Повернутись в головне меню | до історичних даних | до списку статей

Ковальчук С.І.

ПАНIВЕЦЬКА ЛIСОВА ДАЧА - ОСЕРЕДОК НАЦIОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ "ПОДIЛЬСЬКI ТОВТРИ"

Середнє Приднiстров'я - один з найбiльших за рослинним покровом Подiльської височини. Пiдтвердженням цьому є державний ботанiчний заказник "Панiвецька лiсова дача", який розкинувся на мальовничих берегах древнього Смотрича бiля села Панiвцi Кам'янець-Подiльського району. Пiдвпорядкований Панiвецькому лiсництву Кам'янець-Подiльського лiсгоспзагу. Займає площу 923 га (квартали 15-29), тягнеться з пiвночi на пiвдень смугою завширшки 1-3 км, завдовжки 6 км вздовж правого берега р. Смотрич.
Рослинний покрив заказника представлений типовим для пiвденно-захiдного Подiлля лiсами,що вiдрiзняє його вiд рослинного покриву iнших регiонiв України. Ця специфiка рослинного покриву заказника надає йому неабиякого наукововго значення.
Саме з цiєю метою Постановою Ради Мiнiстрiв УРСР за N 500 вiд 28 жовтня 1974 року Панiвецькiй лiсовiй дачi надано статус ландшафтно ботанiчного заказника державного значення.I справдi, глибокi, стрiмкi кручi сивого Смотрича разом з лiсовим масивом заказника утворюють неповторний пейзаж. Крутi береги рiчки покритi в основному степовою рослиннiстю, долина рiчки на цiй дiлянцi дуже звивиста i має канйоноподiбний характер. Її схили пiднiмаються над рiвнем рiчки на 100 м i переходят у хвилясту рiвнину, пересiчену глибокими балками, на днi яких течуть струмочки. Основу схилiв складають третиннi вапняки, якi в окремих мiсцях виходять на поверхню, утворюючи обриви.
Грунти заказника свiтло-сiрi опiдзоленi, а на схилах де зростає степова рослиннiсть - дерново-карбонатнi. Завдяки м'ягкостi клiмату тут дуже рано оживає природа. Вiд ранньої весни до пiзньої осенi не перестає милувати своєю зеленню та бусiно-цвiтом.
Пануючим типом рослинностi заказника є лiсовий, представлений характерним для захiдного Подiлля формацiями грабово- дубовими (Carpineto - Quereeta), дубовими (Quereeta roboris) та бука звичайного (Carpineta betulus). Середнiй вiк - 90 рокiв, а найстарших - 110-120 рокiв. На крутих (до 40 градусiв) пiвденних схилах оберiгають грунт вiд розмиву куртини дуба скельного (Quereeta petraeue (Mattuschka) Liebl, якi знаходяться на пiвнiчно-схiднiй межi свого поширення.
До нього домiнується Quercus robuz L. Carpinus betulus L., Filia cordata Mill., Cerasus avium (L.) Moench, чагарники; дерен справжнiй )Cornus mas L.), незначнi домiшки калини цiлолистої, гордовини (Viburnum lantana L.), жимолостi пухнастої (Lonicera xylosteum L.), бруслини бородавчастої (Euonymus verrucosa Scop.),барбарису звичайного (Berberis vulgaris L.), лiщини звичайної (Corylus avellana L.).
Проте найбiльшу площу складають лiси асоцiацiї грабово-дубовi (Carpineto-Quercetum (roboris) caricosum (pilosac). Деревостани їх густi i тiнистi, (зiмкнутiсть - 0,9-1,0) у яких переважають дуб звичайний (Q. Tobuz) та граб звичайний (С betulus).Поодиноко зростають липа серцелиста (T. cordata). черешня (C. avium). Пiдлiсок вiдсутнiй. Рiзноманiтною тут виступає трав'яна рослиннiсть.
Ще де-не-де снiг, а на зiгрiтих сонечком галявинах з'являються нiжнi квiтки пiдснiжника звичайного (Qulanthus nivalis L. та пролiски звичайної (Serlia bifolia L.)
Саме завдяки їх цвiту лiс набуває виключної свiжостi.
На весняне свято квiтiв поспiшають печiночниця звичайна (Hepatica nobilis Mill.),ряст порожний (Corydalis cava (L) Schweigg. et Koerte), рiвноплiдник рутвицелистий (Isopyrum thalictroidos L.), анемона дiбровна (Anemone nemorosa L.), анемона лiсова (Anemone sylvestris L.). А прямовиснi каньйони Смотрича о цiй порi вдягаються у жовтий буйноцвiт авринiї скельної ( Aurinia saxatilis (L.) Desv.
У травнi заказник переповнюється пахощами неморального виду - конвалiї травневої (Convallaria majalis L.). В травостої, крiм домiнанти зiрочника ланцетовидного (Stellaria holostea L.) 20-60%, постiйними видами з незначним покриттям (до 1 %) є осока волосиста (Carex pilosa Scop.), осока пальчаста (Carex digitata L.), круцiата гола (Cruciata glabra (L.) Ehrend), молочай мигдалевидний (Euphorbia amygdaloides L.), чина весняна (Lathyrus vernus (L.) Bernh.), чина чорна (Lathyrus niger (L.) Bernh.), веронiка дiбровна (Veronica chamaedrys L.), медунка темна (Pulmanaria obscura Dumort.), фiалка дивна (Viola mirabilis L.), грястиця збiрна (Dactylis glomerata L.), тонконiг дiбровний ( Poa nemoralis L.), горлянка повзуча (Ajuga reptans L.), празелень звичайна (Lapsana communis L.), пiдмаренник посереднiй (Galium intermedium Schult), воронець колосистий (Actaea spicata L.), борщiвник сибiрський (Heracleum sibiricum L.), гравiлат мiський (Geum urbanum L.), копитняк звичайний (Asarum europaeum L.).
Правi схили Смотрича й прилеглу рiвнину вкриває дiброва, а лiвi й розташованi поруч з ними горби - степова рослиннiсть. На пiвденних крутосхилах, терасових виступах силурiйських вапнякових нашарувань притулок знайшли степовi види. На вiдкритих виходах вапнякiв ростуть дуже рiдкiснi для України види, зокрема виключно рiдкiсний третинний релiкт - шиверекiя подiльська (Schivereckia podolica Andrz. ex DC.) - одне з двох мiсць зростання в областi, цибуля подiльська (Allium podolicum ( Aschers et Graebn.) Blocki ex Racib.), астрагал монпелiйський (Astragalus monspessulanus L.), головачка трансiльванська (Cephalana transsylvanica (L.) Roem et Schult), що вiднесенi на сторiнки Червоної книги України. Цi ж степовi дiлянки прокладають пiвнiчно-захiдну межу ареалу залiзницi гiрської ( Sideritis montana L.).
Слiд зазначити, що схили захiдної експозицiї заказника характеризуються тiльки сприятливими едафiчними умовами. Можливо цим i пояснюється зростання тут низки субсередземноморських видiв: барвiнок малий (Vinca minor L.), холодок тонколистий (Asparagus tenuifolius Lam.), купина широколиста (Polygonatum latifolium Desf.), шоломниця висока (Scutellaria altissima L.), клокичка периста (Staphylea pinnata L.), зрiдка берека (Sorbus torminalis (L.) Crantz. Останнi два види теж вiднесенi до Червоної книги України. Тут росте i єдина вiчнозелена подiльська лiана, середземноморський вид - плющ звичайний (Hedera helix L.).
На захiдних урвистих схилах долини р. Смотрича зростають угрупування рiдкiсних ценозiв центральноєвропейського гiрського ареалу сеслерiї Хейфлерова (Sesleria heufleriana Schur)., яких далi на пiвдень i пiвнiчний схiд уже нема. На вершинах розгойдується од вiтру красень ясенець бiлий (Dictamnus albus L.).
А поряд iз шумливим потiчком на вапнякових крутосхилах пишними куртинами зростає релiктовий свiдок пресивої давнини - скополiя карнiолiйська (Scopolia carniolica Jacq.) з Червоної книги України.
На крутих схилах пiвнiчної експозицiї покриття травостою сягає 90 %. Серед густих заростей домiнуючої сеслерiї Хейфлерова поодиноко зростають маруна щиткова (Pyrethrum corymbosum (L.) Scop.), маренка рожева (Asperula cynanchica L.), чина весняна (Lathyrus vernus), вiхолка гiлляста (Antyhericum ramosum L.), наперстянка великоцвiта (Digitalis grandiflora Mill.), анемона лiсова (Anemone sylvestris), тонконiг рiзнобарвний (Poa versicolor Bess.), самосил гайовий (Teucrium shamaedris L.), бедринець камнеломкий (Pimpinella saxifraga L.), звоники болонськi (Campanula bononiensis L.), ласкавець серповидний (Bupleurum falcatum L.), первоцвiт великочашечковий (Primula macrocalyx Bunge).
На плакорних дiлянках лiсу зростає цiкавий вид, який красується спершу великими листками, а пiзнiше оригiнальними червоними гiрляндами - плодами - арум Бессера (Arum besseranum Schott.).
Заказник "Панiвецька лiсова дача" - домiвка зростання низки видiв унiкальної родини орхiдних, серед яких булатка великоквiткова (Cephalanthera damasonium (Mill.) Druce), коручка морозниковидна (Epipaclis helleborine (L.) Crantz),зозулинi сльози яйцевиднi (Listera ovata (L.) R.Br), любка дволиста (Platanthera bifolia (L.) Rich.), гнiздiвка звичайна ( Neottia nidus-avis (L.) Rich.). Берегинею їх нинi стали сторiнки Червоної книги України.
Слiд вiдмiтити, що протягом останнiх 50-60 рокiв флора заказника досить ретельно вивчалася багатьма дослiдниками - ботанiками. I всi вони сходились на єдинiй думцi, що "Панiвецька дача" - це шматочок землi вiд Бога. Це справжнiй розсаджний рослинного розмаїття. Так, ще в 1938 роцi ботанiк М.Круцкевич вiдзначав, що з 46 виявлених ним у той час нових на Подiллi видiв у Панiвецькiй дачi зростає 10, а саме: коральковець тричiнадрiзаний (Corallorhiza tritida Chatel), рябчик руський (Fritillaria ruthenica Wikstr.), конюшина блiдо-жовта (Trifolium ochroleucon Huds.), маренка дзвониковидна (Asperula campanulata (Vill.) Klok.), молочай багатобарвний (Euphorbia polychrome Kern.), астрагал бiлуватий (Astragalus albidus Waldst et Kit.), жовтець iлiрiйський (Ranunculus illyricus L.), змiївка пiзня (Cleistogenes serotina (L.) Keng.), пiдялинник звичайний (Hypopitys monotropa Grantz.), тирличник вiйчастий (Gentianopsis ciliate (L.) Ma.),
На жаль, сьогоднi вже окремих з перелiчених видiв у заказнику не стало.Так, з введенням Кубачiвського кар'єра знищено єдине мiсце зростання жовтецю iлiрiйського. Не вдалось нам встановити i мiсцезростання таких видiв як коральковець тричiнадрiзаний, рябчик руський, змiївка пiзня, тирличник вiйчастий.
У заказнику виявлено чотири види рiдкiсних аконiтiв: аконiт Бессера (Aconitum besseranum Andrz.), аконiт кукцистий (Aconitum eulophum Reichenb.), аконiт строкатий (Aconitum variegatum L.), аконiт перстистовустий (Aconitum lasiostomum Reichenb.).
М.Латишенко (Київський нацiональний держунiверситет iм.Т.Шевченка) в тезах доповiдi на республiканському семiнарi-нарадi працiвникiв заповiдних закладiв з розвитку заповiдної справи в УРСР в 1979 роцi (Асканiя-Нова) вказував на зростання в Панiвецькiй дачi 50 видiв рiдкiсних та зникаючих рослин,котрi вимагають невiдкладної охорони. У перелiку автор вказує на зростання тут таких важливих видiв - ендемикiв як:в'язiль стрункий (Coronilla elegans Panc.), змiєголовник австрiйський (Bracocephalum austriacum L.), лунарiя оживаюча (Lunaria rediviva L.), багаторядник лопатевий (Polystichum lobatum Preal.), хвощ великий (Equisetum telmateia Ehrh.), третинний релiкт бруслина карликова (Euonymus nana Bieb.), та степовий вид кизильник чорноплiдний (Cotoneaster melanocarpus Fisch.et Blytt.).
Проте нашi пошуки мiсцезростань вказаних видiв на територiї заказника протягом ряду рокiв (1980-1984) не пiдтвердили їх зростання.
Але не дивлячись на це ландшафтно-ботанiчний заказник "Панiвецька дача" i понинi є притулком багатьох рiдкiсних видiв рослин, що мають велике iсторично-пiзнавальне та наукове значення. Це вiдкрита природна лабораторiя, з якої ще не одному поколiнню людей прийдеться черпати матерiал для формування iсторiї як Товтр, так i Подiлля в цiлому.
Багате рiзнотрав'я заказника послугувало оселею i для багатьох тварин та птахiв. Часто можна потрапити на колючого їжака, а там з-пiд нiг несподiвано зiрветься заєць, iнодi промайне хитруня лисиця. Iнодi пощастить натрапити на лiщинову соню - рiдкiсний вид з Червоної книги України.
Каньйоннi, степовi дiлянки,чагарники є притулком для багатьох плазунiв - ящiрок, мiдянок, вужiв. Зустрiчаються й гадюки. Щiлини каньйонiв - основне мiсце гнiздування яструба малого,сови вухатої, сича волохатого.
Десь в далинi голосиста зозуля сповiщає про себе, а молотобоєць-дятел перевiряє санiтарiю дерев.Над дзюркотливим струмочком "Заказника", вода якого поспiшає поповнити Смотрич, заливається неповторною мелодiєю соловейко. Милуєшся симфонiєю природи у пору її весняного пробудження. А саме повiтря у заказнику просто п'янке вiд настояного аромату первинцiв весняного карнавального їх цвiту.
Безперечно, що природа подарувала древньому мiсту, його жителям та населенню навколишнiх сiл таке неповторне, безцiнне зелене намисто.
Адже кожна травинка, кущик чи деревце виконує безцiнну життєдайну функцiю для людини. Насамперед - це їх фотосинсебiлiзуюча роль у пiдтримуваннi взаємозв'язку мiж життям на Землi та Космосом, сприймаючи вiд сонечка його тепло, а натомiсть розплачується рiзною сировинною продукцiєю. З iншого боку листочок любої рослини напуває кожного з нас чистим-пречистим повiтрям з ароматом квiтучих трав, притупляє шум мiського та автомобiльного гулу, вбирає вихлопнi та iншi гази, якi потрапляють в оточуєче нас середовище, захищає вiд вiтрiв.
Заказник є примiською зеленою зоною. I кожному жителю мiста, прилеглих сiл є можливiсть спiлкуватися з природою у вихiднi, святковi та днi важкої фiзичної чи позумової працi, вiдвести душу вiд повсякденних клопотiв, вгамувати фiзичну та психологiчну втому. До того ж розумно поласувати дарами заказника - дикими ягодами, грибами,тощо.
Здавалося б люд за це й повинен бути неймовiрно вдячний природi. Адже не скрiзь природа надiйним скарбом людей нагародила.
А тому жителям мiста i навколишнiх сiл цю смарагдову скарбницю треба як зiницю ока берегти.
Та годi. нинi ми бачимо просто нехлюйське ставлення до цього неоцiнимого дару природи. На кожному кроцi вiдвiдувачами порушується природоохоронний режим заказника. Автотуристи, пiкники вогнища, не дозволений збiр лiкарських рослин та зривання квiтiв на букети, аби невдовзi їх викинути - усе це не на користь заказника. Масовi анархiчнi гуляння порушують спокiй тварин. Територiя заказника нинi настiлькi розсiчена стежками i дорогами, що просто жах.
I це безладдя у заказнику коїться буквально останнiми роками.
У ринкових умовах багатi гасають по лiсi, неначе на бродвеях мiста, i розважаються, залишаючи пiсля себе "цивiлiзованих" дикунiв. З iншого боку, погоня за дровами на прозапас безжалiсно руйнує все, що попадає пiд руки та на очi.
До того, в нашу свавiльну пору прихватизацiї земельних надiлiв почалась масова будiвля "халупок" впритул до заказника. Це неймовiрний злочин тих можновладцiв, якi до такого безумства допустили. За таких умов розмова про належний природоохоронний режим заказника марна. Адже Положення "Про державнi заказники" чiтко окреслює заборону будб-якого будiвництва, чи споруд, якi б впливали на змiну характеру мiсцевостi, ландшафтiв та наносили шкоду природним об'єктам, що взятi пiд охорону. Поряд з цим забороняється нерегламентований випас худоби та прогiн її через територiю заказника, рубка головного користування, пошкодження дерев, чагарникiв, трав'яного покрову i втручення у хiд розвитку природних процесiв заказника, добування корисних копалин, порушення виходу на поверхню мiнералiв, органiзацiя кар'єрiв.
Вiдвiдування заказника туристами i населенням має бути регламентованим i у зазделегiдь вiдведених для цього туристичних маршрутах та стежках.
Працiвникам лiсництва треба негайно визначитися з маршрутними для туристiв стежками, щоб хоч трохи покращити екологiчну ситуацiю заказника. Край потрiбно покiнчити з дорожним безладдям у ньому, нинi заказник - проїзджий двiр для будь-кого. Адже кожний вiдвiдувач лiсу повинен пройнятись глибиною розумiння, що автомобiль i лiс - речi не сумiснi. В рештi решт, мусимо навчитись жити i поводитися в природi за цивiлiзованими мiрками. Та навiть i не в цьому рiч. Кожний житель має зрозумiти, що в природi нiхто не несе таких корисних для нього властивостей як лiс. Це насамперед оздоровча i естетична функцiї лiсу. Хiба можна порiвняти повiтря лiсу з повiтрям вихлопних газiв транспорту. Адже повiтря лiсу є найчистiшим, бо воно напоєне фiтонцидами, якi видiляють рослини. Адже 1 га лiсу очищає на протязi року 18 млн куб.м повiтря i поглинає за годину стiльки вуглекислоти, скiльки її за цей час видихають 200 чоловiк. Ось чому оздоровчi властивостi зелених лiсонасаджень тiльки за це важко оцiнити. То яке право маємо збиткуватись i знущатись над цим даром природи, який так опiкає наше здоров'я? То чому ж вiдвiдувачi цього храму природи йому за це так невдячнi. Ломають дерева, засмiчують покидьками (консервнi банки, битий скляний посуд та iнше смiття), розводять багаття, що небезпечно в протипожежному вiдношеннi i часто приводить до лiсових пожеж. Пройдiться вздовж згаданого потiчка i переконаєтесь у безлiчi вогнищ. Що галявина, то безладдя. Кожному з нас слiд пам'ятати, що такий лiс не може оздоровити людину, бо вiн сам хворий. Вiн тiльки слугує людям з користю, якщо бездоганний його санiтарний стан, якщо здоровi всi дерева i нiхто iм не приносить пошкоджень.
Хотiлося б, щоб на заказник бiльше звертали уваги мiсцевi владнi структири, Днiстровська регiональна iнспекцiя охорони навколишнього середовища та самi працiвники лiсництва i лiсгоспзагу. Адже "Панiвецька лiсова дача" нинi є часткою нацiонального природного парку "Подiльськi Товтри". Це безцiнний неповторний банк рiдкiсних видiв степової i лiсостепової флори, з яких 50 вимагають охорони.
Це природня лабораторiя, яка покликана пiзнавати закономiрностi спiвiснування природи й людини у найкращому розумiннi цього слова.