3.2. Основні риси геолого-геоморфологічної будови. Корисні копалини

В геоморфологічному відношенні Хмельницьку область умовно можна поділити на три частини: Поліська терасова рівнина, Волинське плато. Подільське плато.
     Поліська терасова рівнина розкинулась на північ від залізниці між станціями Полонне, Шепетівка і далі на Плужне. Вона має вигляд обширної, зниженої слабохвилястої поверхні, на якій роз­кидані невисокі піщані горби і заболочені зниження. Мікрорельєф представлений невеликими, часто заболоченими "блюдцями". Поверхне­вий стік вод тут відсутній. Запаси вологи великі. Поліська терасо­ва рівнина складена докембрійськими породами (граніти), над якими залягають вапняки і глини, що покриті пісками. Часто де­лювіальні і флювіогляціальні піски безпосередньо накладаються на граніти і служать ґрунтоутворюючою породою в цьому районі. Ці піски світло-жовтого та сірого кольорів. Фізичні властивості цих порід несприятливі, вони мають велику водопроникність і малу водоутримуючу здатність.
     Волинське плато має загальний нахил до Поліської рівнини, і тягнеться приблизно аж до річки Південний Буг. За рельєфом ця частина області являє собою хвилясте плато, розчленоване негли­бокими балками, і в окремих місцях, в прирічковій смузі досить еродовані. Мікрорельєф виражений неглибокими "блюдцями" і видо­линками. Поруч з терасами по річці Південний Буг зустрічаються своєрідні зниження, які В.Д.Лоскарєв назвав низинами. В зв'язку з такою будовою поверхні тут дуже розвинений поверхневий стік води під час сніготанення і великих дощів обложного і зливового характеру, а тому посилюється водна ерозія ґрунтів. Ґрунти, що залягають на схилах, гірше забезпечені вологою, ніж ґрунти на плато, оскільки основна маса води стікає із схилів в балки. По дну балок ґрунти перенасичені вологою, завдяки неглибокому за­ляганню ґрунтових вод та стоку їх із прилеглих схилів. Складене Волинське плато також докембрійськими відкладами (граніти, гней­си), поверх яких нашаровуються третинні відклади (вапняки і піщано-глинисті), далі йдуть четвертинні відклади - леси і лесо-видні суглинки. Вони є найбільш поширеними і цінними ґрунтоутворюючими породами. Ці породи пухкі, мають добру водопроникність, капілярність, містять в своєму складі значну кількість карбонатів кальцію. Глини, як ґрунтоутворюючі породи, мають мале поширення. Зустрічаються вони невеликими масивами серед лесових порід, часто там, де лісові породи змиті. Належать вони до серії третинних відкладів. По кольору - це сизо-зелені, сіро-сизі з жовтим відтінком породи. В сухому стані вони характеризуються значною щільністю, а в мокрому - стають в'язкими. Водопроникність в них майже відсутня. Тому ґрунти, що на них утворилися завжди перезволожені.
     Подільське плато тягнеться далі на південь від річки Південний Буг до річки Дністер. Його поверхня досить підвищена над рівнем мо­ря і являє собою порізану річками й глибокими балками місцевість. Мережа глибоких балок і каньйоноподібних берегів утворює вузько­хвилястий рельєф, де переважають протяжні схили, ще переходять в урвища. Явища ерозії тут досить розвинені, що призвело до утворен­ня великої кількості еродованих ґрунтів. В південно-західний части­ні Подільського плато розташується Подільський Державний національ­ний природний парк "Толтры".
     Толтры - унікальна ландшафтна система, що не має аналогів в Україні. Генетично - це типовий бар'єрний риф неогеново-міоценового моря, що простягнувся вузькою смугою майже на 200 км через По­дільську височину від Кременецького кряжу (с.Підкамінь) до річки Дністер у районі Кам'янця-Подільського. В геологічному відношенні Толтры - пасмо міцних міоценових вапняків потужністю від 1,5 до 55 м, що залягають на розмитій поверхні палеогенових чи крейдових відкладів (пісків, пісковиків, мергелів).
     В межах Хмельниччини Толтры простягаються до 90 км, від селища Сатанів Городоцького району, через територію Чемеровецького району до с.Катайгород Кам'янець-Подільського району; їх площа досягає 25 тис. га, з яких 15 тис. га вкриті лісами. Це геологічне утворення Тортонського та Сарматського морів міоценової епохи третинного періоду близько 25-14 млн. років тому. За походженням Товтрова гряда є давнім бар'єрним рифом, сформованим вздовж берего­вої лінії неглибокого, теплого міоценового моря. Оригінальність цього рифу полягає в тому, що вій складений не коралами, як більшість сучасних і викопних бар'єрних рифів світу, а рештками вапнякових водоростей (літотамній), моховаток, молюсок, специфіч­них морських черв'яків (серпул) та інших організмів. Корали в його окладі зустрічаються рідко. Отже Толтры складені переважно з перекристалізованих, детрусованих вапняків органогенного походження, які мають цінне господарське значення.
     В морфології Товтрової гряди чітко виділяється головна гряда і бокові горби і грядки, що розташовані на відстані від кількох сотень метрів до десятків кілометрів. Так, ширина пасма Товтр біля Сатанова та поблизу р. Дністер до 8-12 км, і до 2-5 км - у Кам'янець-Подільському районі. Головна гряда здебільшого представлена лан­цюгом лінійно витянутих горбів довжиною по 5-6 км з плоскими або майже плоскими вершинами. Складена (майже виключно) літотамнієвими вапняками верхнього тортону. Поверхню пасма ускладнюють карстові форми рельєфу (воронки, печери) та хаотичне нагромадження великих і дрібних уламків скель.
     Численні бокові горби і грядки розташовані переважно с південного заходу від головної гряди майже перпендикулярно до лінії її простягання. Як правило, вони мають гострі конусоподібні скелясті вершини, переважно безлісні. Iноді вони утворюють ланцюги атоло-подібних форм (Чемеровецький район). Вони невеликі - до 20-30 м над поверхнею плато. Крім того, на відстані від головного пасма розкидані поодинокі (або невеликими групами) невисокі органогенні пагорби з виходами органогенних брил, які в народі називаються "могилками". Вони невисокі, не мають урвищ і скель, своїми розміра­ми нагадують скіфські кургани. У такому розгалуженому розумінні ширина Товтрового кряжу досягає 15-20 км.
     Всього на території області зареєстровано 159 окремих об'єк­тів товтрових утворень.
     Головна гряда має чітко виражену асиметричну будову: південно-західний схил її більш крутий, північно-східний - пологий. Абсолют­ні позначки гряди досягають 400 м і більше, відносні висоти - 50-60 метрів. На ділянках перетину гряди річками (Збруч, Смотрич, Мукша та ін.) відносні висоти досягають 100-150 м.
     Дослідження останніх років показали, що Товтрова гряда приурочена до лінії великого розлому земної кори, витягнутого з південного сходу на північний захід на віддаль близько 300 км. Вертикаль­ні рухи по цьому розлому відбувалися з перервами тривалий час, починаючи з початку палеозою, але найбільш інтенсивними вони були в неогені, коли поблизу формувалися Карпатські гори. Повільні вертикальні підняття морського дна вздовж лінії розлому і теплий субтропічний клімат сприяли широкому розвитку колоніальних організмів і формуванню бар'єрного рифу, який розділяв морський басейн на дві частини: південно-західну (більш глибоководну), північно-східну, прибережну. Це зумовило асиметрію схилів сучасної Товтрової гряди. В сарматський час бар'єрний риф був покритий піщано-глинистими відкладами, які після подальших піднять території, відступан­ня моря і встановлення континентального режиму почали розмиватися поверхневими водами, розкриваючи поступово рифові споруди, складені більш щільними вапняками. В четвертинному періоді на поверхні "відкопаної" рифової гряди сформувався сучасний ґрунтовий покрив з багатою рослинністю. Вершини вкриті малопотужним (20-60 см) шаром суглинків, ускладнених карстовими процесами. На схилах потужність суглинків досягає 9-12 м.
     Товтрова гряда - оригінальне геологічне утворення. Тут зосереджено ряд геологічних об'єктів, які мають важливе наукове, навчальне та виховне значення, а деякі з них являють собою унікальні архео­логічні пам'ятки: відслонення органогенно-уламкових вапняків верх­нього тортону (в с.Iванківцях,Городоцького району, с.Приворотті Кам'янець-Подільського району та ін.); мальовничі геоморфологічні утворення - групи сарматських конусоподібних горбів і грядок (най­краще вони виражені біля сіл Остап'є , Біла, Чорна, Нігин, Вербка та ін.); каньйоноподібні долини річок Збруч, Смотрич, Мукша, Тернава, Студениця та ін. на ділянках перетину ними Товтрової гряди; окремі гори - останці, складені рифовими вапняками (гора Кармалюка біля с.Гуменці Кам'янець-Подільського району та ін.), декілька не­великих горизонтальних печер (біля сіл Залуччя, Гуменці та ін.), а також єдина на Поділлі вертикальна печера "Перлина" глибиною до ЗО м, в якій знайдено печерні перли, карстові озера - вода в них чиста, прозора, постійне фонтанує з глибоких надр.
     Отже, саме Товтрова гряда визначена осьовою лінією майбутнього Національного парку.
     Неогеновий товтровий кряж - не єдиний представник геологічного утворення на цій території. З обох боків Дністра від села Студениця і вище майже по всіх його притоках - Тернаві, Смотричу, Студениці, Жванчику, Збручу спостерігаються виходи силурійських відкладів, які утворюють прямовисні стінки. Це єдині на Східно-Європейській плат­формі виходи силурійських відкладів на денну поверхні. Вони є предметом постійної уваги як з боку вчених України, так і зарубіж­них фахівців. Не менший геологічний інтерес становлять виходи верхньодокембрійських вендських відкладів, які спостерігаються по річках Калюс, Ушиця та Студениця. Унікальні відклади цих порід в с.Китайгород. Але доступ до них ускладнений в зв'язку із тим, що ця місцевість затоплюється водосховищем Дністровської ГЕС.
     Місцями ці відклади підмиваються, потребують посилення їх охорони. Китайгородська стінка розглядається як міжнародний еталон вендських відкладів верхнього докембрію.
     Толтры - це найбільш підвищений район в усьому Подільському плато. Має нерівний, дуже хвилястий еродований рельєф з великою кількістю балок і спадистими та крутими схилами. Широких плато тут майже нема. Вздовж річок схили круті, сильно порізані діючими яра­ми. Береги річок обривисті. Така значна розчленованість території є причиною наявності середньо та сильнозмитих ґрунтів. Через інтенсивний поверхневий стік вододіли і значна частина схилів пере­буває в менш сприятливих умовах зволоження.
     Будовою та типом рельєфу Товтровий кряж значно відрізняється від Подільського плато. Це унікальний феномен природи у вигляді де­нудаційної височини з викопними формами рельєфу, що відноситься до виняткових природно-територіальних комплексів на території нашої країни.
     Основні ґрунтоутворюючі породи плато такі: в основі лежать силурійські відклади - піщано-глинисті сланці, піщаники та вапняки. Вище залягають товщі неогенових відкладів сарматського і тортонського ярусів - вапняки, ракушняк і монолітні вапняки. Оголені по схи­лах вапняки, товщею до 10 м, дещо звітренні і розколені тріщинами на окремості.
     Дані ґрунтотворні породи належать до серії третинних відкладів. Найпізнішою за часом утворення породою, що залягає поверх сарматських відкладів, є лес і лесовидні суглинки четвертинної системи.
     Особливості геологічної будови Подільського плато дало змогу визначити різноманітні комплекси корисних копалин, які служать сировиною для виробництва будівельних матеріалів, цукрової і фарфоро-фаянсової промисловості, вапнування кислих ґрунтів і мінеральної підкормки сільськогосподарських тварин і птиці.
     Тому на даній території значно розвинена гірничодобувна промисловість, пов'язана з наявністю великих запасів вапняків, а саме:

I. Родовища цементної сировини.

     Так, поклади Гуменецьких вапняків і Колубаївських глин, служать сировиною для виробництва портландцементу на Кам'янець-Подільському цементному заводі.

II. Камінь будівельний.

     Будівельний камінь (вапняк) добувають в Городоцькому районі на Iванковецькому та Юринецькому родовищах. У Кам'янець-Подільському районі на: Кам'янець-Подільському (Зюбрівська ділянка), Пудловецькому, Устівському, Киселівському, Кубачівському родовищах.
     У Чемеровецькому районі на: Демковецькому, Долинівському, Карачківському та Чемеровецькому родовищах.

III. Пильні вапняки.

     У Городоцькому районі добувають пильні вапняки на Iванковецькому родовищі.
     У Кам'янець-Подільському районі - Приворотівському (ділянка "Тес") і Теремковецькому родовищах.
     У Чемеровецькому районі - на Карачківському та Романівському родовищах.

IV. Сировина для виробництва вапна.

     На території Кам'янець-Подільського району - це такі родови­ща: Гуменецьке, Сурженецьке, Теремківське. В Чемеровецькому районі: Закупнянське, Ковалівське.

V. Гіпс.

     Виробництво його здійснюють на Завалівському, Кудринецькому, I і II родовищах Кам'янець-Подільського району.

VI. Будівельні піски.

     Добувають їх на Вітковецькому, Вихватинецькому, Збручанському, Кадиївському, Княгинському, Суржинецькому та Цвикловецькому родовищах Кам'янець-Подільського району.

VII. Сировина для цегельних заводів.

     На кам'янечинI - це Добровольське, Думанівське, Мукшанське - II, Орининське та Приворотське родовища.

VIII. Вапняки для цукрової промисловості.

     Поширені вони в Кам'янець-Подільському районі на Вербецькому, Нігіно-Вербецькому родовищах та ділянці "Укрсахкамень".
     В Чемеровецькому районі - це "Бугаїха", Вишнівчицьке, Демковецьке, Карачковецьке, Лисогірське родовища.

IХ. Фосфорити.

     Поширені по схилах річок Ушиця та Калюс.

X. Мармуровий онікс.

     Сировина для виготовлення українських сувенірів. Виявлений на території Кам'янець-Подільського і Чемеровецького районів.

XI. Золото, алмази.

     Виявлені в долині річки Дністер.