Перейти у головне меню | на зміст | на наступну частину

Мукшинська підсвіта

Мукшинська підсвіта відслонюється по Дністру від с. Мар’янівки на сході до с. Великої Слобідки на заході, а також у нижній течії Смотрича від с. Черче до с Киселівки.

Породи мукшинської підсвіти залягають згідно на відкладах китайгородської світи. Нижню межу її проводять по підошві мергелів (с. Велика Слобідка, відсл. 32, 33; с. Кузьминчик, св. 16908, гл. 133 м) або глинистих тонкоплитчастих вапняків (с. Нагоряни, відсл. 94) потужністю 0,2—0,5 м, переповнених брахіоподами. Ніяких ознак розмиву між грушовецькою та мукшинською підсвітами не виявлено. Встановлення межі між китайгородським і баговицьким горизонтами на південно-західній окраїні Східно-Європейськоі платформи, починаючи від Середнього Придністров’я до Брестської западини включно, практично не викликає труднощів.

Мукшинська підсвіта у відслоненнях по Дністру представлена переважно товстоплитчастими вапняками, в деякій мірі доломітизованими, з малопотужними проверстками вапняково-доломітових мергелів і доломітів. У стратотиповому розрізі (рис.4, відсл. 33 і 32 в гирлі р. Мукши і на лівому схилі Дністра на схід від с. Великої Слобідки) на китайгородській світі залягають (знизу вгору):

1. Мергелі сірувато-жовті, масивні, з проверстками глинистих вапняків такого самого кольору, з численними брахіоподами 0,5 м
2. Вапняки темно-сірі, доломітизовані,. масивні, міцні, грубоверствуваті, з поодинокими рештками черепашок. У підошві вапняків є проверсток мергелю потужністю 1-2 м, переповнений члениками криноідей 1,5-1,7 м
3. Мергелі темно-сірі, доломітизовані, з численними лінзочками і проверстками вапняків органогенних, переповнених члениками і стеблами криноідей. Значно рідше трапляються строматопори, корали й брахіоподи. Органічні рештки часто перекристалізовані В підошві товщі є проверсток темно-сірого до чорного вапняку з сильним запахом сірководню 0,8-1 м
4. Вапняки темно-сірі, сірі, чорні, місцями з землистим відтінком, кристалічні, міцні іноді із стилолітовими швами, проверстками, в різній мірі глинисті, із запахом сірководню, іноді із строматопорами. коралами і численними члениками криноідей 2,0-2,6 м
5. Чергування вапняків сірих, темно-сірих, чорних, доломітизованих, подекуди з сильним запахом сірководню, з рештками строматопор, табулят і ругоз, з мергелями жовто-сірими і темно-сірими, масивними, з органічними рештками 5,2-5,7 м
6. Вапняки сірі, темно-сірі, чорні, доломітизовані, кристалічні, дуже міцні, із стилолітовими швами, грубоверствуваті, зі строматопорами і дрібними атиридами 2-2,3 м

Рис. 4. Зіставлення розрізів відслонень і свердловин мукшинської підсвіти по Дністру, Мукші, Смотричу і Жванчику (за П.Д. Цегельнюком, 1974):
1 - вапняки доломітизовані; 2 - мергелі вапняково-доломітові; мергелі доломітові; 4 - мергелі; 5 - вапняки плитчасті; 6 - ститолітові шви; 7 - строматопороїдеї.

Верхню межу мукшинської підсвіти у відслоненнях по Дністру проводять по чіткій зміні темно-сірих або чорних грубоверствуватих вапняків доломітовими мергелями сірувато-жовтого або сірувато-синього кольору, характерними для устівських відкладів.

По простяганню на північний захід проверстки вапняково-доломітових мергелів і доломітів заміщуються вапняками. В розрізах біля сіл Думанова, Черчі, Кутківців (св. 16906), Кузьминчика (св. 16908) та інших мукшинська підсвіта представлена масивними, товстоплитчастими, слабо доломітизованими вапняками з численними стилолітовими швами. Ще далі на північний захід (с. Дарахів, св. 1) і на захід (с. Верхняківці, св. 1) мукшинські вапняки майже не доломітизовані, сірі й темно-сірі, часто дрібно- та крупнозернисті, значно глинисті, з тонкими лінзоподібними проверстками мергелю сірого й темно-сірого. Навпаки, при простеженні мукшинських відкладів на південний схід і на південь спочатку верхня половина їх заміщується доломітовими мергелями і доломітами (рис. 4, правий схил Дністра, с. Нагоряни, відсл. 94). Вони майже зовсім не відрізняються за літологічними особливостями від доломітових порід устівської підсвіти, що залягають вище. Нижня частина мукшинської підсвіти тут також істотно змінюється (рис. 4, відсл. 94). Товстоплитчасті доломітисті вапняки, розвинуті в стратотипі підсвіти, в напрямку на південний схід поступово змінюються тонкоплитчастими і дуже глинистими вапняками. Отже, при простеженні мукшинської підсвіти з північного заходу на південний схід чітко встановлюються фаціальні заміни вапняків і мергелів доломітами і доломітовими мергелями, які не можна відрізняти від відповідних порід устівської підсвіти. Верхню межу мукшинської підсвіти часто встановити неможливо. Не допомагає тут іноді й біостратиграфічи;іи метод. Це стосується тих розрізів, де мукшинська і устівська підсвіти представлені лише доломітовими породами, в яких нема органічних решток у зв’язку з несприятливими фаціальними умовами при їх утворенні, і тих розрізів, де вони представлені вапняками з більш-менш численними викопними рештками. Як показує вивчення брахіопод, мукшинський і устівський комплекси мало відрізняються один від одного. Іноді ці невеликі відміни в розрізах свердловин виявити не вдається.

Вапняки мукшинської підсвіти сірі, темно-сірі, чорні, дрібно- та крупнозернисті, товстоплитчасті, дуже щільні і міцні, часто доломітизовані, звичайно з сильним запахом сірководню та з численними сти-лолітовими швами. По простяганню масивні вапняки нерідко переходять у тонкоплитчасті, дуже глинисті й доломітизовані. Трапляються також проверстки досить пористих вапняків.

Мергелі сірі й жовтувато-сірі, тонковерствуваті, звичайно з органічними рештками доброї, збереженості. Доломітові мсргелі й доломіти не містять органічних решток, за винятком рідкісних знахідок черепашок остракод: По всьому розрізу мукшинської підсвіти у вапняках знаходяться невеликі коралово-строматопорові біогерми, в яких є також криноідеї, меховатки і брахіоподи.

Потужність мукшинської підсвіти на Поділлі змінюється від 10 (с. Нагоряни, відсл. 94) до 13 (с. Велика Слобідка, відсл. 32 і 33; с. Кузьминчик, св. 16908; с. Верхняківці, св. 1; с. Дарахів, св. 1) і навіть до 23—27 м (с. Шидлівці, св. 16902).

В мергелях і вапняках мукшинської підсвіти досить часто трапляються рештки різних груп фауни. Однією з найчисленніших є брахіоподи, вертикальне поширення яких вивчено краще, ніж інших груп.