Реєстр
археологічних пам'яток історії  та  культури (нерухомих)
НПП “Подільські Товтри“

14. Староруське городище

Городище було залишене давньоруським населенням івходило до складу Пониззя - землі Галицько-Волинського князівства. Городище, як і ряд інших фортець Середнього Подністров'я, захищало південно-західні кордони Русі від нападів степових кочівників-печенігів та половців. У таких фортецях знаходились князівські гарнізони. Причина запустіння городища не з'ясована.

Городище відкрите в 1967 році київським археологом О.М. Приходнюком.У 1968 р. на городищі проводились розвідкові роботи І.С. Винокуром. Археологічний матеріал зберігається в музеї Кам'янець-Подільського Державного педагогічного інституту ім. Затонського. Звіти, щоденники зберігаються у фондах Інституту археології АН УРСР.

Городоще - типове мисовидне укріплення. По формі воно трикутне: при найбільшій ширині 60 м, довжині - 80 м. Обмежують городище вали. Вони невисокі - до 1 м. Найбільша довжина городища - 105 м, найбільша ширина - 83 м. Культурний шар - на глибині 0,2 м. Товщина його 0,4 м. Підйомний матеріал на городищі складається з кераміки ХІ-ХІІІ ст., залишків дерева, фрагментів скляних браслетів, залишків залізних предметів, кісток тварин.

Згідно розпорядження Виконкому Хмельницької обласної Ради від 5.05.1974 року №143 установлено границю охоронної зони в радіусі 50 м. Вона являє собою майданчик, обмежений з півдня р.Дністер, з північно-східної сторони р. Смотрич, з заходу - полями колгоспу.