Повернутись в головне меню | до історичних даних | до списку статей

Будзей О., Любінська Л.

Пекуча лікувальниця

Чим кропива жалиться, адже колючок у неї немає?

Є, але вони дуже маленькi й не помiтнi. Листки та стебла рослини вкрито безлiччю маленьких жалких волоскiв. У кожному з них сховалися особливi жалкi клiтини. Вони нiби малюсiнькi "пляшечки" з їдкою речовиною. Шийка пляшки така гостра, що вiдразу, коли ми торкаємося листка, проштрикує шкiру i ламається, а до ранки потрапляє "їдучка". Вiд несподiваного болю на очах з'являються сльози, а на колiнках чи долоньках - невеликi пухирцi.
У свiтi родина кропивних має понад тисячу видiв рослин. Вiд опiкiв лапортеї жалкої, яка росте в Азiї, дiти можуть померти. Австралiйцi страждають вiд лапортеї гiгантської - вiд її опiкiв люди iнодi непритомнiють, а потiм кiлька мiсяцiв хворiють. У деяких пiвденних країнах з високої кропиви-рами, в якiй може сховатися i кiнь, виготовляють шовк та мiцнi риболовнi сiтки. Вона така пекуча, що збирають її в спецiальному одязi та рукавицях.
Наша звичайна кропива дводомна - не лише пекучий бур'ян, це ще й лiкарська рослина, багата на вiтамiни С, А, К. З молодих листкiв i пагонiв кропиви готують салати, варять зелений борщ, треба лише її подрiбнити i ошпарити кип'ятком. Кропива допомагає зупиняти кровотечi. З її корiння роблять жовту, а з листя - зелену фарбу. Ще здавна бабусi для кращого зберiгання загортали рибу та м'ясо в листки кропиви; її вiдваром для змiцнення мили волосся; а посуд, вимитий кропивою, блищить.
За легендою, в кропиву перетворилася зла сестра. Цiй рослинi присвячено i одну з найпоетичнiших казок Ганса Андерсена "Дикi лебедi". За словами доброї чарiвницi, принцеса Ельза могла тiльки одним способом врятувати своїх братiв - диких лебедiв: сплести для них кольчуги iз стебел кропиви. А ще вважалося, що рослина має силу проти вiдьом та чаклунiв. У клечальну суботу, напередоднi Зелених свят, на воротах i по садибi розкидали кропиву - адже в цю нiч нечисть шастає по дворах, скрiзь, де тiльки можна нашкодити. Не обходилося без кропиви i в нiч на Iвана Купала. Нею нерiдко замiнювали купальське вогнище - i тодi хлопцi та дiвчата перестрибували через купи жалючої кропиви.
Кропиву згадують у прислiв'ях: "I на жалку кропиву мороз буває", "Жалить, як кропива, а колеться, як їжак". А що вже загадки про неї цiкавi: "Зубiв немає, а кусає", "Не вогонь, а пече", "Олена зелена, поцiлуй - свербить, болить i чухати хочеться", "Що за трава, що й слiпий знає", "Стоїть зелене, торкнешся - ошпаришся, свиня з'їсть - не вдавиться", "Стоїть, колихається, як стрiнеш - то кусається".


Насамкiнець така повчальна баєчка:
"Зiрви, Насте, кропиву". - "Коли пече, мамо!" -
"Недобрим, - каже мати, - буває так само:
Нiхто не полюбить, здалека минає:
Будь добра i ласкава - кожний покохає".

На цьому все, до зустрiчi з iншими рослинками, що ростуть поряд з нашими будинками.

Надруковано: "ПОДОЛЯНИН" від 13 червня 2003 року.