – 21, мешканців – 104. За народним переказом, мешканець Дем'янового Яру, прозваний Фурманом, перебравшись нагору, започаткував там село, назване Фурманівкою. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 185, 186.

ДЕНАРІЙ – срібна монета Стародавнього Риму вартістю 10 мідних асів. Римські денарії були широко поширені на українських землях. Свідченням цього є численні знахідки монетних скарбів, шо датуються 1–3 століттями. 1889 в Трояновому валі біля села Калиня знайдено срібний денарій римського імператора (117–138) Адріана. # Латинське denarius – буквально: той, що складається з десяти. * Шуст Р. М. Денарій // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 333; Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 168.

ДЕНДРОПАРК. Простягнувся вздовж вулиці Шевченка до Руських фільварків. Площа – 23,7 га. Дендропарк заклав на початку 20 століття Кіндрат Вікторович Приходько (батько відомих українських діячів Віктора та Олекси Приходьків; помер 13 жовтня 1919 в Кам'янці-Подільському), який від 1899 працював у Кам'янці-Подільському міським садівником. Під його керівництвом робітники, здебільшого хлопці та дівчата з близьких до Кам'янця сіл – Колубаївці, Безнісківці (тепер Абрикосівка) – висаджували дерева. * [Співчуття] // Трудова громада. – 1919. – 13 жовтня. – С. 1; Приходько В. Під сонцем Поділля: Спогади. – Ч. 1. – 4-е видання. – Нью-Йорк – Мюнхен, 1967. – С. 37.

ДЕННА – башта Старого замку. На першому поверсі 1575–1672 була лютеранська каплиця в ім'я Архістратига Михаїла. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 105; Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі: Szkіz hіstoryczny. – K.–Warszawa, 1915. – S. 100; Денная башня, XII–XVI вв. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 188; Станіславська Л. Стара фортеця. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 19–20.

«ДЕНЬ» – газета. Головний редактор Лариса Івшина. Презентація книг Бібліотеки газети «День» відбулася в Кам'янці-Подільському 23 жовтня 2003 і 23 березня 2006. В ці ж дні було відкрито виставку найкращих робіт – учасників фотоконкурсу газети «День». * Будзей Олег. Скільки днів живе «День»? // Подолянин. – 2003. – 31 жовтня. – С. 6; Лариса Івшина: Так цікавіше жити... / Розмовляла Ольга Василевська // Подільські вісті. – 2006. – 17 березня. – С. 3; Гординчук Микола. «День» – у Кам'янці: Презентації // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 31 березня. – С. 7; Сохацька Євгенія. Дума про Україну: Роздуми з приводу презентації книг «Бібліотеки «Дня» у Кам'янець-Подільському державному університеті // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 7 квітня. – С. 6.

ДЕНЬ МІСТА. У Кам'янці-Подільському вперше проведено 21 травня 1995. Традиційно проводиться в третю суботу травня, хоча й бували відхилення. Так, 2 червня 1996 Кам'янець-Подільський удруге святкував День міста, причому вперше і востаннє в червні. * День міста: програма свята // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 1 червня. – С. 1; Програма свята «День міста» // Подолянин. – 1996. – 1 червня. – С. 1; Матусяк Т. Не буває свят забагато // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 8 червня. – С. 1; Не так, як хотілось, але свято «День міста» у Кам'янці вдалось провести // Подолянин. – 1996. – 8 червня. – С. 3; Червневий вибрик свята // Кам'янець у червні. – 2001. – С. 6.

ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ. Відзначається щороку 22 січня з нагоди Акту злуки ЗУНР і УНР 22 січня 1919 на Софіївському майдані в Києві. У Кам'янці-Подільському традицію відзначати цей день започаткували 1990 місцеві рухівці: 20 січня вони на вулиці Шевченка провели мітинг «Збруч – ріка єднання», а 21 січня до півсотні кам'янецьких рухівців разом із рухівцями з багатьох міст і сіл України утворили живий ланцюг, що з'єднав Київ і Львів. Офіційно День соборності України було встановлено тільки через 9 років – указом Президента України від 21 січня 1999. * Будзей Олег. Повернення до витоків: Урочисті збори в Будинку культури // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 26 січня. – С. 1; Будзей Олег. З нагоди злуки // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 26 січня. – С. 1.

ДЕРЕВОРІЗАЛЬНОГО ІНСТРУМЕНТУ ЗАВОД. Нині ВАТ «Завод дереворізального інструменту «Мотор».

ДЕРЕВ'ЯНЕ – село. Центр Дерев'янської сільської ради (підпорядковані села – Броварі, Гелетина, Привітне). За даними на 1998: дворів – 192, мешканців – 450. * Гарнага І. Звідки пішла назва. Дерев'яне. Дубинка // Прапор Жовтня. – 1971. – 20 листопада. – С. 4; Дерев'яне // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 359.

ДЕРЕВ'ЯНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. Входять села Дерев'яне, Броварі, Гелетина, Привітне. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 800 (чоловіків – 369, жінок – 431). Голови: від 26 березня 1985 – Михайло Васильович Корнієнко (народився 3 серпня 1946, Княжпіль). * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2; Федоришина Світлана. Старійшина: Ювілеї // Подолянин. – 2006. – 28 липня. – С. 5.

ДЕРЖАВНА ПРЕМІЯ УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ НАУКИ ТА ТЕХНІКИ. Серед кам'янчан: 11 грудня 1996 – Юрій Володимирович Теплінський (за цикл праць «Нові математичні методи в нелінійному аналізі» разом із Юрієм Митропольським, Анатолієм Самойленком та іншими), 3 грудня 2001 – Валерій Степанович Степанков (за цикл праць «Україна крізь віки» разом із Валерієм Смолієм, Олександром Реєнтом та іншими). * Гаврищук А., Гординчук М. Шлях крізь темряву віків: Людина та її справа // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 28 грудня. – С. 4.

ДЕРЖАВНЕ ПРИЙМАННЯ ПРОДУКЦІЇ. 1 січня 1987 введено на електромеханічному заводі (третьому з підприємств міста). * Мельник В. З державною вимогливістю: Зроблено кам'янчанами – зроблено якісно // Прапор Жовтня. – 1986. – 2 грудня. – С. 2; Державне приймання продукції // Прапор Жовтня. – 1986. – 12 грудня. – С. 1; Шляхтич П. У полі зору парткому: Як у парткомі заводу «Електроприлад» імені 60-річчя СРСР готуються до державного приймання продукції // Прапор Жовтня. – 1986. – 16 грудня. – С. 3; У міськкомі Компартії України // Прапор Жовтня. – 1986. – 17 грудня. – С. 1; Мельник В. І пізно, і повільно: Держприймання – інструмент перебудови // Прапор Жовтня. – 1986. – 23 грудня. – С. 2; Забезпечити ідеологічно: Держприймання – інструмент перебудови // Прапор Жовтня. – 1986. – 24 грудня. – С. 2; Чи потрібне держприймання?: Економічний коментар // Прапор Жовтня. – 1989. – 26 травня. – С. 2.

ДЕРЖАВНИЙ БАНК РОСІЇ. Офіційно відкрито 1(13) липня 1860. Кам'янець-Подільське відділення відкрито 1865. Керівники: до 6 лютого 1879 – Василь Іванович Добролюбов; з 6 лютого до 1 грудня 1879 (т. в. о. керівника) – Микола Васильович Чудинський; з 1 грудня 1879 до 1882 – Петро Корнійович Дебогорій-Мокрієвич, з 1882 до 1884 – Микола Миколайович Стокасімов, з березня 1884 до 1895 – Василь Іванович Маркович, з 1895 до 1909 – Платон Матвійович Бродович, з 1909 – Федір Іванович Медведков. Відділення у 1865–1901 розміщувалося в Старому місті на місці теперішнього головного корпусу училища культури (сучасна адреса – Зарванська, 3).

ДЕРЖАВНИЙ БАНК СРСР. 1 січня 1988 під дахом Кам'янець-Подільського відділення Держбанку постало чотири самостійні структури: Житлосоцбанк, Агропромбанк, Промбудбанк та інкасація, що залишилася у системі Держбанку. * Данілов І. Це респектабельне слово – БАНК. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 96; Вараницький З. Резерви самофінансування – в дію // Прапор Жовтня. – 1987. – 15 грудня. – С. 3.

ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК (ДІАЗ). Створено 18 травня 1977 постановою Ради Міністрів УРСР. Адміністрація розміщувалася, зокрема, в Ратуші. Тепер (від 20 жовтня 1998) Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (НІАЗ «Кам'янець»). * У зв'язку з розробкою документації... // Прапор Жовтня. – 1967. – 12 серпня. – С. 4; Шумахер С. Місто стає заповідником // Прапор Жовтня. – 1977. – 8 червня. – С. 4; Слободян М. З обновами, місто! // Прапор Жовтня. – 1977. – 25 червня. – С. 4; Шановні товариші! // Прапор Жовтня. – 1980. – 8 січня. – С. 4; Чорнописький В. Збережемо скарби народні // Прапор Жовтня. – 1980. – 30 квітня. – С. 4; Вінюков О. Перше засідання [наукової ради] // Прапор Жовтня. – 1980. – 20 вересня. – С. 4; Качуровський А. Оновлення Старого міста // Прапор Жовтня. – 1981. – 29 грудня. – С. 4; Дісталось нам у спадок місто // Прапор Жовтня. – 1988. – 23 січня. – С. 2–3; ДІАЗ – вчора, сьогодні і завтра // Подолянин. – 1993. – 14 квітня. – С. 3.

ДЕРЖАВНІ НАРАДИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1919–1920 – наради на вищому рівні, які за часів Директорії УНР виконували функції представницької влади. Із восьми державних нарад дві проведено в Кам'янці-Подільському – 5 вересня і 25 жовтня 1919. 5 вересня у процесі обговорення поточних питань досягнуто певної згоди між інтересами УНР і ЗОУНР. 25 жовтня з доповідями виступили голова уряду Ісак Мазепа – про внутріщнє й міжнародне становище України, військовий міністр Всеволод Петрів – про військове становище. * Бойко О. Д. Державні наради Української Народної Республіки 1919–1920 // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 364.

ДЕРЖЛІСГОСП – державне лісогосподарське підприємство. Директори Кам'янець-Подільського держлігоспу: від 2000 – Анатолій Миколайович Швець. * Мислюк Любов. Держлісгосп: новий керівник – нові задуми // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 30 березня. – С. 3.

«ДЕСЕРТНИЙ» – бар-кафе. Після реконструкції відкрито влітку 1987. Нині ресторан «Стрілець». * Вірич Г. На гостину в новий бар: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1987. – 19 серпня. – С. 3; Луньова І. І танго, і фокстрот: Анонс // Прапор Жовтня. – 1988. – 19 листопада. – С. 4; Попова В. Перша спроба: Кам'янецька панорама // Прапор Жовтня. – 1988. – 3 грудня. – С. 1.

ДЕСЯТА ШКОЛА. Селище Смирнова. Короленка, 20 і Короленка, 27. Після війни і до 1962 – початкова школа (розміщувалася в одноповерховому будинку на Хмельницькому шосе – на місці навчального господарства сільськогосподарського інституту). Перший випуск відбувся 1952. Влітку 1961 розпочато будівництво нового приміщення. Кам'янець-Подільський БМУ № 2 звів будівлю за 11 місяців. 30 серпня 1962 урочисто відкрито нову восьмирічну школу № 10. У 1964/65 навчальному році восьмирічну школу реорганізовано в середню. 1967 на школі встановлено меморіальну дошку Смирнову. Восени 1991 розпочато будівництво другого корпусу школи з актовим і двома спортивними залами, басейном. Це будівництво стало довгобудом. 1998 школі передано приміщення дошкільного закладу № 28, там стали навчатися молодші класи. Директори: Микола Бичковський, Мальвіна Шаферман, 1961–1969 – Семен Семенович Цішевський (помер 2006), від 1969 – Лариса Марковська, Володимир Олександрович Накап'юк, від червня 1983 – Леонід Антонович Печинога. 6 лютого 1988 у МБК відзначила 25-річчя. 25 травня 2002 відзначила 50-річчя. * Меморіальна дошка // Прапор Жовтня. – 1967. – 9 червня. – С. 3; Кам'янець-Подільська середня школа № 10 запрошує // Прапор Жовтня. – 1988. – 5 лютого. – С. 4; Кур'єр дозвілля // Прапор Жовтня. – 1988. – 6 лютого. – С. 4; Дєвіна Тетяна. Від столяра до директора школи: Ювілеї // Подолянин. – 2002. – 19 квітня. – С. 3; «Десятій» школі – 50! // Подолянин. – 2002. – 24 травня. – С. 5.

ДЕСЯТИЙ УРАЛЬСЬКИЙ ДОБРОВОЛЬЧИЙ ТАНКОВИЙ КОРПУС. Входив до четвертої танкової армії. Формування бригад корпусу розпочалося 26 лютого 1943, а завершилося 11 березня 1943. У Свердловській області створено дві бригади – 197-у танкову та 30-у мотострілецьку. 1 травня 1943 воїни полків і бригад склали присягу на вірність Батьківщині. * Гарнага І., Ковнер О. Подвиг воїнів-уральців // Прапор Жовтня. – 1988. – 26 березня. – С. 4; Поліщук П. Автомотопробіг завершено // Прапор Жовтня. – 1988. – 27 серпня. – С. 1.

Десятина – десята частина доходів, сплачувана залежним населенням на користь церкви в різних країнах (зокрема, в Київській Русі, Польщі, Великому князівстві Литовському, Україні до 18 століття). Уперше стали збирати 585. На Русі запровадив Володимир Святославич після прийняття християнства. Важливим для вивчення історії сіл сучасного Кам'янець-Подільського району є виданий 1460 дозвіл польського короля Казимира IV Ягеллончика збирати десятину на користь кам'янецьких біскупів. Саме в цьому документі виявлено першу згадку про низку сіл. Серед них Баговиця, Безнісківці (нині Абрикосівка), Врублівці, Кубачівка (нині в складі села Смотрич), Лісківці, Мукша (згодом Велика Мукша, нині Велика Слобідка), Нагоряни, Нефедівці, Панівці. * Десятина // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 382–383.

Десятина – міра земельної площі. Виникла в Російській державі 16 століття, згодом поширилася в Україні. Найраніша з відомих десятин становила 2500 квадратних триаршинних сажнів (50х50 сажнів, 1 сажень = 1/10 версти; звідси і назва). У середині 17 століття в ужиток входить переважно казенна десятина – 2400 квадратних сажнів (80х30), узаконена Соборним уложенням 1649. Поряд із казенною частково побутували господарська десятина – 3200 квадратних сажнів (80х40), кругла десятина – 3025 квадратних сажнів (55х55), деякі інші. На Лівобережній Україні у 18 столітті переважно використовували казенну десятину (2400 квадратних сажнів; 1,0925 га), що було узаконено межовими інструкціями царського уряду від 13 травня 1754, 13 лютого 1756 та ін. З переходом Правобережної України (зокрема Поділля з Кам'янцем-Подільським) після другого поділу Польщі (1793) до складу Російської імперії десятина поширилася й на цей регіон. Після ухвали 14 вересня 1918 декрету Ради народних комісарів РСФРР про запровадження метричної системи мір десятина поступово вийшла з ужитку. * Губрик А. О., Огуй О. Д. Десятина // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 370; Десятина // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 383.

Десятників школа. Офіційна назва – обласна однорічна школа майстрів-будівельників. Розміщувалася в Старому місті (сучасна адреса – Вірменський ринок, 3). 1993 завершено реставрацію будинку. Сюди з Кафедрального костелу перенесено фонди історичного музею-заповідника. # Десятник – старший, відповідальний у групі робітників на будівництві, у шахті і т. ін. (Словник української мови. – Т. 2. – К., 1971. – С. 257). * Сідаш М. Як поживаєш, скарбнице історії? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 17 листопада. – С. 2.

Дефектологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту. Організовано на основі ухвали Вченої ради від 27 березня 1993 і наказу ректора від 2 квітня 1993. У 1997–2001 – факультет розвитку людини Кам'янець-Подільського педагогічного університету. 27 вересня 2001 реорганізовано (в складі університету) в Інститут соціальної реабілітації та розвитку дитини (ІСРРД).

*Дешевий провулок. Старе місто. Нині (від 11 вересня 1990) Реміснича вулиця. Давніша назва – Домініканський провулок, у радянський час – Клари Цеткін. # Перед Першою світовою війною в колишньому Домініканському монастирі був притулок із дешевою кухнею – копійка за обід. А також у провулку можна було дешево придбати вироби безпосередньо в самих ремісників. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі. – K.–Warszawa, 1915. – S. 67-68; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 142.

ДЖАЗ – загальна назва імпровізованої музики, яка виникла наприкінці 19 століття у негритянському середовищі на півдні США. Перший у Києві джаз-банд створив 1926 уродженець Кам'янця-Подільського Леонід Арнольдович Ентеліс (26 грудня 1903 – 2 травня 1978). Цей джаз-банд узяв участь у спектаклі «Ленін», поставленому в Театрі читця Музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка. Музику до спектаклю написав Ентеліс. Як джазовий піаніст і композитор прославився уродженець Кам'янця-Подільського Михайло Юхимович Альперін (народився 7 листопада 1956). Він – лауреат міжнародних джазових фестивалів, викладає джазове фортепіано у Вищій музичній академії в Осло (Норвегія). Уродженець Кам'янця-Подільського Андрій Вінцерський (народився 1965) був від 1992 ударником гурту «Брати блюзу». 28 липня 1969 у Кам'янці-Подільському виступав Тульський біг-бенд (художній керівник Анатолій Кролл). При Будинку офіцерів у 1960-х був джазовий оркестр під керівництвом Анатолія Гринштата (з оркестром співала Інна Білоцька). * Джаз // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – 384; Ентеліс Леонід Арнольдович // Симоненко Володимир. Українська енциклопедія джазу. – К., 2004. – С. 43; Рахов П. Два концерти: Щоденник мистецтв // Прапор Жовтня. – 1969. – 1 серпня. – С. 4; Андрій Вінцерський / Розмову вів Олег Соколенко // Фортеця. – 1996. – 15 листопада. – С. 1; Шутко Артем. Блюз із Америки, а брати – з Калуша // Тиждень. – 1997. – № 33 (51). – С. 21; Печенюк М. Чотири учні – чотири долі. [1.] Майстер джазу: До 100-річчя міської музичної школи // Подолянин. – 2003. – 18 квітня. – С. 5; Печенюк М. А. Музиканти Кам'янеччини. – Хмельницький: Поділля, 2003. – С. 26–27, 444; Резнікова Вікторія. Щасливий однолюб: Ювілеї // Подолянин. – 2006. – 15 вересня. – С. 6.

«ДЖЕРЕЛЬЦЕ» – літературна студія Кам'янець-Подільського Центру дитячої творчості. Керівник Лариса Анатоліївна Маслова. Наказом № 772 Міністерства освіти й науки України від 29 грудня 2005 студії надано почесне звання «Зразковий художній колектив». * З джерела починається ріка: Наш гість / Бесідував Микола Гординчук // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 26 грудня. – С. 5; Лариса Маслова: «Свято віримо, що спочатку було слово»: Актуальні діалоги // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 18 серпня. – С. 7.

«ДЗВІН» – літературно-мистецький і громадсько-політичний журнал Спілки письменників України. Виходить у Львові щомісяця. Засновано 1940 під назвою «Література і мистецтво». 1945–1951 – «Радянський Львів», 1959–1989 – «Жовтень», від 1990 – під сучасною назвою. У грудні 1976 гостями студентів Кам'янець-Подільського педагогічного інституту були львівські письменники, працівники журналу «Жовтень» Микола Ільницький, Іван Сварник, Роман Іваничук. У квітні 1985 «Жовтень» опублікував український переклад фрагментів «Кам'янецької хроніки» та невелику розвідку про неї. * Федорів Р. М. «Дзвін» // Українська літературна енциклопедія. – Т. 2. – К., 1990. – С. 53; Луценко В. Гості студентів // Прапор Жовтня. – 1976. – 31 грудня. – С. 4; Історія «Кам'янецької хроніки» // Жовтень. – 1985. – № 4. – С. 97–100; Кам'янецька хроніка, складена Агопом, доповнена і продовжена його рідним братом Аксентом: [Фрагменти] // Жовтень. – 1985. – № 4. – С. 95–105.

«ДЗВІН» – православна газета, яку заснували архієпископ Кам'янець-Подільський і Городоцький Никанор і парафіяльна рада кафедрального собору святого Георгія Побідоносця. Перше число побачило світ у серпні 1994. * Газетний загін поповнив «Дзвін» // Подолянин. – 1994. – 27 серпня. – С. 1.

«ДЗВОНИ ЧОРНОБИЛЯ» – музей. Відкрито 26 квітня 2004 у ЗОШ № 17. * Створюється музей «Дзвони Чорнобиля» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 6 лютого. – С. 4; Нові музеї // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 13 лютого. – С. 3; Минулого тижня...: Місто // Подолянин. – 2004. – 30 квітня. – С. 2; Сокульська О. Тим, хто рятував країну: Вшанування // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 29 квітня. – С. 5.

«ДЗВОНИ ЧОРНОБИЛЯ» – традиційний шаховий турнір у Кам'янці-Подільському. Вперше проведено 21–23 квітня 1996 з ініціативи лікаря, ліквідатора аварії на ЧАЕС Ігоря Шеваги. Переможцем першого турніру став Віктор Стороженко. 28–30 квітня 2006 у турнірі, присвяченому 20-річчю Чорнобильської трагедії, переміг Василь Харьков. * Шевага І. Шахи і Чорнобиль // Подолянин. – 1996. – 20 квітня. – С. 3; Конет І. Шаховий турнір «Дзвони Чорнобиля» // Подолянин. – 1996. – 27 квітня. – С. 4; Манжуловський Олег. «Дзвони Чорнобиля» // Шахіст Поділля. – 2005. – 1 липня. – С. 3; Дубовий Анатолій. Турнір «Дзвони Чорнобиля»: Шахи // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 19 травня. – С. 14.

*Дзержинського вулиця. Новий план. Радянська назва нинішньої (від 1 червня 1992) вулиці Драгоманова. Первісна назва – Могилівська. 10 вересня 1967, в неділю, відбулося свято вулиці Дзержинського, присвячене 90-річчю з дня народження «головного чекіста країни». На святі роль Дзержинського виконав артист самодіяльного народного театру Рябоконь. # Дзержинський Фелікс Едмундович (30 серпня (11 вересня) 1877 – 20 липня 1926) – радянський державний і компартійний діяч. Від грудня 1917 – голова Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК; від 1922 – ДПУ, від 1923 – ОДПУ). * Шастя революціонера: До 90-річчя Ф. Е. Дзержинського // Прапор Жовтня. – 1967. – 9 вересня. – С. 2; Док Г. Свято вулиці Дзержинського // Прапор Жовтня. – 1967. – 9 вересня. – С. 4; Демчик С. На вулиці Дзержинського / Фото Є. Івасюка // Прапор Жовтня. – 1967. – 15 вересня. – С. 4; Мовчан О. М. Дзержинський Фелікс Едмундович // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 377; Неизвестный Дзержинский / По материалам И. Дмитриева // Сто великих загадок русской истории. – М., 2006. – С. 327–333.

*Дзержинського вулиця. Старе місто. Одна з радянських назв південної частини сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці Зарванської.

«ДИВО КАЛИНОВЕ» – танцювальний ансамбль ЗОШ № 15. Керівник Юрій Грабчук. * Матусяк Т. Радує й дивує «Диво калинове» // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 6 січня. – С. 2.

ДИЗЕЛЬ-ПОЇЗД Кам'янець-Подільський – Гречани. Маршрут відкрито 1979. * Чорний В. Курсує «Червона стріла»: Новини // Прапор Жовтня. – 1979. – 9 лютого. – С. 4.

ДИМ – господарство широкої нерозділеної або окремої малої родини, яке охоплювало двір, будинок, господарські будівлі, а також орні землі та угіддя й платило данину «від диму». Податок, який збирався з димів, називася подимним (або подимщиною). 1493 для з'ясування та врегулювання системи податків із населення Подільського воєводства було складено «Реєстр димів Подільського воєводства». Так, 1493 Калиня платило податок від 3 димів. * Гурбик А. О. Дим // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 384.

«ДИМИТРОВЕЦЬ» – багатотиражна газета колгоспу імені Димитрова. * Корнєєв Г. Колгоспна, друкована // Прапор Жовтня. – 1967. – 5 травня. – С. 3.

*Димінського (Андрія Димінського), вулиця. Цю назву топонімічна комісія запропонувала для вулиці Фрунзе (пропозицію оприлюднено 16 жовтня 1991). Пропозицію не реалізовано. # Димінський Андрій Іванович (13 грудня 1829 – 1(14) січня 1905) – український етнограф-фольклорист. Закінчив 1840 Кам'янецьку духовну школу. * Які нові назви? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 4; Скрипник П. І. Димінський Андрій Іванович // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 386.

«ДИНАМО» – добровільне спортивне товариство (ДСТ). Створено 1923 з ініціативи Фелікса Дзержинського. В СРСР членами ДСТ були працівники органів і військ Міністерства охорони громадського порядку та Комітету державної безпеки. * «Динамо» // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – Т. 1. – К., 1966. – С. 598; «Динамо»  // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – 2-е видання. – Т. 1. – К., 1986. – С. 516.

«ДИНАМО» – міліцейський спортивний клуб Кам'янця-Подільського. Міськвиконком зареєстрував його 26 лютого 1999. 7 серпня 1999 «Динамо» завоювало Кубок області з футболу. * Єрменчук В. Перемога – символ відродження? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1999. – 13 серпня. – С. 1, 2.

«ДИНАМО» (КИЇВ) – український футбольний клуб. Засновано 1927. 1 вересня 1984 ветерани «Динамо» перемогли збірну Кам'янця-Подільського – 4:3. У киян голи забили Андрій Біба, Анатолій Шепель, Петро Слободян (2), ворота захищав Віктор Банников. 24 лютого 1990 ветерани «Динамо» (Йожеф Сабо, Андрій Біба, Віталій Хмельницький, Юрій Роменський, Петро Слободян, Володимир Єрохін, Сергій Кузнецов, Валентин Трояновський, Валерій Зуєв), до яких приєднався Володимир Капличний, поспілкувалися в МБК з любителями футболу, зіграли товариський матч з ФК «Смотрич» – 0:0. * Динамо // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 392; Такчук О. У гостях – ветерани «Динамо»: Спорт // Прапор Жовтня. – 1984. – 31 серпня. – С. 4; Кравченко М. Це нестаріюче «Динамо»: Спорт // Прапор Жовтня. – 1984. – 5 вересня. – С. 4; Як справи, «Смотрич»? // Прапор Жовтня. – 1990. – 21 лютого. – С. 4; До уваги любителів футболу // Прапор Жовтня. – 1990. – 23 лютого; Красуцький М. Спасибі тобі, «Динамо»! // Прапор Жовтня. – 1990. – 2 березня. – С. 4.

«ДИНАСТІЯ» – товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). Голова правління (від 1996) Олександр Михайлович Боршуляк (народився 22 липня 1961). * Мета його життя – робити добро! / Підготувала Галина Михальська // Сім днів. – 2006. – 20 липня. – С. 1, 7.

ДИРЕКТОРІЯ УНР. Спочатку була тимчасовим революційним органом, який у ніч з 13 на 14 листопада 1918 створила на своєму засіданні президія Українського національного союзу для керівництва повстанням проти режиму гетьмана Павла Скоропадського. Після пермоги стала верховним державним органом Української Народної Республіки. Первісно складалася з п'яти членів (Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Андрій Макаренко, Федір Швець, Опанас Андрієвський). 2 лютого 1919 Директорія вимушено, внаслідок наступу радянських військ, покинула Київ. Після мандрів (Вінниця – Проскурів – Рівне) остаточно осіла в Кам'янці-Подільському (червень – листопад 1919) в складі Петлюри, Макаренка, Швеця. * Щусь О. Ю. Директорія // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 393–394; Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 392–393.

ДИРИЖАБЛЬ – різновид повітряної кулі з двигуном і стерновими пристроями, які дають можливість керувати польотом. Пасажири, екіпаж і вантаж розміщуються в гондолі. Кам'янчани мали можливість бачити дирижабль у небі в дні змагань з повітроплавання (зокрема, у вересні 2006). * Дирижабль // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 393; Чайковська Ельнара, Брюсова Тетяна. Кам'янчани, частіше дивіться у небо!!! // Фортеця. – 2006. – 14 вересня. – С. 2.

ДИСКОТЕКА – клуб із музичною культурно-пізнавальною програмою й танцями. 1980 в Будинку культури села Оринин організовано клуб «Диско». Невдовзі такий же клуб створено в селі Княжпіль. * Борчук Л. Друга дискотека // Прапор Жовтня. – 1980. – 21 червня. – С. 4.

ДИТЯЧИЙ САДОК № 24. Черемушки. Сюди перебрався міський відділ народної освіти. * Міськво справляє новосілля // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 16 лютого. – С. 1.

«ДИТЯЧИЙ СВІТ» – крамниця дитячих товарів. Новий план. Вулиця Соборна. Відкрито 1972. * [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1972. – 25 серпня. – С. 4; Славський В. Завітайте в «Дитячий світ» // Прапор Жовтня. – 1972. – 26 серпня. – С. 3; Колесник М. Для юних покупців // Прапор Жовтня. – 1976. – 18 лютого. – С. 1.

ДИТЯЧІ КЛУБИ. 2005 у Кам'янці-Подільському діяли три дитячі клуби – «Сатурн», «Лелека», «Шукач». * Гайдамашко Вікторія. Реанімацію дитячих клубів почали з «Сатурна»: Новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 23 грудня. – С. 5.

ДИТЯЧІ САДКИ. В 11-ій п'ятирічці (1981–1985) у Кам'янці-Подільському збудовано три дитячі садки. Тож 1986 у Кам'янці-Подільському було 30 дитячих садків: 18 – Міністерства освіти, 12 – інших відомств. Проте вони не могли прийняти всіх дітей: 1200 малюків чекали своєї черги. У 12-ій п'ятирічці (1986–1990) запланували звести 6 дитячих садків (консервного, електромеханічного заводів, ПКБ АСУ, 2 – міськвно). * Добрі прикмети: Інтерв'ю із заступииком голови міськвиконкому І. Ф. Яловим / Інтерв'ю взяв В. Добровольський // Прапор Жовтня. – 1986. – 13 вересня. – С. 2–3; Дарманський М. Дбаючи про зміну // Прапор Жовтня. – 1986. – 13 вересня. – С. 2–3.

ДІАЗ – Державний історико-архітектурний заповідник.

«ДІАЛОГ», перша в місті недержавна книгарня. Соборна, 14. Розпочала роботу в липні 1991. Книгарню відкрило МП «Діалог» (директор Андрій Чорний) – представник спільного радянська-канадського підприємства «Інарт» (Харків). * Перший «Діалог» з читачем // Кам'янець у липні. – 2001. – С. 19; Зворотний зв'язок // Подолянин. – 1993. – 5 травня. – С. 1.

*ДІБРУХА, річка. Тече через Підзамче, на Карвасарах впадає в Смотрич. * Волчкова О. Тече річка невеличка // Подолянин. – 1994. – 1 вересня. – С. 3.

*Дівоча вулиця. Новий план. Первісна назва сучасної (від 31 серпня 1993) вулиці Гагенмейстера. В радянський час вулиця Крупської, яку продовжили на південний схід. Тепер це продовження (від 31 серпня 1993) – вулиця Маршала Харченка.

ДІВОЧА ГОРА. * Дівоча гора: Легенди рідного краю // Прапор Жовтня. – 1972. – 9 вересня. – С. 4.

«ДІВЧАТА», вокально-інструментальний ансамбль (ВІА). Створено 1971 у Москві. Художній керівник Всеслав Лавров. ВІА виступав у березні 1972 у Кам'янці-Подільському в міському Будинку культури. * Просінкевич Я. Дівчата // Прапор Жовтня. – 1972. – 1 квітня. – С. 4.

ДІЄЦЕЗІЯ – римо-католицька єпархія. Кам'янецьку дієцезію 1375 заснував папа Григорій XI. Її центром є катедральний собор святих апостолів Петра й Павла. Російські царі та більшовики тричі (1795, 1866, 1920) ліквідовували Кам'янецьку дієцезію. 16 січня 1991 папа римський Іоанн-Павло ІІ відновив Кам'янецьку дієцезію. * Кам'янець на Поділлі: Туристичний путівник. – Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2006. – С. 2, 5.

«ДІЛОВЕ МІСТО», газета журнального типу – рекламно-інформаційний тижневик. Зареєстровано 28 жовтня 2003. Перше число побачило світ 3 грудня 2003. Власник і засновник – Ігор Валіцький. Головні редактори: Ольга Єлькіна, від числа 37(146) за 14 вересня 2006 – Леся Пилипчук. Адреса редакції: проспект Грушевського, 25, нова адреса – Гагаріна, 62, від вересня 2006 – Уральська, 4а. * Валіцький І. Шановні друзі! // Ділове місто. – 2003. – 3 грудня. – С. 2.

ДІЛЬНИЧНИЙ ІНСПЕКТОР МІЛІЦІЇ. Кам'янець-Подільський розділено на 23 дільниці, відповідно діє 23 дільничні інспектори. У Кам'янець-Подільському районі працює 18 дільничних інспекторів. * 18 червня – День дільничного інспектора // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 16 червня. – С. 6; Тетяна Шуханова. На варті спокою: 18 червня – День дільничного інспектора міліції // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 5.

«ДІПРОЦИВІЛЬПРОМБУД». Київський державний інститут проектування цивільного та промислового будівництва. У Кам'янці-Подільському 1963 створено відділ комплексного проектування Хмельницької філії інституту. * Липовецький В. Проектують завтра міста: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1981. – 7 липня. – С. 2.

ДІТИ ВІЙНИ. Згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004, дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945) Другої світової війни було менше ніж 18 років. * Волохівський В'ячеслав. Не плач, дитино війни: Листи з глибинки // Край Кам'янецький. – 2006. – 15 червня. – С. 2; Борисюк І. Закон, який обминають: Актуально! // Край Кам'янецький. – 2006. – 13 липня. – С. 1.

«ДІТИ ВІЙНИ», громадська організація. Голова Юрій Фігурський. * Звернення загальних зборів активу блоку громадських організацій // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 7 липня. – С. 3.

ДЛЯ БІДНИХ, лікарня. Безплатна лікарня для прихожих бідних хворих. Відкрито 1884. Новозбудоване приміщення на Новому плані освячено 29 вересня (11 жовтня) 1991. Тепер (з 1992) у цьому будинку розміщується міська дитяча хорова школа. Сучасна адреса – Шевченка, 37. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 194; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 299–300.

ДМИТРА СОЛУНСЬКОГО, церква в селі Лісківці. У податкових списках під 1565 в селі згадується «піп», тобто в Лісківцях уже в 16 столітті була церква. Дерев'яна Дмитрівська церква, що була в селі в першій половині 18 століття, 1754 згоріла, тож тоді влаштували тимчасову церкву в уцілілій дзвіниці. 1759 скальський декан Іоанн Мединський заклав нову дерев'яну церкву; її освятили 8 грудня 1762. Ця церква простояла близько століття. У 1830-х задумано збудувати нову церкву. 28 квітня 1837 архієпископ Кирило підписав грамоту на створення храму. Розпочате тоді будівництво завершилося 1858. Будували церкву на кошти парафіян, допомога зі скарбниці становила 3500 рублів. Церква кам'яна, з однією банею. Будівництво дзвіниці завершено 1875 (п'ять дзвонів, найбільший з них – 18-пудовий – придбали 1889). Кількість парафіян: 1740 – 42; 1748 – 60; 1759 – 70; 1790 – 387. # Димитрій Солунський – великомученик, один із найшанованіших святих православної церкви, який близько 306 постраждав за християнську віру. Народився в Солуні (тепер грецьке місто Салоніки) в сім'ї воєначальника. Був правителем Солунської області. День пам'яті – 8 листопада за новим стилем. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 363–364.

ДНІ НАУКИ НА КАМ'ЯНЕЧЧИНІ. Відбулися 23–24 листопада 1970 з участю групи провідних українських учених (мовознавець Іван Костянтинович Білодід, математик Юрій Олексійович Митропольський, літературознавець Євген Прохорович Кирилюк, фізик Віталій Петрович Шелест, кібернатик Віктор Володимирович Іванов, а також філософ Мирон Онисимович Логвин). * Бобров В., Гижко І, Зустріч з відомими вченими: Дні науки на Кам'янеччині // Прапор Жовтня. – 1970. – 24 листопада. – С. 1; Інночкін П. Доробок науковців // Прапор Жовтня. – 1970. – 24 листопада. – С. 1; Урода Б. Розповідають учені: Дні науки на Кам'янеччині // Прапор Жовтня. – 1970. – 25 листопада. – С. 1; День науки // Прапор Жовтня. – 1974. – 6 березня. – С. 1.

«ДНІПРО», видавництво художньої літератури. Бере початок від Всеукрвидаву, заснованого 1919. Сучасна назва від 1964. 7–8 серпня 1971 колектив видавництва провів вихідні в Кам'янці-Подільському (з відвідуванням Жванця та Хотина), 7 серпня зустрівся і сфотографувався на пам'ять із байкарем Микитою Годованцем. * Хопта В. В. «Дніпро» // Українська літературна енциклопедія. – Т. 2. – К., 1990. – С. 73; Петрук К. Екскурсанти з Києва // Прапор Жовтня. – 1971. – 11 серпня. – С. 4.

«ДНІПРО», ресторан. Новий план. Шевченка, 22 (біля входу до парку культури та відпочинку). Відкрито 1 травня 1957. Для відкриття ресторану капітально відремонтували й розширили будинок чайної № 1. Шеф-повар Григорій Семенович Філатов. Вже 19 червня 1957 ресторан піддано критиці: «У перші дні після відкриття непогано працював ресторан «Дніпро». Тут був широкий асортимент страв, швидко обслуговували. Тепер цього не скажеш. Чимало є випадків, коли відвідувачам доводиться чекати 40–60 хвилин, щоб одержати обід. Не завжди можна замовити страву, що значиться в меню. Рідко буває в продажу салат». Після низки реорганізацій і приватизації – нині ресторан «Стрілець». * Мельник П. У ресторані «Дніпро»: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1957. – 12 травня. – С. 3; Більше уваги роботі підприємств громадського харчування: [Передова] // Прапор Жовтня. – 1957. – 19 червня. – С. 1.

ДНІСТЕР, річка. Протікає, зокрема, на межі Хмельницької та Чернівецької областей. На лівому березі Дністра розташувалися такі села Кам'янець-Подільського району: Ісаківці, Жванець, Брага, Бабшин, Гринчук, Малинівці, Слобідка-Малиновецька, Каветчина, Сокіл, Устя, Велика Слобідка, Демшин, Гораївка. * Гарнага І. Притоки Дністра: Вікно в історію // Прапор Жовтня. – 1987. – 3 липня. – С. 3; Ковальчук Степан. Водні багатства Хмельницького Придністров'я // Подолянин. – 2004. – 15 жовтня. – С. 5.

«ДНІСТЕР», кооперативне видавництво. Діяло в 1911–1920 в Кам'янці-Подільському. * «Дністер» // Українська літературна енциклопедія. – Т. 2. – К., 1990. – С. 76.

«ДНІСТЕР», селянський комерційний банк. 19 серпня 2004 відкрито відділення в Кам'янці-Подільському. * Новий банк у древньому місті // Подолянин. – 2004. – 27 серпня. – С. 7.

«ДНІСТЕР», ресторан райспоживспілки в селі Жванець. 1 січня 1965 «Прапор Жовтня» повідомив: «Над Дністром, у мальовничому куточку Жванця, гостинно відчиняться двері нового ресторану». Відкрито 8 травня 1965. Після реконструкції знову запрацював 26 квітня 1980. Після ремонту та модернізації відновив роботу 2 червня 2001. * Для тебе, людино // Прапор Жовтня. – 1965. – 1 січня. – С. 4; Відкривається ресторан «Дністер» // Прапор Жовтня. – 1965. – 7 травня. – С. 4; В мальовничому куточку с. Жванець... // Прапор Жовтня. – 1965. – 14 травня. – С. 3; 26 квітня 1980 року після реконструкції... // Прапор Жовтня. – 1980. – 25 квітня. – С. 4; Завтра у Жванці: Добра новина // Подолянин. – 2001. – 1 червня. – С. 1.

«ДНІСТЕР», футбольна команда зі Старої Ушиці. 1973 «Дністер» під керівництвом тренера Анатолія Івановича Кирилюка став чемпіоном Кам'янець-Подільського району серед сільських колективів, переміг у другій групі чемпіонату Хмельницької області, здобув кубок «Золотий колос» обласної ради ДСТ «Колос» і такий же кубок на змаганнях районного масштабу. * Казиміренко М. Стартували успішно // Прапор Жовтня. – 1973. – 8 червня. – С. 3; Яцемірський А. Перші перемоги // Прапор Жовтня. – 1973. – 26 червня. – С. 4; Турун А. Почесне друге місце: Спорт // Прапор Жовтня. – 1973. – 8 вересня. – С. 4; Турун А. Щедрі ужинки «Дністра» // Прапор Жовтня. – 1973. – 28 грудня. – С. 4.

«ДНІСТЕР», серія гравюр Сергія Кукурузи. * Дністер біля Ожева; Дністер біля Грушівець; Дністер біля Старої Ушиці // Прапор Жовтня. – 1973. – 31 липня. – С. 3.

ДНІСТЕР – КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ, магістральний питний водопровід. Ще 1961 виробниче управління водоканалізаційного господарства дійшло до висновку, що радикальним розв'язанням проблеми водопостачання міста може бути організація водопостачання з Дністра. 1966 організація «Одесакомунпроект» почала розробку проекту. 1969 почалося будівництво. У жовтні 1973 заводи міста отримали технічну воду. 12 вересня 1976 місто отримало питну воду. Довжина водогону – майже 10 км. Спочатку був одним із цехів цементного заводу. 1981 передано на баланс міськводоканалу. Тепер – структурна одиниця ЗАТ «Тепловоденергія». * Покотило Ф. Вода, споживачі: Місто та його проблеми // Прапор Жовтня. – 1968. – 13 лютого. – С. 3; Буяр М. Водопостачання: проблеми і перспективи // Прапор Жовтня. – 1972. – 22 січня. – С. 2; Дністер тече у місто / Фоторепортаж В. Мельника та І. Свідера // Прапор Жовтня. – 1976. – 18 вересня. – С. 2; Власюк Вероніка. Дністровському водогону – 30: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 8 вересня. – С. 5; Власюк Вероніка. Тридцять років на службі // Ділове місто. – 2006. – 14 вересня. – С. 6; Власюк Вероніка. Водогону – тридцять // Сім днів. – 2006. – 14 вересня. – С. 3; Джерела водогону: Місто // Подолянин. – 2006. – 15 вересня. – С. 2.

ДНІСТРОВСЬКА ГАЕС (ГІДРОАКУМУЛЮВАЛЬНА ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ). Перший агрегат, який споруджується з 1983, заплановано запустити 2007, другий – 2009, третій – 2010. * Чорней Юрій. Пікова ситуація: Конфлікт інтересів // Дзеркало тижня. – 2005. – № 48 (10 грудня). – С. 10.

ДНІСТРОВСЬКИЙ ГІДРОВУЗОЛ. Русло Дністра перекрито в жовтні 1981. Заповнення Дністовського водоймища почалося 24 жовтня 1981, а в липні 1987 досягло проектного рівня. Перші два агрегати Дністровської ГЕС з шести дали струм у грудні 1981. Із зони затоплення Дністовського гідровузла планувалося вивезти типові для Поділля споруди на Карвасари. * Друга ГЕС на Дністрі // Прапор Жовтня. – 1973. – 7 липня. – С. 4; Брюхно В. Втрачають час: «Прапор Жовтня» на будівництві Старої Ушиці // Прапор Жовтня. – 1980. – 30 липня. – С. 2; Мельник В. Творці Старої Ушиці // Прапор Жовтня. – 1980. – 9 серпня. – С. 2; Митинецький В. Закономірність зриву: «Прапор Жовтня» на будівництві Старої Ушиці // Прапор Жовтня. – 1980. – 18 жовтня. – С. 2; Плотніков В. Підкорись, Дністре!: Зустрічі для вас // Прапор Жовтня. – 1981. – 16 травня. – С. 4; Ряба Ю. Карвасари: минуле і майбутнє: Наше місто – наша краса // Прапор Жовтня. – 1981. – 24 жовтня. – С. 4; Семенко П. Дністер перекрито: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1981. – 31 жовтня. – С. 1; Перемога на Дністрі // Прапор Жовтня. – 1982. – 1 січня. – С. 1; Шумахер С. Як село стало «приморським»: Стара Ушиця сьогодні // Прапор Жовтня. – 1982. – 13 лютого. – С. 4; Білецький Йосип. З біографії Дністробуду: Спогади очевидця // Край Кам'янецький. – 2006. – 16 листопада. – С. 3.

«ДНІСТРОВСЬКІ ХВИЛІ» («ДНІСТРЯНСЬКА ХВИЛЯ»), ансамбль пісні й танцю цукрового заводу. 1970 надано звання народного. 9 жовтня 1970 концерт ансамблю показано в 40-хвилинній передачі на телебаченні. * Доронюк В. «Дністровські хвилі» // Прапор Жовтня. – 1970. – 29 вересня. – С. 4; Сосновський В. На екранах телевізорів // Прапор Жовтня. – 1970. – 14 жовтня. – С. 4.

Добра Воля, село. → Добровілля.

ДОБРОВІЛЛЯ, село. Входить до Приворотської сільської ради. Лежить на річці Кізя (вище від села Привороття). Засновано у 18 столітті на ґрунтах села Підпилип'я, тож розділило долю цього села. Первісна назва – Добра Воля. 1820 налічувалося 37 селян чоловічої статі. За даними Євтима Сіцінського (1895): дворів – 56, мешканців – 298. За даними на 1998: дворів – 100, мешканців – 259. У селі народився кандидат історичних наук Олександр Миколайович Федьков (9 лютого 1962). * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 378; Гарнага І. Звідки пішла назва. Демшин. Добровілля // Прапор Жовтня. – 1971. – 23 жовтня. – С. 4.

ДОБРОВІЛЬНЕ ПРОТИПОЖЕЖНЕ ТОВАРИСТВО (ДПТ). Голова міжрайради ДПТ М. Симонов. * Васильєв А. Звітують пожежники // Прапор Жовтня. – 1979. – 3 січня. – С. 4.

ДОБРОВІЛЬНІ СПОРТИВНІ ТОВАРИСТВА (ДСТ), масові спортивні організації СРСР. На 1 січня 1985 діяло 6 всесоюзних профспілкових ДСТ («Локомотив», «Спартак», «Водник», «Буревісник», «Зеніт», «Труд»), відомче («Трудові резерви»), фізкультурно-спортивне товариство «Динамо», 15 республіканських профспілкових (в УРСР – «Авангард»), 15 сільських (в УРСР – «Колгоспник»; 1970 перейменовано на «Колос»). * Добровільні спортивні товариства // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – Т. 1. – К., 1966. – С. 620; Теппер Ю. М. Добровільні спортивні товариства // Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 3. – К., 1979. – 413; Добровільні спортивні товариства // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – 2-е видання. – Т. 1. – К., 1986. – С. 534.

ДОБРОЛЮБОВА ВУЛИЦЯ. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 7. Назву дано 1957 запроектованій вулиці, коли збільшено земельну площу селища Смирнова. З'єднує вулиці Чехова та Саксаганського. # Добролюбов Микола Олександрович (24 січня (5 лютого) 1836 – 17(29) листопада 1861) – російський літературний критик, публіцист.

«ДОБРУДЖА», промтоварна крамниця № 28. Відкрито в серпні 1985. Названо на честь краю в Болгарії. * Левко В. «Добруджа» в Кам'янці-Подільському // Прапор Жовтня. – 1986. – 7 травня. – С. 3; Поліщук П. Запрошує «Добруджа»: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1987. – 13 червня. – С. 2–3.

*ДОВБУША ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селищі Першотравневе. Вулицю показано в Атласі-плані ППП «Лібріс» (2000). # Довбуш Олекса Васильович (1700 – 24 серпня 1745) – один із найвідоміших ватажків руху опришків. * Гуржій О. І. Довбуш Олекса Васильович // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 424–425.

*ДОВГА ВУЛИЦЯ. Старе місто. Виборча дільниця № 40. Від 20 березня 1923 до 11 вересня 1990 – вулиця Рози Люксембург. Найдавніша назва – Різницька вулиця. Інші давні назви: Довга, південна частина вулиці – Сенаторська. З'єднує вулиці Руську та Шпитальну. На вулиці розташувалися районне відділення міліції, дитячий садок № 17 «Світлячок», майстерні художників Бориса Негоди, Анатолія Лучка та ін. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі. – S. 86–87; Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2; Шкурко С. 14. Вулиця Рози Люксембург: Знайомтесь з рідним містом // Прапор Жовтня. – 1970. – 15 липня. – С. 4; Терлецький А. Імені Рози Люксембург // Прапор Жовтня. – 1981. – 14 листопада. – С. 4; Як назвемо вулицю? // Прапор Жовтня. – 1989. – 21 квітня. – С. 4; Будзей О. Довга: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2003. – 13 червня. – С. 5; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 238–244.

*ДОВГА, 3. Дитячий садок № 17 «Світлячок». Відкрито 1963. Перша завідувачка – Марія Мазур. Інші завідувачі – Софія Новикова, Анастасія Бабійчук. * Іменини «Світлячка» // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 6 листопада. – С. 8.

*ДОВГА, 12. Пам'ятка архітектури – житловий будинок 15–19 століть. * Дроздовська Г. Родом із середньовіччя // Прапор Жовтня. – 1982. – 29 травня. – С. 4; Жилой дом, XV–XIX вв. (ул. Р. Люксембург, 12) // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 158; Іноземець чверть століття тому врятував будинок в Старому місті: А було й таке... // Подолянин плюс. – 1994. – 9 червня. – С. 3; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 238–239.

*ДОВГА, 15. Пам'ятка архітектури – житловий будинок 15–19 століть. * Жилой дом, XV–XIX вв. (ул. Р. Люксембург, 15) // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 158–159; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 239–240.

*ДОВГА, 17. Пам'ятка архітектури – житловий будинок 15–19 століть. * Терлецький А. Друге народження пам'ятки // Прапор Жовтня. – 1983. – 1 жовтня. – С. 4; Жилой дом, XV–XIX вв. (ул. Р. Люксембург, 17) // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 159–160; Кам'янець-Подільська художня майстерня // Прапор Жовтня. – 1980. – 4 червня. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 240–242.

*ДОВГА, 19. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 240–242.

*ДОВГА, 25 і 25А. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 242.

*ДОВГА, 27. Тут до 1793 стояла церква Святого Миколая. 1956 на цьому місці з'явився двоповерховий будинок. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 242–243.

ДОВГОЖИТЕЛІ. За станом на червень 2006 у Кам'янці-Подільському восьмеро людей пертнули столітній рубіж. Найстаріша жінка Кам'янця-Подільського – Марина Іванівна Валентієнко (1 липня 2006 їй виповниться 105). * Шпильова Віра. З «Голосом» до ста літ // Голос України. – 2006. – 20 червня. – С. 6.

«ДОВГОЛІТТЯ», центр медико-соціальної реабілітації пенсіонерів та інвалідів війни й праці зі спеціальним відділенням для їх тимчасового перебування. Створено 15 вересня 2005 ухвалою сесії Кам'янець-Подільської міської ради на базі колишньої міської лікарні № 2. Директор і головний лікар: від 15 вересня 2005 – Валентин Тимофійович Грубляк. * Грубляк Валентин. «Довголіття» – досягнення міської влади // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 10 березня. – С. 1, 2; Сокульська Ольга. Науковий фундамент «Довголіття» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 7 квітня. – С. 3; Грубляк Валентин. Діє центр «Довголіття» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 22 квітня. – С. 3; Федоришина Світлана. Довголіття Вам!: 1 жовтня – Міжнародний день людей похилого віку // Подолянин. – 2006. – 29 вересня. – С. 6.

ДОВЖОК, село. Центр Довжоцької сільської ради (підпорядковане село – Нагоряни), приміське село Кам'янця-Подільського (його західний сусід). До складу села Довжок ухвалами Хмельницького облвиконкому включено села Козак (10 березня 1960; нині північно-західна околиця Довжка) і Жабинці (1 березня 1963; нині південна частина Довжка). 27 серпня (8 вересня) 1862 внаслідок скасування кріпацтва введено в дію статутну грамоту для селян Довжка. 25 березня 1944 Довжок вперше визволено від німецько-фашистських загарбників. Того ж дня в село прибув генерал Дмитро Лелюшенко. Остаточно визволено 2 квітня 1944. 12 січня 1996 в оселі мешканців Довжка прийшов природний газ. 10 листопада 2002 у Довжку освячено хрест на церкві Різдва Пресвятої Богородиці, відкрито та освячено новозбудовану каплицю на честь ікони Божої Матері Почаївської. За даними на 1998: дворів – 1412, мешканців – 4137 (найбільше село Кам'янець-Подільського району). У селі народилися український зоолог Петро Миколайович Бучинський (12 лютого 1852 – 18 вересня 1927), народний депутат України (1998–2002) Микола Олександрович Кушніров (20 серпня 1945), заслужений машинобудівник УРСР Микола Миколайович Лозинський (1929 – 25 вересня 1972). * Недобыльский Александр. Введение уставной грамоты между крестьянами селения Должка Каменецкого уезда // Подольские епархиальные ведомости. – 1862. – №18 (15 сентября). – Неофициальная часть. – С. 598–601; Должок // Подолянин. – 1993. – 1 травня. – С. 4; Бєляк І. Танці... в черзі // Прапор Жовтня. – 1968. – 9 січня. – С. 4; Гарнага І. Звідки пішла назва. Довжок. Думанів // Прапор Жовтня. – 1971. – 27 листопада. – С. 4; Довжок // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 359; Красуцький М. Дорогу долає той, хто йде. – К., 1996. – С. 9, 28; Кравчук М. З вірою у серцях: Відроджуємо духовність // Край Кам'янецький. – 2002. – 12 листопада. – С. 1; Миколаєнко М. Дзвони душу: Репортаж у номер // Край Кам'янецький. – 2004. – 23 січня. – С. 1; Баженов Л. В. Бучинський Петро Миколайович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 676.

ДОВЖОЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА (ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА). Входять села Довжок і Нагоряни. Село Підзамче, яке входило до Довжоцької сільської ради, 30 березня 1957 включено в смугу міста Кам'янець-Подільський. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 5037 (чоловіків – 2317, жінок – 2720). Голови: 1985–1998 – Ярема Іванович Іванусь (народився 1938); Віктор Іванович Огнєвий (народився 2 січня 1951); від 2002 – Олександр Станіславович Домбровський (народився 6 липня 1960). * Семенова Наталія. Педагогічні методи Довжоцького голови: Влада // Подолянин. – 2002. – 22 листопада. – С. 3; Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2; Вісті з територіальних громад // Край Кам'янецький. – 2006. – 17 серпня. – С. 2.

ДОВЖОЦЬКА ШКОЛА. 24 березня 1988 у школі відкрито музей Героя Радянського Союзу Степана Киргизова. 14 січня 2002 волонтерка зі США Джулі Келлер на два роки стала учителькою англійської мови Довжоцького колегіуму. Серед директорів: Дмитро Гаврилович Вітряний (1906–1990), Ігор Володимирович Новаковський (1926–2002), Дмитро Вікторович Тищенко, Едуард Євстафійович Кульчицький (народився 12 січня 1947), Галина Григорівна Мадич (народилася 25 липня 1948). Серед учителів: Леонід Степанович Кульчицький, Феофан Васильович Манжуловський, Сава Савич Тробоняча. Серед випускників: Олег Феофанович Манжуловський. * Мельник В. Сіячі знань // Прапор Жовтня. – 1967. – 20 жовтня. – С. 2; Пам'яті героя: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1988. – 26 березня. – С. 1; Англійський від носія // Фортеця. – 2002. – 31 січня. – С. 2; Працюватиме волонтерка на Довжку // Подолянин. – 2002. – 1 лютого. – С. 2; Кульчицький Е. Є. З історії створення шкільного музею // Твої герої, Кам'янеччино. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 56.

*ДОВЖОЦЬКИЙ ПРОВУЛОК. Відходить від Жванецького шосе, розділяє Підзамче та Довжок. Будинки з непарними номерами належать до Підзамча, парні – до Довжка. # → Довжок, село.

«ДОВЖОЦЬКИЙ», заказник. Розташувався поблизу села Довжок. Площа 665 га. * Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 26.

ДОВЖОЦЬКИЙ ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ЗАКЛАД. Завідувач Людмила Желізник. * Дякуємо, дядю Миколо!: Екскурсії // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2.

Довжоцький район. Створено 7 березня 1923. 8 січня 1926 приміські села Мукша-Боришковецька (нині Кам'янка) і Мукша-Китайгородська (нині Жовтневе) ввійшли до складу Довжоцького району. Сьогодні – Кам'янець-Подільський район.

ДОВЖОЦЬКИЙ СПИРТОВИЙ ЗАВОД. Збудовано 1896 на замовлення княгині Ганни Хілкової та при сприянні німецької компанії Борлян-Шведе. Того ж року завод видав першу продукцію. Його потужність становила 80 декалітрів за добу. Виготовляли спирт із картоплі, яку вирощували на землях, що належали княгині. Перша світова війна (1914–1918) на тривалий час перервала роботу заводу. Тільки 1928 його відбудували, відновили виробництво. За три наступних роки потужність підприємства зросла з 200 до 760 дал спирту на добу. Крім картоплі, а згодом і зерна, від 1931 стали переробляти бурякову мелясу. 30 липня 1932 на заводі виготовили перші зразки пшеничної горілки міцністю 40 градусів. 1941–1944 завод, очолюваний німецьким шеф-директором, працював, хоча його потужність різко знизилася. 1945 завод відбудовано, відновлено потужності. 1952–1957 це був спиртово-горілчаний завод, оскільки працював горілчаний цех. 1957 основною продукцією заводу стає спирт, який виготовляється з меляси. 1959–1961 на заводі завершено будівництво нової котельні (в колишньому приміщенні горілчаного цеху), встановлено новий брагоректифікаційний апарат потужністю 2000 дал за добу. 1970 встановлено ще потужніший апарат, який забезпечує 3000 дал спирту на добу. 1967 котельню перевели на рідке паливо: замість вугілля стали використовувати мазут. Прокладена 1994 газова магістраль у Довжок дозволила перевести заводську котельню на газ. Щоб використовувати мелясу комплексно, 1964 стали до ладу два новозбудовані цехи, які забезпечили виробництво хлібопекарських дріжджів і вуглекислоти. 1988 на базі Довжоцького заводу, провідного в Хмельницькій області, створено виробниче об'єднання спиртової промисловості, реорганізоване 1992 у виробничо-комерційний комбінат «Хмельницькспирт». До його складу увійшли  Маниковецький і Ганнопольський спиртзаводи, розташовані відповідно в Деражнянському та Славутському районах. На підставі наказу Державного департаменту продовольства від 6 листопада 2002 «Хмельницькспирт» ліквідовано, відтоді маємо державне підприємство «Довжоцький спиртовий завод». Директори: 1944–1950 – Анатолій Желобицький, 1950–1960 – Дмитро Маковчук, 1960–1978 – Ніна Роздобудько, 1978–1996 – Віктор Сьомов, від червня 1996 – Олександр Лавров, від листопада 2002 – Володимир Михайлов. Головний бухгалтер упродовж 48 років (від 1950) – Григорій Іванович Гуляк (народився 20 січня 1918). * Будзей Олег. Спиртзавод: минуле, сучасне, майбутнє // Подолянин. – 2005. – 29 липня. – С. 4; Будзей Олег. Спиртзавод: звідки запах і що з ним робити? // Подолянин. – 2005. – 19 серпня. – С. 5; Резнікова Вікторія. Майже піввіку головним бухгалтером пропрацював житель Довжка Григорій Гуляк: 16 липня – День бухгалтера // Подолянин. – 2006. – 14 липня. – С. 3; Марковська Наталя. Кінець довжоцькій «аромотерапії», або Євросоюз нам допоможе?!: Ноу-хау // Подолянин. – 2006. – 10 листопада. – С. 4.

«ДОЗОРЕЦЬ», сторінка народного контролю в газеті «Прапор Жовтня». * Дозорець // Прапор Жовтня. – 1967. – 27 січня, 28 лютого. – С. 3.

«ДОЙНА», заслужена хорова капела Молдавської РСР. У жовтні 1971 виступала в Кам'янці-Подільському в міському Будинку культури. * Слюсар Б. Співає «Дойна»: Наші гості // Прапор Жовтня. – 1971. – 20 жовтня. – С. 4.

*Долина, передмістя. У документі 1789 «Розподіл квартир у місті Кам'янці-Подільському» є розділ «Долина, що тягнеться від Польської брами до Руської», де зафіксовано 104 садиби на правому березі Смотрича. Нині вулиця Руська. * Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 132–137.

*Долішні фільварки (російською – Дольные фольварки) – колишня назва Біланівки (коли сусідні Польські фільварки називали Горніми фільварками).

ДОЛНИ КУБІН (DOLNÝ KUBIN), місто на південному заході Словаччини, в Середньословацькій області, на правій притоці річки Ваг. Місто славиться гірськолижним туризмом. 17–18 червня 2004 офіційна делегація Долни Кубін перебувала в Кам'янці-Подільському. 18 червня 2004 договір про побратимство й співпрацю підписали мер міста Долни Кубін Любомир Блага й міський голова Кам'янця-Подільського Олександр Мазурчак. Намічено основні напрямки співпраці: спорт і молодіжні програми, культура, фольклор, комерційна діяльність, наука й освіта, стажування фахівців і робітників, розвиток туризму, охорона здоров'я та соціальна сфера, місцеве самоврядування, охорона довкілля. * Чехословакия // Атлас мира. – М., 1982. – С. 69 – (Дольни-Кубин); Гординчук Микола. Ще один місток дружби // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 25 червня. – С. 1; Ще на одного більше: Місто // Подолянин. – 2004. – 25 червня. – С. 2.

«ДОЛОНЬКА», газета для дітей. Видається в Кам'янці-Подільському. Засновник – журналіст Микола Петрович Гординчук. Зареєстровано 17 грудня 1996 як обласну газету, згодом переєстровано на всеукраїнську.

«ДОМІНАНТА», крамниця міської друкарні (Польський ринок, 2). Відкрито 10 квітня 2003. У широкому асортименті представлено продукцію підприємства. * «Домінанта» матиме переваги: Добра новина // Подолянин. – 2003. – 11 квітня. – С. 2; «Домінанта» конкуренції: Добра новина // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 11 квітня. – С. 1.

*ДОМІНІКАНСЬКА ВУЛИЦЯ. Старе місто. Виборча дільниця № 40. Від 20 березня 1923 до 11 вересня 1990 – вулиця Карла Лібкнехта. Інші давні назви – Шляхетська, Дворянська; давня народна назва – Трьох хлібів. З'єднує Польський і Вірменський ринки, точніше вулицю Ремісничу та Вірменський ринок. На вулиці розташовані комплекс домініканського чоловічого монастиря (костел св. Миколая, келії, трапезна, огорожа з брамою), будинок Потоцького, будинок старости фортеці, давній житловий будинок. # Назву вулиці дав розташований тут монастир ордену домініканців. Цей орден мандрівних братів-проповідників 1215 р. заснував у Тулузі (Франція) Домінік де Гусман. Латинське ім'я Domіnіcus походить від dіes domіnіcus – день Божий, тобто неділя. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі. – K.–Warszawa, 1915. – S. 62–70; Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2; Козлова Н. Пам'ятник архітектури XVІ століття: З історії рідного краю // Прапор Жовтня. – 1967. – 13 травня. – С. 4; Хроніка подій на Кам'янеччині // Прапор Жовтня. – 1967. – 8 серпня. – С. 2; Терлецький А. Імені Карла Лібкнехта: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1982. – 9 жовтня. – С. 4; Осетрова Г. Вулиця К. Лібкнехта, 2: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1984. – 7 липня. – С. 4; Як назвемо вулицю? // Прапор Жовтня. – 1989. – 21 квітня. – С. 4; Сис Т. Віднайдене фото // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 11 лютого. – С. 5; Будзей О. Домініканська: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2003. – 27 червня. – С. 5; Будзей О. Трьох хлібів: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2004. – 30 квітня. – С. 5; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 143–150.

*ДОМІНІКАНСЬКА, 2. Тепер тут розмістився офіс ТзОВ «Аргос». * Єрменчук Віктор. «Україна» відступає. «Квітка України» наступає // Подолянин. – 1993. – 20 березня. – С. 1; Осетрова Г. Друг Адама Міцкевича: Рік Польщі в Україні // Подолянин. – 2004. – 19 листопада. – С. 6.

*Домініканський провулок. Старе місто. Нині (від 11 вересня 1990) вулиця Реміснича. Пізніша назва – Дешевий, в радянський час – Клари Цеткін. На розі колишнього провулка та вулиці Домініканської розташувався будинок Потоцького. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі. – K.–Warszawa, 1915. – S. 67–68.

ДОМІНІКАНСЬКИЙ КОСТЕЛ. У костелі впродовж багатьох років змішторг зберігав сіль. * Просяний Т. Берегти пам'ятки старовини: Місто і його проблеми // Прапор Жовтня. – 1966. – 19 лютого. – С. 3; Козлова Н. Пам'ятник архітектури XVI століття: З історії рідного краю // Прапор Жовтня. – 1967. – 13 травня. – С. 4; Мацько В. Знайдено захоронення // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 22 червня. – С. 2; Сокульська Ольга. Храм домініканів: від минувшини до сьогодення: 18 квітня – День пам'яток історії та архітектури // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 14 квітня. – С. 6.

ДОМІНІКАНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР. Старе місто.

ДОМРА, російський народний шипковий музичний інструмент із дерев'яним корпусом овальної форми, схожий на мандоліну. У Кам'янці-Подільському відомими домристками є сестри-двійнята Олена та Раїса Горченки. 29 січня 2006 у міському Будинку культури відбувся їх концерт з нагоди 20-річчя творчої діяльності. * Гординчук Микола. Про що бринить поезія струни? // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 3 лютого. – С. 1, 6.

ДОНЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ РОСІЙСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР. У червні 1965 гастролював у Кам'янці-Подільському. * Бодикін Г. Напередодні // Прапор Жовтня. – 1965. – 12 червня. – С. 4; Єфімов А. 30 років на сцені: Щоденник мистецтв // Прапор Жовтня. – 1965. – 19 червня. – С. 4; Альперін Ю. Силою художнього перевтілення: Театральний огляд // Прапор Жовтня. – 1965. – 25 червня. – С. 4.

ДОРАДНИЦТВО. * Яцемірська Наталія. Паростки // Подолянин. – 2004. – 30 квітня. – С. 1, 3.

«ДОРОЖНЄ», кафе на автобусній станції. Входить до комбінату громадського харчування станції Кам'янець-Подільський. * Вдовичинський В. Посмішка... для комісії: Кам'янецький Їжак // Прапор Жовтня. – 1971. – 23 лютого. – С. 4; Кушнір М. «Посмішка... для комісії»: «Прапору Жовтня» відповідають // Прапор Жовтня. – 1971. – 10 березня. – С. 3.

«ДОРОЖНІЙ», ресторан у Кам'янці-Подільському. Нині немає. * Ресторан «Дорожній»: [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1979. – 5 вересня. – С. 4.

*ДОРОНІНА ПРОВУЛОК. Руські фільварки. Виборча дільниця № 39. Давня назва – Середній провулок. # Доронін Іван Васильович (22 квітня (5 травня) 1903 – 2 лютого 1951) – радянський льотчик, полковник (1939), Герой Радянського Союзу (20 квітня 1934). Брав участь у врятуванні челюскінців (1934). Згодом був начальником льотно-випробувальних станцій на авіаційних заводах. Від 1947 у відставці через хворобу.

*ДОРОШЕНКА ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селищі Першотравневе. Вулицю показано в Атласі-плані ППП «Лібріс» (2000). # Дорошенко Петро Дорофійович (1627 – 9 листопада 1698) – гетьман України (1665–1676), державний діяч, воєначальник і дипломат. 1672 брав участь в облозі Кам'янця-Подільського. * Степанков В. С. Дорошенко Петро Дорофійович // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 456–457.

ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД № 19 (ДНЗ № 19) «БУРАТІНО». Адреса – Тімірязєва, 130. * Не дамо закрити дитсадок!: Нам пишуть // Подолянин. – 2006. – 4 серпня. – С. 2; Ковальчук-Марковська Наталія. Дитсадок № 19: у семи няньок дитя недоглянуте: Проблема // Подолянин. – 2006. – 25 серпня. – С. 8; Дитсадок № 19: протистояння триває: Слідами публікацій // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 3.

ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД № 23 (ДНЗ № 23) «ЛЕЛЕКА». Адреса – Тімірязєва, 121. Двоповерхова споруда. Первісно дитячий садок на 280 місць заводу «Електроприлад». Завершено будівництво в жовтні, відкрито в листопаді 1976. * Вечірній М. Для найменших: Народжено п'ятирічкою // Прапор Жовтня. – 1976. – 16 жовтня. – С. 2; Луданний О. Подарунок малятам // Прапор Жовтня. – 1976. – 10 листопада. – С. 3.

*ДРАГОМАНОВА ВУЛИЦЯ (сучасна). Новий план. Виборчі дільниці № 17, № 26, № 27. Первісна назва – Могилівська. Запропонована 16 серпня 1875 міською управою на засіданні міської думи нова назва вулиці – Прихисткова (російською – Приютинская). У радянський час до 1 червня 1992 вулиця Дзержинського. Як і вулиці Соборна, Уральська, з'єднує вулицю Шевченка та проспект Грушевського, перетинає вулиці Лесі Українки, Огієнка, Гагаріна, має протяжність 4 квартали. Прикінцеві показники: зліва – № 19, справа – № 16. Проходить мимо стадіону університету, території старого консервного заводу. На вулиці розташований професійний будівельний ліцей (у колишньому корпусі заводу «Мотор»). На вулиці на розі з вулицею Лесі Українки була єврейська синагога (сучасна адреса – Драгоманова, 10). # Драгоманов Михайло Петрович (18(30) вересня 1841 – 20 червня (2 липня) 1895) – український публіцист, історик, літературознавець, фольклорист, економіст, філософ, громадський діяч. * Пінчук Ю. А. Драгоманов Михайло Петрович // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 458–459.

*ДРАГОМАНОВА, 1. На розі з вулицею Шевченка. * Бабляк В. Ювілей магазину: Про це писав «Червоний кордон» // Прапор Жовтня. – 1985. – 19 жовтня. – С. 4.

*ДРАГОМАНОВА, 4. Молитовний будинок християн віри євангельської.

*ДРАГОМАНОВА, 6. Розташовувалися міська та районна служби ДАІ. Після ремонту сюди 1993 перебрався районний відділ внутрішніх справ. * Міліцейське новосілля // Край Кам'янецький. – 1993. – 17 липня. – С. 1.

*ДРАГОМАНОВА, 9. На розі з вулицею Лесі Українки. Професійний будівельний технікум (до 13 червня 2003 – професійно-технічне училище № 26).

*ДРАГОМАНОВА, 10. На розі з вулицею Лесі Українки. Колишня синагога. * Хто порятує синагогу? // Край Кам'янецький. – 1993. – 6 жовтня. – С. 3.

*ДРАГОМАНОВА, 12. Школа № 9 – новий корпус.

*ДРАГОМАНОВА, 14а. Гуртожиток ВАТ «Адамс» (раніше – консервного заводу). Тут 1 листопада 1988 було відкрито кооперативне фотоательє «Товтри» з перукарнею.

*ДРАГОМАНОВА, 16. Багатоквартирний житловий будинок. Закладено в березні 1969. * Шевцов Б. Незабаром новосілля // Прапор Жовтня. – 1970. – 5 червня. – С. 1.

*Драгоманова вулиця (радянська). Новий план. Перша радянська назва (від 20 березня 1923) сучасної (від 1 червня 1992) вулиці Данила Галицького. Первісна назва Кишинівська. У радянський час ще Миколи Островського. # → Драгоманова, вулиця (сучасна). * Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2.

*ДРАЙ-ХМАРИ ВУЛИЦЯ. Новий план. Виборчі дільниці № 32, № 33. Первісна назва – Хрестова. 16 серпня 1875 міська управа на засіданні міської думи запропонувала нову назву вулиці – Сергіївська (пропозицію не реалізовано). Від 20 березня 1923 – Михайличенка, від 17 лютого 1967 – Ленінської «Искры», від 1 червня 1992 – сучасна назва. 28 лютого 1995 пленум міської ради ветеранів запропонував перейменувати на вулицю Тонкочеєва (пропозицію не реалізовано). З'єднує вулиці Шевченка та Крип'якевича, перетинає вулиці Лесі Українки, Огієнка, Гагаріна, проспект Грушевського, після чого робить поворот на південний схід. Від вулиці Драй-Хмари відходить південний відрізок вулиці Першотравневої. Протяжність – 6 кварталів. Прикінцеві показники: зліва – № 23, справа – № 50. 1962 у нове виробниче приміщення на вулиці Михайличенка переїхав металозавод. # Драй-Хмара Михайло Опанасович (28 вересня (10 жовтня) 1889 – 19 січня 1939) – український поет-неокласик. 1918–1923 працював у Кам'янці-Подільському в університеті, інституті народної освіти. За сфабрикованими звинуваченнями заарештовано 1933 і 1935. Засуджено спочатку на 5 років виправних таборів, потім ще на 10 прків. Загинув на Колимі. Реабілітовано 1989. * Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2; Радзієвський В. На новій виробничій площадці // Прапор Жовтня. – 1962. – 24 березня. – С. 2; Будзей Олег. Михайло Драй-Хмара: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 1 лютого. – С. 4; Обращение // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 11 березня. – С. 1; Брега Г. С. Драй-Хмара Михайло Опанасович // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 460.

*ДРАЙ-ХМАРИ, 5. Триповерховий житловий будинок. Тут жив перший секретар міськкому КПУ Олександр Миколайович Лєсовой. 17 червня 2001 на будинку встановлено меморіальну дошку Лєсовому. * Синові сільського трудівника // Кам'янець у липні. – 2001. – С. 28.

*ДРАЙ-ХМАРИ, 9. 68-квартирний житловий будинок. Споруджено БМУ «Промжитлобуд» на замовлення управління капітального будівництва облвиконкому для трудівників УТОСу. Будівництво розпочато восени 1976. Здано в експлуатацію в червні 1977. Продовольча крамниця № 48 «Едельвейс». * Семенюк Є. Житловий будинок: Будівельна карта міста // Прапор Жовтня. – 1977. – 1 березня. – С. 2; Мельник В. І прийде перемога: Увага! Пусковий об'єкт // Прапор Жовтня. – 1977. – 25 березня. – С. 2; Тищук М. Будуть новосілля // Прапор Жовтня. – 1977. – 2 липня. – С. 2.

*ДРАЙ-ХМАРИ, 21. ЗАТ «Завод «Металоприлад». Директори: Анатолій Йосипович Новицький, від 20 червня 1995 лезгин Абузар Гашим-огли Абдурахманов. * Погляд у завтра // Прапор Жовтня. – 1990. – 26 травня. – С. 1; Директор і заступник помінялися місцями // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 24 червня. – С. 1; Жмудовська О. «Металоприлад»: кипить наш розум... // Подолянин. – 1995. – 1 липня. – С. 1; Шуханова Т. Осів у Кам'янці лезгин: Ювілеї // Подолянин. – 2004. – 30 липня. – С. 4.

*ДРАЙ-ХМАРИ, 44. У березні 1984 тут відкрився новий продовольчий магазин міськхарчоторгу. Нині магазин «Віринея». У цьому будинку живуть мовознавець, завідувач кафедри української мови держуніверситету Петро Єфремович Ткачук, журналіст, засновник і головний редактор газети «Подолянин» Віталій Петрович Бабляк. * Зельфонд Г. Новий магазин: Обнова // Прапор Жовтня. – 1984. – 7 березня. – С. 3.

ДРАКОН, чудовисько – крилатий вогнедишний змій. При реставрації будинку № 9 на П'ятницькій вулиці (1978–1980, архітектор Віктор Полегкий) водовідлив з даху оформлено у вигляді дракона. За словами Івана Гарнаги, «з'явилося це зображення не випадково: у часи середньовіччя будинки не нумерували, а розрізняли їх за символами, що зображувалися на головних фасадах, порталах вхідних дверей». * Гарнага І. Руський магістрат: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1983. – 3 вересня. – С. 4.

Драчківка, село на берегах річки Смотрич – між селами Зубрівка (вгорі по течії) та Верхні Панівці (внизу по течії). Від 1939 в складі села Верхні Панівці, а нині (від 12 січня 1967) – разом із Верхніми Панівцями в складі села Панівці. В деяких документах Драчківка фігурує як Вищі Панівці. Село заснував на початку 18 століття поселянин Федір Драчка. Він же близько 1716 був фундатором парафіяльного храму Введення Пресвятої Богородиці в цьому селі (церква проіснувала до 1853). 1820 Драчківка була одним із маєтків Калікста Старжинського (97 селян). У збірнику «Населені місця Поділля» (Вінниця, 1925) Драчківка – це хутір (1 господарство, 4 мешканці). * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 126, 128, 130, 132–133; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 14.

ДРУГА ШКОЛА. Новий план. Сучасна адреса – Князів Коріатовичів, 2. Збудовано 1939 за типовим проектом однокомплектної семирічки. 1989 відкрито музей Тараса Шевченка. Серед випускників – письменник Антон Бринський, історик Сергій Трубчанінов, генерал-майор артилерії Олексій Горлінський. * Альперін Ю. Вона йшла першою: Люди безсмертного подвигу // Прапор Жовтня. – 1968. – 31 липня. – С. 4; Атаманчук О. Ювілей школи // Прапор Жовтня. – 1980. – 4 жовтня. – С. 4; Атаманчук О. Я знаю, школа буде... // Край Кам'янецький. – 1994. – 5 липня. – С. 1; Школі № 2 – 85! // Подолянин. – 2005. – 21 жовтня. – С. 5; Дубінська Наталя. Кобзарю, ти – наша совість і закон: Репортаж зі шкільного музею // Край Кам'янецький. – 2006. – 16 листопада. – С. 2.

*Друга Загородня вулиця. Частина, виділена міською думою 15(27) лютого 1900 із Загородньої вулиці – від шосе до дороги в село Панівці.

*Друга Московська вулиця. Міська дума 15(27) лютого 1900 включила до складу Московської вулиці (нині вулиця Огієнка). Цю ухвалу думи 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії.

*Друга Петербурзька вулиця. Міська дума 15(27) лютого 1900 включила до складу Петербурзької вулиці (нині вулиця Лесі Українки). Цю ухвалу думи 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії.

*Другий Георгіївський провулок. Польські фільварки. Нині (від 27 грудня 1961) провулок Спартака. Перед тим провулок Ракоші.

*Другий Зіньковецький провулок. Польські фільварки. Тепер провулок Київський.

*Другий Семінарський провулок. Новий план. Тепер провулок Піонерський.

«ДРУЖБА», кінотеатр. Новий план. Сучасна адреса – Лесі Українки, 20. Став до ладу в серпні 1961 після реконструкції колишнього будинку прикордонників (1944, після війни, сюди перебрався кінотеатр імені Войкова). Зали на 300 і 420 місць. Нині молодіжний центр. Довгий час адміністратором кінотеатру працював Володимир Галімович Заріпов – повний кавалер орденів Слави. 1980 у кінотеатрі встановлено гральні автомати. * На фото справа – кінотеатр «Дружба», який цими днями став до ладу в нашому місті / Фото А. Герасимчука // Прапор Жовтня. – 1961. – 24 серпня. – С. 3; Кам'янець-Подільський: Історико-архітектурний нарис. – К., 1968. – С. 105, 107; Шарчук С. Любителям ігор: Новини // Прапор Жовтня. – 1980. – 5 лютого. – С. 4; Заріпов В. Братерство, кров'ю освячене // Прапор Жовтня. – 1982. – 30 грудня. – С. 2; Красуцький М. Усім смертям на зло: Нарис // Прапор Жовтня. – 1986. – 18 листопада. – С. 3; Федоренко С. Тих днів не змовкне слава: 65 років тому В. І. Леніна було обрано почесним прикордонником // Прапор Жовтня. – 1987. – 5 грудня. – С. 2–3; Міняйло В. Чи знаєте Ви?..: Сьогодні – День радянського кіно // Прапор Жовтня. – 1988. – 27 серпня. – С. 2–3; Боднар С. «Charіzma» з пивом: Шоу // Подолянин. – 1997. – 19 грудня. – С. 12; «Дружбу» виставлено на конкурс // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 15 червня. – С. 5.

«ДРУЖБА», колгосп із центральною садибою в селі Врублівці. До 27 січня 1989 – імені Жданова. Свинарка колгоспу Галина Дремляк була делегатом XIX Всесоюзної партійної конференції (1988). * Кочергін В. І назвали «Дружба» // Прапор Жовтня. – 1989. – 4 лютого. – С. 1.

*ДРУЖБИ НАРОДІВ ВУЛИЦЯ. Мікрорайон Жовтневий. Виборчі дільниці № 4, № 8. З'єднує вулицю Жукова та Нігинське шосе. Проходить паралельно до вулиці Васильєва. Забудову розпочато 1977. На вулиці розташована бібліотека № 10. # Дружба народів – одне з важливих задекларованих досягнень Радянської влади. * Токовенко Марія. Вулиця моя, вулиця наша // Прапор Жовтня. – 1982. – 30 грудня. – С. 3.

ДУБ, дерево. * Сис Тамара. Дуби пам'ятають... А ми про них забули // Подолянин. – 1994. – 8 жовтня. – С. 1; Ковальчук Степан. Дуби вимагають захисту: Довкілля // Подолянин. – 2004. – 25 червня. – С. 6.

ДУБИНКА, село. Входить до Заліської Другої сільської ради (єдине підпорядковане село). Первісно – хутір. За даними на 1998: дворів – 76, мешканців – 210. * «Заморозили клуб»: «Прапору Жовтня» відповідають // Прапор Жовтня. – 1968. – 17 січня. – С. 4; Гарнага І. Звідки пішла назва. Дерев'яне. Дубинка // Прапор Жовтня. – 1971. – 20 листопада. – С. 4; Шкіл у районі побільшає // Подолянин. – 1993. – 5 травня. – С. 1.

ДУМАНІВ, село. Центр Думанівської сільської ради (без підпорядкованих сіл). У селі народилася Ніла Йосипівна Волошина (2 січня 1940) – доктор педагогічних наук. За даними на 1998: дворів – 354, мешканців – 889. * Гарнага І. Звідки пішла назва. Довжок. Думанів // Прапор Жовтня. – 1971. – 27 листопада. – С. 4; Григорчук Ж. Гість – автор підручника // Прапор Жовтня. – 1973. – 9 червня. – С. 4.

ДУМАНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. Входить єдине село – Думанів. Сільську раду відновлено ухвалою облвиконкому від 7 березня 1990. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 897 (чоловіків – 382, жінок – 515). Голова Василь Павлович Лаврентюк. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

ДУМАНІВСЬКА ШКОЛА. 1 вересня 1971 учнів прийняла новозбудована восьмирічна школа. Двоповерхове приміщення зведено за кошти колгоспу «Комуніст». * Шкільні новосілля // Прапор Жовтня. – 1971. – 1 вересня. – С. 1; Учні села Думанів 1 вересня відсвяткували новосілля в новій 8-річній школі // Прапор Жовтня. – 1971. – 3 вересня. – С. 1.

«ДУМКА», хорова капела. Створено 1920. Первісно – Державна українська мандрівна капела (скорочено – Думка). Нині – Національна заслужена академічна капела України «Думка». 1980 капелі присуджено Шевченківську премію. «Думка» створила зразок акапельного співу в Україні. У березні 1970 виступала в міському Будинку культури Кам'янця-Подільського. * Думка // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 417; Шевченківські лауреати. 1962–2001: Енциклопедичний довідник. – К., 2001. – С. 158–159; Слюсар Б. Співає «Думка» // Прапор Жовтня. – 1970. – 21 березня. – С. 3.

ДУЕТ, ансамбль з двох виконавців. Найвідоміші в Кам'янці-Подільському вокальні дуети: Інна та Віктор Білоцькі, Тамара Плющ і Петро Ситник.

Дурняківці, село. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 7 березня 1946 перейменовано на Наддністрянку. Ухвалою Хмельницького облвиконкому від 12 січня 1967 Наддністрянка ввійшла до складу Гораївки. 1767 в селі збудували дерев'яну Троїцьку церкву. 1890 відкрито церковнопарафіяльну школу. За даними Євтима Сіцінського (1901): в селі чоловіків – 96, жінок – 95. * Гораевка // Подолянин. – 1994. – 11 серпня. – С. 4.

ДЮСШ № 1 (ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА СПОРТИВНА ШКОЛА № 1). Відкрито 16 вересня 1951. Серед тренерів: майстер спорту СРСР Микола Іванович Пухальський (помер 1980) – старший тренер відділення кульової стрільби. * Літ Б. Відкриття дитячої спортивної школи: Спорт // Прапор Жовтня. – 1951. – 23 вересня. – С. 2; Пухальський М. З орлят – у чемпіони // Прапор Жовтня. – 1980. – 19 липня. – С. 4; [Співчуття] // Прапор Жовтня. – 1980. – 19 і 23 грудня. – С. 4.

«ЕВРИКА», книгарня. Мікрорайон Жовтневий. * Туровський А. Завітайте в «Еврику» // Прапор Жовтня. – 1988. – 27 липня. – С. 4.

ЕКОНОМІКИ, міське управління. Повна назва – управління економіки, промисловості, підприємництва, інвестицій та споживчого ринку Кам'янець-Подільського міськвиконкому. Начальники: від 2006 (виграла конкурс 30 серпня) – Дарина Іванівна Басюк (народилася 18 жовтня 1970). * З КУТЕПу – в УЕППІтаСР: Кадри // Подолянин. – 2006. – 1 вересня. – С. 2; У виконкомі нові люли: Призначення // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 1 вересня. – С. 4.

«ЕКОРЕСУРС» (КОМПАНІЯ «ЕКОРЕСУРС»), ТзОВ. Генеральний директор Віктор Дмитрович Поливаний. 18 липня 2006 Кам'янець-Подільська міська рада виділила ТзОВ земельну ділянку для будівництва в Кам'янці-Подільському заводу для сортування сміття (твердих побутових відходів). * Пляшки наліво, кришки – направо: Місто // Подолянин. – 2006. – 21 липня. – С. 2; Будзей Олег. Нове життя міського сміття: Влада // Подолянин. – 2006. – 21 липня. – С. 2; Сортуватимемо сміття: Новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 21 липня. – С. 2; Гординчук Микола. V сесія міськради: бюджет півріччя перевиконано // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 21 липня. – С. 2.

ЕКСКУРСІЙНЕ БЮРО (КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКЕ БЮРО ПОДОРОЖЕЙ ТА ЕКСКУРСІЙ). Створено наприкінці 1971. Завідувач – Жанна Олександрівна Головата; 1980 – в. о. директора Марк Соломонович Гройсберг. Адреса: вулиця Червоних прикордонників, 2. Потім розташовувалося за адресою – Центральна площа, 1. * До відома громадян, підприємств, організацій, шкіл, колгоспів, радгоспів, установ! // Прапор Жовтня. – 1971. – 13 листопада. – С. 1; Кличуть далекі дороги // Прапор Жовтня. – 1972. – 5 лютого. – С. 4; Гройсберг М. Цікавими маршрутами // Прапор Жовтня. – 1980. – 26 квітня. – С. 4; Туровський А. Маршрути близькі і далекі: Колектив бюро подорожей та екскурсій виконав план десятої п'ятирічки // Прапор Жовтня. – 1980. – 23 вересня. – С. 4; Шевченко В. Для блага людини: Кам'янець-Подільському бюро подорожей та екскурсій – 10 років // Прапор Жовтня. – 1981. – 4 листопада. – С. 3; Кам'янець-Подільське бюро подорожей та екскурсій: [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1984. – 14 грудня. – С. 8; Новінська Л. Маршрутами рідного краю: Як вас обслуговують? // Прапор Жовтня. – 1988. – 5 січня. – С. 2.

ЕКСЛІБРИС, знак власника книжки, часто оздоблений графічною композицією. Використовується з кінця 15 століття. Майстром екслібриса був художник Сергій Васильович Кукуруза (1906–1979), який жив у Кам'янці-Подільському. 1973 в міській бібліотеці імені Затонського відбулася виставка його екслібрисів, на якій було представлено 140 книжкових знаків. * Екслібрис // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 426, 427; Фесенко А. Виставка екслібрисів // Прапор Жовтня. – 1973. – 3 листопада. – С. 4.

ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ДОРОЖНЄ ПІДПРИЄМСТВО. Керівник Василь Володимирович Чорний. * Про впорядкування території міста: Розпорядження міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6.

ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ. 1960 розпочато державну електрифікацію населених пунктів району, 1970 завершено. * Урода Борис, Скоб'як Володимир. Енергія, що дає світло і життя // Край Кам'янецький. – 2006. – 27 липня. – С. 1, 2.

ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО. * Гарнага І., Андрейцева Є. ...Плюс електрифікація // Прапор Жовтня. – 1975. – 22 квітня. – С. 2.

ЕЛЕКТРОДУХОВКА. 1967 розроблено й виготовлено на електромеханічному заводі. * Семенюк Є. Тепло робітничих долонь: Товари для народу // Прапор Жовтня. – 1974. – 30 липня. – С. 3; Товари для народу // Прапор Жовтня. – 1976. – 16 березня. – С. 1; Рыба И. И. Это нашей истории строки...: Документальный очерк о Каменец-Подольском электромеханическом заводе. – Каменец-Подольский, 1999. – С. 99–101.

«ЕЛЕКТРОКЛУБ», рок-гурт під керівництвом композитора Давида Тухманова. 20–21 грудня 1987 виступав у Кам'янці-Подільському в міському Будинку культури. * Кур'єр дозвілля // Прапор Жовтня. – 1987. – 18 грудня. – С. 4.

ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД (КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД, скорочено – КЕМЗ). Започатковано 4 березня 1959 у пристосованому приміщенні в Старому місті. Нині ВАТ. Директори: 1959–1962 – Дионисій Миколайович Ткачук (1912 – 1980); Семен Олексійович Переяслов; Іван Іванович Риба; Леонід Олексійович Дьяконов. 1980 на заводі проводився Всесоюзний конкурс майстерності токарів. * Радзієвський В. На електромеханічному заводі // За комунізм. – 1963. – С. 3; Романюк І. Чому робітники не йдуть на збори // Прапор Жовтня. – 1965. – 26 березня. – С. 3; Кович В. Премія з-під поли // Прапор Жовтня. – 1965. – 9 червня. – С. 4; Мілов Ю. «День якості» на КЕМЗі: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1965. – 29 червня. – С. 2; Юров М. Кольорове литво // Прапор Жовтня. – 1968. – 7 лютого. – С. 2; Мельник В. Пароль – творчість: Фоторепортаж // Прапор Жовтня. – 1971. – 10 вересня. – С. 1; Шкільний М. Музей на заводі // Прапор Жовтня. – 1972. – 27 червня. – С. 2; Кожен – господар виробництва: Розповідь директора електромеханічного заводу І. І. Риби // Прапор Жовтня. – 1972. – 28 червня. – С. 2; Гордійчук А. Здобутки, перспективи: Електромеханічному заводу – 15 років // Прапор Жовтня. – 1974. – 2 березня. – С. 3; Іваненко Г. За пуском – пуск // Прапор Жовтня. – 1979. – 24 січня. – С. 1; Мельник В. Третій строк // Прапор Жовтня. – 1979. – 14 березня. – С. 2; Гоголь О. Урок майстерності: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1980. – 8 липня. – С. 2; Дионисій Миколайович Ткачук: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1980. – 15 липня. – С. 4; Полинюк В. Завод і люди: Інтерв'ю з приводу ювілею // Прапор Жовтня. – 1989. – 4 березня. – С. 1; Дьяконов Л. 40 років молодості КЕМЗу // Кам'янець-Подільський вісник. – 1999. – 5 березня. – С. 2; Рыба И. И. Это нашей истории строки...: Документальный очерк о Каменец-Подольском электромеханическом заводе. – Каменец-Подольский, 1999. – 150 с.; Слободянюк П. Я. Місцеве самоврядування Хмельниччини. – Хмельницький, 2004. – С. 207–208; Галишева Анна. К-ПЕМЗ працює на споживача: 24 вересня – День машинобудівника // Сім днів. – 2006. – 21 вересня. – С. 9; Міркотан Ольга. К-ПЕМЗ: з Дошкою пошани і надією: 24 вересня – День машинобудівника // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 3.

«ЕЛЕКТРОН», завод. Правонаступник заводу «Електроприлад». Директор – Святослав Олександрович Бадик. * Зарицький М. Нова орбіта «Електрону»: Економіка // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 19 січня. – С. 1, 2.

«ЕЛЕКТРОПРИЛАД», завод. 1966 Міністерство радіопромисловості СРСР ухвалило спорудити в Кам'янці-Подільському завод «Електроприлад». Розпочав роботу 7 липня 1969 (стала до ладу перша черга). Від 1982 – імені 60-річчя СРСР. Від 1 січня 1987 на заводі видавалася багатотиражна газета «Прогрес». Директори: перший – Юрій Миколайович Скородумов, від квітня 1973 до 6 квітня 1980 – Віктор Прокопович Мельниченко (18 травня 1927 – 6 квітня 1980), 1980–1984 – Алім Микитович Романенко, Марат Федорович Вараниця, від 14 листопада 1988 – Анатолій Прокопович Чебаков (1 січня 1943 – 12 лютого 2000). 17 січня 1990 наказом міністра галузі на базі заводу «Електроприлад» створено однойменне виробниче об'єднання, до якого увійшли Чемеровецький завод товарів народного споживання та цегельний завод. Директор заводу Анатолій Чебаков став генеральним директором об'єднання. 15 серпня 1996 виокремленням низки механовиробництв «Електроприладу» створено науково-технічний комплекс «Завод точної механіки». Правонаступником «Електроприладу» став завод «Електрон». * Демчук Л. М. І рости, і діяти // Прапор Жовтня. – 1971. – 1 січня. – С. 2; Демчук Л. М. Погляд у майбутнє // Прапор Жовтня. – 1971. – 17 березня. – С. 2; Віктор Прокопович Мельниченко: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1980. – 8 квітня. – С. 4; Гижко І. Роки піднесення: Заводу «Електроприлад» імені 60-річчя СРСР – 15 років // Прапор Жовтня. – 1984. – 13 липня. – С. 4; Мельник В. П'ятий директор «Електроприладу»: Перебудова і кадри // Прапор Жовтня. – 1988. – 16 листопада. – С. 2; Ніколаєва Н. «Електроприладу» – 20 // Прапор Жовтня. – 1989. – 18 липня. – С. 2; Діденко М. Нелегкі кроки у зрілість // Прапор Жовтня. – 1990. – 6 лютого. – С. 3; Виробниче об'єднання «Електроприлад»: Візитка // Подолянин. – 1993. – 10 лютого. – С. 2; Надамо перевагу здоров'ю: Лист до редакції // Кам'янець-Подільський вісник. – 1999. – 5 березня. – С. 2; Бадик С. Нове обличчя старого гіганта: 7 липня виповнюється 30 років заводу «Електрон» // Кам'янець-Подільський вісник. – 1999. – 2 липня. – С. 2; Гайдамашко В. Щоб на «Електрон» напали гроші: Ювілеї // Кам'янець-Подільський вісник. – 1999. – 9 липня. – С. 1; Над Кам'янцем – смертельні вихорі... // Фортеця. – 2000. – 17 лютого. – С. 1; Романенко – за Слободяна: Вибори-2002 // Подолянин. – 2002. – 22 березня. – С. 1; Слободянюк П. Я. Місцеве самоврядування Хмельниччини. – Хмельницький, 2004. – С. 210.

ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ. У січні 1971 введено в експлуатацію перший поверх триповерхового побутового корпусу. Тут розмістилися душові, гардеробна. На другому поверсі буде їдальня, на третьому – червоний куток. Директори електростанції: [1971] – Олександр Васильович Міщенко. * Рівняючись на щокінців: Розповідає директор електростанції О. В. Міщенко: Від з'їзду до з'їзду // Прапор Жовтня. – 1971. – 19 лютого. – С. 2; Васюк М. Радісна обнова // Прапор Жовтня. – 1971. – 10 березня. – С. 3.

ЕНЕРГОПОЇЗД, пересувна електростанція, обладнання якої розміщено в залізничних вагонах (або на платформах). В СРСР випускалися й були в експлуатації енергопоїзди потужністю до 5 мегават. У Кам'янці-Подільському довгий час використовували три енергопоїзди. Їх сумарна потужність ледь перевищувала 10 тисяч кіловат, зате вугілля йшло багато. Численним був і персонал – близько 150 робітників. Тому й собівартість відпущеної кіловат-годин електроенергії становила понад 2,1 копійки. 1966 закінчено монтаж підстанції «Південна». Електростанція запрацювала паралельно із системою. Потреба в енергопоїздах відпала. З їх демонтажем відразу вивільнилося 120 робітників. * Энергопоезд // Большая Советская Энциклопедия. – 3-е издание; Рівняючись на щокінців: Розповідає директор електростанції О. В. Міщенко: Від з'їзду до з'їзду // Прапор Жовтня. – 1971. – 19 лютого. – С. 2.

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (ЕІУ). Побачили світ два томи: перший (2003) – А–В (2060 статей), другий (2004) – Г–Д (1298 статей). Запланована кількість томів – 5. Серед авторів – кам'янчанин Валерій Степанович Степанков (статті «Аділ-Гірей», «Барська облога 1648», «Батозька битва 1652», «Батозька битва 1672», «Бахчисарайський договір 1648», «Бережицький Прокіп», «Березневі статті 1654», «Берестецька битва 1651», «Виговський Іван Остапович», «Вінницькі оборони 1651, 1671», «Дипломатична служба Богдана Хмельницького», «Дорошенко Петро Дорофійович» та інші).

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ (ЕСУ), перше багатотомне видання про Україну у всіх вимірах від початку 20 століття до сьогодення. У 2001–2004 побачили світ томи 1–3, які містять гасла на букви А і Б. Серед авторів і співавторів статей – кам'янчани Лев Баженов, Олександр Завальнюк та ін. Чимало статей присвячено людям, які народилися в Кам'янці-Подільському чи на Кам'янеччині, навчалися, жили, працювали або й сьогодні працюють тут. Окремі статті присвячено ВАТ «Адамс», Ботанічному саду ПДАТУ, бібліотекам Кам'янець-Подільського державного університету та ПДАТУ, печері Атлантида. * Завальнюк О. М. Аленич Олександр Андріанович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 376; Баженов Л. В. Бучинський Петро Миколайович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 676.

ЕПІГРАМА, короткий сатиричний або гумористичний вірш, спрямований проти окремої особи чи суспільного явища. Український поет Сергій Воскрекасенко в дружній епіграмі на Микиту Годованця (до 1963) визнав Кам'янець-Подільський столицею байки:

В нас байкарі є – хлопці й молодиці,

Але не кожен з них у цьому жанрі молодець,

Хоч і живуть вони у Києві, в столиці,

Столиця ж байки на Вкраїні – Кам'янець.

ЕРОТИЧНА ПОЕЗІЯ. 1993 «Подолянин» вмістив кілька еротичних віршів кам'янчанки Наталії Секрідової (9 жовтня – «Від насолоди стогнав, мов кішка...», «Раба кохання», 11 грудня – «Екстаз»). 2000 збірку еротичної поезії «Цариця останньої ноти» видала 23-річна кам'янчанка, випускниця місцевого педагогічного університету Наталія Терлецька. Презентація збірки відбулася 9 лютого 2000 в актовому залі будівельного технікуму. * Колискова для коханця // Подолянин. – 2000. – 11 лютого. – С. 2.

ЕСПЕРАНТО, штучна міжнародна мова. Створено 1887. Автор – польський лікар-окуліст Людвік Заменгоф (1859 – 1917). У Кам'янці-Подільському есперанто-клуб «Верда штоно» («Зелений камінь») засновано в лютому (4 лютого?) 1979. * Чорний В. Вивчають есперанто: Новини // Прапор жовтня. – 1979. – 6 лютого. – С. 4; Крилов Е. Зустріч есперантистів // Прапор Жовтня. – 1980. – 16 липня. – С. 4; Кирилюк І. Гості есперанто-клубу: З редакційної пошти // Прапор Жовтня. – 1980. – 3 вересня. – С. 4; Кирилюк І. Есперанто виходить на сцену: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1981. – 10 січня. – С. 4; Хаджієв Д. Балкани – зона, вільна від ядерної зброї: Есперанто на службі миру / Переклав з есперанто І. Кирилюк // Прапор Жовтня. – 1983. – 13 грудня. – С. 4; Татоян Л. Ювілей есперанто-клубу // Прапор Жовтня. – 1984. – 10 лютого. – С. 4; Крилов Е. Під прапором есперанто: Світ твоїх захоплень // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 грудня. – С. 2–3; Луньова І. Увага: есперанто!: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1989. – 22 липня. – С. 3.

Ефірних масел завод. Переробляв фенхель. Від 1939 – сокоморсовий завод. * Вікторський Н. Подільський лікьор // Прапор Жовтня. – 1947. – 19 листопада. – С. 1.

ЄВРЕЇ В КАМ'ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ. 1797 євреям дозволено постійно проживати в місті. 1800 євреї були власниками 62 із 573 будинків, 14 із 35 горілчаних складів у Кам'янці-Подільському. За даними на 1892, в місті з передмістями (без Карвасар і Підзамча, які належали до повіту) мешкало 13714 євреїв, що становило 37% всього населення Кам'янця. * Полное собрание законов Российской империи. – Т. 24. – № 18 и 132; Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 218–222; Ківільша Г. Євреї на Поділлі: Сім культур – сім святинь // Подолянин. – 2001. – 31 серпня. – С. 4; Завальнюк О., Комарницький О. Сторінка із викладу на ідиш: «Сім культур»: коріння і крона // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 14 вересня. – С. 7; Ківільша Г. Б. Єврейська дільниця Старого міста Кам'янця-Подільського // Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків: історія і сучасність: Збірник наукових праць за підсумками міжнародної науково-практичної конференції. – Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 62–64.

ЄВРЕЙСЬКА НЕДІЛЬНА ШКОЛА. Відкрито 1992 у приміщенні школи-гімназії № 14. Спочатку (1989) тут був факультатив єврейської мови, який вів Семен Удлер. * Вірич Г. Хай зводяться мости // Прапор Жовтня. – 1989. – 14 жовтня. – С. 1; Школа відродження: До джерел духовності // Край Кам'янецький. – 1993. – 13 квітня. – С. 4–5; Говоровський В. Усі ми – сини України // Край Кам'янецький. – 1993. – 13 квітня. – С. 3; Недільна чекає всіх // Край Кам'янецький. – 1993. – 10 листопада. – С. 2.

*ЄВРЕЙСЬКИЙ БУЛЬВАР. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 204.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ. Засновано 1991. До 9 червня 1999 – Українсько-фінський інститут менеджементу та бізнесу. Один із перших недержавних вищих навчальних закладів України. 17 січня 2001 університет ухвалив відкрити філію в Кам'янці-Подільському. 8 лютого 2001 міськвиконком дав дозвіл на оренду частини приміщення четвертої школи (Франка, 10), а 19 лютого 2001 дав погодження на відкриття філії. Директор філії (від 2001) – Микола Григорович Гуменюк. Навчається (2006) близько 400 студентів. * Новий довідник для вступника до вищого навчального закладу I, II, III, IV рівня акредетації. – К.: Гранд-Ліцей, 2003. – С. X–XI.

ЄДИНЕЦЬ (EDINET; раніше побутувала форма – ЄДИНЦІ), місто в Молдові. Статус міста надано 1962. 18,3 тисячі мешканців (2004). Завод деревообробних верстатів, підприємства харчової промисловості. Історико-краєзнавчий музей. Картинна галерея. Найближча залізнична станція – Бретушень (10 км). 17 травня 2003 укладено угоду про співпрацю між містами Кам'янець-Подільський і Єдинець, у вересні 2003 угоду затверджено на сесії Кам'янець-Подільської міської ради. * Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. – 10-е издание. – 2006; Побратимів більшає // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 23 травня. – С. 2; Додалося міст-побратимів // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 26 вересня. – С. 2.

ЄДИНИЙ ЦЕНТР РЕЄСТРАЦІЇ. Буде відкрито на Соборній, 29а (до того тут був виставковий зал історичного музею-заповідника). * Власюк Вероніка. Виставкову залу під офіс? // Ділове місто. – 2006. – 21 вересня. – С. 5; Єдиний центр реєстрації: Влада // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 22 вересня. – С. 2; Рокіровочка: Місто // Подолянин. – 2006. – 22 вересня. – С. 2.

ЄЛІТА (JELITA), польський шляхетський герб – три золоті списи, перехрещені в червоному полі. Відомий з 14 століття, головно в Малопольщі. До герба «Єліта» належали кам'янецькі біскупи Миколай Дембовський і Ян Дембовський. Миколай Дембовський, який був біскупом у 1743–1757, зробив для Кам'янця набагато більше, ніж усі його попередники. Тож його герб «Єліта» розташовано на порталі Кафедрального костелу. * Jelita // Encyklopedia Popularna PWN. – Warszawa, 1982. – S. 313.

ЄПИСКОПА КАТОЛИЦЬКОГО, палац. Старе місто. Сучасна адреса – Францисканська, 2. * Осетрова Г. Палац єпископа: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1987. – 14 лютого. – С. 2–3; Шпильова В. «Заповідний» гараж // Прапор Жовтня. – 1987. – 5 червня. – С. 4.

*ЄРМАКОВА ВУЛИЦЯ. Селище Жовтневе. Відходить на північний захід від вулиці Матросова, перетинає вулицю Понтонну, є дотичною до дуги вулиці Полякова. Вперше показано на новітньому плані Кам'янця-Подільського із серії «Міста України» (ДНВП «Картографія», 2006).

ЄРМАКОВУ, меморіальна дошка. Огієнка, 59. Відкрито 19 грудня 2005 на будинку, в якому жив Єрмаков. # Єрмаков Василь Іванович (1922 – 1991) – перший начальник Кам'янець-Подільського військово-інженерного командного училища (з 20 лютого 1967), генерал-майор (з 19 лютого 1968). * Пам'яті земляка: Кам'янецькі новини // Подільська TV-інформ. – 2005. – 22 грудня. – С. 1; Новий меморіал // Ділове місто. Тиждень. – 2005. – 22 грудня. – С. 5; Добрі справи живуть вічно: Пам'ять // Подоляни. – 2005. – 23 грудня. – С. 2; Сокульська О. Пам'яті Василя Єрмакова: Вшанування // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 23 грудня. – С. 2.

*Єрусалимка – колишня єврейська дільниця Старого міста. Розташовувалася в східній частині Старого міста, на схилі каньйону Смотрича. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 200, 201–204; Ківільша Г. Б. Єврейська дільниця Старого міста Кам'янця-Подільського // Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків: історія і сучасність: Збірник наукових праць за підсумками міжнародної науково-практичної конференції. – Кам'янець-Подільський, 2004. – С. 62–64.

ЖАБА ГОСТРОМОРДА (Rana terrestris), вид безхвостих земноводних. Рідкісний вид фауни Кам'янець-Подільського району. У межах міста Кам'янець-Подільський не зафіксовано. * Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 19.

ЖАБА ОЗЕРНА (Rana ridibunda), вид безхвостих земноводних. Рідкісний вид фауни міста Кам'янець-Подільський. Зареєстровано в ставках навчально-дослідного господарства Подільського державного аграрно-технічного університету. * Матвєєв М. Д. Земноводні // Біорізноманіття Кам'янця-Подільського. – Львів, 2004. – С. 158–159.

ЖАБА СТАВКОВА (Rana esculenta), вид безхвостих земноводних. Поширений і численний вид фауни Кам'янця-Подільського. У межах міста трапляється у всіх водоймах. Широко розповсюджена на території Кам'янець-Подільського району. * Матвєєв М. Д. Земноводні // Біорізноманіття Кам'янця-Подільського. – Львів, 2004. – С. 159; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 19.

ЖАБА ТРАВ'ЯНА (Rana temporaria) – вид безхвостих земноводних. Широко розповсюджена на території Кам'янець-Подільського району. У межах міста особини цього виду знайдено в Смотрицькому каньйоні та в дендропарку. * Матвєєв М. Д. Земноводні // Біорізноманіття Кам'янця-Подільського. – Львів, 2004. – С. 159; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 19.

Жабинці – село. Від 1 березня 1963, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, в складі села Довжок. Жабинці розташовувалися вздовж шосе, що вело з Кам'янця-Подільського в Жванець. Село засновано всередині 16 століття. Називалося також Новосілка, Новоселиця, Новосельче. У 16–17 століттях належало до Кам'янецького староства. 1631 село дано у власність кам'янецькому домініканському жіночому кляштору. 1843 відійшло до держави. За даними Євтима Сіцінського (1895), дворів – 56, мешканців – 306. Народний переказ стверджує, що колись у Жабинцях була церква, проте жодних письмових відомостей про неї немає. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 124–125.

*Жандармська вулиця. Руські фільварки. Нині вулиця Слєпньова. 20 березня 1923 перейменовано на вулицю Іваницького. Розглядалася як межа між Руськими фільварками та Новим планом. * Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2.

«ЖАННА», крамниця канцелярських товарів. Адреса – Князів Коріатовичів, 9 (колишня крамниця «Спорттовари»). * Канцтовари від «Жанни» // Кам'янець у вересні. – 2001. – С. 4.

ЖВАН, права притока Ушиці.

ЖВАНЕЦЬ, село. Центр сільської ради (підпорядковане село – Брага). Розташувався на лівому березі Дністра. В історичних документах уперше згадано 1431 – цього року польський король Владислав II Ягайло дав Жванець з околицями рицацеві Свічці з Лечина. Населення: 1926 – 1485 осіб, 1930 – 1100, 1933 – 725 осіб. Жванець був центром Жванецького району (7 березня 1923 – 4 грудня 1928). Український археолог Тамара Мовша відкрила в Жванці гончарний центр трипільської культури (єдиний в Європі). У селі народився український поет Панько Педа (1907–1937). У Кам'янці-Подільському на честь Жванця названо Жванецьке шосе та Жванецький провулок (обидва – на Підзамчі), у Хмельницькому – Жванецьку вулицю. * Кушнір Б. М. Жванець // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 324–332; Гуменюк С. К., Морський М. Д. Туристські маршрути Хмельниччини: Путівник. – Львів, 1983. – С. 60–61; Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля XIV–XVII ст.: Історично-археологічні нариси. – Кам'янець-Подільський, 1994. – С. 56–61; Мовша Т. Важливе наукове відкриття: Краю мій рідний // Прапор Жовтня. – 1968. – 19 жовтня. – С. 4; Звідки пішла назва? Жванець // Прапор Жовтня. – 1971. – 3 квітня. – С. 4; Прокоф'єв І. Кроки жванчан у соціальному розвитку села: Ради і життя. Адреси досвіду // Прапор Жовтня. – 1988. – 9 грудня. – С. 2; Вірич Г. Торговиця: Ще раз про забуту фортецю // Прапор Жовтня. – 1990. – 7 липня. – С. 7; Жванец // Подолянин. – 1993. – 28 липня. – С. 4; А чому Сокіл – Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. – 2004. – 30 січня, 6 лютого. – С. 3; Маркова Світлана. Голод 1932–1933 років у прикордонній смузі Поділля: особливості перебігу та наслідки // Хмельниччина: Дивокрай. – 2005. – № 1–2. – С. 60; Хотин. Жванець. Окопи. Кривче: Туристичний путівник. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 12–13.

ЖВАНЕЦЬКА ОБЛОГА, облога військами Богдана Хмельницького та кримського хана Іслам-Ґірея III табору польського короля Яна II Казимира під Жванцем 11(21) жовтня – 5(15) грудня 1653. Блокада козацько-татарських військ, голод і масове дезертирство поставили польську армію на межу катастрофи, але хан погодився на переговори з королем і 6(16) грудня уклав із ним рятівний для поляків Кам'янецький договір. * Степанков В. Жванецька облога 1653 // Малий словник історії України. – К., 1997. – С. 151; Жванецька облога // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 462; Павловський О. ...Але істина дорожча: З редакційної пошти // Край Кам'янецький. – 2006. – 31 серпня. – С. 2.

ЖВАНЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 1704 (чоловіків – 750, жінок – 954). Голова Ганна Вікторівна Співак. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

ЖВАНЕЦЬКА ШКОЛА. Церковнопарафіяльну школу в Жванці відкрито 1869. Розміщувалася в кам'яниці, збудованій 1894. * Давидюк І. Директор школи // Прапор Жовтня. – 1975. – 27 серпня. – С. 2–3; Жванец // Подолянин. – 1993. – 28 липня. – С. 4.

*ЖВАНЕЦЬКЕ ШОСЕ. Підзамче. Виборча дільниця № 41. Простягнулося від вулиці Папаніна до села Довжок, де його продовжує вулиця імені Володимира Смирнова (до 2003 Ленінське шосе). Провулок Зелений зв'язує його з Орининським шосе. Основні об'єкти на Жванецькому шосе: ПП «Орхідея» (виготовлення меблів), комплекс «Ксенія» (ресторан, крамниця та мотель), АЗС (на місці лютеранського цвинтаря). # → Жванець. * Вулиця імені Смирнова // Прапор Жовтня. – 2003. – 4 березня. – С. 1.

*ЖВАНЕЦЬКЕ ШОСЕ, 3. Приватний готельний комплекс «Ксенія». Розташувався між провулками Базарний і Жванецький.

*ЖВАНЕЦЬКИЙ ПРОВУЛОК. Підзамче. Виборча дільниця № 41. З'єднує Жванецьке шосе з вулицями Киргизова та Об'їзна.

ЖВАНЕЦЬКИЙ ВІРМЕНСЬКИЙ КОСТЕЛ. * Армянский костёл, 1782–1786 гг. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 209.

ЖВАНЕЦЬКИЙ ЗАМОК. * Кушнір Б. Жванецька фортеця // Прапор Жовтня. – 1965. – 17 квітня. – С. 4; Замок, XV–XVII вв. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 210–211; Замки в Жванці та Рихті // Хто є хто на Хмельниччині: Довідково-біографічне видання. – Випуск другий. – К., 2004. – С. 22.

Жванецький район. Створено 7 березня 1923. Ліквідовано 4 грудня 1928. * [Про розформування районів] // К-ПМА. – Фонд Р-335. – Опис. 1. – Справа 104. – Аркуш 242.

ЖЕК № 1 (ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА № 1). Уральська, 18. Начальники: Василь Іванович Гринчак (народився 1 січня 1958); від 2002 – Петро Пилипович Солярик (народився 28 червня 1958). * Кадри // Подолянин. – 2002. – 6 червня. – С. 1; Шуханова Тетяна. Портфель і хрест начальника ЖЕКу, або Чи довго буде крайнім Петро Солярик?: Справи комунальні // Подолянин. – 2002. – 22 листопада. – С. 3.

ЖЕК № 2 (ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА № 2). Тімірязєва, 125. Начальник: Елеонора Миколаївна Роговська.

ЖЕК № 3 (ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА № 3). Космонавтів, 10. Начальник: Володимир Васильович Тоненький (народився 28 червня 1949).

ЖЕК № 4 (ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА № 4). Татарська, 10. Начальник: Володимир Павлович Шопін.

«ЖЕРТВАМ РЕПРЕСІЙ» – пам'ятний знак на Руськофільварецькому кладовищі. Встановлено наприкінці центральної алеї – біля південної стіни кладовища. Тут до 1936 ховали репресованих, розстріляних у тюрмі. Як зазначено в публікації в газеті «Подолянин» (1941), на кладовищі копали великі ями, в кожну з яких кидали 10–15 трупів. Потім ями вирівнювали, а зверху насипали звичайний гріб. Таких ям на цвинтарі виявлено близько 100. Сторожів Дембіцького та Гриневича, які закопували трупи і знали всі таємниці, невдовзі розстріляли на хуторі Загальського. Пам'ятний знак відкрито 8 грудня 1989. Його виготовлено з білого мармуру. Розколена мармурова плита символізує наслідок сталінського терору, який смерчем пронісся по долях тисяч і тисяч людей. На плиті є напис: «Жертвам репресій». Під час панахиди місцевий художник, член Народного Руху України Олександр Михайлович Миронюк (20 червня 1955 – 31 серпня 1992) уперше в місті в новітній час підняв синьо-жовтий прапор. У спорудженні пам'ятного знака активну участь узяли завод «Електроприлад», приладобудівний завод, КАТП-222802, міське управління містобудування та архітектури. * Ковальський М. Хутір смерті // Подолянин. – 1941. – 12 грудня. – № 28; Жертвам репресій // Прапор Жовтня. – 1989. – 5 грудня. – С. 1; Шпильова В. «Тут росла трава забуття»: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1989. – 12 грудня. – С. 1; Поліщук П. В ім'я справедливості / Фото С. Стояновського // Прапор Жовтня. – 1989. – 16 грудня. – С. 1; Кирилюк І. Олександр Миронюк. Недописаний портрет // Подолянин. – 1994. – 1 вересня. – С. 3; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 183.

«ЖИГУЛІ» – легковий автомобіль малого класу (малолітражний). Випускає Волзький автомобільний завод (ВАЗ) у Тольятті (нині – ВАТ «АвтоВАЗ»). 1970 в Тольятті для виробництва «Жигулів» стала надходити продукція Кам'янець-Подільського кабельного заводу. * Терлецький В. Здобутки і перспективи: Від з'їзду до з'їзду // Прапор Жовтня. – 1971. – 19 березня. – С. 2; Терлецький В. Ще один вид продукції // Прапор Жовтня. – 1971. – 24 березня. – С. 3.

*Житецького (Павла Житецького) вулиця. Цю назву топонімічна комісія запропонувала для провулка Червоногвардійського (пропозицію оприлюднено 16 жовтня 1991). Пропозицію не реалізовано. * Які нові назви? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 4.

ЖИТЛОВЕ БУДІВНИЦТВО. * Гаврюшова І. На черзі – 70 новосіль // Прапор Жовтня. – 1988. – 5 січня. – С. 2.

ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ (ЖБК). Відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР розгорнуто будівництво житлових будинків через ЖБК. 1963 здано 24-квартирний будинок на вулиці Тімірязєва. Розпочато будівництво 4-поверхового 32-квартирного будинку на вулиці Загородній в привокзальному мікрорайоні (став до ладу наприкінці 1964). Організовано ЖБК-3 «Дружба» для будівництва 5-поверхового будинку на вулиці Гагаріна (навпроти гуртожитку рембудуправління, 45 квартир, будівництво розпочато 1964, заплановано завершити в першому півріччі 1965). Організовується ЖБК-4 (1964), 1965 закладено 60-квартирний будинок на вулиці Джержинського, виготовлено документацію на будівництво 70-квартирного будинку. До 1989 було 34 ЖБК. 1974 створено об'єднане будинкоуправління ЖБК. * Гущин О. Житлова кооперація – вигідно // Прапор Жовтня. – 1964. – 14 квітня. – С. 3; Меламуд С. Їдуть новосели...: Міські новини // Прапор Жовтня. – 1964. – 23 грудня. – С. 1; Місто будується: Мовою цифр // Прапор Жовтня. – 1965. – 8 червня. – С. 3; Білий П. Житлово-будівельний кооператив: Закон і ми // Прапор Жовтня. – 1977. – 8 липня. – С. 4; Смердєв Г. Ваша кооперативна квартира: Порушуємо проблему // Прапор Жовтня. – 1989. – 13 жовтня. – С. 2.

«ЖИТТЯ ПРОЖИТИ» («ЖИЗНЬ ПРОЖИТЬ»), оповідання російського письменника Віктора Астаф'єва (1924 – 2001). Вперше надруковано 1987 в московському журналі «Новый мир» (№ 9). Оповідання відображає події кінця березня – початку квітня 1944 в Оринині, учасником визволення якого був Астаф'єв. * Слободян М. У пам'яті – Оринин: По сторінках журналу «Новый мир» // Прапор Жовтня. – 1986. – 16 серпня. – С. 4; Сваричевський А. Забутий день народження // Прапор Жовтня. – 1988. – 12 лютого. – С. 4.

«ЖІНКИ ЗА МАЙБУТНЄ» – всеукраїнське політичине об'єднання. Голова Кам'янець-Подільської міської організації – Клавдія Грубляк. Голова Кам'янець-Подільської районної організації – Надія Федорчук. * Грубляк Клавдія. Жінки – за майбутнє // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 14 жовтня. – С. 3.

ЖІНОЧЕ ДУХОВНЕ УЧИЛИЩЕ. Відкрито 22 липня (3 серпня) 1864, в день рівноапостольної Марії Магдалини, на Польських фільварках. * ПЕВ. – 1864. – № 15. – Неофициальная часть. – С. 530–539.

ЖІНОЧИЙ ДУХОВИЙ ОРКЕСТР. Створено 1983 на електромеханічному заводі. Керівник – Микола Дмитрович Пермяков. У червні 1983 через посередника (ленінградський завод «Електропульт») закуплено на Ленінградській фабриці музичних інструментів комплект для великого духового оркестру – 42 інструменти. Перший виступ відбувся 7 листопада 1983 під час святкової демонстрації. * Левко В. Грає духовий // Прапор Жовтня. – 1985. – 30 листопада. – С. 4; Рыба И. И. Это нашей истории строки...: Документальный очерк о Каменец-Подольском электромеханическом заводе. – Каменец-Подольский, 1999. – С. 108–112.

ЖІНОЧИЙ ФУТБОЛ. 24 жовтня 1971 кам'янчани вперше побачили жіночий футбол: на міському стадіоні в товариському матчі зустрілися команди Ужгорода та Виноградова. Перемогли ужгородки – 4:3. * Вперше у нашому місті: Спорт // Прапор Жовтня. – 1971. – 27 жовтня. – С. 4.

ЖМЕРИНКА – місто у Вінницькій області, районний центр. 5–6 вересня 2006 у Кам'янці-Подільському перебувала офіційна делегація міськвиконкому Жмеринки, яку очолював перший заступник міського голови Віталій Кошубський. * У гостях – Жмеринка // Сім днів. – 2006. – 14 вересня. – С. 2; Сокульська Ольга. З ознайомчим візитом // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 15 вересня. – С. 2.

*ЖОВТНЕВА ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селі Жовтневе на міських землях. Назву надав міськвиконком 23 січня 1990.

«ЖОВТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ» – агітаційний поїзд. 12 березня 1922 прибув на станцію Кам'янець-Подільський. В ньому до міста приїхали Калінін і Петровський. Зустрічали гостей Буценко та Кулик. * Ралко В. Як брат з братом: Чуття єдиної родини // Прапор Жовтня. – 1971. – 30 березня. – С. 4.

ЖОВТНЕВЕ – село. Входить (як і Боришківці, Оленівка) до Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, приміське село Кам'янця-Подільського (його східний сусід). Раніше Мукша-Китайгородська (з другої половини 19 століття; до того – Міська Мукша, в народній мові – Гдалева Мукша). Перейменовано 7 березня 1946 Указом Президії Верховної Ради УРСР. Розкинулося вздовж шляху, що веде з Кам'янця-Подільського на Стару Ушицю. З півночі на південь село перетинає річка Мукша – притока Дністра. У грудні 1922 утворено товариство «Корова», до якого, щоб поліпшити молочарство, ввійшло 6 членів. 1923 створено артіль «Сіяч» (18 сімей, що мали 6 коней, 17 корів, 2 плуги). За даними збірника «Населені місця Поділля» (1925) у передмісті Мукша-Китайгородська було господарств – 92, мешканців – 578, а також були школа, хата-читальня. 1925 створено споживчу кооперацію. 1927 село купило перший «Фордзон». 1928 створено колгосп «Нова громада» – 76 господарств, 76 працездатних членів, 2 члени ВКП(б), 15 членів ВЛКСМ. За станом на 1998: дворів – 534, мешканців – 1629. * Врублевський М. Село наше Жовтневе // Прапор Жовтня. – 1967. – 23 грудня. – С. 3; Гарнага І. Жовтневе: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1971. – 4 грудня. – С. 4; Герасимчук А. І назвали село Жовтневим // Прапор Жовтня. – 1976. – 7 листопада. – С. 3; Власова В. Сонце у вікна: Фоторепортаж // Прапор Жовтня. – 1982. – 7 листопада. – С. 3, 4; Білий Микола. Спроба «федералізації» Жовтневого не вдалася // Ділове місто. – 2006. – 16 листопада. – С. 13; Жовтневе не відірвали // Подолянин. – 2006. – 17 листопада. – С. 2.

*ЖОВТНЕВЕ – масив (селище) на сході Кам'янця-Подільського (на схід від залізниці), який відійшов до міста від села Жовтневого. Головна магістраль – східна частина вулиці Князів Коріатовичів. Є також вулиці Матросова та Гастелло, провулки Чкалова та Гастелло. На новітньому плані Кам'янця-Подільського із серії «Міста України» (ДНВП «Картографія», 2006) з'явилися вулиці Понтонна, Полякова, Єрмакова. Основні об'єкти: ВАТ «Адамс» (колишній консервний завод), ВАТ «АТП-16808», районна лікарня, дитяча лікарня, пологовий будинок. # Указом Президії Верховної Ради УРСР від 7 березня 1946 приміське село Мукша-Китайгородська Кам'янець-Подільського району перейменовано на село Жовтневе. * Власова В. Сонце – у вікна // Прапор Жовтня. – 1982. – 7 листопада. – С. 3, 4.

*ЖОВТНЕВИЙ МІКРОРАЙОН. Лежить на північному заході міста, на північ від Біланівки, на захід від селища Смирнова. Будівництво розпочато 1977. Першими стали зводити два 9-поверхові гуртожитки електромеханічного та кабельного заводів на Нігинському шосе (кожний на 537 місць). Згодом заклали 5-поверховий житловий будинок на 116 квартир на вулиці ім. 30-річчя Перемоги. 1978 відкрито автобусний маршрут № 5 «Швейна фабрика – житловий мікрорайон Жовтневий». 4 січня 1989 адміністрація ЖЕД-3 оприлюднила відомості про перенумерацію будинків мікрорайону. 9 серпня 1994 на мікрорайоні розпочав роботу кінотеатр без назви. # Назву на початку 1977 дав міськвиконком на честь 60-річчя Великого Жовтня (Великої Жовтневої соціалістичної революції). 2001 ветерани міста активно виступили за надання мікрорайону імені Олександра Лєсового (1926 – 1991) – довголітнього (1963 – 1985) першого секретаря міськкому КПУ, ініціатора та натхненника будівництва мікрорайону. * Ювілейному рокові – ударну працю: [Передова] // Прапор Жовтня. – 1977. – 8 січня. – С. 1; Новий район новосіль / Інтерв'ю вів В.Мельник // Прапор Жовтня. – 1977. – 19 березня. – С. 2; Підряд без віддачі: «Прапор Жовтня» на будівництві житлового мікрорайону Жовтневий // Прапор Жовтня. – 1977. – 2 квітня. – С. 3; Тищук М. Пута бригади // Прапор Жовтня. – 1977. – 27 квітня. – С. 2; Мельник В. Найперше завдання: «Прапор Жовтня» на будівництві житлового мікрорайону Жовтневий // Прапор Жовтня. – 1977. – 26 липня. – С. 2; Медведовський І. Місту – рости // Прапор Жовтня. – 1977. – 13 серпня. – С. 2; Тищук М. Відставання не ліквідовано: Економічний огляд // Прапор Жовтня. – 1977. – 10 вересня. – С. 2; Тищук М. Відставання зростає: Економічний огляд // Прапор Жовтня. – 1977. – 12 жовтня. – С. 3; Тищук М. Пускові – під загрозою: Економічний огляд // Прапор Жовтня. – 1977. – 13 грудня. – С. 3; Кирилюк І. Дарує новосілля: «Прапор Жовтня» на будівництві житлового мікрорайону Жовтневий // Прапор Жовтня. – 1978. – 7 січня. – С. 2; Мельник В. Неначе на другорядному: Увага: пусковий об'єкт // Прапор Жовтня. – 1978. – 15 березня. – С. 2; Васюк М. Жовтневий став ближчим // Прапор Жовтня. – 1978. – 3 червня. – С. 3; Сьогодні й завтра Жовтневого: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1979. – 27 січня. – С. 4; З поглядом у завтра: Про перспективи розвитку міста розповідає головний архітектор І. І. Медведовський // Прапор Жовтня. – 1980. – 31 травня. – С. 3; Терлецький А. Подорож по Жовтневому: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1981. – 4 липня. – С. 4; Урода Б. Обнови // Прапор Жовтня. – 1984. – 25 лютого. – С. 2; Юрков І. Де та вулиця, де той дім? // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 квітня. – С. 4; Дубинський А. Проблеми мікрорайону Жовтневого: На тему дня // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 грудня. – С. 4; До відома підприємств, організацій, закладів, служб і населення міста // Прапор Жовтня. – 1989. – 4 січня. – С. 4; Мікрорайон Жовтневий: «Аліса в Країні чудес» // Подолянин. – 1994. – 11 серпня. – С. 1; Увіковічимо пам'ять Лісового // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 26 січня. – С. 4.

*Жовтневої революції вулиця. Раніше (до 17 лютого 1967) і нині (від 1 червня 1992) вулиця Північна. Була пропозиція топонімічної комісії, оприлюднена 16 жовтня 1991, перейменувати на вулицю Ярослава Мудрого. # Велика Жовтнева соціалістична революція – захоплення більшовиками 25 жовтня (7 листопада) 1917 влади в Петрограді – столиці Росії. Вулицю перейменували на честь 50-річчя цієї події.

ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ – орден. Серед відзначених: 23 березня 1976 – директор міської дитячої художньої школи Юхим Васильович Попсуй, директор міського Будинку культури Анатолій Савич Кугай. * Указ Президії Верховної Ради СРСР // Прапор Жовтня. – 1976. – 12 травня. – С. 1.

ЖУК-ОЛЕНЬ (ЖУК-РОГАЧ; Lucanus cervus) – жук родини рогачів. Найбільший жук нашої фауни. Занесено до Червоної книги СРСР. Самець завдовжки до 7,5 см (з верхніми щелепами), самка – до 5 см. Харчується соком, що витікає з дерев (здебільшого – дубів). Личинка 5–8 років розвивається у деревині, що гниє. Жуки літають вечорами в червні-липні. Їх, зокрема, бачили в селах Панівці, Оринин, Голосків, Демшин. За даними дослідників (1989), в останні роки чисельність знизилася: якщо на околицях Голоскова у червні-липні можна було побачити в різних місцях до 35–40 жуків, то за останні 2–3 роки – тільки від 5 до 11. # Верхні щелепи самця за формою схожі на роги оленя; використовуються в турнірних боях за самку. * Жук-олень // Биологический энциклопедический словарь. – 2-е издание. – М., 1989. – С. 204; Дубина Г. П., Довгань Г. В. Комахи Хмельницької області, занесені до «Червоної книги СРСР», їх охорона та значення // Проблеми екології Поділля: Тези доповідей наукової конференції. – Кам'янець-Подільський, 1989. – С. 52.

ЖУКИ (ТВЕРДОКРИЛІ; Coleoptera) – комахи, у яких перша пара крил, що перетворилася на жорсткі надкрильця, захищає другу пару крилець – літальну. У світі близько 300 тисяч видів, в Україні – 6 тисяч. Список жуків, зібраних 1908–1911 в околицях Кам'янця-Подільського, 1915 опублікував І. Якубовський у «Записках Товариства подільських природодослідників і любителів природи». * Жуки // Біологічний словник. – 2-е видання. – К., 1986. – С. 226; Жуки // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 468–469; Біорізноманіття Кам'янця-Подільського. – Львів, 2004. – С. 142–145.

*ЖУКОВА ВУЛИЦЯ. Мікрорайон Жовтневий. Виборчі дільниці № 4, № 10. Забудову розпочато 1977. На вулиці розташувалися ЗОШ № 7, дитячий садок. # Жуков Георгій Костянтинович (1896 – 1974) – Маршал Радянського Союзу (1943). Від імені Верховного Головнокомандування 8 травня 1945 прийняв капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. До речі, в серпні 1916 на залізничній станції Кам'янець-Подільський пройшов, за його словами, перше бойове хрещення. * Сис Т. Маршал Жуков і Поділля: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 січня. – С. 3; Будзей О. Хрестила із неба жорстока війна...: Кам'янецький відлік // Подолянин. – 2001. – 30 листопада. – С. 4.

*ЖУКОВА, 4. Сюди 3 січня 1986 переведено жіночу консультацію.

*ЖУКОВА, 6. Дошкільний навчальний заклад № 30 «Сонечко». Спорудження дитсадка заводу дереворізального інструменту імені Петровського розпочато в жовтні 1983. * Мельник В. Не все на зиму списується...: Увага: пусковий об'єкт // Прапор Жовтня. – 1984. – 30 березня. – С. 2.

*ЖУКОВА, 8. ЗОШ № 7 на 1176 місць. Урочисто відкрито 28 серпня 1983.

«ЖУРАВЛИК» – дитячо-юнацька хорова капела. * Семенова Наталія. Великих справ не буває без великих перешкод // Подолянин-ревю. Кам'янець в кам'янчани. – 1999. – № 1 (вересень). – С. 22–24; Прокопов Володимир. «Журавлик» – на компакті: Приємно // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 16 лютого. – С. 5; Нечитайло Людмила. «Журавлик» для України та діаспори // Подолянин. – 2005. – 30 грудня. – С. 2.

*Журавльовка – сторона майдану. Старе місто. Умовна назва в другій половині 19 – на початку 20 століття північної сторони майдану Польський ринок. У 16–17 століттях третя перія. Сьогодні від колишньої Журавльовки збереглися тільки два житлові будинки (Татарська, 23 і Польський ринок, 4) – пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення (з 11 грудня 1984). Виробничий корпус міської друкарні (Польських ринок, 2) – повоєнна новобудова. У 1980–1990 рр. відновлено два давні будинки колишньої Журавльовки (спільна адреса – Польський ринок, 4а). Це теж пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення (з 4 вересня 1982). # На цій стороні розташовувалася крамниця російського купця Володимира Васильовича Журавльова. Він був купецьким старостою Кам'янець-Подільського купецького управління. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі. – K.–Warszawa, 1915. – S. 16, 20, 109; Шкурко С. Каменец-Подольский. – 1962. – С. 83; Донець В., Лясота О. Оновлення: Орбіта краєзнавця // Прапор Жовтня. – 16 серпня. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 153; Будзей Олег. Журавльовка: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2005. – 18 лютого. – С. 5.

«ЗА БЕЗДОГАННУ СЛУЖБУ» – медаль. Серед нагороджених медаллю третього ступеня: 4 грудня 1996 – командир роти курсантів військово-інженерного факультету при Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті капітан Сергій Миколайович Димко.

«ЗА ЗАСЛУГИ» – орден. Кам'янчани, нагороджені орденом третього ступеня: 14 лютого 2000 – Микола Петрович Мельник (голова Кам'янець-Подільської об'єднаної міськрайонної спілки ветеранів Афганістану), 17 липня 2001 – Мар'ян Іванович Красуцький, 18 березня 2002 – Адам Михайлович Яхієв, 25 вересня 2002 – Сергій Микитович Кротік, 21 серпня 2004 – Олександр Володимирович Мазурчак. Кам'янчани, нагороджені орденом другого ступеня: 8 червня 2004 – Адам Михайлович Яхієв. * Указ Президента України // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 3 вересня. – С. 4.

«ЗА ЗАСЛУГИ» – відзнака Кам'янець-Подільської районної ради. Засновано для відзначення громадян за видатні особисті заслуги перед районом у галузях економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я та довкілля, за благодійну та громадську діяльність. Положення про відзнаку ухвалено 31 березня 2005. Автор ескізу відзнаки Андрій Богданович Гречило. Серед відзначених: 2006 – Микола Васильович Тихоліз, Адам Михайлович Яхієв. * Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 7; За заслуги: Кам'янеччина // Подолянин. – 2006. – 30 червня. – С. 2.

«ЗА МУЖНІСТЬ» – орден. Кам'янчани, нагороджені орденом третього ступеня: 11 вересня 1997 – Володимир Вікторович Мельник (посмертно) і Микола Васильович Фошін (посмертно); 30 січня 2002 – Олег Володимирович Хавронюк, 13 липня 2006 – старшина Андрій Басюк, прапорщики Руслан Мельник і Олексій Стахурський, старший прапорщик Олег Шопін. * Нагородили героїв: Нагороди // Подолянин. – 2006. – 28 липня. – С. 2.

«ЗА ПРАЦЮ І ЗВИТЯГУ» – медаль. Серед нагороджених: 13 листопада 2002 – Іван Якович Дутка (оператор машинного доїння сільськогосподарського товариства виробничої фірми «Мрія» с. Сокіл), 16 грудня 2003 – Клавдія Євгенівна Ординець. * Бабляк Віталій. Дояр: Людина та її справа // Подолянин. – 2002. – 20 грудня. – С. 4.

«ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО» – серія книг про визвольну боротьбу ОУН, УПА. П'ята книга, що побачила світ 2006, розповідає про визвольну боротьбу ОУН, УПА на території Кам'янець-Подільської (нині – Хмельницької) області. Автори п'ятої книги – Нестор Мизак і Василь Горбатюк. * Мизак Нестор, Горбатюк Василь. За тебе, свята Україно. – Книга п'ята: Кам'янець-Подільська область у визвольній боротьбі ОУН, УПА. – Чернівці – Хмельницький – Торонто, 2006. – С. 352; Кук Василь. «За тебе, свята Україно»: Нові книги // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 14 вересня. – С. 3; За тебе, свята Україно // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 24 листопада. – С. 6.

*ЗАБОЛОТНОГО ПРОВУЛОК [в атласі-плані ППП «Лібріс» – вулиця]. Підзамче. Виборча дільниця № 41. До 19 серпня 1977 – другий провулок Шолохова. Відходить від вулиці Папаніна на північ між вулицею Некрасова та провулком Шолохова. # Заболотний Данило Кирилович (1866 – 1929) – український мікробіолог. Працював 1894–1895 у Кам'янці-Подільському. * Козлова Н. Життя, віддане людям: Гордість Кам'янеччини, слава Вітчизни // Прапор Жовтня. – 1971. – 7 вересня. – С. 4.

«ЗАБУДОВНИК» – крамниця господарських товарів. Мікрорайон Жовтневий. Відкрито в січні 1989. Найбільший в області. * Данчук Г. Запрошує «Забудовник»: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1989. – 7 січня. – С. 1.

ЗАВАЛЕЦЬКА (ЗАВАЛЬСЬКА) СІЛЬСЬКА РАДА. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 1210 (чоловіків – 544, жінок – 666). Голова Ірина Миколаївна Павлюк. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

ЗАВАЛЕЦЬКА ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ (ЗАВАЛЕЦЬКА ГЕС). На річці Збруч. Міжколгоспна. Завершено будівництво та введено в експлуатацію 1954. Потужність 320 кВт. * Урода Борис, Скоб'як Володимир. Енергія, що дає світло і життя // Край Кам'янецький. – 2006. – 27 липня. – С. 2. – Колонка 1.

ЗАВАЛЛЯ – село. Розташувалося на лівому березі Збруча. Центр сільської ради (підпорядковані села – Вітківці, Кудринці, Червона Діброва). Сільську раду відновлено ухвалою облвиконкому від 26 лютого 1976. Недалеко від села розташована карстова печера Атлантида. У селі народився поет Іван Миколайович Васильчук (2 липня 1957) – автор збірок «Відлуння розіп'ятих скель» (1993), «Сонети» (2002), «Полонений птах» (2003), «Над вічним плином» (2005), «Кам'янець. Вінок сонетів» (2005). У селі є самодіяльний акторський колектив. * Гарнага І. Звідки пішла назва. Завалля. Залісся // Прапор Жовтня. – 1971. – 11 грудня. – С. 4; Гуменюк С.К., Морський М.Д. Туристські маршрути Хмельниччини: Путівник. – Львів, 1983. – С. 61; У Заваллі – вистава // Подолянин. – 2004. – 26 березня. – С. 2.

ЗАВОД ТОЧНОЇ МЕХАНІКИ (ЗТМ) – науково-технічний комплекс (НТК). Створено 15 серпня 1996 – відокремлено низку механічних виробництв заводу «Електроприлад». Розпочав роботу 15 грудня 1996. Державне підприємство військового призначення. Директор Валерій Станіславович Солодковський. 15 липня 1998 у Кам'янці-Подільському на території артбази відбулися перші заводські випробовування першого українського кулемета, розробленого та виготовленого на ЗТМ. 15 серпня 2001 у Кам'янці-Подільському на полігоні випробувано нову 30-міліметрову автоматичну гармату, яку розробив ЗТМ. 1 лютого 2002 Збройні сили України взяли на озброєння автоматичну гармату (30 мм) та два танкові кулемети (12,7 і 7,62 мм), розроблені й виготовлені на ЗТМ. * Баньковський Валерій. ЗТМ – малюк, що рве пута // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 16 серпня. – С. 1; Піф-паф! Ого-го! // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 18 липня. – С. 1; Майчук Галина. Валерій Солодковський: «Ми з державою ведемо чесну гру...»: Виробництво // Подолянин. – 1999. – 26 березня. – С. 3; Гординчук М. Їх кредо – у точнім прицілі // Кам'янець-Подільський вісник. – 2000. – 24 серпня. – С. 3; Гординчук Микола. Залп подільських зброярів: «Заводу точної механіки» – 5 років // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 17 серпня. – С. 1, 2; Не підвели Україну // Подолянин. – 2001. – 17 серпня. – С. 1; З точномеханічним прицілом // Кам'янець у серпні. – 2001. – С. 15; Жилін Р. Стратегія і тактика Валерія Солодковського // Подолянин. – 2002. – 9 травня. – С. 3; Бабляк Віталій. Валерій Солодковський: «Працювати, працювати і працювати»: Виробництво // Подолянин. – 2004. – 4 червня. – С. 4; Бабляк Віталій, Резнікова Вікторія. Таких і СІЗО не зламає: Зблизька // Подолянин. – 2006. – 3 лютого. – С. 5; Кам'янецькому збройовому заводу – 10 років! // Подолянин. – 2006. – 11 серпня. – С. 1, 3; Бабій Надія. Зробили з неможливого можливе // Сім днів. – 2006. – 17 серпня. – С. 8.

*Заводдя – передмістя. Нині вулиця Онуфріївська. * Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 137.

*ЗАВОДСЬКА ВУЛИЦЯ. З'єднує Голосківське та Нігинське шосе. Назву вулиці надано 6 липня 1978.

*ЗАВОДСЬКИЙ ПРОВУЛОК. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 11. З'єднує вулиці Пархоменка та Лисенка. Назву надав міськвиконком 26 жовтня 1956 у зв'язку з розширенням селища Смирнова на північ. 27 липня 1959 міськвиконком, даючи найменування вулицям нового планування північної частини селища, ухвалив продовжити провулок на північ (за вулицю Хмельницьку).

*ЗАВОДУ «ЕЛЕКТРОН» МІКРОРАЙОН. → Східний (заводу «Електрон») мікрорайон.

ЗАГАЛЬНОТЕХНІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ (ЗТФ) Київського автомобільно-дорожнього інституту, потім Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування населення. Наказ про створення підписано у вересні 1961. 20–31 березня 1962 проведено набір на тримісячні підготовчі курси для вступу до вузу (початок занять – 1 квітня). У серпні 1962 на 1-й курс прийнято 140 чоловік. У жовтні відкрилися 2-й і 3-й курси. Декани факультету: 1962 – 17 грудня 1968 – Лаврентій Ілліч Карпінський (1922 – 17 грудня 1968); від лютого 1969 – Онисим Михайлович Жук. На факультеті навчалися відомі в місті керівники Анатолій Іванович Марікуца, Іван Григорович Василенко. * [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1962. – 22 березня. – С. 4; Вереженко Є. Кузня технічних кадрів: У новому учбовому закладі // Прапор Жовтня. – 1962. – 1 вересня. – С. 2; Тільки факти // Прапор Жовтня. – 1962. – 16 жовтня. – С. 3; Кузня інженерних кадрів: Для тебе, випускник! // Прапор Жовтня. – 1966. 24 травня. – С. 4; Л. І. Карпінський: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1968. – 20 грудня. – С. 4; Урода Б. Мамині «пенсіонери» // Прапор Жовтня. – 1972. – 30 травня. – С. 4; Жук О. Запрошує загальнотехнічний // Прапор Жовтня. – 1972. – 12 липня. – С. 4; Томашевський А. Загальнотехнічному – десять // Прапор Жовтня. – 1972. – 18 листопада. – С. 2; Оленчук В. З нагоди десятиріччя // Прапор Жовтня. – 1972. – 24 листопада. – С. 3; Томашевський А. Наш загальнотехнічний: На світі тисячі професій // Прапор Жовтня. – 1973. – 11 липня. – С. 3; Устьянцев В. Запрошуємо на загальнотехнічний // Прапор Жовтня. – 1975. – 4 липня. – С. 4; Власов В. Загальнотехнічний факультет: На світі тисячі професій // Прапор Жовтня. – 1977. – 12 липня. – С. 4; Організатор. Вихователь: Наша вітальна листівка // Прапор Жовтня. – 1977. – 2 грудня. – С. 4; Томашевський А. Запрошуємо на загальнотехнічний: На світі тисячі професій // Прапор Жовтня. – 1978. – 25 липня. – С. 4.

*Загальського хутір. Нині східна частина села Кам'янка за консервним заводом. До війни – місце масового розстрілу безневинно репресованих кам'янчан. Серед розстрілянинх на хуторі: 2 січня 1938 – композитор Михайло Андрійович Коссак. 7 жовтня 1990 тут відкрито пам'ятний знак жертвам сталінських репресій (автор – Володимир Корнійович Антонюк). # Власником хутору до 1933 був В. І. Загальський. * Ковальський М., Лупул М. Безприкладні звірства енкаведистів // Подолянин. – 1941. – 20 листопада. – № 21. – Додаток № 1. – С. 3; Ковальський М. Хутір смерті // Подолянин. – 1941. – 12 грудня. – № 28; Дмитрик І. Жертвам репресій // Прапор Жовтня. – 1990. – 10 жовтня; Назаренко Є. Д. Подвижник мистецтва // Матеріали ІX Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам'янець-Подільський, 1995. – С. 315–319; Хутір смерті // Мизак Нестор, Горбатюк Василь. За тебе, свята Україно. – Чернівці – Хмельницький – Торонто, 2006. – С. 71–72, 92; Будзей Олег. Хутір смерті: 25 листопада – День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій // Подолянин. – 2006. – 24 листопада. – С. 1, 5.

*ЗАГОРОДНІЙ ПРОВУЛОК. Руські фільварки. Виборча дільниця № 39. # Російське «загородный» – заміський, позаміський.

*Загородня вулиця. Нині (від 1 червня 1992) проспект Грушевського. Від 17 лютого 1967 до 1 червня 1992 – проспект Леніна.

ЗАГС – запис актів громадянського стану. 20 лютого 1919 Рада народних комісарів УСРР видала декрети «Про організацію відділів записів актів громадянського стану», «Про громадянський шлюб і про введення книг актів громадянського стану», «Про розлучення». * Адміністративно-територіальний устрій Поділля, Історія і сучасність. – Хмельницький, 2005. – С. 187–188.

ЗАЇЖДЖИЙ ДВІР (ЗАЇЗД) – приміщення для зупинки, ночівлі проїжджих, із двором для підвід, коней і т. ін. [Словник української мови. – Т. 3. – К., 1972. – С. 131–132]. У Старому місті були заїжджі двори: зокрема – Нарольського (сучасна адреса – Зарванська, 14), Радзієвського.

ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ. Державну службу зайнятості створено постановою Ради Міністрів УРСР від 21 грудня 1990. Діють Кам'янець-Подільський міський центр зайнятості та Кам'янець-Подільський районний центр зайнятості. * Пасатюк Володимир. У центрі уваги – безробітні // Подолянин. – 2005. – 23 грудня. – С. 4.

ЗАКАЗНИК – територія, виділена для збереження, відтворення та відновлення унікальних природних комплексів. На території Кам'янець-Подільського району є заказники «Кармелюкова гора» – 765 га, «Совий яр» – 827 га, «Княжпільський» – 821 га, «Чапля» – 177 га, «Товтра Вербецька» – 9,3 га, «Довжоцький» – 665 га, «Пановецька дача» – 923 га. * Олещенко В. І. Заказник // Географічна енциклопедія України. – Т. 2. – К., 1990. – С. 9; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 24–27.

ЗАЛЕУ – місто на північному заході Румунії, адміністративний центр жудеця Селаж. Населення: 57 тисяч (1986), 62,7 тисячі (2004) мешканців. Металургія, машинобудування (зокрема й електротехнічне), хімічна (виробництво шин), деревообробна, текстильна, харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів. 2003 підписано протокол намірів між містами Кам'янець-Подільський і Залеу. 6 травня 2003 делегація Залеу відвідала Кам'янець-Подільський. 24–27 липня 2003 у Залеу перебувала делегація з Кам'янця-Подільського (Дмитро Васильянов, Віктор Травінський, Анатолій Михайлов). * Залэу // Географический энциклопедический словарь. Географические названия. – 2-е издание. – М., 1989. – С. 172; Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. – 10-е издание. – 2006; Партнери з Румунії: Влада // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 16 травня. – С. 1; Стане Залеу побратимом: Новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 1 серпня. – С. 1.

ЗАЛІЗНИЦЯ. 13 березня 1914 у Кам'янці-Подільському вперше пролунав паровозний гудок: до міста прибув товарний поїзд із шпалами та рейками. * Хомич П. Перша артерія: До 60-річчя Подільської залізниці // Прапор Жовтня. – 1975. – 5 серпня. – С. 4; Хоптяр Ю. А. Залізничне будівництво на Поділлі в кінці XIX – на початку XX ст. // Наукові праці історичного факультету. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 1996. – С. 70–73.

Залізнична школа. Тепер гімназія. Мала № 59. Серед випускників Борис Кушнір (1937–1939, 9–10 класи). * Вечір у залізничній школі // Прапор Жовтня. – 1946. – 1 січня. – С. 1; Кам'янець-Подільський державний університет в особах. – Т. 1. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 262.

Залізничний вокзал. 1986 почалася реконструкція вокзалу. Став до ладу на початку 1989. * Васюк М. Оновлення вокзалу: На карті міста // Прапор Жовтня. – 1987. – 4 липня. – С. 2–3; Сис Т. Маршал Жуков і Поділля: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 січня. – С. 3; Данчук Г. До Хмельницького і далі – до Москви: Суботнє інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1989. – 20 травня. – С. 1; Мельник В. Транспорт і люди // Прапор Жовтня. – 1989. – 24 травня. – С. 2; Ратушняк В. Г. Лесовой А. Н. – железнодорожник // Олександр Лєсовой. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 169–177.

«ЗАЛІЗНІ ПЕРСНІ» – на думку Степана Бабишина (1918–1991), перша в Україні нелегальна організація декабристів, яку заснував у Кам'янці-Подільському Володимир Раєвський. На думку сучасних дослідників, це твердження не відповідає дійсності: деякі документи свідчать, що однодумці Раєвського справді носили залізні персні на руці, але, найімовірніше, це данина масонству, а не ознака організації. * Казьмирчук Г. Д. Декабристи на Поділлі // VIII Подільська історико-краєзнавча конференція: Тези доповідей. Секція історії дожовтневого періоду. – Кам'янець-Подільський, 1990. – С. 46.

*Залізняка (Максима Залізняка) вулиця. Цю назву топонімічна комісія запропонувала для вулиці Затонського (пропозицію оприлюднено 16 жовтня 1991). Пропозицію не реалізовано. * Які нові назви? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 4.

ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ, завод. Першу продукцію випустив 1959. * Стефанцева М. Завод розправляє крила // Прапор Жовтня. – 1967. – 26 квітня. – С. 2.

ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ І КОНСТРУКЦІЙ, завод тресту «Хмельницькбуд». Створено наказом міністра будівництва УРСР від 12 червня 1967. 16 травня 1996 реорганізовано у ВАТ «Будіндустрія». * Мар'янчук Н. Ювілей заводу: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1987. – 28 серпня. – С. 4.

Залісся, села (1945–1946). Указом Президії Верховної Ради УРСР від 4 червня 1945 в Орининському районі село Фридрівці перейменовано на Залісся. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 7 березня 1946 в Орининському районі село Вірменські Хутори перейменовано теж на Залісся. Тому 1946 Залісся (колишні Фридівці), яке першим стало Заліссям, стало Заліссям Першим, а Залісся (колишні Вірменські Хутори), яке другим стало Заліссям, стало Заліссям Другим. * Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 21–22.

ЗАЛІССЯ ДРУГЕ, село. Центр Заліської Другої сільської ради (підпорядковане село – Дубинка). Раніше Вірменські Хутори. 7 березня 1946 Указом Президії Верховної Ради УРСР перейменовано на Залісся. 1946, оскільки в Орининському районі стало два села з однаковою назвою – Залісся, перейменовано на Залісся Друге. У селі є загальноосвітня школа I–III ступенів. 1976 на навчально-дослідному господарстві сільськогосподарського інституту відкрито Будинок культури – з подвійним призначенням: у будні – навчальна аудиторія студентів, у вихідні – центр культурно-масової роботи на селі. За даними на 1998: дворів – 234, мешканців – 738. * Сомов Є. Центр ідейного гарту // Прапор Жовтня. – 1976. – 13 березня. – С. 3; Урода Б. Господар «Камо»: Сільські обрії // Край Кам'янецький. – 2004. – 13 січня. – С. 3; Самолюк В. Свято Миколая у Заліссі Другому: Джерела нашої духовності // Край Кам'янецький. – 2006. – 8 червня. – С. 3.

ЗАЛІССЯ ПЕРШЕ, село. Центр Заліської сільської ради (підпорядковане село – Параївка). Раніше Фридрівці. Перейменовано 4 червня 1945 Указом Президії Верховної Ради УРСР на Залісся. 1946, оскільки в Орининському районі стало два села з однаковою назвою – Залісся, перейменовано на Залісся Перше. Перша згадка в документах – 1410. Наприкінці 1967 відкрито господарську та промтоварну крамниці (перші завідувачі – Лариса Сарахман і Павло Чухрій). За даними на 1998: дворів – 453, мешканців – 1263. * Фридровцы // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 388–390; Гарнага І. Звідки пішла назва. Завалля. Залісся // Прапор Жовтня. – 1971. – 11 грудня. – С. 4; Залісся Перше // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 359; Стрільчук В. Для тебе, людино // Прапор Жовтня. – 1968. – 3 січня. – С. 3; Вусата Л. І оживає село // Прапор Жовтня. – 1990. – 7 липня. – С. 5; Томчишина Н. І., Коваленко С. Л. Кам'янець-Подільський район (1923–1998 рр.): Інформаційний довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 21–22.

ЗАЛІСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. Входять села Залісся Перше та Параївка. До 4 червня 1945 – Фридровецька сільська рада. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 1343 (чоловіків – 576, жінок – 767). Голова Михайло Васильович Олійник. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

ЗАЛІСЬКА ДРУГА (ЗАЛІСЬКА-2) СІЛЬСЬКА РАДА. Входять села Залісся Друге та Дубинка. До 7 березня 1946 – Вірменохуторська сільська рада. 15 серпня 1959 влилася у Великозаліську сільську раду. Заліську Другу сільську раду відновлено ухвалою Хмельницької обласної ради від 11 червня 1992. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 879 (чоловіків – 400, жінок – 479). Голова Станіслав Станіславович Надольський. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

Залуччя, село. Тепер Подоляни (перейменовано ухвалою Хмельницького облвиконкому від 1 березня 1963).

*ЗАМКОВА ВУЛИЦЯ. Старе місто, виборча дільниця № 41. Веде від майдану Вірменський ринок через Замковий міст до Старого та Нового замків (звідси і назва). До 11 вересня 1990 – спуск Старобульварний (до Замкового мосту). Ще раніше – Замкова (назву вжито в описі міста 1700), потім (від 15 лютого 1900) Старобульварна вулиця. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі: Skіz hystoryczny. – K.–Warszawa, 1915. – S. 74–75; Горбатюк В. З Старого міста на Підзамче: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1982. – 7 серпня. – С. 4; Качуровський А. Повз Стару фортецю // Прапор Жовтня. – 1982. – 21 серпня. – С. 4; Терлецький А. Старобульварний спуск: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1983. – 26 листопада. – С. 4; Будзей О. Замкова: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2003. – 7 листопада. – С. 5; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 124.

*ЗАМКОВИЙ МІСТ. Народна назва – Турецький. Сполучає Старе місто з фортецею. З обох боків мосту є кам'яні сходи в долину Смотрича. 1999 увійшов під № 85 до списку 100 найвидатніших пам'яток світу, які потребують збереження. 2005 проведено реконструкцію мосту. * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі: Skіz hystoryczny. – K.–Warszawa, 1915. – S. 96–97; Підземний О. Кроки реставраторів // Прапор Жовтня. – 1977. – 30 липня. – С. 4; Новицька М. Замковий міст: Історія однієї пам'ятки // Прапор Жовтня. – 1983. – 16 липня. – С. 4; Проїзд заборонено: Дзвінок до редакції // Прапор Жовтня. – 1988. – 14 жовтня. – С. 3; Жмудовська О. Замковий міст: одні рятують, інші – грабують // Подолянин плюс. – 1994. – 8 жовтня. – С. 4; Матусяк Т. На колоні Трояна в Римі наш Замковий міст? Гіпотеза, яка може стати сенсацією // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 20 вересня. – С. 1; Матусяк Т. Тіні забутих предків витають над Замковим мостом // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 5 жовтня. – С. 3; Один із сотні // Кам'янець-Подільський вісник. – 1999. – 29 жовтня. – С. 1; Медвідь К. Замковий міст змінює обличчя // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 28 вересня. – С. 1; Ключі до Замкового мосту: Громадські слухання // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 19 жовтня. – С. 1; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 91–95; Гайдамашко Вікторія. Замковий міст: йти чи їхати? // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 12 березня. – С. 3; Гординчук М. Нова доба Замкового мосту: Актуально // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 22 липня. – С. 1, 2; Замковий міст завжди відкритий для проїзду // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 1 червня. – С. 5.

*ЗАНТУСЬКА ВУЛИЦЯ. Старе місто. Виборча дільниця № 40. З'єднує вулиці Кузнечну й Татарську. До 11 вересня 1990 – вулиця Луначарського. Давні назви – Зантуська, Гімназичний спуск. Був час, коли нинішні Зантуська та Петропавлівська вулиці становили єдину Зантуську вулицю. # Діалектне «зантус» (від польського zamtuz, утвореного з німецького Schandhaus) означає «дім розпусти». * Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVII – XVIII ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – С. 154 [реконструкція Ольги Пламеницької за описом 1700 р.]; 301–302 [опис 1700 р. в оригіналі]; 323–324 [опис 1700 р. у перекладі]; Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі: Skіz hystoryczny. – K.–Warszawa, 1915. – S. 51; Шкурко С. Знайомтесь з рідним містом. 5. Музейна вулиця // Прапор Жовтня. – 1970. – 9 січня. – С. 4; Терлецький А. Імені Луначарського: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1982. – 20 лютого – С. 4; Як назвемо вулицю // Прапор Жовтня. – 1989. – 21 квітня. – С. 4; Будзей О. Зантуська: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2003. – 20 червня. – С. 5; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 184.

*ЗАНТУСЬКА, 1. * Козлова Н. К., Хотюн Г. М. Будинок «Искры»: Історико-архітектурні пам'ятники Кам'янця-Подільського. – Львів, 1968. – 4 с; Будинок № 1 на спуску ім. Луначарського // Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1970. – С. 28-29;

«ЗАПАЛЬНИЧКА», на молодіжному сленгу – сквер Танкістів як місце неформальних зустрічей молоді. Тусовка сформувалася близько 1992. На відміну від «фонтану» (скверу Гунські криниці), «запальничку» облюбувала молодіжна богема міста: художники, писаки (поети), музики (рокери, металісти). * Чайковська Ельнара. «Фонтан» чи «запальничка»? // Фортеця. – 2006. – 21 вересня. – С. 10.

«ЗАПИСКИ ОБЩЕСТВА ПОДОЛЬСКИХ ЕСТЕСТВОИСПЫТАТЕЛЕЙ И ЛЮБИТЕЛЕЙ ПРИРОДЫ». Видавало Товариство подільських природознавців і любителів природи. У Кам'янці-Подільському побачили світ три томи (1912, 1913, 1915). * Баженов Лев. Alma mater подільського краєзнавства. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 65.

*ЗАРВАНСЬКА ВУЛИЦЯ. Старе місто. Виборча дільниця № 40. З'єднує Польський і Руський ринок, проходить через Троїцький майдан. Одна з найдавніших вулиць міста. Дані про мешканців Зарванської вулиці є в описі міста 1700, в розподілі квартир для залоги від 8 жовтня 1789 (62 садиби). До 11 вересня 1990 – дві вулиці (Кірова та Косіора). У 18–19 століттях – Поштова, на початку 20 століття – Троїцька. У радянський час південна частина вулиці (між майданом Троїцьким і Польським ринком) мала назви – Раковського (від 20 березня 1923 до 20 грудня 1927), Дзержинського (від 20 грудня 1927), Кірова, а північна – Леніна (від 20 березня 1923), Косіора (від 17 лютого 1967). На вулиці розташувалися училище культури (колись будинок Південноросійського об'єднаного банку), кафетерій-бар «На Зарванській», бістро «Фан-фан» (відкрито у грудні 2001, згоріло), аптека, перукарня. У серпні 2001 здано в експлуатацію будинки № №2, 4, 4а, реконструкцію яких провело спеціалізоване ремонтно-будівельне управління. # Застарілий нині польський вислів «зарванська вулиця» означає «розгардіяш, безладдя». * Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2; Хроніка подій на Кам'янеччині // Прапор Жовтня. – 1967. – 8 серпня. – С. 2; Шкурко. – С. 83; Шкурко С. Вулиця Кірова // Прапор Жовтня. – 1970. – 10 лютого; Гарнага І. Ім'я Леніна на карті Кам'янеччини // Прапор Жовтня. – 1980. – 22 квітня. – С. 2; Як назвемо вулицю? // Прапор Жовтня. – 1989. – 21 квітня. – С. 4; Якби не борги...: 12 серпня – День будівельника // Подолянин. – 2001. – 10 серпня. – С. 2; Голєва В. Спомин про часи Тонкочеєва – не ностальгія. То спомин про Культуру // Подолянин. – 1994. – 7 липня. – С. 2; Будзей О. Зарванська: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 6 грудня. – С. 5; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 194–200.

*ЗАРВАНСЬКА, 1. Одноповерховий житловий будинок на розі з Михайлівським провулком. Єдиний з давніх будинків вулиці, що збереглися, хоч і в перебудованому вигляді, після пожежі 1872. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 194.

*ЗАРВАНСЬКА, 2, 4 і 4А. Усі три будинки здано в експуатацію 2001 – напередодні Дня будівельника (12 серпня). Реконструювало будівлі підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління. * Якби не борги... // Подолянин. – 2001. – 10 серпня. – С. 2.

*ЗАРВАНСЬКА, 3. Двоповерховий будинок на розі з Михайлівським провулком. Збудовано наприкінці 19 століття. Первісно тут розміщувалося Кам'янець-Подільське відділення Південноросійського промислового банку (статут банку затверджено 13 червня 1871, відділення в Кам'янці-Подільському відкрито 1898). До цього банку 1909 добровільно приєдналися Московський міжнародний торговий і Орловський комерційний банки, внаслідок чого утворився Об'єднаний банк. Тож з 1909 у будинку вже розміщувалося Кам'янець-Подільське відділення Об'єднаного банку. Нині будинок є головним корпусом училища культури. Серед його випускників – український поет Василь Василашко; тут навчалася заслужена артистка України Марина Одольська. 6 вересня 1979 будинок визнано пам'яткою архітектури державного значення. * Коммерческого банка дом, конец ХІХ в. Охр. № 1667 // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 167–168; Данілов І. В. Це респектабельне слово – банк. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 23, 29, 36, 45; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 194, 195.

*ЗАРВАНСЬКА, 5. Колишній будинок пошти й телеграфу, тепер – житловий. Стоїть на розі з Поштовим узвозом, виходить на Троїцький майдан. Збудовано 1850. З боку Зарванської вулиці двоповерховий, із протилежного боку – чотириповерховий. Зруйновано під час Великої Вітчизняної війни. Відбудову завершено 1950: кам'янчани отримали 23 квартири (тодішня адреса – Леніна, 9). Пам'ятка містобудування й архітектури місцевого значення (від 11 грудня 1984). В архітектурі будинку збереглися загальні принципи композиції типових фасадів, характерні для цивільних споруд середини 19 століття. Суцільна забудова між будинками № 3 і № 5 не збереглася. * Prusiewicz A. Kamieniec Podolski. – K.–Warszawa, 1915. – S. 25, 28; Войтенко О. У відбудованому будинку // Прапор Жовтня. – 1951. – 26 січня. – С. 2; Відбудовується і впорядковується Кам'янець-Подільський // Прапор Жовтня. – 1951. – 28 березня. – С. 1; Слободян М. А жінка жде, жде: Цікаві долі // Прапор Жовтня. – 1984. – 8 березня. – С. 2–3; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 194.

*ЗАРВАНСЬКА, 5А. Двоповерховий житловий будинок углибині подвір'я будинку № 5. Пам'ятка містобудування й архітектури місцевого значення (від 11 грудня 1984).

*ЗАРВАНСЬКА, 7. Колишній райунівермаг «Смотрич».

*ЗАРВАНСЬКА, 13. Палац Чарторийських.

*ЗАРВАНСЬКА, 14. Колишній «Гранд-отель».

*ЗАРВАНСЬКА, 16. Двоповерховий житловий будинок 18–19 століть на розі з Гімназійним провулком. На першому поверсі будинку розмістилася одна з найстаріших міських аптек, наприкінці 19 – на початку 20 століття відома як приватна аптека Хомського, адже тоді її власником був провізор Пінхас Хомський. Він також мав у Старому місті аптечний склад. Будинок від 11 грудня 1984 є пам'яткою містобудування та архітектури місцевого значення.

*Зарванська площа. Старе місто. Назва майдану Руський ринок у 18–19 століттях.

*Зарванський провулок. Старе місто. Давня народна назва Михайлівського провулка.

ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ (ДО 1991 – УКРАЇНСЬКОЇ РСР), почесне звання. 24 квітня 1947 заслуженими артистами Української РСР стали 11 артистів державних театрів Української РСР, серед них Франц Карлович Головацький і Ганна Миколаївна Дьякова-Вишневецька – артисти Кам'янець-Подільського міського драматичного театру імені Шевченка. Серед уродженців Кам'янця-Подільського: 5 березня 2004 – Марина Костянтинівна Одольська. Серед уродженців села Колубаївці: 30 жовтня 1996 – Михайло Петрович Дідик; села Ходорівці: 5 лютого 1990 – Анатолій Станіславович Мамалига, ? – Галина Леонідівна Овсійчук (Мельник). * Про присвоєння почесного звання заслуженого артиста Української РСР артистам державних театрів Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР // Прапор Жовтня. – 1947. – 26 квітня. – С. 1.

ЗАСЛУЖЕНИЙ БУДІВЕЛЬНИК УКРАЇНИ (ДО 1991 – ЗАСЛУЖЕНИЙ БУДІВЕЛЬНИК УКРАЇНСЬКОЇ РСР), почесне звання. 14 травня 1971 за заслуги в розвитку будівництва та досягнуті успіхи в спорудженні першої черги Кам'янець-Подільського цементного заводу звання надано чотирьом будівельникам. Це бригадир слюсарів-монтажників Роздольського спеціалізованого управління № 27 тресту «Промхімсантехмонтаж» Михайло Гаврилович Гаврилюк, майстер Кам'янець-Подільського спеціалізованого управління механізації будівництва тресту «Центробудмеханізація» Олександр Васильович Грабовський, штукатур будівельно-монтажного управління «Промжитлобуд» Кам'янець-Подільського будівельно-монтажного тресту Ольга Никифорівна Скрипнюк, електромонтер Хмельницького спеціалізованого управління № 466 тресту «Електромонтаж-1» Федір Іванович Цимбал. У грудні 1971 відповідне посвідчення про почесне звання отримав шофер-кранівник спеціалізованого управління механізації Кам'янець-Подільського будівельно-монтажного тресту Василь Михайлович Бірюков. 20 травня 1996 заслуженим будівельником став директор акціонерного товариства «Кам'янець-Подільськреставрація» Станіслав Антонович Токар. * Вітаємо вас, творці цементного! // Прапор Жовтня. – 1971. – 18 травня. – С. 1; Висока відзнака // Прапор Жовтня. – 1971. – 31 грудня. – С. 1; Сергійчук С. Молодість не йде в запас // Прапор Жовтня. – 1972. – 11 січня. – С. 3; С. А. Токар – членкор, заслужений будівельник // Край Кам'янецький. – 1996. – 11 червня. – С. 1.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ВЧИТЕЛЬ УКРАЇНИ, почесне звання. Серед кам'янчан: 26 травня 1970 – Любов Кожушко; 12 червня 1998 – Олег Віленович Демчук, 3 березня 2006 – Белла Липівна Каушанська (за вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, високу педагогічну майстерність, підготовку переможців і призерів міжнародних учнівських олімпіад). У Старій Ушиці: 29 серпня 1969 – Ніна Максимівна Заболотна. * Почесне звання // Прапор Жовтня. – 1969. – 3 вересня. – С. 4; Високе звання // Прапор Жовтня. – 1970. – 30 травня. – С. 3.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ НАУКИ ТА ТЕХНІКИ УКРАЇНИ, почесне звання. Серед кам'янчан: 10 липня 1991 – Валентин Андрійович Яблонський, 8 січня 1992 – Олена Семенівна Алексєєва, 23 серпня 2004 – Микола Іванович Бахмат; 30 листопада 2005 – Анатолій Григорович Філінюк; 2006 – Дмитро Потапович Доманчук. * Скальський В. Життя, присвячене науці // Край Кам'янецький. – 2006. – 21 вересня. – С. 2.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ЖУРНАЛІСТ УКРАЇНСЬКОЇ РСР (УКРАЇНИ), почесне звання. Встановлено 9 лютого 1982. Серед кам'янчан: 4 травня 1994 – Мар'ян Іванович Красуцький.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛІКАР УКРАЇНСЬКОЇ РСР (УКРАЇНИ), почесне звання. Встановлено 4 травня 1940. Серед кам'янчан: 30 листопада 1946 – Юлій Йосипович Манасевич, 1949 – Валер'ян Едуардович Голавський (1919–1968), 18 березня 1954 – Микола Нестерович Комісаров, 19 липня 1957 – Клавдій Софонович Великанов, 20 вересня 1971 – Євген Олександрович Ківільша, 15 червня 1994 – Валентин Тимофійович Грубляк, 17 червня 1998 – Надія Іванівна Антонецька, 12 черваня 2003 – Аркадій Семенович Флаксемберг. * Про встановлення почесних звань УРСР: Указ Президії Верховної Ради УРСР // Червоний кордон. – 1940. – 5 травня. – С. 1; Указ Президії Верховної Ради Української РСР // Прапор Жовтня. – 1954. – 21 березня. – С. 1; Вітаємо Вас, лікаре // Прапор Жовтня. – 1971. – 24 вересня. – С. 3; Мазурик Є. Талант хурурга: Служба здоров'я // Прапор Жовтня. – 1971. – 22 жовтня. – С. 3.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛІСІВНИК УКРАЇНИ, почесне звання. Серед кам'янчан: 2003 – Анатолій Миколайович Швець. * Сокальський Сергій. Зрубав дерево – посади два: Людина та її справа // Подолянин. – 2005. – 13 травня. – С. 4.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛІСОВОД УКРАЇНСЬКОЇ РСР, почесне звання. Встановлено 4 грудня 1958. Скасовано указом Президії Верховної Ради УРСР від 15 листопада 1988. Серед кам'янчан: 1982 – директор Кам'янець-Подільського лігсоспзагу (від січня 1974) Микола Петрович Максименко (29 квітня 1929 – 31 жовтня 1983). * Микола Петрович Максименко: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1983. – 4 листопада. – С. 4.

ЗАСЛУЖЕНИЙ МАЙСТЕР НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНИ, почесне звання. Серед кам'янчан: 21 серпня 2001 – Володимир Ілліч Лашко.

ЗАСЛУЖЕНИЙ МАЙСТЕР СПОРТУ СРСР. Серед уродженців Кам'янця-Подільського: 1965 – Леонід Захарович Штейн; ? – Володимир Капличний.

ЗАСЛУЖЕНИЙ МАШИНОБУДІВНИК УКРАЇНСЬКОЇ РСР, почесне звання. Встановлено 10 жовтня 1969. Серед кам'янчан: 25 травня 1972 – фрезерувальник заводу твердосплавного інструменту Микола Миколайович Лозинський; 30 січня 1978 – працівники кабельного заводу: штампувальниця Марія Федорівна Мальцева, начальник цеху Віктор Феодосійович Питлик, фільєрниця Ніна Антонівна Фесенко. Згодом – заслужений машинобудівник України. Серед кам'янчан: 23 вересня 1998 – Джорж Володимирович Старощук, 18 березня 2002 – Леонід Олексійович Дьяконов. * Павленко Г. Заслужений: Розповіді про комуністів // Прапор Жовтня. – 1972. – 1 липня. – С. 2; Указ Президії Верховної Ради Української РСР // Прапор Жовтня. – 1978. – 3 лютого. – С. 1.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ, почесне звання. Серед кам'янчан: 4 серпня 2004 – Валерій Михайлович Пулик.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК ВИЩОЇ ШКОЛИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР, почесне звання. Серед кам'янчан: 3 квітня 1981 – Іон Срульович Винокур. * Вітаємо! // Прапор Жовтня. – 1981. – 8 квітня. – С. 2.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ, почесне звання. Серед кам'янчан: 19 серпня 1993 – Анатолій Романович Обельчак, 22 жовтня 1993 – Олексій Давидович Бец, 22 червня 1994 – Микола Петрович Мельник, 16 вересня 1997 – Йосип Іванович Жезицький і Віктор Олексійович Савчук; 29 листопада 2000 – Анатолій Миколайович Твердохліб. * Заслужена відзнака за багаторічну працю // Кам'янець-Подільський вісник. – 2000. – 8 грудня. – С. 1.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК ОСВІТИ УКРАЇНИ, почесне звання. Встановлено 15 листопада 1988 указом Президії Верховної Ради Української РСР. Первісна назва – «Заслужений працівник народної освіти Української РСР». Серед тих, кому надано звання, є кам'янчани: 15 липня 1993 – Анатолій Олексійович Копилов, 19 серпня 1993 – Григорій Михайлович Решетюк, 22 жовтня 1993 – Василь Олексійович Гнатюк, Надія Яківна Грипас, Олексій Степанович Кучерук, Полікарп Іванович Свідер, Валерій Степанович Степанков, 13 червня 1994 – Антон Йосипович Варфоломеєв, 5 жовтня 1995 – Віктор Григорович Цопа, 3 листопада 1998 – Микола Григорович Кукурудзяк і Юрій Володимирович Теплінський, 10 листопада 1998 – Микола Михайлович Тихонов, 19 червня 2000 – Людмила Іонівна Ткач, 17 липня 2001 – Анатолій Артемович Чорний; 2 жовтня 2002 – Олександр Григорович Луданний, 2 жовтня 2003 – Микола Володимирович Павлюк, 22 червня 2004 – Олександр Михайлович Завальнюк, 2 жовтня 2004 – Едуард Євстафійович Кульчицький; серпень 2006 – Василь Іванович Печенюк. * Відзначено працю: Знай наших! // Подолянин. – 2004. – 2 липня. – С. 2; Вергелес П. Нагороди знаходять героїв і в мирний час // Фортеця. – 2006. – 31 серпня. – С. 4.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ, почесне звання. Серед кам'янчан: 2 квітня 1997 – Адам Михайлович Яхієв, 18 квітня 1997 – Валентин Станіславович Гарбулінський (робітник АТ «Адамс).

ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ, почесне звання. Серед кам'янчан: 19 серпня 1993 – Михайло Дмитрович Коваль, 26 січня 1996 – Сергій Микитович Кротік, 21 квітня 1998 – Анатолій Прокопович Ткач, 26 березня 1999 – Іван Іванович Мальченко. Серед мешканців сіл: Сергій Аксентійович Щербань. * Вітаємо! // Край Кам'янецький. – 1996. – 3 лютого. – С. 1.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІНИК СФЕРИ ПОСЛУГ УКРАЇНИ, почесне звання. Серед кам'янчан: 14 березня 2003 – Валерій Григорович Гордійчук, 9 вересня 2004 – Анатолій Макарович Нестерук. * Знай наших! // Подолянин. – 2003. – 21 березня. – С. 2.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК ТОРГІВЛІ УКРАЇНСЬКОЇ РСР, почесне звання. Встановлено 21 липня 1966. Скасованно 15 листопада 1988. Серед нагороджених: 1967 – Віра Федорівна Русева (Жванець). * Орлюк Б. Творець доброго настрою: Про людей хороших // Прапор Жовтня. – 1967. – 15 грудня. – С. 3.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ, почесне звання. Серед кам'янчан: 18 лютого 1986 – Валентин Григорович Ратушняк; 8 травня 1990 – Євген Томашов; 1991 – Володимир Бабелюк; 28 жовтня 1993 – Анатолій Васильович Шевчук, 25 вересня 2002 – Микола Антонович Іващенко.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ, почесне звання. Встановлено 2 грудня 1981. Первісний варіант – заслужений працівник фізичної культури Української РСР. Від 15 листопада 1988 – заслужений працівник фізичної культури та спорту Української РСР. Серед кам'янчан: 18 жовтня 1997 – Едуард Людвигович Левицький; 9 вересня 1998 – Станіслав Миколайович Сінгаєвський; 20 січня 2006 – Микола Сергійович Солопчук.

ЗАСЛУЖЕНИЙ РАЦІОНАЛІЗАТОР УКРАЇНСЬКОЇ РСР, почесне звання. Серед кам'янчан: Анатолій Григорович Суботін. * Урода Б. Заслужений: Твої люди, Кам'янеччино // Прапор Жовтня. – 1971. – 14 липня. – С. 2.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ТРЕНЕР УКРАЇНИ. Серед кам'янчан: січень 1997 – Олександр Шишкін, 2005 – Олександр Петров. * Гаврищук Анатолій. Вершини тренера Петрова: Нагороди // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 25 листопада. – С. 10.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ХУДОЖНИК УКРАЇНИ, почесне звання. Встановлено 21 березня 1972 (первісно – заслужений художник Української РСР). Серед кам'янчан: 24 квітня 1999 – Борис Михайлович Негода.

*ЗАТОНСЬКОГО ВУЛИЦЯ. Селище цукрового заводу. Виборча дільниця № 37. Назву надано 30 листопада 1961. З'єднує вулицю Франка та провулок Будівельників, проходить паралельно до вулиці Маршала Харченка. Прикінцеві номери: зліва – № 20, справа – № 7. Була пропозиція топонімічної комісії, оприлюднена 16 жовтня 1991, перейменувати на вулицю Максима Залізняка. На вулиці Затонського народився та жив у будинку № 6 (на розі з провулком Степовим) Юрій Петрович Громовий (26 лютого 1963 – 28 травня 1983), який загинув в Афганістані, посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки. Тож є думка назвати вулицю іменем Юрія Громового. # Затонський Володимир Петрович (1888 – 1938) – більшовицький державний і партійний діяч. Нарком освіти УСРР (1922 – 1923, 1933 – 1938). Знищено НКВД. Жив у Кам'янці-Подільському, тут навчався в гімназії, вів революційну роботу. * Сапун М. В. П. Затонський – політичний діяч і вчений // Про минуле заради майбутнього. – К., 1989. – С. 265–273; Прокопчук В. Нарком із Поділля // Прокопчук В. З народних глибин: Славетні подоляни. – Хмельницький, 1991. – С. 18–23; Гловацький М. З клекоту літ // Україна. – 1978. – 6 серпня (№32). – С. 5; Слободян М. В. П. Затонський в Оринині: Історії знаменні кроки // Прапор Жовтня. – 1987. – 7 березня. – С. 2–3; Затонский Д. История одной судьбы: повесть почти документальная // Радуга. – 1988. – № 5. – С. 45–94. – (Окончание в № 6); Сис Т. У пам'яті народній // Прапор Жовтня. – 1989. – 9 вересня. – С. 3; Левін В., Морозов В. Представник ленінської гвардії (До 90-річчя з дня народження В. П. Затонського) // УІЖ. – 1978. – № 7. – С. 124–127; Шпильова В. Готуючись до ювілею: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1988. – 12 липня. – С. 3; Суворий А. Животворні ідеї: До 100-річчя від дня народження В. П. Затонського // Прапор Жовтня. – 1988. – 6 серпня. – С. 2–3; Шкурко С. Борець за свободу і щастя: Наші славетні // Прапор Жовтня. – 1972 – 11 липня. – С. 3; Шкурко С. Сім'я Затонських: Сторінки історії // Прапор Жовтня. – 1962. – 21 липня. – С. 4; Шкурко С. Будиночок на околиці // Прапор Жовтня. – 1975. – 20 серпня. – С. 3; Собчук В. «...Розповідайте, Володимире Петровичу!»: Сьогодні – день утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік // Прапор Жовтня. – 1988. – 30 грудня. – С. 4.

*Затонського вулиця. Новий план. Одна з колишніх назв сучасної (від 1 червня 1992) вулиці Огієнка. Московську перейменували на вулицю Затонського 20 березня 1923, потім знову, коли Затонського оголосили «ворогом народу», повернули колишню назву Московська. # → Затонського, вулиця. Селище цукрового заводу. * Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2; Хроніка подій на Кам'янеччині // Прапор Жовтня. – 1967. – 8 серпня. – С. 2.

Затонського музей. Відкрито 1970 на історичному факультеті педінституту. * Кушнір Б. Мовою фактів і подій: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 вересня. – С. 2–3.

ЗАХАРЖЕВСЬКА, башта. Старе місто. Розташована на крутому схилі правого берега Смотрича між Міською та Польською брамами. Захаржевською названо на плані міста 1773, в описі міста 1700 – Турецькою. Не зафіксована документами назва – башта на броді – з'явилася в довідці Євгенії Пламеницької за 1977, однак саме ця назва стала найпопулярнішою. На думку Миколи Петрова, найвірогідніше, башту звели з каменю в 16–17 століттях, у 18 столітті реконструювали. Євгенія Пламеницька датує зведення башти 15 століттям. * Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 144; Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця XVII – XVIII ст. (Історіографія. Джерела). – Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – С. 125, 126; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 114–115, 125.

ЗАХИСТУ ТВАРИН, товариство. Діє в Кам'янці-Подільському. Голова Альона Ясінська.

«ЗАХІДБУДГАЗБАНК». Філія в Кам'янці-Подільському розпочала роботу 1993. Спочатку розміщувалася в будинку ПКБ АСУ (Грушевського, 46), невдовзі перебралася в автошколу ТСОУ (Данила Галицького, 3). * Терепелюк Віктор. Найвищий банк у Кам'янці. На сьомому поверсі // Подолянин. – 1993. – 17 березня. – С. 1; На новому місці – нові послуги // Подолянин. – 1993. – 21 липня. – С. 1.

*Західний бульвар. Старе місто. Тягнеться від Міської брами та Вірменського бастіону до будинку № 6 Кузнечної вулиці вздовж західного схилу Старого міста попри західні фасади колишніх кляшторів домініканок і францисканців. 3 серпня 2000 з ініціативи художника Бориса Негоди «Партія відродження Кам'янця-Подільського» на виїзному засіданні ухвалила відновити Західний бульвар. 17 серпня 2000 відбувся перший суботник з його розчищення. * Прогуляємось бульварами?: Партія веде! // Подолянин. – 2000. – 11 серпня. – С. 1; Бельзецький Д. Громадою і чагарі легше рубати: Проект у дії // Фортеця. – 2000. – 24 серпня. – С. 1; Західний бульвар: щоб милувалось око: Добрі новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2000. – 24 серпня. – С. 1.

«Західно-український господарь», газета. Видавав Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут. Перше число побачило світ у січні 1925. Сьогодні фактичним спадкоємцем газети є «Вісник університету» (відроджено в листопаді 1997 під назвою «Поле»). * Заборовський В'ячесоав. Це було «Господарь» і «Поле»... // Подолянин. – 2002. – 6 грудня. – С. 4.

*ЗБАРСЬКОГО ВУЛИЦЯ. Польські фільварки. Виборча дільниця № 2. З'єднує Пушкінську вулицю з вулицею Вутіша. Первісно – Больничний провулок. Сучасна назва від 17 лютого 1967. Має низку вклинень зліва. Тож прикінцеві показники: зліва – № 81, справа – № 18. # Збарський Борис Ілліч (15(27) липня 1885 – 7 жовтня 1954) – радянський біохімік, дійсний член Академії медичних наук СРСР (1944), Герой Соціалістичної Праці (1945). Брав участь у бальзамуванні тіл Леніна (1924), Димитрова (1949). Був беззмінним директором лабораторії при мавзолеї Леніна. Народився у Кам'янці-Подільському. * Заслужений діяч науки Б. І. Збарський в Кам'янець-Подільську // Червоний кордон. – 1940. – 3 грудня. – С. 4; Розумовська Н., Зущина Є. Знатний земляк // Червоний кордон. – 1940. – 5 грудня. – С. 4; Збарський Б. Право на освіту // Червоний кордон. – 1940. – 5 грудня. – С. 3; Збарський Б. Тіло В. І. Леніна збережено на довгі роки: Листи наших земляків // Сталінська молодь. – 1941. – 2 березня. – С. 3; Будзей О. Борис Збарський: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 15 лютого. – С. 4.

ЗБРУЧ, село. Входить (як і Ісаківці) до Ластовецької сільської ради. Раніше Ляшковиця. Перейменовано 7 березня 1946 Указом Президії Верховної Ради УРСР. Розташувалося на лівому березі річки Збруч. Село відоме з 15 століття. Входило до Кам'янецького староства. 1793, як і решта сіл Кам'янецького староства, стало власністю Аркадія Івановича Моркова. Від нього перейшло до його спадкоємців – Голіциних, а потім Оболенських, які продали цей маєток. За даними Євтима Сіцінського (1895): дворів – 122, мешканців – 675. За даними на 1998: дворів – 151, мешканців – 383. * Ляшковица // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 297–300; Гарнага І. Звідки пішла назва. Збруч (в минулому Ляшковиця) // Прапор Жовтня. – 1971. – 25 грудня. – С. 4; Алексєєв М. Збруч пам'ятає... // Край Кам'янецький. – 2006. – 22 червня. – С. 3.

ЗБРУЧ, річка на межі Хмельницької та Тернопільської областей (зокрема, Кам'янець-Подільського та Борщівського районів). Ліва притока Дністра. 1772–1917 Збруч був прикордонною річкою між Австро-Угорщиною та Російською імперією. 1921–1939 по Збручу проходив державний кордон між УРСР (від 30 грудня 1922 в складі СРСР) і Польщею. На лівому березі Збруча лежать такі села Кам'янець-Подільського району (з півночі на південь – за течією річки): Підпилип'я, Подоляни, Ніверка, Шустівці, Чорнокозинці, Мілівці, Кудринці, Завалля, Вітківці, Збруч, а там, де Збруч впадає в Дністер, – Ісаківці. * Мнацаканова Л. С. Збруч // Географічна енциклопедія України. – Т. 2. – К., 1990. – С. 40–41; Збруч // Довідник з історії України. – 2-е видання. – К., 2001. – С. 259; Збруч: Наші річки // Подолянин. – 2001. – 3 серпня. – С. 4.

«ЗВІДКИ ПІШЛА НАЗВА», рубрика в газеті «Прапор Жовтня». Започатковано 6 лютого 1971. * Кам'янець-Подільський. Дністер: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1971. – 6 лютого. – С. 4.

ЗВІЗДИНИ (ЗІРЧИНИ) – радянський замінник хрестин (урочиста реєстрація новонароджених). У Цвіклівцях уперше відбулися 1967 в сільському клубі. Ще раніше в Гуменцях – 1964. * Гораш Г. Звіздини: Нові часи – нові обряди // Прапор Жовтня. – 1964. – 7 серпня. – С. 4; Шевцова З., Бабак В. Свято новонароджених: Нові часи – нові обряди // Прапор Жовтня. – 1967. – 24 червня. – С. 3; Вікторенко С. У селі сьогодні свято: Нови часи – нові обряди // Прапор Жовтня. – 1971. – 3 грудня. – С. 3.

ЗВУКОВЕ КІНО, фільми, демонстрація яких супроводжується записаною на ту ж плівку фонограмою – мовою, музикою, звуковими ефектами. Перший звуковий фільм – «Співак джазу» (США, 1927), перший радянський звуковий фільм – «Путівка в життя» (1931). У Кам'янці-Подільському 1933 технічний керівник кінотеатру імені Войкова Антон Іванович Хілінський модернізував кінопроектори ТОМП-IV для показу звукових кінофільмів.

ЗВ'ЯЗКУ, будинок. Будівництво розпочато у квітні 1977. Урочисто відкрито 22 квітня 1982. * Будинок зв'язку: Будівельна карта міста // Прапор Жовтня. – 1977. – 20 квітня. – С. 2; Жилін Роман. «Что нам стоит дом построить!» // Подолянин. – 2002. – 19 квітня. – С. 3.

«Здоров'я», комунальне підприємство. Стало банкрутом. 1998 ліквідовано сесією міської ради. * Єрменчук Віктор. Четверта сесія: від зими до землі // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 9 жовтня. – С. 2.

*Зелена вулиця. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). Нині вулиця Укмергеська. Радянська назва – вулиця Червоного Козацтва.

ЗЕЛЕНЕ ГОСПОДАРСТВО. Виробнича контора – виділилася в самостійну в грудні 1970. * Слободян М. Щодня і до Нового року: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1985. – 25 грудня. – С. 3.

*ЗЕЛЕНИЙ ПРОВУЛОК. Підзамче. Виборча дільниця № 41. З'єднує Жванецьке та Орининське шосе. Має два вклинення: більше – східне, менше – західне. Прикінцеві показники: зліва – № 15, справа – № 12.

ЗЕЛЕНИЙ КЛИН (ЗЕЛЕНА УКРАЇНА), землі українських поселенців у південній частині Далекого Сходу, у сточищі річки Амур і над Тихим океаном. Площа – близько 1 мільйона квадратних кілометрів. Серед поселень є село Кам'янець-Подільськ. * Зелений Клин // Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. – Перевидання в Україні. – Т. 2. – Львів, 1993. – С. 768–780; Універсальний словник-енциклопедія. – 3-є видання. – К., 2003. – С. 474; Нечитайло В. В. Кам'янець-подільські селяни-переселенці на Зеленому Клину // Кам'янеччина в контексті історії Поділля: Науковий збірник. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 1997. – С. 40.

ЗЕЛЕНИЙ ТЕАТР. * Вікторов К. Запрошує Зелений театр: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1980. – 12 липня. – С. 4.

ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ. * Асафатова Світлана. Туристичні стежки Кам'янеччини // Край Кам'янецький. – 2006. – 21 вересня. – С. 1.

ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ, міське управління. Начальник Віктор Іванович Кравчук. * Кравчук Віктор. Порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам: Офіційно // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 16 червня. – С. 7.

ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ, районний відділ. Начальники: від лютого 2000 – Ярослав Болеславович Клівіцький (народився 1966). * Сокальський Сергій. Любов до рідної землі: Ювілеї // Подолянин. – 2006. – 25 серпня. – С. 3.

ЗЕМНОВОДНІ (АМФІБІЇ), клас хребетних, які мають ознаки наземних трварин, але тісно зв'язані з водним середовищем. В Кам'янець-Подільському районі представлені 11 видами, що належать до двох рядів (хвостаті та безхвості). Широко розповсюджені тритон звичайний, тритон гребінчастий, кумка звичайна, ропуха сіра, жаба ставкова та жаба трав'яна. Рідкісними є жаба гостроморда, часничниця звичайна, ропуха зелена. За результатами досліджень, проведених 1986–2001, на території міста Кам'янець-Подільський зафіксованю 10 видів амфібій (ті ж, що в районі, крім жаби гостромордої, рідкісними для міста є квакша звичайна та жаба озерна). * Матвєєв М. Д. Земноводні // Біорізноманіття Кам'янця-Подільського. – Львів, 2004. – С. 158–159; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 19.

ЗИМОВИЙ ТЕАТР. Розташовувався в Старому місті біля Вітряної брами. Діяв у 1856–1918. Називався так на відміну від літнього театру на Старому бульварі.

*Зіновьєва вулиця. * [Подання окружного відділу місцевого господарства] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 39; [Ухвала секції комунального господарства міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 36; [Ухвала президії міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 20. – Аркуш 53; [Ухвала міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 11. – Аркуш 19.

ЗІНЬКІВЦІ, село. Центр Зіньковецької сільської ради (без підпорядкованих сіл), приміське село Кам'янця-Подільського (його західний сусід). Село розташувалося на правому березі річки Смотрич (на протилежному березі лежать Польські фільварки та Біланівка). Перша згадка в документах – 1493. За даними на 1998: дворів – 295, мешканців – 950. У селі народився російський поет-сатирик Еміль Кроткий (26 грудня 1892 – 10 лютого 1963). У селі 22 листопада 1919 померла українська актриса й співачка Катерина Андріївна Рубчакова. 20 грудня 2004 у село прийшов природний газ. # На думку Івана Гарнаги, назва села антропонімічного походження: певно, один із перших поселенців мав ім'я Зінько (скорочена форма календарного імені Зіновій, що в перекладі з грецької означає «Боже життя»). * Гарнага І. Звідки пішла назва. Зіньківці // Прапор Жовтня. – 1971. – 25 грудня. – С. 4; 400 років без Божого храму // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 10 січня. – С. 1; Є газ. І до нього: Добра новина // Подолянин. – 2004. – 24 грудня. – С. 2.

*ЗІНЬКОВЕЦЬКА ВУЛИЦЯ. Польські фільварки. Виборча дільниця № 1. Перетинає вулицю Суворова. # → Зіньківці.

*ЗІНЬКОВЕЦЬКА, 4. Тут жив Федір Олексійович Тарабан. Йому присвячено повість Юхима Альперіна «Атака». * Альперін Ю. Крізь вогонь і смерть: Доля танкіста Тарабана стає відомою // Прапор Жовтня. – 1965. – 9 травня. – С. 3, 4; Слободян М. Двадцять діб у броні: Книги наших земляків // Прапор Жовтня. – 1972. – 4 жовтня. – С. 4.

*ЗІНЬКОВЕЦЬКА НАБЕРЕЖНА. Польські фільварки. Виборча дільниця № 1. Розташувалася на правому березі річки Смотрич. Далі її продовжує вулиця Видрівка.

ЗІНЬКОВЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. Входить єдине село – Зіньківці, яке і є центром сільської ради. Сільську раду відновлено 23 грудня 1994. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 851 (чоловіків – 385, жінок – 466). Голова Віталій Петрович Маслянко. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2.

*ЗІНЬКОВЕЦЬКИЙ ПОТІЧОК. Протікає в глибокій долині, впадає в Смотрич, відділяє Підзамче (відповідно – і Кам'янець-Подільський) від села Зіньківці. На мисі при злитті потічка зі Смотричем виявлено залишки скіфського городища. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 16, 41.

*ЗІНЬКОВЕЦЬКИЙ ТУПИК. Польські фільварки. Виборча дільниця № 2. Відходить від вулиці Ладигіна.

*Зіньковецький другий – провулок. Польські фільварки. → Другий Зіньковецький провулок. Нині Київський провулок.

* Зіньковецькі провулки. Польські фільварки. Було чотири провулки – Перший Зіньковецький, Другий Зіньковецький, Третій Зіньковецький, Четвертий Зіньковецький.

«ЗІРОЧКА» – дитячий садок № 18 (Червоноармійська, 40). Відкрито 1966. Завідувач: (1988), (2003) – Тамара Георгіївна Климчук. * Радісно живуть малята в новозбудованому дитячому садку «Зірочка»... / Фото Б. Шевченка // Прапор Жовтня. – 1967. – 1 січня. – С. 3; Костевич І. У «Зірочці» живеться весело: Фоторепортаж // Прапор Жовтня. – 1988. – 1 червня. – С. 4.

«ЗЛАГОДА» – Всеукраїнське об'єднання демократичних сил. * Семенова Наталія. ...А поїзд рушив далі // Подолянин-ревю. Кам'янець і кам'янчани. – 1999. – № 1 (вересень). – С. 26.

ЗЛМК (завод легких металевих конструкцій). → Легких металоконструкцій, завод.

«ЗМІЙ ГОРИНИЧ ОЧИМА ДІТЕЙ» – конкурс на кращий казковий образ. 2004 і 2005 провели в Кам'янці-Подільському НВП «Поліпром» і ТзОВ ТПК «Укрхімекспорт» з Дніпропетровська. * Будзей Олег. Змій Горинич очима дітей: Конкурси // Подолянин. – 2005. – 23 грудня. – С. 12-ТБ; Шпильова Віра. Особливі дріжджі від Горинича: Акції // Голос України. – 2005. – 28 грудня. – С. 16.

«ЗНАК ПОШАНИ» – орден СРСР. Встановлено постановою Президії ЦВК СРСР 25 листопада 1935, доповненої Указом Президії Верховної Ради СРСР 19 чераня 1943. На 1978 колективам і громадянам вручено близько 900 тисяч цих орденів. Серед нагороджених: 20 грудня 1966 – Григорій Андрійович Тонкочеєв, 25 вересня 1973 – Микита Павлович Годованець. * «Знак Пошани» // Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 4. – К., 1979. – С. 283; Государственные награды Союза ССР. – К., 1987. – С. 45–47; Вітаємо з нагородою! // Прапор Жовтня. – 1967. – 3 січня. – С. 1; Указ Президії Верховної Ради СРСР // Прапор Жовтня. – 1973. – 28 вересня. – С. 1.

ЗНАК ЯКОСТІ (ДЕРЖАВНИЙ ЗНАК ЯКОСТІ) – в СРСР символ, встановлений для позначення промислової продукції, атестованої на вищу категорію якості. Запроваджено постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 4 жовтня 1965. 1971 першими в місті й області атестовано на державний Знак якості 4 вироби приладобудівного заводу: стабілізатори тиску повітря СДВ-6, СДВ-25 і фільтри повітря ФВ-6, ФВ-25. * Державний Знак якості // Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 3. – К., 1979. – С. 307; Государственный знак качества // Большой энциклопедический словарь. – Т. 1. – М., 1991. – С. 329; Каленников М. Врівень з кращими зразками // Прапор Жовтня. – 1967. – 24 травня. – С. 2; Продукції – «Знак якості» // Прапор Жовтня. – 1968. – 19 червня. – С. 1: Удостоєні державного Знака якості // Прапор Жовтня. – 1977. – 1 лютого. – С. 2; Редуктор тиску з фільтром типу «РДФ-3» // Прапор Жовтня. – 1977. – 4 лютого. – С. 2; Пост управління ліфтовий // Прапор Жовтня. – 1977. – 15 лютого. – С. 2: Пост управління // Прапор Жовтня. – 1977. – 26 лютого. – С. 2.

«ЗНАННЯ» – Всесоюзне товариство – добровільна громадська організація, покликана поширювати політичні та наукові знання, сприяти комуністичному вихованню трудящих. Засновано 1947 як Всесоюзне товариство для поширення політичних і наукових знань, від 1963 – товариство «Знання». * Фішевський Ю. К. «Знання» // Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 4. – К., 1979. – С. 286; Звернення наукових працівників і викладачів Кам'янець-Подільського державного учительського інституту до всіх наукових працівників, викладачів вишів і технікумів, учителів шкіл, лікарів, агрономів, інженерів, працівників мистецтва, юристів та інших представників інтелігенції області // Прапор Жовтня. – 1947. – 13 травня. – С. 2; Зобов'язання Єдиного наукового медичного товариства міста Кам'янця-Подільського у відповідь на звернення вчених Радянського Союзу // Прапор Жовтня. – 1947. – 15 травня. – С. 2; Відкритий лист інтелігенції м. Кам'янця-Подільського до всієї інтелігенції Кам'янець-Подільської області // Прапор Жовтня. – 1947. – 20 травня. – С. 1; Створення Товариства для поширення політичних і наукових знань на Україні // Прапор Жовтня. – 1947. – 20 травня. – С. 1; Коган К. Інтелігенція міста – активний учасник комуністичного виховання трудящих // Прапор Жовтня. – 1947. – 22 травня. – С. 2.

«ЗНАХІДКА» – книгарня. Новий план. Вулиця Лесі Українки. Відкрито в березні 1981. * «Знахідка»: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1981. – 29 березня. – С. 4; Кирилюк І. Заморозили: Історія без кінця // Прапор Жовтня. – 1981. – 1 липня. – С. 4; Дунчик Н. Експеримент у «Знахідці» // Прапор Жовтня. – 1984. – 24 січня. – С. 4; Кравченко М. Запрошує «Знахідка»: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1988. – 16 квітня. – С. 2–3.

«ЗОЛОТА КОЛЮЧКА» – міський клуб любителів кактусів. Засновано 1983. У червні 1988 прийнято до Всесоюзного товариства любительських клубів кактусоводів. Збори членів клубу відбувалися в МБК щомісяця – першої неділі. * Шатровський М. Приходьте у наш клуб // Прапор Жовтня. – 1988. – 16 листопада. – С. 3; Збори членів клубу // Прапор Жовтня. – 1988. – 2 грудня. – С. 4.

«ЗОЛОТА ОСІНЬ» – фестиваль майстрів мистецтв СРСР. Відбувся 20 вересня 1980 у Кам'янці-Подільському на міському стадіоні. Перед кам'янчанами виступили народний артист СРСР Євген Леонов, народний авртст РРФСР Василь Лановий, заслужений арист РРФСР, диктор Центрального телебачення Віктор Балашов, заслужені артисти РРФСР дует Алла Йошпе і Стахан Рахімов, заслужений артист РРФСР Олександр Дем'яненко, заслужені артисти УРСР Володимир Андросов і Юрій Савельєв, рок-балет «Троянда», вокально-інструментальний ансамбль «Багряні бригантини», лауреати всесоюзного конкурсу артистів цирку Борис Петров, Юрій і Зінаїда Пєтухови, В'ячеслав Соболєв, Євгенія Лутовська, група клоунів під керівництвом Володимира Габелєва. * Шановні кам'янчани! // Прапор Жовтня. – 1980. – 19 вересня. – С. 1; Урода Б. «Золота осінь»: Фестиваль мистецтв у Кам'янці-Подільському // Прапор Жовтня. – 1980. – 24 вересня. – С. 4.

«ЗОЛОТА РИБКА» – дитяче кафе. Новий план. Вулиця Соборна. Відкрито 1972 на 90 посадочних місць. Після реконструкції відкрито у квітні 1981. 28 січня 1993 асоціація «Поле» приватизувала через конкурс. Нині тут розмістився супермаркет «Фокстрот». * До послуг маленьких кам'янчан... // Прапор Жовтня. – 1972. – 25 серпня. – С. 4; Гарний дарунок одержала малеча... // Прапор Жовтня. – 1973. – 1 січня. – С. 4; Урода Б. «Золота рибка» – дітям: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1981. – 17 квітня. – С. 4; Бабляк В. Браво, «Поле»! // Подолянин. – 1993. – 30 січня. – С. 1.

«ЗОЛОТА РИБКА» – дитячий садок № 21. Данила Галицького, 28. * Паладійчук Анатолій. Благодійність без політичного контексту: Усією громадою // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 13 січня. – С. 5.

Золоте Яблучко (Червоне Яблучко) – місто, заселене греками, яке, за народним переказом, стояло на місці нинішнього села Гринчук. У земляному валі, що на відстані близько 4 км оточує село й кінцями впирається в Дністер, переказ вбачає стіну цього давнього міста. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 269.

«ЗОЛОТИЙ ГУСАК» – телевізійний гумористичний клуб. У Кам'янці-Подільському 18 травня 2002 на Дні міста виступали члени клубу Ілля Ноябрьов, Анатолій Дяченко, Валерій Чигляєв. * «День міста» // Подолянин. – 2002. – 17 травня. – С. 1; Кравчук М. Свято у Кам'янці: Фоторепортаж // Край Кам'янецький. – 2002. – 21 травня. – С. 1; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 310.

«ЗОРЕПАД» – невелика продуктова крамниця на початку вулиці Франка.

«ЗОРІ НАД БУГОМ» – традиційне свято мистецтв. Відбулося в Кам'янці-Подільському на міському стадіоні 29 червня 1969: зранку – для передовиків сільського господарства, ввечері – для трудівників Кам'янця-Подільського. У святі взяли участь Микола Кондратюк, Лариса Руденко, Валентина Сєрова, Надія Чередниченко, Ніна Алісова, Діана Петриненко, Михайло Водяний, Маргарита Дьоміна, ВІА «Мрія», вокальний квартет «Явір». * 29 червня в місті Кам'янці-Подільському... // Прапор Жовтня. – 1969. – 27 і 28 червня. – С. 4; Рахов П. В неділю на стадіоні: Щоденник мистецтв // Прапор Жовтня. – 1969. – 2 липня. – С. 4.

«ЗОРІ НАД БУГОМ» – естрадна група з Вінниці. В лютому 1971 виступала в селах Кам'янець-Подільського району (Шустівці, Велика Слобідка, Завалля, Кадиївці, Оринин, Підпилип'я, Княжпіль, Гуменці, Ходорівці, Стара Ушиця, Грушка, Слобідка Рихтівська) в рамках фестивалю майстрів мистецтв «Мелодії друзів». * Фараонов П. Мелодії друзів // Прапор Жовтня. – 1971. – 20 лютого. – С. 4.

«ЗОРЯ», колгосп. Створено у березні 1988 на базі села Подільське. Головою правління господарства обрано Олександра Йосиповича Вольського. Згодом секретарем первинної партійної організації колгоспу затверджено Івана Петровича Ткачука. * Кадрова хроніка // Прапор Жовтня. – 1988. – 26 березня. – С. 2–3; Кадрова хроніка // Прапор Жовтня. – 1988. – 2 липня. – С. 2–3.

ЗРАЗКОВА ПОЧАТКОВА ШКОЛА ПРИ ПОДІЛЬСЬКІЙ ДУХОВНІЙ СЕМІНАРІЇ. Відкрито 27 лютого (11 березня) 1887. У школі вихованці старших класів семінарії практикувалися з дидактики та педагогіки. * Открытие образцовой начальной школы при Подольской духовной семинарии // Подольские епархиальные ведомости. – 1887. – № 11. – Неофициальная часть. – С. 233–251; Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 187.

ЗУБРІВКА – село. Входить до Пановецької сільської ради. Лежить на лівому березі Смотрича. У селі народився фахівець у галузі бджільництва й садівництва Михайло Леонтійович Боровський (1891 – 1989). * Гарнага І. Зубрівка: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 8 січня. – С. 4; Рудка Б. В. Боровський Михайло Леонтійович // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 354–355.

*Іваницького вулиця. Руські фільварки. Перша радянська назва (від 20 березня 1923) нинішньої вулиці Слєпньова. Первісно – Жандармська. # Іваницький Сергій Митрофанович (1874 – ?) – один із піонерів українського національного відродження на Поділлі, один із засновників і найактивніших діячів Подільської «Посвіти», один із розбудовників українського шкільництва на Поділлі, укладач (разом із Федором Шумлянським) «Російсько-українського словника» (1918). Вітав прихід радянської влади, за що притягувався під слідство органами УНР. * Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2; Нестеренко В. А. Життя та діяльність С. М. Іваницького – складний та тернистий шлях українського інтелігента // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 184–189.

«Известия Каменец-Подольского Совета рабочих и солдатских депутатов» – газета. Перше число побачило світ 28 січня (10 лютого) 1918 в Кам'янці-Подільському. Сьогодні – «Подільські вісті».

«ІКАРУС» – автобус. У березні 1975 АТП-22011 мало 6 комфортабельних «Ікарусів». 11 березня 1987 у Кам'янці-Подільському на автобусному маршруті 5-А з'явилися два перші багатомісні «Ікаруси-280» (4-дверні, на 37 сидячих і 109 стоячих місць). * Митинецький В. Кам'янець-Подільський – Угорщина // Прапор Жовтня. – 1975. – 22 березня. – С. 3.

«ІЛІАДА» – спілка творчої інтелігенції Кам'янця-Подільського. Об'єднала людей мистецтва – поетів, прозаїків, художників, композиторів. Засновники – Марина Славіна, Оксана Шамрай, Андрій Мельник. Зареєстровано 12 серпня 1999. Основний склад увійшов із поетичного клубу «Ліра». * Майчук Галина. На обрії – «Іліада» // Подолянин. – 1999. – 24 вересня. – С. 5.

«Ілюзіон» – кінотеатр. → «Бомонд». # Ілюзіон – слово, що на початку 20 століття позначало кінематограф, кінотеатр.

«Ілюзіон» – кінозал на 100 місць на Олександрівській вулиці, влаштований на початку 20 століття Ш. Ш. Зіньковським. Тепер на цьому місці розташувався клуб будівельного технікуму. → «Модерн», кінотеатр. * Подолянин. – 1911. – 25 января; Міняйло В. Чи знаєте Ви?..: Сьогодні – День радянського кіно // Прапор Жовтня. – 1988. – 27 серпня. – С. 2–3.

ІМЕСГ → Інститут механізації та електифікації сільського господарства ПДАТУ.

«ІМПУЛЬС» – мале підприємство (МП). Заснували 1990 кабельний завод, кооператив «Кабельник». Запровадило в місті кабельне телебачення. * Мартинчук С. Кабельне телебачення – в кожний будинок! // Кам'янець-Подільський вісник. – 1994. – 7 липня. – С. 3.

«ІМПУЛЬС» – футбольна команда. Створено в червні 1963 на приладобудівному заводі під назвою «Приладобудівник». 1972 перейменовано на «Імпульс» (такий телетайпний позивний мав завод). 1990 зареєстровано як футбольний клуб «Імпульс». Чемпіон області (1995), володар Кубка області (1994, 1995). * Будзей Олег. «Імпульсу» – 40 років: Ювілеї // Подолянин. – 2003. – 4 липня. – С. 4.

ІНВАЛІДІВ МІСЬКРАЙОННЕ ТОВАРИСТВО. Зареєстровано 11 листопада 1992. Керівник – Тамара Георгіївна Сосновська. * Недержавні громадські організації міста Кам'янця-Подільського: Довідник. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 6.

ІНГРЕС (INGRES) – урочистий в'їзд. Для призначеного єпископа-ординація – урочистості в день його вступу на посаду. Так, для єпископа-ординарія Кам'янець-Подільської дієцезії Леона Дубравського, призначеного на цю посаду Папою Римським 4 травня 2002, інгрес відбувся 3 липня 2002 в Кафедральному костелі з участю численних гостей. * У католиків – новий єпископ // Подолянин. – 2002. – 17 травня. – С. 2; Єпископ вступив у владу: Релігія // Подолянин. – 2002. – 5 липня. – С. 1.

ІНДИВІДУАЛЬНА ЗАБУДОВА В СЕЛИЩІ ПЕРШОТРАВНЕВОМУ. 27 листопада 1989 Хмельницький облвиконком виділив Кам'янець-Подільському цементному заводу 9 гектарів під індивідуальну забудову. 22 липня 1991 Кам'янець-Подільський міськвиконком надав назви двом вулицям, провулку та майдану на цій ділянці: вулиці Сагайдачного та Сугерова, провулок Цементників, майдан Козацький. Крім того, в селищі Першотравневому є ділянка індивідуальної забудови, на якій паралельно до вулиці Молодіжної (головної вулиці Першотравневого) проходить три вулиці: Довбуша, Лелюшенка, Тонкочеєва, перпендикулярно – чотири вулиці: Наливайка, Бєляєва, Глібова, Дорошенка.

ІНДИВІДУАЛЬНА ЗАБУДОВА В СЕЛІ ДОВЖОК НА МІСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. 23 січня 1990 Кам'янець-Подільський міськвиконком надав найменування дванадцяти вулицям і провулку запроектованої забудови: вулиці Бажана, Правди, Шкільна, Радянська, Кушелєва, Сіцінського, Чеботарьова, Бугайченка, Боженка, Пролетарська, Лісова, Подільська, провулок Бажана. 18 березня 1993 вулицю Сіцінського перейменовано на вулицю Надії (оскільки вулиця Сіцінського з'явилася на Новому плані).

ІНДИВІДУАЛЬНА ЗАБУДОВА В СЕЛІ ЖОВТНЕВЕ НА МІСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. 23 січня 1990 Кам'янець-Подільський міськвиконком надав найменування семи вулицям і трьом провулкам запроектованої забудови: вулиці Жовтнева, Інтернаціональна, Садова, Центральна, Поворіна, Берегова, Вишнева, провулки Інтернаціональний, Поворіна, Вишневий.

ІНДИВІДУАЛЬНА ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ (ІТД). Закон про ІТД ухвалено 19 листопада 1986. На 1 січня 1988 у Кам'янець-Подільському районі 138 чоловік займалися ІТД. * Афіцький Б. Вигідно людям і державі: Ще раз про індивідуальну трудову діяльність // Прапор Жовтня. – 1988. – 26 січня. – С. 2.

«ІНДОДЯГ» («ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ОДЯГ»), фабрика. Директори: від січня 1974 до липня 1985 – Ніна Михайлівна Ємельянова (1926 – 12 липня 1988). У січні 1988 ательє мод № 1 переведено в нове приміщення (Карла Маркса, 13). * Кович В. «Індодяг» демонструє нові моделі // Прапор Жовтня. – 1965. – 15 червня. – С. 4; Фабрика «Індодяг» // Прапор Жовтня. – 1988. – 27 січня. – С. 4; Ніна Михайлівна Ємельянова: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1988. – 15 липня. – С. 4.

*ІНДУСТРІАЛЬНА ВУЛИЦЯ. Виборчі дільниці № 23, № 24. Назву дано 15 квітня 1950 як вулиці без назви із західного боку птахокомбінату. З'єднує вулиці Черняховського та Червоноармійську. Пролягла між проспектом Грушевського та вулицею Привокзальною.

*ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ПРОВУЛОК. Виборча дільниця № 23. Назву дано 15 квітня 1950 як провулкові без назви між птахокомбінатом і алебастровим заводом. В атласі-плані міста (ПП «Лібріс», 2000) не позначено.

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ТЕХНІКУМ. Польські фільварки. Сучасна адреса – Суворова, 17. 20 квітня 1945 Рада народних комісарів СРСР видала постанову № 485, якою ухвалила в Кам'янці-Подільському для підготовки фахівців цементної, скляної та керамічної промисловості відкрити індустріальний технікум. 31 травня 1945 газета «Прапор Жовтня» вмістила перше оголошення про набір до індустріального технікуму. Директори: 1945–1951 – Зармаїл Саркісович Григор'янц, 1951–1954 – Володимир Якович Ожогін, 1954–1963 – Іван Федорович Єршов, 1963–1968 – Семен Володимирович Оліневич, 1968–1996 – Володимир Миколайович Хохлов, від 14 серпня 1996 – Анатолій Артемович Чорний. Історію 1967–1978 викладала Алла Іванівна Буданцева. * [Оголошення про набір на 1945–1946 навчальний рік] // Прапор Жовтня. – 1945. – 31 травня і 9 серпня. – С. 2; Ялтінська Е. Майбутні будівельники // Прапор Жовтня. – 1945. – 29 серпня. – С. 1; Табуреткін В. Налагодити роботу бібліотеки // Прапор Жовтня. – 1945. – 21 жовтня. – С. 2; Студентська їдальня // Прапор Жовтня. – 1946. – 9 січня. – С. 3; Овчаров В. А. В індустріальному технікумі // Прапор Жовтня. – 1946. – 13 січня. – С. 4; Ягольніцер Е. Екзаменаційна сесія // Прапор Жовтня. – 1946. – 3 лютого. – С. 1; Ягольніцер Е. Учбова практика // Прапор Жовтня. – 1946. – 1 травня. – С. 4; [Оголошення про набір на 1946–1947 навчальний рік] // Прапор Жовтня. – 1946. – 28 червня. – С. 2; Вітров Ів. Пам'ятник танкістам закінчимо в строк // Прапор Жовтня. – 1946. – 17 липня. – С. 2; Ягольніцер Е. Перші дні екзаменів // Прапор Жовтня. – 1946. – 22 грудня. – С. 4; Альперін Ю. Крокуючи в життя...: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1962. – 4 серпня. – С. 3; Іванін В. Вони стрінуться з юністю: До 50-річчя Радянської влади // Прапор Жовтня. – 1967. – 7 березня. – С. 4; Альперін Ю. Вони стрілися з юністю // Прапор Жовтня. – 1967. – 26 травня. – С. 4; Будзей Олег. Плюс індустріалізація: Ювілеї // Подолянин. – 2005. – 13 травня. – С. 5; Лаврова Алла. Нам – 60!: Свято // Подолянин. – 2005. – 27 травня. – С. 5; Літопис Кам'янець-Подільського індустріального технікуму. – Кам'янець-Подільський: Абетка, 2005. – 244 с.; Лаврова Алла. Життя, віддане «Індустрії»: До 60-річчя від дня народження Анатолія Артемовича Чорного. – Кам'янець-Подільський: Абетка, 2006. – 136 с.

«ІНДУСТРІЯ», багатотиражна газета Кам'янець-Подільського індустріального технікуму. Перше число побачило світ у лютому 1998, друге – в червні 1998, третє – в листопаді 1998, четверте – в січні 1999. Всього за 8 років вийшло 20 чисел (число 20 – у травні 2006). Редактори: Наталія Пономарчук (числа 1–2), Елла Якимів (числа 3–4), Наталія Терлецька (чило 5), С. В. Беркута (від числа 6 – травень 2000). Обсяг – 8 сторінок. Верстку та друк забезпечує ТзОВ «Абетка». * Сторінками газети «Індустрія» // Літопис Кам'янець-Подільського індустріального технікуму. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 218–239; Газета «Індустрія»: сторінки історії і сьогодення технікуму // Лаврова Алла. Життя, віддане «Індустрії». – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 67–69.

«ІНЖЕНЕР», газета, яку видає Інститут механізації та електрифікації сільського господарства ПДТУ. 12 квітня 2006 побачив світ № 4(15).

ІНО – інститут народної освіти. У Кам'янці-Подільському діяв у 1921–1930.

*Інститутська вулиця. Новий план. До 9 лютого 1928 вулиця Семінарська. Тепер вулиця Червоноармійська. # Назва пояснюється тим, що поруч розташовувався сільськогосподарський інститут.

*ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА ВУЛИЦЯ. Індивідуальна забудова в селі Жовтневе на міських землях. Назву надав міськвиконком 23 січня 1990.

*ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОВУЛОК. Індивідуальна забудова в селі Жовтневе на міських землях. Назву надав міськвиконком 23 січня 1990.

ІНФОРМАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНИЙ ЦЕНТР (ІМЦ), комунальне підприємство. Зареєстровано 11 травня 2005. Адреса: Польський ринок, 14–16; від 27 вересня 2006 – Польський ринок, 18. Відновив діяльність 1 червня 2006. Директори: Ірина Юріївна Чекашкіна, тепер – Олександр Мудрєцов. * Будзей Олег. Все для туриста: Welcome! // Подолянин. – 2005. – 23 вересня. – С. 4; Мудрєцов Олександр. Як помічник туризму: Новини // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 7 липня. – С. 2; Ясінський Ед. Туристичний Кам'янець в Інтернеті // Фортеця. – 2006. – 31 серпня. – С. 3; Мудрецов Олександр. До туризму – по-європейськи!: Новації // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 22 вересня. – С. 2.

Іоанна Богослова домова церква. Архієрейський хутір на Підзамчі. Церкву влаштував 1843 архієпископ Подільський Арсеній. 1892 посвячено як церкву 12 апостолів. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 133–134.

*ІОАННО-ПРЕДТЕЧЕНСЬКА ВУЛИЦЯ. Старе місто. Виборча дільниця № 40. З'єднує майдан Вірменський ринок із вулицею Довгою. Первісну назву – Іоанно-Предтеченський провулок – надала 15(27) лютого 1900 міська дума, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. У радянські часи – провулок (у деяких публікаціях – вулиця) Червоних прикордонників. 11 вересня 1990 президія міської ради повернула історичну назву та надала провулку статус вулиці. # Назву вулиці «подарувала» старовинна Іоанно-Предтеченська церква. * Терлецький А. Імені Бебеля і Червоних прикордонників: Вулиці нашого міста // Прапор Жовтня. – 1982. – 18 грудня. – С. 4; Будзей О. Іоанно-Предтеченська: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2003. – 18 липня. – С. 6; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 135.

Іоанно-Предтеченська церква. Закрито постановою ЦВК УСРР від 1 червня 1932. Три роки стояла порожньою. 26 червня 1935 Кам'янець-Подільська міська рада постановила церкву розібрати, а будівельний матеріал передати на спорудження в місті тюрми. * Задорожнюк А. Іоанно-Предтеченська церква: Репресовані пам'ятки // Прапор Жовтня. – 1990. – 8 червня. – С. 4; Задорожнюк А. Іоанно-Предтеченська церква: Знищені храми Кам'янця // Подолянин. – 1993. – 4 серпня. – С. 3; Франскевич Є. Іоано-Предтеченська церква: сторінки історії: Духовність // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 27 липня. – С. 3; Нестеренко Валерій. Трагічні сторінки з історії релігійного життя Кам'янця-Подільського: маловідомі факти (до 70-ї сумної річниці) // Хмельниччина: Дивокрай. – 2005. – № 1–2. – С. 62.

*ІОАННО-ПРЕДТЕЧЕНСЬКА, 2. Колишній палац вірменського єпископа. Сьогодні тут розміщуються археологічний відділ і дирекція історичного музею-заповідника. Був план (1987) розмістити в будинку український національний музей гумору та сатири. * Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 54–56.

«ІОЛАНТА», крамниця-салон. Проспект Грушевського. Відкрито 1992. * Яворська Ю. Валюта для «Іоланти» // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 23 січня. – С. 4.

ІРАФА, млин. Видрівка, 24.  Збудовано в 19 столітті. Пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення (ухвала Хмельницького облвиконкому від 4 вересня 1982). Єдина будівля млину, що збереглася в Кам'янці-Подільському. Переобладнано під завод ефірних масел, від 1939 – сокоморсовий завод.

ІРЛАНСЬКА КОМПАНІЯ «CRH». Виробляє та продає будівельні матеріали. На підприємствах компанії працює 47600 чоловік (2003). Збут продукції за рік становить приблизно 10,4 мільярда доларів США, прибуток до оподаткування – 803 мільйони доларів США. Основні ринки компанії – в США. У травні 1999 викупила в Київського інвестиційного товариства «КІНТО» понад 76% акцій ВАТ «Подільський цемент» і стала основним власником підприємства. * Дарчук С. І., Мелентьєва В. С., Файнер М. Ш. «Подільський цемент». – К., 2004. – С. 15–21.

*ІСАЙЇ КАМ'ЯНЧАНИНА ВУЛИЦЯ. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). Виборча дільниця № 16. З'єднує вулиці Північну та Тімірязєва. Протяжність – один квартал. Спочатку провулок Штабний (назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії). До 16 вересня 1993 – вулиця Ульянової. # Кам'янчанин Ісайя (1530 – після 1592) – український просвітитель, письменник, перекладач. Народився в Кам'янці-Подільському. * Рідіють ряди більшовиків. На карті Кам'янця // Подолянин. – 1993. – 29 вересня. – С. 1; Ісайя Кам'янчанин: Їх іменами названі вулиці міста / Рубрику веде історик Ігор Данілов // Край Кам'янецький. – 1993. – 18 серпня. – С. 3; Будзей О. Ісайя Кам'янчанин: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 1 березня. – С. 5; Ісайя Кам'янчанин // Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б. Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського. – Випуск 1. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 18–20.

*ІСАЙЇ КАМ'ЯНЧАНИНА, 1. 140-квартирний житловий будинок, зведений для працівників кабельного заводу. У цьому будинку живе відповідальний секретар газети «Подолянин» Тетяна В'ячеславівна Дєвіна. У будинку є приватна аптека «Алекс-К°», які пропонує ліки народної медицини Данила Зубицького. * На фініші року // Прапор Жовтня. – 1988. – 21 грудня. – С. 1.

*ІСАЙЇ КАМ'ЯНЧАНИНА, 4. У цьому приватному будинку живе Герой Радянського Союзу (1945), кавалер двох орденів Слави Михайло Іванович Юрченко (народився 5 грудня 1922). * Будзей Олег. За два роки пекла – сорок років тіні: Ювілеї // Подолянин. – 2002. – 6 грудня. – С. 1; Живе герой у нашому місті // Спогади ветеранів. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 25–27.

ІСАКІВЦІ, село. Входить (як і село Збруч) до Ластовецької сільської ради. Лежить при впадінні Збруча в Дністер. На протилежному березі Збруча розташувалося село Окопи Борщівського району Тернопільської області. Перша згадка в документах – 1493 (в реєстрі димів Подільського воєводства, де зазначено 20 димів). За даними на 1998: дворів – 41, мешканців – 55. Відоме як село, в котрому півень співав на три держави (панську Польщу, боярську Румунію та Радянський Союз), а тепер як село, в котрому півень співає на три області – Хмельницьку, Тернопільську, Чернівецьку. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 279–281; Гарнага І. Ісаківці: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 15 січня. – С. 4.

ІСАКОВЕЦЬКА МИТНИЦЯ. 1831 в селі Ісаківці на подільській дільниці російсько-австрійського кордону відкрито митну заставу. Вона контролювала рух вантажів по Дністру. Закрито 1914. * Кукурудзяк М. Г. З історії Ісаковецької митниці // Проблеми економічної географії Поділля: Тези доповідей наукової конференції. – Кам'янець-Подільський, 1988. – С. 138–139.

«ІСКРА», газета. Транспортувалася через Кам'янець-Подільський. У ніч на 2(15) лютого 1903 заарештовано групу М. М. Кудріна – і систематична пересилка «Искры» через Кам'янець-Подільський припинилася. У липні 1983 на фасаді СШ № 1 урочисто відкрито меморіальну дошку: «На цьому місці знаходилась контора «Надежда», яка в 1901–1903 роках була пересильним пунктом ленінської газети «Искра». Автор меморіальної дошки – український скульптор Микола Миколайович Мірошниченко (народився 12 жовтня 1936 в місті Дебальцеве), заслужений художник України (1996). * Донськой М. Зорі назустріч: До 80-річчя ІІ з'їзду РСДРП // Прапор Жовтня. – 1983. – 15 липня. – С. 2; Мельник В. Пам'ять про «Искру» // Радянське Поділля. – 1983. – 17 липня; Горбатюк В. Тут пролягав шлях «Искры»: До 80-річчя Другого з'їзду РСДРП // Корчагінець. – 1983. – 21 липня. – С. 3; Папевська С. Ленінській «Искре»: Нові пам'ятники і пам'ятні знаки // Пам'ятники України. – 1983. – № 4(58). – С.59; Мельник Р. Цінні експонати // Радянське Поділля. – 1983. – 24 липня. – С.4; Фірштейн Ц. Де проходила «Искра»: До 80-річчя ІІ з'їзду РСДРП: Лекторій «Прапора Жовтня» // Прапор Жовтня. – 1983. – 10 травня; Кушнір О., Тиш Т. Історія потрібна нам // Прапор Жовтня. – 1989. – 20 травня. – С. 1.

ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ ЖВАНЕЦЬКОЇ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ. Створено 1957. * Гавдюк М. Запрошуємо до музею // Прапор Жовтня. – 1970. – 21 лютого. – С. 4.

ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Кам'янець-Подільського педагогічного інституту.

«ІСТОРИЧНА ТОПОГРАФІЯ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО КІНЦЯ XVII – XVIII СТ. (ІСТОРІОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛА)», монографія кандидата історичних наук Миколи Петрова. Побачила світ наприкінці 2002. У книзі розглянуто другий період польського перебування в Кам'янці-Подільському (1699–1793). * Будзей Олег. Ювілейний подарунок місту: Книгозбірня // Подолянин. – 2003. – 31 січня. – С. 4; Гаврищук Анатолій. Цікава книга про Кам'янець: Видання // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 16 травня. – С. 8.

ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК. Засновано 1890 як давньосховище старожитностей. 1937 розмістився на території Старої фортеці. Постановою Ради Міністрів СРСР від 19 вересня 1946 музею повернуто приміщення колишнього кафедрального костелу; 1 травня 1947 тут відкрито філію музею (відділи скульптурний, зоологічний, «Велика Вітчизняна війна на Україні та Поділлі»). Директори: Мотрона Абрамівна Приходько (народилася 1905); від 9 лютого 1949 до 16 липня 1984 – Григорій Миколайович Хотюн, від 1984 до 1 грудня 1996 – Стефанія Едуардівна Баженова, від 20 січня 1997 – Людмила Павлівна Станіславська. * Приходько М. Знати і вивчати багатства своєї Батьківщини – завдання кожного трудящого // Прапор Жовтня. – 1946. – 6 березня. – С. 2; Приходько М. Відкриття музею // Прапор Жовтня. – 1947. – 1 травня. – С. 2; Вікторський Н. Пам'ятник історії Поділля // Прапор Жовтня. – 1947. – 27 травня. – С. 2; Сис Т. Подарунок для музею // Прапор Жовтня. – 1967. – 16 грудня. – С. 4; Козлова Н. Музею – вісімдесят // Прапор Жовтня. – 1970. – 6 жовтня. – С. 4; Козлова Н. У нас – ювілей: 18 травня – Міжнародний день музеїв // Прапор Жовтня. – 1980. – 17 травня. – С. 4; Подобна Т. Другий у Європі: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1989. – 28 січня. – С. 2; Кравчук Л. А що у музейних фондах? // Прапор Жовтня. – 1989. – 14 червня. – С. 2; Івасюк Є. Історія в експонатах // Прапор Жовтня. – 1989. – 3 жовтня. – С. 4; Хотюн Г. М. Сторінки історії музею (1949–1984 рр.) // Музей і Поділля: Тези доповідей наукової конференції. – Кам'янець-Подільський, 1990. – С. 18; Данілов І. Григорій Хотюн // Хмельниччина: роки становлення та поступу (1937–1997). – Хмельницький, 1997. – С. 79–82; Музей-заповідник у Кам'янці // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 19 травня. – С. 8; Нестеренко Валерій. Кам'янець-Подільський міський музей та місцеві органи самоврядування у 1920–1930-ті роки // Час: Інформаційний бюлетень. – 2006. – № 1(1). – С. 6.

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Кам'янець-Подільського державного університету. Створено 1968 унаслідок поділу історико-філологічного факультету на два самостійні. Декани: 1968–1975 – Анатолій Олексійович Копилов, 1975–1993 – Лев Васильович Баженов, 1993–2001 – Олександр Михайлович Завальнюк, від березня 2002 – Сергій Анатолійович Копилов. * Завальнюк О. М., Копилов С. А., Рокачук І. Н. Історичний факультет // Кам'янець-Подільський державний університет: минуле і сьогодення. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 204–229; Баженов Л. В. Alma mater подільського краєзнавства. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 147–161; Тереплюк Віктор. Декан істфаку подав у відставку // Подолянин. – 1993. – 28 квітня. – С. 1.

ІСТОРИЧНІ НАСЕЛЕНІ МІСЦЯ УКРАЇНИ. 26 липня 2001 Кабінет Міністрів України видав постанову «Про затвердження Списку історичних населених місць України». До Списку включено 12 міст і 12 селищ міського типу Хмельницької області, зокрема, місто Кам'янець-Подільський із датою заснування – друге століття (очевидно, взято до уваги дако-римську версію заснування Кам'янця-Подільського, розроблену Євгенією та Ольгою Пламеницькими). Отже, згідно з офіційним документом, в Україні старішими за Кам'янець-Подільський є тільки 8 населених пунктів: в Автономній Республіці Крим – міста Євпаторія, Феодосія (усі – шосте століття до нової ери), Балаклава, Керч (усі – п'яте століття до нової ери), селища міського типу Чорноморське (четверте століття до нової ери) та Сімеїз (перше – третє століття); в Одеській області – міста Кілія (сьоме століття до нової ери) та Білгород-Дністровський (четверте століття до нової ери). Таким чином, Кам'янець-Подільський увійшов до десятки найстаріших міст України.

ІСТОРІЇ КАМ'ЯНЕЧЧИНИ МУЗЕЙ. Відкрито на початку 1981 на історичному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту. Музей створено студентами під керівництвом викладача Павла Андрійовича Цикри (1907–1991). * Баюк М. Єдиний в області // Прапор Жовтня. – 1981. – 7 березня. – С. 4.

Історії релігії та атеїзму відділ – відділ Кам'янець-Подільського історчного музею-заповідника. Розміщувався в Кафедральному костелі святих апостолів Петра й Павла (сучасна адреса – Татарська, 20). Серед завідувачів відділу: Едуард Костянтинович Крилов, Олександр Расщупкін. * Відділ історії релігії та атеїзму // Кам'янець-Подільський історичний музей-заповідник: Путівник. – Львів, 1982. – С. 64–74; Расщупкін О. Нова експозиція музею: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1987. – 6 червня. – С. 2–3.

«ІСТОРІЯ В СЕРЕДНІХ І ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ» – журнал. Засновники – Кам'янець-Подільський державний університет і видавництво «Антросвіт». Видається з 2005. * Гординчук Микола. Університет заснував журнал: З друку // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 3 червня. – С. 3.

«ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР» – 26-томне видання, започатковане постановою ЦК КПУ від 29 травня 1962. Том, присвячений Хмельницькій області, підписано до друку 2 серпня 1971, надійшов у книгарні Кам'янця-Подільського в жовтні 1971. * Шаров С. Вийшов том «Хмельницька область» // Прапор Жовтня. – 1971. – 26 жовтня. – С. 3; Баженов Л. В. Alma mater подільського краєзнавства. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 110–114.

«ІСКРА» – газета. * Заборовська І. Із іскри полум'я займеться // Прапор Жовтня. – 1973. – 8 і 9 червня. – С. 3; Фірштейн Ц. Дементьєвський шлях транспортування «Искры» // Прапор Жовтня. – 1978. – 29 липня. – С. 2; Кафльовський Г. Зорі назустріч: Історії знаменні кроки // Прапор Жовтня. – 1987. – 6 червня. – С. 2–3.

ICTV (ай-сі-ті-ві) – телеканал. У Кам'янці-Подільському трансляція ICTV (міжнародного комерційного телевізійного каналу) розпочалася в листопаді 1992. Передавач розмістили в приміщенні ПКБ АСУ. Програму передач каналу вперше 6 січня 1993 подала газета «Подолянин». ICTV став четверим каналом, що транслювався в Кам'янці-Подільському. * Міжнародний комерційний телеканал // Подолянин. – 1993. – 6 січня. – С. 3; Як «спіймати» цей канал // Подолянин. – 1993. – 30 січня. – С. 3; Програма ICTV – монополія «Подолянина»: Зворотний зв'язок // Подолянин. – 1993. – 16 червня. – С. 1.

ЇДАЛЬНЯ № 2 ТРЕСТУ ЇДАЛЕНЬ МІСТА. Колектив комуністичної праці (1964). * Балюк М. Звання зобов'язує: У колективах комуністичної праці // Прапор Жовтня. – 1964. – 29 грудня. – С. 3.

ЇДАЛЬНЯ № 3. При педагогічному інституті. Відкрито в лютому 1972. * Спігер В. Смачного!: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1972. – 29 лютого. – С. 3.

ЇДАЛЬНЯ № 4. При електромеханічному заводі. Відкрито в березні 1975. * Стали переможцями // Прапор Жовтня. – 1976. – 5 березня. – С. 3.

ЇДАЛЬНЯ № 5. * Демчик С. Зайдете – не пожалкуєте // Прапор Жовтня. – 1967. – 14 лютого. – С. 4.

ЇДАЛЬНЯ № 6. Новий план. Обслуговувала студентів ПДАТА. Згоріла 3 лютого 1998. * Звєрєв О. Нові маяки // Прапор Жовтня. – 1964. – 18 березня. – С. 3; Шуханова Т. Згарище, а була... // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 7 лютого. – С. 1.

ЇДАЛЬНЯ ЦЕМЕНТНОГО ЗАВОДУ. На 300 місць. Здано в експлуатацію в третьому кварталі 1967 (хоча планувалося здати в другому кварталі). * Соціалістичні зобов'язання // Прапор Жовтня. – 1967. – 18 січня. – С. 2; Чудові переспективи // Прапор Жовтня. – 1967. – 20 січня. – С. 2; Вище темпи, будівельнику! // Прапор Жовтня. – 1967. – 15 березня. – С. 1; Гітіліс Є. Громадському харчуванню – повсякденну увагу // Прапор Жовтня. – 1967. – 5 квітня. – С. 2; Крок рівняти на передовиків: Із зборів міського партійно-господарського активу // Прапор Жовтня. – 1967. – 11 серпня. – С. 2; Досягнуте – не межа: Із зборів партійно-господарського активу міста // Прапор Жовтня. – 1967. – 27 жовтня. – С. 2; П'ятирічний план – достроково!: Із зборів партійно-господарського активу міста // Прапор Жовтня. – 1967. – 20 грудня. – С. 2.

КАБЕЛЬНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ. У Кам'янці-Подільському створено 30 листопада 1990. Першого абонента до мережі кабельного телебачення підключено 6 червня 1991. * Мартинчук С. Кабельне телебачення – в кожний будинок! // Кам'янець-Подільський вісник. – 1994. – 7 липня. – С. 3; Міркотан О. Імпульси місцевого телебачення // Подолянин. – 2000. – 10 листопада. – С. 2; Телевізійні ювілеї // Кам'янець у липні. – 2001. – С. 16; Федоришина Світлана. Подолян для «Подолянина»: Крізь роки // Подолянин. – 2006. – 2 червня. – С. 5.

КАБЕЛЬНИЙ ЗАВОД. Започатковано 19 грудня 1960 постановою № 345 Вінницького раднаргоспу. 20 квітня 1962 завод видав першу дослідну партію продукції – кілька сотень метрів одножильного алюмінієвого проводу у вініловій оболонці. 18 травня 1962 розпочався його серійний випуск. 30 грудня 1963 Рада Міністрів УРСР затвердила проектне завдання на будівництво заводу. 5 січня 1971 виготовлено мільйонний кілометр кабелю. 1 липня 1974 став до ладу 5-поверховий адміністративний корпус. У червні 1976 став до ладу виробничий корпус для інструментальників. Перший директор з 29 грудня 1960 до 6 червня 1961 – Микола Павлович Єзерський. Далі обов'язки директора тимчасово виконував головний інженер Юрій Олександрович Артемов. Другий директор з 8 січня 1962 до 11 грудня 1972 – Дионисій Миколайович Ткачук. Третій директор з 22 грудня 1972 – Юрій Михайлович Куприков. Четвертий директор з 1982 – Віктор Сергійович Терлецький. П'ятий директор з 1987 – В'ячеслав Сергійович Гамалій. Тепер є ТОВ «Кабельний завод», АТЗТ «Кам'янець-Подільськкабель», ВАТ «Преттль кабель Україна». 1982 на кабельному заводі виступав Зіновій Високовський. * Слободян М. Веселка на конвейєрах. – Кам'янець-Подільський, 1998. – 218 с.; Мельник В. 25 екваторів: Фоторепортаж // Прапор Жовтня. – 1971. – 8 січня. – С. 1; Горбунов В. Ювілей заводу // Прапор Жовтня. – 1972. – 26 квітня. – С. 3; Збрученко М. Завод у риштуваннях // Прапор Жовтня. – 1974. – 23 липня. – С. 3; Мельник В. Невиправдане затишшя: Увага: пусковий об'єкт // Прапор Жовтня. – 1975. – 22 березня. – С. 1; Інночкін П. Новосілля інструментальників // Прапор Жовтня. – 1976. – 22 червня. – С. 2; Манушина І. Це Ви, пане Зюзя?: Суботнє інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1982. – 17 липня. – С. 4; Марунчак Микола. Кабельний, виявляється, не в тумані: В акціонерних товариствах // Подолянин. – 2000. – 28 квітня. – С. 2; Бабляк В. Розщеплення кабельного: В акціонерних товариствах // Подолянин. – 2003. – 13 червня. – С. 4; Слободянюк П. Я. Місцеве самоврядування Хмельниччини. – Хмельницький, 2004. – С. 209–210.

«КАВА» – кооператив наприкінці вулиці Ленінградської (нині Лесі Українки). Працює від жовтня 1987. * Бабляк В. Ох, це м'ясо...: Кооперативи: пошук, досвід, проблеми // Прапор Жовтня. – 1988. – 23 грудня. – С. 3.

КАВБУЗ – гібрид кавуна й гарбуза. 23 жовтня 1993 у Кам'янець-Подільському районі створено Товариство любителів кавбуза. * Кавбузологи сурмлять збір // Подолянин. – 1993. – 20 жовтня. – С. 1; Ходить кавбуз по району... // Подолянин. – 1993. – 27 жовтня. – С. 1.

КАВЕТЧИНА – село. Входить до Сокільської сільської ради. * Гарнага І. Каветчина: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 15 січня. – С. 4.

«Кавказька кухня» – кафе. Відкрилося в квітні 1986 замість пивного бару біля автовокзалу. В кафе була піч для випікання лавашу. * Левко В. Затишно біля самовара // Прапор Жовтня. – 1986. – 1 травня. – С. 4.

КАДИЄВЕЦЬКА СІЛЬСЬКА БІБЛІОТЕКА. Серед завідувачів: від 1948 – Валентин Іванович Славнов (народився 1 січня 1922). * Ентузіаст: Наша вітальна листівка // Прапор Жовтня. – 1971. – 31 грудня. – С. 3.

КАДИЄВЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА (у довідниках – КАДИЇВСЬКА). Входять села Кадиївці та Суржа. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 1909 (чоловіків – 810, жінок – 1099). Голова Валентина Іванівна Мартинюк. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 20 квітня. – С. 2; Дорошенко Тетяна. Сільський голова – Валентина Мартинюк // Сім днів. – 2006. – 6 липня. – С. 2.

КАДИЄВЕЦЬКА ШКОЛА. Сьогодні – загальноосвітня школа I–III ступенів. Директор Анатолій Борисович Гарбар. Є ляльковий музей, створений на базі шкільного лялькового театру, музей рідної школи. 31 травня 2006 у школі відкрито історико-краєзнавчий музей села. * На свято до школи // Край Кам'янецький. – 2006. – 8 червня. – С. 1; Урода Борис. Пам'ять для нащадків: Репортаж // Край Кам'янецький. – 2006. – 29 червня. – С. 2.

КАДИЄВЕЦЬКЕ ЛІСНИЦТВО. Розташувалося на території Кам'янець-Подільського та Чемеровецького районів. Площа – 3153 га. * Сокальський Сергій. Чи світлі перспективи темних лісів?: 17 вересня – День працівника лісу // Подолянин. – 2006. – 15 серпня. – С. 5.

КАДИЇВЦІ, село. Центр сільської ради (підпорядковане село – Суржа). 1934 у селі було 2 колгоспи – імені 13-річчя радянської міліції та «Плуг». Потім вони об'єдналися в господарство «Добробут», яке 1934 стало колгоспом імені Димитрова. 18 червня 1967 у селі урочисто відзначили 85-річчя з дня народження Георгія Димитрова. * Кадиївці // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 359–360; Гарнага І. Кадиївці: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 29 січня. – С. 4; Цебрик В. Свято в Кадиївцях: Нові часи – нові обряди // Прапор Жовтня. – 1967. – 23 червня. – С. 3; Кадиївці відродились // Сім днів. – 2006. – 31 серпня. – С. 2.

«КАДР», любительська кіностудія. Діяла на кабельному заводі. Керівник Василь Вавричин. * Шпильова В. Про що розповів екран // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 січня. – С. 3; Кочергін В. Перша премія – «Кадру» // Прапор Жовтня. – 1988. – 31 травня. – С. 3.

*Казармений провулок. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). Нині є південною частиною сучасної вулиці Каліської. Назву надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії.

КАЗАРМИ ФОРТЕЦІ (ФОРТЕЧНІ або ВІЙСЬКОВІ КАЗАРМИ). Старе місто. Сучасна адреса – Шпитальна, 14. Збудовано у 1782–1791 на місці занепалої та зруйнованої південної брами Стефана Баторія. Автор проекту казарм – польський військовий інженер Станіслав Завадський (отримав замовлення на проект 1781, до будівництва казарм його рекомендував комендант фортеці Ян де Вітте). Довгий час автором проекту казарм вважали Яна де Вітте, тому часто їх називали казармами Яна де Вітте чи Віттовими казармами. До 1816 тут була залога, згодом після ремонту в казармах розташували військовий шпиталь. Тут 1831 на службі перебував Володимир Даль, якого направили в Кам'янець-Подільський для боротьби з епідемією холери. До Великої Вітчизняної війни в казармах розміщувався хлібозавод, під час війни конюшні. Відразу ж після визволення міста тут розмістили махоркову фабрику (наказ № 1 по підприємству видано 5 квітня 1944, перший директор – Юхим Швід), яка невдовзі стала тютюново-махорковою, а потім тютюновою фабрикою. 1 березня 1995 почався демонтаж обладнання та встановлення його в новому виробничому корпусі на вулиці Крип'якевича. * Казармы крепости, 1780–1788 гг. (ул. Госпитальная, 14) // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 165–166; Козлова Н. В. І. Даль (До 100-річчя з дня смерті): Наші славетні // Прапор Жовтня. – 1972. – 4 жовтня. – С. 3; Кам'янецькими цигарками ми вже димимо п'ятдесят років // Подолянин. – 1994. – 14 квітня. – С. 1; Рибак І. В. Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика. – Кам'янець-Подільський, 1999. – 48 с; Будзей О. Старим казармам – нове життя: Акції // Подолянин. – 2002 – 22 лютого. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 104–105, 245–247; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 144–145.

КАЗЕМАТНА БАШТА. Вірменький ринок, 6а (за адміністративним будиноком районної ради). Збудовано 1667. Ян де Вітте 1783 перебудував башту під санітарно-технічну споруду. 1963 проведено реставраційні роботи. Пам'ятка містобудування та архітектури (охоронний № 736). # Каземат – оборонна споруда, збудована на поверхні землі або під землею для захисту від снарядів та авіабомб дрібного й середнього калібру. * Козлова Н. Казематна башта: Скарби народні / Малюнок Дмитра Брика // Прапор Жовтня. – 1972. – 23 грудня. – С. 4; Казематная башня, 1667–1783 гг. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 166; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 249, 250; Kamieniec Podolski: Przewodnik turystyczny. – Lwów, 2005. – S. 273, 274; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 46.

КАЗЕННА ПАЛАТА – губернський орган міністерства фінансів у Російській імперії, заснований 1775 Катериною II. Наприкінці 19 – на початку 20 століть Подільська казенна палата розташовувалася в будинку на Новому плані (сучасна адреса – Шевченка, 26). Будинок збудовано у 1897–1898 за проектом Івана Калашникова. Серед чиновників казенної палати був Харитон Лебідь-Юрчик (1877–1945) – згодом директор департаменту державної скарбниці, від 1919 – заступник міністра фінансів УНР. Саме його підпис стоїть на українських грошах тієї пори. * Казённой палаты дом, 1897–1898 гг. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 166–167.

КАЗНАЧЕЙСТВО. Начальники Кам'янець-Подільського міськрайонного відділення Державного казначейства: від 21 березня 2002 – Євгенія Павлівна Новосельська; від 1 червня 2005 – Олександр Іванович Мельничук. * Будзей Олег. Охоронець бюджету: 23 червня – День державної служби // Подолянин. – 2004. – 18 червня. – С. 4; Олександр Мельничук: «Служити державі – почесна місія» / Інтерв'ю вела Вікторія Гайдамашко // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 23 червня. – С. 3.

КАЛАЧКІВЦІ, село. Центр сільської ради (підпорядковані села – Демшин, Патринці, Рогізна, Субіч). * Калачківці // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 360; Гарнага І. Калачківці: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 5 лютого. – С. 4; Лісовий М. Друга молодість: До 50-річчя Великого Жовтня // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 квітня. – С. 3.

КАЛАЧКОВЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 2239 (чоловіків – 1016, жінок – 1223). Голова Юрій Васильович Безродний. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 27 квітня. – С. 2.

Калашникова будинок. Новий план. Вулиця Огієнка (на розі з вулицею Сіцінського). Одноповерховий. * Калашников Іван Петрович (1861 – 1915) – архітектор. * Шкурко С. Вулиця Московська: Запрошуємо до екскурсії // Прапор Жовтня. – 1972. – 28 липня. – С. 4; Тимофієнко В. І. Цивільні інженери – будівничі подільських міст і сіл у період капіталізму // Духовні витоки Поділля: творці історії краю. – Хмельницький, 1994. – С. 351.

Калинівка, село. Від 10 березня 1960, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, в складі села Кривчани (27 жовтня 1981 Кривчани вилучено з облікових даних).

«КАЛИНОВІ ОСТРОВИ», Всеукраїнський фестиваль журналістської творчості. 2001 шостий фестиваль приймала Хмельницька область. Відкриття завершального етапу фестивалю відбулося 1 жовтня в Кам'янець-Подільському міському будинку культури. Голова оргкомітету Іван Драч привітав журналістів від імені Президента України. * «Острови» розтанули в тумані: Подія // Подолянин. – 2001. – 5 жовтня. – С. 1.

Калинське, село. Від 10 березня 1960, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, в складі села Княжпіль.

КАЛИНЯ, село. Входить до Кульчієвецької сільської ради. Розташувалося на рівнині поблизу струмка, що впадає в річку Баговиця. Перша виявлена згадка в документах – 1493 (про те, що платило податок від трьох димів). Біля Калиня, на захід від нього, тягнеться старовинний вал, який називають Трояновим. 1889 в ньому біля Калиня знайдено срібний денарій римського імператора (117–138) Адріана. У січні 1968 в новому клубі відкрилася художня виставка (твори Миколи Галицького, Бориса Негоди, Франца Пенюшкевича, Дмитра Брика та інших). У селі народилися письмениик і журналіст Віктор Степанович Кушнір (3 серпня 1937 – 2 жовтня 1973; поховано в Києві на Байковому цвинтарі), заслужений художник України Борис Михайлович Негода (8 квітня 1944). * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 168–169; Фесенко А. Художня виставка в селі // Прапор Жовтня. – 1968. – 31 січня. – С. 3; Гарнага І. Калиня: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 5 лютого. – С. 4; Будзей Олег. Родом із Калиня: Ювілеї // Подолянин. – 2004. – 2 квітня. – С. 5.

«КАЛІГРАФ», видавництво. Свідоцтво від 12 вересня 2006. Має власну друкарню. Адреса видавництва та друкарні – Князів Коріатовичів, 25. Серед видань: збірник комбінацій з короткими коментарями «Шашки» Віталія Погрібного (2006, російською мовою).

*Калініна вулиця. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). Друга радянська назва нинішньої (від 15 липня 1993) вулиці Великанова. Первісно і в часи німецької окупації – Базарна, перша радянська назва – Ткаченка. Була пропозиція топонімічної комісії, оприлюднена 16 жовтня 1991, перейменувати на вулицю Григорія Сковороди. # Калінін Михайло Іванович (1875 – 1946) – радянський державний і партійний діяч, всесоюзний староста. Разом із Григорієм Петровським відвідав Кам'янець-Подільський 12 березня 1922 на чолі агітпоїзда «Жовтнева революція», виступив із промовою в Шевченківському театрі.

*КАЛІНІНА ПРОВУЛОК. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). Виборча дільниця № 16. З'єднує вулиці Великанова та Пушкінську. Протяжність – 1 квартал. Прикінцеві показники: зліва – № 7, справа – № 4. # → Калініна, вулиця.

«КАЛІНІНЕЦЬ», багатотиражна газета в селі Цвіклівці. Перше число побачило світ 15 грудня 1956. * Нова колгоспна багатотиражка: З останньої пошти // Радянська Кам'янеччина. – 1956. – 16 грудня. – С. 2.

*КАЛІСЬКА ВУЛИЦЯ. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). Виборча дільниця № 16. До 4 листопада 1993 – вулиця Сьомого листопада, яка утворилася об'єднанням Тюремного провулка на півночі, західної сторони Семінарського майдану в центрі та Казарменого провулка на півдні. Назви Тюремному та Казарменому провулкам надала міська дума 15(27) лютого 1990, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. Була пропозиція топонімічної комісії, оприлюднена 16 жовтня 1991, перейменувати на вулицю Михайла Старицького. З'єднує вулиці Північну та Пушкінську, перетинає вулиці Тімірязєва та Великанова, провулком Щорса з'єднується з вулицею Укмергеською. # → Каліш. * Гарна річ – дружба, але від нових назв язика можна зламати // Подолянин. – 1993. – 13 листопада. – С. 1; Будзей О. Мічурінськ, Укмерге, Каліш: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 26 квітня. – С. 5.

КАЛІШ, місто в центральній частині Польщі, адміністративний центр Каліського воєводства. 109,1 тисячі мешканців (2004). На початку 1990-х Кам'янець-Подільський установив дружні зв'язки з Калішем. Ці зв'язки підтримуються досі. 8–11 червня 2006 у Каліші перебувала делегація Кам'янця-Подільського на чолі з Михайлом Аносовим, яка взяла участь у святкуванні Дня міста. * Гайдамашко Вікторія. Каліш – Кам'янець: стежками братерства: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 22 червня. – С. 3; Жартує Каліш // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 9 листопада. – С. 1; Каліш для «Надії» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 30 листопада. – С. 1; Стежками дружби і партнерства // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 13 червня. – С. 1; Кам'янець – Каліш: перше 10-річчя співпраці // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 11 червня. – С. 2; Літні подорожі: Місто // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2.

КАЛУШ, місто в Івано-Франківській області. 23 червня 2004 в Кам'янці-Подільському перебувала делегація з Калуша на чолі з першим заступником міського голови Наталією Рожковецькою. * З Калуша за досвідом: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 25 червня. – С. 2.

КАЛЬВІНІЗМ, одна з двох, крім лютеранства, головних гілок протестантизму. Розробив і систематично виклав французький теолог і проповідник Жан Кальвін (1509–1564). Наприкінці 16 століття центром кальвінізму на Поділлі стало село Панівці, де Іван Потоцький збудував кірху та кальвіністську школу. * Кальвинизм // Протестантизм: Словарь атеиста. – М., 1990. – С. 121–122; Кальвінізм // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 559.

КАЛЬВІНІСТСЬКА ШКОЛА. Діяла 1595–1611 у Верхніх Панівцях. Заснував власник села Іван Потоцький (1555–1611). Була нижча школа та вища школа (або академія). Серед викладачів Панкратій Бальцер, Іван Маюс, Самуїл Пельзель, Іван Зигрович. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 129; Коллегиума дом, конец XVI в. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 212–213.

Кальвіністський збір. У Кам'янці-Подільському заснував Миколай Потоцький. Збір підтримував його син Іван (Ян) Потоцький. Про місце розташування та діяльність відомостей немає. * Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 148.

*КАМАНІНА ВУЛИЦЯ. Руські фільварки. Виборча дільниця № 39. Раніше – вулиця Торгова. Починається на вулиці Франка, закінчується на Середній вулиці. Прикінцеві покахники: зліва – № 21, справа – № 18. # Каманін Микола Петрович (8(18) жовтня 1908 – 11 березня 1982) – генерал-полковник авіації (1967), Герой Радянського Союзу (20 квітня 1934). Учасник врятування челюскінців (1934). Керував підготовкою радянських космонавтів (1966–1971).

«КАМЕНЕЦ-ПОДОЛЬСК» – документальний фільм, знятий 1915 акціонерним товариством «Гомон». Довжина – 93 м (тривалість – близько 5 хвилин). Фільм не зберігся. * Миславский Владимир. Кино в Украине 1896–1921. Факты. Фильмы. Имена. – Харьков, 2005. – С. 386.

«КАМЕНЕЦ-ПОДОЛЬСК, ПОДВЕРГШИЙСЯ НАБЕГУ АВСТРИЙЦЕВ 4 АВГУСТА 1914 ГОДА» – документальний фільм, знятий 1914 акціонерним товариством «А. Ханжонков». Довжина 200 м (тривалість – близько 10 хвилин). Зафіксовано руйнування, завдані місту після обстілу Кам'янця-Подільського австрійцями. Випущено на екрани 16 вересня 1914. Фільм не зберігся. * Миславский Владимир. Кино в Украине 1896–1921. Факты. Фильмы. Имена. – Харьков, 2005. – С. 372.

«КАМЕНЕЦ-ПОДОЛЬСКИЙ» – вірш Івана Приблудного (насправді – Яків Петрович Овчаренко; 1905 – 1937). * Сонців Микола. «Ад'ютант Єсеніна» // Прапор Жовтня. – 1980. – 20 грудня. – С. 4; Приблудний Іван. Каменец-Подольский // Прапор Жовтня. – 1980. – 20 грудня. – С. 4; Бішарев О. Може, хто пам'ятає?: Пошук // Прапор Жовтня. – 1986. – 25 жовтня. – С. 3; Нові члени Спілки письменників // Літературна Україна. – 1989. – 5 січня. – С. 5.

«KAMIENIEC PODOLSKI. SZKIC HISTORYCZNY» («Кам'янець-Подільський. Історичний нарис»), книга Олександра Миколайовича Прусевича (1878–1944), видана 1915 (Київ – Варшава) польською мовою. Перевидано 2004 (репринтне відтворення видання 1915). * Баженов Лев. Alma mater подільського краєзнавства. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 61–62.

*Каменєва вулиця. * [Подання окружного відділу місцевого господарства] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 39; [Ухвала секції комунального господарства міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 36; [Ухвала президії міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 20. – Аркуш 53; [Ухвала міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 11. – Аркуш 19.

«КАМЕНЯР», видавництво. Засновано 1939 як книжкова редакція львівської обласної газети «Вільна Україна». Від 1940 – обласне видавництво «Вільна Україна», на базі якого 1950 організовано Львівське обласне книжково-журнальне видавництво. Від 1964 – республіканське видавництво «Каменяр», яке поширює діяльність на п'ять областей – Волинську, Львівську, Рівненську, Тернопільську та Хмельницьку. Серед видань: путівник Володимира Радзієвського, Василя Бурми «Медобори» (1975), путівник Григорія Дем'янчука «Високі береги Смотрича» (1978), путівник Іона Винокура, Григорія Хотюна «Кам'янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник» (1981), путівник «Кам'янець-Подільський історичний музей-заповідник» (1982), ілюстрований нарис Степана Ковальчука та Миколи Задорожного «Пам'ятки природи Хмельниччини» (1985). * Нечай М. В. «Каменяр» // Українська літературна енциклопедія. – Т. 2. – К., 1990. – С. 388–389.

«КАММЕД», науково-виробнича організація (НВО). * Бабляк Віталій. Поставу школяра корегує «КАММЕД» // Подолянин. – 1993. – 6 лютого. – С. 1.

КАМ'ЯНЕЦЬ, місто в Брестській області Білорусі, на річці Лісна – правій притоці Бугу, районний центр. Засновано 1276 волинським князем Володимиром-Іваном Васильковичем (сином Василька Романовича – рідного брата Данила Галицького). Літопис так розповідає про це: «Князь тоді сам поїхав із боярами і слугами, і вподобав місце те над берегом річки Лосни, і розчистив його [од лісу]. А потім поставив він на нім город і нарік його ім'ям Каменець, тому що земля була кам'яна». По смерті князя (10 грудня 1288) літописець відзначив: «...а за Берестієм поставив город на пустому місці, що називається Лосна, і назвав його ім'ям Каменець, тому що [там] була кам'яна земля. Спорудив він також у нім башту кам'яну, заввишки сімнадцять сажнів, гідну подиву всіх, хто дивиться на неї, і церкву поставив Благовіщення святої Богородиці, і прикрасив її іконами золотими, і начиння служебне викував срібне, і Євагеліє апракос, оковане сріблом, [і] Апостола апракос, і Паремію, і Соборник отця свого тута ж положив, і хреста воздвижального положив». Статус міста надано 1983 (до того – селище міського типу; в часи Російської імперії – містечко Кам'янець-Литовський Брестського повіту Гродненської губернії). Упродовж 1972–2004 населення зросло від 5,1 до 7,6 тисячі мешканців (1893 мав 1640 мешканців, 1991 – 8,3 тисячі). Серед пам'яток архітектури: Біла Вежа (1271–1288) – оборонна башта в готичному стилі (в башті влаштовано філію Брестського обласного краєзнавчого музею), домініканський костел (16–18 століття), пам'ятник засновнику міста. Харчова промисловість (харчове підприємство «Заріччя», ВАТ «Кам'янецький сироробний завод»). Є гімназія. Найближча залізнична станція – Жабинка (28 км) на лінії Барановичі – Брест. У 23 км від Кам'янця – в селі Каменюки – музей природи «Біловезька пуща». Історію міста вивчає краєзнавець Георгій Степанович Мусевич. Він, зокрема, запропонував встановити історико-культурні зв'язки двох міст – білоруського Кам'янця та українського Кам'янця-Подільського. * Літопис Руський. – К., 1989. – С. 430, 437, 438, 447, 449; Большая Советская Энциклопедия. – 3-е издание; Каменец // Географический энциклопедический словарь. Географические названия. – 2-е издание. – М., 1989. – С. 210; Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. – 10-е издание. – 2006; Травінський Віктор. Тезки мріють про дружбу // Кам'янець-Подільський вісник. – 2003. – 24 січня. – С. 1.

«КАМ'ЯНЕЦЬ», Національний історико-архітектурний заповідник (НІАЗ). 20 лютого 1967 Рада Міністрів УРСР видала Постанову, в якій, зокрема, передбачено створити історико-архітектурний заповідник у Кам'янці-Подільського. Постановою від 18 травня 1977 Рада Міністрів УРСР оголосила, що Старе місто – це Кам'янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ). Указом Президента України від 30 квітня 1998 перетворено на НІАЗ «Кам'янець». Директор Василь Фенцур. * Медведовський І. Заповідник: Сьогодні і завтра нашого міста // Прапор Жовтня. – 1969. – 22 липня. – С. 3; Шумахер С. Місто стає заповідником // Прапор Жовтня. – 1977. – 8 червня. – С. 4; Слободян М. З обновами, місто! // Прапор Жовтня. – 1977. – 25 червня. – С. 4; Указ Президента України // Пам'ятки України. – 2000. – № 3–4. – С. 4; Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» // Хто є хто на Хмельниччині: Довідково-біографічне видання. – Випуск другий. – К., 2004. – С. 12–13; Нове обличчя НІАЗу «Кам'янець»: 18 квітня – День пам'яток історії та культури / Розмовляла [з директором НІАЗу Василем Фенцуром] Ольга Сокульська // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 16 квітня. – С. 3; Семенова Н. Нове життя старого каменю: 18 квітня – День пам'яток історії та культури // Подолянин. – 2004. – 16 квітня. – С. 4; Фенцур Василь. До перлини – дорогоцінно! Або деякі аспекти діяльності Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 15 квітня. – С. 5; Баженов Лев. Alma mater подільського краєзнавства. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 162.

«КАМ'ЯНЕЦЬ» (БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КАМ'ЯНЕЦЬ»), ТзОВ (товариство з обмеженою відповідальністю). Генеральний директор Володимир Петрович Мужило. Засновано 1957 в селищі Наркевичі як будівельно-монтажне управління № 6. Далі – ПМК-35. 6 листопада 1996 до ПМК-35 (начальник Володимир Мужило) приєднався завод залізобетонних виробів. 3 грудня 1999 на зборах акціонерів ПМК-35 засновано будівельну компанія «Кам'янець». * Бабляк В. У Мужила проблем немає. Коли таке буде у будівельників міста? // Подолянин. – 1996. – 15 листопада. – С. 3; Лісовська Тетяна. Будівельна компанія «Кам'янець» // Фортеця. – 2001. – 31 травня. – С. 3; Про впорядкування території міста: голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6; Дубик Галина. Житлова проблема вирішується // Сім днів. – 2006. – 27 липня. – С. 7; Будівництво – показник розвитку держави / Вела інтерв'ю Вікторія Гайдамашко // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 11 серпня. – С. 3.

«КАМ'ЯНЕЦЬ – ЗА ЯНУКОВИЧА», коаліція громадсько-політичних сил. Угоду про створення коаліції підписано 4 серпня 2004. * Об'єднались, аби підтримати: Вибори-2004 // Подолянин. – 2004. – 6 серпня. – С. 2.

«КАМ'ЯНЕЦЬ НА ПОДІЛЛІ», невеликий (16 сторінок), щедро ілюстрований туристичний путівник. Побачив світ улітку 2006 у видавництві «Оіюм». Автори-упорядники Олександр Расщупкін і Сергій Трубчанінов, художник Алла Затварницька.

«КАМ'ЯНЕЦЬ У ...», серія книжечок. Побачили світ чотири випуски: «Кам'янець у червні», «Кам'янець у липні», «Кам'янець у серпні» та «Кам'янець у вересні» (2001). Упорядник – Олег Будзей. * Лісовська Тетяна. Історичні краплини Поділля: Таланти і Шанувальники // Фортеця. – 2001. – 7 червня. – С. 4; Бабляк Віталій. Брокгауз із Підзамча: Новинки видавництва // Подолянин. – 2001. – 13 липня. – С. 11.

«КАМ'ЯНЕЦЬКА ВЕДУТА», буклет на 40 сторінок, підготовлений кандидатом мистецтвознавства Наталією Урсу. Побачив світ 2000 у видавництві «Абетка». Розповідає про творчість художників, які портретували Кам'янець-Подільський. # Ведута – міський пейзаж. * Урсу-Яворська Наталя. Кам'янецька ведута: Мистецькі цінності // Пам'ятки України. – 2000. – № 3–4. – С. 22–30.

КАМ'ЯНЕЦЬКА ДОБА ДИРЕКТОРІЇ УНР (УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ). Хронологічно охоплює час із початку червня 1919, коли в Кам'янці-Подільському створюються українські органи влади й сюди переїжджає державне керівництво УНР, до середини листопада 1919, коли Директорія та уряд покидають місто. * Лозовий Віталій. Внутрішня та зовнішня політика Диреторії Української Народної Республіки (Кам'янецька доба). – Кам'янець-Подільський, 2005. – 224 с.

«КАМ'ЯНЕЦЬКА КРАСУНЯ» («Міс Кам'янця-Подільського»), конкурс. Започатковано 1988. Першою переможницею стала 19-річна вихователька дитсадка № 13 Оксана Маланчук. У травні 1989 перемогла 17-річна Аліна Коледзян – десятикласниця СШ № 10. 13 листопада 1997 перемогу здобула учениця ліцею № 18 Вікторія Бублік. * «Кам'янецька красуня-89»: Запрошуємо до конкурсу // Прапор Жовтня. – 1989. – 4 травня. – С. 4; Теслик А. Краса, як сонце: Суботній репортаж // Прапор Жовтня. – 1989. – 27 травня. – С. 1; Єрменчук Віктор. Столичні забави провінції // Подолянин. – 1992. – 26 грудня. – С. 2; Красуня-97: Вікторія Вікторії // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 15 листопада. – С. 1.

«КАМ'ЯНЕЦЬКА СНІЖИНКА», традиційне свято зими. Проводилося в парку культури та відпочинку, на міському стадіоні. 18 січня 1987 вперше проведено в Старому місті. 7 лютого 1988 знову відбулося на міському стадіоні. * 15 лютого 1976 року...: [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1976. – 13 лютого. – С. 4; Кривошия В. Зимонька-зима: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1976. – 18 лютого. – С. 4; Урода Б. Свято зими: Фоторепортаж // Прапор Жовтня. – 1980. – 6 лютого. – С. 4; Запрошуємо на свято: Інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1987. – 10 січня. – С. 1; Мислюк Л. Здрастуй, зимонько-зима...: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1987. – 23 січня. – С. 4; Шановні кам'янчани, жителі сіл району і гості міста! // Прапор Жовтня. – 1988. – 5 лютого. – С. 4; Шпильова В. Здрастуй, зимонько-зима!: Фоторепортаж // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 лютого. – С. 4.

«КАМ'ЯНЕЦЬКА ХРОНІКА». Уклали в 17 столітті в Кам'янці-Подільському брати Акоп і Аксент. Повністю опублікував Гевонд Алішан (Венеція, 1896). Хроніка відтворює події від 1430 до 1652. * Гаркавець О. «Кам'янецька хроніка» // Українська літературна енциклопедія. – Т. 2. – С. 392; Історія «Кам'янецької хроніки» // Жовтень. – 1985. – № 4. – С. 97–100; Кам'янецька хроніка, складена Агопом, доповнена і продовжена його рідним братом Аксентом: [Фрагменти] // Жовтень. – 1985. – № 4. – С. 95–105; Дроздовська Г. Читайте у «хроніці» // Прапор Жовтня. – 1985. – 30 листопада. – С. 4; Сваричевський А. «Кам'янецька хроніка» // Прапор Жовтня. – 1986. – 11 жовтня. – С. 2–3; Степанков В. Історичний силует // Прапор Жовтня. – 1990. – 18 липня. – С. 3.

КАМ'ЯНЕЦЬКЕ СТАРОСТВО. До староства належало 12 сіл поблизу Кам'янця-Подільського. Серед них Довжок, Новосілка (Жабинці), Кубачівка, Татариски, Карвасари, Янчинці (Колибаївка), Підгроддя (Підзамче), Голосків, Цівківці, Кептинці, Гринчук, Малинівці, Ляшковиця. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 86; Петров М. Б., Карбовський О. В. Люстрація Кам'янецького староства 1566 р. – важливе джерело з історії краю // Наукові праці історичного факультету. – Т. 1. – Кам'янець-Подільський, 1995. – С. 184–188; Люстрація Кам'янецького староства 1566 р. // Наукові праці історичного факультету. – Т. 1. – Кам'янець-Подільський, 1995. – С. 188–202.

*КАМ'ЯНЕЦЬКИЙ ПРОВУЛОК. Підзамче. Виборча дільниця № 41. Відходить від вулиці Папаніна на північ. # Коли Підзамче було селом, назва провулка за іменем міста, що лежить поруч, була вмотивованою. Коли Підзамче 1957 ввійшло до складу Кам'янця, назва провулка – Кам'янецький – стала недоречною, адже в місті всі провулки та вулиці – кам'янецькі.

«КАМ'ЯНЕЦЬКИЙ БІЗНЕС», кам'янецький аналог класичної гри «Монополія». * Бізнес по-кам'янецьки: Новинки // Подолянин. – 2006. – 9 червня. – С. 2.

«КАМ'ЯНЕЦЬКИЙ ДИВОКРАЙ», туристичний кластер. Об'єднує близько 20 агроосель Кам'янець-Подільського району. * Асафатова Світлана. Туристичні стежки Кам'янеччини // Край Кам'янецький. – 2006. – 21 вересня. – С. 1.

КАМ'ЯНЕЦЬКИЙ ДОГОВІР 1653 (ЖВАНЕЦЬКИЙ МИР), усна угода кримського хана Іслам-Гірея III з польським королем Яном II Казимиром, укладена 5(15) грудня 1653 біля Кам'янця-Подільського. Договір передбачав припинення облоги польського табору козаками й татарами (Жванецька облога), згоду польського уряду сплачувати Криму данину (упомннки), спільні дії проти Московської держави, визнання прав і привілеїв Війська Запорізького відповідно до Зборівського договору 1649. Кам'янецький договір урятував польське військо від розгрому. Не був визнаний Богданом Хмельницьким. * Степанков В. Кам'янецький договір 1653 // Малий словник історії України. – К., 1997. – С. 181; Кам'янецький договір // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 563.

«КАМ'ЯНЕЦЬКИЙ ЇЖАК», популярна рубрика в кам'янецьких газетах у 1954–1990. Вперше з'явилася 26 вересня 1954 на шпальтах «Сталінського кличу», востаннє – 26 січня 1990 у «Прапорі Жовтня». Запровадив рубрику редактор «Сталінського кличу» Іван Ксенофонтович Романюк. Рубрику створено за аналогом «Мукачівського Їжака» (у 1952–1954 Романюк працював у Мукачевому редактором газети політвідділу МТС). Серед найвідоміших авторів гострих публікацій у «Кам'янецькому Їжаку» – Борис Іванович Урода. * Будзей Олег. Хрещений батько «Кам'янецького Їжака» // Подолянин. – 2004. – 4 червня. – С. 3.

Кам'янецький каштелян. → Кам'янецький староста.

«КАМ'ЯНЕЦЬКИЙ ПАРК», комунальне підприємство. Директори: Борис Іванович Шевчук, від 22 жовтня 2003 – Леонтій Семенович Гасюк (народився 13 жовтня 1961). * Центральний парк: на шляху відродження / Бесідувала Вікторія Гайдамашко // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 6 лютого. – С. 1, 2; Від рослини до домовини: Нам пишуть // Подолянин. – 2005. – 30 грудня. – С. 7; Гасюк Леонтій. Один дрова рубає, другого тріски в голову б'ють: Нам пишуть // Подолянин. – 2006. – 13 січня. – С. 4; Сокульська Ольга. Аби місто квітло // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 14 квітня. – С. 6.

Кам'янецький повіт. Ліквідовано в зв'язку із запровадженням в Україні нового адміністративно-територіального поділу (постанова ВУЦВК від 7 березня 1923).

Кам'янецький староста. Від 1463, коли Кам'янець-Подільський став королівським містом, начальниками міста стають старости, яких призначає польський король. Каменецьких старост нерідко іменували кам'янецькими каштелянами, а також у 17–18 століттях – генералами земель подільських. Їх відданню належав замок з його укріпленнями та залогою, а також і місто, але частково, оскільки міські громади Кам'янця мали своє самоуправління. Крім того, старости завідували різними податками до скарбниці із землевласників і міських громад, а також королівськими маєтками, які належали до замку та називалися староствами (→ Кам'янецьке староство). * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 86–87.

«КАМ'ЯНЕЦЬКІ ЗУСТРІЧІ», клуб. Голова Станіслава Дзюба. * Довгань Альона. Дискотека для людей похилого віку // Фортеця. – 2006. – 14 вересня. – С. 11.

«КАМ'ЯНЕЦЬКІ СКЕЛІ», змагання. 7–11 вересня 2005 проведено Кубок України «Кам'янецькі скелі – Екстрім 2005». * Зачаруйтесь спорттуризмом // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 2 вересня. – С. 11; Власюк Вероніка. Хто любить долати перешкоди: Кубок України з техніки пішохідного туризму «Кам'янецькі скелі – 2005» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 16 вересня. – С. 6; «Кам'янецькі скелі-2005»: Змагання // Подолянин. – 2005. – 23 вересня. – С. 4.

*Кам'янецькі Хутори. 1891 на міській землі розташовувався 41 хутір. За даними збірника «Населені місця Поділля» (1925) у передмісті Кам'янецькі Хутори було господарств – 47, мешканців – 323. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 94–95.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬК, офіційна радянська назва міста Кам'янець-Подільський до 9 серпня 1944, коли Указом Президії Верховної Ради СРСР місту повернули закінчення «-ий». * Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 17.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬК, село на Далекому Сході Росії (Зелений Клин), на півдні Хабаровського краю, в 73 км від Хабаровська, в районі імені Лазо (районний центр – робітниче селище Переяславка). Розташувалося на річці Хор, яка є правою притокою Уссурі. Найближчі залізничні станції – Хор і Вєріно (робітниче селище Переяславка) на Транссибірській магістралі. Заснували 1911 переселенці з Поділля Іван Дзюба, Мартин Осадчук та інші, які одностайно вирішили назвати село на честь адміністративного центру Подільської губернії. У радянський час – бригадне село Світлогорського радгоспу, який спеціалізувався на вирощуванні овочів, за 7 км від центральної садиби. Навколо села мальовнича тайга. * Леонідов П. Побратим нашого міста // Прапор Жовтня. – 1975. – 20 грудня. – С. 4; Нечитайло В. В. Кам'янець-подільські селяни-переселенці на Зеленому Клину // Кам'янеччина в контексті історії Поділля: Науковий збірник. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 1997. – С. 40; Макарова О. В. Селянське господарство подолян-переселенців удома і в місцях нового оселення (кінець XIX – початок XX ст.) // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Т. 4. – С. 284.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА, вулиця в Червоноармійському районі Волгограда (Росія). * Денисенко В. На честь міста над Смотричем // Прапор Жовтня. – 1989. – 7 січня. – С. 1.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА», мінеральна вода. * Чорний В. 40 мільйонів // Прапор Жовтня. – 1979. – 3 січня. – С. 4.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА», підстанція. Стала до ладу наприкінці 1974. * Мельник В. Працює «Кам'янець-Подільська»: Народжено п'ятирічкою // Прапор Жовтня. – 1975. – 20 грудня. – С. 2.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ. Утворено 22 вересня 1937 з центром у місті Кам'янець-Подільський (фактично – з Вінницької області, створеної 27 лютого 1932, виділено Кам'янець-Подільську). 14 березня 1941 ЦК ВКП(б) і Рада народних комісарів СРСР постановили обласний центр Кам'янець-Подільської області перенести з Кам'янця-Подільського до Проскурова. У зв'язку з цим 31 березня 1941 виконком Кам'янець-Подільської обласної Ради депутатів трудящих і бюро обкому КП(б)У видали постанову «Про затвердження плану переїзду і розташування обласних організацій у Проскурові». 16 січня 1954, згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР, Проскурів перейменовано на Хмельницький, а Кам'янець-Подільську область – на Хмельницьку. 4 лютого 1954 Президія Верховної Ради СРСР затвердила подання Президії Верховної Ради УРСР про перейменування Проскурова та Кам'янець-Подільської області. * Про перейменування міста Проскурова в місто Хмельницький, Кам'янець-Подільської області в Хмельницьку область: Указ Президії Верховної Ради Української РСР // Прапор Жовтня. – 1954. – 18 січня. – С. 1; Сборник законов СССР: 1938–1967. – Т. 1. – С. 187; Матеріали X Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам'янець-Подільський, 2000. – С. 31.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА ФІЛІЯ ВАТ «ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ». Головний інженер від 1976 – Олександр Володимирович Щегельський. * Шпильова Віра. Кращий в двох номінаціях // Голос України. – 2006. – 19 липня. – С. 4; Сокальський Сергій. Головінж Щегельський // Подолянин. – 2006. – 8 вересня. – С. 3; Золота ціна голубого вогника / Записала Вікторія Гайдамашко // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 8 вересня. – С. 6.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА ФОРТЕЦЯ», невелика (на 24 сторінках) фоторозповідь про пам'ятку архітектури. Видано 1976 видавництвом «Мистецтво» (Київ). Автори тексту, поданого українською та англійською мовами, Євгенія Пламеницька та Григорій Хотюн. Наклад 30 тисяч примірників.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКЕ БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ № 8 ТРЕСТУ «УКРЕЛЕВАТОРМЛИНБУД» (БУ-8). Начальник (1967) Йосип Іванович Гуменюк. Відповідно до наказу Міністерства сільського будівництва УРСР від 20 березня 1967 ліквідовано з 1 квітня 1967. * Відкритий лист // Прапор Жовтня. – 1967. – 21 січня. – С. 4; В зв'язку з наказом... // Прапор Жовтня. – 1967. – 7 квітня. – С. 4.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО», державне підприємство (ДП). Скорочено – Кам'янець-Подільський держлісгосп; або й просто – лісгосп. Створено 1930. Лісгосп розташувався на території Кам'янець-Подільського, Дунаєвецького та Чемеровецького районів. Площа – 25,4 тисячі га. Є 5 розсадників загальною площею 72 га. Найбільші: Циківський базовий розсадник – 29 га, Миньковецький розсадник декоративних культур – 14 га. Директори: від 2000 – Анатолій Миколайович Швець (народився 28 лютого 1953). * Бабій Надія. Легені планети в надійних руках: 17 вересня – день працівників лісу // Сім днів. – 2006. – 14 вересня. – С. 9; Сокальський Сергій. Чи світлі перспективи темних лісів?: 17 вересня – День працівника лісу // Подолянин. – 2006. – 15 серпня. – С. 5.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ, місто обласного підпорядкувння, один із 20 районних центрів Хмельницької області. * Кам'янець-Подільський // Хто є хто на Хмельниччині: Довідково-біографічне видання. – Випуск другий. – К., 2004. – С. 28–31; Кам'янець-Подільський // Україна: Дитяча енциклопедія. – Харків: Фоліо, 2006. – С. 186–188.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ, село в Пермській області Росії. Розташувалося на правому березі річки Сіва – правої притоки річки Обва, яка є правою притокою Ками. Найближча залізнична станція – Верещагіно. * Мультимедийный атлас мира. – 2004.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», літературно-художній альманах. Перший і єдиний номер побачив світ 1956 (підписано до друку 30 листопада). 128 сторінок. Наклад – 1000 примірників. Відкривають альманах стаття Володимира Бєляєва «Багаті і славні традиції», короткі спогади про Кам'янець-Подільський Любомира Дмитерка, Тереня Масенка, Олекси Кундзіча, Наталі Забіли, Федора Маківчука. Вміщено вірші Наталі Кащук, Андрія Коника, Петра Фаренюка, оповідання Юхима Альперіна, Полікарпа Свідера, байки Микити Годованця та інші твори. * Літературно-художній альманах «Кам'янець-Подільський» № 1 // Прапор Жовтня. – 1956. – 22 грудня. – С. 1; Слово читача: На конференції по обговоренню альманаха «Кам'янець-Подільський» // Прапор Жовтня. – 1957. – 3 квітня. – С. 3.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», туристська схема. Видало 1984 (підписано до друку 9 лютого) Головне управління геодезії та картографії при Раді Міністрів СРСР. Наклад – 50 тисяч примірників. Художники Борис Негода та В'ячеслав Донець. Конкультант Олег Вінюков. Крім загальної схеми міста, на якій показано вулиці, головні об'єкти на них, автобусні маршрути, окремо подано схему Старої фортеці, гравюрне зображення державного історико-архітектурного заповідника.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», план міста в серії «Міста України». Двічі (підписано до друку 26 червня 2001 і 18 липня 2006) видало державне науково-виробниче підприємство (ДНВП) «Картографія». Основу видання становить план міста (масштаб 1:10000, тобто: в 1 см – 100 м).  Є також карта околиць Кам'янця-Подільського (в 1см – 2 км). У першому виданні є план Національного історико-архітектурного заповідника (НІАЗ) «Кам'янець» (в 1 см – 80 м), в другому виданні – план Старого міста на основі аерозйомки, виконаної ДНВП «Укрінжгеодезія» (в 1 см – 70 м). Видання органічно доповнюють «Рядки біографії міста», «Перелік вулиць та майданів, підписаних на плані». Наклад першого видання – 3000, другого – 5000 примірників. Консультант – завідувач наукового відділу НІАЗ «Кам'янець» Ганна Ківільша.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», атлас-план (станом на 1 квітня 2000). → Атлас-план Кам'янця-Подільського.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», фотоальбом. Побачив світ 1979 (підписано до друку 27 липня) у київському видавництві «Мистецтво». Автор фото – Борис Олександрович Міндель, автор тексту – Євген Валерійович Семенюк. Наклад 40 тисяч примірників. Текст подано українською та російською мовами, є текстові вкладки англійською та польською мовами. * Терлецький А. Мовою фото // Прапор Жовтня. – 1980. – 15 березня. – С. 4.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», путівник. Побачив світ 1965 (підписано до друку 12 вересня) у львівському видавництві «Каменяр». 60 сторінок тексту та 32 сторінки чорно-білих ілюстрацій. Наклад – 20700 примірників.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», путівник. Побачив світ 1970 (підписано до друку 23 лютого) у львівському видавництві «Каменяр». 60 сторінок тексту та 60 сторінок чорно-білих ілюстрацій. Наклад 26000 примірників.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», історико-архітектурний нарис Євгенії Пламеницької, Іона Винокура, Григорія Хотюна та Ізяслава Медведовського, виданий 1968 київським видавництвом «Будівельник» (120 сторінок). Наклад 14000 примірників.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», історико-популярний нарис Олександра Завальнюка та Олександра Комарницького, виданий 2001 в Кам'янці-Подільському ТзОВ «Абетка-НОВА» (120 сторінок). * Сторінки історії: На книжкову полицю // Подолянин. – 2001. – 21 вересня. – С. 4.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», ілюстрований нарис Олександра Расщупкіна. У приватному видавництві «Оіюм» побачили світ два видання нарису: 2002 – 24 сторінки, 2004 – 32 сторінки. Текст подано українською та польською мовами (польський текст містить додаткові реалії, цікаві, передусім, для польських туристів). * Будзей Олег. Коротко, змістовно і барвисто: Книгозбірня // Подолянин. – 2002. – 18 жовтня. – С. 5.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», туристичний путівник. Видало 2003 львівське видавництво «Центр Європи». Автори тексту: Ольга Пламеницька, Ганна Ківільша, Галина Осетрова, Ігор Данілов, Станіслава Папевська. 2005 побачила світ польська версія путівника. * Будзей Олег. Про Кам'янець із любов'ю: Книгозбірня // Подолянин. – 2004. – 21 травня. – С. 7.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», книга Ольги Пламеницької, видана 2004 київським видавництвом «Абрис» у науково-популярній серії «Малі історичні міста України» (256 сторінок).

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», пароплав. Збудовано 1915. Загинув 27 серпня 1941 від німецької торпеди. 1943 на замовлення Радянського уряду в США збудовано океанське швидкохідне транспортне судно «Кам'янець-Подільський». * Трудящим міста від екіпажу пароплава «Кам'янець-Подільський» // Прапор Жовтня. – 1957. – 1 травня. – С. 1; Третяк Г. Щасливого плавання, «Кам'янець-Подільський»! // Прапор Жовтня. – 1970. – 25 липня. – С. 3; Попов Л. Так тримати, «Кам'янець-Подільський»! // Прапор Жовтня. – 1971. – 22 вересня. – С. 4.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», риболовний траулер. Збудовано 1965 фірмою «Вольксверфт» у НДР. * Александров Є. «Кам'янець-Подільський» в океані // Прапор Жовтня. – 1975. – 12 липня. – С. 3.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», теплохід. Довжина – 85 м, ширина – 15 м, осадка – 2,4 м, вантажопідйомність – 1750 т, швидкість – 10 вузлів. Екіпаж – 14 чоловік. Станом на лютий 1981 провів дві навігації. * Спекторов М. Іменем міста над Смиотричем: Знайомство // Прапор Жовтня. – 1981. – 28 лютого. – С. 4; Спекторов М. На «Кам'янці-Подільському»: З останньої пошти // Прапор Жовтня. – 1981. – 21 березня. – С. 4; Спекторов М. Трудові рейси: У наших друзів з теплоходу «Кам'янець-Подільський» // Прапор Жовтня. – 1981. – 29 серпня. – С. 4.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ», документальний телефільм. Знято в червні 1983. Показано 17 грудня 1983 по першій програмі ЦТ. * Фільм про наше місто // Прапор Жовтня. – 1983. – 16 грудня. – С. 4.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ВІСНИК», газета. Засновник – Кам'янець-Подільська міська рада. Перше число – рекламно-інформаційне – побачило світ 7 вересня 1990. Регулярний випуск газети розпочався 1 січня 1991. Виходила двічі на тиждень, від 15 жовтня 1994 – тижневик. Перший редактор (1990–1991) – Іван Васильович Покотило. Серед редакторів: Віталій Петрович Бабляк (затверджено 24 січня 1992), Олег Васильович Будзей (затверджено 24 січня 1995). Виконували обов'язки редактора; 1993–1994 – Віталій Петрович Мацько, 1994 – Володимир Нитка. 1998 введено посаду головного редактора. Від 1998 головний редактор – Петро Степанович Поліщук. * Будзей О. На дев'ятій сесії міської Ради // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 29 січня. – С. 1; Привітаємо колегу // Край Кам'янецький. – 1992. – 30 січня. – С. 1; Четверта сесія попрацювала до п'ятої і вирішила «Ранок за вечір мудріший» // Подолянин. – 1995. – 26 січня. – С. 1; Баженов Л. В. Alma mater подільського краєзнавства. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 167–168.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК», путівник, виданий 1981 львівським видавництвом «Каменяр». Автори – Іон Винокур і Григорій Хотюн.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ (К-ПДПІ). 28 червня 1997 на базі К-ПДПІ створено Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет (від 17 березня 2003 – Кам'янець-Подільський дкржавний університет).

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (К-ПДПУ). Створено 28 червня 1997 на базі Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту. 17 березня 2003 реорганізовано в Кам'янець-Подільський державний університет.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ (К-ПДУУ). 17 серпня 1918 гетьман Павло Скоропадський затвердив закон про заснування К-ПДУУ. Урочисто відкрито 22 жовтня 1918. * Завальнюк О. М., Копилов А. О. Кам'янець-Подільський державний український університет (1918–1921 рр.) // Кам'янець-Подільський державний університет: минуле і сьогодення. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 7–40; Вільний університет // Мизак Нестор, Горбатюк Василь. За тебе, свята Україно. – Книга п'ята. – Чернівці – Київ – Торонто, 2006. – С. 14–17.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (К-ПДУ). Створено 17 березня 2003 на базі Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету (К-ПДПУ). В складі університету: інститут соціальної реабілітації та розвитку дитини; факультети – української філології та журналістики; іноземної філології; історичний; фізико-математичний, педагогічний, природничо-економічний, фізичної культури. Крім того, є факультети довузівської підготовки; післядипломної освіти, а в місті Шепетівка є навчально-консультаційний центр. * Олександр Завальнюк: «Університет впевнено дивиться в завтрашній день» / Бесідував Анатолій Гаврищук // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 7 липня. – С. 2.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ», історичний нарис ректора Олександра Завальнюка та його помічника Олександра Комарніцького. Побачило світ 4 видання. Постійно зростає кількість сторінок: 2003 – 108; 2004 – 120; 2005 – 172; 2006 – 196. Постійно розширюється і список публікацій про університет у додатку до видання: 2003 – 343; 2004 – 596; 2005 – 842; 2006 – 941. * Гаврищук Анатолій. Нарис про університет: Книгозбірня // Подолянин. – 2004. – 4 червня. – С. 7; Гаврищук Анатолій. Третє, доопрацьоване: Новини К-ПДУ // Подолянин. – 2005. – 8 липня. – С. 2; Гаврищук Анатолій. Історичний нарис про університет // Студентський меридіан. – 2006. – 13 червня. – С. 1.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ В ОСОБАХ», багатотомне видання. Побачили світ томи перший (презентовано 27 червня 2003, містить 104 біографічні нариси) і другий (презентовано 18 листопада 2005, містить 108 біографічних нарисів). * Будзей Олег. Імена, імена...: Презентації // Подолянин. – 2003. – 4 липня. – С. 3; Будзей Олег. 104 + 108 + ...: Презентації // Подолянин. – 2005. – 25 листопада. – С. 7.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖЛІСГОСП. → «Кам'янець-Подільське лісове господарство».

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ – ЛАРГА, залізнична колія. Довжина 40 км. Вперше введено в дію 1914. Зазнавала руйнувань під час Першої та Другої світових воєн. Наново збудовано у 1960–1963. Збудовано залізничні станції Мукша, Ленківці, Кельменці, залізничний міст через Дністер завдовжки 300 м. * Барбарук Станіслав, Шевченко Юрій. До Ларги потягом? Немає проблем: Залізниця // Подолянин. – 2001. – 16 лютого. – С. 4.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ЛІСГОСПЗАГ. Охоплює майже весь Кам'янець-Подільський район, Дкнаєвецький і частину Чемеровецького району. Загальна площа держлісфонду – майже 23500 га. Входять, зокрема, Дунаєвецьке, Кадиєвецьке, Маківське, Пановецьке, Подільське лісництва. → «Кам'янець-Подільське лісове господарство». * Максименко М. Наше багатство // Прапор Жовтня. – 1983. – 17 вересня. – С. 3.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ПЕРЕСУВНИЙ РОСІЙСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР. Перший сезон розпочав 23 січня 1954. * Лядський М. До відкриття нового театру // Прапор Жовтня. – 1954. – 1 січня. – С. 4; [Оголошення] // Прапор Жовтня. – 1954. – 21 січня. – С. 4; Альперін Ю. «Хто сміється останнім»: Відкриття російського драматичного театру // Прапор Жовтня. – 1954. – 28 січня. – С. 3.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ПОВІТОВИЙ КОМІТЕТ КП(б)У (ПОВІТПАРТКОМ). У листопаді 1920 ЦК КП(б)У направив у Кам'янець-Подільський секретарем повітпарткому Володимира Яковича Сазанського (народився 12 липня 1899). Пропрацював на посаді 10 місяців, був направлений на навчання в Комуністичний університет імені Свердлова в Москві. Помер на 24-му році життя. З травня 1921 до травня 1922 секретарем повіткому КП(б)У в Кам'янці-Подільському працював Іван Юліанович Кулик. * Комарницький М. Витязь революції: До 50-річчя Радянської влади на Україні // Прапор Жовтня. – 1967. – 12 грудня. – С. 2.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ПОВІТОВИЙ КОМІТЕТ КОМСОМОЛУ (КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ПОВІТКОМ ЛКСМУ). У лютому 1921 партія направила Олександру Ращенко в Кам'янець-Подільський для організації в повіті комсомольських осередків. Олександра Федорівна була секретарем повітового комітету комсомолу. До складу повіткому комсомолу входили Давид Котенко, Йосип Купранець, Петро Крижанівський, Павло Клігер. У січні 1922 Ращенко направили в Жмеринку секретарем комітету комсомолу. * Пам'яті О. Ф. Ращенко // Прапор Жовтня. – 1967. – 15 лютого. – С. 4.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Один із 20 районів Хмельницької області – найпівденніший і найбільший. Утворено 7 березня 1923 як Довжоцький район із центром у селі Довжок. 4 грудня 1928 Довжоцький район поглинув Жванецький і частину Маківського району і став Кам'янець-Подільським районом з центром у місті Кам'янець-Подільський. 31 липня 1934 Кам'янець-Подільський район «поживився» частиною Староушицького району. 25 грудня 1934 ліквідовано Кам'янець-Подільський район: його територію підпорядковано Кам'янець-Подільській міській раді. 28 червня 1939 відновлено Довжоцький район з центром у селі Довжок. 10 липня 1944 Довжоцький район став Кам'янець-Подільським з центром у місті Кам'янець-Подільський. 23 вересня 1959 ліквідовано Орининський і Староушицький райони, по частині кожного з них включено до Кам'янець-Подільського району. 30 грудня 1962 укрупнено Кам'янець-Подільський район. 4 січня 1965 остаточно сформовано Кам'янець-Подільський район. 23 грудня 1994 відбулися останні зміни в складі району: відновлено Абрикосівську та Зіньковецьку сільські ради. У районі 120 сіл і селище міського типу Стара Ушиця, 42 сільські ради та Староушицька селищна рада. Площа – 1,6 тисяч км². Центр – місто Кам'янець-Подільський, яке до складу району не входить. * Денисик Г. І., Панасенко Б. Д. Кам'янець-Подільський район // Географічна енциклопедія України. – Т. 2. – К., 1990. – С. 95–96; Будзей Олег. Районові – 80: тенденції, втрати і віра: Ювілеї // Подолянин. – 2003. – 7 березня. – С. 4.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОН (1923–1998 РР.)» – інформаційний довідник, виданий 1998 з нагоди відзначення 75-річчя Кам'янець-Подільського району. Автори довідника: завідувач архівного відділу Кам'янець-Подільської райдержадміністрації Наталія Томчишина та працівник кооперативу «Оптимум» Сергій Коваленко.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПЕНСІОНЕРІВ І ОДИНОКИХ НЕПРАЦЕЗДАТНИХ ГРОМАДЯН. Створено ухвалою міськвиконкому 28 листопада 1996. Під Центр виділено приміщення колишнього дитсадка на вулиці Пушкінській. * Баньковський В., Кирилюк І. Порожній котел, шапка по кругу і спекуляції навколо // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 6 вересня. – С. 3.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ – УРАЛ», автомотопробіг. Проведено 2–24 серпня 1988. Присвячено 70-річчю ВЛКСМ і 45-річчю визволення Кам'янця-Подільського від фашистських загарбників. * Поліщук П. Автомотопробіг завершено // Прапор Жовтня. – 1988. – 27 серпня. – С. 1.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКІ МОСТИ», збірка заміток, спогадів, фотографій, віршів, пісень та інших матеріалів, присвячених мостам – Замковому, Старому, Новопланівському, «Стрімка лань», а також шляхопроводу в мікрорайоні Першотравневий на перегоні Гуменці – Кам'янець-Подільський і залізничному мосту через Дністер на лінії Кам'янець-Подільський – Ларга. Упорядник збірки – Петро Костянтинович Краснолуцький (1928–2006). Презентація відбулася 18 травня 2006 під час урочистого відкриття руху через Новопланівський міст після його капітального ремонту.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКПРОМБУД», трест. Спочатку – Кам'янець-Подільський будівельно-монтажний трест. Створено 1966 з ініціативи першого секретаря Кам'янець-Подільського міськкому КПУ Олександра Миколайовича Лісового. Ліквідовано з 1 липня 1987. До складу тресту входили (за даними на 1 січня 1981): БМУ «Промбуд-1» (начальник Володимир Іванович Буратинський), БМУ «Промбуд-2» (начальник Микола Миколайович Розбам), БМУ «Промжитлобуд» (начальник Іван Іванович Цісар), інші організації. Керівники тресту: перший – Михайло Миколайович Сущевич (далі головний інженер тресту), 1967–1974 – Володимир Семенович Браташ, 1974–1978 – Володимир Петрович Каморник, 1978–1987 – Геннадій Васильович Іваненко. Заступником керівника тресту працював Валентин Володимирович Лук'янов (1947–1995) – відомий шаховий композитор, майстер спорту СРСР з шахової композиції. 30 травня 1972 побачило світ перше число багатотиражної газети тресту «Будівничий». 1973 в конкурсі на кращий житловий і громадський комплекс трест за будівництво адміністративного комплексу в Кам'янці-Подільському здобув диплом першого ступеня. * Крок рівняти на передовиків: Із зборів міського партійно-господарського активу // Прапор Жовтня. – 1967. – 11 серпня. – С. 2; Сущевич М. Місту рости, молодіти // Прапор Жовтня. – 1967. – 12 серпня. – С. 3; Будівництву – темпи: [Передова] // Прапор Жовтня. – 1968. – 20 січня. – С. 1; Медведовський І. Молодіє наше місто // Прапор Жовтня. – 1973. – 11 серпня. – С. 3; Трест «Кам'янець-Подільськпромбуд»: десять років творення // Прапор Жовтня. – 1977. – 14 січня. – С. 2; Гаврилюк М. Штучні гальма новосіль: На контролі «Прапора Жовтня» – будівництво житла // Прапор Жовтня. – 1989. – 15 лютого. – С. 3; Олександр Лісовий. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 10; Будзей Олег. Трест, який збудував усе: Ювілеї // Подолянин. – 2006. – 18 серпня. – С. 5.

«КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКРЕСТАВРАЦІЯ», акціонерне товариство закритого типу. Керівник Раїса Олександрівна Розум'як. * Про впорядкування території міста: Розпорядження міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6.

КАМ'ЯНКА, село. Центр Кам'янської сільської ради (без підпорядкованих сіл), приміське село Кам'янця-Подільського (його східний сусід). Раніше Мукша-Боришковецька. Перейменовано 7 березня 1946 Указом Президії Верховної Ради УРСР. Лежить на річці Мукша. Церква святої Богородиці. За даними збірника «Населені місця Поділля» (1925) у передмісті Мукша-Боришковецька було господарств – 30, мешканців – 822, а також були школа, сільський будинок. За даними на 1998: дворів – 641; мешканців – 2007. * Козак Л. Адреса героя відома // Прапор Жовтня. – 1968. – 20 січня. – С. 3; Гарнага І. Кам'янка: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 10 червня. – С. 4; Дзвони нашої духовності: Віра // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 22 квітня. – С. 1, 2.

КАМ'ЯНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. Утворено 17 грудня 1993 ухвалою сесії Хмельницької обласної ради. Вибори депутатів новоствореної ради відбулися 23 січня 1994. Розпочала роботу 17 лютого 1994. До складу ради входить єдине село Кам'янка, яке і є центром сільської ради. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 2092 (чоловіків – 977, жінок – 1115). Голова Юрій Володимирович Волощук. * Щоб дати Кам'янці Раду, район звернувся в облраду // Подолянин. – 1993. – 2 жовтня. – С. 1; Матиме Кам'янка сільраду // Подолянин. – 1993. – 25 грудня. – С. 1; Спільно з громадою: Кам'янській сільській раді – 10 років // Край Кам'янецький. – 2004. – 20 лютого. – С. 1; Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 27 квітня. – С. 2.

КАМ'ЯНЧАНИНА ІСАЙЇ, вулиця. Польські фільварки (буфер між Польськими фільварками та Новим планом). → Ісайї Кам'янчанина, вулиця.

«КАМ'ЯНЧАНКА», народний ансамбль танцю. * Власова В. Портрет без рамок // Прапор Жовтня. – 1981. – 31 грудня. – С. 4.

КАНДИДАТСЬКА ДИСЕРТАЦІЯ. 1972 Міністерство вищої та середньої спеціальної освіти СРСР надало Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституту право приймати захист кандидатських дисертацій. У лютому 1973 відбувся перший захист: дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата сільськогосподарських наук захищав Євген Максимович Галатович – науковий працівник науково-дослідного інституту землеробства та тваринництва західних областей УРСР. * Павленко Н. Перший захист // Прапор Жовтня. – 1973. – 20 лютого. – С. 2.

«КАПІТАН КАМІНСЬКИЙ», теплохід. # Денис Францович Камінський – капітан далекого плавання, уродженець Кам'янця-Подільського. * Шабалін В. Теплохід «Капітан Камінський»: Зустрічі для вас // Прапор Жовтня. – 1981. – 24 жовтня. – С. 4.

КАПЛИЦЯ, в християн невеличка споруда без вівтаря для відправ і молитов. 10 листопада 2006 на П'ятницькій вулиці освячено каплицю Параскеви-П'ятниці.

*Карахана вулиця. Була на Руських фільварках наприкінці 1920-х – на початку 1930-х. Утворилася внаслідок тимчасового об'єднання вулиць Нагірної та Івана Франка. # Карахан (насправді – Караханян) Лев Михайлович (20 січня (1 лютого) 1889 – 20 вересня 1937) – радянський державний діяч, дипломат. Народився в Тбілісі в сім'ї адвоката. 1904 став членом РСДРП. 1910–1915 навчався на юридичному факультеті Петербурзького (Петроградського) університету. 1915 заарештовано. На засланні в Томську екстерном склав іспити за курс Томського університету. Від 1913 був (як і Троцький, Володарський, Урицький, Луначарський, Мануїльський) «міжрайонцем» (членом Міжрайонної організації об'єднаних соціал-демократів, створеної в листопаді 1913 в Петербурзі), влітку 1917 на VI з'їзді РСДРП(б) разом з іншими міжрайонцями влився в більшовицькі лави. Учасник Жовтневої революції (секретар Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів, член Петроградського військово-революційного комітету). Секретар радянської делегації на переговорах про укладення Брестського миру (листопад 1917 – початок 1918). Один із заступників (1918–1920, 1927–1934) наркомів закордонних справ Георгія Чичеріна (до 1930) і Максима Литвинова (від 1930). Повноважний представник у Польщі (1921), Китаї (вересень 1923 – серпень 1926), Туреччині (від 1934 до 3 травня 1937). Член ЦВК СРСР. Необґрунтовано репресовано. Розстріляно як «німецького шпигуна». Посмертно реабілітовано. * Карахан Лев Михайлович // Український Радянський Енциклопедичний Словник. – Т. 2. – К., 1967. – С. 48; Большая Советская Энциклопедия. – 3-е издание; Большой энциклопедический словарь. – Т. 1. – М., 1991. – С. 545.

*Карвасари, містечко. Нині окраїнна вулиця Кам'янця-Подільського. * Карвасари: Штрихи до історії містечок і сіл // Час: Інформаційний бюлетень. – 2006. – № 1(1). – С. 7.

*КАРВАСАРИ – вулиця. Виборча дільниця № 39. Вулиця тягнеться вздовж правого берега річки Смотрич на південь від Замкового мосту. З Руськими фільварками з'єднується підвісною кладкою через Смотрич. З Підзамча на Карвасари веде вулиця Об'їзна. Раніше село (було навіть і містечком), увійшло в смугу Кам'янця-Подільського 4 березня 1926. Біля місця впадіння річечки Дібрухи в Смотрич стоїть дерев'яна Хрестовоздвиженська церква (збудовано 1799–1801 на місці давньої, освячено 1801). # Назва походить від «караван-сарай» – постоялий двір зі складом для товарів, який служив пристановищем для приїжджих купців і мандрівників. Народну етимологію походження назви Карвасари (мовляв, тут жила відома на все місто курва Сара) виклав В'ячеслав Полятинчук у гумористичній збірці «Нема диму без вогню» (1995). * Карвасары // Подолянин. – 1993. – 5 травня. – С. 4; Гарнага І. Звідки пішла назва: 7. Карвасари // Прапор Жовтня. – 1972. – 6 травня. – С. 4; Ряба Ю. Карвасари: минуле і майбутнє: Наше місто – наша краса // Прапор Жовтня. – 1981. – 24 жовтня. – С. 4; Карвасари: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1988. – 9 квітня; Будзей О. Карвасари: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 14 червня. – С. 5 Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 195–198.

*КАРВАСАРСЬКИЙ МІСТ. Карвасари. Дає можливість після спуску сходами із Замкового мосту перебратися через Смотрич на Руські фільварки. Став до ладу 3 червня 2004. Довжина – 78 м, висота – 5 м. * Міст народився!: Приємно // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 4 червня. – С. 5; Шуханова Т. Не на рік...: Добра новина // Подолянин. – 2004. – 11 червня. – С. 3.

КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ. Організовано в березні 1946 для забезпечення Кам'янець-Подільської області природними будівельними матеріалами. Наприкінці березня 1946 на єдиному тоді Цибулівському кар'єрі добуто перші 192 кубометри каменю, працювало 8 каменоломів. Подальші плани (у вересні 1946): ввести в дію кар'єри з добування черепашнику у селі Гуменці, піску – у селі Кадиївці, гіпсу – у селі Завалля. Директор Швайгер. 1962–1971 – директор кар'єроуправління Володимир Опанасович Теслюк (1930 – 6 травня 1971). * Швайгер І., Борковський М. Більше будівельних матеріалів // Прапор Жовтня. – 1946. – 15 вересня. – С. 2; Директорові кар'єроуправління будівельних матерівлів... // Прапор Жовтня. – 1947. – 30 жовтня. – С. 1; В. О. Теслюк: [Некролог] // Прапор Жовтня. – 1971. – 7 травня. – С. 4.

КАРЛОВИЦЬКИЙ КОНГРЕС 1698–1699, міжнародний конгрес, який відкрився в жовтні 1698 у Карловицях (Словенія). Скликано для укладення мирного договору між державами «Священної ліги» (Австрія, Венеція, Московія, Польща) та Османською імперією. Конгресу передувала низка тяжких воєнних поразок Османської імперії. У січні 1699 було підписано окремі мирні договори: зокрема, 16 січня – між Польщею та Османською імперією. Так, турки до травня 1699 зобов'язані були повернути полякам Поділля з Кам'янцем-Подільським. Проте турки покинули Кам'янець-Подільський тільки 12(22) вересня 1699. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 50–51; Карловицький конгрес 1698–99 // Довідник з історії України. – 2-е видання. – К., 2001. – С. 287–288.

*Кармалюка вулиця. Старе місто. Радянська назва давньої та нинішньої (від 11 вересня 1990) вулиці Онуфріївської. # Кармалюк (Кармелюк) Устим Якимович (1787 – 1835) – український народний герой. Керівник боротьби подільських селян проти кріпацтва. Тричі відбував ув'язнення у Папській вежі Старої фортеці. * Сис Т. Народний герой Устим Кармалюк: До 170-річчя з дня народження // Прапор Жовтня. – 1957. – 27 лютого. – С. 4; Козлова Н. Нескорені // Прапор Жовтня. – 1967. – 29 липня. – С. 4; Тищенко В., Григоренко О. Легендарний герой: До 200-річчя з дня народження Устима Кармалюка // Прапор Жовтня. – 1987. – 10 березня. – С. 3.

Кармалюкова башта. Стара фортеця. Народна назва Папської башти. 1976 у башті встановлено скульптуру Кармалюка. Оскільки через постійний перепад температур гіпс зіпсувався, то 1992 на музейній раді ухвалили скульптуру забрати, а в башті встановити нову експозицію. * Забашта Л. Кармалюкова башта: [Вірш] // Прапор Жовтня. – 1971. – 19 червня. – С. 4; Вірич Ганна [Шпильова Віра]. Кармалюк: [Вірш] // Прапор Жовтня. – 1982. – 24 липня. – С. 4; Де подівся Кармалюк? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1992. – 28 листопада. – С. 2.

КАРМАЛЮКОВА ГОРА, урочище. * Шкурко С. Гора Кармалюка: Наш край // Прапор Жовтня. – 1971. – 23 липня. – С. 4; Шевченко Ю. Зберегти пам'ятку // Прапор Жовтня. – 1974. – 7 червня. – С. 4; Тут боровся Кармалюк... // Радзієвський В. О., Бурма В. О. Медобори: Путівник. – 2-е видання. – Львів, 1975. – С. 73–74; «Кармалюкова гора» // Ковальчук С. І., Задорожний М. А. Пам'ятки природи Хмельниччини. – Львів, 1985. – С. 9–11; Свинко Й. М., Олещенко В. І. Кармалюкова гора // Географічна енциклопедія України. – Т. 2. – К., 1990. – С. 109.

«КАРМАЛЮКОВА ГОРА», заказник. Створено постановою Ради Міністрів Української РСР від 28 жовтня 1974. У постанові дано коротку характеристику заказника: «Товтровий кряж, на якому зростає грабово-дубовий ліс із домішкою дуба скельного. Гора Кармалюка зв'язана з численними легендами. На горі є скіфське городище». Розкинувся поблизу села Привороття Друге. Загальна площа 765 га (у постанові – 642 га). * Постанова Ради Міністрів Української РСР № 500 від 28 жовтня 1974 року «Про створення державних заказників в Українській РСР»; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 24.

КАРМЕЛІТАНКА, річка. Ліва притока Жванчика. → Вільшанка. * Гарнага І. Ольховець: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1973. – 28 липня. – С. 4; Кармелітанка // Словник гідронімів України. – К., 1979. – С. 241.

КАРМЕЛІТИ, члени католицького чернечого чину, заснованого в другій половині 12 століття в Палестині. Першу чернечу громаду близько 1156 заснував хрестоносець Бертольд на горі Кармель (звідси і назва чину). У другій половині 16 століття кармеліти поділилися на кармелітів узутих і кармелітів босих (Орден Босих Братів Пречистої Діви Марії з гори Кармель). Перші ченці-кармеліти Макарій і Вацлав прибули до Кам'янця 1623. Спочатку монастир босих кармелітів займав скельну терасу над Вірменським бастіоном (→ Кармелітський кляштор на скельці). Але турецька навала 1672 перетворила цей кляштор на руїни. Після повернення 1699 міста полякам подільський підкоморій Мартин Богуш віддав босим кармелітам свій двір і одну з двох кам'яниць на Татарській вулиці. * Кармеліти // Довідник з історії України. – 2-е видання. – К., 2001. – С. 288; Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 169–170.

Кармеліти, село. → Вільховець.

*Кармелітська вулиця. Старе місто. Назва давньої і сучасної (від 11 вересня 1990) вулиці Татарської у 18 столітті. # Назву вулиці дав костел кармелітів, збудований 1717 і перебудований 1878 під православний Казанський собор (розібрано в 1930-х). # Шкурко. – С. 88.

Кармелітський кляштор на скельці. На скельній терасі над Вірменським бастіоном у 17 столітті стояв кляштор босих кармелітів (або монастир на скельці). Його започаткувала Кристина Цеклінська з Білобожниці, вдова кам'янецького й летичівського судді Мартина Цеклінського. 1623 кам'янецький біскуп Адам Новодворський дозволив їй заснувати кляштор. Того ж року на запрошення фундаторки до Кам'янця прибули зі Львова перші ченці-кармеліти – Макарій і Вацлав. Відомі імена й інших кармелітських ченців, що були в Кам'янці до турецької навали 1672: Валер'ян, Хіларій, Андрій, Фульгентій, Колумбан, Клеменс, Якуб і Даміан. На початку 1624 фундаторка записала 4900 злотих на будівництво мурованого костелу й кляштору. Того ж року вона подарувала кармелітам власну двоповерхову кам'яницю. Неподалік від неї пані Цеклінська купила в Самуїла Лашча ще два будинки для потреб кармелітів. А також передала їм ділянку на Карвасарах. Через кілька років щедра фундаторка жертвує на кляштор ще 4000 злотих. 1624 кармелітам віддала свій двір у Кам'янці ще одна добродійка кляштору – Софія, вдова Ієроніма Ходкевича. І надалі пожертви кармелітам були такими ж щедрими. Кляштор підтримали кам'янецькі старости Миколай Потоцький (старостував у 1631–1651) і його син Петро Потоцький (1652–1658), польські королі Владислав IV Ваза (перебував на троні в 1632–1648), Ян ІІ Казимир (1648–1668), Міхал Вишневецький (1669–1673), а також знатні поляки, як, наприклад, Теофіла Собеська – мати короля Польщі (з 1674) Яна ІІІ Собеського. Загальна сума пожертв перевищила 30 тисяч злотих. Хоч сили ченців були скромні, зате пожертви – солідні. Тож менше ніж за 20 років кляштор було збудовано – 1653 його затвердив польський сейм. Зображення кляштору збереглося тільки на мідьориті Кипріяна Томашевича 1673–1679. Садибу оточувала мурована огорожа з бійницями на півдні. А сам кляштор складався з великої вежі-кам'яниці, костелу, чотирьох флігелів, прибудованих упритул до огорожі, двох будинків, до одного з яких примикала вежа з наметовим дахом. Проіснував кляштор недовго. Під час турецького панування в місті (1672–1699) костел перетворили на мечеть султанського проповідника Вані Мехмеда Ефенді, мури частково пристосували під бастіон, а каміння з інших будівель використали для зміцнення Замкового мосту. Коли кармеліти повернулися до міста, то побачили тільки залишки будівель свого кляштору, на місці яких була батарея для захисту міста. Оскільки ця батарея була потрібна полякам, то кармелітам для облаштування кляштору надали інше місце: подільський підкоморій Мартин Богуш віддав їм свій двір і одну з двох кам'яниць на Татарській вулиці.

КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ, художній відділ історичного музею-заповідника. Старе місто. П'ятницька, 11. Відкрито 23 лютого 1982. Тут відбувалися виставки народного художника України Андрія Чебикіна (1994), графічних робіт Георгія та Сергія Якутовичів (відкрито 10 вересня 2004), живопису Анатолія Калитка (відкрито 23 серпня 2006). * Покотило М. Перша на Хмельниччині: Репортаж з урочистого відкриття картинної галереї // Прапор Жовтня. – 1982. – 27 лютого. – С. 4; Низова Л. Ювілей картинної галереї // Прапор Жовтня. – 1987. – 25 лютого. – С. 4; Троїцька Л. Його графіка – це гімн космічній єдності чоловіка і жінки // Подолянин. – 1994. – 5 травня. – С. 4; Будзей О. Для роздумів і спілкування з високим: Ювілеї // Подолянин. – 2002. – 22 лютого. – С. 4; Нова виставка для любителів живопису // Фортеця. – 2006. – 24 серпня. – С. 9; Будзей Олег. Орининець у краю гуцулів: Виставки // Подолянин. – 2006. – 25 серпня. – С. 3; Каневський І. Золоте мереживо Карпат: Виставки, презентації // Край Кам'янецький. – 2006. – 31 серпня. – С. 1.

КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ АГРОФІРМИ «АВІС». Старе місто. Відкрито 23 грудня 1995. * Матусяк Т. А ось і перша в Кам'янці приватна галерея // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 30 грудня. – С. 2.

КАРТОННО-ПАЛІТУРНА МАЙСТЕРНЯ. Працювала в Старому місті (Кірова, 2). Майстерню відкрила фірма побутових послуг «Кам'янчанка». * До відома населення! // Прапор Жовтня. – 1988. – 8 січня. – С. 4.

«КАРФАГЕН», кафе-бар на Пушкінській, 44. Відкрито 23 липня 2004. 12 серпня 2006 тут відзначено 40-річчя з часу створення тресту «Кам'янець-Подільськпромбуд». * Шуханова Тетяна. Хоч не Фінікія: Презентації // Подолянин. – 2004. – 30 липня. – С. 4; Будзей Олег. Трест, який збудував усе // Подолянин. – 2006. – 18 серпня. – С. 5.

КАСЕТОНИ, інформаційні аншлаги. 28 квітня 2004 в Старому місті на майдані Польський ринок встановлено 4 касетони, які інформують про НПП «Подільські Товтри», НІАЗ «Кам'янець», об'єкти історичного музею-заповідника. * Касетони чекають весни: Влада // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 13 лютого. – С. 1.

Катерини костел. Старе місто. * Осетрова Г. Свідок свого часу: Біографія будинку // Прапор Жовтня. – 1988. – 22 жовтня. – С. 4; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 174.

Катерини (святої великомучениці Катерини) жіноче братство. Діяло при Воскресенській церкві на Руських фільварках. Статут братства 1752 затвердив єпископ Леон Шептицький. Братство мало ікону святої Катерини, яка розміщувалася в церкві з лівого боку в окремому божнику. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 97.

*Катерининський бульвар. Старе місто. Назва Старого бульвару згідно з Височайшим повелінням від 30 травня (11 червня) 1898.

КАТОК. На початку 20 століття влаштовувався на Старому бульварі. Місто навіть щороку планувало прибуток від експлуатації катка (1906 – 250 рублів, 1910 – 100 рублів). * Смета доходов и расходов г. Каменец-Подольска на 1906 год // Подольские губернские ведомости. – 1906. – 11 февраля (№ 12). – С. 3–4; То же // Подольские губернские ведомости. – 1910. – № 53. – С. 3–4.

КАТОЛИЦИЗМ. * Новіцька Олена. Шляхом до Бога // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 29 червня. – С. 7.

КАТОЛИЦЬКОГО ЄПИСКОПА, палац. Старе місто. Сучасна адреса – Францисканська, 2. Розташувався навпроти головного фасаду Кафедрального костелу. * Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 166–168.

КАФЕДРАЛЬНИЙ КОСТЕЛ СВЯТИХ ПЕТРА Й ПАВЛА. Старе місто. Сучасна адреса – Татарська, 20. Часто називають малим Вавелем Поділля. * Шкурко С. Кафедральний костьол: Скарби народні // Прапор Жовтня. – 1971. – 7 липня. – С. 4; Новікова Г., Расщупкін О. Друга молодість Петропавлівського костьолу: Старе місто: проблеми, вирішення // Прапор Жовтня. – 1988. – 10 грудня. – С. 2–3; Музей чи костьол?: Чутки і дійсність // Прапор Жовтня. – 1989. – 27 травня. – С. 1; Музей, а не костьол // Прапор Жовтня. – 1989. – 7 червня. – С. 1; Музей чи костьол?: Лист групи віруючих до редакції // Прапор Жовтня. – 1989. – 14 червня. – С. 3; Народні скарби – народові: Відкритий лист працівників історичного музею-заповідника до громадськості міста та району // Прапор Жовтня. – 1989. – 24 червня. – С. 2; Музей чи костьол?: Думка читача // Прапор Жовтня. – 1989. – 28 червня. – С. 3; Сташкевич П. Вони зможуть...; Хотюн Г., Сис Т. Я – за музей // Прапор Жовтня. – 1989. – 5 липня. – С. 4; Дегтяр К. та ін. Збережімо центр культури; Меламед О. Потрібний компроміс; Євтушенко В. та ін. Для нас і нащадків // Прапор Жовтня. – 1989. – 11 липня. – С. 3.

*Кафедральний майдан. Старе місто. Майдан утворюють 6 пам'яток містобудування та архітектури, віднесених сьогодні до Татарської вулиці (кафедральний костел Петра та Павла, його дзвіниця, турецький мінарет, тріумфальна арка), Францисканської вулиці (будинок біскупа), майдану Польський ринок (колишня католицька семінарія, а нині – міська друкарня). * Prusіewіcz A. Kamіenіec Podolskі. – K.–Warszawa, 1915. – S. 28–29, 32, 34–35, 38–43, 46.

КАШТАНІВКА, село. Входить до Грушківської сільської ради (є західним сусідом села Грушка). Раніше Козодавинці. Перейменовано 15 серпня 1966 Указом Президії Верховної Ради УРСР. Розташоване на схилах двох горбів, між якими тече невеличка річка, що впадає в Рудку. Село засновано в першій половині 17 століття. Належало до королівських маєтностей. 1795 село подаровано генерал-майору Шереметьєву. В минулому Козодавинці славилися на все Поділля умінням виготовляти тканини та вироби з них з оригінальними вишивками. 1742 в центрі села споруджено трибанну дерев'яну церкву в ім'я Архангела Михаїла. У другій половині 18 століття поміщик переніс церкву за село. 1828 церкву перебудовано на однобанну. 1861 відкрито школу грамоти, 1889 її перетворено на церковнопарафіяльну. За даними на 1998: дворів – 160, мешканців – 306. # Як зазначає Іван Гарнага, стару назву селу дано за прізвиськом одного з перших поселенців, а нове найменування пов'язане з насадженням у селі каштанів. * Гарнага І. Каштанівка: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 1 липня. – С. 4; Козодавинцы // Подолянин. – 1994. – 8 вересня. – С. 4.

КАШТЕЛЯН, за середньовіччя в низці країн Західної Європи (зокрема, в Польщі) – службова особа, яку призначав король або князь для управління цитаделлю в місті, а пізніше – наглядач замку, громадського будинку. Саме тому кам'янецьких старост іменували ще кам'янецькими каштелянами. * Від латинського castellanus – той, що живе у фортеці. У середньовічній Франції каштелянами називали сеньйорів, власників замку. * Словник іншомовних слів. – 2-е видання. – К., 1985. – С. 400.

КВАКША ЗВИЧАЙНА (Hyla arborea), вид безхвостих земноводних. Рідкісний вид фауни Кам'янця-Подільського. Виявлено в Смотрицькому каньйоні. * Матвєєв М. Д. Земноводні // Біорізноманіття Кам'янця-Подільського. – Львів, 2004. – С. 158–159.

КВАРТАЛ, частина міста, обмежена кількома вулицями, що перехрещуються. 24 серпня 1986 у Кам'янці-Подільському вперше відбулося свято кварталу – п'яти будинків із чотирьох вулиць – Червоноармійська, Тімірязєва, Ленінградська (нині Лесі Українки), Московська (нині Огієнка), в яких тоді проживало 1265 чоловік. * Перше свято кварталу // Кам'янець у серпні. – 2001. – С. 17.

«Квіти», крамниця. Новий план. Продано з аукціону 28 серпня 1993. * Срчевцов П. Будова з бородою // Прапор Жовтня. – 1969. – 23 серпня. – С. 3; Відбувся аукціон // Кам'янець-Подільський вісник. – 1993. – 1 вересня. – С. 1.

КВІТКА НА КАМЕНІ, образна назва Кам'янця-Подільського. Поширений перифраз імені міста. * Кам'янець на Поділлі: Туристичний путівник. – Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2006. – С. 1.

«КВІТКА НА КАМЕНІ», народний хор ветеранів Великої Вітчизняної війни та праці. Створено в грудні 1984. Народним став 1990. Перший керівник – Олег Вікторович Кострикін. Назву хору дала пісня «Квітка на камені», написана до 45-річчя Перемоги Олегом Кострикіним і його сестрою Людмилою Борисівною Пілатович. * Подобна Т. ...І вічна молодість: Штрихи до портрета міського хору ветеранів війни і праці // Прапор Жовтня. – 1989. – 4 листопада. – С. 1; «Квітка на камені»: повінь творчих сил: Духовність // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 23 лютого. – С. 2; 100 років Будинку культури. – Кам'янець-Подільський, 2001. – С. 9; Блінда Жанна. Хору ветеранів – 20!: Ювілей // Подолянин. – 2005. – 22 квітня. – С. 7; Кисельова Людмила. Запрошує «Квітка на камені» // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 26 травня. – С. 8.

«КВІТКА УКРАЇНИ», акціонерне товариство – інвестиційна компанія. Президент інвестиційної компанії Ігор Земськов. Виконавчий директор Віктор Дибаш. Мала рекламно-інформаційний відділ. 28 грудня 1993 здійснено пробну випічку хліба в міні-пекарні АТ. * Їм сниться крісло мера // Подолянин. – 1993. – 14 серпня. – С. 1; Любительський вісник посоліднішав // Подолянин. – 1993. – 10 листопада. – С. 4; «Квітка» ще не цвіте, а хліб уже є: Млин новин // Подолянин. – 1993. – 29 грудня. – С. 1.

КЕМЗ. → Електромеханічний завод (Кам'янець-Подільський електромеханічний завод, скорочено – КЕМЗ).

Кептинці, село. Нині (від 12 січня 1967, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому), як і Цівківці, в складі села Голосків. Розташовувалося на річці Смотрич вище від Голоскова. Входило до Кам'янецького староства. 1897 відкрито школу грамоти. У селі, за даними на 1 січня 1924, було 154 господарства, 830 мешканців. У селі народився актор В'ячеслав Антонович Хім'як (19 серпня 1949). * Населені місця Поділля. – Вінниця, 1925. – С. 136–137; Повідомлення // Прапор Жовтня. – 1967. – 25 лютого. – С. 1; Люстрація Кам'янецького староства 1566 р. // Наукові праці історичного факультету. – Т. 1. – Кам'янець-Подільський, 1995. – С. 193–194; Щур Олександр. Голосків. – Кам'янець-Подільський – Київ, 1999. – С. 45.

КЕРІВНИК СПРАВ У МІСЬКВИКОНКОМІ. До 1990 – секретар міськвиконкому. Для Кам'янець-Подільського міськвиконкому: 1990–1994 – Людмила Олександрівна Орусь (народилася 17 липня 1940); 1994–1995 – Олександр Петрович Доложевський (народився 25 липня 1955); 1995–1996 – Валентина Вікторівна Стельмах (народилася 14 вересня 1965); 1996–1997 – Володимир Олександрович Малащук (народився 11 жовтня 19**); від 15 жовтня 1997 – Василь Андрійович Гріньов (народився 3 лютого 1948); від травня 2006 – Ігор Миколайович Білий (народився в липні 1965). * Будзей О. До нових буднів і... нових битв: Сесія // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 18 жовтня. – С. 1; Василь Гріньов: «Основне – забезпечити роботу штабу» // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 25 жовтня. – С. 2; Нові члени виконкому // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 19 травня. – С. 2.

КИЇВ – столиця України. 7 грудня 2001 у Києві міський голова Кам'янця-Подільського Олександр Мазурчак і міський голова Києва Олександр Омельченко підписали угоду про встановлення партнерських зв'язків між двома містами (принципової домовленності про підписання такої угоди міські голови досягли в серпні 1991 в Іллічівську, де проводилася нарада голів середніх і малих міст України). 24 лютого 2002 Олександр Омельченко відвідав Кам'янець-Подільський. * Київ – Кам'янець: домовились!: Влада // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 17 серпня. – С. 1; Дві столиці – одна мета: Місто // Подолянин. – 2001. – 14 грудня. – С. 2; Столиця України – столиці Поділля: Приємно // Кам'янець-Подільський вісник. – 2001. – 14 грудня. – С. 1; Пообіцяв і приїхав: Місто // Подолянин. – 2002. – 1 березня. – С. 2.

*Київська вулиця. Запропонована 16 серпня 1875 міською управою на засіданні міської думи нова назва вулиці Лагерної. Сьогодні вулиця Гагаріна. # Київ – місто на Дніпрі. У часи Російської імперії – губернський центр, тепер – столиця незалежної України.

*Київська вулиця. Назва сучасної вулиці Огієнка з лютого 1942 до березня 1944 під час німецької окупації міста. До і після того – Московська. * Перейменування вулиць // Подолянин. – 1942. – 27 лютого.

КИЇВСЬКА КІНОСТУДІЯ ХУДОЖНІХ ФІЛЬМІВ. Засновано 1928. Первісно Київська кінофабрика ВУФКУ, від 1931 – «Українфільм», від 1939 – Київська кіностудія, від 1957 – імені Олександра Довженка. У Кам'янці-Подільському знімала такі фільми: 1938 – «Щорс», 1955 – «Тривожна молодість», 1958 – «Народжені бурею», 1987 – «Циганка Аза», 1989 – «Яса».

КИЇВСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО. Існувало 1832–1914. До його складу входили три губернії: Подільська (центр – Кам'янець-Подільський), Волинська та Київська. На чолі стояв генерал-губернатор, призначений імператором. * Шандра В. С., Маркова О. Є. Генерал-губернаторства // Енциклопедія історії України. – Т. 2. – К., 2005. – С. 72–73.

*КИЇВСЬКИЙ ПРОВУЛОК. Польські фільварки. Виборча дільниця № 2. Раніше – Другий Зіньковецький провулок. Перетинає вулицю Ладигіна та виходить на вулицю Суворова.

КИЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР імені Саксаганського. Міститься в Білій Церкві. Засновано 1934. Від 1937 – імені Панаса Карповича Саксаганського. 1971 гастролював у Кам'янці-Подільському. Розпочав гастролі 23 жовтня виставою «Катерина». Показав також комедію «Королева тюльпанів» Юрія Мокрієва, водевіль «Шукають наречених» та ін. * Казнадій І. В. Київський обласний український музично-драматичний театр // Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 5. – К., 1980. – С. 146; Булгак О. Здрастуй, Кам'янець-Подільський! // Прапор Жовтня. – 1971. – 23 жовтня. – С. 4; Альперін Ю. Веселі дві вистави: Театр // Прапор Жовтня. – 1971. – 3 листопада. – С. 4.

КИЇВСЬКИЙ ТЕАТР МУЗИЧНОЇ КОМЕДІЇ (від 1967 – Київський державний театр оперети). У червні 1939 гастролював у Кам'янці-Подільському, зокрема показав оперету «Весілля в Малинівці». * Голодрігер М. До гастролей Київського театру музкомедії // Сталінська молодь. – 1939. – 4 червня. – С. 4; Гастролі театру музкомедії // Сталінська молодь. – 1939. – 6 червня. – С. 4; Лапчинський Гр. «Весілля в Малинівці»: Гастролі Київського театру музкомедії // Сталінська молодь. – 1939. – 8 червня. – С. 4.

*КИРГИЗОВА ВУЛИЦЯ. Підзамче. Виборча дільниця № 41. Попередня назва – Татарська. 1966 на вулиці прокладено водогін (580 м разом із Жванецьким провулком). На вулиці (Киргизова, 4) до кінця життя жила друга дружина Євтима Сіцінського (1859–1937) – Олена Купріянівна Перцель (1888–1956). # Киргизов Степан Григорович (17 травня 1903 – 28 березня 1944) – старший лейтенант, Герой Радянського Союзу (17 жовтня 1943), командир кулеметної роти. Загинув 28 березня 1944 біля села Довжок при обороні від фашистів визволеного Кам'янця-Подільського. Могила та пам'ятник на меморіальному комплексі в селі Довжок, музей у Довжоцькій школі (відкрито 24 березня 1988). * Тонкочеєв Г. Місту – зелений наряд // Прапор Жовтня. – 1967. – 21 квітня. – С. 2; Бондаренко А. Дякую за батька // Прапор Жовтня. – 1975. – 26 березня. – С. 3; Спігер В. «Перемога буде за нами»: Їх імена на карті міста // Прапор Жовтня. – 1979. – 11 липня. – С. 3; Маньківський М. Гості – земляки героя: Колективна книга пам'яті «Безсмертя» // Прапор Жовтня. – 1984. – 2 листопада. – С. 2; Пам'яті героя: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1988. – 26 березня. – С. 1; Красуцький М., Туровський А. Пам'ять житиме вічно: У місті та районі урочисто відзначили свято Перемоги // Край Кам'янецький. – 1992. – 12 травня. – С. 1; Будзей О. Степан Кіргізов: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 5 квітня. – С. 4; Яцемірська Н. Зберегли пам'ять про героя // Подолянин. – 2004. – 14 травня. – С. 5; Філіпенко Є. «Тигри» не пройшли // Край Кам'янецький. – 2005. – 24 березня. – С. 3; Родовід о. Юхима Січинського // Володимир Січинський – історик, мистецтвознавець, архітектор, педагог України і української діаспори: Збірник наукових праць за підсумками міжнародного наукового симпозіуму. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 134.

КИРГИЗОВА МУЗЕЙ. Діє в Довжоцькому навчально-виховному комплексі. Створення музею розпочалося 1985. Відкрито 24 березня 1988. * Пам'яті героя: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1988. – 26 березня. – С. 1; Кульчицький Е. Є. З історії створення шкільного музею // Твої герої, Кам'янеччино. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 56; Яцемірська Наталія. Зберегли пам'ять про героя // Подолянин. – 2004. – 14 травня. – С. 5.

КИСЕЛІВКА, село. Входить (як і Малозалісся) до Великозаліської сільської ради. За даними на 1998: дворів – 134, мешканців – 294. * Подольские губернские ведомости. – 1913. – 27 февраля. – С. 5. – Последний абзац; Гарнага І. Киселівка: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 5 серпня. – С. 4.

КИТАЙ (КИТАЙСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА), держава в Азії. 10 серпня 1997 делегація з китайської провінції Хебей відвідала Китайгород. 2004 підписано протокол намірів між містами Кам'янець-Подільський і Сучжоу (провінція Цзянсу). 19 вересня 2005 у Кам'янці-Подільському перебувала китайська делегація в складі 21 особи (19 працюють у галузі тваринництва, 2 – садівництва). Китайці відвідали ПДАТУ, ботанічний сад ПДАТУ, ВАТ «Адамс». * Ласкаво просимо, китайські друзі! // Подолянин. – 1997. – 15 серпня. – С. 4; Смоляренко В. Гості з провінції. Китайської: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 16 серпня. – С. 1; Були китайці // Подолянин. – 2005. – 23 вересня. – С. 5; Гайдамашко Вікторія. Китайські оглядини: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 23 вересня. – С. 2.

КИТАЙГОРОД, село. Центр Китайгородської сільської ради (підпорядковані села – Вихватнівці, Ленівка). 1(14) січня 1911 відкрито поштове відділення. 10 серпня 1997 село відвідала делегація з китайської провінції Хебей. За даними на 1998: дворів – 224, мешканців – 532. * Подольские губернские ведомости. – 1911. – 8 января. – С. 1; Китайгород // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 360; Гарнага І. Китайгород: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 22 липня. – С. 4; Ласкаво просимо, китайські друзі! // Подолянин. – 1997. – 15 серпня. – С. 4; Смоляренко В. Гості з провінції. Китайської: Візити // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 16 серпня. – С. 1.

КИТАЙГОРОДСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. Входять села Китайгород, Вихватнівці, Ленівка. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 1121 (чоловіків – 472, жінок – 649). Голова Віктор Дмитрович Чорний. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 27 квітня. – С. 2.

КИТАЙГОРОДСЬКЕ ВІДСЛОНЕННЯ, геологічна пам'ятка природи республіканського значення (від 1984). Площа 60 га. Охороняється стрімка стінка на лівому березі каньйоноподібної долини річки Тернава, що є всесвітньо відомим еталонним стратотипним розрізом силурійських відкладів. * Китайгородське відслонення // Географічна енциклопедія України. – Т. 2. – К., 1990. – С. 152; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 29.

КИТАЙСЬКИЙ ЯСЕН. → Айлант.

*Кишинівська вулиця. Новий план. Первісна назва нинішньої (від 1 червня 1992) вулиці Данила Галицького. У радянські часи – Драгоманова (від 20 березня 1923), Островського. # Кишинів – місто на правому березі річки Бик (правої притоки Дністра). У часи Російської імперії – центр Бессарабської губернії, тепер – столиця незалежної Молдови. * Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2.

КІЗЯ, річка. Ліва притока Збруча. Протікає в Чемеровецькому та Кам'янець-Подільському районах. На річці розташовані села Добровілля, Привороття, Кізя, Адамівка, Параївка, Вільне, Кізя-Кудринецька, а при впадінні в Збруч – Завалля.

КІЗЯ, село. Входить до Приворотської сільської ради. Розкинулося на двох берегах річки Кізя. У 18 столітті належало до орининських земель. Ще одна назва – Кізя-Орининська (на відміну від Кізі-Цвіковецької). За даними Євтима Сіцінського (1895): дворів – 117, мешканців – 602. За даними на 1998: дворів – 166, мешканців – 371. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 378; Гарнага І. Кізя: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 5 серпня. – С. 4.

КІЗЯ-КУДРИНЕЦЬКА, село. Входить до Слобідсько-Рихтівської сільської ради. Лежить на річці Кізя. За даними на 1998: дворів – 70, мешканців – 190.

Кізя-Орининська, село. → Кізя, село.

Кізя-Цвікловецька (Кізя; Козя; Кузя), село. Розташовувалося між селами Устя та Цвіклівці. Це поселення виникло, ймовірно, у 18 столітті на ґрунтах села Цвіклівці. За даними Євтима Сіцінського (1895): дворів – 11, мешканців – 64. Народний переказ стверджує, що в Кізі колись була церква (причому раніше, ніж в Усті та Цвіклівцях), але документальних підтверджень цьому немає. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 329.

КІНЕМАТОГРАФ. * Кинематограф в естественных красках // Подольские губернские ведомости. – 1909. – 12 августа. – С. 6; Мельницкий Г., священник. Бич времени // Подолия. – 1914. – 16 мая. – С. 1; Будзей Олег. З бульвару Капуцинів – до Кам'янця-Подільського // Подолянин. – 2006. – 8 вересня. – С. 1, 6; Будзей Олег, Міркотан Ольга. Від «Нового світу» до... нових надій: Минуле та сучасне // Подолянин. – 2006. – 15 вересня. – С. 7.

КІНО. 1983 у місті працювала знімальна група студії «Білорусьфільм», яка знімала двосерійний телефільм «Чорний замок Ольшанський». * Шпартак В., Липовецький В. Нічний «нокаутер»: Судовий нарис // Прапор Жовтня. – 1984. – 1 лютого. – С. 3; У кінокамері знову Стара фортеця // Край Кам'янецький. – 1994. – 19 листопада. – С. 2; Будзей Олег. Кіно і Кам'янець: 10 вересня – День українського кіно // Подолянин. – 2005. – 9 вересня. – С. 6.

КІНОТЕАТР МІКРОРАЙОНУ ЖОВТНЕВИЙ. Відкрито 24 серпня 1994. Став четвертим у місті кінотеатром. Згодом приміщення виставили на конкурс. 6 жовтня 1998 у конкурсному змаганні з двома підприємцями перемогло управління в справах сім'ї та молоді міськвиконкому, яке взялося обладнати в кінотеатрі госпрозрахунковий молодіжний центр. * Нелегке життя, та кінотеатр відкрили... // Край Кам'янецький. – 1994. – 27 серпня. – С. 1; Кінотеатр має господаря! // Кам'янець-Подільський вісник. – 1998. – 9 жовтня. – С. 3.

*Кірова вулиця. Старе місто. Частина нинішньої (від 11 вересня 1990) вулиці Зарванської від Троїцького майдану до майдану Польський ринок. # Кіров (Костриков) Сергій Миронович (1886 – 1934) – радянський партійний і державний діяч. Убито 1 грудня 1934 у Ленінграді.

«КЛЕОПАТРА» (ГОСТИННИЙ ДІМ «КЛЕПАТРА») – готель для VIP-персон на вулиці Огієнка, 39. Урочисто відкрито 20 травня 2006 під час Дня міста. Має 10 номерів, банкетний зал, зимовий сад. Кожен із номерів відповідає усім вимогам п'ятизіркового готелю. Господарі готелю – Семен Іванович і Оксана Олександрівна Дарчуки. Директор готелю Лариса Свір'янова. * Ясінський Ед. Клеопатра. Гостинний дім // Фортеця. – 2006. – 25 травня. – С. 11; Відкрився VIP-готель // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 26 травня. – С. 4; Рай для відвідувачів // Сім днів. – 2006. – 25 травня. – С. 2; У рамках свята // Подолянин. – 2006. – 26 травня. – С. 5.

«КЛІО» – газета. Видається на історичному факультеті Кам'янець-Подільського державного університету. Станом на травень 2006 побачило світ 37 чисел. # Кліо – у грецькій міфології одна з дев'яти муз, покровителька історії. Зображувалася з грифелем і папірусним сувоєм або зі шкатулкою для сувоїв.

КЛУБ ВЕСЕЛИХ І КМІТЛИВИХ (КВК). Одна з найвідоміших команд з Кам'янця-Подільського – «Чорна кішка» (педагогічний інститут). * Міркотан Ольга. Гумор – це посмішка розуму: 1 квітня // Подолянин. – 2000. – 1 квітня. – С. 2.

КЛЯШТОР – католицький монастир.

КНИГАРНІ. * Грабнов П., Урода Б. Твори Кобзаря – трудящим // Прапор Жовтня. – 1964. – 3 березня. – С. 3; Шановні товариші! // Прапор Жовтня. – 1975. – 14 березня. – С. 4; Шерель І. Книжчене новосілля // Прапор Жовтня. – 1980. – 31 травня. – С. 4.

КНИГАРНЯ № 10 ОБЛКНИГОТОРГУ. Старе місто. Стара адреса (1975) – Кірова, 3. Завідувачем працювала Марія Онуфріївна Мулярчук – дружина (з 1967 – вдова) директора швейної фабрики Романа Михайловича Мулярчука. Книгарню перевели на Черемушки. * Спогади перших правдистів // Прапор Жовтня. – 1962. – 5 травня. – С. 4; Фурман І. На громадських засадах // Прапор Жовтня. – 1962. – 12 травня. – С. 3; [Співчуття] // Прапор Жовтня. – 1967. – 18 березня. – С. 4.

КНИГАРНЯ № 10 «МЕРИДІАН». Червоноармійська, 48а. * Ящишина Т. Замовляйте книги // Прапор Жовтня. – 1985. – 3 квітня. – С. 4.

КНИГАРНЯ № 11. Глейзер Н. Зайдіть у нову книгарню // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 лютого. – С. 4; До відома населення // Прапор Жовтня. – 1967. – 28 лютого. – С. 4.

«КНИГОЛЮБ» – книгарня. Князів Коріатовичів, 5. Директор Інна Петрівна Гайсан. * Будзей Олег. Їй приснився «Світ книги» // Подолянин. – 2004. – 5 березня. – С. 3.

КНИЖКОВА ЛОТЕРЕЯ. Постійну книжкову лотерею запроваджено в Україні в грудні 1967. * Глейзер Н. Книжкова: Нові лотереї // Прапор Жовтня. – 1967. – 19 грудня. – С. 3.

«КНИЖКОВИЙ ДВІР» – книгарня видавництва «Абетка» (Князів Коріатовичів, 9).

КНЯГИНИН – село. Входить до Ходоровецької сільської ради. У давніх актах згадується від 1428. За даними на 1998: дворів – 294, мешканців – 766. * Гарнага І. Княгинин: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 16 вересня. – С. 4; Волохівський Віталій. Княгинин відзначив своє 575-річчя: Через роки... // Край Кам'янецький. – 2004. – 10 лютого. – С. 1.

КНЯЖПІЛЬ – село. Центр Княжпільської сільської ради (без підпорядкованих сіл). Перша згадка в документах – 1405. Ухвалою Хмельницького облвиконкому від 10 березня 1960 до складу Княжполя включено село Калинське. За даними на 1998: дворів – 314, мешканців – 793. * Гарнага І. Княжпіль: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 9 вересня. – С. 4.

КНЯЖПІЛЬСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. Входить єдине село Княжпіль. 10 березня 1960 ліквідовано сільську раду (включено до складу Кульчієвецької сільської ради), 17 січня 1992 відновлено. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 780 (чоловіків – 340, жінок – 440). Голова Неля Леонідівна Михайлюк. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 27 квітня. – С. 2.

«КНЯЖПІЛЬСЬКИЙ» – заказник. Створено постановою Ради Міністрів Української РСР від 12 грудня 1983. У постанові дано коротку характеристику заказника: «Ділянка Товтрового кряжу, вкрита типовими для району подільськими дібровами з багатьма виходами на поверхню вапнякових порід. Особливу цінність становлять численні екземпляри вікових дубів, буків і сосен, цінного реліктового виду береки, а також різноманітний видовий склад трав'яного покриву, в якому широко представлені лілія лісова, підсніжник звичайний, види орхідних, занесених до Червоної книги Української РСР». Розташувався неподалік села Княжпіль на високій товтрі, підніжжя якої омиває річка Тернава. Площа 821 га (у постанові – 310 га). * Постанова Ради Міністрів Української РСР № 495 від 12 грудня 1983 року «Про доповнення переліку державних заказників Української РСР»; Одноралов В. С. Княжпільський заказник // Географічна енциклопедія України. – Т. 2. – К., 1990. – С. 172; Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. – Кам'янець-Подільський, 2006. – С. 25.

*КНЯЗІВ КОРІАТОВИЧІВ ВУЛИЦЯ. Новий план. Виборчі дільниці № 29, № 30, № 31. Починається від Новопланівського мосту й тягнеться на схід у село Жовтневе. Первісна назва – сучасна; потім значилася як Велика транспортна дорога на Бессарабію. 20 серпня 1901 міська дума ухвалила назвати відрізок від Нового (тепер Новопланівського) мосту до Петербурзької вулиці (нині Лесі Українки) Банківською вулицею. У радянські часи (до 1 червня 1992, коли повернуто первісну назву) – вулиця Нероновича (від 20 березня 1923), Транспортна, Блюхера, Чкалова. 1942–1944 (за часів німецької окупації) – вулиця Князів Коріатовичів. 1947 ухвалено шлях Кам'янець-Подільський – Стара Ушиця вважати продовженням вулиці Чкалова. Була спільна постанова міськкому КПУ та міськвиконкому від 27 листопада 1962 про перейменування з нагоди 900-річчя міста на проспект Леніна, але з якихось причин постанову не ввели в дію. 28 лютого 1995 пленум міської ради ветеранів запропонував перейменувати на вулицю 50-річчя Перемоги. Вулиця проходить попри сквери Васильєва, «Гунські криниці», Танкістів, Молодіжний, Смирнова. На вулиці розташувалися відділення Укрсоцбанку, центральна міська бібліотека, виробничо-поліграфічна фірма «Абетка», друга школа, автовокзал, ресторан «Супутник» (деякий час – «Армения»), зоокрамниця «Альф». # Коріатовичі – литовські князі, брати Юрій, Олександр, Костянтин і Федір, які володіли Кам'янцем-Подільським у другій половині 14 століття. * Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. – 1923. – 20 березня. – С. 2; Ільков В. Для спортсменів // Прапор Жовтня. – 1970. – 21 січня. – С. 4; Вулиця Чкалова прикрасилася ще однією гарною будовою... // Прапор Жовтня. – 1975. – 16 вересня. – С. 2; Бабляк В. «Арагві»: біля джерел: Справи і проблеми одного кооперативу // Прапор Жовтня. – 1988. – 26 березня. – С. 2–3; Обращение // Кам'янець-Подільський вісник. – 1995. – 11 березня. – С. 1; Будзей О. Князі Коріатовичі: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2002. – 18 січня. – С. 4; Будзей О. Коріатовичів: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2004. – 6 лютого. – С. 5; Волоховський Віталій. Брати Коріатовичі: З глибини віків // Край Кам'янецький. – 2006. – 17 серпня. – С. 3.

*КНЯЗІВ КОРІАТОВИЧІВ, 1. Збудовано у 1898–1901 для відділення Державного банку. Автор проекту – губернський інженер Іван Калашников, роботами керував губернський інженер Віктор Канакотін. * Государственного банка дом // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 148; Данилов І. Це респектабельне слово – БАНК. – Кам'янець-Подільський, 1998; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 267–269.

*КНЯЗІВ КОРІАТОВИЧІВ, 2. Друга школа.

*КНЯЗІВ КОРІАТОВИЧІВ, 3. Центральна міська бібліотека. * Бєлік К. Буде скарбниця знань // Прапор Жовтня. – 1969. – 10 вересня. – С. 4; До відома населення міста // Прапор Жовтня. – 1969. – 10 грудня. – С. 4; Бейдер Ю. Бібліотека справляє новосілля: Новини культурного життя // Прапор Жовтня. – 1969. – 13 грудня. – С. 4.

*КНЯЗІВ КОРІАТОВИЧІВ, 5. Житловий будинок. Заселено у квітні 1969. У жовтні 1969 на першому поверсі відкрито книгарню «Кругозір». * Гурфінкель А. Після новосілля // Прапор Жовтня. – 1969. – 12 серпня. – С. 3.

*КНЯЗІВ КОРІАТОВИЧІВ, 9. П'ятиповерховий житловий будинок. Здано в експлуатацію 1968. Будівництво вела пересувна механізована колона № 225. * «Рятуйте наші душі!» // Прапор Жовтня. – 1971. – 25 вересня. – С. 4.

*КНЯЗІВ КОРІАТОВИЧІВ, 10. Крамниця «Альф».

«КОБЗА», вокально-інструментальний ансамбль. Виступав у Кам'янці-Подільському 1976, 1978, 1980, 1982. * Покотило М. Співає «Кобза»: Зустрічі для вас // Прапор Жовтня. – 1982. – 27 березня. – С. 4.

*Кобилянської вулиця. Цю назву топонімічна комісія запропонувала для вулиці Якіра. Пропозицію оприлюднено 16 жовтня 1991, але досі не реалізовано. # Кобилянська Ольга Юліанівна (27 листопада 1863 – 21 березня 1942) – українська письменниця. * Які нові назви? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 4.

КОВПАК, башта Старого замку. Розташована на відстані 27 м від Папської башти. Реконструйована коштом кам'янецького біскупа Якуба Бучацького (правив дієцезією 1502–1517). В пам'ять про ці роботи на південному фасаді башти встановлено білокам'яну дошку з гербом Абданк, який носили представники роду Бучацьких. Діаметр башти – 7 м, товщина кам'яних стін – 2 м. * Колпак башня, конец XIV в., начало XVI в. – 1544 г. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 189–190; Станіславська Л. Стара фортеця. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 16; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 66.

Козак – село. Від 10 березня 1960, відповідно до ухвали Хмельницького облвиконкому, в складі села Довжок.

КОЗАК – скульптура. Автор Володимир Михайлович Кліщ. Первісно встановлено 23 серпня 2002 на міській брамі. Висота скульптури – 2 м 15 см. * Міркотан Ольга. Козацькому роду...: Мистецтво // Подолянин. – 2002. – 30 серпня. – С. 15.

«КОЗАЦЬКА ПАСІКА» – спільна пасіка Бориса Михайловича Кушніра та Петра Єфремовича Ткачука. * Гординчук Микола. Відлуння слави Медоборів: 19 серпня – День пасічника // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 16 серпня. – С. 4; Кушнір Борис. Таїна степового меду: 19 серпня – День пасічника // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 19 серпня. – С. 4.

*КОЗАЦЬКИЙ МАЙДАН. Індивідуальна забудова в селищі Першотравневому. Ділянку для забудови (9 га) виділив облвиконком 27 листопада 1989. Назву майдану надав міськвиконком 22 липня 1991.

*Козача вулиця. Біланівка. Назву дала міська дума 15(27) лютого 1900, затвердило 1902 Міністерство внутрішніх справ Росії. Нині провулок Войкова.

*Козачий провулок. Біланівка. Назву дала міська дума 15(27). 2 1900, затвердило 1902 Міністерство внутрішніх справ Росії. Нині провулок Червоногвардійський.

*КОЗИЦЬКОГО ВУЛИЦЯ. Підзамче. Виборча дільниця № 41. До 29 вересня 1970 вулиця Спортивна. На вулиці розташована 9-річна ЗОШ № 11 (відкрито 1 вересня 1971). # Козицький Микола Григорович (1880 – 1920) – радянський партійний діяч. Народився в Кам'янці-Подільському. * Шкурко С. Серце більшовика // Прапор Жовтня. – 1970. – 4 листопада. – С. 3; Паравійчук А. Полум'яний більшовик // Прапор Жовтня. – 1977. – 30 листопада. – С. 3.

Козицького Григорія, будинок. Новий план. Одноповерховий. До 1955 стояв на вулиці Московській. * Шкурко С. Серце більшовика // Прапор Жовтня. – 1970. – 4 листопада. – С. 3; Шкурко С. Вулиця Московська: Запрошуємо до екскурсії // Прапор Жовтня. – 1972. – 28 липня. – С. 4.

Козодавинці, село. Тепер Каштанівка (перейменовано Указом Президії Верховної Ради УРСР від 15 серпня 1966).

*Колгоспний провулок. Польські фільварки. Перша радянська назва Столярного провулка. Нині – вулиця Ладигіна.

КОЛЕДЖ. У Кам'янці-Подільському є коледж харчової промисловості (від 23 червня 1993) та коледж Подільського державного аграрно-технічного університету (від 11 листопада 2004).

КОЛЕДЖ ПОДІЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО АГРАРНО-ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ (КОЛЕДЖ ПДАТУ). Наказом № 413 Міністерства аграрної політики України від 11 листопада 2004 Техікум ПДАТУ перейменовано в Коледж ПДАТУ.

КОЛЕКЦІОНЕРІВ, клуб (об'єднання). Організаційні збори відбулися 15 лютого 1987 в МБК. Голова клубу – Станіслав Володимирович Щепанський. * При міському Будинку культури... // Прапор Жовтня. – 1987. – 11 лютого. – С. 4; Щепанський С. ...Найщасливіші з людей: Світ ваших захоплень // Прапор Жовтня. – 1988. – 9 січня. – С. 2–3.

Колибаїв, село. → Колибаївка.

КОЛИБАЇВ ЯР, долина на правому березі річки Смотрич, на межі між селами Панівці та Зубрівка. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 109.

Колибаїв (Колибів ґрунт), урочище, яке в 16 столітті було на місці нинішнього села Колибаївка.

КОЛИБАЇВКА, село. Центр Колибаївської сільської ради (підпорядковані села – Вільховець, Смотрич, Червона Чагарівка). Раніше Янчинці. Перейменовано 4 червня 1945 Указом Президії Верховної Ради УРСР. У 16 столітті на місці теперішнього села було урочище Колибаїв (або Колибів ґрунт). 1589 польський король Стефан Баторій дав цю місцевість (між містом і селами Панівці, Ходорівці, Острівчани) Івану Венгеру. На початку 17 століття тут, на землях Кам'янецького староства, Валентій Плісковський заснував село Колибаїв. 1616 татарський набіг повністю спустошив село. Тому тодішні люстратори Кам'янецького староства звільнили Плісковського від сплати будь-якого внеску на замок. У тарифі 1661 згадується Колибаїв – 4 дими. Під 1678 є відомості, що Колибаїв має ще одну назву – Янчинці. У 18 столітті назва «Колибаїв» зникає. У 18 столітті Янчинці належали до Кам'янецького староства, 1795 перейшли до графа Моркова. * Янчинцы // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 108–109; Колибаївка // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К., 1971. – С. 360; Гарнага І. Колибаївка: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 30 вересня. – С. 4; Карвасары // Подолянин. – 1993. – 5 травня. – С. 4.

КОЛИБАЇВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. Входять села Колибаївка, Вільховець, Смотрич, Червона Чагарівка. До 4 червня 1945 – Янчинецька сільська рада. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 3398 (чоловіків – 1610, жінок – 1788). Голова Микола Іванович Чайковський. * Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 27 квітня. – С. 2.

КОЛИБАЇВСЬКА ШКОЛА. Відкрито 1895 як школу грамоти. Нині загальноосвітня школа I–II ступенів. Серед директорів – Ігор Володимирович Новаковський.

Колибів ґрунт (Колибаїв), урочище, яке в 16 столітті було на місці нинішнього села Колибаївка.

КОЛОДІЇВКА, село. Центр сільської ради (без підпорядкованих сіл). У селі народилися: доктор сільськогосподарських наук Арсеній Михайловський (1889 – ?), заслужений працівник освіти України Микола Дарманський (1945 – 2005). * Гарнага І. Колодіївка: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 25 листопада. – С. 4; А чому Сокіл – Сокіл?..: Історія рідного краю / Підготувала Катерина Квятковська // Сім днів. – 2004. – 23 січня. – С. 4.

КОЛОДІЇВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001): постійного населення – 1042 (чоловіків – 461, жінок – 581). Голова (від 1988) Антоніна Миколаївна Горбняк (народилася 23 січня 1950), від 1996 – сільський голова Колодіївської територіальної громади. * Федоришина Світлана. Інакше жити не може: Ювілеї // Подолянин. – 2005. – 21 січня. – С. 3; Голови та депутати селищної і сільських рад району V скликання, обрані на виборах 26 березня 2006 року // Край Кам'янецький. – 2006. – 27 квітня. – С. 2.

КОЛОДІЇВСЬКА ШКОЛА. У серпні 1986 до нового навчального року МПМК-35 завершила будівництво нової двоповерхової школи. * Школа, про яку мріяли // Кам'янець у серпні. – 2001. – С. 19.

КОЛОДЯЗІ. Адреси колодязів: Московська, 28, 41, Пушкінська, 29, Ленінградська, 79, 81. * Луньова І. Чому руйнують колодязі?: На теми дня // Прапор Жовтня. – 1987. – 11 серпня. – С. 3.

КОЛОРАДСЬКИЙ ЖУК. Небезпечний шкідник, що знищує посіви пасльонових. Батьківщина – Північна Америка. В Європі вперше виявлено 1922 у Франції. У Кам'янець-Подільському районі вогнище шкідника вперше виявлено 1961 у колгоспі імені Мічуріна села Довжок. 1965 райвиконком створив районну комісію для боротьби з колорадським жуком (голова Петро Дубілей). * Колорадський жук із США завезений в Італію // Прапор Жовтня. – 1949. – 11 вересня. – С. 2; Вояківська К. Виявляйте і знищуйте колорадського жука: Радять агрономи // Прапор Жовтня. – 1962. – 26 червня. – С. 4; Горбик О. Виявляйте і знищуйте колорадського жука // Прапор Жовтня. – 1963. – 11 червня. – С. 4; У виконкомі районної Ради депутатів трудящих // Прапор Жовтня. – 1965. – 5 червня. – С. 1.

«КОЛОС» – добровільне профспілково-кооперативне спортивне товариство. Об'єднує колгоспників, робітників, службовців, інженерно-технічних працівників сільськогосподарських організацій, підприємств, установ і навчальних закладів. Створено 1950 під назвою «Колгоспник». 1970 перейменовано на «Колос». * «Колос» // Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 5. – К., 1980. – С. 291; Шевченко Ю. Свято кожного // Прапор Жовтня. – 1975. – 9 серпня. – С. 4.

«КОЛОСОК» – дитячий садок-ясла № 8. Космонавтів, 4. Відкрито 1 листопада 1984. * Виріс «Колос» // Подолянин. – 1994. – 11 листопада. – С. 1.

КОЛУБАЇВЦІ – село. Входить до Гуменецької сільської ради. У селі народився співак Михайло Петрович Дідик (20 листопада 1963) – соліст Національної опери України. 9 червня 2006 у село прийшов природний газ. * Скоб'як В. У Колубаївці прийшов газ: Репортаж з місця події // Край Кам'янецький. – 2006. – 15 червня. – С. 1; Шпильова Віра. Дійшов «голубий вогник» і до Колубаєвець // Сім днів. – 2006. – 15 червня. – С. 2; Район прийняв гостей по-домашньому // Підготувала Альона Довгань // Фортеця. – 2006. – 15 червня. – С. 2; Сокальський Сергій. І в Колубаївцях газ: Добра новина // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2.

КОЛЬОРОВЕ ФОТО. * Головін М. Кольорове фото // Прапор Жовтня. – 1977. – 27 грудня. – С. 4.

*Кольцова вулиця. Руські фільварки. Первічно запропонована назва вулиці Фрідмана. * [Подання окружного відділу місцевого господарства] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 39; [Ухвала секції комунального господарства міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 29. – Аркуш 36; [Ухвала президії міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 20. – Аркуш 53; [Ухвала міської ради] // К-ПМА. – Фонд 335. – Опис 1. – Справа 11. – Аркуш 19.

КОЛЯДКА – старовинна обрядова різдвяна пісня. У низці подільських колядок («Над церквою Олександрівськой», «Прийшов молодец та під Каменец», «На Різдво Христове», «А у теремі, а у Кам'янці»), записаних Оленою Аліксійчук, мова йде про Кам'янець-Подільський. * Ковальчук В. Г., Ткачук А. В. Колядки і щедрівки Ушицького повіту в працях П. П. Чубинського // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 33–35; Печенюк М. А. Музиканти Кам'янеччини. – Хмельницький, 2003. – С. 35–37.

КОМБАЙН. У ніч на 21 серпня 1996 у с. Слобідка-Рихтівська в агропромислове акціонерне товариство «Добробут» прибув своїм ходом з порту Іллічівськ перший на Кам'янеччині комбайн американської фірми «Джон Дір». * Перший американець // Кам'янець у серпні. – 2001. – С. 16.

КОМЕНДАНТСЬКА – найменша башта Старого замку. * Станіславська Л. Стара фортеця. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 25; Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. – Львів, 2005. – С. 92.

*КОМЕНДАНТСЬКИЙ ПРОВУЛОК. Старе місто. Виборча дільниця № 40. До 11 вересня 1990 – провулок Гоголя. Давні назви – Безіменний, Вірменський, Губернаторський, Комендантський, Глухий. З'єднує Вірменський ринок зі Шпитальною вулицею. * Як назвемо вулицю? // Прапор Жовтня. – 1989. – 21 квітня. – С. 4.

«КОМІСАР» – кінофільм Олександра Аскольдова. Восени 1966 знімався в Кам'янці-Подільському. Головні ролі зіграли Нонна Мордюкова, Ролан Биков, Раїса Недашківська. * Оголошення // Прапор Жовтня. – 1966. – 10 вересня. – С. 4; Увага! Йде зйомка!: Наші інтерв'ю // Прапор Жовтня. – 1966. – 24 вересня. – С. 4; Дорога І. Поверенення в минуле // TV-інформ. – 2002. – 31 жовтня. – С. 1; Бельзецький Д. «Комісарський» Аскольдов повернувся... // Фортеця. – 2002. – 31 жовтня. – С. 1; Семенова Н. Те саме місто, той самий «Комісар»: Прем'єра // Подолянин. – 2002. – 1 листопада. – С. 15; Сокульська О. З «Комісаром» на сповідь: Презентації // Кам'янець-Подільський вісник. – 2002. – 1 листопада. – С. 1; Сергієнко Т. Вічна молодість «Комісара»: У кадрі // Українське слово. – 2002. – 12–18 грудня. – С. 13; Гресь Ярослава. «Драмо-героическая» жизнь Раисы Недашковской: Женская судьба // Отдохни! – 2003. – № 5 (29 січня). – С. 36–38; Будзей О. Марія з «Комісара»: Ювілеї // Подолянин. – 2003. – 14 лютого. – С. 5.

«КОМІСІОНКА» – постійна й надзвичайно популярна рубрика газети «Подолянин». Містить безкоштовні приватні оголошення. На шпальтах «Подолянина» рубрика дебютувала 30 січня 1993 і містила всього 4 оголошення. Сьогодні «Комісіонка» займає більше як 2 сторінки.

КОМІТЕТ ВИБОРЦІВ УКРАЇНИ (КВУ), всеукраїнська громадська організація. Установчий з'їзд відбувся 20 лютого 1994. У Кам'янці-Подільському в Хмельницькій області діяльність КПУ започаткував Олексій Кошель. Обласний осередок КВУ базується в Кам'янці-Подільському. Його голова (з 1996) Юрій Ануфрієв. * Шуханова Тетяна. Біла ворона – КВУ: Вибори-2002 // Подолянин. – 2002. – 8 лютого. – С. 3.

КОМСОМОЛ. 1 січня 1921 відбулося перше організаційне засідання Кам'янецького повітового бюро Комуністичної спілки молоді України. Від губкому комсомолу на нього прибув Фарбер. Секретарем повітового бюро обрано Ярчика. У середині травня 1923 відбувся перший з'їзд Кам'янець-Подільської окружної комсомольської організації (45 делегатів, зі звітною доповіддю виступив секретар окружкому Мукін). Після війни міський комітет ЛКСМУ відновив роботу 5 квітня 1944. 17–18 лютого 1945 відбулася четверта звітно-виборча конференція міської комсомольської організації, а 19 лютого відбувся перший пленум новообраного міськкому, на якому секретарями обрано Т. Г. Маркуша та С. В. Ткачука. * Звіт комсомолу міста // Прапор Жовтня. – 1945. – 23 лютого. – С. 2; Гарнага І. Вони були першими: До 50-річчя ВЛКСМ // Прапор Жовтня. – 1968. – 26 липня. – С. 2; Гарнага І. в праці і в бою: До 50-річчя ВЛКСМ // Прапор Жовтня. – 1968. – 3 серпня. – С. 2; Кириченко І. Молодь Кам'янеччини в роки колективізації: До 50-річчя ВЛКСМ // Прапор Жовтня. – 1968. – 13 серпня. – С. 2; Білозьорова Г. Перший з'їзд комсомолії Кам'янеччини: До 50-річчя ВЛКСМ // Прапор Жовтня. – 1968. – 23 серпня. – С. 2; Мамалига А. Роки мужніння: До 50-річчя ВЛКСМ // Прапор Жовтня. – 1968. – 3 вересня. – С. 2–3; Мородецька Г. Біля витоків: До 70-річчя комсомолу України // Прапор Жовтня. – 1989. – 23 травня. – С. 3; Мородецька Г. Перші кроки: До 70-річчя комсомолу України // Прапор Жовтня. – 1989. – 24 травня. – С. 3.

КОМСОМОЛЬСЬК, місто в Полтавській області. Засновано 1961. Населення: 2005 – 51,67 тисячі мешканців. 4 жовтня 2002 в картинній галереї Кам'янця-Подільського підписано угоду про встановлення партнерських зв'язків між Кам'янцем-Подільським і Комсомольськом. * Комсомольськ // Універсальний словник-енциклопедія. – 4-е видання. – 2006. – С. 642; Міркотан Ольга. А в Комсомольську – комунізм: Візити // Подолянин. – 2002. – 11 жовтня. – С. 1.

*Комсомольська вулиця. Старе місто. Радянська назва нинішньої (від 11 вересня 1990) вулиці Руської.

КОМСОМОЛЬСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ. * Шклярук М. Щасти вам, доле!: Нові часи – нові обряди // Прапор Жовтня. – 1969. – 15 березня. – С. 4; Дубицький К. Комсомольське весілля: Нові часи – нові обряди // Прапор Жовтня. – 1969. – 19 серпня. – С. 4; Побралися молодята: Нові часи – нові обряди // Прапор Жовтня. – 1970. – 23 вересня. – С. 4.

*КОМСОМОЛЬСЬКИЙ ПАРК. Розташований на вулиці Крип'якевича за міським стадіоном імені Тонкочеєва. Тут 9 серпня 1991 заклали перші плити в будівництво спортивного комплексу педагогічного інституту (будівництво досі не завершено). Регіональне відділення Фонду держмайна України по Хмельницькій області продає об'єкт з аукціону (продано 2006 за 1386 тисяч гривень; новий власник – ПП «ВКФ «Будмонтажсервіс»). * Інформація про повторний продаж на аукціоні... // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 12 листопада. – С. 3; Власюк Вероніка. Чи бути у Кам'янці спорткомплексу? // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 15 червня. – С. 6; Спорткомплес продано!: Місто // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2.

КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО. Міський відділ комунального господарства по війні очолював (1944–1945) В. Колосовський. Далі Шамрай, Радзевич, Іван Васильович Бондаренко. Згодом – Олексій Васильович Гущин (за хабарництво, махінації засуджено до 10 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму). * Колосовський В. Відродження // Прапор Жовтня. – 1980. – 26 березня. – С. 3; Добронравов В. Хамелеон: Порушників закону – до відповіді! // Прапор Жовтня. – 1971. – 8 січня. – С. 4.

КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА, управління Кам'янець-Подільського міськвиконкому. Створено 2002. Начальники: від 2002 – Валерій Миколайович Чорножуков (народився 25 жовтня 1950). * Перші начальники нових управлінь: Кадри // Подолянин. – 2002. – 1 листиопада. – С. 2.

КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ (КПУ). 30 серпня 1991 Указом Президії Верховної Ради України заборонено діяльність Комуністичної партії України. Проте вже 1993 почалося відновлення діяльності КПУ. 6 березня 1993 в Макіївці відбулася всеукраїнська конференція комуністів (троє делегатів – Сергій Танасов, Віктор Савчук, Тарас Муравка – представляли Кам'янеччину), яка створила тимчасовий керівний орган – оргкомітет з відновлення партії. 14 травня 1993 постановою Президії Верховної Ради України дозволено громадянам, які поділяють комуністичні ідеї, утворювати партійні організації відповідно до чинного законодавства України (тобто, «Закону про об'єднання громадян» від 16 червня 1992). 12 червня 1993 в Слобідці-Кульчієвецькій відбулися установчі збори комуністів Кам'янець-Подільського району (обрано керівні органи районної парторганізації на чолі з Тарасом Муравкою, делегатів на установчий з'їзд комуністів України). Відновлювальний з'їзд КПУ відбувся 19 червня 1993 в Донецьку (першим секретарем ЦК КПУ обрано Петра Симоненка). Міністерством юстиції України КПУ зареєстровано 5 жовтня 1993 (після внесення нею змін в установчі документи, зняття претензій на правонаступництво). 4 грудня 2003 на конференції комуністів Кам'янця-Подільського створено міську комуністичну парторганізацію (секретарями міськкому КПУ обрано заступника директора цементного заводу Сергія Танасова та директора торгового дому «Поділля» Віктора Савчука). 29 грудня 1993 міську організацію КПУ зареєстровано. Сьогодні перший секретар Кам'янець-Подільського міськкому КПУ – Петро Приступа. * Міські комуністи об'єдналися. Щоб затаврувати дикий капіталізм // Подолянин. – 1993. – 8 грудня. – С. 1; Друга молодість КПРС // Кам'янець-Подільський вісник. – 1994. – 15 січня; Лави партії поповнюються // Сім днів. – 2006. – 3 серпня. – С. 2.

КОНВЕРТ, пакет із паперу, певним чином складеного й склеєного, у якого вкладають лист для пересилання поштою. Для колекціонерів має цінність малюнок на конверті. Зокрема, там було зображено пам'ятки Кам'янця-Подільського: Кушнірську башту (художник Н. Музикантова), 1979 – Стару фортецю (художник Н. Ветцо). * Жаров Л. Стара фортеця... на конверті // Прапор Жовтня. – 1979. – 25 травня. – С. 4.

Конилівка, село. Входило до Староушицької селищної ради. У зв'язку з будівництвом Дністровського гідровузла ухвалою облвиконкому від 27 жовтня 1981 вилучено з облікових даних. 1759 парафіяни збудували в селі церкву в честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. 1810, після обновлення, її посвячено святому Архистратигу Михаїлу.  1831 церкву приписано до Дурняковської, 1855 – до Гораївської. 1891 в селі відкрито церковнопарафіяльну школу. За даними Євтима Сіцінського (1901): в селі чоловіків – 212, жінок – 197. * Гораевка // Подолянин. – 1994. – 11 серпня. – С. 4.

Консервний завод. Старий консервний завод розміщувався на Новому плані (Огієнка, 39) й займав квартал між сучасними вулицями Огієнка, Гагаріна, Данила Галицького, Драгоманова. У 1959–1975 директором був Іван Якимович Аверічев. Першу чергу нового консервного заводу (виробничі потужності з випуску 22 мільйонів умовних банок консервів на рік, холодильник на 6 тисяч тонн, адміністративно-побутовий корпус, інші допоміжні об'єктиви) прийнято в експлуатацію наприкінці грудня 1979 (будівництво розпочато 1977 серед чистого поля поблизу приміського села Кам'янка). У липні 1980 пущено в дію лінію консервування зеленого горошку. Другу чергу заплановано здати в грудні 1980. Нині (з 10 вересня 1994) це ВАТ «Адамс» (Матросова, 1). Очолює підприємство з 19 вересня 1986 Адам Михайлович Яхієв. * Гаманюк Є. На нашому заводі // Прапор Жовтня. – 1947. – 7 листопада. – С. 4; Консервний завод // Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1965. – С. 24; Аверічев І. Зміни // Прапор Жовтня. – 1967. – 1 березня. – С. 2; Аверічев І. До столу трудящих // Прапор Жовтня. – 1967. – 4 квітня. – С. 2; Мельник В. Перша перемога консервників: Почесний п'ятикутник присвоєно консервам «Підлива томатна гостра» // Прапор Жовтня. – 1977. – 23 березня. – С. 3; Новий консервний: Будівельна карта міста // Прапор Жовтня. – 1977. – 5 квітня. – С. 2; Мельник В. Старт у... зрив // Прапор Жовтня. – 1979. – 3 лютого. – С. 3; Мельник В. Народження заводу: Державна комісія підписала акт про прийняття в експлуатацію першої черги нового консервного заводу: Репортаж у номер // Прапор Жовтня. – 1980. – 11 січня. – С. 1; Кузьмінський І. Непідкріплені прагнення: Сьогодні на спорудженні консервного // Прапор Жовтня. – 1980. – 18 березня. – С. 3; Гулько В. Неузгодженість: Сьогодні на спорудженні консервного // Прапор Жовтня. – 1980. – 17 травня. – С. 2; Урода Б. Перша черга консервного діє!: Репортаж // Прапор Жовтня. – 1980. – 11 липня. – С. 2; Бобров В. Обіцянка-цяцянка: Тривожний сигнал // Прапор Жовтня. – 1980. – 30 липня. – С. 2; 15-річний директор // Кам'янець у вересні. – 2001. – С. 17.

КОНСИСТОРІЇ (ПРАВОСЛАВНОЇ ДУХОВНОЇ КОНСИСТОРІЇ), будинок. Старе місто. Сучасна адреса – Вірменський ринок, 4. * Осетрова Г. На ньому революції печать: Нова рубрика «Біографія будинку» // Прапор Жовтня. – 1982. – 31 липня. – С. 4; Духовной консистории дом, XVІІІ–XІX вв. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 151; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 215.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ. Ухвалено 28 червня 1996 Верховною Радою України (серед депутатів, що провели конституційну ніч у залі засідань українського парламенту, і кам'янчанин Валентин Андрійович Яблонський). * Яблонський Валентин. Українська Конституція гідна поваги // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 6 липня. – С. 1; Конституційний процес фінішує у наших думках, діях і долях / Думки записав Микола Гординчук // Кам'янець-Подільський вісник. – 1996. – 13 липня. – С. 1; Фундамент державності та прав людини: 10 років за Основним Законом // Голос України. – 2006. – 23 червня. – С. 3; Конституція – не Біблія. Але в ній щось є // Подолянин. – 2006. – 23 червня. – С. 1.

«Контакт», багатотиражка. Видавалася на кабельному заводі з 27 лютого 1990. Припинила вихід у серпні 1993. * Слободян М. Веселка на конвейєрах. – Кам'янець-Подільський, 1998. – С. 192, 212.

КОНТРОЛЬНА ПАЛАТА – місцевий заклад державного контролю. Сучасна адреса – Данила Галицького, 2. 1905 у палаті канцелярським служителем працював Олександр Прусевич. * Завальнюк О., Комарницький О. Кам'янець-Подільський: Історико-популярний нарис. – Кам'янець-Подільський, 2001. – С. 32, 118.

*Конторська вулиця. Старе місто. Назва сучасної вулиці Троїцької наприкінці 19 – на початку 20 століття. # Назву дано від контори фінансиста Гінзбурга (помер 1878 у Парижі). * Prusіewіcz A. – S. 28.

*Кооперативна вулиця. Польські фільварки. Нині (від 17 лютого 1967) вулиця Криленка. Раніше – вулиця Обжерна.

Кооперативне училище. Відкрито у вересні 1945 як торговельно-кооперативну школу, як готувала фахівців для торговельної мережі системи споживчої кооперації. У січні 1960 реорганізовано в кооперативне училище, в жовтні 1964 – в кооперативне професійно-технічне училище. Адреса: 1965 – Московська, 30; 1970 – Московська, 32. * Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1965. – С. 32; Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1970. – С. 48–49.

«КООПЕРАТОР», будинок відпочинку облспоживспілки. Руські фільварки. Сучасна адреса – Лесі Українки, 99. Споруджено на території фруктового саду, потужність – 110 місць. Архітектор Б. Б. Ройтер. Здано в експлуатацію 1957. Влітку 1957 тут відпочивали діти робітників і службовців споживчої кооперації Хмельницької області. Щороку тут із дружиною Марією Іванівною відпочивав відомий український географ, професор Львівського університету Каленик Іванович Геренчук (1904 – 1984). 1971 тут із сином відпочивав, писав вірші поет Борис Олійник. 4 травня 1996 тут відбулася установча конференція Хмельницької регіональної організації партії МБР («Міжрегіональний блок реформ»). У конференції взяв участь голова партії Володимир Гриньов. Директорами «Кооператора» були Раїса Пилипівна Томашевська, Валентина Юхимівна Шадріна, Семен Юхимович Латер. Після реконструкції будинок відпочинку перетворено на готельний комплекс «Фільварки-центр». * Левчук М. Успіхи будівельників // Прапор Жовтня. – 1957. – 12 червня. – С. 2; Шкурко С., Чевський В. Хороший подарунок дітям // Прапор Жовтня. – 1957. – 3 липня. – С. 3; Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1965. – С. 43; Кам'янець-Подільський: Історико-архітектурний нарис. – К., 1968. – С. 108–109; Кам'янець-Подільський: Путівник. – Львів, 1970. – С. 54–55; Бобров В. Батькам на радість: Літо піонерське // Прапор Жовтня. – 1975. – 28 червня. – С. 4; Луданний О. Вечір поезії // Прапор Жовтня. – 1976. – 28 липня. – С. 4; Лебідь С., Бабійчук О., Кривошия В. Пам'ять про перлину // Прапор Жовтня. – 1977. – 6 липня. – С. 4; Бабляк Алла. Розвідник Латер // Подолянин. – 1997. – 9 травня. – С. 5; Юрчак І. Нагадала стара фотографія: До 75-річчя утворення Кам'янець-Подільського району // Край Кам'янецький. – 1997. – 6 грудня. – С. 2; Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів, 2003. – С. 292–293; Ковальчук С. Каленик Геренчук: Слід на Землі // Подолянин. – 2004. – 10 грудня. – С. 3.

КОРАБ, шляхетський герб, що належав до польської геральдичної системи (золотий човен з мачтою або вежа на червоному полі). Відомий з 13 століття переважно серед великопольських родин. У Кам'янці-Подільському герб «Кораб» вмонтовано на східному фасаді Лянцкоронської башти Старого замку. * Korab // Encyklopedia Popularna PWN. – Warszawa, 1982. – S. 365; Станіславська Л. Стара фортеця: Путівник. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 26.

КОРИСНІ КОПАЛИНИ. Серед корисних копалин Кам'янець-Подільського району: вапняки (зокрема – вапняки пиляльні), гіпс, кремінь, бентоніт (бентонітова глина). * Терлецький А. Корисні копалини нашого краю // Прапор Жовтня. – 1976. – 31 липня. – С. 4.

*КОРІАТОВИЧІВ КНЯЗІВ ВУЛИЦЯ. → Князів Коріатовичів, вулиця.

*КОРОЛЕНКА ВУЛИЦЯ. Селище Смирнова. Виборчі дільниці № 6, № 11, № 14. Назву надано 5 червня 1947. 27 липня 1959 міськвиконком, даючи найменування вулицям нового планування північної частини селища, ухвалив продовжити вулицю на північ (за вулицю Хмельницьку). З'єднує вулиці Пархоменка та Чехова. На вулиці розташувалася ЗОШ № 10. # Короленко Володимир Галактіонович (27 липня 1853, Житомир – 25 грудня 1921, Полтава) – російський письменник.

*КОРОЛЕНКА ПРОВУЛОК. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 14. Назву надав міськвиконком 27 липня 1959 при найменуванні вулиць нового планування північної частини селища. З'єднує вулиці Короленка та Панфілова. Протяжність – 1 квартал. # → Короленка, вулиця.

КОРОЛІВЩИНА. Те саме, що й староство.

КОРЧІВКА, село. Входить до Абрикосівської сільської ради. Лежить на південь від Абрикосівки, на межі з Дунаєвецьким районом. Дата заснування невідома. За даними на 1998: 40 дворів, 71 мешканець.

«Корчма», кафе. Стояло на розі вулиць Шевченка та Тімірязєва. Згоріло 25 квітня 1994. * Горіла «Корчма», палала... // Подолянин. – 1994. – 28 квітня. – С. 1.

КОСІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОГО ТА ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА, Засновано 1939. Раніше – Косівський технікум народних художніх промислів. В інституті працюють уродженці села Оринин: Анатолій Миколайович Калитко (13 липня 1942) – завідувач кафедри фундаментальних дисциплін, Оксана Анатоліївна Калитко-Коваленко (21 листопада 1972) – викладач рисунку та живопису. * Новий довідник для вступника до вищого навчального закладу I, II, III, IV рівнів акредитації. – К., 2003. – С. 171.

*Косіора вулиця. Нині (від 11 вересня 1990) початкова частина вулиці Зарванської – від майдану Руський ринок до Троїцького майдану. До 17 лютого 1967 – вулиця Леніна. # Косіор Станіслав Вікентійович (1889 – 1939) – генеральний (від 1934 – перший) секретар ЦК КП(б)У (1928 – 1938).

*КОСМОНАВТІВ ВУЛИЦЯ. Мікрорайон Жовтневий. Виборчі дільниці № 4, № 5. Найпівденніша вулиця мікрорайону. Протяжність – два квартали. З'єднує вулицю Жукова та Нігинське шосе, перетинає вулицю Тридцяти років Перемоги.

*КОСМОНАВТІВ, 2. Дев'ятиповерховий житловий будинок. Тут надали трикімнатну квартиру (№ 45) сім'ї Анатолія Анатолійовича та Стефанії Гнатівни Кравцових, у яких 5 липня 1986 народився син Віталій – стотисячний житель міста. * Поліщук П. Щастя тобі, Віталику!: Як живеш, стотисячний? // Прапор Жовтня. – 1988. – 1 січня. – С. 4.

*Костельна вулиця. Нині (від 11 вересня 1990) вулиця Тринітарська.

Косьми та Даміана, церква в селі Ніверка. Існувала до 1848. Візита 1740 відзначає, що будівля церкви убога, схожа більше на сарай, ніж на церкву, не має вигляду ні зовні, ні всередині. Близько 1831 Ніверку приєднали до Шустовецької парафії. Врешті, підупалу церкву в Ніверці розібрали, а її дерев'яний матеріал використали для випалювання вапна при будівництві нової церкви в селі Шустівці. * Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. – Каменец-Подольский, 1895. – С. 398–399.

«КОТЛОМОНТАЖ», товариство з обмеженою відповідальністю. Керівник Валерій Станіславович Хрестовський. * Про впорядкування території міста: Розпорядження міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. – 2004. – 5 березня. – С. 6.

*КОТЛЯРЕВСЬКОГО ПРОВУЛОК. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 14. До 19 серпня 1977 – другий провулок Черняховського. З'єднує вулиці Ватутіна та Черняховського. # Котляревський Іван Петрович (1769 – 1838) – перший класик нової української літератури.

«КОТОВЕЦЬ», багатотиражна газета колгоспу імені Котовського села Гуменці. Перше число побачило світ 20 листопада 1956, друге – 30 листопада 1956. Це була перша багатотиражка в Кам'янець-Подільському районі. * Щасливої путі!: З останньої пошти // Радянська Кам'янеччина. – 1956. – 23 листопада. – С. 2; В райкомі КП України // Радянська Кам'янеччина. – 1956. – 23 листопада. – С. 1; Другий номер багатотиражки: Будні одного села // Радянська Кам'янеччина. – 1956. – 2 грудня. – С. 3; По сторінках багатотиражки «Котовець» // Прапор Жовтня. – 1964. – 4 серпня. – С. 2.

*Котовського вулиця. Радянська назва (від 1920-х до 1 червня 1992) нинішньої вулиці Соборної. Назву вулиці дано ще за життя Котовського. У серпні 1966 проведено свято вулиці Котовського. # Котовський Григорій Іванович (24 червня 1881 – 6 серпня 1925) – більшовицький військовий діяч. * Шурка. ЗаАкали // Червоний кордон. – 1925. – Число 121 (28 червня). – С. 4; Ганебне вбивство тов. Котовського; Хто такий т. Котовський; Відозва Всеукраїнського Цетрального Викон. Комітету // Червоний кордон. – 1925. – Число 134 (12 серпня). – С. 1; Степаненко С. Герой громадянської війни: До 75-річчя з дня народження Г. І. Котовського // Прапор Жовтня. – 1956. – 24 червня. – С. 3; Яцишина Г. Г. І. Котовський на Поділлі // Прапор Жовтня. – 1956. – 24 червня. – С. 3; Бейлінсон Г. Святкує вулиця Котовського // Прапор Жовтня. – 1966. – 12 серпня. – С. 4.

*Котовського сквер. Новий план. Займає квартал, обмежений вулицями: на заході – Шевченка, на сході – Лесі Українки, на півночі – Соборною, на півдні – Князів Коріатовичів. Площа близько 3 га. Первісно це була нижня частина Великого торгового майдану. Тут 2(14) травня 1891 закладено, 24 листопада(6 грудня) 1897 освячено церкву Олександра Невського, яку 1936 войовничі атеїсти висадили в повітря. Сьогодні північно-східний ріг скверу займає готель «Україна», відкритий 1960. У північно-західній частині скверу 30 березня 1944 поховано Михайла Смирнова, згодом на могилі встановлено пам'ятник. Звідси інша назва скверу – ім. Смирнова. У сквері розташовувалися квіткова крамниця, літнє кафе «Чайка», в центрі встановлювалася новорічна ялинка. Нині тут відновлюється храм Олександра Невського. 4 грудня 1997 сесія міськради передала територію скверу Смирнова в користування громаді собору Олександра Невського. * Баньковський В. XVІІІ сесія: корекція з проекцією на вибори // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 6 грудня. – С. 1; Кам'янець-Подільський: Історико-архітектурний нарис. – К., 1968. – С. 106.

КОЦІЄВСЬКОЇ, приватний жіночий пансіон. Відкрито в лютому 1853. Діяв до 1867. Засновниця – Катерина Іванівна Коцієвська. Серед викладачів: Павло Троїцький, Іван Васьков. * Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С. 185; Памятная книжка Министерства народного просвещения на 1865 год. – СПб, 1865. – С. 536.

*КОЦЮБИНСЬКОГО ВУЛИЦЯ. Селище Смирнова. Виборча дільниця № 6. Назву дано 1957 запроектованій вулиці, коли збільшено земельну площу селища Смирнова. З'єднує вулиці Чехова та Саксаганського. # Коцюбинський Михайло Михайлович (1864 – 1913) – український письменник. Деякий час жив у Кам'янці-Подільському. * Бабляк В. М. Коцюбинський у Кам'янці-Подільському: До 120-річчя з дня народження письменника: Орбіта краєзнавця // Прапор Жовтня. – 1984. – 15 вересня. – С. 4; Бабляк В. Витоки: Уривок з документальної повісті // Прапор Жовтня. – 1987. – 5 вересня. – С. 4.

«КРАЄЗНАВСТВО», науковий журнал. Засновано 1927 Українським комітетом краєзнавства. Репресовано 1930. Відроджено 1993 з ініціативи Всеукраїнської спілки краєзнавців. До редакційної колегії входять камянчани Лев Баженов, Іон Винокур, Олександр Завальнюк, Анатолій Копилов, Віктор Прокопчук, Віктор Савчук (заступник головного редактора). 1999 побачив світ спеціальний випуск журналу, присвячений переважно Хмельницькій області.

«КРАЙ КАМ'ЯНЕЦЬКИЙ», регіональна газета. Виходить щочетверга. Засновники – Кам'янець-Подільська районна рада, Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація, ВАТ «Адамс», трудовий колектив редакції. До 27 серпня 1991 – «Прапор Жовтня». Головний редактор (від 1978) – заслужений журналіст України, член Національної спілки письменників України Мар'ян Іванович Красуцький (народився 5 січня 1943). * З новосіллям, колеги! // Подолянин. – 1993. – 3 листопада. – С. 1; Баженов Л. В. Alma mater подільського краєзнавства. – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 168–169.

«КРАЙ КАМ'ЯНЕЦЬКИЙ», документально-публіцистичне видання. Побачило світ 2006 у видавництві «Оіюм». Презентація відбулася 21 лютого 2006 у районному Центрі культури та мистецтв. 128-сторінкова великоформатна повноколірна книга розповідає про природу, історію, побут Кам'янець-Подільського району. Голова редакційної колегії Едуард Кульчицький. Автори: Іон Винокур, Павло Гладченко (заступник голови редакційної колегії), Степан Ковальчук, Танасій Колотило, Мар'ян Красуцький, Людмила Любінська, Микола Матвєєв, Сергій Трубчанінов (упорядник і науковий редактор видання). * Будзей Олег. Перша районна ластівка // Подолянин. – 2006. – 24 лютого. – С. 9; Зарицький Микола. Дзеркало Краю Кам'янецького // Край Кам'янецький. – 2006. – 2 березня. – С. 1; Гарук Ольга. Слово про рідний край: Резонанс // Край Кам'янецький. – 2006. – 6 квітня. – С. 3.

*КРАЙНІЙ ПРОВУЛОК. Селище цукрового заводу. Виборча дільниця № 37. Назву надано 30 листопада 1961. Відходить від вулиця Маршала Харченка на південний захід, перетинає вулиця Затонського. Лежить між провулками Степовий і Будівельників. # Коли провулку давали назву, він був найпівденнішим у місті: справді – крайнім. Пізніше на південь від Крайнього з'явився провулок Будівельників. І хоч Крайній провулок перестав бути крайнім, назва збереглася (як історична пам'ять про колишню крайність; або як застереження: сьогодні ти – крайній, а завтра обов'язково знайдеться ще крайніший).

КРАКІВ – місто в Польщі, на річці Вісла, адміністративний центр Краківського воєводства. Місто-побратим Кам'янця-Подільського. 757,8 тисячі мешканців (2004). 20–23 жовтня 1997 у Кракові відбулася польсько-українська конференція «Кам'янець-Подільський: історія міста і його околиць». * Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. – 10-е издание. – 2006; Матусяк Т. Кам'янець – Краків: співпраця триває // Кам'янець-Подільський вісник. – 1997. – 1 листопада. – С. 1; Зачаровані Краковом // Кам'янець-Подільський вісник. – 2005. – 14 жовтня. – С. 4.

КРАММА ЗАВОД. # Крамм Фрідріх Адольфович – німецький підприємець, гласний міської думи (1901–1905), уповноважений лютеранської громади міста, власник заводу. * Минуле і сучасне заводу: Розповідь старого кадровика / Записав Єф. Альперін // Прапор Жовтня. – 1947. – 3 жовтня. – С. 2.

КРЕДИТНИЙ РЕЙТИНГ «uaBB+». Означає, що ризик недотримання фінансових зобов'язань зведено до мінімуму. Наприкіці травня 2006 українське рейтингове агентство «Кредит-рейтинг» оголосило про надання Кам'янцю-Подільському довгострокового кредитного рейтингу «uaBB+». У зв'язку з цим у Києві 7 червня 2006 відбулася прес-конференція. * Кам'янецький рейтинг // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 25 травня. – С. 4; Рейтинг для кредиту // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 8 червня. – С. 5; Про туризм як про майбутнє // Подільська TV-інформ. – 2006. – 15 червня. – С. 1; Про Кам'янець на всю Україну! // Ділове місто. Тиждень. – 2006. – 15 червня. – С. 5; Кредитний рейтинг присвоєно // Сім днів. – 2006. – 15 червня. – С. 2; Кам'янцю-Подільському присвоєно кредитний рейтинг «uaBB+» // Фортеця. – 2006. – 15 червня. – С. 3; Кам'янець привабливий для інвестицій: Презентації // Кам'янець-Подільський вісник. – 2006. – 16 червня. – С. 2; Інвестори, ау!: Місто // Подолянин. – 2006. – 16 червня. – С. 2.

КРЕМІНЬ, мінеральне утворення з тонкокристалічного або аморфного кремнезему. В Кам'янець-Подільському районі кремінь розробляють у селах Гринчук, Малинівці. * Дехтулінський Е. С. Кремінь // Географічна енциклопедія України. – Т. 2. – К., 1990. – С. 223–224; Терлецький А. Корисні копалини нашого краю // Прапор Жовтня. – 1976. – 31 липня. – С. 4.

*КРЕНКЕЛЯ ВУЛИЦЯ. Руські фільварки. Виборча дільниця № 39. Назву дано перед війною. До того – без назви. Веде з вулиці Нагірної на вулицю Річну. Підсумкові показники: справа – № 8, зліва – № 5. # Кренкель Ернст Теодорович (1903 – 1971) – доктор географічних наук, Герой Радянського Союзу (1938). Радист полярних станцій («Північний полюс-1», 1937–1938), арктичних експедицій («Сибіряков», «Челюскін» та інші).

*Кривоноса Максима вулиця. Цю назву топонімічна комісія запропонувала для вулиці Постишева (пропозицію оприлюднено 16 жовтня 1991). Натомість 16 вересня 1993 міськвиконком вулиці Постишева надав ім'я Крип'якевича. # Кривоніс Максим (? – листопад 1648) – полковник Запорізького війська. 1648 очолював козацькі загони в битвах під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявою. Помер від чуми під час облоги Замостя. * Які нові назви? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 4.

Кривчани, село. Входило до Староушицької селищної ради. У зв'язку з будівництвом Дністровського гідровузла ухвалою Хмельницького облвиконкому від 27 жовтня 1981 вилучено з облікових даних. * Гарнага І. Кривчани: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. – 1972. – 2 грудня. – С. 4.

*КРИЛЕНКА ВУЛИЦЯ. Польські фільварки. Виборча дільниця № 2. Спочатку – Обжерна, до 17 лютого 1967 – Кооперативна. Виходить на вулицю Суворова. # Криленко Микола Васильович (1885 – 1938) – радянський державний і партійний діяч, юрист.

КРИНИЦЬКОГО, приватна аптека. Старе місто. Розташовувалася на Суконці. Відкрито 1831. Згодом аптека Сіцінського. # Криницький Григорій – провізор. Див. Подольские губернские ведомости. – 1839. – Официальная часть. – С. 217. * Prusiewicz A. Kamieniec Podolski. – K.–Warszawa, 1915. – S. 25, 124–125.

*Крип'якевича вулиця. Цю назву топонімічна комісія запропонувала для вулиці Пархоменка (пропозицію оприлюднено 16 жовтня 1991). Насправді міськвиконком 16 вересня 1993 на вулицю Крип'якевича перейменував вулицю Постишева. Вулицю ж Пархоменка досі не перейменовано. * Які нові назви? // Кам'янець-Подільський вісник. – 1991. – 16 жовтня. – С. 4.

*КРИП'ЯКЕВИЧА ВУЛИЦЯ. Мікрорайон Східний (заводу «Електрон»). Виборча дільниця № 34. Первісна назва (від 1954) – Ботанічна; від 17 лютого 1967 до 16 вересня 1993 – Постишева. 28 лютого 1985 пленум міської ради ветеранів запропонував перейменувати на вулицю Лелюшенка. З'єднує вулиці Князів Коріатовичів і Годованця. Протяжність – 6 кварталів. Проходить мимо Комсомольського парку. На вулиці розташувалися ЗАТ «Кам'янець-Подільський хлібокомбінат», ВАТ «Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика» (фабрика перебралася в нові корпуси з казарм фортеці в Старому місті; першу продукцію в нових цехах випущено 1 квітня 1995). # Крип'якевич Іван Петрович (1886 – 1967) – визначний український історик. * Рідіють ряди більшовиків. На карті Кам'янця // Подолянин. – 1993. – 29 вересня. – С. 1; Обращение // Кам'янець-Подільський вісник. – 1985. – 11 березня. – С. 1.

*КРИП'ЯКЕВИЧА, 3. ВАТ «Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика».

*КРИП'ЯКЕВИЧА, 5. ЗАТ «Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів».

*КРУГЛИЙ ПРОВУЛОК. Польські фільварки. Виборча дільниця № 1. Підходить зі сходу до вулиці Суворова (наприкінці її, між № 60 і № 62). Останні номери: непарний – 5, парний – 34. Назву провулку (між тодішніми кварталами 66 і 67) надала міська дума 15(27) лютого 1900, а 1902 затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. * Будзей О. Круглий: Ім'я на мапі міста // Подолянин. – 2004. – 27 лютого. – С. 5.