Повернутись в головне меню | до історичних даних | до списку статей

ЦІНА БАЙДУЖОСТІ

Природа і місто... Здавалось би антагоністичні поняття живого і штучного... Але є міста в яких природа стала не зайвою для бруківки вулиць, будинків та мешканців. Дерева, кущі не не тільки очищають повітря, прикрашають вулиці, але й становлять з містом неповторний гармонійний ансамбль. Парки, сквери - все це створює обличчя міста, його привабливий образ.

Проте бувають випадки, коли бажаючи кращого, люди втрачають розуміння цінності живої природи, нехтуючи нею. Тоді машини, бруківка й асфальт перемагають дерева, а взамін них, ніби для європейського шику на площах і вулицях розміщують дерева в діжках на літній сезон, і дихають в таких містах смогом, бо скорочення зелених насаджень приводить сама до таких результатів. Тому й здоров'я жителів теж залежить від гуманного відношення до живої природи.

Продовжуючи тему природи й людини у місті, згадаємо минуле міста над Смотричем.

Часи правління міського голови Г.А.ТОНКОЧЕЄВА для архітектури і культури були чи не найкращими для Кам'янця-Подільського. Недаремно владні послідовники в знак поваги й признання заслуг назвали в честь цієї людини міський стадіон, який він започаткував. А ще на будинку, де він жив повісили меморіальну дошку.

В пресі не раз підіймалось питання про сучасний стан нашого міського парку який за правління Тонкачєєва був чи не еталоном зеленої краси в місті.

Практично зараз це не просто занедбана установа без імені й керівництва і практично без перспектив на відродження, це й лакмусовий папірець відношення населення і влади до культури. А ще якихось двадцять років тому сюди без сорому можна було б заводити гостей міста. А похвалитись було чим! Вхід в парк вінчали гарні ворота з арками. Це був дійсно парк культури й відпочинку. І кафе і літній кінотетр і кіновагончик і каруселі, і стенди з свіжою пресою, і - все це в оточенні живої природи не тільки оздоровлювало, але й культурно збагачувало людей.

А які в нас були фонтани!.. Ще зараз їх руїни дивують своїми формами. Тихе дзюрчання води під кронами зелених дерев оздоровлювало душу й тіло. Молоді покоління не можуть уявити цю паркову симфонію водяних капель, бо діючий фонтан в місті лише один...

В ті часи в парку було розміщено чимало скульптур, які гармонійно прикрашали стежки й сходи й фонтани. Вони звичайно відображали свій час, хоча не несли ідеологічного навантаження. Але потрохи чиясь нетерпляча рука їх позбулася. І зараз в парку залишилась єдина скульптура матері з дитям, на яких рука варварів поки ще не піднялась. Під приводом і без такого нищились, зникали плоди людських рук - скульптури. Як не прикро, особливо активізувались ці процеси на початку 90-х, тобто в час здобуття незалежності. В той час "пропав" не тільки заідеолізований Ілліч, але й зникли невинні два об'ємні зображення жінок. Така м'ягко кажучи "реконструкція" лише спотворила це місце. І замість естетично-привабливих сходинок кам'янчани одержали грубу потвору. І процес пішов... В цей же час провалився дах кафе, що було поблизу "Орла".

Згодом було обновлено сквер "Молодіжний" з'явився пам'ятник афганцям, але зникли дві скульптурні фігурки дітей, на місці яких було створено "чашу-басейн, призначення якої незрозуміле. Пішло на дрова "кафе-морозиво", очевидно без перспектив на відновлення. Світлим актом людського благородства тому було відновлення зусиллям чемеровецького майстра скульптури оленя, знищенного місцевими варварами.

Останньою крапкою в справі позбавлення місцевої громади об'ємних зображень стало усунення фонтану з фігуркою хлопчика біля Укрсоцбанку. З його зникненням площа перед установою втратила всю свою характерну привабливість.

Навіть тоталітарний радянський режим не спромігся на такі "подвиги". В усякому випадку в ті часи знаходились люди, які розуміли цінність естетики для міста. В Кам'янці при міськвиконкомі працювала група художників, архітекторів, яка вирішувала питання знищення чи створення відповідних об'єктів.

Очевидно на сучасному етапі така потреба в обговоренні з спеціалістами відпала, чи то від великої освідченності керуючих, чи то від зміни системи цінностей.

Чомусь рідко знаходяться люди, здатні створити прекрасне і подарувати його рідному місту, зате завжди напоготові ті, які готові це місто спотворити. Чомусь більше стало слідуючих більшовицькому принципу: "весь мир разрушим, а затем". А вот "затем" нічого толкового і не відбуваєтья. Бо робиться таке по вигоді, а не від серця.

Боривітер