Перейти у головне меню | на зміст | на наступну частину
Грушовецькі відклади відслонюються на схилах Дністра від с. Студениці на сході до с. Великої Слобідки на заході, а також у долинах лівих і правих приток Дністра — Студениці, Тернави, Мукши, Рестево і в середній течії Смотрича — від с. Купина до с: Черчі. Вони залягають згідно на рестівській підсвіті. Нижню межу грушовецької підсвіти проводять по підошві потужної монотонної товщі грудкуватих вапняків. В інших районах, крім дністровських відслонень, нижню межу грушовецької підсвіти встановити важко, оскільки мергельні проверстки рестівської підсвіти витісняються грудкуватими вапняками грушовецької підсвіти без чіткого розмежування.
Грушовецькі утворення представлені потужною одноманітною товщею грудкуватих вапняків. Вони розділяються на мар’янівський і черченський підгоризонти. Обидва підгоризонти представлені сірими та голубими грудкуватими вапняками, тобто за літологічними ознаками вони не відрізняються один від одного. Ці підгоризонти встановлено за стратиграфічним поширенням остракод, брахіопод, строматопороідей і коралів. Фауністичне обґрунтування мар’янівського і черченського підгоризонтів не досить точне. Так, всі брахіоподи, які наведено для мар'янівського підгоризонту, характерні і для черченського. Черченський остракодовий комплекс нечисленний і дуже близький до мукшинського. Але незалежно від ретельності фауністичного обґрунтування цих «підгоризонтів», йдеться про стратиграфічні одиниці, які встановлюються за палеонтологічними даними.
Мар’янівські відповідають найпотужнішій частині грушовецької підсвіти. Вони становлять не менше 90% обсягу останньої. Мар’янівські грудкуваті вапняки залягають згідно на рестівській підсвіті.
В стратотиповому розрізі (див. рис. 3, відсл. 26), розташованому на лівому схилі Дністра в районі с. Мар'янівки (гирло р. Тернави), на демшинських верствах (верхня частина рестівської підсвіти) залягають:
Вапняки темно-сірі, при вивітрюванні
жовтуваті, грудкуваті, органогенно-детритові, глинисті. У верхній частині розрізу
трапляються поодинокі проверсткн плитчастих вапняків темно-сірих до чорних,
дуже міцних. По всьому розрізу грудкуваті вапняки містять брахіоподи, трилобіти,
остракоди, членики криноїдей, табулятн. ругози 44 м.
В описаному розрізі відслонюється
лише нижня частина мар’янівських верств.
Верхня частина мар’янівських верств
відслонюється на лівому схилі Дністра далі на схід від с. Великої Слобідки.
Вище дзеркала води в Дністрі відслонюються (див. рис. 3, відсл. 32):
- Вапняки темно-сірі, грудкуваті, глинисті, з брахіоподами, хітинозоями 22 м.
Верхню межу мар’янівських верств неможливо встановити як у відслоненнях, так і в свердловинах, оскільки вона не має ні літологічних, ні палеонтологічних діагностичних ознак.
Самим верхам грушовецької підсвіти відповідають так звані черченські верстви. У стратотиповому розрізі (див. рис. 3, відсл. 105), розташованому в с. Черчі трохи нижче греблі на правому схилі Смотрича, вище дзеркала води відслонюються (знизу вгору):
Межу між китайгородськими і мукшинськими відкладами проводять за чіткою заміною грудкуватих вапняків плитчастими.
На лівому схилі Смотрича навпроти описаного вище відслонення також добре можна спостерігати виходи порід верхньої частини грушовецької підсвіти. Тут відслонюються:
Вапняки жовтувато-сірі, грудкуваті. Видима потужність цієї одноманітної товщі 9 м. На 1,5-2,0 м нижче від покрівлі грушовецької підсвіти простежується малопотужний проверсток, переповнений окремими стулками і цілими черепашками брахіопод.
Поділити цю монотонну товщу грудкуватих вапняків навіть умовно на пачки, як на протилежному схилі Смотрича, за розміром грудок вапняку або за наявністю своєрідних тріщин окремості неможливо. Не встановлено у верхній частині розрізу тут також пачки крупногрудкуватих вапняків, як у попередньому відслоненні. Це пояснюється неоднаковими умовами вивітрювання грудкуватих вапняків на південних і північних схилах. В стратотипі черченські верстви представлені грудкуватими вапняками, які в цілому майже аналогічні вапнякам нижчих стратиграфічних рівнів грушовецької підсвіти. Нижньої літологічної межі черченських верств у стратотиповому розрізі немає. Це пояснюється тим, що грушовецька підсвіта представлена тут однорідною товщею грудкуватих вапняків потужністю до 11,2 м. Розріз черченських верств, подібний до стратотипового (лівого схилу Смотрича), чудово представлений далі на захід від с. Луки-Врублівецької (лівий схил Дністра). Тут на протязі кількох сотень метрів відслонюються грудкуваті вапняки верхньої частини грушовецької підсвіти, утворюючи уступи з екзотичними формами вивітрювання. Контакт їх з мукшинськими відкладами досить чіткий як за зміною порід, так і за зміною брахіоподових комплексів.
У гирлі р. Мукши, в районі с. Яруги (лівий схил Дністра) і в с. Нагорянах (правий схил Дністра) верхня частина грушовецької підсвіти також представлена однорідними грудкуватими вапняками, які в результаті вивітрювання розбиті субгоризонтальними тріщинами окремості, через що грудкуваті вапняки здаються нерівноплитчастими.
Грудкуваті вапняки грушовецької підсвіти темно-сірі, часто жовтуваті, органогенно-детритові. Грудкувата структура вапняків зумовлена, мабуть, діагенетичним перерозподілом карбонатного матеріалу, внаслідок чого утворились окремі глинисто-карбонатні стяжіння на фоні збіднілої карбонатами більш глинистої навколишньої маси. Вапнякові стяжіння різноманітної форми, з численнями виступами, горбистою поверхнею. Розміри окремих стяжінь змінюються від 1—2 до 10—15 см. Щільність їх швидко зростає від периферії до центра, а глинистість — навпаки. Невивітрілі вапняки відносно легко розбиваються тільки на окремі стяжіння. Грудкувата структура вапняків особливо чітко проявляється при їх вивітрюванні. За даними О. Є. Шевченко (1965), вапняки складаються з кальциту (70%), доломіту (10%) та глинистих мінералів (20%); кварцу і піриту незначна кількість. Під мікроскопом вапняки мікрозернисті. Кальцит представлений у вигляді зерен неправильної форми діаметром 0,01 мм. Ромбічні зерна доломіту розподілені в породі нерівномірно. Зерна кварцу зовсім необкатані. В легкій фракції виявлено поодинокі зерна глауконіту, циркону, ангідриту. Важка фракція представлена піритом.
Розріз грушовецької підсвіти, подібний до описаного, можна спостерігати скрізь на Волино-Поділлі (м. Кам’янець-Подільський, св. 561; с. Верхняківці, св. 1; с. Кузьминчик, св. 16908; с. Закупне, св. 16906; с. Шидлівці, св. 16902; с. Дарахів, св. 1; с. Берестечко, св. 1; м. Володимир-Волинський, св. 1).
Верхню межу грушовецької підсвіти встановлюють за зміною грудкуватих вапняків плитчастими грубоверствуватими вапняками мукшинської підсвіти. На Поділлі з нею пов’язана біостратиграфічна межа.
Потужність грушовецькоі підсвіти у відслоненнях становить 50— 55 м. Далі на північний захід від Середнього Придністров’я вона дорівнює 54,6 (с. Закупне, св. 16906) і 57 м(с. Дарахів, св. 1). Вхрест простягання потужність світи зафіксовано лише в с. Верхняківцях (св. 1) — 63 м.
Грудкуваті вапняки і мергелі грушовецької підсвіти дністровського опорного розрізу містять брахіоподи, хітинозої, конодонти, остракоди. За даними Никифорової і Предтеченського (1968), тут встановлено строматопороідеї, табуляти, ругози, пелециподи, моховатки, трилобіти, криноідеї, фавозитиди, конодонти.