Повернутись в головне меню | до історичних даних | до списку статей

ІГРИЩА НА ПОПЕЛИЩАХ

Горить суха минулорічна трава, невгамовно язики вогню спалюють на своєму шляху все живе.. Якщо поряд ліс і погода встановилась суха й тепла з вітром, то варто чекати неприємного сценарію, бо стихія може перекинутись на сухі дерева і станеться людське горе.

Не раз приходилось бути свідком того, як весною горіли кілометрові ділянки сухих трав на схилах товтр, на запущених полях.

Зовні естетично явище яскраве й гарне та небезпечне для людини і природи водночас. Вогонь, пожираючи рідкісні види рослин, наносить колосальні збитки біорізноманіттю нашого краю. Спалюються не лише самі рослини, але й їх насіння! Тобто на даному місці вже не ростиме сон - трава чи ковила. На їх місці поселяться інші види, які менш вибагливі чи корисні. Бур'яни-чужинці заполонять місця аборигенної флори. А ми залишимось без островів дикої природи, яких з кожним роком меншає.Не будемо забувати, що підпалена суха трава може перенести вогонь на ближній ліс чи навіть оселі. І жертвами можуть стати не тільки дикі рослини, тварини, алей люди....

Важливо зрозуміти хто, де і коли провокує такі пожежі?

Тепла, суха осінь, весна - найбільш сприятливі періоди для підпалів. Винуватцями стихії можуть стати молоді люди, які проводять дозвілля на ділянках з сухою травою. Спровокувати підпал може будь-хто з відпочиваючих. Іноді досить кинути в суху траву жевріючий недопалок чи залишити незагашеним вогнище. А іноді це робиться лише для задоволення від споглядання палаючої землі і живого, що на ній існує...

В нашій місцевості, як і скрізь в Україні, спалювання сухої трави - явище, на жаль, звичайне. Побачити палаючу стерню чи товтрові схили - не така вже й рідкість...

Природна прикраса міста - Смотрицький каньйон. На його кручах вирує розмаїття природи. Тут ще росте ковила, сеслерія, радують око квіти козельця, сона великого, сона чорніючого. Проте, про деяких з них можна висловлюватись лише в минулому часі.

Яка ж рослина може витримати кожнорічне спалювання й виривання? Але саме ці декілька метрів схилу заповідної землі попадає під нищівний вплив людини. І це, незважаючи на належність Смотрицького каньйону до геологічних пам'яток загальнодержавного значення. І це, незважаючи на обов'язок місцевої сільради (Колибаївської) турбуватись про його стан.

В цьому році на схилах каньйону було знайдено лише два екземпляри еону великого, які пропали під полум'ям вогню . А ще якихось 15 років назад тут на цьому маленькому клаптику землі можна було побачити десятки екземплярів цієї дивної рослини...

Товариство Подільських природодослідників та природолюбів за кошти гранту за допомогою молоді очистило від сміття це мальовниче місце, установило чотири інформаційно-застережні знаки. Але останні протримались на цьому місці пару років. Мабуть не хочеться миритися з тим, що наша природа - найбільша подарована нам цінність.

Щоб відтворити сон великий насінням в природних умовах необхідно чекати не менше 15 років. Але ж рослини спалені, і не встигли дати плодів...

Таким чином, наше місто потроху через людську байдужість втратило можливість милуватися цією прекрасною квіткою. Ось так ми цінуємо рідну природу! Час зрозуміти, що споживацьке відношення до зеленого світу не повинне мати майбутнє. Якщо таке розуміння нам не по силах, то залишимось зі згарищами й бур'янами.

Боревітер З