Перейти у головне меню | на зміст | на наступну частину

Джерела

Через пустелі віків
Приходили каравани.
Вони вступали у місто
І біля ратуші завше
Воду з криниці пили.
Пригорщами. Холодну.
Добру, солодку воду,
Що гамувала спрагу
І сил додавала в путі.
Н. Кащук

Багата Хмельниччина на природнi джерела, з якими пов'язано чимало переказiв, легенд. Немало їх в кожному районi областi. Багато їх дiючих в Новоушицькому районi та самому мiстi Нова Ушиця. Так, джерело "Каскада" - найвiдомiше з iнших у районi. Розташоване у пiвденнiй частинi Нової Ушицi. Колись його гарно обладнав мiсцевий власник генерал Чевкiн. У вiйну нiмцi пили воду з цього джерела.
У селi Отроковi в яру є джерело, яке не замерзає. Вiдоме пiд назвою "Голова". Сiльчани i понинi тут перуть бiлизну. В напрямку до села Тимкiв у лiсi поруч с.Сокiлець знаходиться iнше джерело. Тут є капличка з надписом "Лiкуючий дар Природи". По п'ятницях сюди сходились люди, пили воду, вмивались, а також з'їжджались священники i освячували воду.
Бiля села Бучая в лiсi є джерело, до якого у свята сходились люди з навколишнiх сiл аби посмакувати його водою i набратись сили.
А кому не вiдома чудодiйної сили, овiяна легендами, вода "Регiна". Цей унiкальний скарб має витоки бiля села Зеленi Курилiвцi названого району. Вода настiльки цiнна, що за нею навiть французи приїжджали. Скiльки-но легенд про це джерело мовлено й перемовлено.
В цьому ж районi село Браiловка нiби все на водних джерелах розкинулось. Саме тут, де колись була панська гуральня, є джерело. Вода витiкає з-пiд каменя i подається у рiчку Калюс, а бiля млину ранiше текла мiнеральна вода. Сюди люди приходили i пили воду, в кого були хворi органи травлення. Нинi джерело закрите. На його мiсцi дiє водокачка, з якої качають воду на ферму i школу. Бiля магазину є джерело, з якого вода тече в кам'яний жолоб для напування худоби. Нарекли його "Капличка". Стояв хрест. Сюди вiруючi приходили молитись, а на Йордана посвячували воду. Росли ялини, була огорожа i наглядач. Бiля с.Браiловки є лiс Поруби (площа 71 га). В ньому є мiсцина яку називають "Парне". Колись тут у його водi парили i гнули колеса для возiв. Була пасiка, сад, тепер все закинуто.Збереглася лише невеличка криничка, яку особливо люблять i шанують люди. А за 5 км на пiвнiчний схiд вiд с.Браiловка знаходиться унiкальна пам'ятка природи - джерело "Глойова криниця" (Глоїнова). Розмiстилось на краю долини, має дiаметр 2 м i глибину 0,5 м. А поряд iнша, менша криничка. Бiльша криниця живиться двома джерелами, одне з яких дуже потужне. Вода його дуже чиста, прозора, приємна на смак. Швидкою течiєю витiкає з нього вода в батiжок (лiва притока р.Калюс). Береги заросли травою. "Глойова криниця" - неоцiненне джерело народних легенд i переказiв. Повiдають, що сама вода цiлюща. А тому зранку до сходу сонця приходять люди попити її i вмитися нею. Лице i тiло при цьому молодiють.
Iнша легенда повiдомляє, що в тиху погоду з криницi видно iкону Матерi Божої. Згодом це мiсце стали вважати святим. Неоднаразово тут вiдправляли службу Божу, святили воду, кидали монети. Кажуть, що десь тут заховано скарб. Старожили розказували, що є стара карта, на який була позначка старого дуба (пiвнiч нинiшнього лiсу Батiг), де вимiряна точна вiдстань до скарбу. Та бiда, що дуба вже давно нема. Iсторiя "Глойової криницi" тiсно пов'язана з стародавнiм селом Дедижня (татари його спалили). Легенда говорить, що останнi захисники загинули в церквi, яка знаходиться поблизу джерела. Щоб не здатися ворогам, церква разом з захисниками пiд землю пiшла. Коли прикласти вухо до землi, то можна почути церковi дзвони, якi доносяться з глибини. Дана територiя зараз дика i таємнича. А колись тут вирувало життя. Взагалi ця мiсцина - край джерел з чистою i прохолодною водою. Їх тут сотнi. Поетичнi i часом несподiванi назви.
За 2-3 км на пiвденний схiд вiд с.Покутинцi Вiньковеччини у лiсi поблизу невеличкого поселення Черкасiвка знаходиться природне джерело "Жива вода". Люди ще здавна помiтили, що вода цього джерела має лiкувальнi властивостi. Це ж показали i аналiзи води. Коли помитися або напитися цiєї води, вiдчуваєш свiжiсть, молодiсть, приплив сил. За народними переказами в давнину джерельна вода оживляла безнадiйно хворих. Звiдси i назва "Жива вода". Колись воно було досить потужне. На поверхнi била фонтаном вода з безоднi. В даний час джерело дещо заросло, замулилося, але ще iснує. Вода дуже холодна, що навiть риба не може довгий час бути у цiй крижанiй водi.
Старовинне селище Зiнькiв розкинулося в мальовничiй мiсцевостi серед пiвденних вiдрогiв Волино-Подiльського плато. Через нього протiкає рiчка Ушиця, що живиться джерельними водами i має багато порогiв i перекатiв. Тут з 1888 року дiяла пивоварня, яка виробляла знамените на всю Подiльську губернiю зiнькiвське пиво. Старожили повiдали, що там, де пивоварня є джерело з дуже доброю водою. Для покращення якостi пива в джерело погружали шматки срiбла.
Досить потужне джерело "Коломийка" вiдоме на пiвнiч вiд смт. Вiньковець. З нього бере початок рiчка Калюс.
Близько 30 природних джерел є поблизу с.Гiрчична, що поблизу Дунаєвець. Найзначнiше з них "Цiсарська" або "Кришталева криниця". Бере початок з цього джерела р.Цiсарка, яка названа в честь селянина, який потонув тут. Iнша назва - за чисту, кришталеву воду.
Низка джерел таїться поруч с.Сокiлець цього ж району. Саме поселення розкинулось у дуже глибокiй долинi рiчки Ушиця. Тут своєрiдний мiкроклiмат i багато джерел. У напрямку села Липи серед липового лiсу на схилi є джерело. Його обладнали, вимурували. Сюди часто з'їжджалися священослужителi з усiх сторiн. Має назву "Петрова Криниця". Назва вiд того, що тут посвячували воду виключно на свято Петра i Павла. Вода цiлюща. Коли болять очi i промити їх, то перестануть болiти. Iнше джерело знаходиться на пiвнiч. Є капличка. Сюди на 10-п'ятницю сходились люди пити воду, вмиватися. Ще одне джерело є в лiсi в напрямку до села Бучая. Сюди також сходились люди з навколишнiх сiл, аби покуштувати цiлющої водицi.
У пiвнiчно-схiднiй околицi смт.Мiньковець є природне джерело, обладнане у виглядi грибка. Вода стiкає в озерце розмiром 12 на 6 м. Вода зеленувата. З водойми вода спадає з обриву вниз у рiчку Ушицю.
Пiд горою села Воробiївка, що поблизу Дунаєвець дiє джерело з дуже смачною водою. А скiльки природних цiлющих джерел дiє навкруги санаторiю "Україна" звiсного Макова. Високi цiлющi якостi мiнеральної води "Макiвська", що надходить з мiсцевих свердловин.
Хто не знає Михайлiвку, особливо далеко знаний Михайлiвський парк - дiтище людського генiю другої половини XIX cт. Дунаєвецького району. Мабуть, ботанiк С.Маковецький облюбував цю мiсцину для парку завдяки рельєфу та джерельнiй водi. I хоч парк - це чудо, практично деградований та окрасою його залишається ставок, який живиться джерельною водою, що витiкає з спецiально обмурованого гроту. Звiдси витiкає чиста-пречиста вода, що має лiкувальнi властивостi. У свiй час парк прикрашала сажiвка, в якiй на проточнiй водi джерела культивували форель. Нинi все це занедбано. Лиш джерело стало до послуг господарству. Звiдси качають воду для його потреб.
Справжнiм кладом на природнi воднi артерiї є Авратинська височина, що у Волочиському районi. Там, за селом Авратин, долина просякнута низкою водних артерiй. Це вони, нiби кров цiєї Землi. Чимало джерел в урочищi "Зайчики" даного району.
Велика сiтка подiбних водних артерiй у Старокостянтинiвському, Старосинявському, Летичiвському районах.
Кому пощастило бувати на ставках, що поруч славнозвiсної iсторичної Пиляви Староушицького району, той мiг у цьому переконатися. Рибне господарство тутешнє саме i завдячує витокам цiєї "кровi" пiдземелля.
А скiльки оцих голубих очись землi на Красилiвщинi. На шляху Красилiв-Кучманiвка в лiсi за зупинкою Зелена, неподалiк мiсцини, де колись рiс "Кучерявий дуб" знаходиться "Кудюва криниця". Вона була дуже глибокою. Хто викопав не вiдомо. Перед битвою кримський хан захотiв напитися води, коли нахилився, то з голови в криницю впала ханська шапка. В 70-тих роках пiд час будови шосейної дороги натрапляли в глинистому грунтi кiстки полеглих. А в час розкопок тут знаходили шаблi та кинджали. У 50-тих роках до "Кудьової криницi" приїзджали невiдомi люди, якi у скафандрах хотiли вiдшукати на днi ханську шапку. Та не змогли. Дiстати її з дна було не можливо. Так глибоко вiки її скрили.
А ось ще одна загадка. Коли довго не було дощiв, жiнки-вдови з с.Васькiвчики йшли до криницi i виливали її. А на другий день йшов дощ. У полi неподалiк с.Малi Зозулинцi цього ж району є криниця з чудодiйною водою. Коли вмитися цiєю водою, то людина стає молодшою. Вона нагадує вiдому трускавецьку "Юзю".
Поруч с.Гриценки даного району є невеличке озеро "Лебедине". Заросло воно водяними лiлiями. Пiд час блискавки вода стала темною. Поблизу висока круча заросла кущами i папороттю. Здавна вiдомий переказ: Марiйка i коваль Гриценко любили одне одного, часто приходили сюди на побачення. Але одружитися їм не судилося через соцiальну нерiвнiсть. Прийшовши одного разу до озера. Марiйка внизу побачила зображення коханого, який кликав до себе. I Марiйка з високої кручi кинулася йому назустрiч. Люди пiсля цього довго обминали це озеро стороною i нарiкли його "Заклятим".
А скiльки джерел напуває рiчку Случ у с.Воронкiвцi, Кузьмин. Або вiзьмiть Чернилiвський водозбiр, водою якого напувається м.Хмельницький. Село Медцi Красилiвщини стоїть на водi. За даними геодезистiв на глибинi 80 см є пiдземне озеро, яке тягнеться аж до с.Сахнiвцi Iзяславського району. Там на схилi горба б'є джерело. Вода в ньому цiлюща. Поряд стоїть капличка. На свято Iвана Купала рано приходять люди вмиватися тою водою та промивати рани. Ще до революцiї тут був замок, дiяло багато джерел з дуже холодною i чистою водою. Лише одне, найбiльше з них збереглося до нашої доби. Про це озеро-джерело ходить досить цiкава легенда. Нiби тут провалилася графиня з карстою i з вiдти струменем вдарила вода. Неможливо її було зупинити, хоч селяни зносили рiзне майно, аби загатити прiрву. Перед замком утворилася суцiльна трясовина, яка була ще донедавна, а замку давно вже не має.
У Славутi, неподалiк паперової фабрики, б'є два джерела. Люди повiдають, хто повсякчас вмивається її водою, буде вродливим i здоровим.
Важко перерахувати отi пiдземнi воднi артерiї, якi оперiзують землi Кам'янеччини. У самому древньому мiстi пiд охороною є природне джерело "Грот" на провулку Музейний, 1. Тут же вихiд мiнеральних вод типу хлоридно-сульфатних пiд назвою "Солена вода". У Старiй фортецi мiста є 40-метрова криниця. Видовбували її у XVII столiттi для потреб гарнiзону. Вода з неї стiкає у невеличку криничку бiля Турецького мосту, який з'єднує Старе мiсто з фортецею. Багатьом знана "Вiрменська криниця", що бiля Ратушi Старого мiста. Споруджена була в 1638 роцi. Знаходиться у 8-гранному павiльйонi з дахом. Глибина 33 метра. На щастя, реставратори протягом 1993 року сам павiльйон i його дах вiдновили. В вереснi 1999 року сам павiльйон був побiлений, прилегла територiя упорядкована на честь приїзду до Кам'янець-Подiльського прем'єр-мiнiстра України В.П.Пустовойтенка, а згодом, 20 жовтня 1999 року Президента України Л.Д.Кучми для зустрiчi з виборцями у зв'язку з виборами Президента (31.10.99р.).
У мiстi на джерельних витоках дiяло понад 40 криниць. Це справжнє багатство. Що не вулиця, то стояла криничка або водозабiрна колонка. Нинi бiльшiсть криничок зруйновано, засипано, а частина їх просто захаращена ( в Кам'янець-Подiльському ботанiчному саду, на роздорiжжях вулиць Шевченка та Пушкiнська та iнших мiсцях). А скiльки водозабiрних колонок понiвечено i пограбовано. Нинi лиш слiди залишились вiд нелегкої працi наших попередникiв. А кожне джерельце, окуте в водозабiрну колонку, чи цебрини криничок не однiй людинi спрагу втамовували. У якiй країнi свiту подiбне неподобство, нехлюйство та безвiдповiдальнiсть може бути?!
Всi народи свiту кожне водне джерельце святинею вважають. Ще декiлька лiт тому назад на хуторi за селищем Смирнова на полi три криниченьки стояли, своєю водицею людей i худобу напували. Та замiсть вдячностi, їх розорено i захаращено! А ми лукавимо цивiлiзацiєю? Важко перелiчити кринички, що стали жертвою безгосподарностi. Немає людини, яка б не зупинилась особливо в спеку бiля джерельного витоку по трасi Кам'янець-Подiльський - Стара Ушиця перед Слобiдкою Кульчиєвецькою.
Село Супрункiвцi давнє. Вже й 600-рiчний ювiлей його вiдлунав. Мальовничiсть тут казкова. У долинi рiчка Тернава вирує.
Мiсцевiсть гориста. Правда, половина села в долинi, тиша - на високих кручах. А скiльки тут джерел?! Одне з них на горбi, де колись був панський будинок. Звiдси вода стiкає в невеличкий панський ставок, а далi в долину.
Хто бував у с.Врублiвцi, той не мiг не милуватися каскадом джерелець, бiля яких багатолюдний гомiн односельчан та гостей. Сельчани не уявляють собi бiлизни, якщо вона не випрана саме тут.
Дорогу мiж Кам'янцем i Старою Ушицею пересiкає державний заказник "Совий Яр". На днi його хлюпається рiчка Студениця. Правий схил його лiсом порiс, а лiвий - лише до половини, а далi гола скеля. Саме тут з-пiд каменя б'є потужне джерело. Навколишнi жителi з давен знали про цiлющi властивостi цiєї води. Допомагає вона i вiд чирякiв, та й очi хворi лiкує. А при виїздi з цього яру праворуч на Стару Ушицю люди приходять до джерельця води напитися, щоб шлунок "направили".
Хто бував в Острiвчанах, той знає, що пiд лiсом в напрямку до Панiвець, коло цвинтаря, є джерельце, мiнеральною водою якого лiкують очi.
У Довжоцькому лiсi є джерельце, яке напуває рiчку Дiбруху, що бiля стiн Старої фортецi впадає в Смотрич. А над цiєю рiчкою справжнє чудо природи - "Марiїнський струмок". Вода його цiлюща. Дуже прикро, що жителi його захаращують всяким брудом. Не навчились цiнити безцiнний дар природи - чисту джерельну цiлющу воду.
Не можна обiйти i чудодiйну, життєдайну Чемеровеччину. Там, де починається Капiтанський яр (схiдна околиця Чемеровець), в тiнi акацiй з-пiд каменя б'є джерело. Воно обладнане, є старий круг. За народними переказами вода цього джерела цiлюща. Сюди до сходу сонця приходили люди, щоб попити водички i помити хворi очi. Багатьох цей дар природи вилiковував.
На мiсцi колишньої панської гуральнi (смт. Чемерiвцi) є досить потужне джерело, до якого пiдведена сталева труба! Вода звiдти витiкає сильним струменем смачна i дуже холодна. Тут вимурована кругла яма, росте верба. Знаходиться джерело напроти вулицi Гвардiйська, 11. За переказом вода ранiше звiдси подавалась до панського палацу, де нинi знаходиться районна лiкарня.
В околицях с.Кормильче вказаного району є джерельце, вода якого "з'їдає" металiчну iржу.
У центрi села Хропотова є джерело "Вiкнина". Колись у ньому втопився син пана Стрияновського, який їхав з поселення. Трясовина засмоктала тодi ще й карету з чотирма кiньми. Вода джерела не замерзає. Жителi й понинi бiлизну вiдбiлюють. При дорозi з Крикова до Шидловець Чемеровеччини є джерело, яке по народному вiруванню має лiкувальнi властивостi вiд хвороб очей. До 40-х рокiв XIX столiття тут була каплиця з iконою Матерi Божої. Iснує повiрря, коли нареченi скоштують водицi з того джерела, житимуть вiчно в парi. В селi Бiла є джерело "Нора". В околицях с. Гусятина є "Якубова криниця", "Олiмпова криниця", "Зелена криниця", "Панська криниця". Багате природними джерелами с. Кормильче: "Марiя", "Джерельна", "Яр", "Бузина", "Люсiя", "Тракторист". Поблизу села Жабинцi Чемеровецького району знаходилася "Глибока криниця", де за переказом стояла церква, яка провалилась пiд землю. В селi Бережанка бiля шляху є потужне джерело з чистою, смачною водою. Бiля нього часто можна побачити вiдпочиваючих людей, якi смакують водицею криницi. На межi земель сiл Голенищева й Iванковець пiднiмається конусовидна гора, яку iменують люди "Звенигора". З-пiд цiєї гори б'є потужнє джерело цiлющої води. За переказами колись тут було давньоруське поселення.
Ми зупинились на короткiй характеристицi найбiльш знаних водних джерел. Безперечно, це далеко неповний перелiк отих блакитних очиць землi Хмельниччини, якi напувають родючi землi, пестять рослинний i тваринний свiт, забезпечують щедрi врожаї, повсякденно вгамовують спрагу людини, допомагають їй позбутися багатьох недугiв. Всього тут не перелiкувати. Врештi, вода має особливе значення i для нормального функцiонування самої Природи, часткою якої є вона сама. Тому кожному жителю краю необхiдно це усвiдомити i змiнити своє ставлення до срiблястого джерельця. У багатьх селах, селищах люди їх упорядковують, облагороджують, насаджують бiля них берiзку чи вербичку, тобто створюють належний екологiчний комфорт. Та поряд з цим, як це не прикро, маємо багато прикладiв безгосподарностi, байдужостi. Остання є надзвичайно небезпечною, бо вона може навiть все безцiнне загубити не лише за мiсцем проживання, але й в державi в цiлому. Коли зайдемо в тупик, тодi нiякими доларами не вiдкупитись за скоєне. А це страшнiше, за скоєне нам нiколи не простять нi нашi дiти, нi онуки. Пам'ятаймо про це! Та не будемо лякати один одного. Щоб оцiнити ковточок життєдайної водички, пригадайте спеку лiтньої доби. Похвально, що ми врештi-решт навчились розумiти цiну чистого повiтря. I надто прикро, що не навчились дорожити чистотою води. Адже ковточок свiжої, чистої води, то наше здоров'я, життя, а брудної - нашi хвороби, горе! Вдумайтесь до тих вiдомостей, якi донеслись до нас з Мiжнародної конференцiї в Рiо-де-Жанейро (1993р.), яка проходила пiд девiзом "Планета i Земля", де вказувалось, що в цивiлiзованих країнах свiту до 80% усiх захворювань та одна третина смертних випадкiв вiд вживання забрудненої води. А ще страшнiше у разi вiдсутностi ковточка прiсної води. А вiн для України у нинiшню добу не є лишком, а, навпаки, дефiцитом.