Перейти у головне меню | на зміст | на наступну частину

Вербівські товтри

Дещо південніше Нігинського пасма розташовані відомі в літературі Вербівські товтри. Чіткіше виражене у рельєфі північне з цих пасм (рис.___). Висота його декілька метрів; розбите воно на 4, далеко розташовані, схожі між собою вершини. Розташовані вони західніше головного пасма й, приблизно, перпендикулярні до нього.

Досить подібного типу, також різко виражене у рельєфі, пасмо сарматських онкоідів зустрічається дещо південніше, а окремі масиви зустрічаються скрізь вздовж західного схилу головного пасма.

Взаємовідношення баденських і сарматських пасм зрозуміле з вищенаведеного опису та схеми. Скрізь, за виключенням південного закінчення головного пасма, сарматські масиви розташовані західніше баденських, і ніде сарматські онкоідні масиви (саме онкоідні масиви, а не сарматські вапняки взагалі) не підіймаються з рифових вапняків бадену.

Таким чином, у будові товтр існують наступні закономірності:

1. Морфологія сарматських і баденських онкоідних масивів різко відмінна. Вони мають різну величину, різну форму, орієнтованість, відслоненість.
2. Якщо баденські масиви мають не лише певне простягання, але й пов’язані переважно з однією лінією, то сарматські масиви зустрічаються спорадично в межах значної площі.
3. Роль біогермних порід різко відрізняється у Медоборах та товтрах. У медоборовій (основній) смузі вони складають лише верхівки, шапки масивів, в той час як товтрові пасма майже цілком складані онкоідними масивами. Звідси випливає висновок про різну форму самих онкоідних тіл: пластоподібну або майже пластоподібну у баденських та неправильно лінзоподібну у сарматських.
4. Необхідно розрізняти поняття про рифову зону, що дійсно простягається далеко на південь, і про головне рифове пасмо.

Рис. 8. Схема поширення онкоідних масивів баденської смуги (за І.К. Королюком, 1952). 1 - контури баденських рифових масивів; 2 - сарматські онкоідні масиви.

Рис. 9. Схема співвідношення Нігинських товтр і Черчинського пасма з головним рифовим хребтом (Медоборами) (за І.К. Королюком, 1952).

Рис. 10. Схема будови міоценових відкладів рифової зони Поділля (за І.К. Королюком, 1952).