Перейти у головне меню | до списку сіл Чемеровецького району | до історичних даних | показати на карті

ЗАЛУЧЧЯ

Залуччя відноситься до 1530 року. Тоді воно мало назву Лучинківці. Народний переказ говорить, що колись до татарських набігів село знаходилось на іншому місці на південний захід від нинішнього поселення на правому березі Смотрича. Потім люди після погрому переселилися на інший беріг і село стали називати Залуччя. В 1738 році на кошти парафіян збудована дерев'яна церква на честь великомученика Дмитра Солунського.

Біля села знаходиться відома Залучанська печера довжиною ходів у 50 метрів. Багато легенд і переказів існує про цю печеру.

Ю.Сорочан

Читайте про подвиг дружини козака

Див. Сіцінський Є. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт та доповнення


Село Залуччя

За адмін.поділом 16 ст. Кам'янецький повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Кам'янецький повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Чемеровецький район
Коментар : піп згадується в 1578, 1583 рр. [СКУ, с. 244].

Церква св.Дмитра
Храм засновано: 1722 р.
Коментар: Церква св.Дмитра відома з 1722 р. Біля 1738 р. збудована нова дерев'яна триверха споруда. В 1830-х рр. бічні верхи розібрано. Кам'яна дзвіниця. Кам'яний притвор збудовано 1872 р. Іконостас 3-ярусний старовинний [ПГА, т. 4, с. 231; СКУ, с. 244 - 251]. Церква є [КХм]. Заснована 1738 р. [СКДЦ, с. 48]. Церква св.Дмитра 1757 р. [ZDR, s. 8].

Св.-Дмитриевская церковь в с. Залуче-Черченское Каменецкого уезда, 1738 г. [Павлуцкий Г.Г. Древности Украины. Деревянные и каменные храмы. - К. : 1905 г., с. 14].
Дмитриевская церковь, 1738 г. Первоначально была трехкупольной с каменной колокольней.
Сооружение деревянное, на каменном фундаменте, трехсрубное, одноглавое. Все три сруба прямоугольные а плане, ориентированы по оси запад - восток. С западной стороны к бабинцу примыкает каменный придел (1872 г.). Широкий трехъярусный центральный сруб переходит с помощью парусов в подкупольное пространство сомкнутого граненого свода и восьмигранного барабана купола, завершенного фонариком и главкой. Венчающая часть на уровне перехода четверика в восьмерик подчеркнута заломом с металлическим покрытием. У основания залома - резной карниз. В интерьере срубы объединялись арками-вырезами. Над входом в бабинец - хоры.
Памятник является произведением подольской школы народной деревянной архитектуры Украины. [ПГА, т. 4, с. 231 - 232]


Дмитриевская церковь в с. Залучье. Вид с юго-запада. [ПГА, т. 4, с. 232]


Дмитриевская церковь в с. Залучье. План. [ПГА, т. 4, с. 232]

http://www.myslenedrevo.com.ua/cds/cd_aru.html


Уже в XVI ст. в с. Залучье была церковь. Около 1736 года на средства прихожан построена ныне существующая церковь в честь св. великомученика Дмитрия Солунского.

Этот храм деревянный, крытый жестью с каменною при нем колокольнею.

В течение своего долгого существования храм подвергался различным переменам и первоначально он был 3-хкупольный, но в 30-х годах нынешнего (XIX) столетия два боковых купола были снесены, а остался один только средний; в 1872 году храм был капитально отремонтирован. Иконостас 3-х ярусный старинной живописи. (С. 431)

с. Залуччя. Населення складається з малоросів православного віросповідання (м. 623, ж.587), католиків (м.80, ж 118) і невеликої кількості євреїв (м.16, ж.14). Головне заняття хліборобство, крім того населення займається ремеслами та промислами - плотницькою справою, кам'яними роботами. В ХVІ ст. і раніше село називалося Лучинковцями або Лучніковичами. Народні перекази розповідають, що колись, до татарських набігів, село знаходилось на іншому місці, на південний-захід від теперішнього поселення, на правому березі р.Смотрич. Під ім'ям Лучніковець поселення виступає в податкових реєстрах 1530 і 1542 рр., а потім з'являється назва Залуччя поруч з Лучнівовцями. В 1543 р. поселення належало Анні Домаратовні Радєцькій спадково. В 1567 р. Анна Радєцька, вдова Матвія Радєцького,з дозволу короля Сигізмунда Августа, подарувала половину свого помістя (имения) Кам'янецькій кафедральній капітулі на утримання ксьондза при знову влаштованому нею в кафедральному костелі алтарю в честь Св. Троїці.В 1573 р. Єлизавета з Личковець, жінка Івана Добромирського продала свою частину в Залуччі, або Лучниковцях Станіславу Срочицькому, а в 1574 р. той же Срочицький придбав в Залуччі частину Софії з Личковець, жінки Мартина Калиновського, і в 1577 р. частину Констанції з Личковець, жінки Станіслава Сухорабського. Частина Срочицького перейшла потім до Івана Радєцького, а цей біля 1627 року заповів своє помістя Кам'янецьки ієзуїтам.

На початку ХVІІІ ст. с. Залуччя було приписано до приходу с.Черче; в середині цього століття воно зробилось самостійним приходом в 1895 р.

Под ред. Сецинского Е.
Приходы и церкви Подольской епархии // Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. - IX Вып. - Каменец-Подольский, 1901. - 1232 с.


Дерев'яна церква в селі Залуччя Чемеровецького району Хмельницької області, являє собою майже єдиний в районі зразок і пам'ятку старовинної дерев'яної культової архітектури.

Церква побудована в першій третині XVIII століття за поширеним і типовим у XVII ст., та попередніх століть прийомом характерним для дерев'яного культового зодчества того часу - тризрубних церков з квадратними зрубами, двохсхилим дахом і падашшям та з одною чи трьома банями.

Баня цієї церкви, як і більшості пам'яток української архітектури того часу, має ширину восьмерика. Таке співвідношення архітектурних форм надає споруді оригінальності та відмінності від цибулястих бань псковської архітектури, де ширина бані була значно більшою від ширини барабана, а ковнір значно менше розвинутий. Споруди такого типу з'явилися на Україні значно пізніше.

Відрізняється Залучанська церква і від цибулястих звершень Зах.-Європейської архітектури, де була значно розвинена висота ковніра. Нижній ярус Залучанської церкви має винесені кронштейни, на яких тримається піддашшя.

Хоч церкву було неодноразово ремонтовано, зменшено кількість бань (з трьох на одну), її старовинна самобутня архітектурна композиція збереглась, якщо не рахувати невеликої кам'яної прибудови з переду церкви при вході до неї.

М.Задорожний,
дійсний член Географічного Товариства УРСР
2 липня 1978 року, м. Кам'янець-Подільський