Повернутись в головне меню | до історичних даних | до списку статей

САМОВИТА

Степан КОВАЛЬЧУК, науковий співробітник НПП "Подільські Товтри"
"Подолянин", 11 березня 2005 р.

Це диво природи є комплексним ландшафтно-ботанічним реліктом часів Сармату (12-14 млн. років тому). Аналогів не має на всьому 90-кілометровому відрізку Товтрового пасма. Товтра є його відрогом, який осів поміж орними землями господарств сс.Біла та Залуччя.

"Самовита" - відкрита товтра, тобто незаліснена і входить до складу бокових товтр, які створюють так звану "лагуну Ласкарьова". Розташована за 2 кілометри від Головного рифового пасма. Площа її сягає 3,83 га. Товтра виступає над оточуючою рівниною висотою до 35 м над рівнем моря. Завдяки своєму розташуванню "Самовита" менше піддавалась антропогенному впливу, а тому є відносно незайманою. Цьому сприяли також статус заповідності та оборювання товтри, які в значній мірі зберегли її первинні біоценози значно краще, ніж на незаповідних сусідніх товтрах.

Ці чинники позитивно відбились на збереженні біорізноманіття "Самовитої". Особливо це стосується збереження степових та лучно-степових угруповань рослинності. Ось чому тут, на вкритих сивою давниною схилах, на відміну від інших товтр пишно цвіте різнотрав'я. Товтра "Самовита", незважаючи на негаразди нашого буття, тепер виступає як скарбниця царства флори, у будь-яку пору року вона вабить своїми чудернацькими скелями, манить барвами та ароматом трав.

Перебуваючи серед духмяних трав "Самовитої", забуваєш про сучасність: відчуваєш своє буття на тисячоліття назад, коли навколо тебе ще шуміли праліси, а відкриті товтри входили до оаз подільського степу. Мабуть, біорізноманіття флори привернуло увагу ботаніка-подолянина Михайла КРУЦКЕВИЧА, який був у захопленні від товтри. Круцкевич і "Самовита" стали нероздільними. Таке враження, що товтра вилучала спеціальні біотоки, які надихали дослідника на тривале вивчення її флористичного складу. Круцкевич був у захваті від Товтри, він не переставав про неї думати і говорити. Не випадково ботанік один з перших у 60-ті роки порушив питання про надання "Самовитій" статусу заповідності. Ним було підготовлено обгрунтування на адресу обласного комітету охорони природи щодо її заповідання. Матеріали флориста стали лейтмотивом для прийняття Радою Міністрів УРСР рішення за №780-р від 14 жовтня 1975 р. про надання товтрі "Самовита" статусу пам'ятки природи загальнодержавного значення.

Завдяки заповідності товтри вдалося найповніше зберегти її багатий флористичний склад. "Самовита", на відміну від своїх сестер-одиночок, помітна за формою. Більшість товтр мають конусоподібну вершину, а "Самовита" представлена вузьким хребтом, який тягнеться зі сходу на захід довжиною 80 м. Вапнякові схили товтри мають прямовисні урвища, а в більшості вони пологі.

Звідки пішла назва "Самовита" - і досі є загадкою. Пов'язують її з тим, що поряд з нею є інші гірки, які створюють єдиний мальовничий ланцюг Товтрового кряжа. А ще цю назву пов'язують з жіночою незвичною вдачею. Насправді назва товтри не має нічого спільного з жінкою будь-якої долі.

"Самовита" - назва дуже древня і не нашої мови. Швидше за все назву товтрі дали кельти, які свого часу населяли всю Європу.

Товтра "Самовита" не прив'язана до місцевості, а тим більше не пов'язана з жіночими примхами. Проти цього заперечує сама будова товтри. Адже товтра невисока й істотно впливати на місцевість не могла. Якби ж товтра була високою, масивною, величною, тоді її вплив на довкілля був би разючим. Ось у такому разі був би резон назву пов'язати з буйною жінкою.

Степова та лучно-степова рослинність "Самовитої" краще представлена на схилах південної, східної та західної експозицій. Царівна Флора подарувала товтрі близько 250 видів судинних рослин з 27 родин та 85 родів. На сьогодні це єдина товтра, де в найбільшому обсязі збереглися степові та лучно-степові угруповання рослинності Товтрового кряжа. Та незважаючи на це, і досі остаточної кількісної характеристики видового складу "Самовитої" як автономного заповідного об'єкта немає. Розбіжності кількості видового складу наводить на думку, що необхідне детальне дослідження товтри та проведення інвентаризації її сучасної флори з метою прогнозування динаміки розвитку її флористичних аспектів. Особливо це важливо для найбільш уразливих видів до екологічної ситуації довкілля. Серед видового різноманіття рослин товтри є чимало рідкісних, лікарських і червонокнижних видів, а тому дуже важливо спрогнозувати їх подальшу долю.

За наявними спостереженнями можна стверджувати, що найчисленнішими у видовому відношенні виступають представники чотирьох родин: астерові - 28, злакові - 14, бобові - 12, губоцвіті - 14 видів. Решта по декілька видів припадає на всі інші родини: жовтецеві, розові, рапникові, цибулеві, лінійні тощо.

Аналіз та результати вивчення флористичної диференціації рослинності "Самовитої" засвідчують неоднорідність її території у флористичному відношенні. Флористична характеристика товтри відображає різні показники: рівень таксономічної різноманітності, кількість реліктів, ендемів та субдемів, рідкісних, зникаючих та червонокнижних видів.

Серед цієї видової гами "Самовитої" є чимало рідкісних і зникаючих: гіацинтик блідий, горицвіт весняний, первоцвіт весняний, леопольдія губкувата, китятки сибірські, віхалка гілляста, півники угорські, келерія гребінчиста, синяк плямистий (червоний), суховершки великоквіткові, трясучка середня, льон жовтий, волошка рейнська, цмин пісковий та ін.

На скелястих схилах товтри росте понад 20 видів. Серед них на вітрі тремтять своїми кучерями авринія скельна, дзвіночки цитрі подільської. Цей ендем полюбляє саме такі оголені вапнякові скелі, які відкриті вітру і сонцю. Не розлучається з нею її близька родичка - цибуля гірська. А на майже самісіньких скелях, ніби випробовують своє життя в екстремальних умовах, росте вічнозелене молодило руське (кам'яна роза). Ось якою чудотворною є природа! Вчитись у неї та й вчитись, а не шкодити їй, бо такого Вчителя більше не буде.

Серед розмаю виблискують на сонці жовтими квітками приземкуватий перстач пісковий "сивоцвіт" - полин Маршаллів та вероніка сива. А поруч на вітрі рожевими квітками гойдається волошка скабіозоподібна, яку оспівує народна пісня:

Ой волошки, волошки
сині, червоні, білі
ніжним цвітом своїм
Мою думку зігріли...

Блідожовтими краплинами вливається у візерунок зеленої смарагди скабіоза блідожовта, яка красується цвітом аж до пізньої осені. А поміж скель крадькома де-не-де виглядає цмин пісковий, неначе ховається від ринкових целителів. Перелічені види складають специфічну кальцефільну групу рослин, що полюбляють вапнякові скелі. А саме "каміння" "Самовитої" золотиться зітканими живими візерунками лишайників, що з далеких віків, - пармелія золотиста.

А скільки на товтрі цілющого зілля! Свої чари дарує буквиця лікарська. Поруч ароматні жовто-рожеві квітки гадючника звичайного, вітер колише підмаренника руського. Щедротам природи меж немає.

Особливу цінність "Самовитої" складає окрема рідкісна група рослин-реліктів: китятки сибірські, скорзонера пурпурова, осока низька; ендеми: цибуля подільська, зіновать подільська і Блоцького, анемона лісова, льон бессарабський, пирій зигоенрений, переліска яйцеподібна, юринея вапнякова.

"Самовита" є оберегом видів з Червоної книги України: аспленій чорний, сон чорніючий, зіновать біла, подільська і Блоцького, ковила волосиста та пірчаста, рутвиця смердюча.

Значний науковий інтерес представляють степові ділянки на схилах товтри. Це природні еталонні резервати цікавих скельних степових угруповань, які пристосовані до вкрай тяжких умов життя. Дивно, як живуть вони, та природі все підвладно. Лиш спостерігай і вчися її таїнству.

Ботаніки-дослідники підмітили, що саме такі ділянки є своєрідними формуваннями західноподільських степів, які мають свої особливості й різняться від лівобережних степів. Взяти хоча би ковилу волосисту. Її білогрива зачіска прикрашає скелясті останці древніх епох. Ще до недавніх часів ця рослина прикрашала своїми сріблястими косами Придністровські степові схили, а нині лиш де-не-де її зустрічаємо: любителі не зупиняться перед наживою на дарових цінностях природи.

Не тільки цей вид знищать, але й багато інших, які майорять у букетиках на ринках. Зрозуміло, "Самовита" далека ще до гами видів степової та лучно-степової рослинності безлісих товтр Товтрового пасма. Це і природньо. Багато видів зростають на інших товтрах. Вони доповнюють всю гаму степового різноманіття.

"Самовита" без перебільшення і сьогодні виступає фітогенетичним банком просто неба. Це природна колекційна ділянка, до якої люди мають йти по науку, а не обкрадати.

"Самовитій" притаманне і специфічне тваринне населення, яке завдячує рослинному покриву. Кому хоч раз пощастило відвідати товтру, тому й досі вчувається гудіння комах. Нектар квіток товтри всіх їх вабить. Ось де яскравий приклад гармонії природи, і всі зживаються дружно, і допомагають один одному.

На сьогодні для дотримання заповідного режиму робиться все можливе, аби зберегти цей фітобанк дикої природи (ліквідована польова дорога, що унеможливлює заїзд транспорту і влаштування розваг; обнесено товтру валом, серед місцевого населення проводиться еколого-просвітницька робота, залучаються учні шкіл до посильної наукової роботи).

За радянської доби господарем і опікуном товтри "Самовита" було правління колгоспу імені Постишева (с.Залуччя). З проголошенням незалежності України власником стала Залучанська сільрада, якій через жалюгідність коштів не до заповідного об'єкта.

2004 р. НПП "Подільські Товтри звернувся до громади села з пропозицією про надання згоди на передачу товтри під юрисдикцію установи. Громада дала згоду про передачу землі несільськогосподарського призначення, на якій розміщено унікальний заповідний об'єкт. На основі цього Чемеровецька райрада ухвалила рішення, на підставі якого райдержадміністрація дала погодження на передачу об'єкта в користування парку.

Наступний етап - передача і розгляд матеріалів на сесії обласної ради з подальшим розглядом у Кабміні, де остаточно буде вирішено питання про передачу товтри. Тож є реальні сподівання, що 2005 р. заповідний об'єкт "Товтра "Самовита" перейде в користування парку і стане його надбанням як наукова лабораторія під відкритим небом з дотриманням природоохоронного режиму, параметри якого, до речі, теж потребують додаткового вивчення та перевірки.

НПП "Подільські Товтри" вдячні громаді Залуччя і керівництву району за сприяння та взаєморозуміння у спільній нашій праці із збереження природної спадщини.

Товтра "Самовита" у комплексі із заповідними незалісненими Черченською та Сорочинськими товтрами, товтрою "Сокіл" та ландшафтним заказником "Циківський" на благодатній Чемеровеччині складають єдиний і неповторний на цій землі природний архітектурний ансамбль. Він манить, гартує, надихає усіх, хто цей Храм Природи відвідує. Це справді райський куток та візитна картка Чемеровеччини.

Названі вище природно-заповідні об'єкти є складовою території Національного природного парку "Подільські Товтри". Виважені дії керівників Чемеровеччини, місцевих громад з думкою про прийдешній день мають стати надбанням природоохоронної установи, сакральністю якої є їх захист та збереження в ім'я людського роду.

Нинішнє покоління закладає фундамент піклування для нащадків, які мають право дихати свіжим повітрям, спілкуватися з дарами Природи, вчитися жити у гармонії з нею, насолоджуватися її щедротами і красою, оздоровлювати, набиратись сили. У спілкуванні з квіткою чи пташиною народжується порив для написання поетичних творів чи художніх полотен, перекладання мелодії чарів природи на нотні лінійки.

Ми покликані зберегти ще не повністю сплюндровані людиною острівці природи рідної держави. Саме такою життєдайною оазою природи є заповідна товтра "Самовита". Її збереження - прояв нашої відповідальності перед спадкоємцями та Міжнародною концепцією Сталого розвитку.

За Великим тлумачним словником сучасної української мови,
слово "Самовитий" означає:
1. Нездатний відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх.
2. Дуже сильний, значний силою свого вияву.